Фактологічні аргументи з життя науки



Скачати 205,94 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір205,94 Kb.

Фактологічні аргументи з життя науки



24 августа нынешнего года с космодрома Байконур должны быть выведены на околоземные орбиты с помощью ракеты-носителя «Днепр» два японских космических аппарата. Об этом проекте рассказал заместитель генерального директора Национального космического агентства Украины (НКАУ) Э. Кузнецов.

«Напомню, что космический носитель «Днепр» – мирная конверсионная модификация снимаемых с боевого дежурства в России межконтинентальных баллистических ракет РС-20 «Воевода» (известных на Западе под обозначением SS-18 и прозвищем «Сатана»), – говорит Э.Кузнецов. – Их разработчик – ГКБ «Южное» в Днепропетровске, а серийный изготовитель – ГПО «Южный машиностроительный завод». Запуск японских спутников – один из первых шагов на пути к более тесному сотрудничеству компаний двух стран. Во время встречи с руководством известной японской корпорации «Сумитомо» мы обсудили некоторые аспекты возможного сотрудничества между нашей космической отраслью и японскими предприятиями.

По итогам переговоров было решено подготовить протокол, который бы содержал его основные направления. На наш взгляд, японские специалисты могут принять участие в оснащении современной электроникой отечественных космических аппаратов, создании украинского спутника связи. Украина могла бы предложить и в дальнейшем задействовать различные ракеты-носители нашего производства для запуска японских космических аппаратов.

Кстати, во время всемирной выставки «ЭКСПО–2005», развернутой (с весны по осень нынешнего года) в Японии неподалеку от города Нагоя, у посетителей, побывавших в павильоне Украины, большой интерес вызвали экспонаты, знакомящие с достижениями нашей ракетно-космической промышленности, прежде всего – экологически чистая ракета-носитель «Зенит-3SL», успешно используемая в международном проекте «Морской старт».

Встретился я и с заместителем помощника гендиректора НАСА Элом Кондесом, который занимается вопросами международного сотрудничества, – подчеркнул Э. Кузнецов. – Мы обсудили необходимость согласования проекта американо-украинского соглашения о сотрудничестве в космических исследованиях и использовании космического пространства в мирных целях. Сейчас предстоит процедура внутреннего согласования подготовленного американскими коллегами проекта в их стране, после чего документ будет передан нам на рассмотрение.

Мы также обсуждали в НАСА вопросы, связанные с возможным участием нашей страны в предстоящей реализации лунной программы США. Надеемся получить от американской стороны официальное приглашение. В рамках этой программы Украина могла бы предложить различные научные эксперименты, а также доставку небольших космических аппаратов на окололунную орбиту (с помощью «космического буксира» на базе доработанной и модернизированной ракеты-носителя «Днепр»).

В переговорах, проходивших в Америке, обе стороны высказывались и о целесообразности создания совместной рабочей группы НАСА и НКАУ по космическим исследованиям. К этому вопросу было решено вернуться более предметно в начале 2006 года.

Принимая во внимание, что американцы очень заинтересованы в научных исследованиях по космической биологии (изучение различных организмов – растительных и животных – в невесомости, точнее, в условиях микрогравитации в космосе), а у нас есть существенные достижения в этой области науки, мы предложили провести в 2006 году встречу ученых Украины и США, занимающихся этими проблемами. Также была достигнута договоренность о перспективах проведения телеконференций специалистов космических отраслей двух стран.

Во время нынешней поездки, – продолжает Э.Кузнецов, – мы побывали и в Госдепартаменте США, где состоялись переговоры с руководителями структур, занимающихся проблемами нераспространения ракетного и других видов оружия массового поражения, контролем за торговлей оружием, космическими и другими передовыми технологиями. Обсуждалась и необходимость продления межправительственного украинско-американского соглашения о мерах по контролю за ракетными технологиями (включая те, что используются в программе «Морской старт»), срок действия которого истекает нынешней осенью. Американская сторона пообещала в ближайшее время подготовить и прислать нам ноту по этому вопросу. Говорили мы и об организации в Украине станции для приема снимков высокого разрешения, сделанных аппаратурой, размещенной на спутниках, находящихся на околоземных орбитах.

Еще одной важной темой, поднятой нами в госдепе, по словам Э.Кузнецова, был обмен мнениями о возможности участия США (в том числе и финансового) в поддержке работ по обеспечению безопасного хранения в Украине (на заводах в Павлограде) твердого топлива, оставшегося от снятых с вооружения и ликвидированных боевых ракет.

Полезным оказалось и посещение таких известных компаний ракетно-космической отрасли США, как «Локхид-Мартин» и «Орбитал Сайенс». Во время встречи с руководителями этих корпораций речь шла о перспективе их участия в создании украинского спутника связи, а также в совместном украинско-бразильском космическом проекте «Циклон-4 – Алкантара» (Кузнецов Э. По космическим трассам лучше летать вместе / беседу вел В. Фельдман // 2000. – 2005. – 12–18.08. – С. В8).
***

Завершены испытания в условиях жаркого климата и высокогорья регионального реактивного самолета нового поколения Ан-148, произведенного Авиационным научно-техническим комплексом (АНТК) имени Антонова.

Как сообщили в пресс-службе АНТК, испытания проходили в Узбекистане и Армении. Первый экземпляр самолета Ан-148 выполнил в рамках этой программы 28 полетов общей продолжительностью 58 ч 50 мин, второй экземпляр – пять полетов, проведя в воздухе 17 ч 52 мин.

По информации пресс-службы, результаты испытаний показали соответствие реальных характеристик Ан-148 расчетным. "Летчики-испытатели высоко оценили характеристики двигателей самолета, работа которых проверялась на различных режимах", – говорится в сообщении.

"Проведенные испытания подтвердили безопасность эксплуатации самолетов семейства Ан-148 в условиях высоких температур и высокогорья, а значит, самолет сможет работать в южных районах России, государствах Средней Азии, Ближнего Востока, Африки, Латинской Америки", – заявили в пресс-службе.

К настоящему времени выполнено 30% общей программы сертификационных летных испытаний. Ее завершение планируется в первом квартале 2006 года (Ан-148 завершил испытания в условиях жаркого климата и высокогорья // Подробности (www.podrobnosti.ua). – 2005. – 15.08).
***

Після нових вибухів на складах боєприпасів у Новобогданівці проблема утилізації і знешкодження вибухонебезпечних речовин набуває знову особливої актуальності.

Зокрема, варта державної уваги і підтримки розробка групи фахівців із Севастополя – Г. Баранова, М. Гавриша і М. Кисельова, які винайшли унікальну технологію комплексного застосування бактеріальних і фізико-хімічних методів утилізації боєприпасів. Технологія доведена ними до випробувань на напівпромисловій стадії. Вона екологічно безпечна, не потребує вибухових робіт (як пропонує це Ізраїль і як практикується нині в багатьох країнах) і, в кінцевому результаті, прибуткова, оскільки боєприпаси розкладаються на складові компоненти.

Принцип відкриття севастопольських вчених такий: одним з основних компонентів звичайних вибухових речовин є целюлоза, що успішно поїдається певними типами бактерій, яких встановили дослідники. Після такої «бактеріальної обробки» вибухівка перетворюється на конгломерат різних хімічних елементів, які можна (і треба) використовувати в народному господарстві.

Ця новітня технологія севастопольців гарантує безпеку для персоналу та довкілля на всіх етапах, можливість створення мобільних установок для утилізації боєприпасів. Завдяки цій технології можна отримувати з боєприпасів метал з оболонок – сировину для порошкової металургії, тонкодисперсні пігменти для лакофарбної промисловості, концентрати розчинів рідкісних і благородних металів, засоби захисту рослин, протеїнові додатки в харчовий раціон тварин, біологічно активні, екологічно чисті стимулятори росту рослин і добрива, зокрема азотні.

Модернізація цієї технології свідчить про можливість переробки і нейтралізації, деструкції отруйних речовин і ракетного палива. Дослідження показали ефективність технології з утилізації і нейтралізації тротилу, гексогену, порохів, іприту та його аналогів, «гептилу», «меланжа» та інших небезпечних для всього живого речовин. Так, невидимі мікроби, виведені дослідниками, успішно перетворюють вибухівку на сировину для хімічної промисловості.

Оскільки ця проблема має світове значення, то Україна, ставши монопольною власницею цієї унікальної екологічно чистої технології, могла б мати на ній не лише славу всесвітнього рятувальника, а й мільярди доларів прибутку.

Г. Баранов (між іншим учасник відомого розмінування німецької донної міни часів війни в Севастополі в лютому 2004 р.) разом з колегами вже звернулися з відповідними поданнями і заявами до Президента України, Міністерства оборони України з проханням вивчити їхні пропозиції і підтримати на державному рівні розроблену ними унікальну технологію утилізації та нейтралізації боєприпасів. Вже створено відповідну державну комісію, яка вивчає цю проблему (Кулиняк Д. Вибухівку знешкоджують... мікроби // Урядовий кур’єр. – 2005. – 12.08. – С. 15).
***

Співробітництво України і Польщі в галузі гірничої науки.

Україна і Польща сьогодні – країни з потужною гірничою промисловістю, яка виконує розвідку, розробку та переробку різноманітних корисних копалин. По суті ці країни – останні гірничі регіони Європи, які зберігають потужну вуглевидобувну промисловість. Польща посідає одне з провідних місць серед європейських країн (а за деякими корисними копалинами – і світу) з видобутку кам’яного і бурого вугілля, міді, цинку, сірки, кам’яної солі; Україна – вугілля, залізних і марганцевих руд, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам’яної і калійної солей, виробництва феромарганцю та глинозему. Все це потребує забезпечення відповідного рівня і обсягів підготовки фахівців з гірництва, розвитку гірничих наук.

Після 1991 року в якісно нових міжнародних умовах між Україною і Польщею як стратегічними партнерами з європейсько-атлантичною орієнтацією встановилися особливо близькі відносини, які зумовили нові можливості активізації співробітництва в гірничій науці і промисловості. Слід підкреслити й аналогічні стартові умови, в яких опинилися вугільні галузі наших країн – і в Польщі, і в Україні вони локалізовані в старопромислових регіонах (відповідно, – Сілезії та Донбасі), мали подібне технічне оснащення, організацію виробництва, кваліфікаційний кадровий рівень та ін.

Проте шляхи реформування гірничої галузі в наших країнах мали істотні відмінності. Польща від початку йшла шляхом ринкових перетворень: вугілля не відвантажували споживачам без повної оплати, особливо нерентабельні шахти були ліквідовані в стислі терміни (кожний робітник при звільненні отримав близько 12 тис. дол. компенсаційних виплат), реконструкція підприємств базувалась на застосуванні сучасної техніки та прогресивних технологій переважно західних зразків, частково продукованих місцевими заводами (шахти мали можливість самостійного вибору технічної політики, оскільки вкладали свої гроші), усі гірничі підприємства були зобов’язані долучати науковців до кожного технічного проекту (останні мали нормативно окреслений процент витрат, який обов’язково йшов на науковий супровід робіт, причому його проводили переважно професори університетів). Доцільність використання коштів (зокрема вугільної галузі) контролювали всесвітньо відомі аудиторські фірми, банківські кола, профспілки, громадськість (преса, партійні й парламентські функціонери), а також відповідні міністерства.

Реформуванню гірничої галузі був присвячений Перший польсько-український гірничий форум («Способи вирішення суспільних та екологічних проблем у процесі реструктуризації вугільної промисловості», 18–22 лютого 2002 р.), який був організований за участю Краківської гірничо-металургійної академії (голова оргкомітету проф. Є. Кіцкі), Інституту мінеральних ресурсів та енергії ПАН (доц. Я. Ярош, маг. П. Салуга), Донбаського державного технічного університету (проф. Г. Литвинський, доц. Г. Гайко). У роботі форуму взяли участь 29 спеціалістів з України і 19 з Польщі.

Другий українсько-польський форум відбувся в Криму в рамках заходів року Польщі в Україні («Гірничовидобувна промисловість України і Польщі: актуальні проблеми і перспективи», Ялта, 13–19 вересня 2004 р.), а його організатором виступив Національний гірничий університет (акад. Г. Півняк, проф. О. Шашенко, проф. В. Бондаренко та ін.). У роботі форуму взяли участь понад 100 осіб.

Завдяки інформаційній діяльності польських колег форум дістав широкого резонансу в гірничому середовищі в Центральній Європі. У 2005 р. до нього приєдналися Німеччина (Гірнича академія у Фрайбурзі) та Чехія (Технічний університет в Остраві). Проведення форуму, який отримав назву MIOCEN («Гірництво крізь віки»), заплановано на кінець вересня 2005 р. у Подебрадах (Чехія). До організаційного комітету з боку України ввійшли проф. Г. Гайко (ДонДТУ) та доц. Р. Дичковський (НГУ).

За останні роки між рядом вищих шкіл і наукових установ України та Польщі налагоджено наукове співробітництво, обмін освітньою інформацією і викладачами, стажування студентів та аспірантів, спільна праця над підручниками, статтями та монографіями.

Так, спеціалісти Національного гірничого університету України (м. Дніпропетровськ, Україна) та Гірничо-металургійної академії ім. Ст. Сташиця (м. Краків, Польща) щорічно беруть участь у роботі ряду міжнародних конференцій, виступають з лекціями, готують спільні навчальні посібники.

Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України співпрацює з рядом наукових інституцій Польщі. Тісна співпраця вже багато років пов'язує ІНФОВ НАНУ, Донецький національний університет і Познанський університет ім. А. Міцкевича. Українці виконують у Познані свої магістерські роботи, провідні українські науковці д-р хім. наук В. Рибаченко та Й. Опейда разом з д-ром Г. Шредером підготували і видали за декілька останніх років українсько-польським творчим колективом ряд монографій, понад 30 спільних наукових статей.

Постійні міцні наукові зв'язки з колегами з Польщі підтримують ряд інших донецьких інститутів – Донецький національний технічний університет, Донецький фізико-технічний інститут ім. А. А. Галкіна, Науково-дослідний інститут гірничо-рятувальної справи і пожежної справи "Респіратор".

Давні тісні наукові контакти пов’язують науковців Донбаського державного технічного університету (ДонДТУ) з колегами із Сілезької політехніки (Глівіце), Головного інституту гірництва (Катовіце), Краківською гірничо-металургійною академією (КГМА), а останнім часом, з приходом українського інвестора на Хуту Ченстохова, – з металургами місцевого університету. Основні напрями наукової співпраці – розробка ефективних конструкцій кріплення гірничих виробок, моніторинг стану гірського масиву в оточенні виробок, дослідження пам’ятників гірничої справи (давні гірничі споруди, машини, історичні шахти й рудники). Польські колеги (Я. Хмура, Т. Мікось) брали участь у дослідженні давнього мідного рудника Картамиш у Луганській області, яке ДонДТУ веде спільно з Інститутом археології НАНУ.

Обмін науковими делегаціями, стажування докторантів, підготовка до навчання студентів ДонДТУ в КГМА, вихід спільної книги «Дивовижний світ давнього гірництва» (українсько-польський авторський колектив: Г. Гайко, Т. Мікось, Я. Хмура, Ю. Бровендер, Р. Кінаш) – такі конкретні результати співробітництва. Приємно відзначити, що за визначні наукові досягнення й істотний внесок у розвиток плідних взаємин між нашими вузами ректор КГМА проф. А. Тайдусь, а також професори Т. Майхерчик та Є. Кіцкі отримали почесне звання «Доктор HONORIS CAUSA ДонДТУ».

Співпраця гірників наших країн дає плідні результати в ряді спільних видавничих проектів, зокрема в проекті «Гірничий енциклопедичний словник», т. ІІІ, 2004 р. взяли участь відомі польські науковці-гірники Є. Кіцкі (Краківська гірничо-металургійна академія) та Ю. Дубінський (Головний інститут гірництва Польщі). Сьогодні в підготовчих процесах до перекладу знаменитої енциклопедичної праці з гірництва і металургії Ґ. Аґріколи "De Re Metalica" у 12-ти книгах (1556 р.) на українську мову вітчизняним фахівцям конкретну допомогу надає Варшавський університет, Каса Мяновського та Музей Карконоський (Єлена Гура).

Серед останніх ініціатив – розташування української довідкової та технічної гірничої інформації на гірничому сайті www.teberia.pl, зокрема Української гірничої енциклопедії.

Перспективи українсько-польського співробітництва в гірничій галузі зумовлюються кількома факторами. З польського боку – це вдала реформа галузі, яку треба вивчати й запозичувати, а також великий досвід у швидкому практичному застосуванні новітніх гірничих технологій. З українського – істотний теоретичний доробок у багатьох напрямах гірничої науки, а головне – унікальний досвід розробки вугільних покладів у найскладніших умовах. Сьогодні в таких гірничо-геологічних умовах не працює жодна вугільна галузь, але вже через 20–30 років у таких умовах (тонкі поклади, вибухонебезпечне середовище, великий гірський тиск) буде працювати весь світ. Тому виступи українських учених (піонерів найскладніших умов) завжди викликають непідробний інтерес за кордоном.

Найбільш актуальною галуззю співробітництва на сьогодні є, у першу чергу, вугільна промисловість. Україна може з успіхом використати досвід Польщі в реструктуризації вугільної галузі.

Новий імпульс українсько-польській науковій співпраці дають процеси демократизації України в цілому, загальне пожвавлення і навіть вихід на новий якісний рівень нашого міждержавного стратегічного співробітництва після президентських виборів в Україні 2004 року (Підготували: В. Білецький, д-р техн. наук, професор Донецького національного технічного університету, шеф-редактор журналу «Схід», дійсний член НТШ, Г. Гайко, д-р техн. наук, професор Донбаського державного технічного університету, м. Алчевськ // Мережа аналітичних центрів України (http://intellect.org.ua). – 2005. – 4.08).


***

Є. Крижанівський, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, доктор технічних наук, професор про роль науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт з розроблення технічних засобів і технологій неруйнівного контролю та технічної діагностики в забезпеченні якісних характеристик нафтогазодобувного обладнання та інструменту, особливо довготривалої експлуатації:

«Над цією проблемою тривалий час працюють провідні наукові, академічні та галузеві інститути, навчальні заклади та інші організації.

Спільні зусилля й досягнення, напрацьовані впродовж багатьох років, лягли в основу фундаментальної роботи «Розробка і впровадження засобів неруйнівного контролю і технологій технічної діагностики машинобудівного і нафтогазового обладнання тривалої експлуатації», яку вчена рада Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України висунула на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2005 рік. Авторський колектив представленої роботи очолює Л. Лобанов, академік НАН України, доктор технічних наук, професор, заступник директора ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України.

Авторами вперше встановлені домінуючі причини відмов широкої номенклатури машинобудівного та нафтогазового обладнання, досліджені закономірності взаємодії зондуючих полів різної фізичної природи з макродефектами конструкційного матеріалу, особливості розвитку втомних пошкоджень, встановлені критерії відбракування. Ґрунтовні теоретичні дослідження втілилися в ряд нових інформаційних параметрів контролю, винайдення ефективних способів акустичного контролю згвинчування різьбових з'єднань трубних колон. Зокрема, реалізація комп'ютеризованих засобів ультразвукового контролю, що аналізують спектр відбитих сигналів, дала можливість авторам роботи запропонувати такі технології діагностики, як виявлення внутрішніх дефектів плоского виду (характерні для окремих видів зварювання), контроль об'єктів і виробів, виготовлених з аустенітних сталей, кераміки та пластмас.

У напрацюваннях науковців отримали розвиток і методи визначення фізико-механічних характеристик металевих конструкцій, що є важливим для виявлення рівня залишкового ресурсу обладнання довготривалої експлуатації. Крім того, під час досліджень та їх дослідно-конструкторського доведення вдалося зафіксувати нові способи проведення акустичної, електромагнітної, радіаційної дефектоскопії та дефектометрії. Ці результати досліджень захищені понад 100 авторськими свідоцтвами, патентами, зокрема і зарубіжними.

Наразі на їх основі для нафтогазової галузі створено та впроваджено 19 нормативних та методичних документів (ДСТУ, ГСТУ, СТП, СОУ), що охоплюють проведення неруйнівного контролю і технічного діагностування практично всього нафтогазового обладнання та інструменту. У процесі досліджень створена також ціла гама технічних засобів (пересувних, стаціонарних та окремих приладів). Так, уже тривалий час експлуатуються пересувні лабораторії ПЛНК-2, ПЛНК-5, ПЛНК-9, стаціонарні установки «Зонд-СОТ», НК-2004, НК-106, У-664, переносні установки типу «Зонд», а також окремі прилади типу «КТУ-1», «СІГМА-Т», «ПТУ-2М». Працівники нафтогазової промисловості не уявляють сьогодні функціонування бурових та нафтогазодобувних підприємств без цих засобів.

Не можна залишити поза увагою те, що розроблені українськими науковцями технології дали позитивний ефект. Адже виявлення спрацьованого і неякісного обладнання створило безпечні умови праці нафтовиків та газовиків. Водночас продовжено безпечний термін експлуатації багатьом об'єктам, що вичерпали свій ресурс.

Значна увага авторами фундаментального дослідження надана підготовці фахівців з неруйнівного контролю. Внаслідок цього нині в Україні впроваджена трирівнева система атестації відповідного персоналу, що відповідає вимогам європейського стандарту EN 473, який прийнято в Україні як державний (ДСТУ EN.473-2001).

Розроблені технічні засоби і технології впроваджені також на підприємствах СНД, Китаю, Лівії, Іраку, Болгарії. Враховуючи великі досягнення українських науковців у цьому напрямі, між НАН України та В'єтнамською академією наук і технологій підписано угоду про трансфер технологій неруйнівного контролю якості бурового, нафтогазопромислового обладнання в нафтогазовій та інших галузях промисловості.

Подальший розвиток цього важливого наукового напряму забезпечується розробленою авторами на замовлення НАК «Нафтогаз України» і затвердженою Міністерством палива та енергетики галузевою науково-технічною програмою на 2004–2008 pp. «Створення, освоєння випуску та впровадження у виробництво комплексу технічних засобів і технологій неруйнівного контролю та технічної діагностики трубних колон, бурового та нафтопромислового інструменту при розробці нафтогазових родовищ. Організаційне, наукове, методичне та кадрове забезпечення» (Крижанівський Є. Новітні технології – запорука безпеки та благополуччя // Урядовий кур’єр. – 2005. – 9.08. – С. 6).

***

В Египте откроется филиал мариупольского Приазовского государственного технического университета (ПГТУ). Такое намерение ректор Таббинского металлургического института (г. Каир) М. Кхалифа и ректор ПГТУ В. Волошин закрепили в договоре, подписанном 30 июля.

"Сейчас договорились с каирским коллегой открыть в течение 10–12 месяцев на базе Таббинского метинститута филиал ПГТУ (для подготовки бакалавров по металлургическим направлениям – наш вуз имеет такое право). В ближайшее время наши профессора отправятся преподавать в Каир, а 10 египетских студентов в конце августа приедут к нам на практику (предусмотрено и их обучение в аспирантуре). Кроме того, мы обсудили ряд конкретных научных исследований, в которых нуждается египетская сторона. К примеру, удаление цинка из металла – в Египте, как известно, рудная база с большим содержанием цинка, а у нас имеются хорошие специалисты для решения проблемы", – сказал ректор Приазовского университета (В Египте откроется филиал мариупольского университета // Подробности (www.podrobnosti.ua). – 2005. – 3.08).


***

Ученые Национальной академии наук Украины передали столичным властям отчет о проведенных исследованиях киевских грунтов, определив наиболее небезопасные для строительства участки. В отчете указано более 50 мест, грунты которых при увеличении на них нагрузки могут сползти либо обвалиться. Наиболее оползнеопасными ученые называют днепровские склоны.

Исследования в области природно-техногенных процессов киевских территорий, которые нуждаются в инженерной защите, ученые Центра аэрокосмических исследований земли НАН Украины проводили совместно с ДКП «Плесо» на протяжении последних четырех лет. В настоящее время работа завершена, а ее результаты переданы в городскую государственную администрацию.

Документ свидетельствует, что за последние четыре года активизировались эрозийные и оползневые процессы в девяти точках Киева. Действующими признаны оползни в районе склона между улицами Петровской и Кудрявской, склоны Петровского яра, около Андреевской церкви. Активная эрозия грунта прослеживается возле смотровой площадки около арки Воссоединения и на левом склоне Мышеловной балки в районе улицы Буковинской. Оползневые процессы наблюдаются на склоне между улицей Дегтяревской и переулком Кияновским, в районе фуникулера, в Городском саду ниже Мариинского дворца, а также на спуске возле памятника Магдебургскому праву.

Как объяснил директор ГКП «Плесо» Н. Щепец, тот же Мариинский дворец «ползет» со скоростью 1 мм в год, в связи с чем специалисты КП «СУППР» ведут активные работы по изучению и предотвращению оползня. Однако отличительной чертой «оживших» грунтов, по его словам, является их непредсказуемость. «Оползневые процессы невозможно предугадать. Сегодня грунт сползает с одной скоростью, завтра – с другой, а потом движение может и остановиться», – говорит Н. Щепец. По его словам, на оползневые процессы влияет масса факторов: чрезмерная нагрузка на территорию в результате ее уплотнения строителями, прокладка инженерных сетей и коммуникаций, подъем грунтовых вод и т. д. «И хотя специалисты соответствующих служб делают все возможное, чтобы не допустить оползней и подтоплений, на этих территориях лучше отказаться от дальнейшего строительства», – считает Н. Щепец. В подтверждение своих слов он привел памятные киевлянам примеры, когда в конце 90-х годов из-под дома по улице Кудрявской резко сошел грунт и здание едва удалось спасти от разрушения. Тогда же был и мощный оползень на улице Кайсарова.

Как свидетельствует отчет исследователей, более стабильно (хотя строить там все равно не стоит) ведут себя другие оползни. К опасным территориям ученые отнесли левый (между улицами Лукьяновской и Олеговской), а также правый (около перекрестка улиц Глубочицкой и Петровской) склоны Глубочицкого яра, верховье левого склона Петровского яра (ул. Петровская), левый склон Гончарного яра, правый склон долины Днепра (южный спуск от Андреевской церкви), 300 м на юго-запад от перекрестка Днепровского спуска с Набережным шоссе, 150 м на юг от Выдубицкого монастыря, а также еще 37 участков.

В целом ученые разбили территорию Киева на две зоны, на которых развиваются оползневые процессы: Приднепровскую (правый коренной склон долины Днепра, участки яров и балок, прорезающих этот склон) и Городскую (склоны долин реки Лыбедь и ее балочные сети). На этих территориях, занимающих более 400 га, за последние четыре года образовался 101 потенциальный оползень (Зверев В. Киеву угрожают оползни!!! // Кияни (www.kiyany.com.ua). – 2005. – 2.08).


***

До конца 2006 года в Киеве будет сооружен мемориальный комплекс памяти жертв политических репрессий и голодоморов в составе монумента, музея и парка "Калиновая роща".

Это предусмотрено распоряжением киевского городского головы А. Омельченко о мероприятиях по увековечению памяти жертв политических репрессий и голодоморов в Украине.

К концу сентября текущего года созданная рабочая группа по подготовке концепции мемориального комплекса в составе 33 человек во главе с А. Омельченко подготовит концепцию строительства в столице такого комплекса. Планируется, что до конца 2005 года будет разработано архитектурно-пространственное решение воплощения этой концепции строительства.

Заказчиком разработки концепции выступает коммунальное предприятие "Дирекция реставрационно-восстановительных работ". К разработке проекта также привлечен Институт истории Национальной академии наук Украины и другие профильные организации (В Киеве появится мемориальный комплекс памяти жертв политрепрессий и голодоморов // Подробности (www.podrobnosti.ua). – 2005. – 9.08).


***

Украина движется к России со скоростью 33 мм в год. Такой вывод сделали ученые Крымской астрофизической обсерватории, проводя исследование по международной программе "Геодинамика". Ее цель изучить движение литосферных плит на земном шаре и определить места, которые больше всего склонны к землетрясениям и цунами.

Программа объединила в единую сеть 19 радиотелескопов, размещенных по всему миру. В Украине это радиотелескоп Крымской астрофизической обсерватории в Симеизе. Каждый год Украина становится ближе к России на 33 мм, утверждают крымские астрономы. Причиной они считают Северо-Анатолийский разлом, который находится на триста километров южнее Крыма. Именно здесь, по мнению ученых, происходит борьба трех тектонических плит Африканской, Аравийской и Евразийской.



"В данный момент Африканская плита прогрессирует и толкает южную часть нашей плиты. Естественно, южные области наиболее подвержены изменениям, в том числе Крым, часть Украины", утверждает заместитель директора по науке НИИ "Крымская астрофизическая обсерватория" А. Вольвач (Украина движется к России / Новый регион – Крым // Крымская правда. – 2005. – 13.08).


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка