Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» стукало наталія вадимівна



Сторінка2/4
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0,61 Mb.
1   2   3   4

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором самостійно і знайшли відображення у 52 опублікованих працях, 38 з яких опубліковано без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й методологічні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорені на більше ніж 40 міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах, зокрема: на І Міжнародному симпозіумі «Економічний розвиток та стратегічне планування у Східній Європі в контексті глобалізації» (м. Харків, 26-27 травня 2003 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу ‘ 2004» (м. Бєлгород (Росія) – м. Дніпропетровськ (Україна), 1-15 листопада 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні трансформації у Прикордонні (Білорусь, Україна, Молдова)» (м. Мінськ, Білорусь, 22-23 листопада 2004 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції в розвитку банківської системи» (м. Дніпропетровськ, 7-8 грудня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства» (м. Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоздатність національної економіки в умовах глобалізації» (м. Донецьк, 24-25 жовтня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках» (м. Дніпропетровськ, 4 лютого 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії інвестування промислового виробництва в Україні» (м. Київ, 15 квітня 2006 р.), Регіональному науково-практичному семінарі «Проблеми інтеграції України у світову фінансову систему» (м. Дніпропетровськ, 14 квітня 2006 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України» (м. Дніпропетровськ, 19 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору» (м. Київ, 5-7 жовтня 2006 р.), VI Міжвузівській науковій конференції молодих учених «Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір» (м. Мелітополь, 20 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (м. Харків, 19-20 травня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Україна в європейському економічному просторі: реалії та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 22-23 травня 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 21 квітня 2006 р.), Міжнародному семінарі «Підготовка офіцерів митної служби як крок на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції» (м. Дніпропетровськ, 1-2 червня 2006 р.), Міжнародній конференції «Україна та європейська політика сусідства» (м. Краків, Польща, 7-9 червня 2006 р.), Науково-практичному семінарі «Фінансові стратегії міжнародної конкурентоспроможності вищої освіти України» (м. Дніпропетровськ, 3 листопада 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» (м. Харків, 14-15 листопада 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (м. Дніпропетровськ, 9-10 листопада 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна політика України в умовах євроінтеграції» (м. Кривий Ріг, 18-19 вересня 2008 р.), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (м. Дніпропетровськ, 2000 - 2008 рр.).

Публікації. Основні положення роботи опубліковані дисертантом самостійно та у співавторстві у 52 наукових роботах, у тому числі в 4 монографіях (одна з них одноосібна), у 1 навчальному посібнику, 22 статтях у наукових фахових виданнях (з них – 19 одноосібних), 25 публікаціях в інших виданнях, у тому числі як матеріали і тези доповідей на конференціях. Загальний обсяг надрукованого матеріалу, який належить особисто дисертанту, складає 71,15 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 362 сторінки основного тексту. Дисертація містить 31 таблицю на 33 сторінках і 38 рисунків на 11 сторінках, а також 6 додатків на 32 сторінках. Список використаних джерел із 339 найменувань розміщений на 33 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету, завдання і визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, продемонстровано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, подано характеристику наукової новизни, практичного значення одержаних результатів й інформацію щодо апробації та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У розділі 1 «Інтернаціоналізація як передумова глобалізації світового господарства» досліджуються методологічні підходи до визначення інтернаціоналізації та функціонування національних фінансових систем у сучасних умовах, розкрито теоретичні засади аналізу інтернаціоналізації фінансів.

Аналіз системних й міждисциплінарних досліджень цілої низки всесвітньо відомих учених: М.Алле, Д.Гелда, П.Герста, Е.Мак-Грю, Г.-П.Мартіна, Дж.Сороса, Дж.Стігліца, Г.Томсона, Х.Шуманна, Г.Геск’юєре, Г.Колодко дозволили визначити основні проблеми, що виникають із поглибленням фінансової глобалізації та актуалізують пошук шляхів їх вирішення. Автором з’ясовано, що сучасна база знань про особливості функціонування національних фінансових систем у розрізі суперечливості сучасних глобалізаційних процесів та щодо розв’язання проблем їхнього розвитку у таких умовах сформувалася завдяки працям теоретиків і практиків: К.Джордана, Й.Дріссена, Г.Імпавідо, С.Классена, Л.Лавена, Д.Маджононі, А.Р.Мусалема, С.Томас, П.Хонохана, Д.Хансона, А.Ші, а також експертів Організації економічного співробітництва й розвитку, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського центрального банку: Б.Боссона, В.Віланда, А.Вільмана, Т.К.Гласснера, А.Естради, Г.Коєнена.

Проведений поглиблений теоретичний аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних учених (Д.Лук’яненка, В.Молодякова, Г.Аніліоніса, П.Герста) дав автору можливість удосконалити структурну композицію інтернаціоналізації фінансів. З’ясовано, що доцільним є виділення сфер інтернаціоналізації фінансів (банківська, інвестиційна, валютна, інструментальна), її рівнів (мікро та макро), видів (внутрішня та зовнішня), типів (природна та форсована), шляхів розвитку (інтернальна, екстернальна). Особливий акцент у дисертації зроблено на те, що інтернаціоналізація фінансів пов’язана із розширенням і поглибленням зв’язків між фінансовими системами країн світу.

У роботі наголошується, що найчастіше інтернаціоналізація фінансів є форсованою, тобто відбувається організовано за ініціативою органів державної влади з метою збереження влади та контролю над подальшим розвитком подій та у відповідь на заходи, що були вжиті іншими країнами світу. У такому разі держава може самостійно визначити ступінь відмови від виключного права встановлювати відповідні правила розвитку та функціонування фінансової системи своєї країни. Проте навіть при такому варіанті процес інтернаціоналізації може часто виходити з-під контролю держави і спричиняти непередбачувані наслідки для економіки та інших сфер життя країни.

У дослідженні продемонстровано, що факт поглиблення інтернаціоналізації не викликає сумнівів у вчених, але цей процес не завжди і не скрізь однаковий. З метою його вимірювання дисертантом запропоновано використовувати цілий ряд показників, що були ним відібрані, проаналізовані та згруповані за видами діяльності (господарська діяльність у цілому, виробництво, фінансова діяльність, у тому числі банківська, розвиток технологій). Окремо виділені показники інтеграції: коефіцієнт віддання переваги, коефіцієнти взаємного та відносного віддання переваги, співвідношення зовнішньоторговельного обігу та ВВП, обсяги прямих і портфельних інвестицій, обсяги платежів роялті з країни до країни.

Виявлено, що на сьогодні з метою оцінювання рівня інтернаціоналізації та глобалізації фінансів дослідники користуються одними й тими самими показниками, і це не суперечить логіці, оскільки інтернаціоналізація є передумовою глобалізації.

У розділі 2 «Методологічні засади розвитку глобальних фінансів» визначено сутність і чинники фінансової глобалізації, проаналізовано парадокси фінансового глобального ринку, проведено порівняльний аналіз методологічних засад фінансової глобалізації, визначено ймовірні позитивні та негативні наслідки глобалізації, перевірено гіпотезу щодо прискорення чи уповільнення інтенсивності розвитку економічної глобалізації, систематизовано показники, якими вимірюють глобалізацію.

Дослідження сутності фінансової глобалізації проведено з урахуванням суперечливого впливу цього процесу на суб’єкти, що діють у таких умовах. З одного боку, глобалізація відкриває можливості для використання цілого ряду інструментів з метою зменшення фінансових ризиків, а з другого, - породжує міжнародну фінансову нестабільність і викликає необхідність запровадження додаткових інструментів регулювання її у світовому масштабі.

За визначенням автора, фінансова глобалізація насамперед пов’язана із формуванням глобальної фінансової системи (рис. 1). Глобальні фінанси трактуються як суб’єктно, інструментально, інституціонально та функціонально структурована багаторівнева система, основним елементом якої є глобальний фінансовий ринок.

Визначено, що сучасний розвиток глобалізаційних процесів перебуває під впливом численних факторів як суто економічного, так політичного та психологічного характеру, що робить непередбачуваними наслідки глобалізації для національних фінансових систем. Автором виділено сім груп чинників, під впливом яких перебуває фінансова глобалізація: 1) політичні (посилення впливу політичних подій, у тому числі політичних криз, на стабільність фінансових ринків); 2) економічні (наявність економічних інтересів держав, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб); 3) регулятивні (послаблення ролі держави, підсилення ролі ТНК, регіоналізація фінансової діяльності, перегляд ролі міжнародних фінансових організацій); 4) технологічні (розвиток інформаційних технологій, виникнення глобальних електронних фінансових послуг, необмеженість технологічних можливостей здійснення фінансових угод); 5) соціальні (трансформація соціальної політики держави, зрушення у соціальній структурі населення); 6) психологічні (вплив психологічних очікувань на розвиток подій на фінансових ринках); 7) гуманітарні (розшарування населення, збільшення розриву між багатими та бідними країнами, зростання ролі людини та її особистості у фінансах, виникнення етичних акцій).

Зазначено, що якісні зміни у фінансах, а саме, сек’юритизація, інновативність, спекулятивність, волатильність, асиметричність в умовах таких глобальних регулятивних трансформацій як переміщення повноважень з державного на міждержавний рівень, посилення ролі транснаціональних компаній та банків, неоднозначність ролі міжнародних фінансових організацій мають вирішальний вплив на національні фінансові системи у контексті їх глобалізаційного розвитку.

Узагальнено ймовірні позитивні й негативні наслідки фінансової глобалізації для національних економік. До найбільш небезпечних наслідків автором віднесені такі як розширення можливостей для здійснення фінансових махінацій, відтік фінансових ресурсів від реального сектору, посилення нерівномірності розподілу міжнародних фінансових ресурсів між країнами, посилення диференціації доходів між різними групами населення, відтік капіталу з території окремих держав, фінансова нестабільність. Позитивними ж наслідками є модернізація національних банківських систем, поява нових фінансових інструментів, оновлення мережі фінансових інститутів, впровадження інновацій, інформаційних технологій у сфері фінансів, розширення доступу до міжнародних ринків капіталу, підвищення ролі та доступності фінансової інформації.

На підставі ґрунтовних досліджень еволюції ідеї циклічного глобального розвитку світу, висунутої прадавніми філософами, аналізу історичного досвіду, сучасного стану розвитку світової економіки та фінансів обґрунтовано гіпотезу щодо прискорення чи уповільнення інтенсивності економічної глобалізації. Автор вважає глобалізацію постійним і невідворотним процесом, але залежно від багатьох факторів (політичних, інформаційно-технологічних, економічних, фінансових, екологічних, соціо-психологічних) інтенсивність його розвитку може пришвидшуватись або, навпаки, уповільнюватися. Посилаючись на дослідження багатьох фахівців (М.Алле, Дж.Стігліц, Дж.Сорос, Г.Мартин, Х.Шуманн, Р.Ханел, П.Герст, Г.Томсон), які висловлюють сумніви у необхідності не тільки поглиблення, а й подальшої підтримки глобалізаційних процесів і критикують діяльність міжнародних економічних та фінансових організацій, а також історичні факти та результати власних досліджень, автор робить висновок, що можна очікувати уповільнення інтенсивності розвитку глобалізації.

Автор доводить - бурхливий розвиток філософії постмодерну може призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків для всього суспільства, глобальних фінансів й національних фінансових систем зокрема. У таких умовах на перший план повинні виходити національні інтереси формування стабільної, ефективно функціонуючої фінансової системи України.

У роботі проведена класифікація показників, за якими вимірюють глобалізацію (кількісні, якісні) відносно до сфер фінансів: домогосподарств (обсяг закордонних депозитів у фізичних осіб, обсяги депозитів і кредитів у іноземній валюті у фізичних осіб, валові обсяги руху приватного капіталу до ВВП), підприємств (обсяг закордонних депозитів у небанківських інститутах, обсяг депозитів і кредитів юридичних осіб в іноземній валюті у вітчизняних банківських інститутах), державні (фінансова відкритість економіки, торговельна відкритість, обсяги прямих, портфельних та інших інвестицій, свобода використання альтернативних валют, свобода обміну на фінансових ринках, валовий зовнішній борг, кількість банків з іноземним капіталом, обсяг експорту-імпорту фінансових послуг), міжнародні (обсяг і динаміка міжнародної концентрації капіталу у порівнянні із загальними обсягами централізації капіталу, комплексних міжнародних інвестиційних проектів, міжнародних операцій банків та інших кредитних установ, міжнародних фондових та валютних ринків у порівнянні із загальними масштабами цих ринків). Виявлено, що існує необхідність вирішення проблеми комплексного вимірювання фінансової глобалізації.

У розділі 3 «Сучасні тенденції та світовий досвід функціонування й розвитку фінансових систем в умовах глобалізації» обґрунтовано методологічний підхід до дослідження національних фінансових систем, розроблено індекс фінансової глобалізації країни та проведено його оцінювання, визначено основні тенденції розвитку фінансових систем країн світу, проблеми валютно-фінансової інтеграції у рамках Європейського Союзу.

Запропонований методологічний підхід до дослідження національних фінансових систем ґрунтується на їх авторському трактуванні як внутрішньо інтегрованих сукупностей суб’єктів фінансової діяльності, фінансових інструментів, ринків та інститутів регулювання. Цей методологічний підхід консолідує принципи аналізу фінансової системи (функціоналізму, генезису, єдності, повноти, достовірності, адекватності) за сферами фінансів (фінанси домогосподарств, фінанси підприємств, державні фінанси, міжнародні фінанси, глобальні фінанси) та за її складовими елементами (інститути, інструменти, ринки, регулятивні органи).

Автором висунуто гіпотезу щодо відмінностей рівнів глобалізаційних процесів й нерівномірності темпів їхнього розвитку в різних національних фінансових системах. З метою підтвердження даної гіпотези були відібрані та проаналізовані показники, що характеризують інтернаціоналізацію усіх сфер фінансів визначеної країни і відповідають таким умовам: чим більший показник, тим вищий рівень інтернаціоналізації фінансової сфери країни; одиниці вимірювання показника – грошові одиниці; показник публікується у офіційних статистичних джерелах інформації та має загальноприйняту методику розрахунку. На основі багатофакторного аналізу розроблено індекс фінансової глобалізації країни.

Зроблено висновок, що за допомогою розробленого індексу фінансової глобалізації можна оцінювати рівень фінансової глобалізації країни відносно інших країн світу, визначати негативний або позитивний вплив того чи іншого фактора на рівень глобалізації фінансів, акцентувати увагу на ті сфери фінансових відносин, які потребують державної підтримки з метою ефективної, зваженої адаптації національної фінансової системи до умов глобалізації. Результати досліджень дозволили авторові скласти рейтинг країн світу, відібраних з метою цільового порівняльного аналізу, за рівнем фінансової глобалізації та проаналізувати його динаміку протягом 2001-2007 рр. (табл. 1).

Доведено, що національні фінансові системи дедалі більше перебувають під впливом фінансової глобалізації, про що свідчить швидке зростання усіх ключових індикаторів індексу фінансової глобалізації протягом останніх років. До 2006 року найшвидшими темпами індекс фінансової глобалізації зростав у Росії, Україні, Польщі, Ісландії що відбувалося завдяки збільшенню усіх складових індексу. Показано, що в усіх країнах, які аналізувалися автором, швидкими темпами збільшується частка участі іноземного капіталу в сукупному статутному капіталі банківської системи. В Україні та Росії цей процес відбувається на тлі незмінно невисоких показників щодо виходу вітчизняних банків на зовнішні ринки. Підкреслено: незважаючи на те, що показники експорту та імпорту фінансових послуг є порівняно невеликими в усіх країнах, проте саме ця складова містить прихований резерв для розвитку та поглиблення фінансової глобалізації.

У дисертації акцентовано увагу, що однією з основних сучасних тенденцій розвитку міжнародних фінансів є валютна регіоналізація, трактована автором як функціонування регіональних валютних систем і поглиблення регіональної валютно-фінансової інтеграції. Найяскравішим прикладом валютної регіоналізації - це Європейський валютний союз із запровадженою єдиною європейською валютою. Автор робить висновок, що роль євро на міжнародних валютних ринках і ринках капіталу, а також як валюти прив’язки та резервної валюти, лишається стабільною з прогнозом до її посилення. Міжнародна роль євро протягом останніх років характеризується такими чинниками, як сильна регіональна орієнтація, зростання як міжнародної розрахункової валюти, а також зазначається важливість зони євро як такої, що створює значну частку світового попиту та пропозиції на міжнародні облігації, деноміновані у євро.



Таблиця 1

Індекс фінансової глобалізації відібраних країн протягом 2002-2007 рр.

Країна

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Австралія

0,077

0,064

0,073

0,053

0,058

0,052

Бразилія

0,008

0,008

0,016

0,008

0,016

0,016

Велика Британія

0,101

0,128

0,149

0,192

0,260

0,248

Ірландія

0,500

0,494

0,518

0,549

0,567

0,511

Ісландія

-

0,262

0,335

0,588

0,626

0,755

Іспанія

0,102

0,115

0,123

0,144

0,154

0,176

Канада

-

0,052

0,050

0,051

0,061

0,062

Китай

0,04

0,05

0,06

0,06

0,07

0,08

Кіпр

-

1,059

0,944

1,030

1,072

1,108

Мальта

-

0,316

0,234

0,256

0,300

0,325

Німеччина

0,169

0,146

0,217

0,221

0,268

0,261

Норвегія

0,209

0,265

0,243

0,248

0,293

0,293

Польща

0,089

0,104

0,182

0,192

0,208

0,179

Росія

0,103

0,130

0,153

0,279

0,148

0,099

США

0,200

0,233

0,301

0,267

0,282

0,277

Туреччина

0,058

0,051

0,048

0,070

0,109

0,103

Україна

0,125

0,160

0,162

0,215

0,290

0,245

Фінляндія

0,099

0,074

0,119

0,054

0,068

0,054

Франція

0,091

0,087

0,086

0,106

0,105

0,103

Швеція

0,096

0,390

0,347

0,460

0,531

0,598

Джерело: авторські розрахунки.
У розділі 4 «Розвиток фінансової системи України в умовах фінансової глобалізації» проаналізовано проблеми державного регулювання фінансової системи, досліджено процес інтернаціоналізації банківської діяльності, визначені сучасні проблеми розвитку українського фінансового ринку та його інструментів в умовах глобалізації, проведено оцінку ролі євро для України, визначено вплив приєднання до Генеральної угоди про торгівлю послугами у межах СОТ на вітчизняний фінансовий сектор, обґрунтовано пріоритети державної фінансової політики в глобалізаційних умовах.

Загальний аналіз проблем і тенденцій державного регулювання фінансової системи України показав, що реформування системи державного регулювання фінансової системи є одним з найактуальніших питань. Так, у контексті дискусій щодо створення в Україні єдиного регулятивного органу на базі об'єднання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку й Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг зазначено, що злиття двох комісій у цілому відповідає європейським тенденціям щодо концентрації контролюючих функцій у єдиній установі та сприяє становленню системи державного нагляду за фінансовими конгломератами. Проте існують суттєві застереження щодо поспішності такої дії: існування ризику втрати кваліфікованих кадрів, зростання невизначеності щодо посилення або послаблення регулювання для ринку, ймовірність погіршення якості регулювання та виникнення хаосу внаслідок різного рівня прозорості й різного ступеня підготовки нормативної бази цих ринків, зменшення значущості страхового ринку та ускладнення вирішення його поточних проблем.

У процесі лібералізації банківського сектору України основними проблемами, які потребують першочергового вирішення, є недостатня міжнародна конкурентоспроможність вітчизняних банків і висока вартість залучення коштів. Однак існують значні позитивні зрушення у процесі лібералізації українського банківського сектору, що підтверджується зростанням впливу і частки іноземного капіталу в банківському секторі України (кількість банків з іноземним капіталом протягом останніх 6 років зросла більше ніж удвічі: 2002 р. – 20, серпень 2008 р. – 49).

Продемонстровано суперечливість таких тенденцій як зростання обсягів кредитування в іноземній валюті (у гривневому еквіваленті: 2004 р. – 35 млрд., 2007 р. – 125 млрд.), збільшення частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі українських банків (2002 р. - обсяг короткострокових кредитів утричі більший за обсяг довгострокових, 2007 р. - обсяг довгострокових кредитів удвічі більший за обсяг короткострокових) в умовах глобалізації фінансів, що відбувається на фоні позитивних зрушень щодо зменшення частки проблемних кредитів у кредитних портфелях банків (2001 р. – 11%, 2007 р. – до 2%).

Аналіз показав стійку тенденцію до зростання фондового ринку протягом 2001-2007 рр. (загальний обсяг торгів на фондовому ринку України зріс більше ніж у 7 разів і сягнув 754 млрд. грн., збільшуються обсяги торгів на організаторах торгівлі: 2003 р. – 3,5 млрд. грн., 2007 р. – 35 млрд. грн., активізується діяльність нерезидентів на цьому сегменті: у 2007 р. нерезидентами було виконано 35% від загального обсягу виконаних договорів).

Доведено, що нині вплив євро на інтеграційні процеси в Україні не є визначальним, проте існує тенденція до його постійного посилення: поступово збільшуються обсяги використання євро у міжнародних розрахунках (частка у валютних надходженнях: 2003 р. – 6%, 2008 р. – 12%; частка у валютних платежах: 2003 р. – 14%, 2008 р. – 24%), частка євро у валютній структурі зовнішнього боргу (2003 р. – 7%, 2008 р. – 13%), депозитного та кредитного ринку. Стратегічно Україні доцільно диверсифікувати валютну структуру соціальних резервів, банківських активів, зовнішньоекономічних операцій за рахунок збільшення частки євро.

З’ясовано, що основні переваги вступу України до СОТ для її валютно-фінансової сфери полягають у полегшенні доступу виробників до світових ринків капіталу, розвитку нових фінансових інструментів, збільшенні іноземних інвестицій, виконанні необхідних умов для продовження інтеграційних процесів України до ЄС, а також у створенні потенціалу використання можливостей; проте існують і такі проблеми, як підвищення рівня економічного валютного ризику, ймовірність банкрутства українських фінансових установ унаслідок загострення конкуренції, посилення впливу іноземних фінансових установ на фінансову систему України, ускладнення в сфері державного управління (обмеження свободи в застосуванні інструментів державного регулювання економічних відносин і державної підтримки, наприклад, таких як відмова від пільг при оподаткуванні, обмеження контролю та регулювання фінансових потоків).

Доведено, що стратегічні напрями фінансової політики України доцільно спрямовувати на нейтралізацію негативного впливу глобалізації на національну фінансову систему. Основними пріоритетами державної фінансової політики в умовах глобалізації мають бути: припинення нарощування боргів, соціальна спрямованість бюджету, формування нового типу управління державним бюджетом, забезпечення належного рівня та якості суспільних послуг, підтримка високого рівня державних видатків на науку, освіту, охорону здоров’я, забезпечення оптимального рівня децентралізації процесу прийняття фінансових рішень.

У розділі 5 «Визначення пріоритетних напрямів розвитку національних фінансових систем в умовах глобалізації» встановлено вплив таких чинників, як розвиток людського капіталу, ефективна роль системи оподаткування у процесі інтеграції держави у глобальну фінансову систему, обґрунтовано значну роль держави в умовах фінансової глобалізації, виявлено визначальні принципи та чинники ефективного розвитку національних фінансових систем у контексті глобалізації, запропоновано концепцію поетапної адаптації фінансової системи України до глобальних умов функціонування.

Показано, що, незважаючи на втрату державою можливості ефективно використовувати традиційні важелі макроекономічного регулювання, її роль в умовах фінансової глобалізації неоліберального типу зростає і полягає, з одного боку, у необхідності проведення послідовної й адекватної фіскальної політики, орієнтованої на створення умов для зростання конкурентоспроможності економіки у контексті базових національних інтересів, а з другого – у активізації своєї діяльності у процесах міжнародної фінансової координації, стандартизації вимог, правил і норм, уніфікації й міждержавного узгодження заходів економічної політики, у тому числі та для запобігання і нейтралізації наслідків перманентних фінансових криз.

У роботі доведено, що мінімізація негативних впливів фінансової глобалізації на Україну і максимізація її позитивних ефектів неможлива без професіоналів високого ґатунку – як державних службовців, так і працівників приватного сектору, орієнтованих на міжнародні стандарти та культуру управління, які вміють передбачати наслідки своїх дій і відповідати за них.

Автором зазначено, що в умовах поступової інтеграції України у систему світогосподарських відносин, активізації участі українських підприємств на глобальних ринках одним з цивілізованих ринкових методів державного стимулювання розвитку вітчизняних підприємств та підтримки підвищення рівня їхньої міжнародної конкурентоспроможності є зважена та ефективна податкова політика. З одного боку, економічна наука та іноземний досвід, а з другого, – результати проведеного автором анкетування доводять доцільність суттєвого зниження податкового навантаження на економіку. Дослідження проводилося у 2006-2007 рр. шляхом анонімного анкетування (спонтанний метод побудови вибірки) серед представників малого, середнього та великого бізнесу з метою зібрати кількісну інформацію щодо рівня задоволення підприємцями податковою системою України, обсягів сплачуваних ними податків, а також визначення оптимального рівня оподаткування.

Визначені основні принципи розвитку національних фінансових систем в умовах глобалізації, а саме: еволюційність (фінансові системи постійно розвиваються та змінюються, підвищується рівень їх організації, багатоаспектної диференціації); цілісність (внутрішня інтегрованість та самодостатність національних фінансових систем, зумовлені властивими їм специфічними закономірностями функціонування і розвитку); амбівалентність (подвійність та суперечливість впливу глобалізації на національні фінансові системи); антропологізм (визнання людини, її інтересів та потреб як основних цінностей, забезпеченню яких служать фінанси); інтеграційність (тенденція до пошуку шляхів взаємопроникнення та об’єднання фінансових систем).

Розвиток національних фінансових систем перебуває під впливом численних чинників, основні з яких можна поділити на загальні та специфічні. До загальних автором віднесені геополітичні, геоекономічні, глобально-регулятивні, інформаційно-технологічні чинники. До специфічних, що відображають особливості національних фінансових систем, включені історичні, внутрішньополітичні, ресурсні, соціально-економічні, інституційно-законодавчі.

Запропоновано концепцію поетапної адаптації фінансової системи України до глобальних умов функціонування, сформульовано цілі, завдання, стратегію і заходи поступової та ефективної інтеграції країни у глобальне фінансове середовище (рис. 2). Підкреслено: на першому етапі проводиться інвентаризація існуючої нормативно-законодавчої бази і стратегічний фінансовий моніторинг, обґрунтовуються та реалізуються системні заходи щодо вдосконалення державної фінансової регулятивної політики з пріоритетністю інституційних змін і міжнародної гармонізації національного законодавства. Другий етап має передбачати імплементацію адаптованих норм і правил у середовищі суб’єктів фінансової діяльності, національних фінансових ринків та інструментів, а третій – ідентифікацію у системі міжнародних дво- і багатосторонніх міждержавних угод. Часова детермінація пропонованих етапів вбачається ускладненою через дію не тільки об’єктивних чинників, але і суб’єктивною мотивацією. Послідовна реалізація концепції забезпечить ефективне функціонування національних фінансів у глобальній економічній системі.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка