Анкетні дані Прізвище, ім’я та по батькові – Чернюк Оксана Валентинівна



Скачати 102,28 Kb.
Дата конвертації30.11.2016
Розмір102,28 Kb.

Портфоліо Чернюк Оксани Валентинівни учителя світової літератури НВК Журавлинська ЗШ І-ІІст. ДНЗ

Анкетні дані

1.Прізвище, ім’я та по батькові – Чернюк Оксана Валентинівна

2.Дата і місце народження – 17.01.1970р. с.Троянка , р-н. Голованівський , обл.Кіровоградська.

3.Навчальний заклад і рік закінчення – Кіровоградський державний педагогічний інститут ім.В.К.Винниченка 1993р.

4.Спеціальність – вчитель російської мови і літератури

5.Предмети,які викладаю – світова та українська літератури,етика,історія

6.Місце роботи – НВК Журавлинська ЗШ 1-2ст.ДНЗ

7. Педагогічний стаж роботи – 25років

8.Кваліфікаційна категорія - І

9.Проблема,над якою працюю – «Використання практики аналізу літературного твору»

Педагогічне кредо: «Щастя дістається тому, хто багато працює»


Проблема,над якою працюю: «Використання практики аналізу літературного твору»

Робота М О класних керівників

Опис досвіду роботи з проблеми: «Використання практики аналізу літературного твору»

  • 1 Актуальність та практичне значення проблеми.
  • Використання практики аналізу літературного твору
  • Проект доктрини розвитку освіти України в ХХI столітті головною метою проголошує створення умов "для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України", формування поколінь, які "здатні навчатись впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства". Чи не найбільші можливості для розв’язання поставлених завдань має курс зарубіжної літератури. Література в школі – той предмет, на який передусім лягає завдання гуманітарного виховання молодого покоління. Залучення учнів до багатств світової культури, духовне і моральне зростання особистості, естетичне виховання, розвиток художнього смаку – ось ті найважливіші завдання і функції, що має реалізовувати зарубіжна література.
  • Художня література – не тільки розвага, засіб цікавого проведення дозвілля, а ще й могутній потенціал для духовного та естетичного виховання молоді. І тому, якщо ми хочемо сформувати по-справжньому культурних читачів, варто визначити шляхи, якими відбувається залучення учнів до кращих здобутків світової літератури. А ці шляхи починаються з однієї відправної точки – аналізу тексту. Хоч які б методичні прийоми обрав учитель, які б інноваційні технології він використував на уроці, усі вони  мають бути зумовлені самим твором і специфікою його аналізу. Тільки твір і його аналіз визначають методику його вивчення. Аналіз художнього твору завжди викликав чимало проблем і труднощів у вчителів. Як аналізувати художній твір у середніх і старших класах? Які шляхи для цього обрати? Як сформувати в учнів навички аналізу художнього твору? Усі ці питання доводиться вирішувати учителям-словесникам щодня.
  • Проблема аналізу художнього твору не нова. З нею постійно стикаються у своїй роботі вчителі, нею займаються методисти, однак остаточного вирішення цієї проблеми методична наука не дає. На жаль, у шкільній практиці вона теж не знаходить належної уваги. Не можна не визнати того факту, що багато вчителів не володіють належним чином теоретичними основами аналізу твору. Робота з текстом часто підмінюється переказом, вибірковим читанням окремих епізодів, переглядом кінофільмів тощо.
  • Мета моєї методичної розробки: систематизувати теоретичний матеріал з методики аналізу тексту, використовуючи різні джерела знань і власний досвід, визначити місце  аналізу художнього твору  в навчальному процесі та його вплив на формування творчої особистості школярів, підвищення ефективності сприйняття ними творів світової літератури. Методична розробка складається з чотирьох розділів. В них розглядаються і теоретичні обґрунтування роботи з текстом, і конкретні методичні поради щодо застосування різноманітних видів робіт. Деякі запропоновані методи і прийоми вже відомі в методичній літературі, а деякі – знайдені автором у
  • процесі власної роботи над художнім твором. Практичне значення роботи: теоретична частина дає можливість підвищити науково-методичний рівень вчителів, а також використовувати цей матеріл на своїх уроках при вивченні текстів художніх творів.
  • Методична розробка "Методика аналізу художнього твору" призначена для вчителів зарубіжної та української літератури. Цей матеріл може бути корисним вчителям інших предметів, які впроваджують в свою роботу інтегрований підхід, використовують міжпредметні зв’язки (вчителям історії, правознавства, іноземної мови, музики, образотворчого мистецтва  тощо).
  • З історії методики аналізу художнього твору
  • На розв’язання проблеми роботи з текстом були спрямовані зусилля багатьох учених упродовж усього існування шкільної освіти. Проблема вивчення тексту розглядалася і розглядається в різних аспектах:
  • принципи вивчення тексту ( Г.О.Гуковський, Ю.М.Лотман, О.І.Білецький);
  • осмислення тексту як суб’єктивного відображення вміщених у в ньому проблемних ситуацій (Л. П. Доблаєв.);
  • поглиблене вивчення тексту (М.О.Рибникова, Н.Д.Молдавська, В.В.Голубков);
  • самостійна робота над текстом художніх творів (М.Г.Качурін, В.Д.Кучинський);
  • художній текст як об’єкт лінгвістичних досліджень (Л.Г.Гетман, Л.О.Новиков);
  • методика читання художнього тексту (Є.В.Квятковський, Б.О.Корман, М.І.Кудряшов, Б.А.Буяльський).
  • Отже, в методиці викладання літератури від найдавніших часів і донині було зроблено багато. Більшість концепцій, наведених нами, досі не втратили свого значення. Вони стали основою пошуків сучасних вчених і вчителів-практиків. Останнім часом інтерес до цієї проблеми значно зріс. На це є кілька причин:
  • інтенсифікація процесу навчання загалом;
  • профілізація освіти;
  • варіативність програм з зарубіжної літератури;
  • необхідність формування духовно багатої особистості;
  • наближення методики аналізу художнього тексту до особистісно-орієнтованої педагогіки.
  • Говорячи про актуальність аналізу, необхідно відзначити, що полеміка про нього не стихає і досі. Одні методисти і практики стверджують, що художній твір необхідно вивчати як предмет мистецтва, естетики, спираючись при
  • цьому на великий досвід літературознавства. Інші ж наполягають на тому, що аналіз художнього твору не самоціль. Художній твір досить прочитати і „пережити", тобто обмежитись емоційним читанням. Не можна погодитися з думкою тих учителів, які вважать що твори треба просто читати з цікавістю. А звідки ж виникне ця зацікавленість? Що сформує стійкий інтерес учнів до зарубіжної літератури? Людина, яка не вміє аналізувати твір, не зможе достатньо глибоко прочитати текст і ґрунтовно осягнути авторську позицію. Школярів треба вчити аналізувати і інтерпретувати текст. Тільки систематична й наполеглива робота з розвитку вмінь і навичок аналізу тексту допоможе учням стати справді культурними читачами, знайти свої стежки до творів світового письменства й отримати велику насолоду від спілкування з мистецтвом слова.
  • Відомий методист О.Д.Алферов писав: "Кожний аналіз на першій стадії начебто відвертає вас від повного і свіжого уявлення, винесеного про твір, але це тільки на першій стадії. Якщо аналіз проведено правильно і з належною перспективою, то, коли ви знову звернетеся до твору загалом, ви відчуєте, як відновлюється попереднє уявлення з тією лише різницею, що воно стає глибшим".
  • Прекрасні творіння майстрів минулого доступні всім. Але це не означає, що досить прочитати їх і художні достоїнства відкриються самі собою. У всякого мистецтва є свої засоби та методи. Помиляється той, хто думає, що враження, яке справляють великі твори, природне і само собою зрозуміле. Вплив літератури зумовлений мистецтвом, яким володіли письменники. Наблизитися до розуміння майстерності художника – справа складна і це одна з головних задач вчителя зарубіжної літератури. Як і всякому спілкуванню, спілкуванню з мистецтвом слова треба спеціально вчити.
  •  
  • Підготовка до сприйняття художнього твору
  • У класичній методиці аналізу літературного твору передує його сприйняття і відповідне прочитання. Сприйняття – складний динамічний процес, який передбачає особистісне прочитання, інтерпретацію, мікроаналіз художнього твору самим читачем. Він супроводжується емоційними переживаннями і є завжди цілісним і безпосереднім. Тому, починаючи роботу з текстом, вчителю необхідно ввести школярів у твір, викликати інтерес, збудити читацьку увагу, а потім і активне ставлення до написаного.
  • Як залучити учнів до читання художніх творів – одвічне питання всіх учителів - словесників. Крім визначених педагогікою вікових особливостей сприйняття художніх творів, в наш час треба враховувати ту дуже сумну для шанувальників гарної книги обставину, що діти і підлітки з кожним роком
  • читають все менше і менше. Замість читання діти мають тепер інші розваги.  Як зазначається у проекті „Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі", учитель сьогодні "змушений конкурувати з телевізійними та комп’ютерними програмами".
  • Проблема ускладнюється ще й тим, що не всі тексти можуть видатися цікавими учням на перший погляд (наприклад, "Пісня про Роланда" чи "Божественна комедія"). Це не означає, що вчителі повинні „потрафляти" лише читацьким смакам учнівської аудиторії, вони якраз повинні їх виховувати і формувати засобами художнього слова кращих зразків світового письменства. Як би важко не було, але вчитель повинен створити такі умови на уроці, щоб учень захотів прочитати  твір. Слід максимально підготувати школярів до зустрічі з текстом художнього твору. Це можуть бути різні види коментарів, відомості про особливості жанру твору, читання цікавих уривків, що викличуть в учнів інтерес, створять емоційний настрій (літературний матеріал повинен викликати в учнів ті почуття, які відповідають основній тональності твору).
  • Роботі по вивченню художнього твору і творчості письменника можуть передувати повідомлення історичних , біографічних, лексичних, а в старших класах ще й теоретико-літературних, філософських, естетичних відомостей. Форми цих повідомлень можуть бути різними: лекція вчителя, аналіз письмової роботи, раніше запропонованої учням, робота з картиною, кіноурок, літературна екскурсія, культпохід в театр, музей чи на лоно природи.
  • Роль вступних занять зводиться до того, щоб викликати інтерес до програмного матеріалу і створити умови для його розуміння. Пізнавальний інтерес – це один з найважливіших мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу робота над художнім твором навіть у слабовстигаючих учнів проходить більш продуктивно. Класична педагогіка минулого стверджувала: смертний гріх вчителя – бути нудним. Активізація пізнавальної діяльності учнів без розвитку їх пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично не можлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес школярів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису характеру  особистості, і як могутній засіб формування умінь та навичок.
  • При роботі над великими творами  підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:
  • 1 етап – встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами;
  • 2 етап -  знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі; 3 етап – повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і постановку на сцені; 4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.
  • Всі названі етапи пов’язані між собою. Вони можуть існувати як єдине ціле і як окрема частина. Вчитель має право використовувати як усі етапи, так і окремі з них, залежно від змісту твору , мети, аналізу. У кожному шкільному віці, будь-це молодші чи старші підлітки, можна виділити чотири умовні рівні сприйняття художнього твору – низький, середній, вищий та оптимальний. Якщо вчитель, застосовуючи різні форми роботи, досягає того, що більшість його учнів наближається саме до оптимального рівня сприйняття,  можна впевнено стверджувати, що його уроки справді ефективні і учні сприйняли художній твір відповідно до авторського задуму. Підготовка до сприйняття є важливою умовою осмисленого глибокого прочитання літературного твору, активізації розумово-пізнавальної діяльності учнів.
  •  
  • Первинне читання та прийоми усвідомлення тексту художнього твору
  • Основною умовою ефективного вивчення літератури є знання тексту художнього твору. Тому дуже важливо, щоб усі учні прочитали його своєчасно. Художній твір, призначений для текстуально вивчення, як правило, читають двічі. Перше читання зветься первинним. Під цим терміном розуміють вихідне, початкове, швидке читання, яке дає змогу одержати уявлення про загальний зміст твору, його ідею. Знайомлячись вперше з художнім твором, учні в  основному звертають увагу на події і лише на подальших стадіях проникають у словесно-образну та композиційну структуру.
  • Процес читання – творчий процес, оскільки в ньому беруть участь автор і читач. Автор веде читача, відкриваючи йому щось невідоме, глибини свого світорозуміння і світовідчуття. Читач, залежно від індивідуально-психологічних особливостей, культури читання, життєвої ситуації, винесе своє враження про твір. Воно глибоко особисте і виникло з безпосереднього спілкування з текстом. Вчитель покликаний формувати уважного, допитливого читача, закоханого в книгу, що прагне через неї збагнути життя і вдосконалювати самого себе. За відомим висловом В.Гюго, "Найкращий читач – це підготовлений читач".
  • Шкільна програма із зарубіжної літератури передбачає як текстуальне, так і оглядове вивчення творів. Тому словесник повинен планувати роботу над текстом, виходячи із завдань читання, особливостей художнього твору, рівня сприйняття і підготовки учнів.
  • Шкільний аналіз будується на літературознавчих і специфічних прийомах роботи з художнім текстом. Прийоми аналізу – це засоби осмислення художнього твору. Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:
  • постановка запитань для тексту;
  • уміння виділяти головне і другорядне;
  • складання плану, конспекту, тез;
  • уміння підбирати цитати;
  • різні види коментарів;
  • переказ тексту;
  • зіставлення різних редакцій твору;
  • порівняння головних героїв з прототипами;
  • усне словесне малювання;
  • інсценування;
  • виразне читання;
  • складання кіносценаріїв;
  • зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.
  • Проаналізуємо кілька найважливіших шкільних прийомів. Одним з дійових прийомів є постановка запитань, попереджуючих читання. Такі запитання спонукають учнів уважніше прочитати текст, звернути увагу на ті місця, які викликають труднощі для їхнього сприйняття, але необхідні для усвідомлення твору. Саме питання стимулює пізнавальну діяльність учнів. "Виникнення запитань – перший показник початку праці думки і розуміння", - відзначав С.Л.Рубіншейн. З поміж численних питань, що використовують при роботі з текстом, можна виділити:
  • Питання, які потребують простого відтворення прочитаного
  • Питання, відповіді на які вимагають елементів пошуку
  • Питання творчого характеру (додаток 5)
  • Коментоване читання навчає учнів вдумливо читати, самостійно міркувати, розвиває художній смак і почуття мови. Прийоми коментування змінюються у зв’язку із специфікою твору і рівнем літературного розвитку учнів та метою уроку. Коментувати треба лише те, без чого учні не зможуть зрозуміти твір. Зайве захоплення коментуванням може призвести до того, що в тексті все буде зрозумілим, а літературний твір як мистецтво слова вже не буде

існувати. В методиці викладання літератури виділяють такі типи коментування: лінгвістичне,  стилістичне, історичне   ( додаток 6).

Під час первинного ознайомлення з художнім твором доцільно звертатись до його переказу. По-перше, такий підхід дозволить учителеві встановити рівень доступності творів для учнів і привчить звертати увагу на особливості художньої форми; по-друге, зосередить увагу школярів на головних епізодах, які допоможуть усвідомити ідейно-художній зміст; по-третє, викличе інтерес до читання запропонованого тексту.

Переказ може бути повним, вибірковим, стислим, але обов’язково художнім. Так, перед текстуальним вивченням роману Ясанурі Кавабата "Тисяча журавлів" можна дати школярам завдання підготувати художній переказ таких  епізодів:

1. Чайна церемонія у Тікако. 2. Думки Кікудзі під час чайної церемонії і після повернення з неї. 3. Опис чайної чашки з малюнком паростка папороті.



Порівння і зіставлення – один з головних прийомів розуміння тексту. У педагогічній практиці доцільно звертатися до таких видів цього прийому: порівняння варіантів, перекладів того самого твору, різних рецензій на прочитаний текст, різних творів мистецтва до одного літературного, історичних осіб чи подій у зображенні різних авторів. Наприклад:

Чим трагедія "Фауст" Гете відрізняється від німецької народної легенди про Фауста?

Чим трагедія Шекспіра „Гамлет" відрізняється від старовинної датської хроніки дванадцятого століття Саксона Граматика? (Додаток 7)

При аналізі художнього твору важливу роль відіграє деталь. Педагогу необхідно навчити школярів бачити деталь у творі, визначати її місце в структурі художнього образу. Робота над художньою деталлю допомагає виховувати вдумливого читача, показувати несхожість мистецького почерку кожного письменника. Робота над деталлю значно складніша, ніж інші методичні прийоми роботи з текстом. Вона вимагає активності учнів, творчого пошуку, глибокого роздуму, допомагає зрозуміти характери героїв, ідею твору.

Отже, застосування різних прийомів розуміння і осмислення тексту дає позитивний результат. Така робота веде до усвідомленого засвоєння знань, впливає на розвиток спостережливості і дослідницького вміння, стимулює почуттєве пізнання, поглиблює і концентрує його, сприяє абстрагованому понятійному мисленню.

Поглиблене засвоєння художнього твору в процесі другого читання

Поглиблене засвоєння художнього твору відбувається у процесі другого читання. Друге читання – це вибірково-систематизоване читання від частини до цілого. Без перечитування не можна збагнути всю глибину художнього твору. Повторне, повільне, аналітичне читання розширює враження про твір, він сприймається як єдине ціле, виразніше відчувається його своєрідність. "Художній твір, - відзначав В.Г.Бєлінський, - рідко сильно вражає душу читача з першого разу: здебільшого він вимагає, щоб  в нього вдивлялись і вдумувалися не раптом, а поступово. Отже, чим більше його перечитуєш тим далі заглиблюєшся в його організацію, відкриваєш нові, непомітні раніше риси, бачиш нові барви і дедалі більше ними насолоджуєшся".

Головне завдання вчителя літератури – допомогти учням зрозуміти художній твір, глибинно осягнути його художню та естетичну сутність, виховати уважного вдумливого читача. Аналіз твору має стати основою літературної освіти учнів. Навчитися аналізувати літературний твір означає:

сприймати його не пасивно, а осмислено, активізуючи всі якості   культурного читача;

розуміти його не на побутовому рівні, а в контексті розвитку світової культури, філософської думки, з позиції духовних прагнень свого часу;

уміти отримувати справжню естетичну насолоду від твору як мистецтва  слова.

Аналіз повинен допомогти глибше зрозуміти твір, побачити все його багатство і складність, оцінити його роль в житті суспільства, сприяти більшому емоційному впливу на читача. У педагогічній науці виділяють лінгвістичний, стилістичний і літературознавчий аналіз. Для повного розуміння елементів мови застосовується лінгвістичний аналіз. При вивченні образних мовних засобів зверстаються до стилістичного.  Літературознавчий  аналіз використають для вивчення загальної оцінки творів словесного мистецтва. У практиці школи застосовують комбінований аналіз текстів художнього твору.

Визначаючи своєрідність шкільного аналізу літературного твору, важливо врахувати три його аспекти:

- емоційний( аналіз має викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, сприяти створенню атмосфери зацікавленості тощо); - пізнавальний ( з допомогою аналізу твору вчитель знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу,

творчою манерою митця. художньою своєрідністю тексту та інше ); -  виховний ( будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісне зорієнтоване навчання).

Питання про шляхи аналізу літературного твору в школі досить дискусійне. Одні методисти і практики дотримуються традиційної класифікації, за якою виділяються три звичні шляхи аналізу тексту: за структурою, образами і проблемами. Другі (О.М.Ніколенко, О.С.Чірков  та інші) пропонують нові шляхи шкільного аналізу твору:  текстуальний  (коли розглядається текст сам по собі, у його цілісності й розмаїтті художніх компонентів), контекстуальний ( коли текст аналізується відповідно до певного історико-літературного контексту з урахуванням напряму, жанру, течії, філософської думки, розвитку культури тощо) та інтертекстуальний (коли встановлюються міжтекстові зв’язки на різних рівнях художніх творів).

Крім цього, існують ще так звані авторські підходи до методики аналізу тексту: наприклад, "художній аналіз художнього тексту" ( Є.М.Ільїн ), "цитований аналіз художнього твору" (О.І.Любимов) та інші. Моя власна думка така: хоч би який принцип у викладанні зарубіжної літератури обрав вчитель, головним на уроці є текст і його інтерпретація. Чи варто ставати прибічником якогось одного підходу? Чи не краще обрати "золоту середину"?  Вчитель має навчити аналізувати художній текст так, щоб він пробуджував розум і почуття учнів, викликав інтерес до реального життя, роздуми над естетичними і моральними проблемами, щоб учень при цьому отримував естетичне задоволення. Навчити осягати художній текст - це своєрідне мистецтво. Недаремно Б.Брехт зазначав: "Сприйняття мистецтва – це мистецтво сприйняття".

Великого значення у процесі викладання зарубіжної літератури набувають не тільки загальні шляхи аналізу, а й шляхи конкретні, придатні для кожного окремого тексту ( аналіз поетичної мови тексту, аналіз віршової структури твору, аналіз авторської позиції, аналіз міфологічної чи біблійної основи твору тощо).

Шлях аналізу художнього твору – це той ключ, яким учитель "відкриває" твір для учнів, вводить їх у його неповторний світ. І такі заповітні ключі в кожного вчителя свої. Аналіз твору завжди буде поверховим, якщо не спиратиметься на текст. При будь - якому виді аналізу художній твір має звучати на кожному уроці літератури – в читанні, цитатах, у лекції вчителя, відповідях учнів. Кожний по-справжньому високохудожній твір завжди багатозначний, тому немає й не може бути раз і назавжди "правильного" аналізу художнього твору. Його можна прочитати по-різному, і в цьому – пояснення його живучості в часі. Тому, аналізуючи твір, варто враховувати читацьке сприйняття. Ю.Лотман

зазначав: "Кожний прямує до книги своїми шляхами і кожний відкриває її по –своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури".

Твори, прочитані і проаналізовані учнями самостійно, стають органічною частиною їхнього усвідомленого інтелектуального досвіду. Вчитель має знайти найкоротший та найефективніший шлях донесення змісту тексту до учня, збудити його пошукову активність. Адже найкраще запам’ятовується саме той матеріл, що був віднайдений учнем самостійно, був ним особисто відчутий і пережитий.  Вчитель, який допоміг самостійному творчому пошуку вихованця, - двічі вчитель, тому що те, чого той досяг самостійно, має для нього особливу цінність. Світосприйняття вчителя, його світоглядна позиція відіграє важливу роль у процесі викладання літератури, проте не може бути об’єктивним критерієм аналізу та оцінки художнього твору. Тому не варто нав’язувати учням свого сприйняття. Важливо, щоб в процесі аналізу художнього твору були збережені права дитини на власну думку, на свої переконання.



Висновок

Робота учнів над текстом художнього твору є складовою частиною усіх ланок процесу літературної освіти. Велике значення для її правильної організації має формування у школярів навичок роботи з текстом. Однією з найважливіших умов засвоєння учнями художнього твору є підготовка до  його сприйняття. Значна роль в усвідомленні змісту твору належить первинному читанню тексту, яке передбачає роботу над епізодом, постановку попередніх питань і завдань, коментування, виділення головного і другорядного, зіставлення, мікроаналіз.

Успішному засвоєнню тексту літературного твору сприяє аналіз, який може здійснюватись традиційними шляхами: за структурою, образами і проблемами; новими шляхами: текстуально, контекстуально, інтертекстуально, а також запропонованим  і віднайденим самим вчителем. Раціонально і систематично проведена робота над текстом не тільки має позитивний вплив на якість знань учнів, підвищує рівень їхньої літературної освіти, виробляє вміння і навички працювати з текстом, а ї виховує серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагачує, підвищує читацьку культуру.

Додатки

Додаток 1

Для поглибленого вивчення тексту художнього твору слід використовувати загальні плани аналізу  ліричних, епічних та драматичних творів, характеристику художнього образу, огляду літературних тенденцій. Звісно, такі пам’ятки розраховані на творче використання. Їх призначення – нагадати про основні моменти шкільного аналізу тексту. Етапи аналізу твору визначає сам читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.



План аналізу ліричного твору

Тема.


Ідея.

Образ автора або ліричного героя ( його думок, почуттів, переживань).

Композиція.

Жанр.


Особливості ритму, мелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, ритми).

Мова художнього твору (тропи, фігури та інше).

Зв’язок з певним напрямом, течією.

План аналізу епічного твору.

Тематика і проблематика.

Жанр.

Форма оповіді ( від імені автора, оповідача тощо).



Сюжетно-композиційні особливості ( позасюжетні елементи).

Простір и час.

Система образів і засоби їх розкриття.

Мова художнього твору.

Ідея. Задум письменника і його втілення.

Місце в історико-літературному процесі.



План аналізу драматичного твору

Жанрова природа тексту.

Конфлікт.

Особливості розвитку сценічної дії.

Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

Тема та ідея.

Різні наукові та читацькі інтерпретації.

Місце в історико-літературному процесі.

Характеристика художнього образу

Еволюція героя.

Портрет.

Як характеризують героя предмети, що його оточують.

Поведінка, вчинки героя.

Зображення душевних переживань.

Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

Світогляд.

Мова героя.

Роль деталей у розкритті характеру.

Авторська характеристика.

Характеристика героя іншими персонажами.

Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Додаток 2

Зразок аналізу ліричного твору ( В. Шекспір. Сонет №66)

Спочатку пронумеруємо рядки сонета і  розіб’ємо текст на частини. Проаналізуємо кожну частину окремо. Прочитаємо  1-4 рядки, які створюють відповідний настрій і вводять читача в атмосферу вірша. Це експозиція ліричного твору, і перші два рядка містять опис факту об’єктивною істини, що став приводом для написання твору. Поставимо перед учнями запитання:

Від імені кого ведеться розповідь?

Яку функцію виконує ліричний герой?

Чому ліричний герой не хоче жити, що його так мучить?

Свої судження учні мають підтвердити словами з тексту. Потім розглянемо основну частину ( 5-12 рядки), в якій розкривається ставлення автора до зображеного з позиції ідеалу. Це ставлення визначає і стиль вірша – упорядковану систему мовних засобів. Тому доцільно дати учням завдання виділити слова, які виконують важливу роль у створенні стилю вірша. У цій частині міститься роздум поета про життя, де нахабство лізе в очі, честь котиться на дно, міць у намічів в полоні, розум зносить дурості огуду, матеріально страждає чесний бідняк, а лихвар багач живе у добрі, добро прислуговує злу. Впадає в око, що співвідношення мовних засобів має антонімічний характер. Це потрібно автору для того, щоб дати моральну оцінку суспільства, в якому панують брехня і несправедливість, немає ходу творчості, замкнено рота думці. Поет в один ряд ставить дієслова: спостерігати, вдивлятись, знати, свідчити, які означають нарікання, гіркий жаль з приводу того, що не можна будь-що змінити. Читання і аналіз 13-14 – го рядків допоможуть встановити ставлення автора до факту об’єктивної дійсності, а саме: стомлений тяжким життям поет не думає покинути цей світ, бо згадує про друга, якому важко буде без нього. А дружба понад усе.



Додаток 3

Зразок аналізу епічного твору ( О. Бальзак. „Гобсек")

Для роботи з текстом можна запропонувати учням такі запитання і завдання:

У якій формі виражена авторська свідомість? Для чого письменник передоручає розповідь про життя лихваря адвокату Дервілю?

Який факт об’єктивної дійсності покладено в основу повісті?

За допомогою яких прийомів автору вдалося показати „зсередини" характери лихваря?

Хто такий Гобсек і що відомо про його минуле? Які деталі розкривають читачеві риси його натури і які якості породжені скупістю? Опираючись на текст, дайте коротку характеристику Гобсеку.

В ім’я чого Гобсек немилосердно мучить людей? Чи є в нього які-небудь ідеали? Який підсумок його життя? Вдалася чи ні його філософія?

Що пов’язує Гобсека з кожним із героїв повісті? Доля кого з героїв викликає співчуття і чому?

З ким із героїв світової літератури можна порівняти Гобсека? У чому довговічність образу героя?

Яке авторське ставлення до Гобсека? Як оцінюєте цього персонажа ви?



Додаток 4

Зразок характеристики художнього образу ( В. Шекспір. "Гамлет")

Хто  такий Гамлет? Чи можна за його вчинками і розмовами встановити, чим він займається? Яким ви його уявляєте?

Які якості притаманні героєві? Назвіть риси характеру, що допомагають йому досягти  мети, і ті, що шкодять?

Про що вболіває Гамлет? Чому збільшується його сум? Чи є щось спільне у поглядах Гамлета і оточуючих його людей?

До чого прагне принц, дізнавшись про жахливу таємницю? Поясніть, чому герой чинить так, а не інакше?

Простежте за зміною почуттів героя і в яких епізодах це видно?

Наведіть вислів з твору, який свідчить про вплив характеру Гамлета на інших осіб?

Як автор ставиться до героя? У чому він бачить його трагедію?

Які суперечки ведуться навколо героя? Яке ваше ставлення до нього?

Додаток 5

Орієнтовні запитання за текстом трагедії Гете "Фауст".

1. Постановка попереджуваних запитань.

Які причини розчарування Фауста в науці: нестача власних сил, незадовільний стан науки, якою він займається, складність поставлених перед ним завдань чи безсилля людського розуму взагалі?

З якими надіями і поглядами на  Бога і людську особистість починає він наукову діяльність?

В чому полягає його основна помилка (ч. 1 дія 2)?

Чим зумовлений договір Фауста з Мефістофелем: яке він має значення в житті Фауста і як характеризує його (ч.1 дія 4)?

Яка думка Мефістофеля про людину взагалі і зокрема Фауста? Чому він говорить про Фауста, що „невеселі йому всі радощі земні"? (Пролог на небі).



2. Постановка запитань у процесі читання

Яке значення має сцена появи духа землі, як характеризує вона Фауста і як впливає на його духовний стан?

Як дивиться Фауст на практичне життя і науку?

Чому зближення з народом не може врятувати його від розчарування?



3. Постановка запитань після прочитання тексту.

У чому подвійність особистості Фауста? Відокремте в ньому ці його розумові властивості, на основі яких його можна зарахувати до середньовічних метафізиків, від тих, за якими можна віднести до вчених, освічених людей нового часу.

Як змінюються під впливом скептицизму і критики Фауста його погляди на завдання науки, на характер людських знань і на засіб вивчення природи? Як доповнюється характеристика Фауста у зв’язку з розвитком його кохання до Маргарити?

Який влив виявляє ця любов на його душевний настрій?

Під впливом яких міркувань Фауст вирішує віддатись цій людині, не дивлячись на пагубність її для Маргарити?

4. Постановка запитань узагальнюючого характеру

Чи змінюються погляди Фауста після зустрічі з Мефістофелем?

Чи вдасться Фаусту збагнути істину життя?

5. Постановка запитань, пов’язаних з осмисленням раніше вивченого.

Якими рисами характеризується у „Пролозі на небі" земне життя на відміну від небесного?

Чим пов’язані вони між собою?

Яка загальна ідея твору?

Як відображений у пролозі середньовічний світогляд?

Додаток 6

Коментарій до роману Ясанурі Кавабата "Тисячі журавлів"

Перед читанням роману "Тисяча журавлів" варто звернути увагу учнів на церемонію чаювання, так досконало відпрацьовану в Японії, що вона сприймається як ритуал поклоніння красі. У романі Ясанурі Кавабата "Тисяча журавлів" багато уваги приділяється чайному обряду, який стає своєрідним символом твору, носієм головної ідеї. Чайна церемонія-це засіб прилучення людини до добра, це свого рода ідеал людських стосунків. Чайний дім – це оберег справедливості, чесності. Кожний з гостей повинен увійти в чайну кімнату через низькі двері, вклонитися присутнім, тим самим поставити себе в однакове становище з ними. Перед тим, як сісти, вклонитись живописній сувії і квітці втоконамі ( ніші, розташованій трохи вище підлоги). У чайному домі панує тиша і спокій. Необхідні для рівноваги стану духа, почуттів і думок. "Тяцо" – це шлях до чаю. "Дзен" – давне вчення, мета якого проникнути в цілісність буття. Автор будує свою естетику при цьому вченні, розглядаючи людину як одне з явищ природи. Тисяча журавлів для японців – символ щастя і здійснення бажань.



Позакласна робота


Розробки уроків

На уроках всі активні

5 клас. Світова література

Урок № 29

Тема: Захист проекту « У природи немає поганої погоди…» за мотивами твору С. Маршака «Дванадцять місяців»

  • Мета: розвивати в учнів творчі здібності, ініціативність та здатність працювати в команді; дослідницький пізнавальний інтерес; уміння самостійно знаходити інформацію, орієнтуватися в ній та використовувати і подавати її у вигляді оформленого результату діяльності.
  • Обладнання: оформлені папки, відео презентації, стіннівки, фотографії, елементи костюмів та декорації, призи, символи для голосування.
  • Хід уроку
  • Оголошення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності школярів
  • Сьогодні незвичайний урок. Ви захищатимете проекти,над якими працювали протягом останніх двох тижнів. Те,що людина невіддільна від природи,ви вже зрозуміли давно. Тому і в усній народній творчості, і в художній літературі природа – один із головних героїв, який допомагає, підтримує або, навпаки, загрожує людям, карає їх залежно від їхньої поведінки. Кожна людина цінує свій рідний край і його пейзажі незалежно від того , чи це пустеля, тайга, степ, гори чи рівнини. В одній популярній пісні є такі рядки: «У природи немає поганої погоди». Саме так звучить тема нашого проекту. Групи досліджували, як висвітлюється обрана ними пора року у фольклорі,у літературі, живописі, музиці, фотомистецтві, у п’єсі-казці С. Маршака «Дванадцять місяців». Представники груп пробували і свої творчі здібності: складали вірші, казки, оповідання, малювали ілюстрації,фотографували, шукали інформацію в мережі Інтернет,готували відеопрезентації.
  • ІІ. Захист проектів
  • Порядок захисту визначається за жеребкуванням.
  • Завдання спільне для всіх команд
  • За 2-3 хвилини придумайте назву команди, емблему та девіз (афоризм, ключове слово, прислів’я, які висвітлювали тему й ідею роботи).
  • Презентація проектів
  • Орієнтовний зміст проектів.

  • Опис пори року в науковому стилі (з підручника, з енциклопедії);
  • народні прикмети, прислів’я, приказки;
  • вірші поетів різних народів, короткі оповідання;
  • власна творчість;
  • символіка образів (зима – холод, старість; весна – оновлення, відродження, юність та ін.);
  • перегляд ілюстрацій (художників та учнівських);
  • прослуховування аудіо записів із коментуванням;
  • перегляд відеоматеріалів;
  • інсценування (місяці з п’єси-казки С.Маршака «Дванадцять місяців»).
  • Завдання для всіх груп. Зробити висновки з почутого й побаченого. (природа прекрасна в усі пори року, в усіх її виявах; людина невіддільна від природи, тісно з нею пов’язана. Природа часто описується в літературі, у фольклорі, а інколи навіть є дійовою особою, як у казці С.Маршака «Дванадцять місяців»; до природи необхідно ставитися бережливо,з повагою, як це робила Пасербиця.)
  • Конкурс костюмів «Міс Природа», «Містер Природа»
  • Визначення найкращого захисту проекту за допомогою символів
  • (Заздалегідь виготовляються сніжинки,квіточки, ягідки, листочки за кількістю учнів.)
  • Кожен учень підходить до столу й укидає до скриньки (вази) відповідний символ.
  • ІІІ. Рефлексія
  • Оцінювання та самооцінювання зробленого; що вдалося, над чим слід ще попрацювати; хто відчув задоволення від роботи, а хто – ні, чому; хто помітив у собі задатки лідера, організатора ; кому важко робити вибір,виступати перед аудиторією.
  • ІV. Домашнє завдання
  • Підготуватися до тематичного оцінювання.

Додатки до уроків

5клас. Світова література

  • Урок№20
  • Тема. Позакласне читання. В. Біанкі. Оповідання про природу.
  • Мета: зацікавити учнів творами В. Біанкі, спонукати до їх читання,розвивати уміння висловлювати свої думки про прочитане.
  • Обладнання: тексти творів В. Біанкі, ілюстрації,слайди.
  • ХІД УРОКУ
  • І. Аналіз виконання контрольної роботи.
  • ІІ. Оголошення теми й мети уроку.
  • ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.
  • Іv. Сприйняття ,засвоєння учнями навчального матеріалу.
  • 1.Виразне читання «На великому морському шляху» (с.298 – 301 « В мире русской литературы 4 клас.»

  • Коментоване читання
  • 2.Евристична бесіда
  • Що станеться з Казаркою в табуні? Чи приймуть її?
  • Що робитиме далі мисливець?
  • Що означають його останні слова?
  • Яка далі доля гусей?
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

 

 
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

 
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  • «Дворняжка». (Казарку з сітки звільнив мисливець, а чому не вбив?)

  • Металеве кільце на ніжці.

    .Читання і обговорення інших творів письменника.

    (Перегляд ілюстрацій та слайдів)



    v. Закріплення знань, умінь і навичок.
  • Прізвище письменника (Біанкі)
  • Основна тема творів (Природа)
  • Головні герої (Звірі)

  • VІ. Домашнє завдання.

    Прочитати будь-яку казку Г.К.Андерсена (крім «Снігова королева»), стисло переказувати й висловлювати власну думку про неї.



    vІІ. Підбиття підсумків уроку.

    На уроці мене зацікавило...


  • Я взяв (ла) для себе корисне…

  • Оцінки за урок. Коментар.

Птахи уважно оглядалися навколо

Твори про природу навчають нас любити нашу Землю


7 Клас. Світова література

  • Урок №51
  • Тема. О. Генрі «Останній листок». Утілення в образі Бермана найкращих людських рис: готовності до непоказної самопожертви та любові до ближнього. Гуманізм твору. Поняття про новелу як літературний жанр
  • Мета: показати гуманістичне спрямування твору та його втілення в образах героїв; дати визначення новели як літературного жанру; розвивати зв’язне мовлення учнів (малювання словом); робота над текстологічним аналізом твору; виховувати вміння висловлювати особисте ставлення до героїв.
  • Обладнання: портрет письменника, ілюстрації,колажі.
  • ХІД УРОКУ
  •  
  • І. Актуалізація опорних знань
  • 1. Перевірка домашнього завдання: конкурс на кращий портрет героя
  • Пояснення вибору атрибутики.
  • (Оцінювати учнів за участь в обговоренні роботи товариша.)
  • 2.Обговорення пропонованих робіт
  • На основі якого персонажа в оповіданні зроблено більший акцент? Чому?
  • Що є головною думкою твору?
  • ІІ. Формування нових знань,умінь і навичок
  • Робота зі схемою
  • Слово вчителя
  • -Будь-який епічний твір ( тобто розповідь про події) характеризується певною будовою. Він має такі складові (звернення до схеми).
  •  
  • Пролог Зав’язка Кульмінація Розв’язка Епілог
  • Робота над побудовою твору
  • Розподілити учнів на групи: перша група визначає зав’язку, друга – кульмінацію, третя – розв’язку, четверта – пролог (дуже маленький) та епілог (у цьому творі його немає).
  • Умовно намалювати схему тексту в певному масштабі – відносно обсягу тексту.
  • Чого досягає автор, зміщуючи кульмінацію твору і не включаючи в оповідання епілог? (Напруженість сюжету, постійне утримування уваги читача)
  • Це ознаки літературного жанру – новели.
  • Робота з літературознавчим терміном
  • Новела - малий за обсягом епічний твір з напруженим драматичним сюжетом і несподіваним кінцем.
  • ІІІ. Підсумки уроку
  • «Вільний мікрофон»
  • Яке відкриття ви зробили, читаючи твір О.Генрі?
  • (відкриття нового літературного жанру, а головне – нового гуманістичного твору про справжню дружбу і допомогу, про красу людських взаємин)
  • Іv. Домашнє завдання
  • Підготуватися до уроку позакласного читання, спробувати побудувати схему однієї з новел.

Сью уважно дивилась на останній листок

7 клас. Світова література

  • Урок №54
  • Тема. Дж.Олдрідж «Останній дюйм». Необхідність боротьби «до останнього дюйма», а також подолання «останнього дюйма», що розділяє людей, - провідна думка оповідання
  • Мета: навчити бачити проблему твору,розмірковувати над нею, висловлювати свої міркування; удосконалювати навички текстологічного аналізу твору; виховувати культуру зв’язного мовлення , культуру відповіді: логічність, послідовність, доказовість, емоційність.
  • Хід уроку
  • І. Мотивація пізнавальної діяльності
  • Слово вчителя
  • Читаючи оповідання «останній дюйм», ми розмірковуємо над дуже серйозною проблемою – взаєминами між батьками та дітьми. Чи
  • тільки над подіями твору Дж. Олдріджа ми розмірковуємо? Навіщо ми торкаємося цієї проблеми? Що ви хотіли б почути сьогодні на уроці?
  • ІІ. Актуалізація опорних знань
  • До якого ж засобу звертаються дорослі, коли хочуть зрозуміти своїх дітей?
  • Що про це говориться у творі?
  • Чи згодні ви з тим, що варто звертатися до цього засобу?
  • ІІІ. Формування нових знань, умінь і навичок
  • Бесіда
  • Скільки в оповіданні описів польоту?(два:туди і назад)
  • Який опис детальніший, яскравіший? Чому саме?
  • Як орієнтується хлопчик у польоті?
  • Що допомагає і водночас заважає йому? (Вітер)
  • Що свідчить про те, що хлопчик насправді боїться, що це для нього дуже суворе випробовування? (« Деві вирішив, що вже ніколи більше не зможе плакати. У нього на все життя висохли сльози»)
  • Яку хвилину Бен назвав вирішальною?
  • Переказ епізоду «Посадка літака»
  • Яку фразу в першому й останньому описах повторює автор? («Шість дюймів»)
  • Що таке «дюйм»?
  • Прочитайте останні рядки абзацу, де описано посадку. («Він раптом зрозумів , що виживе, - він дуже боявся померти і зовсім не хотів здаватися»)
  • Як ви гадаєте, чому автор не закінчив своє оповідання цими словами?
  • Яку роль відіграє остання частина твору?
  • У чому полягає перемога героїв?
  • Чого навчила і яку допомогу надала їм екстремальна ситуація?
  • Як ви вважаєте, чи зміняться їхні взаємини? Наведіть докази.
  • Прокоментуйте назву оповідання. Чи тільки в прямому розумінні вжито словосполучення «останній дюйм»?
  • Іv. Розвиток мовлення
  • Робота над усним твором-мініатюрою «Подальше життя батька і сина».
  • v. Підсумки уроку
  • «Вільний мікрофон»
  • Чи сподівалися ви на саме закінчення твору?
  • Чого я навчився, прочитавши цю книгу?
  • vІ. Домашнє завдання
  • Прочитати або переказати батькам оповідання «Останній дюйм» або новелу «Вождь червоношкірих» і записати їхні думки щодо цих творів.

На спині в нього був важкий акваланг. З двома його двадцятикілограмовими циліндрами із стисненим повітрям він зможе пробути більше години на глибині тридцять футів.
  • Підходьте ! Блище! – заохочував він риб.

  • Але їх і не треба було запрошувати.

Він зняв на плівку все: наближення акул до цілі,якусь дерев’яну манеру роззявляти пащу,наче в них боліли зуби, пожадливий пакосний укус – найогидливіше видовисько, яке йому доводилось бачити в житті.

Доповідь на тему: «Використання імагологічних аспектів у роботі вчителя світової літератури»

  • Використання імагологічних аспектів у роботі вчителя світової літератури. На прикладі твору Р.М.Рільке»Пісня про правду».
  • Чи не найкраще розкриває питання України та українців у творчості зарубіжних письменників твір Райнера Марії Рільке»Пісня про правду». Завдячуючи величезному таланту австрійського митця,доносяться до інших народів Європи і світу відомості про нашу історію , славних українських лицарів ­- козаків та їхніх співців – кобзарів . Важко сказати ,яке ,власне, питання більше зацікавило письменника , що створив цей чудовий і не схожий на інший твір ,- чи передумови виникнення козацького руху в Україні , а чи проблема єдності митця і народу , чи проблема Божого дару митця
  • Не зайвим на сьогоднішній день також у вивченні курсу світової літератури є питання уявлення народів один про одного і відтворення в специфічних категоріях «образу» чужого світу , до яких належать народна культура ,фольклор , різні види мистецтва , релігійна думка та писемність , суспільно – політичні ідеї , історико-філософські концепції та багато іншого .
  • Саме тому , працюючи над «Піснею про Правду», вчитель та учні – семикласники можуть піти різними стежками аналізу даного твору . Пропонуємо кілька варіантів вивчення оповідання . У класах , де сприймання тексту учнями носить вербальний характер , доцільніше буде більше уваги звернути на те , що сам письменник був захоплений Україною та її героями , історичними місцями Києва , культовими спорудами вічного міста на березі Дніпра . Провівши міжпредметні зв’язки з навчальним предметом історією України та використовуючи імагологічні принципи аналізу , учні легше сприйматимуть зміст досить непростого за своєю побудовою твору . Тому і увагу зосередити бажано переважно на його фабулі та виконати завдання , запропоновані авторами підручника .
  • У тих класах , де учні легко справляються із розумінням змісту твору , у яких високий рівень відтворюючої уяви , бажано окреслити складніші питання , що порушуються у творі . Семикласникам під силу і проблемні питання , і спроектована евристична бесіда , це цікавіше , аніж просто читання та переказування тексту , учні здатні до глибоких висновків та синтетичних
  • узагальнень .Це вимагає від учителя світової літератури використання елементів не лише компаративного вивчення твору, а й імагологічного підходу у висвітленні розуміння та сприйняття образів самим автором , як представника іншого етносу та культури.
  • Імагологія – це спеціальний розділ культурології , що виник у літературознавстві як вчення про образи і вивчає можливості передачі літературних образів при перекладі з однієї мови на іншу; вчення про трансляцію перекладацьких явищ літератури з однієї мови на іншу не тільки у перекладацькій ,а й культурологічній роботі . Літературний образ творів однієї культури має бути поданий разом з рисами цієї культури , щоб стати зрозумілим незнайомим з нею людям . Тому імагологія – це частина компаративістського літературознавства. Остання враховує і вивчає образи світу людей певних країн , їх культуру, авторів, контекст, стереотипи свідомості, стилістику і семантику текстів.
  • На думку російського дослідника Володимира Хорєва, «…імагологія ставить собі за мету виявити правдиві та хибні уявлення про життя інших народів, стереотипи та упередження,котрі існують у суспільній свідомості,їхнє походження та розвиток,їхню суспільну роль та естетичну функцію у художньому творі…»
  • Якщо на твір чи знайомство із творчістю Райнера Марії Рільке відведено два уроки, то на першому,що за традицією присвячений постаті митця,учитель, з огляду на своє наступне завдання, зобов’язаний викликати в учнів жагу пізнання певних біографічних фактів із життя письменника,а ще точніше – всього того, що так чи інакше буде пов’язано з темою твору, що вивчатиметься. Можна запропонувати учням підготувати виступи чи реферати на такі теми:
  • -Походження письменника.
  • -Бажання подорожувати і пізнавати.
  • -Бог у творчості митця.
  • Якщо питання виявиться занадто складним , то вчитель повинен підготувати добірку літературознавчих та методичних матеріалів із певними відомостями,з яких учні довідаються,що хоча Райнер Марія Рільке за
  • національністю і був австрійцем, але слов’янський дух був присутній у ньому з дитинства. Народження у столиці Чехії Празі, мова цього давнього слов’янського народу, його звичаї, традиції заклали в душі дитини певні спогади, які завжди живлять творчу уяву письменника.
  • Учителю. Залежно від його уподобань, темпераменту, емоційного та інтелектуального рівня учнів класу, в якому проходитиме урок, можна подати аналіз у трьох площинах, виводячи на перший план ту, яка найнеобхідніша в даній ситуації. Насамперед навчально-пізнавальну, яку можна умовно назвати РІЛЬКЕ та Україна , розвивальну – аналіз «Пісні про Правду», використовуючи імагологічний аспект, моральну – БОГ І ЙОГО ВОЛЯ у всіх проявах життя людини. Якщо хтось засумнівається у значущості такої виховної мети, то обов’язково потрібно звернутися до тексту твору. В нашому житті так багато страждань, болю, несправедливості,що віра в краще майбутнє, надія на здійснення найнеможливішого принесе дітям моральне вдосконалення та оздоровлення. Адже» тому,хто чекає, завжди щось трапляється», і «навіть Іверська Богородиця в Москві мусить вийти зі своєї каплички та їде в чорній кареті, запряженій четвіркою, до тих, що відбувають якусь урочисту церемонію…»Ці слова Рільке своєю логічністю і правдивістю налаштують учнів на сприймання твору, адже його притчова сутність,кільцева композиція, а ще краще – прийом обрамлення потребують постійного розшифрування. Оповідання скидається на ребус, який ставить запитання, але не дає однозначної відповіді, що так цінно і цікаво у роботі вчителя- словесника. У творі є багато цитат, які допомагають» розшифрувати» ті проблеми , які так майстерно заклав автор в оповіданні. Для прикладу можна навести цитату про ікони:»старі ікони, немов верстові камені Бога, і відблиск лампадки пробивається крізь їх оклад, немовби заблукане дитя крізь зоряну ніч. Ці ікони – ніби опора, ніби певний знак на шляху, і жодний дім не стоїть без них». Хоча ікони – предмети релігійного культу,але автор бачить їх суто мирське призначення – підтримку в усіх житейських справах: у побудові житла,в одруженні, у похороні.
  • Друге питання, яке допоможе зрозуміти підводні течії тексту,стосуватиметься постаті Евальда – молодого чоловіка, прикутого до інвалідного крісла.
  • -Чому автор обирає слухачем саме такого героя?
  • Пояснення також може бути двояким. По-перше , Евальд позбавлений можливості спілкуватися з великим колом людей, уважний,спостережливий і сам стає вдячним слухачем,що і необхідно автору. Такі стосунки – оповідач –слухач - дуже близькі аудиторії класу, де навіть аналіз оповідання відбувається за тим же сценарієм.
  • Саме в цей момент аналізу твору вчителю потрібно провести паралель між героєм-оповідачем і автором. Автор вустами героя хоче донести до читача складність між політичних та міжкультурних зв’язків, що випливала із ідеологічної політики уряду. Наступну паралель варто провести між учнем-читачем та співвітчизником-читачем: обидва читачі сприймають матеріал активно ,але співвітчизник під час читання додає до свого досвіду, своїх знань нову точку зору,що пропонується у тексті письменником,а учень лише формує власне світосприйняття.
  • З іншого боку, це людина, в житті якої не відбувається багато подій,а якщо і відбувається,то пояснюється Божою волею. Едвальд повністю у владі Бога. У хворої людини одна надія – на Бога. Наприкінці твору Едвальд і його теорія про Бога стануть тією розгадкою »притчі-ребуса»,що в принципі всі події,зображені у творі,і є задумом і волею Бога.
  • Пояснивши таким чином стосунки оповідача і слухача,вчителеві можна перейти до роботи над текстом художнього твору та вирішення поставлених у ньому проблем.
  • Досить важкою є подальша робота над текстом твору. Виходячи із принципів імагології,потрібно детально зупинитися на тексті оповідання,провести текстуальний аналіз твору,коментоване читання або так зване культурологічне дослідження,щоб виявити особливості в творенні образу народу українським митцем та представником іншої культури.
  • Немає значення,чи використовуватиме вчитель принципи імагології у своїй роботі,основним є його вміння наблизити твір світової літератури до учня-читача,що в принципі,і є завданням цієї науки.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка