Доктора біологічних наук, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка



Сторінка1/5
Дата конвертації28.02.2017
Розмір3,25 Mb.
  1   2   3   4   5
Наукова малакологічна школа


доктора біологічних наук, професора

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Стадниченко Агнеси Полікарпівни

ЗМІСТ
І. Історія створення наукової школи.

ІІ. Становлення і розвиток, основні напрямки досліджень школи.

ІІІ. Загальні наукові теми, проекти, хід їх виконання і впровадження.

ІV. Напрям наукової роботи кожного науковця школи.

V. Визнання нагороди і відзнаки школи та її вчених, міжрегіональні і міжнародні зв’язки.

VІ. Перспективи розвитку малакологічної школи.
І. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ НАУКОВОЇ ШКОЛИ
Малокологічна школа, керована доктором біологічних наук, професором, заслуженим працівником народної освіти України Агнесою Полікарпівною Стадниченко, діє при Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка протягом майже 30-ти років. Започаткована ця школа була ще в 1976 році як студентська наукова проблемна група «Біологічні основи освоєння, реконструкції та охорони фауни Центрального (Житомирського) Полісся» при кафедрі зоології Житомирського державного педагогічного інституту ім. Івана Франка. Ця група ось уже понад 30 років поспіль функціонує на природничому факультеті тепер уже Житомирського державного університету. За цей час студенти-біологи провели інвентаризацію фауни регіону, звернувши особливу увагу на види, занесені до Червоної книги України. Ними здійснено багато досліджень по вивченню впливу на тварин різних за своєю природою та кількістю чинників антропічного походження (пестициди, мінеральні добрива, синтетичні миючі засоби, іони важких металів, феноли та ін.).

Залучення студентів до наукової роботи здійснюється з перших днів їх навчання в університеті. Ті з них, які виявляють потяг до проведення наукового пошуку, отримують тему і перспективний план роботи, розрахований на 5 років, з детальними планами-завданнями на кожен рік. Тематика студентських досліджень органічно вливається в один з розділів теми, над якою працює викладацький склад. Студенти молодших курсів тісно співпрацюють з більш досвідченими старшокурсниками, магістрантами, аспірантами.

Свою роботу студенти починають з інформаційного пошуку, роботи з літературою. В подальшому вони оволодівають методиками збирання і опрацювання зоологічного матеріалу. Отримані в результаті експериментальних досліджень цифрові дані неодмінно обробляються методами варіаційної статистики, із застосуванням сучасних комп’ютерних програм. Результати аналізуються, співставляються з літературними відомостями, узагальнюються у формі висновків, тощо. На підставі останніх опрацьовуються рекомендації по використанню матеріалів наукових досліджень у екологічному моніторингу, біотестуванні, у господарській діяльності, а також у викладанні природничих дисциплін у загальноосвітній школі, у пропаганді екологічних та природоохоронних знань серед населення.

Матеріали наукових досліджень використовуються студентами при написанні курсових і дипломних робіт, доповідей, з якими вони виступають на наукових конференціях різного рівня. Наукова продукція наших студентів щорічно публікується у вигляді статей у наукових журналах, як України (“Вестник зоологии”, “Вісник ДААУ”, “Гідробіологічний журнал”, університету”, “Вісник Житомирського державного педагогічного університету”), так і за кордоном (“Паразитология”, “Зоологический журнал”, “Научные доклады высшей школы). Багато матеріалів депонується в Державній науково-технічній бібліотеці України (Київ).



На час закінчення університету кожен з членів наукової проблемної групи на підставі власних досліджень (і завжди з елементами наукової новизни) захищає курсову і дипломну роботи, є автором або співавтором 2-7 наукових публікацій. На державних екзаменах з біології ці студенти виявляють глибокі і всебічні знання, їх відповіді відзначаються логічною послідовністю, умінням проілюструвати основоположні моменти фактичним матеріалом, узагальнювати та аналізувати, що свідчить про високу біологічну культуру випускників факультету. Участь у студентській проблемній групі дозволяє суттєво підвищити не лише теоретичну фахову підготовку студентів. Їх дипломні роботи містять рекомендації по використанню результатів наукових досліджень при викладанні шкільного курсу біології, з об’єктів своїх досліджень студенти виготовляють різні унаочнення для шкільних кабінетів біології.

За останні 30 років студентами захищено близько 80 дипломних робіт, 5 студентів стали переможцями Всеукраїнських студентських олімпіад з біології, 7 – переможцями Всеукраїнських конкурсів на кращу наукову студентську роботу.

Важливими принципами, завдяки яким студентська проблемна група з часом переросла в наукову малакологічну школу, стали принципи послідовності і наступності. Кращі з членів студентської наукової проблемної групи в подальшому навчаються у магістратурі, аспірантурі при кафедрі зоології Житомирського державного університету імені Івана Франка та в аспірантурах Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАНУ (м. Київ). В подальшому вони успішно захищають кандидатські дисертації за спеціальностями 03.00.08 – зоологія (7 чоловік) і 03.00.17 – гідробіологія (1 чоловік) та вливаються у педагогічний колектив природничого факультету ЖДУ.


ІІ. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК, ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ ШКОЛИ
Малокологічна школа, керована доктором біологічних наук, професором, заслуженим працівником народної освіти України Агнесою Полікарпівною Стадниченко, діє при Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка протягом майже 30-ти років. У її межах систематичні планомірні наукові дослідження прісноводних молюсків України здійснюють 8 кандидатів біологічних наук, 6 старших викладачів, 2 асистенти, 5 аспірантів, 6 магістрантів, 18 студентів, 2 учнів загальноосвітньої школи – членів МАП.

Вибір об’єктів дослідження зумовлений тим, що молюски – це одна з найцікавіших і найважливіших груп безхребетних тварин. Вони мають чимале значення для життя біоценозів, формування фаун, а також для різних галузей господарства (рибництво, бджільництво, птахівництво, тваринництво) і, що особливо важливо, – для здоров’я людини. Молюски відіграють роль як позитивну, так і негативну. Перша з них полягає у тому, що ці безхребетні надзвичайно широко представлені у гідросфері як за кількістю видів, так і за густиною їх популяцій, через що вони належать до одних із найпоширеніших тварин, які заселяють майже всі типи прісних водойм.

Молюски використовують як об’єкти живлення майже всі компоненти біосфери. А це означає, що за їх участю відбувається кругообіг матерії в екосистемах, і то досить інтенсивно. Їх черепашки містять велику кількість карбонату кальцію і виконують дуже важливу функцію у формуванні структури ґрунтів, а у водному середовищі – в утворенні донних відкладень. Молюски здатні до накопичення як в черепашці, так і в м’якому тілі різних хімічних елементів, в тому числі макро- і мікроелементів (наприклад, важких металів), радіонуклідів. Останнє є дуже актуальним, оскільки Житомирське Полісся а особливо його північні території, забруднене через аварію на Чорнобильській АЕС радіоактивними речовинами, передусім радіоактивним цезієм. Деякі молюски (ставковикові, затулкові, перлівницеві, горошинкові) використовуються в так званій системі сапробності Кольквітца – Марссона як індикатори ступеня забруднення вод органічними речовинами.

Значну роль відіграють молюски в очищені вод від часточок мінерального і органічного походження. Це зумовлене фільтраційним способом живлення цих тварин, у процесі якого на зябрах їх осідають тверді часточки. Швидкість очищення води цими гідробіонтами чимала: одна особина (перлівниця або беззубка) у віці 3-4-х років за одну годину очищає 5-6 л води.

Масові види перлівницевих виловлюються або збираються, проварюються і додаються у корм великій рогатій худобі, свиням, свійським птахам (зокрема качкам і курам, вирощуваних на фермах) як додатковий білковий корм. Дрібні види молюсків – важлива складова частина корму бентосоїдних риб, водоплавних і навколоводних птахів.

Черепашки молюсків входять до сапропелей, які застосовуються як добриво у рільництві, а також для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур.

Але молюски відіграють і негативну роль. Численні види їх є проміжними хазяями личинкових стадій трематод, дефінітивні стадії яких є небезпечними паразитами людини і тварин, оскільки викликають у них важкі паразитарні захворювання (фасціольоз, опісторхоз, парамфістоматоз та ін.).

Дослідження молюсків України зусиллями членів малакологічної школи здійснюється у різних напрямках. Перший напрямок – фауністичний. Його розпочато з встановлення списку видів всіх представників черевоногих і двостулкових молюсків, поширених в Україні. За літературними відомостями, на початок роботи школи (1976р.) їх було відомо близько 120 видів. У результаті наших досліджень список цей зріс на 121 вид.

Наслідком цієї роботи стало написання і видання друком професором Стадниченко А. П. трьох монографій, які вийшли у видавництві АН України:


  • Стадниченко А.П. Перлівницеві. Кулькові (Unionidae. Pisidiidae) (Фауна України). – К.: Наук. думка, 1984. – Т. 29, вип. 9. – 384 с.

  • Стадниченко А.П. Пухирчикові. Витушкові. Котушкові (Physidiidae. Bylinidae. Planorbidae) (Фауна України). – К.: Наук. думка, 1990. – Т. 29, вип. 4. – 276 с.

  • Стадниченко А.П., Аністратенко В.В. Литторинообразные. Риссоиобразные (Littorinoformes. Rissoiformes) (Фауна України). –К.: Наук. думка, 1994. – Т. 29, вип. 1. кн. 2. – 211 с.

Фауністичні дослідження здійснюються і дотепер. Вони тісно пов’язані з проведенням комплексних конхіологічних, анатомічних, каріологічних досліджень молюсків. Це дозволяє оцінювати їх видову належність не лише за конхіологічними ознаками, а за комплексом морфологічних ознак. Такі дослідження здійснюють доценти Мельниченко Р. К. (перлівницеві) і О. В. Гарбар  (ставковикові), аспіранти Д. А. Гарбар  (витушкові) і І. О. Першко  (літогліфові, чорнушкові, бітінієві). Ними і іншими членами групи опубліковано загалом понад 100 робіт у фахових журналах, статей у збірниках наукових конференцій, повідомлень і тез фауністичного характеру. Серед них є статті і повідомлення, опубліковані у зарубіжних виданнях (США, Німеччина, Польща).

Другий напрямок роботи малакологічної школи –паразитологічний. Багаторічні дослідження фауни трематод, які паразитують у молюсків, дозволили виявити коло проміжних хазяїв для 153 видів цих паразитів. Здійснено гістологічні і гістохімічні дослідження впливу трематод на різні тканини і органи молюсків, а також біохімічні дослідження зрушень рівноваги внутрішнього середовища їх організму (загальний білок, альбуміни, глобуліни, білковий індекс, електрофорез і хроматографія білків, загальні цукри і глюкоза, ліпіди – загальні і фосфоліпіди, ферменти – амілаза, лактаза, лужна і кисла фосфатази, вітаміни і мікроелементи). За отриманими матеріалами видано монографію професора А. П. Стадниченко „Молюски і трематоди” (Деп. в Укр НИИТИ 24.08.89, №1023-Ук 89. – 201с.) і опубліковано серію статей у журналі „Паразитология” (видавництво Російської АН). За період з 1976 по 2003 рік щорічно виходило 1-2 публікації.

Третій напрямок роботи малакологічної школи – це всебічні екологічні дослідження молюсків. Вони базуються як на спостереженнях, проведених у природі (к.б.н. Градовський В.М., к.б.н. Астахова Л.Є), так і на результатах лабораторних експериментів. Сюди входять дослідження впливу на молюсків різних чинників навколишнього середовища – високих і низьких температур, підлужнення і підкислення середовища, обсихання (проф. А. П. Стадниченко, ст. викл. Л.Д. Іваненко, ст. викл. Гирин В.К., ст. викл. А. М. Мокрицька, ас. Т. В. Чорномаз), забруднення його важкими металами (к.б.н. Г. Є. Киричук, к.б.н. Д.А. Вискушенко, ас. Т.В. Пінкіна, магістр. О. А. Степаницька), органічними речовинами (к.б.н. Л. М. Янович), радіонуклідами (проф. А. П. Стадниченко, к.б.н. Г. Є. Киричук, к.б.н. Л. М. Янович, к.б.н. Р. К. Мельниченко). Усі ці матеріали опубліковані в 129 роботах, виданих як в Україні, так і за її межами (Польща, Росія, Татарстан, Казахстан, Північна Осетія).

Багаточисельні дослідження проводяться по експери-ментальному вивченню впливу різних токсикантів (мінеральні добрива, гербіциди, пестициди, солі важких металів, луги, кислоти, медикаментозні речовини та ін.) на життєздатність ріст, розмноження, розвиток, різні фізіологічні функції і поведінку як двостулкових так і черевоногих молюсків. Ці дослідження ведуться у комплексі з відділом екотоксикології Інституту гідробіології НАН. Отримані матеріали найшли відображення в багатьох (близько 180) опублікованих роботах (США, Куба, Німеччина, Польща, Україна). За період існування малакологічної школи члени її взяли участь у роботі понад 90 конференцій різного рангу.

Члени малакологічної школи виступили ініціаторами і організаторами двох Міжнародних науково-практичних конференцій.

Міжнародна наукова конференція “Молюски. Основні результати, проблеми та перспективи досліджень” була проведена 13-15 травня 2002 р. на базі Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка при організаційній підтримці Інституту зоології НАН України ім. І.І.Шмальгаузена та державного управління екології та природних ресурсів у Житомирській області. До організаційного комітету надійшло 72 заявки від 107 чоловік на усні та стендові доповіді, присвячені різним аспектам вивчення молюсків: систематиці, фауні та поширенню, морфології, каріології, популяційній генетиці, фізіології, екології, паразитології, токсикології, виявленню та охороні рідкісних видів, практичним аспектам малакології, тощо.

Для участі у роботі конференції зареєструвалось 40 учасників із 8 міст України (Київ, Житомир, Одеса, Сімферополь, Севастополь, Миколаїв, Львів, Чернівці), а також з Росії (Єкатеринбург, Белгород), Польщі (Катовіце) та США (Eugene, Oregon). Було заслухано 23 усних та представлено 14 стендових доповідей.

В результаті узагальнення усіх пропозицій учасників конференції визначено такі пріоритетні напрямки дослідження молюсків в Україні:



  • упорядкування видових списків із різних груп молюсків фауни України з урахуванням останніх результатів досліджень систематики, здійснених вітчизняними малакологами та спеціалістами інших країн;

  • розробка питань систематики молюсків на основі комплексного використання традиційних та нових підходів та методів, в тому числі (по мірі можливості) молекулярних, біохімічних та ультраструктурних;

  • виявлення тих видів малакофауни України, що потребують охорони, визначення їх чисельності, стану популяцій та уточнення особливостей поширення, розробка стратегії їх збереження, упорядкування списків національної “Червоної книги”, визначення територій, що потребують надання охоронного статусу;

  • організація вивчення та моніторингу інтродукованих видів молюсків;

  • відбір малакологічних об’єктів для токсикологічної, радіологічної та паразитологічної біоіндикації, подальша розробка відповідних методик;

  • розвиток прикладної малакології, розробка науково-методичної бази малакокультури;

Констатовано необхідність підвищення методичного рівня досліджень, зокрема, широкого впровадження каріологічного методу в систематику молюсків, розгортання досліджень з молекулярної біології та генетики.

Необхідним визнано проведення наступних організаційних заходів:



  • координація тематики наукових досліджень різних установ і перспективне планування підготовки кадрів по найбільш актуальним напрямкам досліджень;

  • координація роботи по впорядкуванню музейних колекцій молюсків, обмін досвідом кураторів музейних колекцій, поширення інформації серед вітчизняних та зарубіжних спеціалістів щодо колекцій молюсків, які зберігаються в наукових та освітніх установах України, зокрема, публікація каталогів та передача відповідної інформації в Інтернет;

  • створення картотеки імен, адрес та напрямків досліджень малакологів України та суміжних країн, поширення цієї інформації;

  • організація обміну інформації щодо літератури, допомоги молодим дослідникам, а також малакологам, що працюють у віддалених від великих наукових центрів установах у роботі з літературою;

  • розвиток міжнародних зв’язків та співпраці в галузі малакології, поширення інформації щодо національних та міжнародних проектів і грантів, які можуть бути залучені для фінансування фундаментальних та прикладних досліджень молюсків;

  • розробка та широке обговорення серед спеціалістів (з можливою публікацією) пропозицій щодо впорядкування національної номенклатури назв молюсків, координація цієї роботи з колегами із суміжних країн.

Міжнародна науково-практична конференція “Екосистемні і морфоеволюційні дослідження молюсків” була проведена 13-15 травня 2004 р. на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка при організаційній підтримці Інституту зоології НАН України ім. І.І.Шмальгаузена, Інституту гідробіології НАН України, Житомирської обласної державної адміністрації та державного управління екології та природних ресурсів у Житомирській області.

До організаційного комітету надійшло 80 заявок від 122 чоловік на усні та стендові доповіді, присвячені різноманітним аспектам малакології: систематиці, фауні та поширенню сучасних і викопних молюсків; їх анатомії, морфології, каріології; генетиці та фенотиповій структурі популяцій; особливостям фізіології, екології, біохімії цих тварин; радіоекологічним, екотоксикологычним, паразитологічним та прикладним аспектам малакології, тощо. Матеріали для участі у роботі міжнародної конференції надійшли від фахівців-науковців із 8 країн: України, Росії та автономних республік Татарстан і Башкоркостан, Узбекистану, Казахстану, Польщі, США. Кращі статті після редагування увійшли до збірки наукових праць “Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища”.

Для участі у роботі конференції зареєструвалось 86 учасника із 11 міст України (Київ, Івано-Франківськ, Чернігів, Одеса, Сімферополь, Миколаїв, Суми, Львів, Чернівці, Житомир, Радомишль), а також з Росії (Єкатеринбург, Белгород, Омськ, Самара, Уфа), Польщі (Катовіце, Ольштин), Білорусії (м. Борисів). Було представлено 10 науково-дослідних інститутів (Інститут рибного господарства Польської академії наук, Інститут екології рослин і тварин Уральського відділення Російської академії наук, Інститут геології Уфимського наукового центру Російської академії наук, Інститут зоології Національної академії Наук Республіки Білорусь, Інститут зоології ім І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України, Інститут гідробіології НАНУ, Інститут геологічних наук НАНУ, Інститут рибного господарства УААН, Інститут біології південних морів НАНУ та його Одеський філіал), Державний природознавчий музей НАНУ, м. Львів, 15 освітніх установ (Белгородський державний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Прикарпатський університет, Чернівецький національний університет, Миколаївський державний аграрний університет, Миколаївський державний університет, Тернопільський державний педуніверситет, Таврійський державний університет, Житомирський державний університет ім. І. Франка, Житомирський державний технологічний університет, Державний агроекологічний університет, м. Житомир, Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти, Житомирський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, Радомишльська школа-ліцей №1, Житомирська гуманітарна гімназія №1), ТОВ “М’ясо Полісся”, ВАТ ”Сумисортнасіннєовоч”.

На пленарних і секційних засіданнях було заслухано 50 усних та представлено 31 стендову доповідь. Робота конференції здійснювалася у 7-ми наукових напрямках сучасної малакології, які були реалізовані шляхом заслуховування і обговорення відповідних доповідей – пленарних, секційних усних і стендових.

Протягом конференції працювали секції:

1. Фауна, систематика та поширення сучасних і викопних молюсків.

2. Каріологія, генетика та фенетика популяцій молюсків.

3. Екологія молюсків.

4. Особливості будови, фізіології та біохімії молюсків.

5. Малакотоксикологія.

6. Радіоекологічні аспекти вивчення молюсків.

7. Паразитологічні аспекти малакології. Прикладна малакологія.

Важливе місце у роботі конференції займали питання визначення екологічного стану природних вод і наземних екосистем із застосуванням методів біотестування і біоіндикації в яких об’єктами дослідження були різні групи молюсків.

Серед учасників конференції було 48 % молодих дослідників віком до 35 років, причому 18 % з них студенти, магістранти та аспіранти; науковці середньої вікової групи (35-55 років) становили 37 % учасників, старше 55 років – 15 %, середній вік учасників конференції складав 39 років. Серед учасників конференції 2 члени-кореспонденти НАН України, 15 докторів наук, 30 кандидатів наук, в цілому частка людей з науковими ступенями становить 52 %.

За роки, що минули з часу попередньої Міжнародної малакологічної конференції (13-15 травня 2002 р., м. Житомир), значно розширились та поглибились дослідження з питань екології, фізіології та біохімії молюсків, вивчення процесів накопичення у тілі і черепашці тварин радіонуклідів, важких металів, поверхнево-активних речовин, пестицидів, тощо, та впливу їх на різноманітні аспекти життєдіяльності молюсків. Зросла частка робіт прикладного характеру, присвячених питанням розробки системи захисту сільськогосподарських культур від слимаків, профілактики трематодозних і нематодозних захворювань худоби, вирощуванню слимака виноградного в умовах Полісся України та ін. Важливим здобутком є створення бази даних імен, адрес та напрямків досліджень малакологів України та суміжних країн, поширення цієї інформації серед науковців.

Оргкомітет відзначає актуальність представлених матеріалів, різноплановість їх тематик, різноманітність систематичних груп молюсків, які виступають об’єктами досліджень, широку участь у конференції науковців із різних регіонів України і зарубіжних країн, значний внесок молодих фахівців, аспірантів, студентів. Слід відзначити високу активність всіх учасників конференції в обговоренні доповідей.

15 травня відбулось підведення підсумків роботи конференції та обговорення основних проблем, перспектив та пріоритетних напрямків дослідження в галузі малакології.

В результаті узагальнення усіх пропозицій учасників конференції рекомендовано:

1) Посилити роботу з таких пріоритетних напрямків дослідження молюсків:


  • упорядкування видових списків із різних груп молюсків фауни України та суміжних територій з урахуванням останніх результатів досліджень систематики, проведених вітчизняними малакологами та спеціалістами інших країн;

  • розробка питань систематики молюсків на підставі комплексного використання традиційних та нових підходів та методів, в тому числі (по мірі можливості) цитогенетичних, молекулярних, біохімічних та ультраструктурних;

  • виявлення тих видів малакофауни, що потребують охорони, визначення стану їх популяцій, особливостей поширення і екології, розробка стратегії їх збереження, упорядкування списків національних “Червоних книг”, визначення територій, що потребують надання охоронного статусу;

  • вивчення процесів міграції, трансформації та біологічної дії на молюсків радіоактивного та хімічного забруднення водних та наземних екосистем;

  • організація вивчення та моніторингу інтродукованих видів молюсків та вселенців;

  • подальша розробка та широке обговорення серед спеціалістів пропозицій щодо впорядкування національної номенклатури назв молюсків;

2) Продовжити відбір малакологічних об’єктів для токсикологічної, радіологічної та паразитологічної біоіндикації навколишнього середовища, здійснювати подальшу розробку відповідних методів оцінки стану, охорони та відновлення екосистем різного типу;

3) Сприяти розвитку прикладної малакології, розробці науково-методичної бази малакокультури; акцентувати увагу на вивченні молюсків як об’єктів живлення хребетних тварин;

4) Здійснювати координацію тематики наукових досліджень різних установ і перспективне планування підготовки кадрів по найбільш актуальним напрямкам досліджень;

5) Сприяти поширенню інформації серед вітчизняних та зарубіжних спеціалістів щодо колекцій молюсків, які зберігаються в наукових та освітніх установах України і за кордоном, шляхом публікації каталогів та передачі відповідної інформації в мережу Інтернет; здійснювати координацію роботи та обмін досвідом по впорядкуванню музейних колекцій молюсків.

6) Здійснювати організацію обміну інформацією щодо наукової літератури, сприяти розвитку міжнародних зв’язків та співпраці в галузі малакології, поширення інформації щодо національних та міжнародних проектів і грантів, які можуть бути залучені для фінансування фундаментальних та прикладних досліджень молюсків;

7) Розпочати підготовчу організаційну роботу зі створення Українського малакологічного товариства при НАН України.


ІІІ. ЗАГАЛЬНІ НАУКОВІ ТЕМИ, ПРОЕКТИ, ХІД ЇХ ВИКОНАННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ
За роки існування малакологічної школи виконана науково-дослідна робота за окремим фінансуванням “Вплив полютантів на поведінкові особливості, макроструктуру та фізіолого-біохімічні показники різних тканин та органів молюсків” (номер державної реєстрації 01012002760, термін виконання 2000-2002 рр.). Керівник науково-дослідної роботи – Стадниченко Агнеса Полікарпівна – професор, доктор біологічних наук.

Основний предмет науково-дослідної роботи: етологічні реакції, анатомія та гістологія різноманітних тканин і органів, фізіологічні особливості та біохімічні показники прісноводних молюсків в умовах затруєння водного середовища полютантами різної природи та призначення (мінеральні добрива, пестицити, гербіциди, хімічні засоби боротьби з вірусними, бактеріальними, паразитарними захворювання рослин сільськогосподарського призначення).

Узагальнююче визначення наукового результату. Встановлено захисно-пристосувальні та патологічні поведінкові реакції молюсків за дії на них полютантів водного середовища різної природи (мінеральні та органічні) та концентрації. З’ясовано основні типи порушень анатомічної будови органів та гістологічної структури різних тканини за дії на молюсків різних токсикантів. Зареєстровано зрушення фізіологічних реакцій – роботи серця, органів дихання, органів травлення, органів розмноження. Показано вплив полютантів на 22 біохімічні показники білкового, ліпідного, вуглеводневого обмінів, вітамінного балансу. Встановлено значення основних токсикологічних показників для 13 токсикантів.

Узагальнений практичний результат. Дані з токсикології молюсків можуть бути використані при опрацюванні універсальних екологічних систем ГДК.

Перелік найголовніших завдань.

  • Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з теми дослідження.

  • Вивчення впливу токсикантів водного середовища на м’якунів та встановлення основних токсикологічних показників (LC0, LC50, LC100).

  • Дослідження дії найважливіших м’якунів різними за своєю природою полютантами (речовини локальної, нервовопаралітичної, наркотичної, комбінованої дії, цитоплазматичні, гемолітичні, ензиматичні отрути).

  • Вивчення впливу нітратів на фізіолого-біохімні показники молюсків (Gastropoda, Bivalvia) легеневих, двостулкових, передньозябрових.

  • Аналіз дії важких металів (Zn, Cd, Pb, Cu, Ni, Mn, Cr) на етологічні та фізіологічні реакції молюсків.

  • Дослідження дії речовин органічного походження (ПАР, фенол, гідрохінон, сульгін та ін.) на гідробіонтів.

  • Вивчення симптоматики отруєння молюсків пестицидами та іншими БАР (нітроамофоска, хлорофос, нітрофоска та ін.).

  • Вивчення особливостей біохімічних, фізіологічних та етологічних процесів у молюсків при дії різних полютантів в залежності від їх виду, статі та сезону.

  • Дослідження біохімічних та фізіологічних процесів малакотоксикології в системі хазяїн-паразит.

  • Вивчення комбінованої дії абіотичних (t, рН, обсихання) факторів та полютантів різної хімічної природи на молюсків.

  • Дослідження адаптивних реакцій молюсків до токсичності водного середовища.

  • Аналіз отриманих результатів.

Основні наукові результати. Досліджено вплив 21 токсиканту водного середовища на молюсків як черевоногих, так і двостулкових (14 видів). Встановлено значення основних токсикологічних показників: порогову концентрацію, LC0, LC50, LC100, зони токсичної дії. Встановлено особливості впливу на молюсків дії різних за природою полютантів.

Токсиканти локальної дії викликають “припікання” шкіри на найбільш чутливих ділянках тіла (навколощупальцева ділянка, краї дихального отвору). Пізніше спостерігаються відторгнення миготливого епітелію та руйнація його клітин. Звичайно, їй передують такі явища як вакуолізація цитоплазми, каріопікноз, каріорексис, каріолізис. Цей процес супроводжується ушкодженням дрібних кровоносних судин з численними точечними кровотечами.

Отрути нервово-паралітичної дії викликають знерухомлення тварин, розслаблення мускулатури (колюмелярного м’язу, м’язів голови та ноги) і, як наслідок цього, – проявлення яскраво вираженої реакції “випадіння”. Останнє проявляється вивисанням з устя черепашки розслаблених голови і ноги молюска. Підвищення концентрації токсикантів цієї групи у водному середовищі після фази судом викликає наступнє повне знерухомлення тварин.

Речовини наркотичної дії одразу (без фази судом) викликають реакцію “обмирання” молюсків. У залежності від концентрації наркотичних речовин у середовищі можливим є повернення їх до активногї життєдіяльності при перенесенні у чисту воду. Отрути комбінованої дії (наркотична та гемолітична дії) викликають гемоліз цих тварин і одночасно з ним – реакцію “обмирання”.

Вкрай небезпечним для молюсків є токсиканти цитоплазматичної дії, котрі зумовлюють вакуолізацію цитоплазми або появу волокнистих структур у цитоплазмі клітин в різних тканинах та органах молюсків. Дегенеративні явища, розвинуті у значному ступені, призводять до руйнації клітин і значних функціональних зрушень.

Речовини гемолітичної дії викликають деструкцію формених елементів гемолімфи молюсків, внаслідок чого їх дихальні пігменти (гемоціанін) опиняється в розчиненому стані у найважливішому комноненті їх внутрішнього середовища – гемолімфі. Ензиматичні отрути утворюють у молюсків комплексні сполуки з ферментами, блокуючи тим самим їх функціональні можливості.

Важкі метали (Zn, Cd, Pb, Cu, Ni, Mn, Cr) впливають на етологічні та фізіологічні реакції молюсків. Встановлено концентрації кожного з них, при яких спостераються реакції уникнення та обмирання. На гістологічному рівні досліджено вплив Zn, Cu, Pb на покриви тіла цих тварин та на вистилку легеневої порожнини у Pulmonata. З’ясовано особливості впливу йонів важких металів на основні фізіологічні процеси організму молюсків. Виявлено концентрації цих полютантів, які викликають розлади серцевої діяльності молюсків (тахікардію, брахікардію), зрушення в роботі органів дихання (зміни у кількості підйомів Pulmonata до плівки поверхні натягу води для забору кисню, тривалості інтервалів між черговими підйомами та тривалістю “вдихів”, кількості поглинутого під час “вдиху” повітря), органів травлення (зміни величи середньо-добового раціону, тривалості проходженння їжі через травний тракт, інтенсивності живлення, кількості виділених фекаліїв), процес розмноження (частота парувань, кількість кладок, що припадає на одну особину, кількість яєць в кладці та їх розміри, тератогенні порушення). Під впливом іонів важких металів водного середовища відбувається зрушення водно-сольового обміну, що супроводжується стоншенням черепашок у молюсків, дегідратацією в одних випадках, в других – обводненням тіла з появою спочатку пастозності, пізніше – розмитих набряків голови та ноги, відбувається зрушення фізико-хімічних властивостей гемолімфи молюсків (питома вага, в’язкість, рівень концентрації водневих іонів, вміст гемоглобіну та забезпеченість ним загальної маси тіла та маси м’якого тіла). Ці полютанти по-різному накопичуються в різних органах і тканинах прісноводних молюсків (гемолімфа, гепатопанкреас, зябри, мантія, черепашка, нога). Під впливом токсичних речовин відбувається їх перерозподіл між ними з переважним надходженням важких металів в гепатопанкреас, черепашку та зябри. Ці полютанти викликають істотні зрушення вуглеводневого, білкового, ліпідного та вітамінного метаболізму. Впливають вони і на вміст ферментів (амілаза, ферменти переамінування).

Всі вищезгадані зрушення є достовірними, що доведено обробкою цифрових результатів експериментів методами варіаційної статистики (точність результатів не менше 94,5%). Усі виконані дослідження є новими для науки, їх результати поповнять новими даними існуючі у світі наукові результати з водної токсикології.



Практичне спрямування результатів:

  1. З’ясовано зрушення яких функцій, якого рівня можуть свідчити про стан забруднення водного середовища іонами важких металів.

  2. Визначено для черевоногих і двостулкових прісноводних молюсків, які з них можуть бути використані як монітори при біотестуванні та біологічному моніторингу стану водного середовища.

  3. Встановлено значення основних токсикологічних показників (LC0, LC50, LC100, порогова концентрація, токсичність, коефіцієнт витривалості, період первинної адаптації та ін.) для трьох найпоширеніших видів черевоногих і чотирьох видів двостулкових молюсків.

Результати дослідження впроваджуються в навчальний процес при викладанні курсів: “Зоологія безхребетних”, “Основи екології”, “Основи біоценології”, “Загальна гідробіологія”. Вони використовуються аспірантами при підготовці кандидатських дисертацій, студентами, магістрантами – при написанні курсових і дипломних робіт.

За результатами дослідження опубліковано 74 наукові праці, вони були апробовані на 17 наукових конференціях різного рівня.



Основні висновки.

  1. Під впливом полютантів різної природи (мінерального та органічного походження) у прісноводних молюсків спостерігаються захисно-пристосувальні реакції (реакція уникнення, ослизнення тіла, пастозність) та реакції патологічні (утворення розлитих набряків тіла, “випотівання” гемолімфи, одномоментна екскреція аж до викидання порожніх перітрофічних мембран) – при LC25 та LC50.

  2. Гістологічні зрушення у молюсків, споводовані діює токсикантів, зводяться до набрякання клітин миготливого епітелію покривів та вистилки легеневої порожнини з подальшою їх вакуолізацією, каріопікнозом, каріорексисом і каріолізисом.

  3. У гепатопанкреасі відбувається руйнація основної речовини та клітин міжацинарної сполучної тканини залозистих та вапнякових клітин печінкових трубочок та еластинових і ретикулінових волокон.

  4. У мантії відбувається деформація та деструкція сполучної тканини, м’язевих, нервових волокон.

  5. Спостерігаються суттєві зрушення у роботі серцево-судинної системи (тахікардія або брахікардія – у залежносіт від природи та концентрації токсиканта).

  6. Зареєстровано статистично вірогідні порушення роботи органів дихання (при LC25 – підвищення активності дихання, при більш високих концентраціях полютантів – його гальмування аж до повного припинення цього фізіологічного процесу).

  7. У затруєному середовищі спочатку (до LC25) спостерігається інтенсифікація процесів живлення (зростання величини середньодобового раціону та швидкості проходження їжі через травний тракт). При більш високих концентраціях токсиканта (LC50) ці процеси гальмуються, а при вищих за LC75 – зовсім припиняються.

  8. Під дією токсикантів тварини рідше паруються, викидають менше кладок, кладки містять у собі менше яєць, частими є тератогенні зрушення, при LC50 і вище процес розмноження припиняється.

  9. Порушення водно-сольового балансу, викликані дією токсикантів, супроводжують утворенням розлитих набряків голови і ноги аж до прояву реакції випадіння і стоншенням черепашок.

З 2003р. 6 членів наукової малакологічної школи стали виконавцями нового держбюджетного наукового проекту “Прісноводні молюски в системі біологічного моніторингу” (керівник науково-дослідної роботи – Стадниченко Агнеса Полікарпівна, термін виконання 2003-2006 рр.).

Мета досліджень: за допомогою тест-об’єктів (прісноводних молюсків) з’ясувати дію різних за хімічною природою полютантів на морфологічні особливості та основні життєві функції об’єктів дослідження з метою застосування їх для біотестування в системі екологічного моніторингу природних вод Житомирського Полісся.

Основні завдання досліджень:

  • Дослідити дію речовин локальної дії на етологічні, гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • З’ясувати дію речовин нервово-паралітичної дії на етологічні, гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • Вивчити дію речовин наркотичної дії на етологічні, гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • Дослідити дію речовин комбінованої дії на етологічні, гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • З’ясувати дію речовин цитоплазматичної дії на етологічні гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • Вивчити дію речовин гемолітичної дії на етологічні гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • Дослідити дію ензимних отрут на етологічні, гістологічні, фізіолого-біохімічні показники молюсків

  • Встановити рівень кумуляції різних хімічних полютантів (йонів важких металів, пестицидів, гербіцидів, фенолів і т.п.) в гідробіонтах.

  • Підготувати та захистити кандидатську дисертацію з теми: “Вплив йонів важких металів на морфо-фізіологічні особливості ставковика озерного” (виконавець Вискушенко Д.А.).

Стан проблеми: В останні роки констатується різке зростання антропогенного впливу на водні екосистеми. Велика кількість токсичних речовин, котрі належать за фізіологічною дією до різних за природою та особливостями їх дії на гідробіонтів груп полютантів, потрапляють у гідромережу. Вони являють собою чималу небезпеку, поскільки навіть у порівняно незначних концентраціях можуть проявляти токсичний вплив на водні організми. Поряд з токсичною дією ці речовини викликають небезпечні біологічні наслідки (наприклад, виступають мутагенними чинниками та ін.).

Екологічний моніторинг навколишнього середовища з метою виявлення фактів та основних джерел забруднення є одним із завдань сучасної біології. Пріорітетним напрямком в його реалізації є пошук природних шляхів діагностики стану біотопів, а саме: використання гідробіонтів як індикаторів рівня забруднення. Прісноводні молюски є найбільш зручними для проведення подібних досліджень. Дослідження такого плану на прісноводних молюсках тільки розпочинаються.



Ідеї, факти та гіпотези проекту:За останні десятиліття в світовій науковій літературі накопичилося чимало робіт, присвячених вивченню дії різних за природою та концентрацією токсикантів на гідробіонтів, у тому числі й на прісноводних молюсків. Одначе скористатися з них у переважній більшості випадків неможливо з низки причин. По-перше, їх авторами використано нестандартні умови дослідів, по-друге, спостерігаються значні видові відмінності, зумовлені застосуванням дуже широкого спектру об’єктів токсикологічних досліджень, по-третє, у переважній більшості експериментів використано невелику кількість досліджених особин, по-четверте, майже усі експерименти були короткотривалими. Все це і зумовлює велику розбіжність у значеннях основних токсикологічних показників, отриманих для одних і тих же тест-об’єктів.

На наш погляд, у системі біологічного моніторингу рівня забрудненості нативних вод у межах кожного регіону доцільним є використання невеликої кількості видів тест-об’єктів, які детально будуть досліджені щодо впливу різних груп токсичних речовин (локальної, нервово-паралітичної, наркотичної, комбінованої дії, цитоплазматичні, гемолітичні та ензимні отрути) на гістологічні зміни, біохімічний склад різних тканин та органів, на перебіг основних етологічних та фізіологічних реакцій. Щоби уникнути випадковостей при досліджені, можна використовувати молюсків як типових об’єктів біологічного моніторингу. Доцільно брати таку кількість тест-об’єктів, яка була би достатньою для обробки цифрових матеріалів експериментів методами варіаційної статистики.Нарешті, раніше, ніж види молюсків буде визначено як тест-об’єкти, вони повинні бути всебічно досліджені в короткотривалих гострих і тривалих хронічних дослідах. Слід зазначити, що тривалість хронічних дослідів не може бути однаковою для використання високих і низьких концентрацій токсикантів.



Очікувані результати виконання проекту, їх відповідність світовому рівню: В результаті досліджень планується з’ясувати діапазон значень тих концентрацій різних за природою полютантів, які викликають зрушення гістологічної будови, поведінкових реакцій, різних фізіологічних та біохімічних показників.

Очікувані результати будуть у повній відповідності до таких світового рівня.



Використання результатів можливе в системі екологічного моніторингу природних вод. Крім того, вони будуть становити інтерес для екологів, гідробіологів, працівників рибних господарств, тощо. Нарешті, очікувані результати можна буде використовувати при викладанні дисциплін екологічного циклу у вищих навчальних закладах.


ІV. НАПРЯМОК НАУКОВОЇ РОБОТИ КОЖНОГО НАУКОВЦЯ



СТАДНИЧЕНКО АГНЕСА ПОЛІКАРПІВНА


Професор, завідувачка кафедри зоології



Біографічні дані. Доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Агнеса Полікарпівна Стадниченко народилася 18 вересня 1935 року у м. Пирятин Полтавської області. У 1958 році закінчила біологічний факультет Львівського державного педагогічного університету, де здобула спеціальність вчителя біології та хімії.

З 1958 р, працювала за спеціальністю в школах м. Львова, потім навчалася в аспірантурі на кафедрі зоології безхребетних Львівського державного університету ім. І.Франка. По закінченні аспірантури працювала старшим викладачем, а з 1970 р. доцентом Астраханського технологічного інституту рибної промисловості та господарства. З 1971 р. – доцент, а з 1973 р. – завідувач кафедри зоології Житомирського державного педагогічного інституту (тепер Житомирського державного уныверситету імені Івана Франка). Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти ІІІ-ІV рівня акредитації понад 40 років, в тому числі у Житомирському державному університеті – 31 рік. Основні навчальні курси, які веде проф. А.П. Стадниченко “Зоологія безхребетних”, “Водна токсикологія”, “Гідробіологія”, “Основи трофології” та ін.
Основні напрямки наукових досліджень: малакологія, паразитологія, екологія, водна токсикологія, гідробіологія.
Найважливіші результати наукової роботи:

Агнеса Полікарпівна – перша в Україні жінка-малаколог. Єдина в країні доктор наук у цій галузі. Знана в багатьох країнах світу: підтримує наукові контакти з малакологами й паразитологами 32 країн Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки.



Нею створено наукову школу малакологів, яка займається вирішенням різноманітних проблем, що стосуються цієї галузі зоологічної науки. Через аспірантуру підготовлено 8 кандидатів наук, семеро з яких успішно працює зараз на кафедрах зоології, ботаніки, екології Житомирського державного університету імені Івана Франка. За час роботи студентської наукової проблемної групи, якою незмінно керує А.П. Стадниченко з 1976 року і дотепер, у роботі взяли участь близько 250 студентів, 180 з яких стали співавторами наукових публікацій. За останні 30 років під її керівництвом студентами захищено близько 80 дипломних робіт, вона підготувала 5 студентів переможців Всеукраїнських студентських олімпіад з біології, 5 переможців Всеукраїнських конкурсів на кращу наукову студентську роботу, 5 школярів переможців Всеукраїнських олімпіад Малої Академії Наук, 3 переможців Всеукраїнських біологічних олімпіад і одну школярку-призера (бронзова медаль) Міжнародного конкурсу на кращу учнівську наукову роботу з екології (Туреччина, 2000 р.).

Вона постійно працює над підвищенням рівня організації та проведенням учбово-методичної роботи, застосовуючи нові прогресивні методи викладання та контролю за рівнем знань студентів (проблемне навчання, метод занурення, модульно-рейтингова система).

Об'їздивши усю Україну, зібрала величезні колекційні матеріали черепашок прісноводних молюсків {понад 225 видів). Зараз вони зберігаються в Національному науково-природничому музеї НАН України (Київ), у Державному природничому музеї НАН України (Львів), зоологічному музеї Російської Академії наук (Санкт-Петербург). Численні матеріали, зібрані нею та студентами під ЇЇ керівництвом, ввійшли до обмінного фонду з науковими установами інших країн.

За час роботи на ниві педагогічної освіти вона підготувала понад 4,5 тис. молодих фахівців. З деякими з них підтримує тісні стосунки й дотепер. У біологічних кабінетах загальноосвітніх шкіл Житомирщини, Рівненщини, Вінниччини є колекції безхребетних тварин, виготовлені студентами кафедри зоології і передані цим навчальним закладам.

Енергійна, допитлива, Агнеса Полікарпівна постійно розширює коло своїх наукових інтересів. Постійно працює над собою. Володіє п'ятьма мовами. Невипадково вона двічі отримувала гранти фонду "Відродження". Такі ж гранти отримали і троє її аспірантів.
Публікації та участь у конференціях. Загальна кількість публікацій – понад 350, з них 13 монографій, понад 60 журнальних статей, видрукуваних як у вітчизняних, так і зарубіжних провідних періодичних виданнях, серед яких: “Ruthenica”, “Паразитология”, “Зоологический журнал”, “ “Малакология”, “Вестник зоологии”, “Вісник ДААУ”, “Гідробіологічний журнал”, “Вісник Ужгородського університету”, “Вісник Тернопільського університету”, “Вісник Житомирського державного педагогічного університету” та ін. Агнеса Полікарпівна є автором трьох томів 40-томного видання "Фауна України" (видавництвово "Наукова думка"), що виходить під егідою Інституту зоології НАН України. Кількість наукових та науково-практичних конференцій різного рівня (міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, обласних, регіональних, міжвузівських), в яких брала участь Стадниченко А.П., перевищує 200.

Список найважливіших наукових праць (монографій):

  1. Стадниченко А.П. Перлівницеві. Кулькові (Unionidae. Pisidiidae) (Фауна України). – К.: Наук. думка, 1984. – Т. 29, вип. 9. – 384 с.

  2. Стадниченко А. П.  та ін. Природа Житомирщини – К.: Вища школа, 1984. – 251 с.

  3. Стадниченко А. П.  та ін. Очерк истории изучения пресноводной малакофауны Украины / Деп. в УкрНИИТИ 04.08.86, №1783 – Ук 1986. – 235 с.

  4. Стадниченко А. П., Чирков М. А. Фауна прудовиковых Украины / Деп. в УкрНИИТИ 30.05.86 г №1333 – Ук 1988. – 321с.

  5. Стадниченко А.П. Молюски і трематоди / Деп. в Укр НИИТИ – 24.08.89– №1023-Ук 89. – 201с.

  6. Стадниченко А.П. Пухирчикові. Витушкові. Котушкові (Physidiidae. Bylinidae. Planorbidae) (Фауна України). – К.: Наук. думка, 1990. – Т. 29, вип. 4. – 276 с.

  7. Стадниченко А. П. та ін. Прудовиковые и чашечковые Украины (биология, экология, полезное и вредное значение, методы исследования) / Деп. в УкрИНТЭИ 28.04.92, №490. – Ук 1992. – 245 с.

  8. Стадниченко А.П., Аністратенко В.В. Литторинообразные. Риссоиобразные (Littorinoformes. Rissoiformes) (Фауна України). –К.: Наук. думка, 1994. – Т. 29, вип. 1. кн. 2. – 211 с.

  9. Стадниченко А. П.  та ін. Екологічна криза та поведінка тварин / Деп. в ДНТБ України 04.09.95., №2049 – Ук 1995. – 121 с.

  10. Стадниченко А. П. та ін. Ставковикові та чашечкові України / Деп. в Укр УНТЕУ 02.12.96 г., №244-Ук 1996. – 210с.

  11. Стадниченко А. П.  та ін. Методи дослідження молюсків / Деп. в ДНТБ України 22.03.09 р №78 – Ук 1999.- Київ, 1999 – 316с.

  12. Стадниченко А. П. та ін. Рідкісні і зникаючі види тварин Житомирщини. – Житомир: Волинь, 2003. – 176с.

  13. Стадниченко А. П. Прудовиковые и чашечковые (Lymnaeidae, Acroloxidae) Украины. – Киев: Центр учебной литературы, 2004. – 327с.


КИРИЧУК ГАЛИНА ЄВГЕНІЇВНА
Доцент кафедри зоології
Біографічні дані. Киричук (Орехівська) Галина Євгеніївна народилась у 1971 р. у м. Радомишлі Житомирської області. У 1988 р. після закінчення з золотою медаллю Радомишльської середньої школи №1 ім. Т.Г.Шевченка поступила на природничий факультет Житомирського педагогічного інституту імені Івана Франка. У 1993 році закінчила з відзнакою цей навчальний заклад і отримала кваліфікацію спеціаліста “вчителя біології і хімії середньої школи”. Працювала вчителем біології в загальноосвітній школі № 1 м.Радомишля (1993 р.). З 1993 по 1996рр. навчалась в аспірантурі при Житомирському педагогічному університеті за спеціальністю зоологія.

Основні етапи педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації:



  • З 22 жовтня 1996 р. по 1 грудня 1997 р. – асистент кафедри зоології Житомирського педінституту.

  • З 1 грудня 1997 р. по 1 червня 1998 р. – старший викладач кафедри зоології Житомирського педінституту.

  • З 1 червня 1998 р. по 30 квітня 1999 р. – заступник декана природничого факультету Житомирського педінституту.

  • З 30 квітня 1999 р. по 11 травня 1999 р. – старший викладач кафедри зоології Житомирського педінституту.

  • З 11 травня 1999 р. по 27 травня 1999 р. – асистент кафедри зоології Житомирського педінституту.

  • З 27 травня 1999 р. по 22 лютого 2000 р. – асистент кафедри зоології Житомирського педуніверситету.

  • З 22 лютого 2000 р. по 15 травня 2000 р. – старший викладач кафедри зоології Житомирського педуніверситету.

  • З 15 травня 2000 р. по 14 грудня 2000 р. – в.о. завідувачки кафедри ботаніки Житомирського педуніверситету.

  • З 14 грудня 2000 р. по 18 квітня 2002 року – в.о. доцента кафедри зоології та зав.кафедрою ботаніки Житомирського педуніверситету.

  • 18 квітня 2002 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання доцента кафедри зоології (атестат доцента.

  • З 18 квітня 2002 року по даний час - завідувачка кафедри ботаніки, доцент кафедри зооології Житомирського державного університету імені Івана Франка

Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації – 7 років, у тому числі у Житомирському державному університеті – 7 років.

Розробила та читає курс “Біологічна хімія”, магістерські курси “Біохімічні основи життєдіяльності живих організмів”, “Екологічна фізіологія та біохімія”. Керує написанням курсових та дипломних робіт. Під її керівництвом працює наукова студентська проблемна група "Гідробіологічні дослідження малакоценозів". Бере участь у науково-організаційній роботі кафедри та методичному забезпечені навчального процесу.

Кандидат біологічних наук з 1997 р. Дисертацію "Морфофункціональні особливості порового апарату деяких груп Bivalvia" захистила в спеціалізованій раді Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.

Була нагороджена грантом Соросівського аспіранта (№ PSU 064044 запит №7736 з 1.12.95 по 1.11.96 рр.) та знаком “Відмінник освіти України”. У 2003 році Киричук Г.Є. стала лауреатом премії Президента України для молодих вчених (свідоцтво № 90 від 19 грудня 2003 року №1465/2003). Опублікувала у співавторстві 1 навчальний посібник рекомендованний Міносвіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів, 3 методичні посібники, рекомендовані вченою радою Житомирського державного університету.



Киричук Г.Є. брала участь у виконанні наукової держбюджетної теми ”Вплив полютантів на поведінкові особливості, макроструктуру та фізіолого-біохімічні показники різних тканин та органів молюсків” (№ державної реєстрації 0101V002760, котра виконувалася з 01.01.2000 по 31.12.2002), з 01.01.2003 року – у складі виконавців нової наукової теми “Прісноводні молюски в системі біомоніторингу”.
Основний напрямок наукових досліджень: екологія, водна токсикологія, біохімія, фізіологія, гістологія прісноводних молюсків України.
Тематика наукової роботи: Вплив іонів важких металів на етологічні, гістологічні та фізіолого-біохімічні показники життєдіяльності прісноводних молюсків.
Мета роботи – дослідити особливості токсикологічного впливу іонів важких металів на різноманітні аспекти процесів життєдіяльності прісноводних молюсків. У зв’язку з цим вирішувалися такі завдання:

  1. Дослідити процеси аккумуляції іонів важких металів різними групами прісноводних молюсків.

  2. Здійснити порівняльний аналіз акумулятивної зпроможності різних органів та тканин.

  3. Описати основні токсикологічні показники щодо іонів свинцю, кадмію, міді та цинку.

  4. Встановити особливості фізико-хімічних характеристик гемолімфи прісноводних молюсків в нормі, при інвазії, за дії іонів важких металів та при сукупній їх дії.

  5. Визначити основні біохімічні показники білкового та вуглеводного обмінів за дії іонів важких металів.


Актуальність дослідження. Однією з суттєвих проблем сучасності є попередження забруднення водного середовища полютантами, як органічної (пестициди, гербіциди, хімічні засоби боротьби з шкідниками рослин сільськогосподарського призначення), так і неорганічної природи (іони важких металів). Зазначимо, що промислові стічні води є багатокомпонентними за своїм хімічним складом (Лукьяненко, 1967), що призводить до багатофакторного впливу на гідробіонтів. Як відмічалось (Цыбань, 1980), на індивідуальному рівні, дія токсикантів призводить до змін хімічного складу, морфологічних характеристик клітин, осмотичних функцій, виникненню та утворенню патологічних форм, мутацій, порушенню дихання та орієнтації гідробионтів в просторі. Все це є наслідком патологічних змін біохімічних, морфологічних, етологічних, фізіологічних та генетичних характеристик популяцій. У рішені цих проблем досить важливе місце займають біологічні методи індикації та контролю за станом вод (Христофорова, 1989). Це в свою чергу призводить до пошуків тест-об’єктів - видів, що придатні для використання їх в системі екологічного моніторингу. До останніх відносяться і молюски, оскільки вони відповідають тим вимогам, які ставляться до видів-індикаторів, а саме:

  1. Рівень накопичення токсикантів їх органами та тканинами на декілька порядків вище, ніж в навколишньому середовищі;

  2. Вони широко розповсюдженні в прісних водоймах;

  3. Популяції їх досить часто відрізняються високими показниками густини поселення.

За останні десятиліття в світовій науковій літературі накопичилося чимало робіт, присвячених вивченню дії різних за природою та концентрацією токсикантів на гідробіонтів, у тому числі й на прісноводних молюсків. Одначе скористатися з них у переважній більшості випадків неможливо з низки причин. По-перше, використанні нестандарстні умови дослідів, по-друге, спостерігаються значні видові відмінності, зумовлені застосуванням дуже широкого спектру об’єктів токсикологічних досліджень, по-третє, у переважній більшості експериментів використано невелику кількість досліджених особин, по-четверте, майже усі есперименти були короткотривалими. Все це і обумовлює досить різноманітні значення основних токсикологічних показників та широке варіювання результатів отриманих для одних і тих самих видів.

На наш погляд, у системі біологічного моніторингу рівня забруднення води в межах кожного регіону доцільним є використання невеликої кількості видів тест-об’єктів, які детально будуть дослідженні щодо впливу різних груп токсичних речовин (локальної, нервово-паралітичної, наркологічної, комбінованої дїї, цитоплазматичні, гемолітичні та ензимні отрути) на гістологічні зміни, біохімічні показники тканин та органів, на перебіг основних етологічних та фізіологічних реакцій та кумулятивні особливості молюсків. Крім того, слід брати таку кількість тест-об’єктів, яка була би достатньою для обробки цифрових матеріалів методами варіаційної статистики. Зазначимо, що молюски повинні бути всебічно обстежені в короткотривалих гострих і тривалих хронічних дослідах. Все це і призвело до дослідження нами даного напрямку.


Наукова новизна. Вперше досліджено процеси тканинного розподілу іонів важких металів в організмі п’яти видів прісноводних молюсків, описано коефіцієнти накопичення, коефіцієнти донної біологічної аккумуляції, ранговий коефіцієнт Спірмена. Встановлено особливості перебігу біохімічних процесів в нормі та за дії трематодної інвазії і іонів важких металів (кількісний вміст глюкози, молочної кислоти, піровиноградної кислоти, загального білка, альбумінів, глобулінів, сечовини, залишкового азоту та ін.)

Вперше проаналізовано комплексний влив іонів важких металів на поведінкові та фізіологічні реакції молюсків та на фізико-хімічні показники гемолімфи цих тварин.



Найважливіші результати наукової роботи

Початок наукового дослідження потребував обстеження природних біоценозів. В результаті останнього з’ясуваний стан природних гідросистем 7 річок Житомирського Полісся та встановлено їх видовий склад малакоценозів (Киричук, Стадниченко, Янович, 2000). Зроблено часовий порівняльний аналіз цих популяцій. Встановлено збіднення фауни молюсків з 25 до 12 видів. Описано особливості екології перлівницевих та кулькових Житомирського Полісся (Киричук, Стадниченко, Янович, 2001). Розглядаються строки розмноження та особливості каріотипів деяких видів двостулкових (Мельниченко, Янович, 2000; Мельниченко, Янович, Корнюшин, 2001). Проаналізовано вплив на розвиток малакоценозів гідрохімічних та гідрологічних чинників (температури, швидкості течії, характеру донних відкладень, глибини, активної реакції середовища, мінералізація води, газового режиму, окислюваності) та антропогенного чинника. Проведено порівняльний аналіз малакофауни головних річок Центрального Полісся (Стадниченко, Киричук, Янович, Гарбар, Мельниченко, Куркчі, 1998; Мельниченко, Янович, 2000). Розраховані потужності перлівницевих Житомирського Полісся (Янович, 2000). Проаналізувавши природний фон та ті антропогенні чинники, котрі можуть викликати порушення різноманітних життєвонеобхідних процесів ми встановили основні токсикологічні показники для ряду найбільш розповсюджених на Житомирському Поліссі видів молюсків. Встановлені значення основних токсикологічних показників (мг/дм3) для 7 видів молюсків підданих дії 25 токсикантів (Киричук, Янович, Василенко, 2000). Встановлено, що нітрат амонію для Colletopterum piscinale є помірнотоксичною, а для Unio rostratus - слаботоксичною речовиною. Порогова концентрація для цих перлівницевих знаходиться у межах 0.01-0.1 мг/л. У розвитку процесу отруєння чітко прослідковується фазність. (Янович, 2000). Встановлено, що для кульки річкової слабкий розчин гідрохінону (0,042 мг/дм3) відповідає фазі стимуляції. Затравлення ним середовища (0,42 мг/дм3 токсиканта) викликає початкові етапи фази депресії, а експонування молюсків у розчині токсиканту концентрацією 4,2 мг/дм3 призводить до розвитку глибокої депресії у піддослідних тварин. Досліджено вплив цих концентрацій на роботу переживаючих клітин зябрового миготливого епітелію кульки річкової, що є одним з показників фізіологічного відгуку організму щодо дії токсикантів (Киричук, Самчишина, Скоростецкая, Кондратюк, 2000; Киричук, Муж, Ленартович, Самчишина, 2002). Такаж картина спостерігається і при затруєнні кульки річкової розчином аміаку та поверхнево-активних речовин (Киричук, Ленартович, 2001)

Однією з особливостей промислових стічних вод є багатокомпонентність їх хімічного складу (Лукьяненко, 1967). Саме тому, визначення фізіологічної дії лише одного з компонентів таких вод на гідробіонтів не дає чіткої картини щодо всебічності дії таких викидів, адже ці суміші можуть бути значно токсичнішими, ніж кожний з їх компонентів окремо. Для встановлення синергічної та антагоністичної дії іонів важких металів використовувалися їх солі з однойменним аніоном (CuCl2*2H2O, ZnCl2, PbCl2, CdCl2*2.5 H2O, MnCl2*4 H2O, CrCl3*6 H2O, BaCl2*2 H2O, CaCl2, MgCl2, FeCl3). Застосованні токсиканти за прийнятою класифікацією (Метелев, Канаев, Дзасохова, 1971) відносяться до отрут нервово-паралітичної дії. Іони вносили попарно (Киричук, Дуда, 2002).

Вивчення вплив іонів важких металів на досліджуваних тварин спонукало дослідити вміст іонів важких металів в тканинах та органах черевоногих та двостулкових молюсків в природних екосистемах. При цьому чітко встановлювалась їх видова назва, аналізувався тканинний розподіл, включався обов’язково трематодний чинник та обговорювалися статеві відмінності в кумулятивній здатності (Kirichuk, 1998; Киричук, Першко, 2001; Киричук , 2002). Крім того, було проаналізовано кумулятивний ефект у особин різних популяцій. Вирахувані коефіцієнти кумуляції, донної біологічної аккумуляції та спірмена (Киричук, Стадниченко, Першко, 2002)

Одним з аспектів дослідження стало обговорення фізико-хімічних особливостей гемолімфи черевоногих молюсків. Представники родини Bulinidae характеризуються наявністю в їх гемолімфі розчиненого в плазмі гемоглобіну (Lankester,1872) – одного з дихальних пігментів гемолімфи молюсків. Питання про функціональне навантаження цього пігменту давно обговорюється дослідниками (Borden,1931; Jones, 1961), однак, не існує однозначного погляду щодо даної проблеми. Одні (Коржуев,1964) вважають, що основною функцією гемоглобіну є транспорт кисню до тканин та вуглекислого газу від них, інші (Флоркен, 1947), що він підтримує колоїдноосмотичний тиск гемолімфи. Існує також думка, що цей білок є одним із важливих чинників водно-сольового обміну. Припускається (Алякринська, 1979), що гемоглобін забезпечує високу буферну ємкість гемолімфи тоді, коли молюски переходять на анаеробний шлях обміну. Аналіз всіх висловлених думок привів до висновку (Алякринська, 1996) про поліфункціональні можливості цього дихального білка.

У зв’язку з широкими можливостями фізіологічних функцій обговорюваного показника постає потреба проаналізувати деякі його особливості, а саме популяційну, сезонну та видову мінливість та простежити залежність цього показника від дії паразитарного чинника. Аналіз літературних джерел показав, що такі відомості зустрічаються (Стадниченко та ін., 1980), але вони розрізненні і нечисленні. Крім того, наші дослідження є передумовою вивчення біохімічних адаптацій гідробіонтів щодо токсикологічного впливу різних хімічних реагентів та вивченням впливу останніх на особливості вмісту гемоглобіну в гемолімфі молюсків родини Bulinidae.



Нашими дослідженнями встановлено, що вміст гемоглобіну у P. purpura та P.corneus коливається в межах від 0.19 до 2.17 г%. Статистично достовірних відмінностей по досліджених показниках між двома видами молюсків не встановлено. Доведено, що фізико-хімічні властивості гемолімфи P.corneus характеризуються екотопічною мінливістю. Відмічено сезонні зміни кількісного вмісту гемоглобіну у P.corneus. У P.corneus активна реакція середовища (рН) зростає у напрямку весна-осінь , що характеризує властивості буферної системи гемолімфи. Наявність партеніт різних видів трематод неоднаково впливає на показники гемолімфи. Одні види паразитів (E. aconiatum) ведуть до підвищення обмінних процесів, другі (C. cornutus) – до пониження, треті (T. excavata) – лишаються байдужим чинником. Вивчивши попередньо стан гемолімфи у нормі ми вирішими проаналізувати як впливають на неї різні за своєю природою реагенти. Дослідження різних концентрацій нітрата амонію - токсиканту комбінованої дії (нервово-паралітичної, локальної та гемолітичної) (Стадниченко, Иваненко, Киричук и др., 1999) показало, що наслідком токсичної дії цієї речовини є порушення водного балансу, а саме зневоднення мягкого тіла та зменшення об’єма гемолімфи. У отруєних нітратом амонію витушок концентрація гемоглобіну в гемолімфі лишається на рівні контролю, але при забезпечені цим дихальним пігментом загальної маси тіла та маси м’якого тіла спостерігаються статистично достовірні відмінності зсуву. Ознаки отруєння перш за все виражені у інвазованих особин (Echinoparyphium aconiatum). У них же більш важче протікає патологічний процес та спостерігається більш висока смертність особин. Слідуючим моментом було вивчення дії іонів важких металів на основні фізико-хімічні показники гемолімфи (об’єм гемолімфи, вміст гемоглобіну, забезпеченість гемоглобіном загальної маси тіла, забезпеченість маси м’якого тіла). В результаті дослідження дії трьох концентрації (100, 200, 300 мг/л) хлориду заліза (Стадниченко, Иваненко, Киричук, Янович, 2001) встановлено, що при 100-300 мг/л токсиканту у всіх досліджуваних тварин зареєстровано підкислення гемолімфи, що свідчить про порушення кислотно-лужного балансу гемолімфи та розвиток некомпенсованого ацидозу. Статистично достовірних відмінностей в затруєнному середовищі за обговорюваними показниками не зареєстровано, що свідчить про слабку токсичність йону заліза для витушок. Досліджено короткотривала дія високих концентрацій (ЛК2548, ЛК5048, ЛК7548) іонів важких металів (Zn2+, Cd2+, Pb2+, Cu2+) та партеніт трематод Echinoparyphium aconiatum на основні показники гемолімфи витушок (Киричук, 2002). Встановлено, що незначні дози токсиканту (2,5,10 гранично допустимих концентрацій (ГДК) протягом 2,7 та 14 діб) неоднозначно впливають на різні піддослідні групи витушок. Так, у інвазованих молюсків вміст гемоглобіну в гемолімфі під дією токсикантів падає, а у інтактних - зростає. Встановлено, що за обговорюваними показниками іон Cu2+ є високотоксичним, іони Zn2+ та Cd2+ - сильнотоксичними, а Pb2+ - помірнотоксичним реагентом. На садово-городніх ділянках приватного сектору, розміщених у околицях Житомира, населенням для боротьби з бур’янами (у першу чергу – з пирієм) широко використовується дефоліант раундап. Останній полегшує обробіток грунту й дає деякий додаток до врожаю. На жаль однак, норми застосування цього пестициду нерідко перевищуються, і він з талими або дощовими водами змивається з полів і потрапляє у гідромережу р. Тетерів До складу раундапу входять гідрофосфат і поверхнево-активні речовини (ПАР) у співвідношенні 2:1. Отже при значних концентраціях цього полютанта у природних водах на тварин, які їх населяють, комплексно діють дві різні за своєю природою ї механізмом впливу речовини, а саме: гідрофосфат (нервово-паралітична дія) та ПАР (локальна та ферментативна дія). Вплив раундапу на різні сторони життєдіяльності черевоногих гідробіонтів раніше не досліджувався. Нас цікавило, як впливають різні його концентрації на фізико-хімічні властивості гемолімфи витушки рогової в нормі та при інвазії її трематодами (Стадниченко, Киричук, Янович, Іваненко, 2000). При дії на витушок токсичного середовища участь гемоглобіну в транспортуванні кисню зменшується в системі “оксигемоглобін – гемоглобін” вправо: концентрація його зростає у всіх піддослідних тварин. Проте, підвищення рівня вмісті гемоглобіну в гемолімфі неоднакове у незаражених і заражених трематодами витушок . У перших з них при високих концентраціях токсиканту вміст гемоглобіну зростає на 31,82%, в той час як при 10 мг/л раундапу в середовищі, (воно становить у них 4,8-5,4%). При 25 мг/л токсиканту незаражені тварини спроможні зберігати життєздатність при підвищенні концентрації гемоглобіну на 12,5% проти норми. У інвазованих тварин через пригнічення паразитами їх захисно-пристосувальних можливостей цей показник набагато вищий – 19,8%. А при 50 мг/л раундапу у середовищі ці показники становлять 31,8 і 38,4% відповідно. В останньому випадку концентрація токсиканту виявляється нищівною і для незаражених трематодами тварин, у яких виникає напруженість захисно-пристосувального процесу, про що свідчать, по-перше, високі абсолютні значення вмісту гемоглобіну в їх гемолімфі (перевищують норму в 1,3 рази), а по-друге, менша різниця за цим показником між вільними від зараження тваринами. При дії карбофосу (1, 25, 50, 75 мг/л) на Planorbarius corneus не спостерігається змін фізико-хімічних властивостей гемолімфи (Стадниченко, Киричук, Янович, Іваненко, 2001).

Дослідження гемолімфи та інших тканин і органів молюсків показало, що при дії токсикантів різних за своєю природою відбуваються зміни і на біохімічному рівні. Так, при вивчені дії нітрату амонію з’ясовано, що при дії токсиканту концентрацією 2000 мг/л явище гіперазотемії прослідковується як у інвазованих, так і у не інвазованих тварин. Зростання концентрації полютанту (4000-6000 мг/л) по різному впливає на дозліджувані показники. Так, у вільних від інвазії тварин ці показники опускаються до норми, а у інвазованих рівень їх знижується до норми (4000 мг/л), а потім при 6000 мг/л спостерігається незначна гіпоазотемія (Стадниченко, Киричук, 2000). При досліджені вмісту іонів Na+, K+, Cl- в гемолімфі витушки при збільшенні концентрації токсиканту від 2000 до 6000 мг/л вміст натрію зменшується на 43-51%, калію збільшується в 2,2-5,2 рази, а хлору у заражених особин збільшується в 2 рази, а у незаражених спочатку зменшується в 1,6 рази, а потім досягає значень контролю (Стадниченко, Киричук, Таран, Пинкина, 2001). Вміст же глюкози при даних умовах з зростанням концентрації падає. Тобто у всіх досліджених особин з зростанням концентрації токсиканту спостерігається прогресуюча гіперглікемія (Стадниченко, Киричук, Таран, 2002) Крім того, у середовищі, що містить 2000-6000 мг/л токсиканту, у всіх піддослідних тварин розвивається гіперпротеїнемія, рівень якої прямо пропорційний концентрації амонію нітрату. При цьому вміст загального білка в гемолімфі зростає в неоднаковій мірі у особин різних за своїми гідрологічним та гідрохімічним режимами популяцій (Стадниченко, Киричук, Таран, 1999; Стадниченко, Киричук, Таран, 2000). Для більш глибокого розуміння процесу було проведено видове порівняння вмісту білка в організмі різних видів прісноводних молюсків (Янович, Киричук, 2001). Аналіз вмісту глобулінів в організмі витушок показав, що їх концентрація також має прямопропорційну залежність від концентрації токсиканту (Киричук, Пінкіна, Стадниченко, 1999).

Досліджено сумісний вплив трематодної інвазії та різних концентрацій сульфату хрому (0,01, 1, 100 мг/л) на вміст загального білка в гемолімфі черевоногих молюсків. В нормі вміст його складає 0.7-1.22%. З віком тварин концентрація його на 20-80% вища, ніж у молюсків молодших вікових груп. Статеві відмінності з цього показника проявляються лише у самок з 4-хрічного віку. У вагітних самок загального білку в гемолімфі в 1.5 рази більше, ніж у латентних. При невисокій інтенсивності трематодної інвазії рівень вмісту загального білка в гемолімфі залишається на рівні норми, а при важкій ступені трематодної інвазії - різко понижується (в 100 раз та більше). Інвазія загострює ці процеси (Стадниченко, Киричук, 2002).

Біологічна роль аскорбінової кислоти пов’язується з її участю в окисно-відновних процесах, які відбуваються в живих організмах. Основна її роль (Ленинджер, 1985) - це підтримання сульфгідрильних груп ферментних білків у відновному стані, що забезпечує активність ряду ферментів. Саме тому перед дослідженням активності ряду ферментів і постає потреба у детальному дослідженні аскорбінової кислоти. Встановлено (Киричук, Гирин, Гирин, 2000), що її вміст коливається в межах від0,21 до 5,88 мг%. Вивчення активності ферментів переамінування дало змогу спрогнозувати процеси трансамінування та протікання процесів білкового обміну, бо саме амінокислотний обмін відіграє важливе значення в процесах глюконеогенезу та в енергетичному метаболізмі вцілому. Встановлено значення активності АЛТ та АСТ в організмі 7 видів прісновдних молюсків (Янович, Киричук, Тарасюк, Джигора, Бовсуновська, 2001) та проаналізовано вплив фенолу на активність цих ферментів (Бовсуновська, Янович, 2002).

Крім етологічних, фізіологічних та біохімічних досліджень предметом аналізу стала мікростурктура гонад двохстулкових молюсків. Зазначимо, що найсуттєвішим показником біологічного благополуччя будь-якого організму є його здатність до розмноження і подальший розвиток потомства (Жовнерчук, Янович, 2002). Встановлено, що при дії раундапу (Chernyshova, Yanovich, 1998) та нітрату амонію (Янович, Чернишова, 2002) спостерігаються патоморфологічні зміни структурних елементів ацинусів, що може призвести до зниження плодючості молюсків.

Отже, під впливом полютантів спостерігалися у прісноводних молюсків зміни їх поведінки двох напрямків – захисно-пристосувальні (реакція уникнення у формі підвищення рухової активності – переміщення за межі затруєного середовища, що характерно для черевоногих молюсків, та щільне замикання стулок черепашки, що характерно для двостулкових) та патологічні. Одночасно з тим слід спостерігалися швидкі фізіологічних реакцій – ослизнення та обводнення тіла, “випотівання” гемолімфи, посилене виділення екскрементів та ін. Під впливом полютантів руйнавалися різні гістологічні структури (гонади) та змінювалися форми, об’єм забарвлення інших різних органів. Вплив токсичних речовин на організнізм молюсків не міг не відбитися на перебігу біохімічних процесів (білкового, вуглеводного, вітамінного, водно-сольового обмінів).



Основний предмет науково-дослідної роботи. Основний предмет роботи - етологічні реакції, анатомія та гістологія різноманітних тканин і органів, фізіологічні особливості та біохімычні показники прісноводних молюсків в умовах затруєння водного середовища іонами важких металів.

Узагальнююче визначення наукового результату. Встановлено захисно-пристосувальні та патологічні поведінкові реакції молюсків за дії на них іонів важких металів різної концентрації. З’ясовано основні типи порушень анатомічної будови органів та гістологічної структури різних тканини за дії на молюсків різних токсикантів. Зареєстровано зрушення фізіологічних реакцій – роботи серця, органів дихання, органів травлення, органів розмноження. Показано вплив полютантів на 22 біохімічні показники білкового, ліпідного, вуглеводневого обмінів, вітамінного балансу. Встановлено значення основних токсикологічних показників для 13 токсикантів.

Узагальнений практичний результат. Дані з токсикології молюсків можуть бути використані при опрацюванні універсальних екологічних систем ГДК.
Публікації та участь у конференціях. Киричук Г.Є. загалом має 89 публікацій, з них 87 – наукового та 2 – навчально-методичного характеру, 29– у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Список найважливіших наукових і науково-методичних праць:

  1. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д., Киричук Г.Е. и др. Влияние различных концентраций сульфата цинка на физико-химические свойства гемолимфы катушек Planorbarius (Mollusca:Bulinidae) в норме и при инвазии трематодами // Паразитология, 1993. – Т.27, №5. – С. 404-409.

  2. Киричук Г.Е., Стадниченко А.П. Поровый аппарат раковины Euglesidae (Mollusca:Bivalvia:Pisidioideae)// Вестник зоологии, 1996. - №1-2. – С.58-63.

  3. Kirichuk G.E., Stadnichenko A.P. The pore system of the shell of freshwater and marine mussels// Ruthenica. – 1997. –V.7, №1. – P.25-30.

  4. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є. Значення особливостей будови порового апарату черепашки для таксономії молюсків надродини Pisidioidea // Наукові записки державного природничого музею НАН України, 1997. – Т.13. – С.49-59.

  5. Чернишева А.О., Киричук Г.Е. Связь порового аппарата раковины и отросчатых клеток мантии у моллюсков надсемейства Pisidioidea (Bivalvia) // Вестник зоологии, 1998. –Т.32, №3. – С.58-62.

  6. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д., Киричук Г.Е. и др. Влияние нитрата аммония на физико-химические свойства гемолимфы катушек (Mollusca:Bulinidae:Planorbarius) инвазированных трематодами (Echinostomatidae) // Паразитология, 1999. –Т.33, вып.1. – С.26-31.

  7. Киричук Г.Є., Янович Л.М. Екологія та біологія перлівницевих Полісся // Збірник наукових праць. Екологія. Біологічні науки., 1999 – вип.1. –С.70-73.

  8. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Таран К.В. Вплив чинників середовища на регуляцію білкового обміну у витушки пурпурної (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) // Вісник Житомирського педагогічного університету, 1999. - №3. – С.145-147.

  9. Киричук Г.Е. Поровый аппарат раковин моллюсков надсемейства Pisidioidea (Mollusca, Bivalvia) // Вестник зоологии, 2000. – Т.34, №1-2. – С. 41-47.

  10. Киричук Г.Є., Гирин В.К., Гирин Н.В. Зміни концентрації аскорбінової кислоти в гемолімфі черевоногих молюсків під дією різних чинників середовища // Вісник ДААУ, 2000. – №1. – С.137-141.

  11. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Янович Л.М., Король В.В. Стан гідромережі Житомирського Полісся //Вісник Житомирського педагогічного університету, 2000. - №5. – С.85-94.

  12. Киричук Г.Є. Інтенсивність поглинання кисню молюсками Rivicoliana rivicola (Mollusca: Bivalvia: Pisidioidea) при різних фізіологічних навантаженнях //Вісник Житомирського педагогічного університету, 2000. - №5. - С.107-111.

  13. Стадниченко А.П., Киричук Г.Е Влияние нитрата аммония на содержание остаточного азота в гемолимфе катушки пурпурной (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) в норме и при инвазии трематодами// Паразитология, 2000 – Т.34, вып.5. – С.402-407.

  14. Киричук Г. Є. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з біологічної хімії (для студентів природничого факультету (спеціальність біологія та хімія) – денне відділення). Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка від 25.09.2000 р протокол № 2. – 64 с.

  15. Стадниченко А.П., Киричук Г.Е., Таран К.В., Пинкина Т.В. Влияние нитрата аммония на содержание неорганических ионов в гемолимфе катушки пурпурной (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) в норме и при инвазии трематодами // Гидробиол. Журнал, 2001. – Т.37, №2. – С.97-101.

  16. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д., Киричук Г.Е., Янович Л.Н. Влияние хлорида железа (111) на гематологические показатели катушки Planorbarius corneus (Mollusca: Gastropoda: Bulinidae) в норме и при инвазии партенитами трематоди // Паразитология, 2001. – Т.35, вып. 2. – С.109-113.

  17. Киричук Г.Є., Ленартович А.А. Особливості локомоції війок миготливого епітелію у прісноводних молюсків // Наукові записки Тернопільського педуніверситету (серія біологія), 2001. – Т.4 (15) – С.44-45.

  18. Киричук Г.Є, Першко І.О. Особливості кумуляції іонів важких металів в організмі прісноводних молюсків // Наукові записки Тернопільського педуніверситету (серія біологія), 2001. – Т.4 (15) – С.45-47.

  19. Янович Л.М., Киричук Г.Є., Тарасюк Р.Р., Джигора А.Б., Бовсунівська Н.М. Активність ферментів пере амінування у організмі молюсків //Наукові записки Тернопільського педуніверситету (серія біологія), 2001. – Т.4 (15) – С.65-67.

  20. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Янович Л.М., Іваненко Л.Д. Вплив раундапу на фізико-хімічні властивості гемолімфи витушки рогової (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) в нормі та при інвазії трематодами (Trematoda)// Вісник ДААУ, 2000. - №2. –С.141-146.

  21. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Ліневич Ю.С., Маринич І.В., Норинчак О.В. Особливості локомоції черевоногих молюсків (Mollusca: Pulmonata: Lymnaeidae, Bulinidae) в нормі та при інвазії трематодами (Trematoda) // Вісник ДААУ, 2000. - №2. –С.119-123.

  22. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Янович Л.М., Іваненко Л.Д. Вплив трематодної інвазії та різних концентрацій карбофосу на вміст гемоглобіну в гемолімфі Planorbarius corneus (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) // Вісник Житомирського педагогічного університету, 2001. - № 8. – С. 207-211.

  23. Киричук Г.Е. Особенности накопления ионов тяжелых металлов пресноводными моллюсками// Вісник Житомирського педагогічного університету, 2002.-№10. – С.170-175.

  24. Киричук Г.Е. Влияние разных концентраций ионов тяжелых металлов на физико-химические свойства Planorbarius purpura (Mollusca: Bulinidae)в норме и при инвазии трематодами // Паразитология, 2002. – Т.36, вып.2. – С.108-116.

  25. Стадниченко А.П., Киричук Г.Е. Влияние трематодной инвазии и сульфата хрома на содержание общего белка в гемолимфе Viviparus viviparus (Mollusca: Gastropoda:Pectinibranchia) // Паразитология, 2002. – Т.36, вып.3. – С.240-246.

  26. Киричук Г.Е., Стадниченко А.П., Першко И.А. Влияние трематодной инвазии на накопление тяжелых металлов прудовиком озерным // Паразитология, 2002. – Т.36, вып.4. – С.295-303.

  27. Стадниченко А.П., Киричук Г.Е., Таран К.В. Влияние факторов среды на регуляцию углеводного обмена у катушки пурпурной (Mollusca, Pulmonata, Bulinidae) // Гидробиол. журн., 2002. – Т.38, №4. – С.51-56.

  28. Киричук Г.Е. Содержание ионов тяжелых металлов в организме Planorbarius purpura // Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы-биофилы в окружающей среде: Доклады 2 Международной научно-практической конференции, Семипалатинский государственный университет имени Шакарима, 16-18 октября 2002 г. - Том 2. - Семипалатинск, 2002. - С.336-343.

  29. Рідкісні і зникаючі види тварин Житомирщини (Навчальний посібник, рекомендовано Міністерством освіти та науки України) / Стадниченко А.П. та ін.- Житомир: Вид-во "Волинь", 2003. -176 с.

  30. Киричук Г.Е. Особенности накопления ионов тяжелых металлов в организме двустворчатых моллюсков // Гидробиол. журн., 2003. -Т.39, №3. - С.45-55.

  31. Г. Киричук, А. Стадниченко. Фізико-хімічні особливості гемолімфи Planorbarius purpura та P. corneus (Mollusca: Gastropoda: Pulmonata: Bulinidae) // Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна, 2003. - вип.32. - С.239-245.

  32. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Янович Л.М. та ін. Прісноводні молюски як показник стану гідромережі Житомирського Полісся // Збірник наукових праць. - Фальцфейнівські читання. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - С.332-334.

  33. Киричук Г.Є., Стадниченко А.П. Оцінка дії трематодної інвазії та іонів кадмію на фізико-хімічні показники гемолімфи молюсків (Pulmonata:Bulinidae) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія біологія. - 2004. - Вип.14. - С.180-183.

  34. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Иваненко Л.Д., Гирин В.К., Мостипака О.А. Влияние трематодной инвазии и поверхносно-активных веществ на физико-химические показатели гемолимфы Planorbarius corneus (Mollusca: Pulmonata) // Паразитология, 2004. - Т.38, №1. - С.74-80.

  35. Киричук Г.Є. Накопичення іонів важких металів прісноводним молюском Viviparus viviparus (Mollusca: Gastropoda: Pectinibranchia) // Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища, 2004. - С.72-75.

Перелік конференцій у яких брала участь:

  1. Міжнародна краєзнавча конференція "Велика Волинь:минуле і сучасне" (Житомир, 9-11 вересня 1993).

  2. Міжнародна краєзнавча конференція "Велика Волинь: минуле і сучасне" (Хмельницький-Ізяслав-Шепетівка, 14-16 жовтня 1994 р.).

  3. Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція "Звягель древній і вічно молодий" (Новоград-Волинський, 13-16 вересня 1995р. ).

  4. Наукова краєзнавча конференція "Горошківщина крізь призму століть" (Володарськ-Волинський- Житомир, 28-30 вересня 1995 р.).

  5. Всеукраїнська конференція "Малинщина у просторі і часі" (25-27 вересня 1996 р. , Малин).

  6. Перша Всеукраїнська конференція «Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології» (7-11 жовтня 1996 р. , Львів).

  7. Международное совещание «Проблемы гидробиологии континентальных вод и их малакофауна» (18-21 ноября 1996 г, Санкт-Петербург, Россия).

  8. Научная конференция «Актуальные вопросы теоретической и прикладной трематодологии и цестодологии» (Москва, Россия, 24-25 сентября 1997 г.).

  9. 2 з’їзд гідроекологічного товариства України (Київ, 27-31 жовтня 1997 р.).

  10. Всеукраїнська науково-практична конференція спеціалістів та студентської молоді “Сучасні погляди з популяризації природничих наук” (Полтава, 9-10 квітня 1998).

  11. Международная научно-практическая конференция "Экология городов и рекреационных зон".(25-26 июня 1998, Одесса).

  12. World Congress of Malacology, Washington. (25-30 July 1998, Chicago, USA).

  13. Международная научно-практическая конференция "Вода и здоровье –98» (15-18 сентября 1998г., Одесса).

  14. Международная научная конференция «Современные проблемы изучения, использования и охраны природных комплексов Полесья» (22-25 сентября 1998, Минск, Республика Беларусь).

  15. 4 Міжнародна конференції «Екологія і освіта питання теорії та практики» (Черкаси, 8-10 жовтня 1998).

  16. Четвертое (тринадцатое) совещание по изучению моллюсков (наземных, пресноводных, морских) “Моллюски. Проблемы систематики, экологии и филогении” (/Санкт-Петербург, 27-28 октября 1998г.).

  17. Науково-практична конференція паразитологів (3-5 листопада 1999р., м. Київ).

  18. 3 Всеукраїнська науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Екологія. Людини. Суспільство» (11-12 травня 2000 р. , м. Київ).

  19. Всеукраїнська наукова конференція "Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України" (Умань, 11-12 травня 2000 р.).

  20. 4 Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених (11-13 травня 2000р, Тернопіль).

  21. Всеукраїнська зоологічна конференція “Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть” (Кривий Ріг, 2001).

  22. 4 Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (15-17 травня 2001).

  23. ІІІ Зїзд Гідроекологічного товариства України (Тернопіль, 25-28 вересня 2001 р.).

  24. XVIII Krajowe Seminarium Malakologiczne (Szczecin-Lubin, 24-26 kwietnja 2002).

  25. 5 Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (13-15 травня 2002 р., м.Київ).

  26. Міжнародна наукова конференція “Молюски. Основні результати, проблеми та перспективи досліджень” (13-15 травня 2002 р., Житомир).

  27. Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” (25-28 травня 2002 р., м.Київ)

  28. 2 Международная научно-практическая конференция «Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы биофилы в окружающей среде» (Казахстан, Семипалатинск, 18 октября 2002 г.).

  29. Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень” (28 жовтня-4 листопада 2002 року м.Дніпропетровськ)

  30. 6 Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта 2003". (20-24 січня 2003 р., Дніпропетровськ-Донецьк-Харків).

  31. Ювелійна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених,“Біорізноманіття. Екологія. Адаптація” (28 березня-1 квітня 2003р., м. Одеса).

  32. Конференція молодих вчених "Проблемы глобальной и региональной экологии" (31 березня-4квітня 2003р., Росія, Екатеринбург).

  33. Міжнародна конференція студентів і молодих вчених "Екологічні проблеми міст і промислових зон: шляхи їх вирішення" (11-13 квітня 2003 року, м. Львів).

  34. Всеукраїнська науково-практична конференція "Гідробіологія, іхтіологія та радіобіологія" (24 квітня 2003 р., м. Дніпропетровськ).

  35. Міжнародна науково-практична конференція"Україна наукова 2003" (16-20 червня 2003 року, Дніпропетровськ-Іавно-Франківськ).

  36. Наукова конференція, присвячена 80-річчю Канівського природного заповід"Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття" (Канів, 9-11 вересня 2003 р.).

  37. 7 Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта 2004" (10-25 лютого 2004 р., .Дніпропетровськ).

  38. Міжнародна науково-практична конференція “Екосистемні і морфоеволюційні дослідження молюсків” (Житомир, 13-15 травня 2004р.).

  39. 4 Международная научно-рпактическая конференция, посвящена 125-летию со дня рождения академика К.И.Скрябина и 70-летию кафедры медицинской биологии и общей генетики Витебского государственного медицинского университета "Современные проблемы общей, медицинской и ветеринарной паразитологии" (Витебск, Беларусь, 6-7 июня 2004 г.).

  40. Международная научная конференция “Моллюски северо-восточной Азии и северной Пацифики: биоразнообразие, экология, биогеография и история фауны “ (Владивосток, Россия, 4-6 октября 2004 г).

  41. 3 Международная научно-практическая конференция "Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы-биофилы в окружающей среде" (7-9 октября 2004 года, г.Семипалатинск, Казахстан).

  42. VIII International Congress on Medical and Applied Malacology (Мехіко, Мексика, 10-13 листопада 2004 р.).


Наукові зв’язки підтримує з наступними установами:

    • University of Silesia Faculty of Biology & Environmental Protection, Dept. of Hydrobiology (Katowice, Poland),

    • Інститут рибного господарства НАН України (м.Київ),

    • Інститут екології рослин і тварин Уральського відділення Російської Академії наук (Єкатеринбург, Росія),

    • Белгородський державний університет (Белгород, Росія),

    • Самаркандський державний університет, кафедра екології і охорони фауни (Самарканд, Узбекистан),

    • Інститут зоології НАН України (Київ, Україна),

    • Інститут гідробіології НАН України (Київ, Україна),

    • Інститут біології південних морів НАН України та його Одеський філіал (Одеса, Севастопіль, Україна),

    • Державний природознавчий музей НАН України (Львів, Україна),

    • Київський національний університет імені Т.Г.шевченка (м.Київ)

    • Тернопільський державний педагогічний університет.


ЯНОВИЧ ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

Доцент кафедри зоології
Біографічні дані. Народилась 13 лютого.1972 р. у Житомирі. У 1990 р. закінчила з червоним дипломом Житомирське базове медичне училище за спеціальністю “Сестринська справа”. У 1995 році закінчила з відзнакою природничий факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Я.Франка за спеціальністю “Біологія та хімія”. У 1998 році закінчила аспірантуру за спеціальністю “Зоологія” при природничому факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Під час навчання в аспірантурі отримала грант Соросівського аспіранта.

Основні етапи педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації:



    • 1998-2000 рр. – асистент кафедри зоології Житомирського педагогічного університету ім. І.Франка,

    • 2000-2001 рр. – старший викладач кафедри зоології Житомирського педагогічного університету ім. І.Франка,

    • з 2001 р. і дотепер - доцент кафедри зоології Житомирського університету ім. І.Франка,

    • 2001-2004 рр. – заступник декана природничого факультету Житомирського педуніверситету.

    • З 2004 р. декан факультету довузівської підготовки Житомирського університету ім. І.Франка.

Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти III-IV рівня акредитації – 6 років, у тому числі у Житомирському державному університеті – 6 років.

Кандидат біологічних наук з 1998 р. Дисертацію захистила у вересні 1998 р.в спеціалізованій раді Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. У 2002 р. присвоєно вчене звання доцента. Лауреат премії Президента України для молодих вчених 2003р. за наукову працю “Токсикологічний пресинг на прісноводні малакоценози” У 2004 р нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Брала участь у виконанні наукової держбюджетної теми ”Вплив полютантів на поведінкові особливості, макроструктуру та фізіолого-біохімічні показники різних тканин та органів молюсків”, з 2003 р.є одним з виконавців наукової теми “Прісноводні молюски в системі біомоніторингу”.

Розробила та читає курс “Біогеографія”, лабораторний практикум з “Зоології хребетних”. Керує написанням курсових та дипломних робіт. Під її керівництвом працює наукова студентська проблемна група. Бере участь у науково-організаційній роботі кафедри та методичному забезпечені навчального процесу. Янович Л.М. є співавтором навчального посібника, рекомендованого Міністерством освіти і науки України, має кілька методичних рекомендацій для студентів ЖДПУ з зоології хребетних.


Основний напрямок наукових досліджень: вивчення фауни, систематики, екології, репродуктивних циклів прісноводних молюсків, особливо – родини перлівницевих (Bivalvia, Unionidae).
Тематика наукової роботи: Останнім часом основна увага приділяється дослідженню впливу токсикантів органічної природи на двостулкових молюсків родини перлівницевих.
Мета роботи: дослідити репродуктивних циклів перлівницевих Центрального Поліся. Дослідити особливості впливу токсикантів органічної природи на різноманітні аспекти процесів життєдіяльності прісноводних молюсків. У зв’язку з цим необхідно було вирішити такі завдання:

  1. Уточнити склад фауни перлівницевих Центрального Полісся.

  2. З’ясувати статевий та віковий склад популяцій цих молюсків.

  3. Оцінити індивідуальну абсолютну плодючість видів перлівницевих.

  4. Встановить вплив сезонних змін на функціонування репродуктивної системи, визначити строки нересту різних видів перлівницевих.

  5. Проаналізувати особливості впливу деяких абіотичних і біотичних природних чинників (температури, швидкості течії, трематодної інвазії) на статевий цикл молюсків.

  6. Висвітлити вплив антропічних чинників (токсикантів) на процеси гаметогенезу перлівницевих.

  7. Дослідити особливості впливу токсикантів органічної природи на різноманітні аспекти процесів життєдіяльності перлівницевих.


Актуальність дослідження. Популяції перлівницевих (Unionidae) на Центральному Поліссі нерідко характеризуються досить високими значеннями чисельності та щільності населення, відіграючи чималу роль у кругооберті речовин та енергії у водних екосистемах. Ці молюски відзначаються високою фільтраційною активністю, через що мають велике значення у процесах біологічного очищення природних вод (Жадин, 1952 та ін.). Вони є регуляторами йонного складу води (Стадниченко, 1984). Не менш важливе їх значення й як індикаторів рівня сапробності та токсобності водойм, вмісту різних мікроелементів, молекул токсикантів, радіонуклідів, в тому числі й стронцію - 90. Накопичення останнього використовується для визначення загального рівня радіаційного забруднення тих чи інших акваторій. Перлівницеві тісно пов’язані топічними, трофічними та форичними зв’язками з іншими гідробіонтами. У природних водоймах перлівницеві споживаються рибами та водоплавними птахами. Населення України майже на всій її території використовує молюсків для підгодівлі свійських тварин та домашніх птахів. Черепашки перлівницевих є джерелом перламутрової сировини. Ці молюски виявлені як облігатні проміжні живителі трематод, дефінітивні стадії яких паразитують у риб (Маркевич, 1951). Нарешті, перлівницеві - це єдина група молюсків, личинки яких (глохідії) паразитують на рибах.

Все вищезгадане свідчить про велику актуальність дослідження перлівницевих і, в першу чергу, особливостей їх біології. Однак дотепер статеві цикли цих тварин в Україні, в тому числі і в умовах Центрального Полісся, залишаються майже не вивченими. В літературі містяться нечисельні та фрагментарні відомості, що стосуються цього питання (Иванчик, 1967-1970; Стадниченко, 1984). До того ж, за останні два десятиліття систематика перлівницевих зазнала істотного перегляду (Старобогатов, 1977; Стадниченко, 1984), тому з більш ранніх робіт неможливо бути впевненим, які саме види досліджувалися авторами. Відсутні тривалі спостереження за станом гонад цих тварин на всіх стадіях їх репродуктивного циклу.


Найважливіші результати наукової роботи
Фауністична характеристика перлівницевих Центрального Полісся

За нашими даними фауна молюсків родини Unionidae на Центральному Поліссі нараховує 16 видів, 5 родів, що належать до трьох підродин - Unioninae, Pseudanodontinae, Anodontinae. Перелік їх представлено в нижченаведеному систематичному списку, складеному на основі власних результатів.


Систематичний список Unionidae

Центрального Полісся


Родина Unionidae Rafinesque, 1820

Підродина Unioninae Rafinesque, 1820

Рід Batavusiana Bourguignat in Locard, 1898

Підрід Batavusiana Bourguignat in Locard, 1898

B. nana carnea (Kster, 1878)

B. fuscula fuscula (Rossmaessler, 1836)

B. musiva gontieri Bourguignat, 1881

B. irenjensis (Kobelt, 1912)



Рід Unio Philipsson, 1788

Підрід Tumidusiana Bourguignat in Locard, 1898

U. tumidus falcatulus Drout, 1881

U. conus boristhenicus Kobelt, 1879



Підрід Unio (s. str.)

U. rostratus rostratus (Lamarck, 1819)

U. rostratus gentilis Haas, 1911

U. pictorum ponderosum Spitzi in Rossmaessler, 1844

U. limosus graniger Ziegler, 1847



Підродина Pseudanodontinae Jaeckel, 1962

Рід Pseudanodonta Bourguignat, 1876

P. complanata complanata (Ziegler in Rossmaessler, 1835)

Підродина Anodontinae Rafinesque, 1820

Рід Anodonta Lamarck, 1799

A. zellensis micheli Modell, 1945

A. cygnea (Linn, 1758)

A. stagnalis (Gmelin in Linn, 1791)


Рід Colletopterum Bourguignat, 1880

Підрід Piscinaliana Bourguignat, 1880

C. piscinale falcatum (Drout, 1881)

Підрід Ponderosiana Bourguignat, 1880

C. ponderosum rumanicum Bourguignat, 1880

В Україні поширені 4 види молюсків з роду Batavusiana. Це B.nana, B. musiva, B. fuscula та B. irenjensis (Стадниченко, 1984). Всі ці види були зазначені для території Українського Полісся в літературі (Eichwald, 1830; Радкевич, 1878; Bakovski, 1892; Стадниченко, 1979; А.П.Стадниченко, Ю.А.Стадниченко, 1984). Вони ж виявлені нами і в межах Центрального Полісся, причому B.irenjensis вказана для зазначеного терену вперше. За нашими спостереженнями з молюсків роду Batavusiana на Центральному Поліссі найбільш поширений B.fuscula (зустрічальність його становить 12%), а B.nana, B.musiva та B.irenjensis зустрічаються рідше (зустрічальність їх становить 8,5, 5 та 2% відповідно) (таб. 1,2).

З водойм України відомо 6 видів Unio: U.conus, U.tumidus, U.rostratus, U.pictorum, U.limosus, U.mulleri (Eichwald, 1830; Krynicki, 1837; Полянский, 1932; Ролл та ін., 1936; Коротун, 1936; Белінг, 1936; Здун, 1961; Коненко та ін., 1961; Полищук, 1964; Иванцив, 1975; Стадниченко, 1984 та ін.). Для Українського Полісся до останнього часу з них зазначено було 5 (окрім U.mulleri) (Поліщук та ін., 1978; А.П.Стадниченко, Ю.А.Стадниченко, 1984). Усі вони виявлені нами на Центральному Поліссі. З Unionidae тут найчастіше виявляються U.rostratus, U.conus, U.tumidus і U.pictorum (зустрічальність їх становить 59, 44, 19, 12% відповідно). Слід відмітити, що U.r.gentilis, який 10-20 років тому був досить поширеним на досліджуваному терені, зараз став досить рідкісним (зустрічальність 7%). U.limosus взагалі представлений у наших зборах лише поодинокими екземплярами (зустрічальність 2%).

У водоймах України поширені 3 види роду Pseudanodonta - P.complanata, P.elongata, P.kletti (Jelski, 1863; Радкевич, 1878; Путь, 1956; Стадниченко, 1984). Фауна псевданодонт Центрального Полісся, за матеріалами наших досліджень, включає єдиний вид - P.complanata, котрий виявляється досить рідко і переважно поодинокими екземплярами (зустрічальність 2%). Зазначений раніше для цієї території (Стадниченко, 1984) P.kletti в наших зборах відсутній.

З підродини Anodontinae в Україні зустрічаються представники двох родів - Anodonta і Colletopterum. Рід Anodonta представлений на теренах України 3 видами - A.stagnalis, A.zellensis та A.cygnea (Eichwald, 1830; Krynicki, 1837; Jelski, 1863; Коротун, 1936; Здун,

1961; Коненко та ін., 1961; Стадниченко, 1984 та ін.). Всі вони відмічені нами на Центральному Поліссі. З них тут найбільш поширеним є A.zellensis (зустрічальність 8,5%). Рід Colletopterum представлений в Україні 4 видами - C.piscinale, C.minimum, C.ponderosum, C.subcirculare. На Центральному Поліссі, як і в інших ділянках Українського Полісся, виявлено лише 2 з них - це C.piscinale та C.ponderosum (зустрічальність 46 та 20% відповідно).

Загалом нами обстежено 59 місць збирання матеріалу (табл. 1,2). Зібраний матеріал дозволяє провести порівняння фаун басейнів головних річок Центрального Полісся (Тетерева, Ужа, Уборті, Случі) за допомогою індекса подібності Чекановського-С’єренсена (Песенко, 1982) (таб. 3).

Здійснені нами розрахунки виявляють високий ступінь подібності фаун перлівницевих басейнів річок, що несуть свої води до Прип’яті, - Ужа, Уборті, Случі (індекси Чекановського-С’єренсена 41-49%), що можна пояснити однотипністю гідрологічних та гідрохімічних характеристик їх вод. Ступінь малакофауністичної подібності річок, що впадають у Прип’ять, і Тетерева, що несе свої води у Дніпро, дещо нижча (індекс Чекановського-С’єренсена 33-36%).

Фауна перлівницевих кожного з басейнів річок Центрального Полісся представлена 10-12 видами. Аналіз видового складу показав, що молюски родів Unio, Colletopterum та Anodonta досить рівномірно поширені по усьому цьому терену. Молюски ж з родів Batavusiana і Pseudanodonta більш приурочені до басейнів річок півночі Полісся - Ужа, Уборті та Случі. Представлена сукупність порівнянь дозволяє заключити, що фауна перлівницевих різних регіонів Центрального Полісся має деякі відмінності, що може бути зумовлене відмінностями гідрологічного та гідрохімічного режимів водойм

басейнів Прип’яті та Тетерева (Поліщук та ін., 1978).

За своєю зоогеографічною характеристикою всі види перлівницевих, знайдених на Центральному Поліссі, є широкорозповсюдженими. Види родів Batavusiana, Unio, Pseudanodonta поширені по всій Європі, а представники родів Anodonta та Colletopterum відомі також у Сибіру. Слід відмітити, що види родів Batavusiana та Pseudanodonta не утворюють єдиного фауністичного комплексу. Отже причини їх нерівномірного поширення у вивченому регіоні слід шукати в екологічних умовах.
Розмноження перлівницевих в умовах Центрального Полісся
Віковий та статевий склад популяцій перлівницевих

В популяціях поліських перлівницевих співвідношення особин різних статей рідко становить близько 1:1. У більшості випадків кількість самців трохи більша, ніж самок. Однак буває, коли самки у кількісному відношенні переважають над самцями. У популяціях U.r.rostratus і P.complanata з Уборті це переважання незначне - 0,92:1 та 0,83:1, в той час як у популяціях B.musiva (Случ) та A.cygnea (ставок, с.Гришківці) кількість самок майже вдвічі більша за кількість самців.

Аналіз вікового складу зібраних молюсків, показав, що серед Batavusiana, Unio та Pseudanodonta з ріпалі переважають 3-6-річні, а у Anodonta і Colletopterum здебільшого - 2-4-річні особини. Ювенільні особини приурочені до більших глибин (2,5-5 м).

За літературними відомостями в умовах України перлівницеві досягають статевої зрілості здебільшого на 3-4-му році життя (Стадниченко, 1984), причому Unio і Batavusiana починають розмножуватись дещо в молодшому віці порівняно з Anodonta і Pseudanodonta. Так, у водоймах Карпат і Передкарпаття (басейни Дністра, Пруту, Сирета), за Г.С.Іванчиком (Иванчик, 1967-1970), U.pictorum і U.tumidus стають статтевозрілими в 2-3-річному, B.musiva у 2-річному віці, а A.cygnea та C.piscinale - на 3-4 році життя. На Центральному Поліссі, за нашими спостереженнями, в

залежності від температурних умов місць існування перлівницеві досягають статевої зрілості в різному віці. На півночі Центрального Полісся, де річки нерідко набувають характеру гірських всі молюски починають розмножуватись в 3-4-річному віці (гонади у них формуються на кінець другого - початок третього року життя). Unio з більш теплих водойм центральної та південної частини Центрального Полісся, як і Anodonta та Colletopterum починають, розмножуватись в 2-3-річному віці, а формування статевих залоз починається у них на кінець першого - початок другого року життя. Однак нерідко іще у дворічних особин марсупіальні кишені півзябер на 1/2-3/4 заповнюються яйцями.

Перебіг процесів гаметогенезу у представників різних родів Unionidae на Центральному Поліссі

Рід Batavusiana

Підрід Batavusiana

B.fuscula (Уборть, с.Кишин). Перша стадія зрілості гонад (початок гаметогенезу) у цього молюска триває з середини січня до середини березня. В цей час в ацинусах гонад у самок переважають оогонії, зрідка виявляються дрібні ооцити, а у самців - сперматогонії та інколи сперматоцити. В порожнинах ацинусів самок зрідка зустрічаються пусті оболонки, що залишилися від резорбованих ооцитів. Стінки ацинусів, як правило, сильно потовщені за рахунок розростання герменативного епітелію. Активний гаметогенез (II стадія) спостерігається з середини березня до середини квітня. В ацинусах самок досить багаточисельні ооцити, котрі своєю широкою основою прилягають до їх стінок. Порожнини ацинусів більш-менш вільні, однак, в них все ще виявляються оболонки резорбованих статевих клітин. В ацинусах самців в цей період реєструються клітини, котрі перебувають на різних стадіях сперматогенезу. Лише зрідка спостерігається невелика кількість зрілої сперми. Для III стадії (переднерестової) характерні сильно збільшені, без порожнин, ацинуси. Вони щільно прилягають один до одного і заповнені ооцитами максимальних розмірів. Стінки ацинусів настільки потоншені, що ледве розрізняються. Ооцити з’єднані з ними “ніжками”. Відомо (Мотавкин, Вараксин, 1983), що в цитоплазмі ооцитів в період їх росту розвивається густа мережа мікротрубочок, яка утворює їх транспортну систему. Ці трубочки через цитоплазматичну ніжку зв’язують ооцит з стінкою гонади. По системі цих трубочок трофічний матеріал з гемолімфи надходить в усі ділянки цитоплазми статевої клітини, що росте. В гонадах самців в цей час переважають зрілі сперматозоїди, орієнтовані хвостовими частинами до центру ацинусів. Ця стадія реєструється з середини квітня до середини травня.

У середині травня молюски починають нереститися. В цей час у 60% самок відмічається зяброва “вагітність”. В марсупіях містяться яйця перших кладок. Зменшення відносного числа “вагітних” самок (до 27%), зареєстроване нами в кінці місяця, свідчить про масовий вибій глохідіїв. Потім число “вагітних” самок знову поступово зростає і наприкінці першої декади червня воно сягає 67%. Тепер в марсупіях наявні не лише яйця, а й сформовані глохідії. Напевне, в цей час у частини молюсків відбувається друге відкладання яєць, а у тих, що тільки мігрували з глибини ближче до берега, - перше. Ацинуси в цей час майже повністю спустошені. В кінці червня “вагітні” самки вже не зустрічаються. В їх ацинусах відмічається велика кількість пустих оболонок резорбованих статевих клітин (нульова (післянерестова) стадія). Потім стінки ацинусів поступово починають потовщуватись, і процеси гаметогенезу поновлюються. Однак нового відкладання яєць не відбувається. У середині серпня гонади виповнені великими зрілими яйцеклітинами, які поступово, але дуже повільно, резорбуються. Ацинуси оточуються амебоцитами, що мігрують в їх порожнини і резорбують статеві продукти. Спустошеними ацинуси виявляються лише на початку січня. Процеси гаметогенезу у самців відбуваються аналогічно. Впродовж року в гонадах самців поряд з звичайними сперматозоїдами виявляються багатоклітинні “кулі”.

Отже, на Центральному Поліссі Batavusiana лише двічі відкладають яйця, а наступні їх порції резорбуються. Це вірогідно викликане тим, що реофільні Batavusiana приурочені до півночі Центрального Полісся, де річки нерідко набувають характеру гірських. Вода в них прогрівається повільно, тому молюски вступають у нерестову стадію поступово (число вагітних самок в популяції так і не досягає 100%) і встигають лише двічі відкласти яйця. Восени температура води знижується, через що дозрілі на цей час статеві клітини не використовуються, а повільно резорбуються.

У інших видів Batavusiana на Центральному Поліссі процеси гаметогенезу відбуваються без суттєвих відмінностей.

Рід Unio


Підрід Tumidusiana

U.conus (Тетерів, с.Тетерівка). Дослідженням тимчасових і постійних гістологічних препаратів з’ясовано, що перша стадія зрілості гонад (початок гаметогенезу) у цього молюска настає в середині лютого. На самому початку березня гонада переходить в другу стадію зрілості - активний гаметогенез. Ооцити масово вступають в стадію росту. Вони розташовуються вздовж стінок ацинусів, сполучаючись з ними широкою основою. По мірі росту ооцити набувають грушеподібної форми і виходять у порожнини ацинусів. Стінки останніх сильно стоншуються, хоча самі ацинуси при цьому збільшуються в розмірах. На початку квітня гонада переходить в третю стадію (переднерестову). Ооцити, діаметр яких в 10-15 разів перевищує такий оогоніїв, лежать в порожнині ацинусів, з’єднуючись з їх стінкою тонкою цитоплазматичною ніжкою. Перед нерестом ацинуси досягають своїх максимальних розмірів. В цей час вони щільно прилягають один до одного. У перших числах травня починається нерест. У середині місяця кількість “вагітних” самок досягає 100% і залишається на цьому рівні майже до середини червня. В цей час у марсупіях молюсків виявляються і щойно відкладені яйця, і зрілі, сформовані глохідії. Напевне в цей час включаються у нерест молюски, які нещодавно мігрували з глибини на мілководдя і не брали участь в першому нересті. У решти ж тварин починається другий нерест. На початку липня у 20% самок реєструється новий (другий) пік зябрової “вагітності” (третя кладка). однак ця кладка неповноцінна, поскільки марсупії лише частково заповнюються яйцями. У кінці цього місяця “вагітні” самки вже не виявляються. Гонади їх переходять в нульову (післянерестову) стадію. Спочатку стінки ацинусів потовщуються за рахунок розростання герменативного епітелію, через що створюється таке враження ніби знову має початися гаметогенез. Однак ріст статевих клітин швидко припиняється. Ацинуси оточуються скупченнями амебоцитів. У подальшому амебоцити проникають всередину ацинусів, де швидко резорбують і фагоцитують невикористанні статеві продукти. На початку вересня ацинуси виявляються порожніми і лише вздовж їх стінок де-не-де спостерігається невелика кількість дрібних статевих клітин. У такому стані гонада залишається до середини лютого.

Зміни, що відбуваються в гонадах самок, синхронні змінами у гонадах самців.

Розмноження іншого представника підроду Тumidusiana - U.tumidus на Центральному Поліссі відбувається без суттєвих відмінностей від такого U.conus (Янович, Стадниченко, 1996). Д.П.Синявичене (1988), котра спостерігала велику кількість крупних ооцитів в гонадах U.tumidus Philipsson (з назви виду видно, що авторка мала справу зі збірним видом), добутих наприкінці жовтня з оз.Дрингис (Литва), вважає, що ці клітини “консервуються” в гонадах і вибиваються весною. Це докорінно протирічить як нашим спостереженням, так і відомостям, що належать іншим авторам (Львова, Макарова, 1990). Гістологічне дослідження гонад U.tumidus впродовж року показало, що всі статеві клітини. котрі не вибиваються, резорбуються до початку нового гаметогенетичного циклу.

Підрід Unio

U.r.rostratus (Тетерів, с.Тетерівка). У першу стадію зрілості гонада цих молюсків вступає в середині лютого. У цей час в їх ацинусах все іще зустрічаються не резорбовані статеві клітини. Однак у полі зору багато і порожніх оболонок, що залишилися від ооцитів, з яких вже вилився через мікропіле або все іще продовжує виливатися вміст. На цьому фоні починається поновлення процесів гаметогенезу/ На початку березня у цих молюсків реєструється друга стадія грілості гонад, тривалість якої становить близько місяця. У перших числах квітня гонада переходить у III стадію зрілості, а через місяць починається нерест, і третя стадія зрілості гонад змінюється ІV (нерестовою). Нерест у цього молюска дуже дружний. У середині травня зяброва “вагітність” за рахунок першої яйцекладки реєструється у 100% самок. На початок червня кількість таких тварин становить близько 50% (перша та друга яйцекладки), а на початок липня - всього лише 10% (друга, а можливо також і третя яйцекладки). Наприкінці липня “вагітні” особини вже не виявляються. Гонада самок переходить в післянерестову стадію. У видів підроду Unio остання перебігає досить своєрідно. Через асинхронність гаметогенезу після закінчення нересту відбуваєтьсядозріваннянових статевих клітин. Гонада знову заповнюється статевими продуктами (рис. 34є), однак, вибою їх не відбувається, і ооцити поступово резорбуються. Процес цей досить тривалий: він продовжується всю осінь і майже всю зиму в гонадах виявляються у великій кількості крупні ооцити, котрі поступово резорбуються. Нові ж статеві клітини в цей період не утворюються (Янович, 1997).

Подібні стадії зрілості проходить у свому розвитку і гонада самців. Строки настання та завершення у них стадій зрілості гонад співпадають із такими у самок.

У інших представників підроду Unio процеси гаметогенезу і нерест відбуваються аналогічно з незначним коливанням (1-2 тижні) строків початку і кінця нересту в залежності від температурного режиму водойм. Так, у U.r.rostratus (Тетерів, с.Бондарці), де весною через невелику глибину і слабку проточність річки температура води підвищується досить швидко, молюски починають нереститися на 2 тижні раніше порівняно з особинами цього ж виду, але зібраними на іншій ділянці Тетерева (с.Тетеревка). Остання є більш глибокою та швидкотекучою ділянкою річки, яка відповідно і прогрівається повільніше. В середині квітня у 54% самок з бондарцівської ділянки Тетерева відмічається зяброва “вагітність”. У середині травня такі самки домінують, однак, їх кількість так і не досягає 100% (максимальна кількість “вагітних” самок не перевищує 86%). Потім кількість таких самок зменшується і в середині липня “вагітність” реєструється всього лише у 50% самок. Це, на нашу думку, споводоване швидким та різким підвищенням температури води, через що не всі самки виявляються готовими до нересту. Другій пік зябрової “вагітності” зумовлений скоріше всього тим, що в цей час починають нереститися ті молюски, які не брали участі в першому нересті, а також ті, у яких йде друге відкладання яєць. У середині червня нерест закінчується. Однак крупні невикористані ооцити виявляються в гонадах молюсків ще в січні, бо резорбуютьсся вони надзвичайно повільно. Така своєрідність нульової стадії зрілості гонад у видів підроду Unio суттєво відрізняє їх від видів підроду Tumidusiana, у яких гонада спустошується вже в серпні. Встановлені відмінності в протіканні нульової стадії в гонадах молюсків підродів Unio та Tumidusiana є додатковим біологічним критерієм їх таксономічного статусу.

Цікавим, на нашу думку, виявилося і те, що серед U.r.rostratus бондарцівської ділянки Тетерева 1,5% особин є гермафродити. Гонади таких молюсків представлені оранжево-жовтими жіночими та блідо-жовтими чоловічими ацинусами, що нерегулярно чергуються. Дозрівання статевих продуктів в них здійснюється синхронно .
Рід Colletopterum

C.ponderosum (Гуйва, х.Довжик). вивченням гістозрізів гонад з’ясовано, що перша стадія їх зрілості (початок гаметогенезу) у цього молюска триває з кінця лютого до середини червня. Впродовж цього проміжку часу в ацинусах гонад самок переважають оогонії, зрідка - дрібні ооцити. Порожнини ацинусів вільні . Активний гаметогенез (II стадія) виявляється з другої половини червня до кінця липня. В ацинусах самок виявляються чисельні ооцити, які широкою основою прилягають до їх стінок . Останні по мірі дозрівання статевих продуктів все більше стоншуються. Порожнини ацинусів іще вільні. Міжацинарної сполучної тканини стає все менше. Для третьої стадії (переднерестової) характерні сильно збільшені й позбавлені порожнин ацинуси, що щільно прилягають один до одного. Вони заповнені ооцитами, котрі на цей час досягли максимальних розмірів. Стінки ацинусів настільки стоншені, що ледве розрізняються, ооцити з’єднані з ними за допомогою “ніжок”. Ця стадія реєструється з кінця липня до кінця серпня.

Нерест у колетоптерумів починається з кінця серпня. Можливо, сигналом для його початку є зниження температури води. Кількість самок із зябровою “вагітністю” і з ембріонами на ранніх стадіях розвитку постійно зростає. В середині вересня зяброва “вагітність” спостерігається у 100% самок. У них здуті зовнішні півзябри мають жовте забарвлення, характерне для зрілих статевих продуктів. На цей час припадає ІV (нерестова) стадія зрілості гонад. У вересні в марсупіях локалізовані ембріони, які знаходяться на стадії закладки провізорної мушлі, або ж сформованих аберантних личинок - глохідіїв. З жовтня по березень марсупії звичайно заповнені інвазійними глохідіями, вибій яких здійснюється у кінці березня. Нульова (післянерестова) стадія зрілості гонад триває з початку вересня до кінця лютого. Ацинуси за цей час майже повністю спустошуються. Лише зрідка в них зустрічаються небагаточисельні генеративні клітини на різних стадіях дегенерації. У порожнинах ацинусів виявляються скупчення фагоцитів. які дезорбують продукти розпаду яйцеклітин. На кінець нульової стадії стінки ацинусів спадаються і стають складчастими.

Зміни, що відбуваються в гонадах самців, синхронні таким у гонадах самок (Янович, Стадниченко, 1996).

У C.ponderosum та C.piscinale з інших пунктів збору перебіг процесів гаметогенезу відбувається аналогічно при незначному коливанні строків (на 1-2 тижні) початку нересту та вибою глохідіїв в залежності від гідрологічних умов в місцях перебування цих тварин.

Рід Anodonta

A.cygnea (ставок, с.Гришківці). Гаметогенез починається у кінці лютого. Ацинуси в цей час дрібні, хоча стінки їх дуже потовщені. В ацинусах спостерігаються поодинокі оогонії, однак, їх кількість поступово збільшується. У другій половині березня (з початком скресання водойм) беззубки вибивають глохідії з марсупіїв. У середині червня їх гонади переходять у другу стадію зрілості . Розміри ацинусів значно збільшуються через ріст ооцитів. У процесі росту ооцити виходять у порожнини ацинусів, зберігаючи, однак, зв’язок з їх стінками.

Третя стадія зрілості гонад (переднерестова) настає звичайно наприкінці липня. У цей час розміри ацинусів ще більше зростають. Збільшуються й ооцити. Частина їх вільно лежить у порожнинах ацинусів .

Нерест (ІV стадія) починається в середині серпня . Кількість вагітних самок зростає, і в середині вересня зяброва “вагітність” реєструється вже у 100% самок. У марсупіях на цей час як правило, зародки знаходяться на стадії провізорної мушлі. До кінця вересня у марсупіях виявляються сформовані глохідії. Одразу після вибою статевих продуктів відмічається нульова стадія розвитку гонад. Хоча стінки ацинусів дещо потовщуються, нові статеві клітини не дозрівають. Ацинуси майже спустошені, їх порожнини заповнюються амебоцитами, що резорбують невикористані яйцеклітини .

Аналогічно самкам йдуть процеси гаметогенезу й у самців. В цій популяції 3,4% особин гермафродити , в чоловічійі жіночій частинах гонади процеси гаметогенезу перебігають синхронно.

У A.stagnalis з іншого пункту збору (ставок, с.Карпівці) строки вибою глохідіїв такі ж, як і у A.cygnea. А у A.zellensis зі Случі (смт.Миропіль) ця фенодата запізнюється на 2 тижні, що споводоване більш швидкою течією в біотопі, заселеному цим молюском, і відповідно повільнішим прогріванням води навесні.

Рід Pseudanodonta



P.complanata (Уборть, с.Кишин). Гаметогенез (І стадія) починається з середини лютого. На цей час ацинуси ще дрібні, однак, в них поступово збільшується кількість оогоніїв . У середині березня-на початку квітня здійснюється вибій глохідіїв. Перша стадія зрілості гонад у псевданодонти триває досить довго, і тільки в середині червня гонада переходить в другу стадію зрілості (активний гаметогенез). Починається ріст ооцитів. Вони неправильної форми і широкою своєю основою прилягають до стінок ацинусів. Останні в цей період збільшуються в розмірах. Сполучної тканини між ними стає все менше й менше. У середині липня настає переднерестова стадія . Характерним для неї є те, що досить великі ооцити заповнюють собою всю порожнину гонад. Більшість з них на цей час втрачає зв’язок з стінкою. У середині серпня починається нерест (ІV стадія), який триває близько двох тижнів . У цей час уся гонада заповнена крупними ооцитами, котрі вільно лежать в порожнинах ацинусів. Самі ацинуси великі, а стінки їх тонкі. У середині вересня в марсупіях починають зустрічатися сформовані глохідії. Однак аж до початку листопада в гонадах спостерігається досить багато великих дозріваючих ооцитів, які не вибиваються і пізніше поступово резорбуються. Лише в середині січня ацинуси майже пусті. Саме у цьому й полягає особливість перебігу нульової (післянерестової) стадії зрілості гонад у Pseudanodontinae порівняно з Anodontinae. У останніх після відкладання яєць у зябри ацинуси майже спустошені і у такому стані вони перебувають до наступної весни. У самців гаметогенез іде синхронно самкам.
Вплив трематодної інвазії на розмноження перлівницевих
Перлівницеві - облігатні проміжні живителі трематод, які беруть участь у циркуляції цих гельмінтів у природних екосистемах. Еколого-паразитологічними дослідженнями цих молюсків, проведеними за чотири останні десятиліття в Україні (Здун, 1961; Вергун, 1957; Чорногоренко-Бідуліна, 1958; Стадниченко, 1974, 1984; Иванцив, 1976; Стенько, 1977 та ін.), з’ясовано якісний склад їх трематодофауни. Втім відомості про нього на сьогодні виявились морально застарілими через те, що систематику перлівницевих нещодавно докорінно переглянуто (Старобогатов, 1977; Стадниченко, 1984), і більшість “видів”, з якими мали справу паразитологи минулих років, виявилися збірними. Літературні відомості про рівень зараженості перлівницевих партенітами (спороцистами та редіями) трематод та їх поширювальними личинками (церкаріями), про залежність зараженості живителів від їх статі та віку, про сезонні коливання зараженості, а також про особливості впливу цих паразитів на репродуктивну функцію живителів небагаточисельні та неповні (Стадниченко, 1974, 1982, 1984; Черногоренко, 1983), що спонукало нас здійснити це дослідження.

У перлівницевих з водойм України виявлено 5 видів трематод (Стадниченко, 1984), котрі відносяться до 3 родин: Bucephalus polymorphus Baer, 1827; Rhipidocotyle illense Ziegler, 1883 (Bucephalidae); Phyllodistomum folium (Olfers, 1816); Ph.angulatum Linstow, 1907 (Gorgoderidae); Crepidostomum sp. (Allocreadiidae); а також Aspidogaster conchicola Baer, 1827 (Aspidogastridae). Для трематод ці молюски є проміжними, а для As.conchicola - дефінітивними живителями.

На Центральному Поліссі у перлівницевих нами виявлені партеніти з церкаріями різного ступеня зрілості двох видів трематод - B.polymorphus та Ph.folium (табл.11) (Янович, Стадниченко, 1997). Марита першої з них паразитує в кишечнику, а другої - в сечовому міхурі хижих риб (щука, судак, окунь, налим) (Маркевич, 1950, 1951). У водоймах Центрального Полісся більш широко поширена B.polymorphus, ніж Ph.folium (індекс зустрічальності паразита серед популяцій живителя 100 та 2% відповідно), тому подальше обговорення стосується переважно першого виду. Зараженість цими трематодами молюсків на вказаному терені переважно невисока: середня екстенсивність інвазії становить дещо більше 3%.

Трематодну інвазію зареєстровано лише у статевозрілих молюсків. Наші матеріали ілюструють одне із загальних правил екологічної паразитології, а саме: зростання екстенсивності інвазії з віком живителя, що неодноразово відмічалось для Unionidae й іншими дослідниками (Чорногоренко, 1983 та ін.). За нашими матеріалами у C.ponderosum з Гуйви (х.Довжик) зараженість дворічних особин становить 5-6, а восьмирічних - 50 2,45%. Особини трьохрічного віку інвазовані на 7,3, чотирьохрічного - на 15,4, п’ятирічного - на 16,7%. У U.r.rostratus з Тетерева (с.Бондарці) цією трематодою заражені лише чотирирічні особини. Причинами меншої зараженості молодих особин є, як вважають, короткочасність перебування їх у водоймі, через що контакт молюсків з інвазійними фазами розвитку трематод обмежений, також те, що молоді молюски являють собою надзвичайно малу площу поселення для паразитів (Гинецинская, Штейн, 1961), і, крім того, зниження опірності у старих особин (Стадниченко, 1982).

Дослідженнями, проведеними впродовж цілого року, встановлено, що криві сезонних коливань екстенсивності інвазії U.tumidus та C.ponderosum з Гуйви є двовершинними. Перший їх пік припадає на весняний, а другий - на ранньоосінній періоди року. У C.piscinale з Тетерева (с.Тетерівка) зареєстровано лише один пік інвазії - ранньолітній. Зниження екстенсивності інвазії в середині літа пояснюється дією температурного чинника та тісно пов’язане з зміною вікового складу популяцій молюсків: саме в цей час вони поповнюються молодими, ще вільними від інвазії особинами.

Відмічено й видові особливості зараженості молюсків цими паразитами. При сумісному існуванні видів Colletopterum та Unio перші з них, зазвичай, сильніше інвазовані, ніж другі, що підкреслювалося і раніше (Стадниченко, 1974). Так, в популяціях U.tumidus та C.ponderosum з Гуйви при сумісному існуванні зазначених видів екстенсивність інвазії Unio становить 1,8, а Colletopterum - 4,5%. В Тетереві, в біотопі, заселеному чотирма видами перлівницевих (U.conus, U.r.rostratus, U.r.gentilis, C.piscinale), інвазованим партенітами B.polymorphus виявився лише один з них - C.piscinale. Цікаво, що щільність поселення його (табл.1) тут значно нижча, ніж така решти видів - потенційних проміжних живителів цієї трематоди.

Слід відмітити, що самці і самки інвазовані звичайно в неоднаковій мірі, що узгоджується з даними В.І.Здуна (1952). В поліських популяціях, як правило, самці інвазовані сильніше. Так, у гуйвинських U.tumidus заражені самці становлять 3,3, а у C.ponderosum - 5,3% від загального числа обстежених самців. Інвазовані самки U.tumidus становлять 0,7, а C.ponderosum 2% від загального числа обстежених самок. У 2,8% (від загальної кількості обстежених молюсків) інвазованих Colletopterum через тотальне ураження статевої залози і некротичний розпад її тканин виявилось неможливим встановлення статі молюска-живителя.

У тетеревських C.piscinale екстенсивність інвазії дуже невисока: тільки у 0,8% особин виявлено партеніти B.polymorphus. В цій популяції зараженими були лише самці. Припускають, що однією з можливих причин статевих відмінностей у рівні зараженості перлівницевих трематодами є менша вроджена сприйнятливість самок до цих паратизів, обумовлена дією гуморального чинника (Шульц, Гвоздев, 1976).

Цікавим виявився матеріал, зібраний в Тетереві біля с.Бондарці. Було виявлено гермафродитного U.r.rostratus, інвазованого B.polymorphus.

Виявлені у перлівницевих трематоди характеризуються значною топічною специфічністю. У цих молюсків статеві залози є звичним місцем поселення партеніт B.polymorphus. В широких прошарках міжацинарної сполучної тканини переважно і зосереджені спороцисти цієї трематоди. У гермафродитних молюсків їх виявлено як в жіночих, так і в чоловічих ділянках гонади .

Патогенний вплив партеніт на живителів проявляється у стисканні тканин спороцистами, які ростуть, в отруєнні живителів метаболітами та у використанні їх харчових ресурсів. При невисокій інтенсивності інвазії (уражено до 1/3 гонади) ці паразити не завдають суттєвої шкоди молюскам-живителям. Зародковий епітелій в цьому випадку не змінюється. При невеликій кількості ділянок паразитарного ураження гонад в останніх розвивається місцевий патологічний процес. При цьому вільні від ураження ділянки статевих залоз продовжують функціонувати нормально.

При інвазії середнього ступеня складності трематоди вражають близько половини статевої залози. З ростом спороцист збільшується і спричинюваний ними тиск спочатку на сполучну тканину, а потім безпосередньо на клітини, що утворюють стінки ацинусів. Сполучна тканина руйнується. Здушені партенітами ацинуси деформуються, їх порожнини звужуються, а пізніше зникають зовсім. Відповідно інвазія середнього ступеня супроводжується послабленням репродуктивних здатностей перлівницевих. Про це свідчить той факт, що в марсупіях середньоінвазованих самок виявляється дуже незначна кількість глохідіїв - від декількох десятків до 3000-4000. У випадках тяжкої інвазії партеніти, заселив всю або майже всю гонаду, проривають її сполучнотканинні покриви й мігрують в інші органи (найчастіше в гепатопанкреас, рідше - в мантію (Стадниченко, 1974), де вони знаходять більш-менш адекватні їх вимогам умови. Статеві залози при тяжкій інвазії стають пухкими, збільшуються в об’ємі за рахунок паразитів, що їх переповнюють. Інколи змінюється і їх забарвлення: у самок вони стають брудножовтими, а у самців - сірувато-коричневими. Тиск скупчень паразитів на стінки ацинусів супроводжується дегенерацією зародкового епітелію, атрофією гонад і паразитарною кастрацією молюсків (Янович, Стадниченко, 1997; Yanovich, Stadnichenko, 1997) .

Здатність спороцист B.polymorphus паразитувати в різних органах живителя свідчить про їх значну фізіологічну пластичність, яка дозволяє їм підтримувати життєздатність при дуже широкій амплітуді коливання умов навколишнього середовища (середовища першого порядку).

При оселенні B.polymorphus в гонадах перлівницевих реакція тканин живителів така ж, як і на дію будь-яких інших “звичних”, за висловом Кеннеді (Кеннеди, 1978), для них паразитів, до яких молюски ставляться як до власних тканин. При проникненні ж партеніт цієї трематоди в мантію живителів у останніх спостерігається захисна реакція у формі фагоцитозу, що раніше описано (Стадниченко, 1974) для Anоdonta. При цьому багаточисельні амебоцити, скупчені навколо спороцист B.polymorphus, фагоцитують уривки м’язевих, колагенових та еластинових волокон зруйнованої паразитами сполучної тканини, а також її клітинні елементи. З амебоцитів формуються навколо спороцист реактивні капсули (“мантії”), котрі відмежовують паразитів від тканин живителя, обмежуючи тим самим можливості їх тісного контакту, що послаблює патогенну дїю трематод на їх живителів-молюсків.



Висновки

  1. Фауна перлівницевих Центрального Полісся нараховує 16 видів, що належать до 3 підродин - Unioninae (10 видів), Anadontinae (5 видів), Pseudanodontinae (1 вид). Вперше для вказаного регіону зареєстровано Batavusiana irenjensis.

  2. Виявлено високий ступінь подібності фаун перлівницевих басейнів річок, що несуть свої води до Прип’яті - Ужа, Уборті, Случі (індекси Чекановського-С’єренсена 41-49%). Ступінь подібності фаун в річках, що впадають у Прип’ять, і Тетерева, що несе свої води у Дніпро, дещо нижча (індекс Чекановського-С’єренсена 33-36 %).

  3. Фауна перлівницевих кожного з басейнів річок Центрального Полісся представлена 10-12 видами. Види Unio, Colletopterum та Anodonta рівномірно поширені по усьому регіону. Види Batavusiana i Pseudanodonta переважно приурочені до басейнів річок півночі Полісся і поширені мозаїчно.

  4. В популяціях поліських перлівницевих у більшості випадків кількість самців дещо більша, ніж самок. У U.r.rostratus та A.cygnea з водойм сповільненого водообміну виявлено гермафродитів (відповідно 1,5 та 3,4 % особин популяції).

  5. Серед Batavusiana, Unio та Pseudanodonta з ріпалі поліських річок переважають 3-6-річні, а Anоdonta i Colletopterum - 2-4-річні особини. Молодь приурочена до більших глибин (2,5-5 м). На півночі Центрального Полісся, де річки нерідко набувають характеру гірських, всі молюски починають розмножуватись в 3-4-річному віці (гонади формуються на кінець другого - початок третього року життя). Unio, Colletopterum та Anodonta з більш теплих і тихоплинних водойм центральної та південної частини терену починають розмножуватись в 2-3-річному віці (формування статевих залоз починається в кінці першого - початку другого року життя).

  6. Період розмноження у Unioninae триває навесні 2,5-4 місяці, що пов’язане з асинхронністю гаметогенезу та порційністю яйцекладок (від однієї до трьох). Період виношування глохідіїв у них короткий (літній). У Anodontinae має місце одна яйцекладка (наприкінці літа) і період виношування довгий (зимуючі глохідії).

  7. По мірі дозрівання статевих продуктів в гонадах перлівницевих зареєстровано зростання активності ферментів трансамінування (АлАТ і АсАТ), що свідчить про посилення в цей період процесів енергетичного та пластичного обмінів.

  8. Статистично достовірно (р0,05) доведено, що абсолютна індивідуальна плодючість самок перлівницевих зростає із збільшенням їх лінійних розмірів (r = 0,74 - 0,94).

  9. В гонадах статевозрілих перлівницевих виявлені партеніти з церкаріями різного ступеня зрілості B.polymorphus та Ph.folium. Середня екстенсивність інвазії становить близько 3%. Відмічено два сезонні піки інвазії (весняний та ранньоосінній), зростання екстенсивності інвазії з віком живителя, більша інвазія самців ніж самок. При невисокій інтенсивності інвазії (уражено 1/3 залози) розвивається місцевий патологічний процес, вільні від ураження ділянки гонад функціонують нормально. При інвазії середнього ступеня (уражено до 1/2 залози) репродуктивні здатності перлівницевих послаблюються. При тяжкій інвазії (уражена вся гонада) реєструється паразитарна кастрація молюсків.


Публікації та участь у конференціях опубліковано близько 60 наукових праць, у тому числі 12 у провідних наукових виданнях визнаних ВАК України.
Список найважливіших наукових і науково-методичних праць:

  1. Chernyshova A.O., Yanovich L.N. The effect of toxicant on oogenesis of bivalve mollusks // Abstracts of the World Congress of Malacology, Washington . D.C., 25-30 Juli 1998, Chicago, 1998. –P. 248.

  2. Стадниченко А.П., Сластенко М.М., Янович Л.М. та ін. Методи дослідження молюсків // Деп в ДНТБ України 22.03.99. -№ 78. –Ук.99. -64 с.

  3. Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Янович Л.М., Іваненко Л.Д. Вплив раундапу на фізико-хімічні властивості гемолімфи витушки рогової (Mollusca: Pulmonata: Bulinidae) в нормі та при інвазії трематодами (Trematoda)// Вісник ДААУ, 2000. -№2. –С. 141-146.

  4. Мельниченко Р.К., Янович Л.Н. Биология размножения и особености кариотипов видов рода Pseudonodonta (Mollusca: Bivalvia: Unionidae) // Вестн.зоол., 2000. - №14. – С.26-33.

  5. Янович Л.Н. Влияние нитрата амония на поведение и некоторие физиологические реакции перловицевых // Гидробиол.журн., 2000. –Т.36. – №1. – С. 75-81.

  6. Мельниченко Р.К., Янович Л.М. Вплив чинників середовища на формування малакоценозів. // Вісник ДААУ, 2000. -№1. – С. 234-240.

  7. Янович Л.М. Потужність популяцій перлівницевих Центрального Полісся // Вісник ЖДПУ, 2000. – №5. - С. 111-118.

  8. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д. Киричук Г.Е. Янович Л.Н. Влияние хлорида железа (ІІІ) на гематологические показатели катушки Planorbarius corneus (Mollusca: Gastropoda: Bulinidae) в норме и при инвазии партенитами терматоди // Паразитология, 2001. –Т. 35. –вып.2. –С. 109-113.

  9. Мельниченко Р.К., Янович Л.Н., Корнюшин А.В. Особености экологии и морфологии Pseudonodonta (Bivalvia: Unionidae) фауны Украины // Вестник зоологии. – 2001. – Т 35, №3 – С. 61-70.

  10. Янович Л.М., Чернишова А.О. Вплдив токсикантів (раундап, нітрат амонію) на тканини статевиї залози перлівницевих // Вісник ЖДПУ, 2002. - №10. – С. 193-196.

  11. Стадниченко А.П., Янович Л.М. Вплив поверхнево-активних речовин на вміст глюкози у різних органах перлівнці (Mollusca: Unionidae) // Науковий вісник УжНУ: Біологія. – Випуск 15. - 2004. –С.23-28.

  12. Мельниченко Р.К., Янович Л.Н., Корнюшин А.В. Изменчивость морфометрических признаков раковин, особености екологии и биологии размножения молюсков видового комплекса Unio crassus (Bivalvia: Unionidae) фауны Украины. // Вестн. зоол. - 38 (3). - 2004. –С. 19-35.

  13. Янович Л.М. Вплив поверхневоактивних речовин на вміст кальцію в тканинах молюска Unio pictorum (Mollusca: Bivalvia: Unionidae) / Еколого функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнбого середовища. Збірник наукових праць. – Житомир: Волинь, 2004. – С. 257-259.

  14. Янович Л.М., Чернишова А.О., Жовнерчук О.В. Вплив токсикантів на гістологічну структуру тканин двостулкових молюсків. // Еколого функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнбого середовища. Збірник наукових праць. – Житомир: Волинь, 2004. – С. 260-263.

  15. Янович Л.М., Стадниченко А.П. Вплив фенолів водного середовища на вміст загального білка по органах жабурниці (Mollusca: Bivalvia: Unionidae). // Вісн. ДАУ. –2003. - Вип.1. – С.114-118.

Перелік конференцій у яких брала участь:

  1. Наукова краєзнавча конференція "Горошківщина крізь призму століть" (Володарськ-Волинський- Житомир, 28-30 вересня 1995 р.).

  2. Всеукраїнська конференція "Малинщина у просторі і часі" (25-27 вересня 1996 р. , Малин).

  3. Международное совещание «Проблемы гидробиологии континентальных вод и их малакофауна» (18-21 ноября 1996 г, Санкт-Петербург, Россия).

  4. Научная конференция «Актуальные вопросы теоретической и прикладной трематодологии и цестодологии» (Москва, Россия, 24-25 сентября 1997 г.).

  5. 2 з’їзд гідроекологічного товариства України (Київ, 27-31 жовтня 1997 р.).

  6. Всеукраїнська науково-практична конференція спеціалістів та студентської молоді “Сучасні погляди з популяризації природничих наук” (Полтава, 9-10 квітня 1998).

  7. Международная научно-практическая конференция "Экология городов и рекреационных зон".(25-26 июня 1998, Одесса).

  8. World Congress of Malacology, Washington. (25-30 July 1998, Chicago, USA).

  9. Международная научно-практическая конференция "Вода и здоровье –98» (15-18 сентября 1998г., Одесса).

  10. 4 Міжнародна конференції «Екологія і освіта питання теорії та практики» (Черкаси, 8-10 жовтня 1998).

  11. Четвертое (тринадцатое) совещание по изучению моллюсков (наземных, пресноводных, морских) “Моллюски. Проблемы систематики, экологии и филогении” (Санкт-Петербург, 27-28 октября 1998г.).

  12. Науково-практична конференція паразитологів (3-5 листопада 1999р., м. Київ).

  13. 3 Всеукраїнська науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Екологія. Людини. Суспільство» (11-12 травня 2000 р., м. Київ).

  14. Всеукраїнська наукова конференція "Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України" (Умань, 11-12 травня 2000 р.).

  15. 4 Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених (11-13 травня 2000р, Тернопіль).

  16. Всеукраїнська зоологічна конференція “Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть” (Кривий Ріг, 2001).

  17. 4 Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (15-17 травня 2001).

  18. ІІІ Зїзд Гідроекологічного товариства України (Тернопіль, 25-28 вересня 2001 р.).

  19. XVIII Krajowe Seminarium Malakologiczne (Szczecin-Lubin, 24-26 kwietnja 2002).

  20. 5 Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (13-15 травня 2002р., Київ).

  21. Міжнародна наукова конференція “Молюски. Основні результати, проблеми та перспективи досліджень” (13-15 травня 2002 р., Житомир).

  22. 2 Международная научно-практическая конференция «Тяжелые металлы, радионуклиды и элементы биофилы в окружающей среде» (Казахстан, Семипалатинск, 18 октября 2002 г.).

  23. Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень” (28 жовтня-4 листопада 2002 року , м.Дніпропетровськ)

  24. 6 Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта 2003". (20-24 січня 2003 р., Дніпропетровськ-Донецьк-Харків).

  25. Ювелійна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Біорізноманіття. Екологія. Адаптація” (28 березня-1 квітня 2003р., м. Одеса).

  26. Конференція молодих вчених "Проблемы глобальной и региональной экологии" (31 березня-4квітня 2003р., Росія, Екатеринбург).

  27. Всеукраїнська науково-практична конференція "Гідробіологія, іхтіологія та радіобіологія" (24 квітня 2003 р., м. Дніпропетровськ).

  28. Міжнародна науково-практична конференція"Україна наукова 2003" (16-20 червня 2003 року, Дніпропетровськ-Іавно-Франківськ).

  29. Наукова конференція, присвячена 80-річчю Канівського природного заповід"Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття" (Канів, 9-11 вересня 2003 р.).

  30. 7 Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта 2004" (10-25 лютого 2004 р., .Дніпропетровськ).

  31. Міжнародна науково-практична конференція “Екосистемні і морфоеволюційні дослідження молюсків” (Житомир, 13-15 травня 2004р.).

  32. 4 Международная научная конференция “Моллюски северо-восточной Азии и северной Пацифики: биоразнообразие, экология, биогеография и история фауны “ (Владивосток, Россия, 4-6 октября 2004г).

  33. VIII International Congress on Medical and Applied Malacology (Мехіко, Мексика, 10-13 листопада 2004 р.).



Наукові зв’язки підтримує з наступними установами:

    • University of Silesia Faculty of Biology & Environmental Protection, Dept. of Hydrobiology (Katowice, Poland),

    • Інститут рибного господарства НАН України (м.Київ)

    • Інститут екології рослин і тварин Уральського відділення Російської Академії наук (Єкатеринбург, Росія),

    • Белгородський державний університет (Белгород, Росія),

    • Самаркандський державний університет, кафедра екології і охорони фауни (Самарканд, Узбекистан),

    • Інститут зоології НАН України, лабораторія фауни і систематики безхребетних (Київ, Україна),

    • Інститут гідробіології НАН України (Київ, Україна),

    • Інститут біології південних морів НАН України та його Одеський філіал (Одеса, Севастопіль, Україна),

    • Державний природознавчий музей НАН України (Львів, Україна),

    • Чернівецький національний університет, кафедра зоології (Чернівці, Україна),

    • Київський національний університет імені Т.Г.шевченка (м.Київ)

    • Тернопільський державний педагогічний університет (м. Тернопіль).



ГАРБАР ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Доцент кафедри екології



Біографічні дані. Гарбар Олександр Васильович народився 16 вересня 1973 року у смт. Дзержинськ Житомирської області. У 1995 році закінчив природничий факультет Житомирського державного педагогічного інституту імені І. Франка за спеціальністю “Біологія. Хімія”.

Основні етапи трудової науково-педагогічної діяльності в освітніх закладах ІІІ-ІV рівня акредитації:



  • 15 жовтня 1999 року закінчив аспірантуру при кафедрі зоології Житомирського державного педагогічного університету.

  • з 18 жовтня 1999 року по 16 грудня 2001 року – викладач стажист кафедри зоології Житомирського державного педагогічного університету ім. І.Франка;

  • з 16 грудня 2001 року 29 квітня 2002 року – асистент новоствореної кафедри екології Житомирського державного педагогічного університету.

  • з 29 квітня 2002 року по 13 березня 2003 року – старший викладач кафедри екології Житомирського державного педагогічного університету.

  • з 13 березня 2003 року – на посаді доцента кафедри екології Житомирського державного педагогічного університету.

  • 28 квітня 2004 року – рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання доцента кафедри екології.

Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти ІІІ-ІV рівня акредитації 5 років, в тому числі у Житомирському державному університеті – 5 років. Основні навчальні курси, які веде О.В. Гарбар: “Основи біоценології”, „Актуальні проблеми в екології”, „Екологія людини”, „Екологічні проблеми України”, „Основи екології”, “Фізіологія вищої нервової діяльності”. Здійснює керівництво курсовими і дипломними роботами, студентською науковою роботою; під його керівництвом опубліковані 2 студентські наукові праці.

Кандидат біологічних наук з 2001 р. за спеціальністю – 03.00.08 - зоологія. Дисертацію захистив у спеціалізованій вченій раді Інституту зоології НАН України.


Основні напрямки наукових досліджень: систематика, фауна та екологія безхребетних тварин, зокрема дослідження каріолого-морфологічних та синекологічних особливостей черевоногих молюсків.
Тематика наукової роботи: Комплексне каріологічне та морфологічне дослідження ставковиків фауни України.
Мета роботи - дослідження каріологічних, конхіологічних та анатомічних особливостей ставковиків роду Lymnaea та здійснення комплексного аналізу даних характеристик і визначення можливості використання отриманих результатів для систематичної ревізії групи і еволюційних досліджень. Для її досягнення було поставлено такі завдання:

  1. Описати каріотипи найпоширеніших видів роду Lymnaea.

  2. Здійснити порівняльно - каріологічний аналіз молюсків роду Lymnaea на рівні видів і підродів.

  3. Встановити основні конхіологічні та анатомічні особливості каріологічно досліджених популяцій.

  4. На основі отриманих результатів та літературних даних здійснити порівняльний аналіз конхіологічних та анатомічних характеристик ставковиків та оцінити їх значення для диференціації таксонів видового та надвидового рівня.

  5. На основі комплексного аналізу сукупності конхіологічних, анатомічних та каріологічних ознак встановити дистанції та ступінь подібності між окремими видами та підродами досліджуваного роду.

  6. Проаналізувати можливі шляхи еволюції черепашки, органів статевої системи та каріотипу роду Lymnaea.

  7. Порівняти та оцінити існуючі гіпотези еволюційного розвитку родини Lymnaeidae в світлі нових даних щодо каріології та морфології групи.


Актуальність дослідження зумовлена тим, що на сьогоднішній день не існує єдиної точки зору на систематику ставковикових. У сучасній систематиці родини Lymnaeidae традиційно застосовується порівняльно-морфологічний метод. Однак для вирішення ряду проблем, пов’язаних із дослідженням еволюційних процесів, механізмів видоутворення та систематичної ревізії на більш високих таксономічних рівнях цього методу недостатньо. Використання каріотипу як таксономічної ознаки у прісноводних легеневих молюсків тривалий час вважалось безперспективним. Це пов’язувалось із високою консервативністю їх диплоїдних наборів. Разом з тим інші характеристики каріотипу не досліджувались у достатній мірі.

Родина Lymnaeidae, як і весь тип Mollusca, цитогенетично вивчена недостатньо. На сьогодні встановлено хромосомні числа близько 50% форм видового та підвидового рангу. Морфологічні особливості хромосом частково досліджено лише у 5 північноамериканських видів. Із загальновизнаних європейських видів тільки для шести відомі хромосомні числа і в одного виду частково досліджено зовнішню морфологію хромосом. Ставковикові України у згаданому плані зовсім не досліджувались. Цю роботу виконано вперше.


Наукова новизна. Вперше детально описано каріотипи 16 європейських видів ставковиків (при цьому хромосомні числа 11 з них повідомлено вперше). Встановлено їх хромосомні формули та основні числа (NF), визначено основні лінійні параметри каріотипів.

Вперше для вирішення таксономічних питань в роді Lymnaea використано зовнішньоморфологічні характеристики хромосом, що дозволило уточнити споріднені зв'язки підродів Corvusiana та Galba.

Вперше проведено комплексний аналіз конхіологічних, анатомічних і каріологічних даних за допомогою ієрархічного кластерного методу, в результаті чого визначено міжвидові дистанції в роді Lymnaea та можливість використання цих ознак в систематиці на різних таксономічних рівнях.

Встановлено гіпотетичний предковий каріотип ставковикових, можливі види хромосомних перебудов, що проходили в каріотипах в процесі еволюції, запропоновано схему ймовірних шляхів еволюції хромосомних наборів роду.


Найважливіші результати наукової роботи
Конхіолого-анатомічна та каріологічна характеристика видів роду Lymnaea

Підрід Corvusiana Servain, 1881

Секція Corvusiana s.str.



Lymnaea corvus (Gmelin, 1791)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл. 3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 8.66 (1-а пара) до 3.89% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: перша пара хромосом представлена метацентриками; 2,3,5 і 7-а – субметацентриками; 4,9,10,12,14,15 та 18-а – субтелоцентриками; 6,8,11,13,16 і 17-а - акроцентриками.



Lymnaea gueretiniana (Servain, 1881)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл.3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 8.63 (1-а пара) до 3.93% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: перша пара хромосом представлена метацентриками; 2,3,5 і 7-а – субметацентриками; 4,9,10,12,14,15 та 18-а – субтелоцентриками; 6,8,11,13,16 і 17-а - акроцентриками.

Підрід Lymnaea s.str. Lamarck, 1799

Секція Lymnaea s.str.



Lymnaea stagnalis (Linné. 1758)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл.3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 9.61 (1-а пара) до 3.73% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: перша пара хромосом представлена метацентриками; 2,3,5,7,10,12 і 15-а – субметацентриками; 4, 9, 14, 17 та 18-а – субтелоцентриками; 6, 8, 11, 13 і 16-а - акроцентриками.

Підрід Galba Schranck, 1803

Секція Galba s.str.



Lymnaea subangulata (Roffiaen, 1868)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл. 3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 9,88 (1-а пара) до 3,54% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: 1,3,5,7,9,12 і 14-а пари хромосом представлені метацентриками; 4,8,10,13,15,16 і 18-а – субметацентриками; 2,6,11,17-а – субтелоцентриками.

Підрід Stagnicola Leach in Jeffreys, 1830

Секція Stagnicola s.str.



Lymnaea palustris (O.F.Müller, 1774)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл. 3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 9,47 (1-а пара) до 3.44% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: 1,3,5,7,9,12 і 14-а пари хромосом представлені метацентриками; 10,11,15,16 і 18-а – субметацентриками; 2,4,6,8,13 і 17-а – субтелоцентриками.



Lymnaea atra (Schranck, 1803)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл. 3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 8.82 (1-а пара) до 3.75% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: 1,3,5,7 і 14-а пари хромосом представлені метацентриками; 9,10,12,15,16 і 18-а – субметацентриками; 2,4,6,8,11,13 і 17-а – субтелоцентриками.

Секція Fenziana Servain, 1881

Lymnaea turricula (Held, 1836)

Диплоїдний набір (2n) включає 36 хромосом (табл. 3.1). Хромосоми поступово зменшуються в розмірах від 1-ї до 18-ї пари. Відносна довжина їх варіює від 8.94 (1-а пара) до 3.70% (18-а пара). Морфологічна характеристика каріотипу: 1,3,5,7,9 і 12-а пари хромосом представлені метацентриками; 10,14,15 і 18-а – субметацентриками; 2,4,6,8,11,13,16 і 17-а – субтелоцентриками.

Секція Ladislavella W.Dybowski, 1903

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка