Дипломна магістерська робота за темою



Скачати 37,72 Kb.
Дата конвертації11.01.2017
Розмір37,72 Kb.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Кафедра права

Дипломна магістерська робота за темою:



«Концепція розвитку та шляхи вдосконалення системи місцевого самоврядування та територіальної організації України»

Виконала: Кремена Оксана Леонідівна

Спеціальність 8.03040101 Правознавство

 

Керівник дипломної магістерської роботи:



Шкабаро Вероніка Миколаївна, к.ю.н., доцент

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

1.1. Історія встановлення та розвитку системи місцевого самоврядування та територіальної організації в Україні

1.2. Сучасний стан та нова концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1. Конституційні засади місцевого самоврядування

2.2. Міжнародно-правове регулювання у сфері місцевого самоврядування та територіальної організації держави

РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1. Проблеми представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування

3.2. Проблематика виборчого процесу в органи місцевого самоврядування

3.3. Проблемні питання проведення місцевого референдуму



Метою дипломного дослідження є вивчення умов для забезпечення ефективного функціонування системи органів місцевого самоврядування, адаптація світового досвіду у галузі системи місцевого самоврядування та територіальної організації України, виявлення основних недоліків в роботі органів місцевого самоврядування та територіальної організації країни і успішне їх подолання.

Місцеве самоврядування – це довготривале явище в соціальному та політичному житті людства і його витоки сягають громадівського та племінного самоврядування в додержавницький період.

Місцеве самоврядування мало початок ще в античності. Європа X-XIII століть стала осередком, в якому закладалися основи сучасної системи місцевого самоврядування.

За часів Київської Русі самоврядування набуває значення громадянського, тобто за його основу закладено виробничу та територіальну ознаки.

Основою місцевого самоврядування українських земель XIV ст. було так зване магдебурзьке право. Місто здобуло значну частину автономії в багатьох питаннях самоуправління, сформувавши власні структури на зразок – магістрати.

Оригінальних форм набуває місцеве самоврядування за часів буття Козацької держави, що пояснювалося її полково-сотенним ладом.

XIX-XX ст. можна охарактеризувати як заснування в Україні загальноімперських форм місцевого самоврядування та українізацією системи місцевого самоврядування, яке відбувалося в період Української національної революції 1917-21 рр.

Із здобуттям України незалежності розпочалась історія нинішнього місцевого самоврядування. 7 грудня 1990 року був прийнятий Закон «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», що можна назвати першою спробою трансформації місцевих рад в органи місцевого самоврядування.

Наступною сходинкою до становлення українського місцевого самоврядування стали:


  • нова редакція Закону України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»;
  • Конституція України;
  • Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
  • Бюджетний кодекс України, Земельний кодекс України;
  • Закони України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про столицю України місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та інші.

Поняття місцевого самоврядування

Згідно із ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Ознаки місцевого самоврядування:

– місцеве самоврядування відіграє важливу роль в механізмі управління народом і країною, виступаючи специфічною формою публічної влади, яка не є складовою частиною механізму державної влади;

– місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення – предмети відання, перелік яких закріплюється законодавством;

– самостійність місцевого самоврядування, яка знаходить свій вияв у організаційній і матеріально-фінансовій відокремленості, самостійному вирішенні місцевих справ у рамках компетенції, закріпленої законодавством, самостійній відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Україна отримала свою сучасну територію після проголошення незалежності. Межі сучасної України визначаються Державним кордоном, встановленим відповідно до Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.

  Розподілення кордону країни на окремі території з певним правовим режимом, називається територіальним устроєм України. Територіальний устрій України – це передбачений і гарантований Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами системний, об’єктивний, внутрішньо-єдиний порядок територіального влаштування суспільства і держави, що розуміється як співвідношення держави в цілому з її складовими частинами, розподілу компетенції між державою та територіальними одиницями.



Адміністративно-територіальний устрій України має три рівня:

– вищий рівень територіальних одиниць становлять Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь, які мають спеціальний статус;

– середній рівень – райони і міста обласного підпорядкування;

– нижчий рівень – райони в містах, міста районного підпорядкування, селища й села.



Головні недоліки адміністративно-територіального устрою України:
  • неврегульованість статусу деяких адміністративно-територіальних одиниць;
  • віднесення до системи адміністративно-територіальних одиниць населених пунктів, невідповідність реально існуючих категорій населених пунктів визначеним Конституцією України;
  • недотримання принципу компактності, тобто існування територій, які відокремлені від основної території адміністративно-територіальної одиниці;
  • недосконалість процедури та неактуальність критеріїв для створення районів, включення населених пунктів до категорії сіл, селищ і міст;
  • велика роздрібненість території;
  • велика віддаленість адміністративно-територіальних одиниць, віддаленість від адміністративного центру;

Сучасний стан та нова концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні

Система місцевого самоврядування на сьогоднішній день не повністю відповідає потребам громади. Тому Кабінет Міністрів України 01.04.2014 року було затвердженно Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Основна ідея полягає в концепції децентралізації влади в країні і значне розширення прав і можливостей місцевих громад.



Децентралізація – процес розподілу функцій, повноважень, людей або речей від центрального уряду. Під децентралізацією розуміється система управління, в якій частина функцій центрального уряду, передається органам місцевого самоврядування; відміна або ослаблення централізації.

Робоча група під керівництвом Віце-прем'єра з питань адміністративно-територіальної реформи зробила деякі пропозиції стосовно реформи адміністративно-територіального устрою.



Метою реформи є:
  • передача повноважень органам місцевого самоврядування;
  • встановлення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою: регіони (міста-регіони) – райони (міста-райони) – громади;
  • внесення пропозицій щодо параметрів нових адміністративно-територіальних одиниць;
  • встановлені критерії, за якими території відносять до окремих категорій – село, містечко, місто, порядок утворення та ліквідації адміністративно-територіальних одиниць, встановлення їхніх меж. зміна назви тощо.

Реалізація Концепції здійснюватиметься двома етапами.

На першому підготовчому етапі (2014 рік) передбачалося:

– внести до Конституції України зміни, які стосуються утворення та функціонування виконавчих органів обласних і районних рад та розмежування функцій між ними;

– створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на співробітництво на засадах ресурсно-організаційної кооперації та отримання державної підтримки для реалізації проектів такого співробітництва;

– законодавчо врегулювати нову систему адміністративно-територіального устрою;

– закінчити складання законодавчої бази з питань діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням їх повноважень та ресурсного забезпечення відповідно до вимог Концепції.

На другому етапі реалізації Концепції (2015-2017 роки) передбачається:

– уніфікувати і стандартизувати публічні послуги, що надаються суспільству органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади із врахуванням принципів максимальної доступності послуг для споживачів та визначити на законодавчому рівні умови для їх належного фінансування;

– здійснити інституційну зміну органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі;

– провести місцеві вибори із врахуванням нових змін системи органів місцевого самоврядування;

– внести елементи які удосконалять систему планування території громад, розв’язати задачу забезпечення новостворених громад схемами планування території та генеральними планами.

Конституційні засади місцевого самоврядування

Розділ 11 Конституції України визначає місцеве самоврядування, його поняття, правову регламентацію, уточнює загальну основу функціонування місцевого самоврядування в державі, його суб’єкти, питання щодо створення органів місцевого самоврядування, питання, що має вирішувати влада на місцях та фінансова база, за якою можливе ефективне функціонування місцевої влади.

Треба зазначити, що поняття місцевого самоврядування присутнє далеко не у всіх конституціях європейських країн, як це закріплено в Конституції України і Європейські Хартії. Але разом із цим треба зазначити, що не всі статті Конституції України відповідають принципам та стандартами Європейської Хартії про місцеве самоврядування.

Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Конгресом місцевої та регіональної влади Ради Європи, є найважливішим багатостороннім документом, визначальним фундаментальні принципи функціонування органів місцевого самоврядування. Хартія є міжнародним договором, отже, вона має пріоритет по відношенню до національного законодавства кожної з держав, які її підписали і ратифікували.

Європейська Хартія про місцеве самоврядування є одним із джерел муніципального права європейських держав. Цей документ, окреслює шляхи розвитку місцевого самоврядування в Європі. За його основу покладений класичний принцип субсидіарності, відповідно до якого, всі питання, які не має сенсу передавати до вищих органів управління, повинні виконуватися на місцевому рівні.

Міжнародно-правове регулювання у сфері місцевого самоврядування та територіальної організації держави

Европейська Хартія місцевого самоврядування включає в себе 11 статтей, які регулюють важливі компетенційні і функціональні аспекти діяльності органів місцевого самоврядування, закріплюючи відповідні рамкові норми міжнародного характеру. Вони мають істотне значення для становлення і діяльності системи місцевої демократії на території сучасної демократичної держави.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади

Згідно із Конституцією України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування мають такі права:

– розпоряджатися комунальною власністю;

– установлювати місцеві податки та збори;

– забезпечувати проведення місцевих референдумів;

– утворювати, реорганізовувать та ліквідовати комунальні підприємства, організації і установи, здійснювати нагляд за їх роботою;

– вирішувати інші важливі питання, які зазначені в законі.

Найбільш гострі сучасні питання місцевого самоврядування в Україні

Територіальна громада – це засіб забезпечення інтересів народу навіть тоді, коли представники місцевих органів самоврядування проти цього.

Головну роль в системі органів місцевого самоврядування займають представницькі органи – місцеві ради. Проблема представницької влади на місцях є найменш дослідженою та складною. Представницькі органи виступають каналом реалізації народного суверенітету та становлять основу демократичного розвитку країни та її громадян.

Ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган, до складу якого входять депутати, і згідно із законом наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Тобто, вони представляють волю територіальної громади, надають їй обов’язків характер та счиняють владу від її імені та в її інтересах. Саме через органи місцевого самоврядування та депутатів, які входять до її складу, громада здійснює владу на територіальному рівні, реалізуючи своє право брати участь в управлінні, через представників.

Представницькі органи місцевого самоврядування

Умови, які можуть викликати довіру населення до представницького зібрання:

1) прямі вибори;

2) змінність членів;

3) відомі умови для виборців і тих, кого обирають;

4) кількість депутатів, пропорційна території.

Серед органів місцевого самоврядування в Україні одне з головних місць посідають виконавчі органи місцевих рад. Вони вирішують переважну більшість питань, що виникають у процесі життєдіяльності населення.

Види виконавчих органів: виконавчі комітети, відділи й управління.

Обсяг делегованих повноважень у компетенції органів місцевого самоврядування та їх характер є необосновано завеликим. Як правило, органи державної влади передають органам місцевого самоврядування повноваження, реалізація яких має безпосереднє відношення до інтересів місцевого населення.

Потребує вдосконалення взаємодія місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Вдосконалення може здійснюватися шляхом:

1) внесення змін до законів «Про місцеві державні адміністрації» і «Про місцеве самоврядування в Україні» з питань зв’язку даних органів;

2) підготовки механізмів поділу функцій та ясного розуміння компетенції органів місцевої публічної влади;

3) розв’язання завдань територіальної організації держави, зміна адміністративно-територіального устрою;

4) судового урегулювання спорів у діяльності органів публічної влади;

5) утворення на місцевому рівні координаційних рад із питань зв’язку місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

Самоврядування в територіальній громаді реалізується через форми безпосередньої та представницької демократії.

Самоврядування в територіальній громаді реалізується через форми безпосередньої та представницької демократії.

До форм безпосередньої демократії відносять такі:

– місцевий референдум − форма розв’язання територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення;

– місцеві вибори − вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільських, селищних, міських голів;

– загальні збори громадян − збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення; Самоврядування в територіальній громаді реалізується через форми безпосередньої та представницької демократії.

До форм безпосередньої демократії відносять такі:

До форм безпосередньої демократії відносять такі:

– місцевий референдум − форма розв’язання територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення;

– місцеві вибори − вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільських, селищних, міських голів;

– загальні збори громадян − збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення;

– місцеві ініціативи − пропозиція членів громади про обов'язковий розгляд на відкритому засіданні ради будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування;

– громадські слухання − це заслуховування не рідше одного разу на рік громадою звітів депутатів ради і посадових осіб місцевого самоврядування, під час якого можуть порушуватися різні питання і вноситися пропозиції з питань місцевого значення;

– організація й участь у мітингах, походах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні.


Місцеві вибори як форма безпосереднього волевиявлення територіальних громад при здійсненні ними місцевого самоврядування практично є пріоритетною демократичною формою утворення органів місцевого самоврядування. Вільні вибори є одною із головних властивостей демократичного суспільства.

Історично склалося так, що в Україні існували мажоритарна, змішана і пропорційна системи.

Для усунення негативних факторів виборчих систем, впроваджується змішана виборча система, яка містить собі переваги пропорційної і мажоритарної виборчої систем.

Місцеві референдуми визначаються пріоритетною формою безпосередньої демократії оскільки населення відповідної території за їх допомогою може найповніше втілювати в реальність власне волевиявлення щодо основних питань місцевого значення.

За допомогою місцевих референдумів територіальна громада та її члени мають можливість легітимізувати свою публічну волю в рішення, яке матиме відповідну юридичну силу.

Треба зауважити, що після того як Закон «Про всеукраїнські та місцеві референдуми» від 03.07.1991 р. в грудні 2012 року втратив силу, проводити місцеві референдуми в Україні стало фактично неможливо.

Удосконалення проведення місцевих референдумів в Україні дозволяє виділити причини, які перешкоджають громадам використовувати цей інститут для прийняття важливих місцевих рішень, а саме:


  • відсутність чіткої концепції місцевої демократії в Україні, у тому числі й щодо інституту місцевого референдуму;
  • проблеми організаційно-правового регулювання проведення референдуму та реалізація його результатів;
  • незавершеність проведення реформи системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні;
  • недостатній зв'язок органів місцевого самоврядування із населенням.

Дякую

за

увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка