Архаїчний період (VII- поч. V ст до н е.) Рання архаїка поч. 7 ст до н е. 570-і рр до н е. Зріла архаїка



Скачати 63,38 Kb.
Дата конвертації10.01.2017
Розмір63,38 Kb.

Архаїчний період (VII- поч. V ст. до н. е.)

Рання архаїка - поч. 7 ст. до н. е. - 570-і рр. до н. е. Зріла архаїка - 570-і рр. до н. е. - 525-і рр. до н. е. Пізня архаїка - 525-і рр. до н. е. - 490-і рр. до н. е.

Велика колонізація

Основні напрямки Великої грецької колонізації: 1. Західний (побережжя і острови Іонійського моря на північний захід від Греції: Італія (Сіракузи, Тарент, Сибаріс, Кротон,) Сицилія, Південна Галія та Іспанія). 2. Північно-східний (північне узбережжя Егейського моря, Геллеспонт, Пропонтида, береги Чорного моря: Візантій, Синопа, Гераклея, Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч), Ольвія (с. Парутіно, Миколаївська обл.) і Меотиди. 3. Південно-східний (південний берег Анатолії, Північна Африка: Єгипет та Киренаїка (Навкратіс, Кирена), Сирія та Кипр).


Утворення грецьких колоній у VIII-VI ст. до н. е.

Грецькі колонії на півдні Італії

Вплив грецької колонізації на метрополії

  • сприяла соціально-економічному і культурному розвиткові всього грецького світу;
  • сприяла остаточному відокремленню ремесла від землеробства;
  • сприяла розширенню обміну між грецькими містами та іншими країнами і набуттю торгівлею міжнародного характеру;
  • призвела до зміни напрямку у розвитку сільського господарства: основна увага стала приділятися виноградству і маслинництву;
  • послабила родову знать, сприяла розкладу аристократичного ладу і виникненню полісного устрою;
  • розширила кругозір греків, виховала допитливість, змусила задуматися над багатьма речами, що стало психологічною основою виникнення елліністичної науки.

Розвиток торгівлі

Колонізація мала великий вплив на весь грецький світ. Вона сприяла розвитку господарства, торгівлі та кораблебудування. З колоній в метрополії ввозили зерно, рабів, скот, сіль, сировину (метал, деревина). У колонії з Греції вивозили ремісницькі вироби, оливкову олію, вино.

Греція

Ввозили

Вивозили

Корабель Егейського моря (Крит)

Реконструкція цього судна проведена по зображенню на вазі з Тебена (IХ -VIII ст. до н. е.). Давній художник зобразив веслувальників лівого борту, які сидять поверх гребців правого, очевидно, для того, щоб більш наглядно показати загальну кількість весел. Як стверджують історики флоту Е. Генріот та В. Лундстрем, це зовсім не двоярусне судно. Це вузький корабель з далеко виступаючим тараном та двома великими кермовими веслами на кормовому майданчику. В носовій частині споруджено помост, над яким кріпилися оленячі роги або щупальця міфічної істоти Горгони. Такий корабель з підвищеною носовою частиною та кормовою чсатиною у вигляді хвоста дракона створював враження міфічного чудовиська та повинен був лякати ворогів. Довжина таких суден коливалася в межах 20 - 30 м, ширина - 1/6 довжини. Через досить високі стійки-опори весла входли у воду під досить великим кутом, що зменшувало їх ефективність при веслуванні. Через кілька століть цей недолік було усунено на галерах.

Пентеконтера

В архаїчним період з XII по VIII ст. до н. е. найбільш поширеним типом кораблівдавніх греків були пентеконтери. Це було 30-метрове одноярусне судно, яке приводилося в рух 25-ма веслувальниками з кожного боку. Ширина – бл. 4 м, максимальна швидкість - 9,5 вузлів. Пентеконтери були в основному безпалубними відкритими суднами. Однак деколи цей корабель мав палубу. Палуба захищала веслувальників від сонця та від метальних снарядів ворогів, а також збільшувала вантажопасажирську місткість корабля. На палубі можно було перевозити провіант, коней, бойовіколесниці та додаткових воїнів, в тому числі лучників, які могли протистояти ворожим суднам. Первісно давньогрецькі пентеконтори призначалися в основному для перевезення військ. На веслах сиділи ті самі воїни, які згодом, вийшовши на берег, вступали в бій. Тобто, пентеконтор не був бойовим кораблем, спеціально призначеним для знищення інших військових суден, а був військовим транспортом.

Аттичний кратер із зображенням дієри. Музей Онтаріо, Канада. Знайдено у Фівах, 710-700 рр. до н.е.

Схема давньогрецької дієри

Трієра

Оскільки перший крок по переходу від однопалубного корабля до двопалубного було вже зроблено, то наступним логічним кроком було збільшення палуб до трьох та, відповідно, розміщення веслувальників у три ряди. Це було зроблено приблизно у 650 рр. до н. е. Трієра мала три ряди весел та досягала у довжину 42 м. Важливо, що максимальна довжина кораблів, які використовували подібну технологю, досягала 35-40 м. Подальше збільшення було небезпечним, оскільки корабель міг просто зламатися на хвилі. На борту стандартної грецької трієри зазвичай було 12-30 воїнів, 10-12 матросів та до 180 веслувальників. Матросами та веслувальниками керував келейст, всією трієрою керував трієрарх. На найнижчій палубі зазвичай розашовувалося по 27 веслувальників-таламітів з кожного боку. Отвори для весел, зроблені в корпусі судна, були розташовані дуже близько до води, тому навіть при найменшому хвилюванні їх заливала вода. В таких випадках веслувальники забирали весла та закривали отвори шкірою. На середній палубі розташовувалося по 32 веслувальника-зигіта з кожного боку. Веслувальників верхнього яруса називали тринітами. Зазвичай їх було по 31 з кожного боку. Вони розташовувалися у спеціальній палубній надбудові. Довжина весел усіх трьох ярусів була однаковою – бл. 4,5 м. Ритм усім веслувальникам задавав флейтист. Трієра була дуже вузьким кораблем. При довжині 35 м, в ширину вона мала не мільше 5 м. Співідношення довжини та ширини було 1 до 7. Швидкість судна була 7-8 (на думку інших дослідників – 9 вузлів протягом 24 годин). При цьому один ряд веслувальників постійно відпочивав. Кількість трієр, збудованих греками, превищувало кілька сотень. Для знищення кораблів супротивника трієра мала два тарани: буферний та бойовий. У трієр не було постійного вітрильного спорядження, але при попутному вітрі матроси швидко встановлювали одну або дві щогли з прямокутними вітрилами. Крім бойових трієр існували і трієри оптимізовані для перевезення піхоти або коней.

Трієрарх

Схема давньогрецької трієри

Таран трієри

Міри довжини


Назва-переклад

Давня Греція

Лінійне значення в системі СІ

«палець»

дактиль (дав.-гр. δάκτυλος)

1,85 см

«долоня»

палайста (дав.-гр. παλαιστή)

7,39 см

«ступня»

пус (дав.-гр. πούς)

29,62 см

«лікоть»

пехій (дав.-гр. πῆχυς)

пігон (дав.-гр. πῠγών)

самоський лікоть


46,3 см

38,53 см = 20 дактилів

51,80 см = 28 дактилів


«подвійний крок»

… (дав.-гр. βῆμα διπλόη)

1,48 м

оргія (дав.-гр. ὀργυιά)

1,79 м

плефр (дав.-гр. πλέθρον, πλέθρων)

29,6 м

стадій (дав.-гр. στάδιον)

аттичний


олімпійський

елліністичний



178,6 м

177,6 м


192,27 м

185 м

Міри площі


Греція (Афіни)

На чому грунтувалась міра

Приблизне значення

дав.-гр. πλέθρον

10 000 квадратних футів

876 м²

Міри об’єму сипучих тіл


Греція (Афіни)

Приблизне значення

Медимн μέδιμνος

52,5 л

Котила κοτύλη

0,275 л

Арбата

55,08 л

Метрет μετρητός

38,88 л / 39,46 л

Хенік χοῖνιξ

1,08 л

Хус (хой) χοῦς

3,24 л

Міри об’єму

Міри ваги


Афіни

Приблизне значення (архаїчний період)

Приблизне значення (класичний період)

Talanton τάλαντον

36 000 г

26 196 г

Mina μνᾶ

600 г

436,6 г

Drachme δραχμή

6 г

4,36 г

Obolos ὀβολός

1 г

0,73 г

Stater στᾰτήρ

-

8,73 г

Chalkus χαλκοῦς

-

0,09 г

Зведена таблиця символів рахункових та вагових одиниць


Назва одиниці

Співвідношення до драхми (вага в грамах в аттичній монетній стопі)

Основний символ в аттичній системі рахунку

Талант (τάλαντον)

6000 драхм (26 196 г)

Τ (тау)

Мина (μνᾶ)

100 драхм (436,6 г)

Μ (мю)

Статер (στατήρ)

2 драхмы (8,73 г)

Σ (сигма)

Драхма (δραχμή)

1 драхма (4,37 г)

ł

Обол (ὀβολός)

1⁄6 драхмы (0,73 г)

I (йота)

Халк (χαλκός)

1⁄48 драхмы, 1⁄8 обола (0,09 г)

Χ (хи)

Лепта (λεπτόν)

1⁄96 драхмы, 1⁄2 халка (0,05 г)

н/д

Запис чисел.

Історично більш ранньою формою запису чисел був акрофонічний запис, який використовувався до 3 ст. до н.е. Кожен поліс мав свої особливості запису чисел, але панував аттичний (геродіанів) різновид. На зміну йому прийшов іонійський різновид алфавітного запису чисел. Для запису чисел в цих системах використовувалися наступні знаки:



Особливості аттичної системи рахунку

Афінська тетрадрахма, бл. 490 р. до н. е.

Коринфська тридрахма IV ст. до н. е.

Сиракузька тетрадрахма з дельфінами, якою нагороджували переможців у спортивних змаганнях

Солон (Σόλων) (бл. 640-560 до н.е.)

Афінський політик та поет, один з семи мудеців. На початку VI ст. до н. Афіни роздирало протистояння аристократії, ву руках якої була влада та більшість земель, та великою частиною населення, яка була обтяжена боргами, через які багато хто потрапив у залежність від кредиторів та навіть втратив свободу. У 594 до н. е. афіняни обрали Солона архонтом та доручили йому проведення політичних та економічних реформ. Солон скасував борги, домігся звільнення тих, хто потрапив у рабство через борги, та заборонив надалі давати гроші в борг під заставу особистої свободи. Інші економічні реформи заохочували вирощування в Атиці оливи, а також стимулювали виробництво та торгівлю у Афінах, для чого іноземним ремесленикам давалося афінське громадянство. Було введено нові міри ваги, розпочато карбування монети, яка успішно конкурувала з монетою інших грецьких держав. Солон встановив тимократичну систему правління, пов’язавши права громадян на участь у виборах та у державному житті у якості політичних діячів з їх прибутком. Пентакосіомедимни (1 клас) та вершники (2 клас) могли засідати у Раді та обіймати найвищі посади. Зевгіти (3 клас) могли обіймати нижчі посади та входити в Раду (Буле), в той час як найбідніші громадяни (фети – 4 клас) могли брати участь лише в народних зборах. Нововведенням була також Рада чотирьохсот; члениРади щороку обирався чотирма афінськими філами, по 100 осіб від кожної філи. Солон ввів нове законодавство, набагато поміркованіше, аніж попереднє Драконтове. Створив апеляційний суд (геліею), яка була, фактично, народними зборами з кворумом у 6000 осіб, де розглядалися оскарження вироків. Свої політичні та етичні погляди Солон сформулював у віршах та прославився як перший афінський поет.

Пісістрат

Пісістрат (Πεισίστρατος; VI ст. до н.е. - 527 або 528 до н.е.) – афінський тиран, правив у 561-527 рр. до н. е. (з перервами). Проводив політику в інтересах селянства і торгово-ремісничих верств демосу, проти родової знаті. Роздавав сільській бідноті землі, конфісковані у евпатридів, організував державний кредит на пільгових умовах. Велике громадське будівництво за Пісістрата забезпечувало роботою бідноту. Встановлено державні допомоги інвалідам війни. Завдяки розширенню розробок Лаврійських рудників і захоплених срібних та золотих Пангейських рудників розпочато карбування державної монети - тетрадрахми Пісістрата. Створено наймане військо. Незважаючи на широке коло державних нововведень, зберігалася конституція Солона. Афіни перетворилися на культурний центр Греції: споруджені храми Афіни Палади та Аполона Піфійского на Акрополі, Деметри – у Елевсині, побудовані Новий ринок, водопровід-еннеакрунос (використовувався до 18 ст.), тривало будівництво порту Пірей.

Лікург (бл. 390- бл. 324 рр.до н. е.)

Грецький оратор, учень Ісократа, афінсьий політик, один з очільників антимакедонської партії. У 343 р. разом з Демосфеном брав участь у посольстві до Спарти; 338-327 рр. відав фінансами Афін. Значно збільшив прибутки держави, на місці дерев’яного театру Діоніса спорудив кам’яний та поставив у ньому статуї Есхіла, Софокла та Еврипіда, замовив офіційні екземпляри їх творів. Його поважали співгромадяни за чесність та безкомпромісну боротьбу з усіма проявами беззаконня. У давнину знали 15 його промов, але з них збереглася лише одна: проти Леократа (331 р.), яка містить звинувачення якогось Леократа, багатого афінянина, який після поразки при Херонеї втік на Родос, а потім у Мегару, всюди розповідаючи про загибель Афін. Ця промова містить багато прикладів з історії Афін, цитат з епічної поезії та з трагедій. Його було зараховано до канону 10 аттичних ораторів.

Зачіски давніх греків

У ранній період грецької культури чоловіки носили майстерно вкладені пасма та різноманітні коси, часто зкріплюючи їх стрічкою або стримуючи налобною пов’язкою (1-7). Лише у V ст. до н. е. більшість чоловіків починають стригтися або вкладати волосся простішими методами (8). Жінки у ранній період робили дуже майстерні зачіски з локонів, пасм та косичок, причому щипці та інші методи штучної завивки відігравали важливу роль. Однак такі майстерні та складні зачіски, очевидно, не були повсякденними. Низка зображень VI ст. до н. е. демонструє зачіски набагато скромніші. Широко викорстовувалися пов’язки, косинки тощо (15-19).

Головными уборами у чоловіків були гладенька шапка та м’яка вовняна шапка із загнутим краєм. Особливий різновид становив відомий «фригійський ковпак» - такі шапки, червоні або чорні, і зараз носять італійські та португальські рибалки. М’які шапки поступово трансформувалися у більш жорсткі із загнутими краями. Два основних різновида капелюхів: гострокінечна з вузькими полами – пілос (10) та широкопола дорожня – петас (5), який можна було зняти та відпустити на спину, оскільки він тримався на мотузках (8).


Зачіски давніх греків

Як зробити

хітон

Іонійський хітон

Одяг у Давній Греції

1 – жіночий хітон;

2 – одяг жерця;

3 – царський одяг періоду архаїки;

4 – жіночий хітон та гиматій;

5 – одяг знатного грека;

6 – одяг знатних гречанок;

7 – обладунки воїна.

ПОЕЗІЯ


Іонійська лірика:

Архілох,


Мімнерм,

Анакреонт



Еолійська лірика:

Алкей,


Сапфо

Лірика континентальної Греції:

Тіртей, Солон, Алкман, Стесіхор, Івік, Симонід, Вакхилід, Піндар


Грецька нотна система (поріняно із сучасною)

Ліра

Кифара

Авлос

Піндар

Храм Аполона Піфійського та святилище Аполона в Дельфах. 6 ст. до н. е.

Деметра Аїд з дозволу Зевса викрадає Персефону. Після марних пошуків Деметра довідується про це від Аполлона. Розгнівана, вона залишає Олімп; земля стає неродючою, і Зевс, щоб заспокоїти Деметру, посилає Гермеса в підземне царство за Персефоною. Але Аїд дав Персефоні гранатових зернят, з'ївши які, вона не може забути підземного царства. Відтоді Персефона дев'ять місяців року проводить у матері, а три місяці мусить залишатися в Аїда. Деметра відновлює на землі родючість і повертається на Олімп. Культ Деметри символізував також народження й виховання дітей. Як богиню шлюбу й родинного життя Деметру шанували одружені жінки, що влаштовували на її честь свята — тесмофорії.

Елевсинські містерії

Елевсинії - хліборобські свята на честь Деметри, що дуже пишно відзначались у місті Елевсин. Елевсинії святкували протягом 9 днів. В цей час не можна було нікого ув'язнювати; на свято потрібно було йти пішки. Афіняни, лакедемоняни й критяни святкували щороку, у деяких місцевостях - кожного четвертого року. Пізніше, з уявленням про вмирання й відродження зерна (міф про Персефону), виникло поняття безсмертя. Згодом елевсинії набувають таємничого, містичного характеру, супроводжуються особливими обрядами (елевсинські містерії). На них вплинули культи Діоніса й орфіків. Елевсинії влаштовувались пізніше й у Римі; після 1800-літнього існування їх заборонив Теодосій. До участі у святкуванні допускалися тільки обрані. Утаємничений очищався водою з Ілісу, а потім, уночі, вступав до храму Деметри (в Елевсині), де переходив з однієї кімнати в іншу; пітьма змінювалася яскравим світлом, тиша - гуркотом грому. З розкопок виявлено, що в храмі були прилади для складних театральних ефектів. Учасники містерій присягалися не розголошувати нічого з того, що бачили або чули, тому наші відомості про зміст утаємничення та обряди дуже неточні. Через рік утаємничений допускався до Великих елевсинських містерій, що відбувалися восени. Священнодійством керували жерці-Евмольпіди.


Археологічні розкопки Елевсина

Елевсин на карті Греції


Діоніс (Вакх)

Пітер Пауль Рубенс. Вакх.

1638-1640 ермітаж

Мармур,

ІІ ст. н.е. Лувр.


Діоніс і дві менади, одягнені в шкіри пантер

Аттична чорнофігурна амфора роботи художника Амазиса, бл. 540-530 рр. до н.е.



Артур Уордл. Вакханка

Діонісії

Давньогрецька філософія


Досократики

Передфілософська традиція

Орфей · Лін · Ферекід · Епіменід · Акусілай · Сім мудреців

Мілетська школа

Фалес Мілетський · Анаксімандр · Анаксімен

Піфагорійці

Піфагор · Алкмеон · Філолай · Архіт Гіппон

Елеати

Ксенофан · Парменід · Зенон Елейський · Мелісс

Атомісти

Левкіпп · Демокрит

Софісти

Протагор · Продік · Горгій · Гіппій · Критій

Поза школами

Геракліт · Анаксагор · Емпедокл · Діоген Аполлонійський 

Фалес Мілетський

(бл. 624 до н. е. - 548 до н. е.) - давньогрецький філософ досократівського періоду, математик, астроном, засновник іонійської школи натурфілософії, купець і політичний діяч.

Анаксимандр 1508-11, фреска "Афінська школа" Станца делла Сеньятура, Ватикан, Рим, Італія

(бл. 610 до н. е. - 546 до н. е.) - старогрецький математик і філософ. Уявляв Землю у вигляді циліндра, оточеного небесною сферою. Представник мілетської школи. Розвиваючи матеріалізм Фалеса, він вважав за першооснову нескінченну, невизначену матерію - «апейрон». Виявом стихійної діалектики Анаксимандра є вчення про походження і загибель незліченних світів. Одним з перших, хоч і в наївній формі, він дав природничо-історичне пояснення утворення світу і походження людини від тварини, завдавши цим удару релігійному світоглядові. Анаксимандр здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладання геометрії.

Анаксимен

(бл. 585 - 525 до н. е.) - давньогрецький філософ-матеріаліст, представник мілетської школи.

грецький філософ-досократик. Єдиний відомий твір — «Про природу». Автор відомої фрази «Усе тече, усе змінюється» (дав.-гр. Παντα ρει και ουδεν μενει). За деякими даними, саме в працях Геракліта вперше фіксується поняття космополіта - громадянина космополії (всесвітнього града, всесвітнього суспільства), громадянина всесвіту.


Геракліт (Johannes Moreelse)

Піфагор

Бюст у Капітолійському музеї в Римі

1508-11, фреска "Афінська школа" Станца делла Сеньятура, Ватикан, Рим, італія

Федір Бронніков. Гімн піфагорійців сонцю

Ксенофан (бл. 570 — бл. 470 до н. е.) - давньогрецький мандрівний поет і філософ. Згідно з псевдоаристотелівським трактатом «Про Ксенофана, Зенона і Горгія» був засновником елейської школи і вчителем Парменіда (або Зенона Елейського). Свої погляди, близькі до матеріалістичних, викладав у віршованій формі. Ксенофан – ранній представник грецького вільнодумства по відношенню до релігії. Спостережливий, саркастичний Ксенофан критикував уявлення про багатьох Богів, якими поети і народна фантазія заселили Олімп.

Парменід (540 — 480 р. до н. д.) — давньогрецький філософ і політичний діяч; вважається творцем онтології у філософії, що вперше чітко розвів два різні поняття — істину та суб'єктивні погляд і думки

Емпедокл

(близько 490 — 430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів.

Рафаель Санті. Афінська школа ("Філософія") - 1509-1511, фреска. Станца делла Сеньятура, кабінет Папи римського

Афінська школа

Леонардо да Вінчи в образі Платона і Аристотель


Піфагор

Діоген


Синопський

Мікеланджело

в образі Геракліта

автопортрет

Епікур

Александр



Македонський

Сократ


Евклід
  • Зенон Китийский или Зенон Элейский
  • Эпикур
  • Фредерико II, герцог Мантуи
  • Аниций Манлий Торкват Северин Боэций или Анаксимандр или Эмпедокл Акрагантский
  • Аверроэс
  • Пифагор
  • Алкивиад или Александр Македонский
  • Антисфен или Ксенофонт
  • Гипатия (возлюбленная Рафаэля, Маргерита)
  • Эсхин
  • Парменид
  • Сократ
  • Гераклит Эфесский (Микеланджело)
  • Платон (Леонардо да Винчи)
  • Аристотель (держащий Никомахову этику)
  • Диоген
  • Плотин
  • Евклид или Архимед с учениками
  • Скорее всего, Гиппарх, по другим версиям Страбон или Заратустра
  • Клавдий Птолемей
  • Протоген
  • Апеллес (Рафаэль)

Архітектура

Загальний вид Олімпії (план)

1: Північно-східний propylon 2: Prytaneion 3: Philippeion 4: Храм Гери 5: Pelopion 6: Nymhi з Херодес Аттикус 7: Metroon 8: Занес 9: Крипте (арочний шлях до стадіона) 10: Стадіон 11: Echo stoa 12: Будівля Птолемея II та Arsinoe 13: Hestia stoa 14: Будівля еллінів 15: Храм Зевса 16: Вівтар Зевса 17: ex-voto у Achaeans 18 : ex-voto у Mikythos 19: Ніка з Paionios 20: Гімназія 21: Тренування 22: Theokoleon 23: Heroon 24: Майстерня Фідія та християнська базиліка 25: Терми Kladeos 26: Грецькі ванни 27 та 28: Хостели 29: Leonidaion 30: Південні ванни 31: Bouleuterion 32: Південа stoa 33: віли у Nero

Храм Зевса в Олимпии

Типи давньогрецьких храмів

Храм в антах

Найпростіший храм. Походить з мікенського мегарона. Дві колони розташовані між торцями бокових стін – антами.

Типи давньогрецьких храмів

амфіпростиль

простиль

Типи давньогрецьких храмів

псевдопериптер

периптер

Типи давньогрецьких храмів

диптер

псевдодиптер

Типи давньогрецьких храмів

моноптер

толос

Периптер – Парфенон в Афінах. 447-438 до н. е. Іктин і Калікрат. План.

Дорійський ордер

Іонійський ордер

Храм Гери в Олімпії 7 ст. до н.е.

Церемонія запалювання олімпійського вогню біля храму Гери в Олімпії

Храм Гери (Базиліка) в Пестумі (Посейдонії), Італія. Сер. 540 р. до н. е.

Храм Гери (Базиліка) в Пестумі (Посейдонії), Італія. Сер. 540 р. до н. е. Вид зверху та план.

Храм Аполона в Коринфі сер. 6 ст. до н. е.

Храм С в Селінунті, Італія. 550-530 рр. до н. е.

Храм Деметри у Пестумі 2 пол. 6 ст. до н. е.

Храм Аполона Піфійського та святилище Аполона в Дельфах. 6 ст. до н. е. Реконструкція.

Оракул Аполона в Дельфах. План.

Храм Аполона Піфійського та святилище Аполона в Дельфах. 6 ст до н. е.

Скарбниця сифнійців. Дельфи. Сер. 6. ст. до н. е.

Скарбниця, яку присвятили Дельфійському оракулу мешканці острова Сифнос, була однієюз найбільш розкішних та багато прикрашених будівель у святилищі. Це була одна з перших скарбниць, яку бачив відвідувач, що піднімався по Священній дорозі. Вона розташовувалася ліворуч, поряд зі скарбницею сикіонців та навпроти скарбниці мегарців. Всередині неї зберігалися дорогоцінні пожертви, які сифнійці час від часу приносили у святилище. Переказ про будівництво скарбниці відомий від Геродота та Павсанія: у 2 пол. VI ст. до н. е. сифнійці були найбагатшими з мешканців островів, оскільки отримували величезні прибутки від розробки золотих та срібник рудників, які були на їх острові. І вони вирішили приносити в жертву Аполону десяту частину свого багатства, для чого й побудували скарбницю. На підставі рельєфних прикрас пам’ятка датується бл. 525 р.до н. е., оскільки в цей час Сифнос був розграбований самосцями, які повстали, через потребу у грошах.

Скульптура

Омфал (Пуп землі)

Омфал – давньогрецький артефакт, який розташований у храмі Аполона в Дельфах. Це сященний камінь у формі бані метрової висоти. Вся поверхня каменя прикрашена різьбленням. Це місце, звідки починалось творення світу. Вважається місцем зв’язку між землею та небом, центром зосередження фізичних та духовних сил. За міфом, Зевс відправив одночасно із заходу та зі сходу двох орлів, які зустрілися у Дельфах. Саме там Зевс вирішив поставити великий закруглений шматок мармуру, щоб позначити священне місце. За іншим міфом, Рея загорнула цей камінь у пеленку та віддала його Кроносу замість новонародженого Зевса, тим самим врятувала його. На думку деяких істориків, первісно омфал був місцем поклоніння Матері-Землі, і лише згодом його поставили у храмі Аполона. Існував також переказ, що омфал первісно був могильним каменем священного дельфійського змія Піфона, місцем дотику світу живих та мертвих, центром усієї світобудови. Як би там не було, греки вважали Дельфи центром світу. Омфал вони вважали вихідною точкою, звідки починаються напрямки на всі чотири торони світу.

Чотири коня з воїнами VII ст. до н.е. (з Беотії) Археологічний музей, Афіни

Воїн VIII ст. до н.е. Археологічний музей, Афіни, Греція

Надгробний сфінкс. 560-550 рр. до н. е., Археологічний музей, Афіни

Тераса левів на Делосі

Найменший з Кикладських островів у Егейському морі. Острів славився храмом та культом Аполона та Артеміди, які ніби-то народилися на острові. Святилище славилося ще в далекій давнині та було центром амфіктионії (союзу міст-держав, який було сформовано для охорони святилища), яка об’єднувала завдяки спільному культу усіх іонійців Європи, островів та Малої Азії.

Дама з Оксерра. Вапняк.

Дама з Оксерра. Вапняк.

Бл. 625-600 рр. до н. е. Париж, Лувр.

Статуя Гери з Олімпії

Курос з мису Суніон. Мармур, бл. 600 р. до н.е.

Курос з мису Суніон. Мармур, бл. 600 р. до н.е.

Курос з Аттики. Мармур, кін. 7 ст. до н.е. Нью-Йорк, Метрополітен-музей.

Полімед Аргоський. Клеобіс та Бітон. Дельфи, мармур, бл. 600 р. до н.е.

Кора з гранатом, Кератеї, Аттика. Мармур, 580-570 рр. до н.е. Берлін, Державний музей.

Кора з гранатом, Кератеї, Аттика. Мармур, 580-570 рр. до н.е. Берлін, Державний музей.

Богиня із зайцем з Герайона на о.Самос. Мармур, бл. 560 р. до н.е. Берлін, Державний музей.

Мосхофор. Статуя з Афінського Акрополя. Мармур, бл. 570 р. до н.е. Афіни, музей Акрополя.

Курос з о.Мелос. Мармур, сер.6 ст. до н.е.

Курос з о.Мелос. Мармур, сер.6 ст. до н.е.

Курос з Тенеї (Аполон Тенейський). Мармур, сер. 6 ст. до н.е.


Надгробна статуя Кройса з Анавіса, Аттика. Мармур, бл. 520 р. до н.е.

Кора “675” з Афінського Акрополя. Мармур, бл. 510 р. до н.е.

Кора “675” з Афінського Акрополя. Мармур, бл. 510 р. до н.е.

«Кора в пеплосі», бл. 530 р. до н.е.

Кора “674” з Афінського Акрополя. Мармур, бл. 510-500 рр. до н.е. Музей Акрополя.


«Хіоська кора», Архермос, бл. 520-510 до н.е., Музей Афінського Акрополя

Персей, що вбиває Медузу. Метопа храма С в Селінунті. Вапняк, 540-530 рр. до н.е.

Фронтон храму Артеміди з о. Керкіра. Горгона. Фрагмент. 6 ст. до н. е.

Зевс і Кронос. Рельєф західного фронтона храму Артеміди в Керкірі на о. Корфу. Поч.VI ст. до н. е.

Викрадення Європи. Метопа так званого “Храма малих метоп” в селінунті. Вапняк, 570-550 рр. до н.е. Палермо, Національний музей.

Гігантомахія. Деталь північного фриза скарбниці сіфнійців в Дельфах.

Для води та вина


Гідрія

для води та, деколи, для попелу померлих

Канфар

чаша для вина



Динос

Для змішування вина з водою

Килик

чаша для вина



Киаф черпак для разбавленного вина

Кратер


для смішування вина з водою

Кофон


Для пиття, солдати носили у війську

Мастос


На бенкетах

Ойнохоя


Скифос

чаша для вина

Псиктер

Ритон


Для пиття та ритуальних обрядів

Кальпида


Глечик для води або урна

Для пахощів та весільних обрядів


Алабастр

Для ароматичних рідин

Амфорикс

Для олії, ароматичних рідин (для жінок). Для чоловіків – арибал.

Лебес гамікос

Використовувався на весіллях, дарували нареченим

Лагинос

Для ароматичних олій



Лекана

Для їжі або олії

Лекиф

для олії, пахощів, ритуальний сосуд



Лутрофор

Для шлюбних та поховальних цекремоній

Лідіон

Для благовоній



Ольпа

Для благовонних масел та вина

Племохойя

Для благовоній

Пиксида

Для прикрас та косметики



Епіхизис

Для косметичних процедур

Арибал

Для ароматичних масел


Для поховальних обрядів та культів


Гідрія

для води та, деколи, для попелу померлих

Калаф

На святах Афіни та Деметри



Кернос

Ритуальні цілі

Лутрофор

Для шлюбних та поховальних цекремоній

Лекиф

для олії, пахощів, ритуальний сосуд



Фіала

Несторида

Ритуальні цілі

Пеліка


Кальпида

Глечик для води або урна

Епінетрон

В прядінні; клались у могили


Для зберігання продуктів


Амфора

Для вина та олії

Пеліка

Піфос


Зерно, олія, вино, солена риба

Стамнос


Для зберігання вина, олії та інших рідин

Аскос


Збереження олії та заливки олійних ламп

Протоаттичний лутрофор з Аттики. Бл. 700-680 рр. до н. е. Париж, Лувр

Родоська ойнохоя (ойнохоя Леві). 7 ст. до н. е. Париж, Лувр

Подвиги Геракла VI ст. до н.е. Чорнофігурна амфора з Аттики

Піші та вершники в бою Бл. 530 р. до н.е. Британський музей, Лондон

Менелай та Гектор у битві над тілом Евфорба. Розпис родоського блюда з Каміроса, о. Родос. Кін. 7 ст. до н. е.

Т. зв. Майстер Горгони. Персей, якого переслідує Горгона. Деталь розпису диноса, з Етрурії. Бл. 600-590 рр. до н. е. Париж, Лувр

Ловець птахів. Розпис внутрішньої сторони іонійського кіліка з Етрурії. Бл. 550 р. до н.е. Париж, Лувр

Клітій та Ерготим. Кратер з К’юзі (“Ваза Франсуа”). 2-га чверть 6 ст. до н.е. Флоренція, Археологічний музей.

Ексекій. Полідевк і Леда. Деталь розпису амфори “Ахіл та Аякс за грою в шахи” з Вульчи, Етрурія. 540-530 рр. до н.е. Ватикан, Грегоріанський етруський музей.

Ексекій. Амфора “Ахіл та Аякс за грою в шахи” з Вульчи, Етрурія. 540-530 рр. до н.е.Ватикан, Грегоріанський етруський музей.

Ексекій. Аякс з тілом Ахіла. Деталь розпису амфори з Вульчі. 2-га пол. 6 ст. до н.е. Мюнхен, Музей античного малого мистецтва

Ексекій. Діоніс у ладьї. Килик з Вульчі. Бл. 535 р. до н. е. Мюнхен, Музей античного малого мистецтва.

Нікосфен. Кораблі. Деталь розпису зовнішньої сторони кіліка з Вульчі. Бл. 520 р. до н.е. Париж, Лувр.

Евфроній. Пеліка з ластівкою. Вульчі, бл. 500 р. до н.е. Санкт-Петербург, Ермітаж

Майстерня чоботаря. VI ст. до н. е.

Бенкетуючі (бенкет Геракла) Бл. 590 р. до н.е. Деталь розпису кратера Коринфа з Черветрі

Жертвоприношення. Живопис по дереву, з Пітси поблизу Сикіона. Бл. 540-530 рр. до н.е. Археологічний музей, Афіни, Греція



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка