5–6 грудня, 2013 року taiex семінар “ Соціальний діалог в Україні ”



Скачати 66,63 Kb.
Дата конвертації07.04.2017
Розмір66,63 Kb.

Соціальний діалог у державному управлінні: європейський досвід та українські реалії

Ольга Петроє, кандидат наук

з державного управління, доцент,

доцент кафедри соціальної і гуманітарної політики НАДУ

5–6 грудня, 2013 року

TAIEX СЕМІНАР

“ Соціальний діалог в Україні ”

Соціальний діалог у державному управлінні

Соціальний діалог у державному управлінні

система взаємопов’язаних та взаємозалежних цілей, завдань, функцій, принципів, форм, форматів і механізмів

узгодження інтересів між працівниками, роботодавцями, державою та іншими заінтересованими групами

для прийняття і реалізації легітимних рішень уряду й соціальних партнерів (працівників, роботодавців)

щодо розв’язання завдань у сфері соціально-трудових та соціально-економічних відносин

на міжнародному, міжнаціональному, національному, галузевому, регіональному, місцевому рівні й на рівні підприємства

з метою забезпечення збалансованого соціального та економічного розвитку суспільства


















Функціональна структура системи соціального діалогу

















Компонентна структура системи соціального діалогу

















Змістова структура системи соціального діалогу

цілі


цінності

завдання


пріоритети

принципи

сторони та суб’єкти

соціальні інтереси: працівники, профспілки, роботодавці, об’єднання роботодавців, держава, органи державної влади, територіальна громада, органи місцевого самоврядування

форми

обмін інформацією, консультації, переговори, укладання договорів, контроль за виконанням домовленостей, урегулювання конфліктів



рівні

організації: міжнародний, загальнонаціональний, галузевий, регіональний, локальний.

предмет

праця, соціально-трудові та соціально-економічні відносини



Європейський тристоронній

соціальний діалог

Європейський двосторонній соціальний діалог

Європейський соціальний діалог

національного рівня

Соціальний діалог

На європейському рівні

Тристоронні Соціальні Зустрічі на вищому рівні

Міжгалузеві консультаційні комітети

Європейський тристоронній соціальний діалог

макроекономічний діалог

соціальний захист

освіта й наука

рівні можливості чоловіків і жінок при прийомі на роботу

зайнятість

здоров’я і безпека на робочому місці

професійне навчання

вільний рух працівників

Взаємодії з Європейським соціальним фондом

соціальний захист працівників-мігрантів

Європейський міжгалузевий соціальний діалог

Комітет міжгалузевого соціального

діалогу


64 учасники:

32 представники від роботодавців

32 - від працівників)

Європейський галузевий соціальний діалог

41 галузевих комітетів соціального діалогу

Соціальний діалог на рівні європейських компаній

Понад 840

європейських трудових рад

Галузевий комітет соціального діалогу

Європейська

трудова рада

- керівні норми у сферах праці та соціальних відносин для усіх роботодавців і працівників у країнах Європейського Союзу

- підготовка кадрів

- робочий час і умови праці

- охорони здоров’я та безпеки праці

- сталий розвиток

- вільне пересування робочої сили

- охорона здоров’я та безпека праці

- рівні умови

- наукові дослідження

- охорона навколишнього середовища

- інвестиції



Двосторонній соціальний діалог на європейському рівні

Європейський соціальний діалог у галузі

державного управління

Європейський соціальний діалог

у сфері

центрального адміністрування



Європейський соціальний діалог

у сфері


регіонального і місцевого врядування

Договори ЄС

Організаційні форми cоціального діалогу в ЄС

Функції організацій соціального діалогу в ЄС

 Договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (Па­риж, 18 квітня 1951 р.)

Консультативний комітет з вугілля та сталі

Розгляд спільних цілей і програм

Договір про заснування європейського співтовариства з атомної енергії (Рим, 25 березня 1957 р.)

Економічний і соціальний комітет

Розробка проектів висновків з певних питань або в певних сферах

Договір про заснування Європейського еконо-мічного співтовариства (Рим, 25 березня 1957 р.)

Економічний і соціальний комітет

Консультації Ради та Комісії;

підготовка проектів висновків із окремих питань чи окремих сфер



Договір про Європейський Союз (Маастрихт, 7 лютого 1992 р.)

Економічний і соціальний комітет

Консультації Ради та Комісії;

підготовка проектів висновків із окремих питань чи окремих сфер



Договір про функціонування Європейського Союзу (Лісабон, 13 грудня 2007 р. – вступив у силу 1 грудня 2009 р.)

Економічний і соціальний комітет

Консультації Парламенту, Ради та Комісії; вивчення думки європейських організацій, що є представниками різних секторів економічної та соціальної сфери і громадянського суспільства

Європейський економічний і соціальний комітет (ЄЕСК)

European Economic and Social Committee (EESC)

Секція сільського господарства, розвитку сільських районів і навколишнього середовища (NAT)

Секція економічного та монетарного союзу, економічного та соціального згуртування (ЕСО)

Секція зайнятості, соціальних питань та громадянства (SOC)

Секція зовнішніх зв’язків (REX)

Секція транспорту, енергетики, інфраструктури та інформаційного суспільства (TEN)

Секція єдиного ринку, виробництва і споживання (INT)



Угоди

Автономні угоди

дистанційна робота (2002)

стрес, пов’язаний з роботою (2004)

домагання і насильство на роботі (2007)

інклюзивні ринки праці (2010)



Угоди, що здійснюються за рішенням Ради ЄС –

є частиною права ЄС



Директиви Ради ЄС:
  • про батьківську відпустку (1996, переглянута 2009)
  • про неповний робочий день (1997)
  • про строкові контракти (1999)

Програми спільних дій європейських соціальних партнерів

Пріоритетні напрями програмної діяльності

2003–2005 рр.

зайнятість; мобільність; розширення ЄС

2006–2008 рр.

макроекономічна політика; політика на ринку праці; демографічні зміни та активне старіння; інтеграція молоді; мобільність і міграція; навчання упродовж життя; конкурентоспроможність та інновації; інтеграція уразливих груп на ринку праці; баланс між гнучкістю і безпекою

неформальна зайнятість



2009–2010 рр.

відновлення економічного зростання; підвищення конкурентоспроможності; покращення продуктивності та якості праці для досягнення повної зайнятості і соціального прогресу; покращення захисту навколишнього середовища

2012–2014 рр.

зайнятість молоді; поглиблений аналіз зайнятості; гендерна рівність; освіта та навчання; мобільність та економічна міграція; краща реалізація і дієвий вплив інструментів соціального діалогу; зміцнення організацій соціальних партнерів; економічне і соціальне управління в ЄС

Національні моделі соціального діалогу європейських країн


І.

Міжгалузевий соціальний діалог

Бельгія

Ірландія


Іспанія

Румунія


ІІ.

Галузевий соціальний діалог

Австрія

Словенія



Німеччина

Греція


Італія

Нідерланди

Португалія

ІІІ.


Соціальний діалог на галузевому та локальному рівні

Кіпр


Данія

Фінляндія

Люксембург

Франція


Словаччина

Швеція


ІV.

Соціальний діалог на локальному рівні

Болгарія

Естонія


Чеська республіка

Угорщина


Латвія

Литва


Мальта

Польща


Великобританія

Національні моделі соціального діалогу європейських країн


http://www.worker-participation.eu/National-Industrial-Relations/Countries/Austria

Міжгалузевий соціальний діалог (ЄС)

Міжгалузевий соціальний діалог (національний рівень)

Соціальний діалог на рівні підприємства (національний рівень)

Галузевий соціальний діалог (ЄС)

Галузевий

соціальний діалог

(національний рівень)

Соціальний діалог корпоративного рівня (ЄС)

Система зв’язків у сфері соціального діалогу: ЄС – національний рівень



 

рівні


суб’єкти

колект.


договори

організації



Система СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІ

Національний соціальний діалог

Галузевий соціальний діалог

Локальний соціальний діалог

Територіальний соціальний діалог

всеукраїнські об’єднання професійних спілок; все-українські об’єднання організацій роботодавців;

Кабінет Міністрів України

всеукраїнські галу-­ зеві профспілки та їх об’єднання;

всеукраїнські галузеві об’єднання організацій роботодавців;

відповідні центральні органи виконавчої влади

професпілки, органі-зації профспілок, їх об’єднань відповід­ ного рівня; організа-ції роботодавців та їх об’єднання відпо­ відного рівня; орга- ни виконавчої влади; органи місцевого самоврядування

первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники працівників; робо-тодавець та/або уповноважені представники роботодавця

Генеральна угода

Галузева угода

Територіальна угода

Колективний договір

НТСЕР, Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення;

НСПП, Управління фондами соціального захисту

Територіальні СЕР, територіальні відділення НСПП та Українського комітету сприяння зайнятості

Двостороння робоча комісія;

загальні збори,

конференція



№ п/п

Дата

підписання



Термін дії

Сторони

1.

1992 р.

II півріччя 1992 р.

Уряд України і профспілкові об’єднання України

2.

30 квітня

1993р.


1993

(подовжена на 1994 р.)



Кабінет Міністрів України та профспілкові об’єднання України

3.

19 серпня

1995р.


1995

(подовжена на 1996 р.)



Кабінет Міністрів України і профспілкові об’єднання України

4.

18 жовтня

1997 р.


1997–1998 рр.

Кабінет Міністрів України, Український союз промисловців і підприємців та профспілкові об’єднання України

5.

6 вересня

1999 р.


1999–2000 рр. (подовжена на 2001 р.)

Кабінет Міністрів України,

Конфедерація роботодавців

України, профспілкові об’єднання України


6.

16 січня

2002 р.


2002–2003 рр.

Кабінет Міністрів України, Конфедерація роботодавців України і всеукраїнські профспілки та профоб’єднання

7.

19 квітня

2004 р.


2004–2005 рр.

Кабінет Міністрів України, Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнські профспілки і профоб’єднання

8.

15 квітня

2008 р.


2008–2009 рр.

Кабінет Міністрів України, Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців і всеукраїнські профспілки та профоб’єднання

9.

9 листопада 2010 р.

2010–2012 рр.

Кабінет Міністрів України та Спільний представницький орган сторони роботодавців і Спільний представницький орган всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань

Вимірювання результативності національної моделі соціального діалогу

Індикатори

І. Суб’єктивні (внутрішні ) фактори

Соціальний діалог
  • рівень соціального діалогу
  • рівень охоплення колективними договорами
  • питома вага профспілок

ІІ. Об’єктивні (зовнішні ) фактори

Соціальний розвиток

– індекс людського розвитку

– рівень здоров’я населення

– рівень освіти

– ВВП на душу населення



Економічний розвиток

– індекс глобальної конкурентоспроможності

– загальні вимоги

– підсилювачі ефективності

– інновації та розвиток



Країна/

рівень соціального діалогу



Питома вага профспілок

Охоплення колективними переговорами

ІЛР,

звіт 2009



очікувана тривалість життя при народженні,

загальний показник навчання у навчальних закладах

ВВП на душу населення

за паритетом купівельної спроможності



Глобальний індекс конкурентоспроможності

GCI 2009–2010



базові умови

підсилювачі ефективності

інновації і розвиток

(%)

(%)

(рейтинг)

(індекс)

(років )

(%)

(дол. США)

(рейтинг)

(оцінка)

рейтинг

оцінка

рейтинг

оцін-ка

рей-тинг

Оцін-ка

І. Група країн, у яких переважає міжгалузевий соціальний діалог на національному рівні

Бельгія, 2007

54, 1

96

17

0, 953

79,5

94,3

34 935

18

5,09

20

5,43

18

5,04

13

4,95

Норвегія, 2008

55

70

1

0,971

80,5

98,6

53 433

14

5,17

11

5,73

13

5,14

18

4,83

Іспанія, 2006

15

70

15

0,955

80,7

96,5

31 560

29

4,59

36

5,09

32

4,56

29

4,23

Румунія, 2006

33, 7

100

63

0,837

72,5

79,2

12 369

64

4,11

86

4,10

49

4,25

75

3,44

Ірландія, 2007

32

44

5

0,965

79,7

97,6

44 613

25

4,84

37

5,06

22

4,87

20

4,63

I.середні значення для групи країн

37,96

76

20,2

0,936

78,56

93,24

35382,2

30

4,76

38

5,08

26,8

4,77

31

4,42

ІІ. Група країн, у яких головна роль відведена галузевому соціальному діалогу

Австрія,2006

32

90

14

0,955

79,9

90,5

37 370

15

5,15

14

5,63

9

5,29

21

4,61

Словенія, 2004

44

96

29

0,929

78,2

92,8

26 753

37

4,55

29

5,18

37

4,49

30

4,23

Німеччина, 2007

20

61

22

0,947

79,8

88,1

34 401

7

5,37

8

5,85

14

5,12

5

5,47

Греція, 2005

22

65–70

25

0,942

79,1

101,6

28 517

71

4,04

56

4,49

57

4,13

66

3,59

Італія, 2007

33

30–40

18

0,951

81,1

91,8

30 353

48

4,31

67

4,38

46

4,37

34

4,15

Нідерланди, 2007

21

79

6

0,964

79,8

97,5

38 694

10

5,32

12

5,71

10

5,26

9

5,17

Португалія, 2007

18

90

34

0,909

78,6

88,8

22 765

43

4,40

39

5,05

43

4,40

41

3,98

II. середні значення для групи країн

27,14

74,07

21,14

0,942

79,5

93,01

31 263

33

4,73

32,14

5,18

30,86

4,72

29,43

4,46

ІІІ. Група Країни, у яких добре розвинений галузевий соціальний діалог та соціальний діалог на рівні підприємства

Кіпр, 2006

62

75

32

0,914

79,6

77,6

24 789

34

4,57

21

5,43

41

4,45

32

4,18

Данія, 2007

68

80

16

0,955

78,2

101,3

36130

5

5,46

4

5,98

6

5,36

7

5,28

Фінляндія, 2007

71

90

12

0,959

79,5

101,4

34 526

6

5,43

1

6,04

12

5,17

6

5,47

Люксембург, 2006

46

60

11

0,960

79,4

94,4

79 485

21

4,96

7

5,85

23

4,84

22

4,58

Франція, 2007

8

98

8

0,961

81,0

95,4

33 674

16

5,13

15

5,60

16

5,08

15

4,90

Словакія, 2006

24

35

42

0,880

74,6

80,5

20 076

47

4,31

54

4,61

34

4,55

57

3,71

Швеція, 2008

71

90

7

0,963

80,8

94,3

36 712

4

5,51

5

5,96

7

5,31

4

5,53

ІІI.Средні значення для групи країн

50

75,43

18,28

0,942

79,0

92,1

37913

19

5,05

15,28

5,64

19,86

4,97

13

4,81

IV. Група rраїн, у яких соціальний діалог відбувається на рівні підприємства

Болгарія, 2007

20

30–35

61

0,840

73,1

82,4

11 222

76

4,02

80

4,13

62

4,08

89

3,29

Естонія, 2006

11

25

40

0,883

72,9

91,2

20 361

35

4,56

34

5,10

27

4,69

42

3,98

Чеська рспубліка, 2006

21

44

36

0,903

76,4

83,4

24 144

31

4,67

45

4,78

24

4,78

26

4,40

Угорщина, 2005

18

36

43

0,879

73,3

90,2

18 755

58

4,22

58

4,48

45

4,38

61

3,67

Латвія, 2006

16

20

48

0,866

72,3

90,2

16 377

68

4,06

60

4,45

51

4,21

86

3,36

Литва, 2006

14

10

46

0,870

71,8

92,3

17 575

53

4,30

47

4,68

47

4,33

53

3,75

Мальта, 2008

59

55

38

0,902

79,6

81,3

23 080

52

4,30

41

4,97

48

4,31

48

3,83

Польща, 2006

15

14

41

0,880

75,5

87,7

15 978

46

4,33

71

4,30

31

4,56

46

3,84

Великобританія, 2009

29

34

21

0,947

79,3

89,2

35 130

2

5,59

28

5,23

1

5,66

1

5,71

IV.середніі значення для групи країн

22,6

30,06

41,56

0,886

74,91

87,54

20 291

46,78

4,45

51,56

4,68

37,33

4,56

50,22

3,98

удосконалено:

– аргументацію особливостей розвитку галузевого соціального діалогу в органах державного управління на основі узагальнення спеціальних міжнародних стандартів (насамперед стандартів МОП) галузевого соціального діалогу в органах державного управління, уточнення структури його суб’єктів, виявлення тенденцій до зближення стандартів соціального діалогу в органах державного управління зі стандартами соціального діалогу в приватному секторі;

Модель

соціального діалогу

Частка працівників, які є членами просп. організацій

(%)

Рівень покриття

Колективними

договорами

(%)

ІЛР,

Звіт 2009 р.

(рейтинг)

ІГК

(рейтинг)

І. Країни з міжгалузевим

соціальним діалогом на національному рівні



38

76

20

30

ІІ. Країни з галузевим соціальним діалогом

27

74

21

33

ІІІ. Країни, у яких добре розвинений галузевий соціальний діалог та соціальний діалог на рівні підприємства

50

75

18

19

IV. Країни з соціальним діалогом на рівні підприємства

22

30

41

47

Країни ЄС

34

64

25

32

Україна

~ 50

81

85

82
  • відсутні традиції, звичаї ведення соціального діалогу в умовах демократії та ринкової економіки;
  • громіздка організаційна структура існуючої системи;
  • високий рівень централізації соціального діалогу;
  • нерозвиненість галузевого та локального соціального діалогу;
  • недосконале законодавство у сфері соціально-трудових та соціально-економічних відносин;
  • неналежне виконання державою своєї ролі й функцій з розвитку соціального діалогу;
  • несистемність і фрагментарність розвитку інститутів соціального діалогу, зосередженість на розбудові формальних інститутів (нормативно-правових, організаційно-функціональних);
  • недостатня увага з боку держави до проблем розвитку неформальних інститутів – формування цінностей, традицій, культури соціального діалогу;
  • слабкість сторін, суб’єктів, організацій соціального діалогу та ін.

Причини низької результативності вітчизняної системи соціального діалогу зумовлені низкою проблем:

І. Розвиток вітчизняної (загальнонаціональної) системи соціального діалогу:
  • розробка Національної Програми розвитку соціального діалогу на 2014-2024 роки;
  • удосконалення правового забезпечення соціального діалогу в сфері соціально-трудових і соціально-економічних відносин;
  • розвиток мережі органів соціального діалогу національного, галузевого, територіального та локального рівнів;
  • активне залучення соціальних партнерів до прийняття і реалізації владних рішень на національному, галузевому та територіальному рівнях;

Концептуальні засади державної політики щодо інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в Україні

ІІ. Розвиток галузевого соціального діалогу:
  • удосконалення правового забезпечення розвитку галузевого соціального діалогу у сфері соціально-трудових та соціально-економічних відносин;
  • розробка галузевих програм розвитку соціального діалогу на 2014-2024 рр.;
  • створення ресурсних центрів інформаційного та консалтингового забезпечення галузевого соціального діалогу;
  • розвиток двосторонніх та тристоронніх органів галузевого соціального діалогу;

Концептуальні засади державної політики щодо інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в Україні

ІII. Розвиток галузевого соціального діалогу в органах державного управління:
  • вироблення правил представництва соціальних партнерів органів державної влади;
  • створення галузевих, територіальних та національного об’єднання роботодавців органів державної влади;
  • створення галузевого консультативно-дорадчого комітету (соціально-економічної ради) для забезпечення соціального діалогу органів державної влади;
  • організація системи навчання представників працівників і роботодавців органів державної влади з питань ведення соціального діалогу;
  • вироблення інструментарію оцінювання стану виконання спільних рішень;
  • розроблення механізму контролю і відповідальності за виконання взятих сторонами соціального діалогу в органах державної влади зобов’язань.

Концептуальні засади державної політики щодо інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в Україні

ІV. Розбудова неформальних інститутів вітчизняної системи соціального діалогу:
  • всебічне висвітлення, популяризація, поширення діалогової культури в різних верствах українського суспільства, утвердження цінностей духу соціального діалогу в системі суспільних відносин;
  • опанування ідей, цінностей, принципів соціального діалогу політичними діячами, державними службовцями, лідерами громадських рухів, керівниками проф­спілок і громадських організацій, представниками роботодавців від бізнесу та державного сектору;
  • заохочення до поширення кращих зарубіжних і вітчизняних практик в системі соціального діалогу;
  • визначення соціального діалогу пріоритетним напрямом розвитку освіти і науки України на 2014-2019 рр.;
  • розвиток культури соціального діалогу, в тому числі шляхом запровадження спеціальної освіти та підготовки фахівців соціального діалогу.
  • забезпечення розвитку наукових досліджень з проблем теорії і методології соціального діалогу та впровадження їх результатів у практику державного управління у сфері соціально-трудових та соціально-економічних відносин.

Концептуальні засади державної політики щодо інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в Україні

V. Сприяння інтеграції вітчизняного соціального діалогу в систему європейського соціального діалогу:
  • запровадження сучасних (насамперед європейських) стандартів соціального діалогу в систему діалогових відносин в Україні;
  • набуття членства вітчизняних організацій соціального діалогу (організацій роботодавців, працівників, тристоронньої СЕР та ін.) різних рівнів в міжгалузевих, галузевих організаціях соціального діалогу європейського рівня;
  • адаптація кращих вітчизняних і зарубіжних практик у систему вітчизняного соціального діалогу.

Концептуальні засади державної політики щодо інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в Україні

    • Трансформація суспільних відносин
    • Розбудова ринкової економіки
    • Творення правової, соціальної, демократичної держави
    • Ендогенні (політичні, соціальні, економічні, культурні)
    • Екзогенні (інтеграційні, глобалізаційні)
    • Високі соціальні стандарти
    • Конкурентоспроможність національної економіки
    • Легітимні управлінські рішення
    • Демократичність державного управління
    • Нормативно-правові
    • Програмно-цільові
    • Організаційно-функціональні
    • Фінансово-економічні
    • Соціально-психологічні

Механізми

Результати

Передумови

Чинники


petroeo@gmail.com

Дякую за увагу!

Ольга Петроє, кандидат наук з державного управління, доцент,

доцент кафедри соціальної і гуманітарної політики НАДУ


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка