Диференційований підхід до лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, та віл/снід у підлітків сільських регіонів



Скачати 355,26 Kb.
Дата конвертації03.03.2017
Розмір355,26 Kb.


Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології



ТАЛАЛАЄВ КОСТЯНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 616.97+616.98:578.828ВІЛ]-053.6-08(477-22)




ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, ТА ВІЛ/СНІД У ПІДЛІТКІВ СІЛЬСЬКИХ РЕГІОНІВ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук


ХАРКІВ - 2007
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.


Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна Віталіївна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології та косметології.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Волкославська Валентина Миколаївна, Інститут дерматології та венерології АМН України, завідувач відділом проблем епідеміології та аналітично-організаційної роботи в дерматовенерології;
кандидат медичних наук, доцент Савоськіна Вікторія Олександрівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент кафедри дерматовенерології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу.
Захист відбудеться “13” червня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.603.01 при Інституті дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту дерматології та венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.
Автореферат розісланий “12” травня 2007 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Г.М. Бондаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Згідно даних ВООЗ, щорічно один з 12 підлітків заражається інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Серед молоді 18-19 років рівень захворюваності на ІПСШ в 4-5 разів перевищує рівень захворюваності населення в цілому (Мавров І.І. 2004; Волкославська В.М., 2006; Калюжна Л.Д., 2006; Дерев’янко Л.А., 2005; Дюдюн А.Д., 2005; Moodley P., Wilkinson D., 2002). Підвищення рівнів захворюваності підлітків на ІПСШ у останні десятиріччя спостерігають у всіх регіонах України, при цьому збільшилась поширеність хронічних та ускладнених форм захворювання, мікст-інфекцій, спостерігається тенденція до почастішання випадків повторного інфікування (Степаненко В.І., 2006; Радіонов В.Г., 2005; Андрашко Ю.В, 2005; Мавров Г.И., Чинов Г.П., 2005; Ковалева Л.Н., 2006; Бондаренко Г.М., 2005). На фоні епідемічного розповсюдження ВІЛ-інфекції, що зберігається, більше ніж 70% ВІЛ-позитивних осіб перебувають в активному репродуктивному віці. В той же час, питома вага статевого шляху передачі інфекції у останні роки збільшилася з 7% до 33% (Гражданов Н.П., 2006). В зв’язку з цим, попередження та контроль над розповсюдженням ІПСШ/ВІЛ/СНІД серед “груп підвищеного ризику” - підлітків та молоді, – є актуальною проблемою, що потребує, поряд із загальносоціальними заходами, медичних, які повинні враховувати особливості клініко-епідеміологічного перебігу інфекційного процесу в цій віковій групі.

Одним із способів підвищення ефективності лікування підлітків з ІПСШ, у зв’язку з епідемією ВІЛ/СНІД, може бути впровадження технологій консультування на всіх етапах надання медико-консультативної допомоги, враховуючи місця мешкання, соціально-особистісні риси підлітків та форми їх поведінки, що обумовлює доступ до отримання адекватної інформації (Проценко Т.В., 2006; Ворник Б.М., 2006).

Однак, до теперішнього часу при лікуванні ІПСШ/ВІЛ у підлітків не застосовувалися превентивні компоненти впливу з урахуванням вікових, соціальних та територіальних особливостей, та подібним дослідженням присвячено лише поодинокі публікації. До теперішнього часу не розроблено диференційованого підходу до лікувально-превентивної тактики та надання інформації з урахуванням психоособистісних властивостей підлітків сільських та міських регіонів та особливостей їхньої поведінки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом НДР кафедри дерматовенерології та косметології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України “Вивчити епідеміологію та особливості патоморфозу хронічних розповсюджених дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом, в умовах екологічно несприятливого промислового регіону, розробити методи лікування та профілактики” (номер державної реєстрації 0105U008706 шифр УН 06.03.02).

Здобувач виконував фрагмент по вивченню поведінкових патернів у підлітків, що призводять до зараження ІПСШ; ступеню ризику інфікування ІПСШ залежно від місця мешкання та особливостей поведінки підлітків; взаємозв’язку між особливостями поведінки та особливостями клінічних проявів ІПСШ у підлітків; ефективності різноманітних лікувальних підходів до ІПСШ у підлітків з урахуванням перебігу ІПСШ, форм поведінки підлітків та доступності лікування.



Мета дослідження - підвищення ефективності лікувально-превентивних заходів щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД серед підлітків сільських та міських регіонів шляхом розробки та впровадження комплексної етіопатогенетичної терапії та диференційованого підходу до їх застосування з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки підлітків.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Вивчити поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД серед підлітків, які мешкають в сільській та міській місцевості.

2. Дослідити клініко-епідеміологічні особливості підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання та форми поведінки.

3. Виявити психоособистісні властивості підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання та форми поведінки.

4. Провести порівняльний аналіз клініко-епідеміологічних та психоособистісних властивостей у підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання та форм поведінки.

5. Розробити методику лікувально-превентивної тактики при ІПСШ/ВІЛ у підлітків залежно від місця мешкання, форми поведінки та психоособистісних властивостей та впровадити її в практику охорони здоров’я.

6. Оцінити ефективність найближчих та віддалених результатів впровадження розроблених методик лікувально-превентивної тактики у підлітків з ІПСШ/ВІЛ.

7. Запропонувати диференційований підхід до лікувально-превентивної тактики щодо ІПСШ/ВІЛ у підлітків залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки.



8. Розробити стратегію попередження поширеності ІПСШ/ВІЛ серед підлітків з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки.

Об’єкт дослідження: підлітки, хворі на ІПСШ/ВІЛ та здорові, які звернулися до лікувальних закладів з приводу підозри на ІПСШ; результати статистичних звітів.

Предмет дослідження: клініко-епідеміологічні, психоособистісні та поведінкові властивості підлітків з ІПСШ/ВІЛ і здорових, які звернулися в лікувальні заклади; найближчі та віддалені результати лікувально-превентивної тактики щодо ІПСШ/ВІЛ у підлітків по розробленим методикам.

Методи дослідження: клінічні; клініко–лабораторні (загальний аналіз крови; сечі; протеїнограма), біохімічні (визначення рівнів білірубіну, трансаміназ, глюкози, серомукоїдів), серологічні дослідження крові на сифіліс (стандартні компоненти комплексу серологічних реакцій КСР/РЗК), імуноферментний аналіз біологічного матеріалу на хламідії, пряма та непряма імунофлюоресценція, молекулярно-біологічні (ПЛР); мікробіологічні (бактеріоскопічні, бактеріологічні) дослідження експріматів; епідеміологічні (ретроспективний аналіз амбулаторних карт та історій хвороб); соціологічні; експериментально-психологічні (анкетування по опитувальниках MMPI); статистичні методи обробки отриманих даних; математичні – оцінка вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено клініко-епідеміологічні особливості та психоособистісні характеристики підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання та форми поведінки. Вперше встановлено взаємозв’язок ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ, особливостей клініки та перебігу ІПСШ у підлітків залежно від ряду факторів: місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки. Виділено чинники підвищеного поведінкового ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ серед підлітків залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки. Показано, що підлітки у сільській місцевості менше поінформовані у питаннях профілактики ІПСШ, їхня поведінка призводить до високого ризику інфікування, в тому числі ВІЛ. Запропонована оригінальна лікувально-превентивна тактика із залученням до комплексної етіопатогенетичної терапії чотирьохетапних превентивних модулів та диференційований підхід до її застосування у підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми їх поведінки. Розроблена стратегія попередження поширення ІПСШ/ВІЛ серед підлітків з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки, що містить застосування чотирьохетапних превентивних модулів, нових форм і методів роботи (інтерактивні інформаційно-навчальні методики, технології “Рівний навчає рівного” тощо) із залученням у сільській місцевості, поряд з підлітками, батьків або близького оточення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дослідження дані про клініко-епідеміологічні особливості захворювання у підлітків з ІПСШ залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки, обґрунтовують доцільність залучення диференційованого підходу щодо лікувально-превентивних заходів в цій віковій групі з метою попередження поширення соціально-обумовлених інфекцій. Показаний високий ризик інфікування ВІЛ серед підлітків з ІПСШ, які відносяться до групи соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки незалежно від місця мешкання, що приймалося до уваги при проведенні лікувально-превентивних заходів.

Розроблена методика лікувальної тактики у підлітків з ІПСШ/ВІЛ, що містить поєднання етіопатогенетичної терапії із застосуванням чотирьохетапних превентивних модулів з урахуванням їхніх місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки, сприяла підвищенню ефективності лікування до 81% (у групі порівняння, серед пацієнтів ведених традиційно, ефективність сягала 58%); зниженню кількості випадків повторного інфікування з 38% у підлітків, пролікованих традиційно, до 10% у підлітків, пролікованих із застосуванням розробленої методики; підвищенню кількості підлітків, що звернулися в подальшому за лікувально-консультативною допомогою більше, ніж в 2 рази.

Втілення у практику охорони здоров’я розробленої стратегії попередження поширення ІПСШ/ВІЛ, що містить поєднання етіопатогенетичної терапії ІПСШ із чотирьохетапними превентивними модулями та диференційований підхід до їх застосування залежно від місця мешкання підлітків, психоособистісних властивостей та форми їх поведінки, залучення в сільській місцевості до втілення розробленої методики як підлітків, так і їхнього близького оточення, дозволили підвищити рівень поінформованості підлітків з питань ІПСШ/ВІЛ, покращити показники лікування та залучення статевих партнерів до обстеження та лікування, що сприяло зменшенню кількості випадків повторного інфікування та ускладнених форм ІПСШ.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи обласних шкірно-венерологічних диспансерів Донецької та Дніпропетровської областей, міських ШВД міст Макєєвки, Донецька, Києва, Київського міського центру планування сім’ї, сексології та репродукції та міської дитячої клінічної лікарні №6 м. Києва, що підтверджується актами впровадження.



Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз літературних даних, обґрунтовано доцільність виконання роботи. Автором проведено клініко-лабораторні, медико-психологічні та клініко-соціологічні обстеження, поставлено діагнози та проліковано підлітків, які зверталися на прийом. Самостійно статистично оброблено отримані дані, здійснено наукову інтерпретацію результатів та розроблено відповідні наукові висновки та рекомендації. Дисертант брав безпосередню участь у розробленні методики лікувально-превентивної тактики у підлітків з ІПСШ/ВІЛ з урахуванням їхніх місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки із застосуванням чотирьохетапних превентивних модулів.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Матеріали дисертаційної роботи апробовано та повідомлено на об’єднаному засіданні співробітників кафедри дерматовенерології та косметології факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького разом з лікарями Донецького обласного шкірно-венерологічного диспансеру (листопад 2006 р.). Основні положення роботи повідомлено й обговорено на міжнародній науково-практичній конференції „Соціальні та клінічні проблеми сексології та сексопатології” (Москва, 2002), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної сексології та репродуктології” (Київ, 2003), науково-практичній конференції у Донецькому обласному шкірно-венерологічному диспансері (Донецьк, 2005), IV міжнародному симпозіумі з біоетики (Київ, 2006), науково-практичній конференції з дитячої дерматовенерології (Донецьк, 2006), науково-практичній конференції “Сучасний менеджмент в дерматовенерології: діагностичні, лікувальні та правові аспекти” (Київ, 2007).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 16 друкованих праць: серед яких 4 статті в журналах, визнаних ВАК України як спеціалізовані наукові видання (із них 2 - у моноавторстві), 5 навчально-методичних посібників, 1 ситуаційний аналіз, 1 практичні рекомендації, 3 публікації в узкопрофільних спеціалізованих виданнях, 2 роботи опубліковано в збірниках тез науково-практичних конференцій,

Структура та об’єм дослідження. Робота представлена на 150 сторінках і складається із вступу, 5 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалу і методів дослідження, 3 розділів результатів власних досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел, що містить 286 джерел (150 вітчизняних і 136 закордонних публікацій). Робота ілюстрована 16 таблицями, з цієї кількості 2 таблиці повністю займають площу окремих сторінок, 4 рисунками (в тому числі діаграмами та графіками).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилися 185 осіб віком від 14 до 18 років, в тому числі хлопців – 97 (52%), дівчат – 88 (48%), із них мешкали в сільських регіонах - 106 (57%) осіб, в міських – 79 (43%). В сільських регіонах мешкали 57 хлопців та 49 дівчат, в міських – 40 хлопців та 39 дівчат.

Всі пацієнти були піддані комплексному клініко-лабораторному обстеженню, що проводилося до- та після закінчення лікування.

Методи лабораторного дослідження містили загальноклінічні аналізи (загальний аналіз крові; сечі); біохімічні (визначення рівнів білірубіну, трансаміназ, глюкози); серологічні реакції крові на сифіліс (КСР); мікробіологічні (бактеріоскопічні, бактеріологічні).

Для діагностики хламідіозу застосовували методи виявлення антигенів хламідій у матеріалі, що досліджувався, методом імуноферментного аналізу - застосовували автоматизований комплекс для імуноферментного аналізу "PR-2100" ("Sanofi Diagnostics Pasteur", Франція) та мікропланшетний ІФА-ридер останнього покоління "Sunrise" ("TECAN", США) з комп’ютерною обробкою результатів зчитування на реактивах виробників ("BioRad", "DRG", "DSL") та метод полімеразної цепної реакції: якісний ПЛР-аналіз проводився за допомогою ампліфікаторів MyCycler (BioRad), а детекція результатів - на високочутливому обладнанні Cel Doc (BioRad). Кількісне визначення ДНК (РНК) збудника проводилось методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі за допомогою обладнання iCycler iQ5 (BioRad) із застосуванням реагентів виробництва QIAGen (Німеччина).

Клініко-лабораторні дослідження з метою виключення гонореї та трихомоніазу проводили відповідно нормативним документам МОЗ України (Мавров І.І., 2000).

Діагностика уреаплазмозу проводилась шляхом виявлення уреаплазм у селективній рідкій живильній рідині шляхом одноетапного виділення та візуальної ідентифікації Ureaplasma urealyticum протягом 48-96 годин культивуванням матеріалу, що досліджувався, в пробірках із середами, що містили індикатор кислотності (“рН-індикатор”).

Для рішення окремих прикладних завдань дослідження, застосовувалися соціологічні опитувальники та оціночні індекси. При клініко-соціологічному дослідженні застосовували розроблений уніфікований опитувальник-анкету, який містив 31 запитання, що відображали: загальні відомості, анамнез хвороби та ставлення до здоров’я та лікування, особливості статевої поведінки, рівень поінформованості з питань попередження зараження ІПСШ/ВІЛ та ризикованих форм поведінки.

Медико-психологічні дослідження були направлені на вивчення можливих девіацій поведінки у підлітків та складалися з етапів опитування та дослідження психологічного портрета респондентів за допомогою спеціального тесту шляхом визначення соціально-демографічних і поведінкових характеристик респондентів. За допомогою Міннесотського багатопрофільного особистісного тесту (MMPI) були отримані багатобічні портрети підлітків-респондентів що містили, окрім кількісних і якісних характеристик, великий спектр таких структурних компонентів особистості, як напрямок мотивації, самооцінка, стиль міжособистісної поведінки, статерольовий статус, риси характеру, тип реагування на стрес, захисні механізми, пізнавальний стиль, ступінь адаптованості індивіда, можливий тип дезадаптації тощо (Собчик Л.Н., 2004).

Отримані результати досліджень були піддані статистичній обробці на персональному комп’ютері шляхом факторного аналізу (аналіз головних компонент), із застосуванням стандартних пакетів програм прикладного статистичного аналізу (Stаtsgraphics v.7.0; Statistic for Windows v.5.0).

Результати власних досліджень та їх обговорення. З урахуванням мети та завдань дослідження та залежно від особливостей поведінки, були виділені три групи підлітків. I групу складали соціально–адаптовані підлітки без ризикованих форм поведінки - 55 (30%) осіб, в тому числі 29 (53%) хлопців та 26 (47%) дівчат. II група складалася із соціально-адаптованих підлітків, але з ризикованими формами поведінки - 59 (32%) осіб, в тому числі 32 (54%) хлопця та 27 (46%) дівчат. В III групу віднесені соціально-неадаптовані підлітки з ризикованими формами поведінки - 71 (38%) особа, в тому числі 36 (51%) хлопців та 35 (49%) дівчат.

Соціально-адаптованими визнавали підлітків, які навчалися в учбових закладах різних рівнів, що не вживали наркотичних речовин та алкоголю, мали свідоме та адекватне ставлення до діагностики та лікування ІПСШ (Коробейников И.А., 2002), що визначалось на підставі аналізу анамнезу та результатів опитування. До соціально-неадаптованих підлітків відносили неповнолітніх, які не відвідували навчальних закладів та не проявляли відповідної зацікавленості до діагностики та лікування ІПСШ у себе та партнерів або партнерок (Карпов А.Б., 2002). Ризиковані форми поведінки включали в себе вживання алкоголю та наркотичних речовин, часту зміну статевих партнерів та статеві контакти з кількома статевими партнерами, незастосування презервативів при кожному статевому акті (Ворник Б.М., 2001).

В наших спостереженнях превалювали підлітки соціально-неадаптовані з ризикованими формами поведінки - 71 (38%), серед яких переважали сільські мешканці - 44 (62%), переважно у віці 16-18 років - 29 (41%).

При аналізі віку початку статевого життя залежно від форми поведінки встановлено, що у віці 14 років та раніше статеве життя розпочали в III групі - 61 (86%) підліток, у II групі – 35 (59%) осіб та в I групі – 4 (7%).

За медичною допомогою протягом першого тижня після появлення симптомів звернулися 38 (21%) підлітків, в тому числі 27 (71%) хлопців та 11 (29%) дівчат, із яких в містах мешкали 25 (66%), в сільській місцевості - 13 (34%). 28 (74%) підлітків, з числа тих, що звернулися протягом першого тижня, відносились до I групи, 7 (18%) – до II, та 3 (8%) - до III.

Наявність інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (гонорея, трихомоніаз, хламідіоз) у анамнезі встановлена у 77 (41%) підлітків, із них було 32 (42%) дівчини, в тому числі 21 (66%) міська та 11 (34%) сільських мешканок та 45 (58%) хлопців, в тому числі 34 (76%) міських та 11 (24%) сільських мешканців. Переважно це були представники III групи підлітків - 52 (73%), у II та I групі таких осіб було 18 (31%) та 7 (13%), відповідно, із них в містах мешкали 55 (71%) та в сільській місцевості - 22 (29%). Залучали до лікування у спеціалізованих медичних закладах своїх статевих партнерів 26 (34%) осіб, із них 18 (69%) мешкали у містах та 8 (31%) - у сільській місцевості; із підлітків I групи партнери були залучені у 7 (100%), із II – у 12 (67%) та із III – у 7 (13%) осіб.

За результатами клініко-соціологічного аналізу відсутність достатнього рівня поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ виявлено у 98 (53%) підлітків, переважно у тих, що мешкали у сільській місцевості, порівняно з міськими - 69 (65%) та 29 (37%), відповідно, частіше у соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки, аніж у соціально-адаптованих, незалежно від форм поведінки - 67 (68%) та 31 (32%), відповідно.

За результатами проведеного аналізу анамнезу та результатами опитування встановлено, що самолікування практикували 47 (25%) підлітків, в тому числі 29 (37%) міських та 18 (17%) сільських мешканців, із них до I групи відносилися 6 (11%) підлітків, до II - 17 (29%) та до III - 24 (33%). За порадами друзів та знайомих 27 (58%) осіб застосовували лікарські засоби самостійно, 5 (11%) - за порадами батьків та інших близьких родичів, 12 (25%) - під впливом реклами у засобах масової інформації, 3 (6%) скористалися порадами співробітників аптек.

164 (89%) підлітки сповістили, що вступали в статевий зв’язок у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, при цьому 71 (90%) із них мешкали в містах та 93 (88%) - у сільській місцевості. По групах ці підлітки розподілилися таким чином: I група – 37 (67%) осіб, II група – 56 (95%), III група – 71 (100%).

В результаті проведеного нами комплексного клініко-лабораторного обстеження, урогенітальні інфекції виявлено у 173 (94%) осіб віком від 14 до 18 років, серед яких у місті мешкало 70 пацієнтів (88%) та в сільській місцевості – 103 (98%); I групу представляло 44 (80%) особи, II групу – 58 (98%) та III групу – 71 (100%) осіб.

Змішане інфікування зустрічалося частіше у міських підлітків – 72 (91%), аніж у сільських – 83 (78%), переважно у соціально-неадаптованих з ризикованими формами поведінки - 69 (97%), тобто серед представників III групи, та декілька рідше у соціально-адаптованих підлітків з ризикованими формами поведінки (II група) – у 54 (92%) та у 32 (58%) соціально-адаптованих підлітків у I групі. Наявність моноінфекції встановлено у 18 (11%) пацієнтів, в тому числі 3 (4%) із них мешкали у містах, 15 (14%) - у сільській місцевості; до I групи віднесено 12 (22%), до II – 4 (7%) та до III групи - 2 (3%).

Аналіз давнини захворювання встановив, що свіжі форми спостерігалися у 48 (28%) пацієнтів, із них мешкали в містах 39 (49%), у сільській місцевості - 9 (9%). З цього числа більша частина підлітків із змішаними інфекціями віднесена до I групи - 27 (49%) осіб; до II та III групи - 14 (23%) та 7 (9%), відповідно. Хронічні форми захворювань спостерігали у 125 (72%) пацієнтів, 36 (45%) із них мешкали в містах, 89 (84%) - в сільській місцевості; до I групи віднесено 20 (36%) осіб, до II групи – 41 (69%) та до III групи - 64 (90%).

Ускладнені форми захворювань спостерігалися у 39 (23%), в тому числі у 8 (10%) міських та 31 (29%) сільських мешканців, із них до I групи віднесено 2 (4%), до II - 8 (14%) та до III - 29 (40%).

У 12 (7%) із 173 підлітків з ІПСШ лабораторно підтверджено ВІЛ-позитивний статус, із них 7 (58%) мешкали в містах та 5 (42%) - в сільській місцевості; до I групи віднесено 1 (2%) особу, до II групи – 3 (5%), до III групи – 8 (11%). Всі ці підлітки знаходилися на диспансерному обліку у регіональних Центрах профілактики та боротьби зі СНІД (залежно від місця мешкання).

Оскільки сексуальна поведінка багато в чому залежить від психологічних характеристик особистості, ми припустили наявність впливу цих якостей на ризик інфікування підлітків ІПСШ та проаналізували взаємозв’язок між поведінкою підлітків, хворих на ІПСШ, залежно від місця мешкання (місто або село), їх психологічних особливостей, а також розглянули наскільки останні можуть визначати формування поведінкових реакцій і, в першу чергу, з ризикованою у плані зараження ІПСШ/ВІЛ поведінкою. При проведенні дослідження враховано такі ознаки, як: вживання неповнолітнім алкоголю та/або наркотиків; вік початку статевого життя; наявність випадків насильства (сексуального, фізичного, психологічного); кількість статевих партнерів; статеві контакти під час захворювання; наявність ІПСШ у минулому; незахищені статеві контакти під час менструацій; застосування профілактичних засобів (презервативи, антисептичні препарати, що знижують ризик інфікування тощо). Медико-психологічне дослідження проведено з використанням профілю MMPІ, ґрунтуючись на показниках 10 основних шкал: 1 – іпохондрії (сверхконтро­лю, соматизації тривоги), 2 – депресії (депресивних тенденцій), 3 – істерії (емоційної лабільності, витиснення факторів, які спричиняють тривогу), 4 – психопатії (імпуль­сивності, реалізації емоційної напруги у безпосередній поведінці), 5 – мужності/жіночності, 6 – параної (ригідності афекту), 7 – психастенії (тривожності, фіксації тривоги та обмеженості поведінки), 8 - шизоїдності, 9 – гіпоманії (оптимізму та активності, заперечення тривоги), 0 – соціальної інтроверсії. Вірогідність отриманих даних верифікували у зіставленні з чотирма „контрольними” шкалами, призначеними для виявлення різних видів перекручувань у відповідях пацієнтів (Собчик Л.Н., 2004).

У 112 (65%) підлітків з ІПСШ встановлено патологічні психоособистісні властивості, в тому числі когнітивні – у 30 (27%), афективні - у 59 (53%) та поведінкові компоненти – у 23 (20%). Патологічні психоособистісні властивості виявлено переважно у підлітків з ІПСШ з ризикованими формами поведінки - у 75 (67%); частіше у соціально неадаптованих підлітків, аніж у соціально-адаптованих з ризикованими формами поведінки – 43 (57%) та 32 (43%), відповідно.

Порівняльний аналіз клініко-епідеміологічних, соціологічних та психоособистісних властивостей виявив ознаки що характерні для підлітків, які мешкали у сільській місцевості, та створювали передумови та збільшували ризик інфікування ІПСШ/ВІЛ: більш раннє пробудження сексуального лібідо та початок статевого життя - у 34 (32%) сільських та у 21 (26%) міського підлітка; низький рівень поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ – лише 37 (35%) сільських та 50 (63%) міських підлітків поінформовано задовільно, достатнє усвідомлення можливих наслідків ризикованої поведінки встановлено лише у 19 (18%) сільських та у 37 (47%) міських підлітків; низька готовність звертатися за спеціалізованою медичною допомогою - у 27 (25%) сільських та у 48 (61%) міських підлітків; велика кількість підлітків з когнітивними психологічними особливостями - у 23 (22%) сільських та у 7 (9%) міських підлітків та відсутністю навичок відповідальної поведінки - у 83 (78%) сільських та у 34 (43%) міських підлітків. Показано, що серед підлітків з ІПСШ, соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки, які мешкали у сільській місцевості, було більше, ніж тих, що мешкали у містах - 52 (49%) та 17 (22%), відповідно, та це достовірно корелювало з рівнем інформованості з питань ІПСШ/ВІЛ (p<0,05).

Виявлені при проведенні медико-психологічних та клініко-соціологічних досліджень поведінкові властивості та рівень поінформованості підлітків, які відносилися до різних цільових груп, послужили підґрунтям для розробки методики комплексної лікувально-превентивної тактики, що містила поєднання етіопатогенетичної терапії та чотирьохетапні превентивні модулі, що включали в себе такі етапи інформаційно-психологічного супроводження лікувального процесу:

1 етап – профілактичне долікувальне консультування, яке полягало у тестуванні за допомогою запропонованого опитувальника;

2 етап – дотестове лікарське консультування з метою оцінки можливого ризику інфікування та роз’яснення доцільності комплексного обстеження, за необхідності – наступного лікування з обов’язковим залученням до обстеження та лікування статевих партнерів;

3 етап – повідомлення про результати обстеження, встановленого діагнозу та призначеного (за необхідності) лікування, надання рекомендацій щодо зниження ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ.

Лікування призначали згідно Наказу МОЗ України № 286 “Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України”. При хламідійно-уреаплазмових уретритах та ендоцервіцитах призначали азитроміцин по 0,5-1 г на добу протягом 5 діб або кларитроміцин по 0,5-1 г на добу протягом 10 діб у поєднанні із неспецифічною загальною та місцевою терапією, обсяг та тривалість якої залежали від давності процесу та ступеня вираженості запальних змін. При трихомонадно-хламідійному або трихомонадно-уреаплазмовому ураженні до лікування підключали метронідазол по 0,25 г два рази на добу протягом 10 діб, або орнідазол по 0,5 г два рази на добу протягом 5 діб, або тінідазол по 2 г одноразово. Контроль виліковності проводили через 7 діб після лікування, потім двічі з інтервалом в місяць.

4 етап – відстрочене консультування під час проведення контролів виліковності, із застосуванням інформаційно-превентивних заходів, спрямованих на підвищення рівня поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ, зміну ставлення до ризикованих форм поведінки та створення мотивації щодо зміни поведінки на менш небезпечну. Інформаційно-превентивні заходи містили: індивідуальне консультування; парне консультування із залученням статевого партнера; консультування із залученням значущих дорослих; роботу в малих групах (до 5 осіб) згідно раніше розробленого графіку із застосуванням “мозкового штурму”, рольових ігор, бесід, демонстрації та контрольованого відпрацювання навичок, роботу по методиці “Рівний навчає рівного” (Peer-education).

Мета запропонованих заходів – формування у підлітків розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ; зміна мотивації статевої поведінки на користь збереження репродуктивного здоров’я та формування у них навичок відповідальної поведінки. Крім того, у підлітків формувалося толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих. Підліткам надавалась інформація про стать, статеві стосунки та психофізіологічні зміни, пов’язані із процесом статевого дозрівання, наголос на заняттях на початковому етапі робився на фізіологічних особливостях підліткового віку. Підлітки були ознайомлені із шляхами розповсюдження та наслідками невиліковних ІПСШ і, особливо, ВІЛ-інфекції, та способами попередження зараження.

Залежно від методики лікувально-превентивної тактики всі підлітки були розподілені на дві групи. Перша група (основна) – 96 (56%) підлітків, у яких етіопатогенетичне лікування поєднували з чотирьохетапними превентивними модулями. Друга група (порівняння) – 77 (44%) підлітків, у яких етіопатогенетичне лікування супроводжували традиційними заходами попередження поширення ІПСШ, що включали бесіди лікаря та застосування інформаційних матеріалів. Обидві групи були репрезентативні по основних показниках, що порівнювалися. Ефективність розробленої лікувально-превентивної тактики оцінювали з урахуванням найближчих та віддалених результатів протягом 2 років спостереження. Найближчі результати оцінювали згідно таких показників, як: кількість пацієнтів з клініко-мікробіологічним одужанням, які своєчасно та повністю пройшли курс лікування та контролі виліковності; кількість статевих партнерів, залучених до обстеження та (по показанням) до лікування; кількість встановлених джерел зараження; число випадків самостійного переривання лікування.

Віддаленні результати оцінювалися за кількістю випадків повторного зараження та числу випадків повторних звернень за консультативно-лікувальною допомогою.

Впровадження розробленої лікувально-превентивної тактики сприяло досягненню клініко-мікробіологічного вилікування у 78 (81%) хворих. У групі порівняння, серед пацієнтів, ведених традиційно, таких осіб було 45 (58%). Самостійно перервали лікування та не пройшли контролі виліковності 50 підлітків, із них 20 (40%) мешкали в містах і в основну групу входили 7 (7%) осіб, в групу порівняння - 13 (17%); та 30 (60%) із числа сільських мешканців: в основну групу входили 11 (12%) підлітків та 19 (25%) – в групу порівняння. Як в основній групі, так і в групі порівняння, серед тих, які достроково перервали призначене лікування, переважали соціально-неадаптовані підлітки з ризикованими формами поведінки (III група) – 23 (32%), у співставленні з підлітками II та I груп, відповідно - 18 (30%) та 9 (16%).

Статеві партнери були залучені до обстеження та лікування у 85 (89%) підлітків основної групи та лише у 26 (34%) в групі порівняння. З числа партнерів, залучених до обстеження та лікування, в основній групі було 47 (55%) міських підлітків та 38 (45%) сільських, у групі порівняння - 17 (65%) та 9 (35%), відповідно. В обох групах переважали підлітки I групи - соціально-адаптовані та з відсутністю ризикованих форм поведінки. Джерело зараження встановлено у 76 (79%) підлітків в основній групі та лише у 21 (27%) - в групі порівняння.

Після закінчення повного курсу терапії та клініко-лабораторного підтвердження виліковності, була оцінена ефективність застосування лікувально-превентивної тактики при ІПСШ/ВІЛ у підлітків в двох групах порівняння по найближчим та віддаленим результатам. При аналізі віддалених результатів лікування, повторні випадки зараження виявлено у 17 (22%) підлітків групи порівняння та лише у 8 (8%) – в основній групі, при цьому переважали сільські підлітки в обох групах, що порівнювали. З числа підлітків, які звернулися повторно з приводу нового зараження ІПСШ та входили в основну групу, 3 (38%) особи мешкали у містах та 5 (62%) - у сільській місцевості, із них 1 (12%) особа була соціально-адаптованою без ризикованих форм поведінки і відносилася до I групи, 3 (38%) – були соціально-адаптованими з ризикованими формами поведінки (II група) та 4 (50%) – соціально-неадаптовані с ризикованою поведінкою (III група). Серед загальної кількості підлітків, що звернулися повторно з приводу нового зараження, до складу групи порівняння входили 6 (35%) мешканців міст та 11 (65%) – сільських мешканців. Згідно форм поведінки ці підлітки розподілилися таким чином: до I групи були віднесені 2 (12%) особи, до II – 6 (35%) та до III – 9 (53%) підлітків.

Також, нами зафіксовано випадки повторного звернення 38 (22%) пацієнтів з метою отримання профілактичної консультації після повного закінчення курсу призначеного їм лікування та проходження всіх контролів виліковності. З числа підлітків, які звернулися повторно з метою отримання профілактичної консультації, 28 (29%) входили в основну групу, з них 17 (61%) особи мешкали у містах та 11 (39%) - у сільській місцевості, із них 16 (57%) були соціально адаптованими без ризикованих форм поведінки і відносилися до I групи, 7 (25%) – були соціально-адаптованими з ризикованими формами поведінки (II група) та 5 (18%) – соціально-неадаптовані з ризикованою поведінкою (III група). Серед загальної кількості підлітків, що звернулися повторно з метою отримання профілактичної консультації, до складу групи порівняння входили 10 (13%) підлітків, з числа яких 6 (60%) мешкали у містах та 4 (40%) – у сільській місцевості. Згідно форм поведінки ці підлітки розподілилися таким чином: до I групи віднесено 6 (60%) осіб, до II – 3 (30%) та до III – 1 (10%) підлітка.

Для отримання інформації щодо ефективності застосованої лікувально-превентивної тактики, пацієнтам також пропонували повторно відповісти на запитання опитувальника. Всього нами були отримані відповіді під час повторного опитування від 139 (80%) респондентів, 86 (90%) із яких були із основної групи та 52 (67%) – із групи порівняння. Отримані дані свідчили, що підлітки основної групи, лікування яких проводилося із застосуванням розроблених чотирьохетапних превентивних модулів, більш відповідально підійшли до лікування та пов’язаних з ним післялікувальних заходів. Із числа 139 підлітків, які повторно відповіли на запитання опитувальника, 85 (61%) осіб сповістили про зменшення числа статевих партнерів, в тому числі, 71 (84%) підліток основної групи, з них 39 (55%) осіб мешкали у містах та 32 (45%) - у сільській місцевості, в тому числі 30 (43%) були соціально-адаптовані без ризикованих форм поведінки, що відносили до I групи, 21 (30%) – соціально-адаптовані з ризикованими формами поведінки (II група) та 20 (27%) – соціально-неадаптовані с ризикованою поведінкою (III група). Серед загальної кількості підлітків, що зменшили кількість статевих партнерів, до складу групи порівняння входило лише 14 (17%) підлітків, з числа яких 9 (64%) мешкали у містах та 5 (36%) – у сільській місцевості. Згідно форм поведінки ці підлітки розподілилися таким чином: до I групи віднесено 6 (42%) осіб, до II – 4 (29%) та до III – 4 (29%) підлітків.

Всього вказали на факт застосування презервативів при кожному статевому контакті 119 (86%) підлітків. При кожному статевому контакті презервативами користувався 81 (84%) підліток із основної групи та 38 (49%) підлітків із групи порівняння. Із підлітків основної групи, які мешкали в містах, 25 (52%) віднесено до I групи соціально-адаптованих підлітків, 16 (33%) – до II групи соціально-адаптованих підлітків з ризикованими формами поведінки та 8 (17%) – до III групи соціально-неадаптованих підлітків з ризикованими формами поведінки. Із тих, що мешкали в сільській місцевості презерватив застосовували 17 (53%) осіб із I групи, 9 (28%) – із II и 6 (19%) - із III групи. В групі порівняння презервативом постійно користувалися 23 (61%) особи із числа тих, що мешкали у містах та 15 (39%) осіб – мешканців сільської місцевості; в тому числі, із числа міських 12 (52%) віднесено до I групи, 7 (31%) – до II та 4 (17%) до III групи. Із тих, що мешкали у сільській місцевості 7 (47%) відносилися до I групи, 5 (33%) – до II та 3 (20%) – до III групи.

Таким чином, втілення оригінальної методики лікувально-превентивної тактики при ІПСШ/ВІЛ у підлітків, що містила поєднання етіопатогенетичної терапії із чотирьохетапними превентивними модулями, що впроваджувалися до-, під час- та після етіопатогенетичного лікування, із врахуванням встановлених місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки, сприяло досягненню клініко-мікробіологічного вилікування у 78 (81%) хворих, а серед пацієнтів групи порівняння, ведених традиційно, таких осіб було лише 45 (58%). Зміна ставлення та поведінки на більш відповідальну доведена у 81 (84%) підлітка основної групи та у 27 (35%) осіб групи порівняння, переважно соціально-адаптованих осіб, незалежно від місця мешкання.

Запропоновано диференційований підхід до проведення етіопатогенетичної терапії у поєднанні із чотирьохетапними превентивними модулями, залежно від поведінкових та психоособистісних властивостей підлітків, зміст якого полягав в тому, що для осіб з ризикованими формами поведінки, незалежно від місця мешкання, доцільно впроваджувати інтерактивні інформаційно-навчальні методики та технології “Рівний навчає рівного”. В сільській місцевості, поряд з лікуванням хворих, чотирьохетапні превентивні модулі необхідно застосовувати як з підлітками, так і з батьками та/або особами із близького оточення.

Розроблена стратегія попередження поширення ІПСШ/ВІЛ серед різних груп підлітків з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки, що містила застосування чотирьохетапних превентивних модулів з впровадженням у лікувальний процес, поряд з традиційними, нових форм і методів роботи (інтерактивні форми, технології інформаційного консультування, в тому числі “Рівний навчає рівного”), які проводили як в медичних закладах, так і в установах немедичного профілю.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікувально-превентивної тактики щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СНІД серед підлітків сільських і міських регіонів, шляхом розробки та впровадження комплексної етіопатогенетичної терапії із залученням розроблених чотирьохетапних превентивних модулів та диференційованого підходу до їх застосування з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки підлітків.

1. У 94% із 185 підлітків, що звернулися у дерматовенерологічний кабінет, виявлено інфекції, що передаються статевим шляхом, в тому числі змішані урогенітальні інфекції: хламідійно-уреаплазмова, трихомонадно-хламідійна, трихомонадно-уреаплазмова - у 89%, серед міських підлітків - у 91%, сільських - у 78%. Моноінфекція встановлена у 11% підлітків, більшість із них мешкали у сільській місцевості. Змішані урогенітальні інфекції достовірно частіше зустрічалися у осіб з ризикованими формами поведінки, незалежно від місця мешкання та соціальної адаптації - у 71% підлітків. ВІЛ-позитивний статус підтверджено лабораторно у 7% підлітків з ІПСШ, які належали переважно до групи соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки, незалежно від місця мешкання.

2. За результатами клініко-соціологічного аналізу, відсутність достатнього рівня поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ з’ясовано у 53% підлітків, переважно у тих, що мешкали у сільській місцевості - у 65%, порівняно з міськими - у 37%. Відсутність навичок відповідальної поведінки виявлено у 63% підлітків, як міських, так і сільських мешканців, переважно у підлітків з ризикованими формами поведінки - у 75%; частіше у соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки, аніж у соціально-адаптованих, незалежно від форм поведінки: 68% та 32%, відповідно.

3. У 65% підлітків з ІПСШ виявлено патологічні психоособистісні властивості, в тому числі когнітивні – у 27%, афективні - у 53%, поведінкові компоненти – у 20%; переважно у підлітків з ризикованими формами поведінки (67%); декілька частіше у соціально неадаптованих підлітків, аніж у соціально-адаптованих з ризикованими формами поведінки (57% та 43%, відповідно).

4. Порівняльний аналіз клініко-епідеміологічних, клініко-соціологічних та психоособистісних властивостей виявив ознаки характерні для підлітків, які мешкали у сільській місцевості, що створювали передумови та збільшували ризик інфікування ІПСШ/ВІЛ: раннє пробудження сексуального лібідо та початок статевого життя - у 32% сільських та у 26% міських підлітків; низький рівень поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ - поінформовані задовільно лише 35% сільських та 63% міських підлітків; низьке усвідомлення можливих наслідків ризикованої поведінки - адекватно усвідомлюють наслідки лише 18% сільських та 47% міських підлітків; низька готовність до звертання за спеціалізованою медичною допомогою - готові звернутися лише 25% сільських та 61% міський підліток; 22% сільських та 9% міських підлітків притаманні когнітивні психологічні особливості; навички відповідальної поведінки відсутні у 78% сільських та у 43% міських підлітків. Показано, що серед хворих соціально-неадаптованих підлітків з ризикованими формами поведінки, сільських мешканців було більше, аніж міських - 49% та 22%, відповідно, та це достовірно корелювало з рівнем поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ (p<0,05).

5. Розроблена стратегія попередження поширення ІПСШ/ВІЛ серед різних груп підлітків та оригінальна методика лікувально-превентивної тактики при ІПСШ/ВІЛ у підлітків, що містить поєднання етіопатогенетичної терапії із чотирьохетапними превентивними модулями, що проводиться до-, під час- та після етіопатогенетичного лікування, із врахуванням місця мешкання, встановлених психоособистісних властивостей та форм поведінки підлітка. Впровадження розробленої лікувально-превентивної тактики сприяло досягненню клініко-мікробіологічного вилікування у 81% хворих (у групі порівняння таких осіб, ведених традиційно, було 58%) та зміні ставлення до поведінки на більш відповідальне у 84% підлітків основної групи (у групі порівняння – у 35% осіб), переважно соціально-адаптованих осіб незалежно від місця мешкання. Повторні випадки інфікування ІПСШ відмічено лише у 8% підлітків, пролікованих із застосуванням чотирьохетапних превентивних модулів, в той час, як у групі порівняння таких осіб було 22%, при цьому переважали сільські підлітки в обох групах, які порівнювали. Число підлітків, які звернулися повторно за консультативно-лікувальною допомогою в основній групі було в 2,2 рази більше (р<0,05), ніж в групі порівняння (29% та 13%, відповідно).



6. Запропоновано диференційований підхід до проведення етіопатогенетичної терапії в поєднанні з чотирьохетапними превентивними модулями залежно від поведінкових та психоособистісних властивостей підлітків який полягав в тому, що для осіб з ризикованими формами поведінки, незалежно від місця мешкання, застосовано інтерактивні інформаційно-навчальні методики та технології “Рівний навчає рівного”, а в сільській місцевості – додатково із залученням батьків та/або осіб близького оточення.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


  1. Ворник Б.М., Проценко Т.В., Талалаєв К.О., Коломієць В.П. Оцінка інформаційно-навчальних заходів щодо профілактики небезпечної поведінки підлітків // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2002. – Т. 7, №2. – С. 51–54.

  2. Проценко Т.В., Ворник Б.М., Талалаєв К.О., Коломієць В.П. Психологічні аспекти навчальної та інформаційної роботи з підлітками // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2003. – №4. – С. 106–107.

  3. Талалаев К.А. Изучение потребности в изменении методов проводимой профилактической работы среди студенческой молодежи // Дерматологія та венерологія. – 2006. – №3 (33). – С. 96–98.

  4. Талалаєв К.О. Необхідні заходи з приводу формування навичок безпечної поведінки у підлітків // Дерматологія та венерологія. – 2006. – №4 (34). – С. 62–64.

  5. Ворник Б.М., Талалаєв К.О. Формування навичок безпечної поведінки підлітків // Директор школи, ліцею, гімназії: науково-практичний журнал для керівників закладів освіти. – 2003. – № 4. – С. 54–57.

  6. Ворник Б.М., Коломиец В.П., Талалаев К.А. Формирование навыков безопасного поведения у молодежи: учебно-методическое пособие. – К.: Семья, 2001. – 58 с.

  7. Ворник Б.М., Коломиец В.П., Талалаев К.А. Профилактика сексуального насилия и помощь пострадавшим: учебно-методическое пособие. – К.: Семья, 2001. – 96 с.

  8. Талалаєв К.О. Статеве та репродуктивне здоров’я підлітків // Шкільний світ. – 2001. – № 41 (121). – С. 13–16.

  9. Коломієць В.П., Талалаєв К.О. Початок статевого життя: за і проти // Країна знань. – 2002. – № 7-8. – С. 52–53.

  10. Талалаев К.А. Оценка существующих профилактических программ, направленных на сохранение полового и репродуктивного здоровья // Мат. междунар. конф. “Социальные и клинические проблемы сексологии и сексопатологии”. – Москва, 2002. – С. 15–16.

  11. Прояви турботу та обачливість: навч.–метод. посібник / Б.М. Ворник, О.А. Голоцван, В.П. Коломієць, К.О. Талалаєв – К.: Навчальна книга, 2002. – 152 с.

  12. Банніков В.В., Талалаєв К.О., Коломієць В.П. Дослідження стану репродуктивного та статевого здоров’я чоловіків в Україні: ситуаційний аналіз. – К.: УАПС, 2003. – 38 с.

  13. Талалаев К.А. Роль информационно-обучающих мероприятий в профилактике опасного поведения подростков и молодежи // Сб. тез. научн.-практ. конф. “Актуальные проблемы современной сексологии и репродуктологии” – Киев, 2003. – С. 105–106.

  14. Журналистам о репродуктивном и сексуальном здоровье: пособие / Б.М. Ворник, Н.Я. Жилка, В.П. Коломиец, К.А. Талалаев; Под. ред. Б.М. Ворника. – К.: Семья, 2003. – 192 с.

  15. Основы консультирования по вопросам репродуктивного и сексуального здоровья: Учеб-метод. пособ. / Бондаренко С.Г., Ворник Б.М., Проценко Т.В., Талалаев К.А. и др. – К.: День печати, 2004. – 264 с.

  16. Ворник Б.М., Проценко Т.В., Талалаев К.А. Практические рекомендации по расширению доступа к добровольному консультированию и тестированию на ВИЧ и высокоактивной антиретровирусной терапии в Украине. – К.: ФНООН, 2006. – 38 с.

АНОТАЦІЯ
Талалаєв К.О. Диференційований підхід до лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СНІД у підлітків сільських регіонів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2007.

У дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікувально-превентивної тактики щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СНІД серед підлітків сільських і міських регіонів, шляхом розробки та впровадження комплексної етіопатогенетичної терапії із залученням розроблених чотирьохетапних превентивних модулів та диференційованого підходу до їх застосування з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки підлітків. Вперше показано клініко-епідеміологічні особливості та психоособистісні характеристики підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця мешкання та форми поведінки. Вперше встановлено взаємозв’язок ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ, особливостей клініки та перебігу ІПСШ у підлітків залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки. Розроблена стратегія попередження поширення ІПСШ/ВІЛ серед підлітків з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм поведінки, що містить застосування чотирьохетапних превентивних модулів, нових форм і методів роботи (інтерактивні інформаційно-навчальні методики, технології “Рівний навчає рівного” тощо) із залученням у сільській місцевості, поряд з підлітками, батьків або близького оточення.



Ключові слова: підлітки сільських регіонів з ІПСШ/ВІЛ, лікувально-превентивна тактика, клініко-епідеміологічні особливості, психоособистісні характеристики.
АННОТАЦИЯ
Талалаев К.А. Дифференцированный подход к лечению болезней, передающихся половым путем, и ВИЧ/СПИД у подростков сельских регионов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2007.

В диссертационной работе представлено теоретическое обобщение и новое решение важной научной задачи, которое заключается в повышении эффективности лечебно-превентивной тактики относительно инфекций, передающихся половым путем, в том числе ВИЧ/СПИД, среди подростков сельских и городских регионов, путем разработки и внедрения комплексной этиопатогенетичной терапии с привлечением разработанных четырехэтапных превентивных модулей и дифференцированного подхода к их применению с учетом места жительства, психоличностных особенностей и форм поведения подростков.

Полученные в результате исследования данные о клинико-эпидемиологических особенностях заболевания у подростков с ИППП в зависимости от места жительства, психоличностных особенностей и форм поведения обосновывают необходимость применения дифференцированного подхода к лечебно-превентивным мероприятиям в этой возрастной группе с целью предупреждения распространения социально-обусловленных инфекций.

Показан высокий риск инфицирования ВИЧ среди подростков с ИППП, которые относятся к группе социально-неадаптированных лиц с рискованными формами поведения независимо от места жительства, что принималось во внимание при проведении лечебно-превентивных мероприятий.

Выявлены клинико-эпидемиологические особенности и психоличностные характеристики подростков, страдающих ИППП/ВИЧ, в зависимости от места жительства и формы поведения.

Впервые установлена взаимосвязь риска инфицирования ИППП/ВИЧ, особенностей клиники и течения ИППП у подростков, в зависимости от ряда факторов: места жительства, психоличностных особенностей и формы поведения.

Выделены факторы повышенного поведенческого риска инфицирования ИППП/ВИЧ среди подростков, в зависимости от места жительства, психоличностных особенностей и формы поведения.

Сравнительный анализ клинико-эпидемиологических, клинико-социологических и психоличностных особенностей виявил признаки, характерные для подростков, проживаваших в сельской местности, создающие предпосылки и увеличивающие риск заражения.

Показано, что подростки в сельской местности меньше информированы в вопросах профилактики ИППП, их поведение приводит к высокому риску инфицирования, в том числе ВИЧ. Предложена оригинальная лечебно-превентивная тактика с привлечением к комплексной этиопатогенетичной терапии четырехэтапных превентивных модулей и дифференцированного подхода к ее применению у подростков с ИППП/ВИЧ в зависимости от места жительства, психоличностных особенностей и формы их поведения.

Разработана стратегия предупреждения распространения ИППП/ВИЧ среди подростков с учетом места жительства, психоличностных особенностей и формы поведения, которая заключается в применении четырехэтапных превентивных модулей, новых форм и методов работы (интерактивные информационно учебные методики, технологии “Равный обучает равного” и т.п.) с привлечением в сельской местности, наряду с подростками, родителей или близкого окружения.

Внедрение в практику здравоохранения разработанной стратегии позволило повысить уровень информированности подростков по вопросам ИППП/ВИЧ, улучшить показатели лечения и привлечения половых партнеров к обследованию и лечению, что способствовало уменьшению количества случаев повторного инфицирования и возникновения осложненных форм течения болезней.

Предложен дифференцированный подход к проведению этиопатогенетической терапии в сочетании с четырехэтапными превентивными модулями в зависимости от поведенческих и психоличностных особенностей подростков, заключавшийся в том, что для лиц с рискованными формами поведения, независимо от места их жительства, применены интерактивные информационно-обучающие методики и технологии “Равный обучает равного”, а в сельской местности – дополнительно с привлечением родителей и/или лиц близкого окружения.

Ключевые слова: подростки сельских регионов с ИППП/ВИЧ, лечебно-превентивная тактика, клинико-эпидемиологические особенности, психоличностные характеристики.
ABSTRACT
Talalayev K.O. Differentiative approach to the treatment of the sexually transmitted diseases and HIV/AIDS among adolescents, who live in the rural regions. – Manuscript.

The dissertation for getting the degree of Candidate of Medical science by a specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – Institute of dermatology and venerology AMS of Ukraine, Kharkiv, 2007.

The dissertation is devoted to the search of ways of the increase of effectiveness of the treatment-preventive activities regarding sexually transmitted infections (STI) and HIV/AIDS among the adolescents of the rural and urban regions.

For the first time there’s an illustration of the clinical-epidemiological peculiarities and psychopersonal characteristics of the adolescents with STI/HIV, depending on the residence location and forms of behavior. For the first time interrelation is established among STI/HIV infection, peculiarities of the clinic and course of STI in adolescents depending on the residence location, psychopersonal characteristics and forms of behavior. For the first time the factors of the increased behavior risk of STI/HIV infection among adolescents, depending on their residence location, psychopersonal characteristics and forms of behavior were emphasized. Realization in practice of the health care of the developed strategy of STI/HIV prevention, which includes integration of the epathiogenetical STI therapy together with the four-step prevention modules and differentiative approach for their application, depending on the residence location, psychopersonal characteristics of adolescents and forms of their behavior, attracting in the rural regions adolescents and their close surroundings allowed to increase the level of information of the adolescents about STI/AIDS, improve indicators of the treatment and attraction of the sexual partners for the checkup and treatment, which assisted in the decrease of the number of incidents of the recurring infection and complicated forms of STI.



Key terms: adolescents of rural regions with STI/AIDS, treatment-preventional tactic, four-step clinics-epidemiological peculiarities, psycho-personal characteristics.



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка