09) Вікторія Павлівна Ісаченко



Скачати 113,69 Kb.
Дата конвертації12.02.2017
Розмір113,69 Kb.

УДК 37(477)(09)


Вікторія Павлівна Ісаченко

аспірант кафедри соціальної педагогіки, соціальної роботи та історії педагогіки Уманського державного педагогічного

університету імені Павла Тичини
Наукова творчість П. Житецького як об’єкт

дослідження першої половини ХХ ст.
Постановка проблеми. Сучасна переоцінка та введення у науковий обіг педагогічних ідей українських освітніх діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст., зумовлена освітніми реформаційними процесами сьогодення, які вимагають ретельного вивчення, творчого осмислення та впровадження в практику кращих надбань української освіти та педагогіки.

Надзвичайно важливою та непересічною постаттю у науковому житті української інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ ст. став П. Житецький. Науковий доробок ученого налічує не більше 30 наукових та публіцистичних праць, та майже всі вони отримали визнання ще за життя ученого.



Мета статті – здійснити аналіз дослідження наукової творчості П.Г. Житецького у 20-х років ХХ ст.

Науковий інтерес до постаті П.Г. Житецького сформувалося у наукових колах у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Першою віхою у науковому вивченні особистості П. Житецького та його творчої спадщини, вважається, стаття В. Перетца з нагоди вшанування 45-річчя наукової діяльності ученого. Упродовж кількох десятиліть, саме це дослідження залишалася єдиним і найбільш ґрунтовним вивченням наукової спадщини П. Житецького [9,с. 3–38].

В. Перетц розкриває життєвий шлях науковця, та аналізує його педагогічний і науковий доробок. Він називає П. Житецького філологом-гуманістом, високо оцінюючи внесок ученого у розвиток української філологічної науки [9,с. 3–38].

У 1911 році друком вийшла стаття в українському педагогічному журналі «Світло» присвячена пам’яті П. Житецького. Автор статті І. Стешенко заперечує будь-яку причетність ученого до політичного життя України, та возвеличує його як науковця. «…Не будучи шовіністом, не марячи також про політичні сепаративізми, П. Житецький любив рідний край… Будучи дійсним вченим, що розуміє вагу індивідуальності, хоча б і колективної в роді, в нації, П. Житецький не міг не бачити окремих рис життя та історії українського народу відносно інших народів. Він знайшов їх у психіці, світогляді, мистецтві, внутрішньому житті і мові; він високо поставив їхню загальнолюдську цінність і підніс питання, чи занехаювати народні сили, чи дати змогу до їхнього розвитку» [10, с. 25].

Високо оцінює І. Стешенко науковий доробок ученого, зазначаючи як важливо визначити відмінності української мови від великоруської. Цю важливу і важку працю було виконано П. Житецьким у його магістерській дисертації «Нарис звукової історії малоросійського наріччя» і продовжено в «Нарис літературної історії малоросійського наріччя в ХVII–XVIII с.». Також автор відзначає роботу «Енеїда» Котляревського, яка, заповнює всі прогалини між ХVII та ХІХ ст. [9, с. 27].

Публікація магістерської дисертації П. Житецького «Нарис звукової історії малоросійської мови» спровокувала велику кількість наукових дискусій. Адже у своєму дослідженні учений розглядав українську мову як повноцінну слов’янську мову, що пройшла самостійний шлях формування в рамках східнослов’янської мовної підгрупи. Таке бачення ученого не в останню чергу сформувалося під впливом наукових розробок М. Максимовича [8, с. 50].

Приват-доцент І. Жданов, який склав рецензію на «Нарис звукової історії малоруського наріччя», відзначав корисність роботи у науковому відношенні та вдале вирішення досліджуваних завдань. Хоча й вказував на окремі суперечності та не достатньо історичний характер роботи [9, с. 80].

Робота П. Житецького набула широкого обговорення в наукових колах сучасників. Зокрема, І. Ягич досить позитивно відзначав бачення П. Житецького, щодо вирішення поставлених завдань [9, с. 109].

Не був позбавлений і «Нарис звукової історії малоруського наріччя» критики з боку опонентів. Сучасні дослідники схильні вважати, що виною тому є політичний підтекст роботи. І. Ягич, який в цілому давав позитивну оцінку роботі, все ж таки звинувачував ученого в зверненні до фальшивих поглядів, які часто зустрічались в російській філологічній літературі з приводу південноруського наріччя [9, с. 109]. Суто критичну оцінку цій роботі дає О.О. Потебня, що правда, такий негативний відгук свідчить, що ймовірно він був написаний за дорученням Академії Наук.

Незважаючи на такі суперечливі думки відносно «Нарис звукової історії малоруського наріччя» він отримав офіційне визнання і навіть був відзначений Уварівською премією Імператорської Академії Наук.

Надзвичайно важливе місце відводить С. Єфремов науковим розвідкам молодого ученого П. Житецького в журналі «Основа». На думку автора публікація таких робіт як «Русский патриотизм» сприяють демократизації та автономії на користь народу [4, с. 77].

В цілому робота П. Житецького «Русский патриотизм» неодноразово привертала увагу дослідників. Зокрема, у «Записках Українського наукового товариства в Києві», було опубліковано дослідження І. Стешенка, присвячене аналізу поглядів П. Житецького, викладених у його праці «Русский патріотизм» [10, с. 3–38]. І. Білодід досить критично оцінює цю працю, зауважуючи, що вона висвітлює лише тісний зв’язок між українським та російським народами та їх мовами [1, с. 28].

Упродовж 1899-1900 рр. на сторінках «Киевской старины» була опублікована робота «Енеїда Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури XVIII ст.», у якій П. Житецький дослідив пам’ятки української літератури XVIII ст. і простежив історію двох різновидів староукраїнської літературної мови – слов’яно-руської і книжної [5]. Наукову необхідність та важливість цієї роботи П. Г. Житецького для вивчення спадщини Котляревського підкреслювали О. Бріцина, С. Єфремов, Л. Масенко та ін.

У 1919 р. праця було перевидане фундаментальне дослідження «Думки про народні малоруські думи» у перекладі на українську мову. П. Житецький розглянув структуру мови і поетичний стиль дум. Він намагався розрізнити у творах особисту думку народного співця й організовану силу науки і школи [9, с. 29]. Народні українські думи, вважав учений, становлять оригінальний здобуток народно-культурної творчості. Вони народні за світоглядом та мовою і, водночас, книжні за особливим складом думки й способом її розвитку та вираження. П. Житецький був переконаний, що думи призначались для широкого кола слухачів, які шукали в них серйозних відповідей на запитання родинного й суспільного життя. Він висловив припущення, що авторами дум могли бути мандрівні кобзарі, бандуристи, а також старі козаки, які з певних обставин вже не брали участі у військових походах. П. Житецький розглядав також історичні, побутові та повчальні вірші, інтермедії і т. ін. [8, с. 125].

Високо оцінена науковою громадськістю стала і робота присвячена українським народним думам, зокрема М. Сумцовим. Який відзначав оригінальність та новизну основної думки роботи. Він звертає увагу на слов’янський епос, зокрема на ті його сторони про які ні Миклошич, ні Потебня не згадували, та які до раніше не представляли великого наукового інтересу. Робота проливає світло на психологію народу, завдяки методу порівняння У висновку М. Сумцов зауважує, що П. Житецький не досліджував думи як автономні частини, а зосереджує увагу на постановці та вирішенні найважливішого для нього питань про вплив школи на мову, та зміст дум. Відкриваючи, таким чином, нове поле для наукового пошуку, приділяючи особливу увагу співвідношенню народної творчості, шкільного навчання та ситуації, що історично склалася на теренах України [9, с.107].

Надзвичайно цікавим та неоднозначним є дослідження доцента В. Ващенка, який досить високо оцінює внесок П. Житецького в розвиток наукового вивчення української мови, її історичного розвитку, а також російської і взагалі східнослов’янських мов. Водночас, дослідник відзначає час та обставини, в яких жив та працював учений. Відносно цього, В. Ващенко робить висновок про застарілість фактичного матеріалу, та методологічних основ досліджень П. Житецького, його суспільно-теоретичних поглядів. При цьому, вважає, обов’язком для радянського дослідника-мовознавця – критичне використання наукового надбання автора [3, с. 30].

Найбільш ґрунтовними працями у науковій спадщині П. Житецького В. Ващенко вважає дві монографії з історії української мови «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876) та «Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889) [3, с. 31].

Великої популяризації серед громадськості набули роботи П. Житецького, виконані на замовлення Академії Наук. Зокрема, ним було зроблено критичний огляд досліджень, що стосувалися російських пісень, та здійснено порівняльний аналіз перекладів Біблії на українську мову [5, с. 39].

Важливим етапом у науковій діяльності ученого стала робота над історичним словником української мови, матеріали до якого він збирав протягом тривалого часу [8, с. 91]. Матеріали для словника П. Житецький передав А. Кримському. У разі якщо б сам Кримський не зміг працювати над історичним словником, учений просив його передати матеріали якому-небудь «розумному и роботящому чоловікові». В кінці ХІХ століття П. Житецький активно співпрацював з М. Грушевським, який з 1895 року був редактором «Записок Наукового товариства ім. Шевченка», та пропонував ученому опублікувати результати своїх досліджень на сторінках ввіреного йому часопису. [9, с. 31-32].

1904 та 1907 рр. П. Житецький отримував від І. Ягича пропозицію написати статтю про історію української літературної мови до «Енциклопедії слов’янознавства». Нажаль, у зв’язку з погіршення стану здоров’я П. Житецький не мав змоги виконати це завдання[8, с. 91], але наприкінці 1908 р. П. Житецький у співавторстві з О. Богумилом склав стислий нарис основних етапів формування української мови, щоправда до «Енциклопедії слов’янознавства» він не потрапив і був виданий вже після смерті ученого у 1914 р. [9, с. 115].

У 1914 р. В. Перетц опублікував статтю «До біографії П. Житецького – його магістерський іспит», в якій звернувся до вивчення біографії вченого, та проаналізував на основі протоколів магістерських іспитів, період навчання на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира У 1927 р. Г. Ющенко у своїй статті проаналізував мотиви і обставини написання «Записки» П. Житецького, в наслідок чого відкрив неоднозначну сторінку у його громадській діяльності [9, с. 13].

У 1928 р. окремі аспекти громадської діяльності Павла Гнатовича, висвітлені у працях його сина ученого, Гната Житецького, які присвячені українському національному руху» [5, с. 91], та діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства [6, с. 31–36].

У 1954 р. І.  Білодід звернувся до розгляду статті «Русский патріотизм» П. Житецького, він дає цій праці однобічну оцінку, зводячи її сенс до висвітлення «тісних зв’язків між українським та російським народами та їх мовами» [1, с. 28].

У другій половині 1950-х рр. життєвий шлях і науковий доробок П. Житецького став об’єктом низки досліджень О. Бріциної, яка у 1958 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Питання українського мовознавства в працях П. Житецького» [2].

З кінця 1950-х рр. філологи все активніше звертаються до вивчення робіт П. Житецького. Його ім’я згадується в академічному виданні «Курс історії української літературної мови», у підручниках П. Плюща і А. Москаленка. Про П. Житецького як дослідника народних дум писали М. Ф. Рильський. Поява цих праць сприяла поширенню знань про особу П. Житецького серед наукового загалу, популяризації його творчої спадщини.

Усе життя П. Житецький обстоював думку щодо самостійності української мови та її рівноправ’я поряд із іншими слов’янськими мовами. Хоча ці його погляди служили ґрунтом для звинувачень у сепаратизмі й тенденційності, наукові праці Житецького були переважно схвально оцінені науковим загалом, неодноразово отримували нагороди. Учений плідно співпрацював з провідними науковцями того часу: М. Грушевським, О. Шахматовим, О. Пипіним, І. Ягичем, В. Перетцом, К. Михальчуком, Б. Грінченком та ін.

Аналіз літературних джерел початку ХХ століття дає змогу зробити висновок про досить невелику кількість досліджень постаті П. Житецького. Проте, у низці робіт, присвячених українському національному руху другої половини ХІХ ст., неодноразово піддавалася аналізу його громадська діяльність.

Слід зазначити, що доведення самодостатності української мови на високому науковому рівні – основний мотив наукової творчості П. Житецького – було необхідним саме у той час, коли з одного боку все більше представників інтелектуальної еліти України захоплювалися українською культурою, а з іншого – ця культура піддавалася урядовим заборонам і гонінням. З огляду на це, значення його постаті неможливо переоцінити.

Загалом, у працях П. Житецького знайшла відображення цілісна концепція історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Розглядаючи український народ як головну рушійну силу вітчизняної історії, учений простежував його розвиток від часів літописних слов’янських племен до занепаду козацько-гетьманської держави і початків національного відродження. Досі не стали предметом наукового вивчення неопубліковані праці релігійного спрямування П. Житецького, так само як і погляди ученого на духовний розвиток та становлення особистості. Водночас дослідження цього аспекту наукової творчості ученого є вкрай важливим як для всебічного висвітлення його наукової спадщини, так і для об’єктивного розуміння його суспільно-політичних поглядів.

Список використаних джерел

1. Білодід О. І. Спадщина мовознавця і сучасність: До 138-річчя від дня народження П. Житецького / О. І. Білодід // Літературна Україна. – 1967. – № 1. – С. 126–128.

2. Бріцина О. І. Питання українського мовознавства в працях П. Г. Житецького / О. І.Бріцина  : дис. ... канд.. філол. наук. : 10.02.01. – К. – 1958. – 281 с.

3. Ващенко В. С. П. Г. Житецький (1836–1911) / В.С. Ващенко // Українська мова в школі. – 1952. – № 6. – С. 30–37.

4. Єфремов С. З громадського життя на Україні / С. Єфремов – К. : «ВІК». – 1909. – 77 с.

5. Житецкий П. О переводах Евангелия на малорусский язик / П. Житецкий – Отт. из Изв. Отд. рус. яз. и словесности имп. Акад. наук. ( Т. 10. – 1905. – Кн. 4. – С. 1-65.) СПб. : Тип. имп. Акад. наук. – 1905. – 65 с.

6. Житецький І. Київська громада за 60-х років / І. Житецький // Україна. – 1928. – № 1. – С. 90–125.

7. Житецький І. Південно-Західний Відділ Географічного Товариства у Києві (З приводу 50-річчя його закриття в 1876) / І. Житецький // Україна. – 1927. – Кн. 5. – С. 31–36.

8. Казакевич О. Павло Житецький. Життя та діяльність / О. Казакевич – К., 2008. – 204 с.

9. Перетц В. Павло Житецький: До ювілею 45-літньої наукової діяльності / В. Перетц // Записки Українського наукового товариства в Києві. – 1908. – Кн. 2. – С. 3-38.



10. Стешенко І. Українські шестидесятники / І. Стешенко // Записки Українського наукового товариства в Києві. – 1908. – Кн. 1–2 – С. 70–77.
Анотація. У статті висвітлено дослідження наукової творчості П. Житецького у 20-х років ХХ ст. Проаналізовано основні праці Павла Гнатовича в контексті розвитку громадського руху другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Розкриті основні періоди активної боротьби вченого за україномовну освіту. Визначено основоположні засади в діяльності педагога, розкрито основні методи та принципи історико-дослідницької діяльності П. Житецького. Охарактеризовано основні особливості публіцистичних матеріалів за авторством педагога.

Ключові слова: Павло Гнатович Житецький, україномовна освіта, виховання, Колегія Павла Галагана, Київська громада, недільні школи.

Аннотация. В статье рассматриваются исследования научного творчества П. Житецкого в 20-х годах ХХ в. Проанализированы основные труды Павла Игнатьевича в контексте развития общественного движения второй половины XIX – начала ХХ в. Раскрыты основные периоды активной борьбы ученого за украиноязычное образование. Определены основополагающие принципы в деятельности педагога, раскрыты основные методы и принципы историко-исследовательской деятельности П. Житецкого. Охарактеризованы основные особенности публицистических материалов за авторством педагога.

Ключевые слова: Павел Игнатьевич Житецкий, украиноязычное образование, воспитание, Коллегия Павла Галагана, Киевская Громада, воскресные школы.

Annotation. The article deals with the study of scientific creativity Paul Gnatovych Zhytetsky in the 20 th century. The main work of Paul Gnatovych in the context of social movement in the second half of the nineteenth - early twentieth century. Disclosed main periods of active struggle for Ukrainian scientist education. Defined the fundamental principles in the work of the teacher, the basic principles and methods of historical research Paul Gnatovych Zhytetsky. The basic features of journalistic materials authored by the teacher.

Key words: Paul Gnatovych Zhytetsky, education, Pavel Galagan College, Kiev congregation, Sunday school.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка