Демографія україна без українців?!



Скачати 80,57 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір80,57 Kb.

//9 327

1/25/2007


ДЕМОГРАФІЯ


УКРАЇНА БЕЗ УКРАЇНЦІВ?!

Справа здобуття української держави



є справа української нації … ”

Симон Петлюра

Останні переписи населення в Україні виконували завдання стратегічного значення — самоідентифікацію корінного населення як головного чинника збереження суверенітету держави. Відповідно, в державних актах первинної реєстрації — свідоцтвах про народження — фіксувалася національність батька й матері . Але 2004 року з цих документів вилучено відповідну графу…

За часів прем’єрства А. Кінаха в Україні введено в дію досі чинну антиконституційну Постанову Кабінету Міністрів України від 12.09.2002 року № 1367, яка затвердила нові зразки первинних документів реєстрації актових записів (свідоцтва про народження, про смерть, про шлюб, про розлучення) без графи національність.

Ці зміни здійснено відповідно до вимог Наказу Держкомстату України від 29.10.2001 року № 433 “Про затвердження тимчасового порядку розробки, впровадження та супроводу комплексів електронної обробки статистичної інформації в органах державної статистики”. Кажуть, немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Отже, етноцид українства триває й сьогодні…

В Україні відсутній спосіб відтворення корінного етносу шляхом само-ідентифікації у свідоцтвах про народження за графою національність батька й матері. Держава порушила не тільки Божий закон, а й золоте правило моралі, відібравши у дитини право свободи вибору національності батька чи матері. Загальна декларація прав людини зазначає: людську особистість ніхто не повинен позбавляти права на націю. Порушення прав людини стало тотальним і спрямоване проти цілої нації. В Україні титульну націю позбавлено державо-творчого права.

Вилучення зі свідоцтва про народження громадян України графи національність батька, матері та не ведення державної статистики по цій графі є зрадою Основного Закону - рівнозначне знищенню корінної нації, що суперечить статті 92 Конституції України, що виключно законами України визначаються:

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

12) організація державної статистики та інформатики.



Законами, а не Постановами КМУ !

Стаття 11 Конституції декларує, що держава сприяє консолідації української нації, а реально органи державної статистики не введенням обліку по природному руху населення за графою національність батька, матері зліквідували, хай і не навмисно, українство в Україні. Українство викреслюють зі світової цивілізації як націю. А Генеральний прокурор і Гарант Конституції лишаються бездіяльними!

Сьогодні найзапекліша боротьба ідеологій відбувається у сфері демографії та в суспільних науках, які виборюють право на українські національні інтереси в Україні. Демографія — наука глибоко ідеологічна. Звідси і її надзвичайно велике політичне значення.

А Конституція України в статті 15 зазначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державною як обов’язкова. Держава Основним Законом відкинула наріжний камінь — державницьку ідеолологію – християнство. Конституція України знехтувала здобутками Святого Володимира Великого, що охрестив Київську Русь – Україну. Основний Закон України мав би віддати пріоритет українській національній ідеї, а не кинути Україну на поталу агресивній доктрині глобалізації, яку постійно втелющують у наші голови неукраїнські власники преси, телебачення й радіо.

Кому потрібен черговий експеримент із ліквідації українства як нації? Невже у світі побільшає щастя й краси, коли зникнуть носії співучої української мови?

Італійський консул у Харкові Граденіго 31 травня 1933 р. Подавав звіт ( таких звітів він подав декілька ) до Італійської Амбасади в Москві під заголовком « Голод і українське питання ». Як ніхто іший із тих, хто був реальним свідком Голодомору, показав його причини й спрогнозував можливі наслідки. Він, зокрема, зазначає: « Бо немає сумніву: 1) що цей голод походить головно з браку харчів, спричи-неного й бажаного, « щоб дати повчання селянам », 2) що нема ні одного єврея між тими, які зазнають голоду; навпаки, всі вони товсті й добре годовані, під братніми крилами ГПУ.

Треба змінити «етнографічний матеріал» - висловився цинічно один єврей, одна з шишок місцевого ГПУ. Вже нині можна побачити остаточну смерть того « етнографічного матеріалу», який приречено на заміну.

Хоч і яким потворним і жахливим може виглядати цей задум, однак треба його вважати реальним, і він повністю реалізується.

Бо Московський уряд запровадив безпощадну реквізицію ( про це я давав повторні звіти) – не голоднечу, що аж надто мало каже, але повне позбавлення харчів на українському селі…» / Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.Київ. 15 листопада 2002 р.К.: МАУП. 2003р. – c. 244 В.М. Піскун, канд. іст. наук, співроб.( Центр українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка ) українська еміграційна преса 30-х років про голод в Україні ( за матеріалами українського часопису « Тризуб»)./

Сьогодні триває робота зі створення міжнародної статистичної класифікації. Кожна країна прагне забезпечити природне бажання народів зберегти свою самобутність, що не узгоджується з глобалістичними тенденціями імперій світу, які прагнуть асимілювати нації автохтонів, утілюючи в життя Марксове: “Населення — це абстракція…”.

Неможливість ведення державними органами статистики обліку за графою національність позбавляє можливості займатися вивченням етнодемографії в Україні. Подібні дії, безперечно, тягнуть за собою зміну етнічної формації народонаселення, що веде до загрозливих для суверенітету України наслідків.

За останнім переписом українська нація складала 80 % від усього населення України. Враховуючи народжуваність, смертність і міграцію, за грубими підрахунками українство втрачає більш ніж півтора мільйона осіб щороку. І вже за століття демографічний показник української нації опуститься до нульової позначки…

Кого ж тоді досліджуватимуть майбутні демографи? Мабуть, українську політичну націю на кшталт “совєтского народа”, ідею якої дуже активно мусує Національний інститут стратегічних досліджень.

Всі народжені в Україні після 2004 року не українці в Україні. Менший син нинішнього Президента України, який народився 2004 року, як і всі його однолітки, вже не українець.

Це приклад, коли демографія спрацьовує ідеологічно як орган кастрації корінного народу.

Підступно неукраїнські владоможці завдали удару зсередини. З перших днів життя українця неукраїнська влада дає йому зрозуміти, що він дитина другого ґатунку. Так переривається зв’язок поколінь, нищаться традиції. Вкотре намагаються нас виставити перед світом диким племенем без Батьківщини й гідності.

Не перейметься повагою до себе, до українського народу така дитина, бо держава аморально відібрала у беззахисного створіння право мати Вітчизну, місце, де вона має самоідентифікуватися. В цьому контексті слова Василя Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину…

набувають іншого змісту.

Безперечно, росіяни, євреї, грузини чи вірмени мають можливість етнічної самоідентифікації в своїх батьківщинах, а де нам, українству, етнічно самоідентифікуватися?

Загарбники окуповують країни, де послаблений потенціал націоналізму. Не дивно, що в Україні зайшлі чужинці працюють на інтереси своїх батьківщин, де бути патріотом-націоналістом, скажімо, Російської Федерації, США чи Ізраїлю престижно і модно. А Україна свою так звану гуманітарну політику досі спрямовує на зведення нанівець титульної нації.

Відсутність глибинної державницької української ідеології — це політика неукраїнської влади в Україні. А процеси глобалізації руйнують основи державного суверенітету. Нищення державного суверенітету України відбувається на всіх рівнях: духовному, політичному, економічному… Глобалізація суттєво впливає на деградацію національних політичних інститутів, а вони в свою чергу руйнують системні основи державності.

З 2007 року керівництво України відмовилося за декількома ознаками розглядати стан міграції за національністю, що, звичайно, посилить ксенофобські настрої серед українців, бо держава веде політику виродження корінного населення. А голова Української Гельсінської групи, помічник Н. Карпачової Є. Захаров уже ставить під сумнів, чи є українці корінною нацією. Такий цинізм неможливий у країні з національним урядом.

Виходить, зміна етнічного матеріалу відбулася?..

Україна не захищає і не збирається захищати українськими законами регулювання демографічних і міграційних процесів від чужих, агресивніших націй. Приєднання України до Європейської Конвенції про запобігання стану безгромадянства у зв’язку з правонаступництвом держав, за відсутності в Україні закону про міграцію тільки посилить наплив у нашу країну кримінальних осіб і небажаних мігрантів. Високий відсоток відтоку з нашої країни осіб з вищою освітою не дуже турбує керівництво України.

Авторитет і успіх України у світі без самоідентифікації титульної нації неможливий. Зневага до корінної нації — лакмусовий папірець ставлення найвищого керівництва України до джерела влади в Україні — українського народу, з 48 мільйонів якого 38 мільйонів є українцями (за даними останнього перепису населення 2001 року). Цей перепис має також дуже важливі статистичні підстави для утвердження державної мови: 32 мільйони українців визнали своєю рідною мовою українську!

Перепис населення в Україні за 2001 рік класифікував таблиці так, що поділ за мовою не збігається з поділом за національністю. У цьому випадку сама національність губить повноту визначення — корінний етнос втрачає можливість самоідентифікації через насадження мови пануючої нації.

А наступні переписи вже не відтворюватимуть графи національність…

Демографія розглядає націю не як біологічну, а як історичну категорію, як спільність людей, об’єднану спільністю мови, території, економічного життя й психічного складу. І все це виявляється в особливостях національної культури. Зміна динаміки етнічної структури населення зумовлюється тим, що з вищеназваних ознак нації в певних випадках та чи інша втрачається. Це особливо простежується на прикладі мови. Країни з розвинутою демократією визначають національність особи за рідною мовою людини.

В Україні не тільки державні структури, а й багато громадських організацій ведуть дуже активну діяльність для підтримки національних меншин. Багато хто і з проукраїнських владних осіб не вбачає загрози українській державі, що свідчить про відсутність стратегічного мислення.

Чи буде ж тоді опікуватись українством консультаційний орган ООН, який стоїть на службі корінних народів світу — Постійний форум з питань корінних народів? Ця міжнародна організація визнала українство вимираючою нацією…



Будьмо пильні: титульний етнос України перебуває в передлетальному стані…

Оксана МІТРАШЕВСЬКА

Асоціація дослідників голодоморів в Україні








База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка