Досвід роботи Амброщук Інги Євгенівни вчителя математики Харківської зош №128 Педстаж 23 рoки в цій школі з 1997 р. Тема, над якою я працюю : «Особистісно зорієнтований підхід навчання»



Скачати 12,48 Kb.
Дата конвертації13.04.2017
Розмір12,48 Kb.
  • Досвід роботи Амброщук Інги Євгенівни вчителя математики Харківської ЗОШ № 128
  • Педстаж 23 рoки
  • В цій школі з 1997 р.
  • Тема, над якою я працюю :
  • «Особистісно зорієнтований підхід навчання »
  • Методологічні основи
  • Безумовно, будь-яке навчання спрямоване на особистість, і тому мають рацію ті вчителі, хто стверджує, що кожен урок особистісно зорієнтований.
  • Питання в іншому: а яка роль особистості в цьому процесі? Якою мірою учень може впливати на навчальну діяльність – визначати зміст, способи опрацювання навчального матеріалу, темп, стиль, тощо? Що для вчителя первинне: знання й уміння (тобто засвоєння програми) чи розвиток свого вихованця?
  • Відповідь на ці запитання є визначальною для розуміння сутності особистісно зорієнтованого навчання.
  • Основні положення особистісно зорієнтованого навчання
  • Цілі і завдання ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
  • Мета навчання: розвиток пізнавальних здібностей учня, максимальне розкриття індивідуальних здібностей учня
  • Навчання – суто індивідуальна діяльність кожного учня
  • Під час конструювання і реалізації навчального процесу, особлива увага надається виявленню суб'єктивного досвіду учня
  • Допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і самореалізуватися
  • Основні вимоги до розробки особистісно орієнтованого навчання
  • Засоби досягнення  мети особистісно зорієнтованого навчання
  • Інтерактивне навчання
  • Розвиваюче навчання
  • Проблемне навчання
    • Мотиваційний етап (з’ясування (забезпечення) емоційної готовності до уроку; актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань).
    • Цілевизначення та планування діяльності.
    • Етап опрацювання навчального матеріалу.
    • Рефлексивно-оцінювальний етап
  • І. Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності
  • На першому етапі уроку вчитель вмотивовує наступну діяльність, позитивно спрямовує на працю. Тут важливо врахувати особистий досвід учнів щодо проблеми уроку.
  • ІІ. Визначення мети і завдань уроку.
  • Виробляти мету і проектувати завдання уроку бажано спільно з учнями. Доцільно залучати дітей до планування наступної діяльності через попередню роботу. Разом з учителем учні складають план роботи, обговорюючи його, визначають показники досягнення визначеної мети (які знання, уявлення, засоби діяльності свідчитимуть про це).
  • Пропонується використовувати на цьому етапі уроку таблички "Знати" і "Вміти", куди спільно з учнями записуються завдання, які необхідно засвоїти протягом уроку, і вміння, які формуються.
  • Таким чином, на початку уроку учнів ознайомлюють з метою та планом уроку. Вчитель чітко й переконливо інформує учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на уроці. Пізнавальна привабливість цього вступного інструктажу — це матеріал, пов'язаний із певною цікавою проблемою, визначенням проблемних питань. На нашу думку, важливо пояснити учням значення навчального матеріалу для здійснення практичної діяльності, пізнання інших наук.
  • III. Вивчення нового матеріалу.
  • На цьому етапі учитель може користуватися такими прийомами:
  • • Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал, учитель зумисне припускається помилки.
  • Доцільно привчати дітей миттєво реагувати на помилки, розвивати уважність і готовність відповідати швидко.
  • • Прес-конференція. Учитель частково розкриває тему, пропонуючи учням завершити її розкриття самостійно, використовуючи підручники, посібники, довідкову літературу тощо.
  • • Запитання до тексту. Перед вивченням навчального тексту учням пропонується скласти до нього запитання.
  • IV. Засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
  • На цьому етапі даються завдання на вибір:
  • • засоби навчальної діяльності (індивідуально, фронтально чи в групі; письмово або усно);
  • • засоби фіксації нового матеріалу (схема, план, таблиця, висновки тощо);
  • • завдання і способи їх виконання. Діти обирають той вид роботи, який їм найбільше до вподоби
  • варіативність у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності; завдання на вибір).
  • На цьому етапі уроку доцільно використовувати, наприклад, такі методи, як-от: заохочення; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху, інтересу до навчання; проблемна ситуація; яскраві наочно-образні уявлення; ситуація взаємодопомоги; виконання творчих завдань тощо.
  • V. Контроль, корекція та оцінювання знань.
  • На нашу думку, контроль знань відбувається за допомогою: групових і парних форм взаємоконтролю і взаємоаналізу; самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнями помилок, осмислення їх причин); взаємо- і самооцінювання (словесне, рейтингове тощо).
  • Доцільно звернутися до таблиць "Повинні знати" і "Повинні вміти" до планування уроку та перевірити, чи все заплановане вдалося зробити, чи всі завдання уроку виконані.
  • Коли підбивається підсумок уроку, вчитель традиційної зазвичай ставить такі запитання: "Чого ви навчилися на уроці?", "Що нового дізналися?" За технологією особистісно орієнтованого підходу, на нашу думку, доцільнішими є такі запитання: "На якому етапі уроку найцікавіше працювати? Де ми витратили найбільше часу? Що нам заважало працювати злагоджено? Що треба було зробити інакше?"
  • Взаємозв’язок між особистісно орієнтованим навчанням і рівнем навчальних досягнень учнів
  • Для одержання зворотної інформації про результати контролю розроблена система заходів:
  • тестові завдання і диференцьовані тематичні контрольні роботи,
  • для перевірки теоретичного матеріалу розроблен набір питань, на які учні повинні знати відповіді,
  • стенд для перевірки відповідей на розрахункові задачі домашньої роботи, перевірка Д/З.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка