1. сутність І формування потенціалу підприємства потенціал підприємства: сутність та класифікація Структура потенціалу підприємства Графоаналітична модель потенціалу підприємства



Скачати 58,04 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір58,04 Kb.

1. СУТНІСТЬ І ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Потенціал підприємства: сутність та класифікація 1.2. Структура потенціалу підприємства 1.3. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

1. ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ Діяльність будь-якого підприємства орієнтована на отримання певних результатів. Характеризуючи цільові установки підприємств, що функціонують в умовах ринку, відзначимо, що головною метою (місією) підприємства є максимізація прибутку (доходу). Але при цьому одні підприємства упевнено досягають цілей своєї діяльності, а інші – працюють менш успішно. Успіхи функціонування підприємства пов'язують з правильним вибором виду діяльності, наявністю достатньої кількості ресурсів і умінням орієнтуватися в умовах ринкової економіки. Безумовно, правильна початкова орієнтація і сприятливі початкові умови (забезпеченість матеріальними, фінансовими, трудовими, а останнім часом і інформаційними ресурсами) - застава вдалого функціонування будь-якого підприємства. Разом з тим одним з найважливіших чинників досягнення цільових установок є те, наскільки ефективно здійснюється управління підприємством. У сукупності всі перераховані чинники формують потенційні можливості підприємства – його потенціал. Саме потенціал підприємства є основою ухвалення стратегічних рішень, визначає напрями розвитку підприємства, виходячи з ринкових умов, обумовлює формування конкретної програми дій на перспективу, є базовим критерієм управління сучасним підприємством. Таким чином, поняття "потенціал" в сучасних умовах стає найважливішою економічною категорією. Тим часом слід констатувати відсутність в сучасній економічній науці єдиного підходу до визначення цього найважливішого поняття, його суті, змісту, оцінки.

  • Різноманіття підходів до розуміння сутності потенціалу підприємства дозволяє вважати його багаторівневим і багатоаспектним поняттям, зміст якого розкривається за різноманітністю його класифікації. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства наведена в табл. 1.2.
  • Таблиця 1.2
  • Класифікація видів потенціалу
  • № з/п
  • Класифікаційна ознака
  • Види потенціалу
  • 1
  • об’єкт дослідження
  • ресурсна концепція;
  • результативна концепція
  • 2
  • рівень абстрагованості
  • потенціал людства;
  • природний; економічний;
  • соціокультурний;
  • психофізіологічний
  • 3
  • галузева ознака
  • промисловий;
  • транспортно-комунікаційний;
  • науковий;
  • будівельний;
  • сільськогосподарський;
  • сфери обслуговування тощо
  • 4
  • принцип ієрархії
  • потенціал підприємства;
  • потенціал бізнес-одиниць
  • 5
  • сфера реалізації
  • зовнішній;
  • внутрішній
  • 6
  • елементний склад
  • потенціал основних виробничих фондів;
  • потенціал оборотних фондів;
  • земельний;
  • інформаційний;
  • технологічний;
  • кадровий (трудовий) тощо
  • 7
  • спектр урахування можливостей
  • Внутрішньо системний;
  • зовнішній (ринковий)
  • 8
  • функціональний напрямок формування та використання
  • виробничий;
  • маркетинговий;
  • фінансовий;
  • організаційний
  • 9
  • спрямованість діяльності підприємства
  • експортний;
  • імпортний
  • 10
  • ступень використання
  • фактичний (досягнутий, реалізований);
  • перспективний (вектор розвитку)

І. За об'єктами дослідження виділяють ресурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає потенціал як сукупність ресурсів підприємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення. У рамках результативної концепції потенціал підприємства може розглядатися як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб і створення певного результату. Оцінка його величини в цьому випадку полягає у визначенні максимальної кількості благ, які підприємство здатне виробити за умов даної кількості, якості та структури ресурсів, ІІ. Наступним рівнем класифікації є поділ потенціалу підприємства за ступенем реалізації можливостей підприємства на фактичний (поточний, реалізований, що досягнутий у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей). Така диференціація дозволяє оцінювати ступінь використання потенціалу підприємства через порівняння його перспективного рівня з фактичним значенням. Основним етапом оцінки стає визначення потенційних можливостей підприємства. ІІІ. За сферою реалізації потенціал можна розглядати як ринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, незадоволеним сформованою ним пропозицією. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, динамічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внутрішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються.

ІV. Досліджуючи ієрархію потенціалів, підприємство можна розглядати як систему, що складається з більш дрібних підсистем - бізнесів-одиниць, виділених за принципом значущості їхнього функціонування для бізнесу в цілому. У цьому випадку має місце класифікація проявів потенціалу за принципом ієрархії від потенціалу підприємства як системи глобального рівня до потенціалів бізнес-одиниць як підсистем нижчого рівня, які визначають разом з тим ефективність реалізації сукупних можливостей за рахунок адитивного та синергічного ефекту. ІІV. Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють потенціал маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут - виробництво - закупівлі» фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу) та ін. Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси. Потенціал підприємства— це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин. Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання. Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи. Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається: - обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами— патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); - можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом; - можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства); - інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності; - інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами; - фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів); - іншими можливостями. Разом усі ці можливості створюють сукупний потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

  • Трудові
  • Фінансові
  • Інформаційні
  • Маркетингові
  • Блок ресурсів
  • П
  • Р
  • К
  • А
  • В
  • К
  • Блок системи управління:
  • П - планування
  • Р – реалізація;
  • К – контроль.
  • Блок діяльності персоналу:
  • А – аналітична;
  • В – виробнича;
  • К – комунікаційна.
  • 1.2. СТРУКТУРА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
  • Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.
  • Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:
  • І. Блочно-модульна структуризація.
  • ІІ. Функціональна структуризація.
  • І. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу (рис. 1.3).
  • Рис. 1.2. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства

1. Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати. Блок ресурсів, незважаючи на нібито однозначність їхнього трактування, в економічній літературі представляється різним набором модулів. Так, автори блочно-модульної структуризації пропонують у складі ресурсів виділяти кадрові, інформаційні, фінансові та матеріальні. Такий підхід упускає з розгляду цінні організаційні ресурси та нематеріальні активи. Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів (рис. 1.3): - технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.); - технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.); - кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал); - просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.); - інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.); - ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.); - фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т.ін.); - ділова репутація підприємства (наявність в нього позитивного іміджу).

  • Рис. 1.3. Ресурсні складові потенціалу підприємства
  • Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші приміщення з певними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.
  • Технічні
  • Технологічні
  • Просторові
  • Інформаційні
  • Ділова репутація
  • Кадрові
  • Фінансові
  • Організаційні
  • Блок
  • ресурсів
  • підприємства

2.Крім ресурсної складової виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми: 1) планування – націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху. З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися формувати новий потенціал або діяти за раніше наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений; 2) реалізації – має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху. Підсистема, націлена на перетворення існуючого потенціалу у фактори успіху, повинна забезпечити трансформацію компетенцій і внутрішніх ресурсів, які відповідають ринковим шансам, у ринкові конкурентні переваги, що повинні, у свою чергу, впливати на рішення про закупівлі з боку покупця; 3) контролю - виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень (чи дотримуються плани, чи досягається адекватна конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових передумов. Останнє пов'язано з тим, що будь-який план фактично базується на очікуванні певного розвитку ринкової ситуації, що відрізняється нестабільністю та мінливістю, і тому вимагає постійної перевірки на придатність у випадку можливих змін.

ІІ. До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства, у внутрішній структурі якого виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний залежно від ознак, що лежать у його основі (існування поза людиною, зовнішнє стосовно неї або існування, обумовлене діяльністю людей). На рис. 1.4 зображено структуру потенціалу підприємства з розмежуванням його об'єктних та суб'єктних складових. Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення. Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення. Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять: - потенціал землі та природно-кліматичні умови; - потенціал основних фондів; - потенціал оборотних фондів; - потенціал нематеріальних активів; - потенціал технологічного персоналу. '

  • Рис.1.4. Структура потенціалу підприємства

Потенціал землі та природно-кліматичиі умови — можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності. Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства. Потенціал оборотних фондів —- це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів. Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи. Фінансовий потенціал — обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперервного відновлення всіх його складових. Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування. Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності. У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивного типу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва і збереження сформованої техніко-технологїчної основи. За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства. Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням одного з двох інших факторів розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку. Отже, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво різняться за результатами діяльності. За цих умов (за браком зовнішніх «перешкод») різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем якості управління. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал. Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем. Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. Потенціал організаційної структури управління — характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності. Маркетинговий потенціал — це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал. Логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів — транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передавання, обробка, збереження і трансформація.

На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Усі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових. Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва. Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

  • 1.3. ГРАФОАНАЛІТИЧНА МОДЕЛЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
  • Графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства («Квадрат потенціалу») дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень.
  • У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства.
  • Тому запропонована з метою аналізу спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 1.5).
  • Рис. 1.5. Графоаналітична модель аналізу потенціалу підприємства
  • Узагальнюючи практичний досвід, діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками (рис. 1.6).
  • 1. Виробництво, розподіл та збут продукції
  • 2. Організаційна структура та менеджмент
  • 4. Фінанси
  • 3. Маркетинг
  • Рис. 1.6. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу
  • За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продукції» — необхідно проаналізувати:
  • Обсяг, структуру та темпи виробництва.
  • Фонди виробництва.
  • Наявний парк обладнання і рівень його використання.
  • Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.
  • Екологію виробництва.
  • Стан продажу.
  • За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» —розглядається:
  • Організація і система управління.
  • Кількісний і якісний склад робітників.
  • Рівень менеджменту.
  • Фірмова культура.
  • Третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослідження:
  • Ринку, товару та каналів збуту.
  • Нововведень.
  • Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.
  • Маркетингових планів і програм.
  • Четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників. В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі. Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»: 1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3, ..., n), а в стовпцях — назви підприємств, потенціал яких аналізують (j = 1,2,3,...,т). 2. Для кожного показника знаходять його найліпше значення з урахуванням коефіцієнта чутливості і проводять ранжирування підприємств з визначенням відповідного місця. 3. Для кожного підприємства знаходять суму місць (Рj), отриманих у процесі ранжирування за формулою: Рj = ∑аij*kч (1.1) 4. Трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1.7). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

  • 3 вектор
  • 4 вектор
  • 2 вектор
  • Рис. 1.7. Квадрат потенціалу підприємства
  • Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4) знаходимо за допомогою формули:
  • 5. Визначивши довжину всіх векторів, накреслюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.
  • Графоаналітичний метод аналізу «Квадрат потенціалу» має кілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при його використанні.
  • 1. Форма квадрата потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, що створюють його, є однаковими або наближаються до цього). Таке підприємство матиме збалансований потенціал, що є запорукою успіху його діяльності. Другий тип має спотворену форму квадрата з таких причин: або один вектор розвинутий більше за інші («хворобливий» вектор), або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо квадрат потенціалу підприємства наближається до другого типу, то підприємницький потенціал потребує негайних перетворень у напрямку поліпшення збалансованості його елементів.
  • 1 вектор
  • 100
  • (1.2)
  • Потенціали підприємств можуть бути класифіковані за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70—100 у. о.; середній — у межах 30-70 у. о.; малий — до 30 у. о.
  • Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.
  • Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.
  • Четвертий вектор — «Фінанси» — є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка