Філософська онтологія



Скачати 15,32 Kb.
Дата конвертації28.02.2017
Розмір15,32 Kb.

ФІЛОСОФСЬКА ОНТОЛОГІЯ

  • Філософське розуміння буття.
  • Матерія, способи та форми її існування.
  • Свідомість як пізнавальне і духовно-практичне відношення людини до дійсності.
  • Суспільно-політичний і культурно-історичний характер свідомості.

Онтологія

  • Від грецького ontos – суще і logos – слово, поняття, вчення. Це наука про буття.
  • стосується найістотніших параметрів у відношенні “людина – світ” – світогляду.

Парменід вважав:

Геракліт започатковує теорію, яка говорить, що:

Буття

  • категорія, що охоплює все існуюче: матеріальні і духовні об’єкти.

Буття

  • не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а включає у себе світ людського духу, всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними.

Об’єкти буття

  • буття природи,
  • буття людини,
  • буття суспільства,
  • буття ідеального.

буття природи

  • воно існує до появи людини і є первинним, базисним стосовно інших форм буття. Характерною ознакою буття на рівні речей і явищ природи є цілісність, системність, впорядкованість.

Буття ідеального існує у двох формах:

  • а) індивідуальне ідеальне (духовний світ окремої людини, її почуття, переживання, думки, ідеї, підсвідоме); б) суспільне (об’єктивне) ідеальне – суспільна свідомість, духовна культура суспільства.

рівні структурної організації матерії:

  • неорганічний світ;
  • органічний світ;
  • людське суспільство.

неорганічний світ:

  • - Мікросвіт (мікро елементарний рівень), для якого властива взаємодія полів і частинок. Це світ надзвичайно малих об’єктів. Час існування цих частинок вимірюється млрд. долями секунди, а швидкість їх руху наближається до швидкості руху світла.

- Макросвіт.

  • Це світ об’єктів, який сприймається нашими органами чуття.

- Мегасвіт.

Органічний світ

  • клітинний світ;
  • світ організмів;
  • популяційно-видовий світ;
  • біосфера.

Людське суспільство.

  • Це вищий рівень організації матерії, який пов’язаний з життєдіяльністю людини з моменту її виникнення і подальшого розвитку. Тут виділяються такі структурні компоненти: особа, сім’я, соціальна група, суспільство.

У науковій картині світу виділяють форми руху:

  • Механічний;
  • фізичний (теплові явища, електромагнітні, гравітаційні);
  • хімічна форма руху;
  • біологічна форма руху;
  • соціальна форма руху.

Матеріальний світ складається не тільки із об'єктів, які знаходяться у русі і існують в часі, а є процесом, що має свій темп, свої етапи.

  • Матеріальний світ складається не тільки із об'єктів, які знаходяться у русі і існують в часі, а є процесом, що має свій темп, свої етапи.

Людині властиве і інтуїтивне відчуття часу, не завжди усвідомлене. Воно обумовлене тим, що у нашому організмі існує багато періодичних процесів, які виконують функції годинника.

  • Людині властиве і інтуїтивне відчуття часу, не завжди усвідомлене. Воно обумовлене тим, що у нашому організмі існує багато періодичних процесів, які виконують функції годинника.

Що таке свідомість?

  • ідеальний і осмислений характер знань про навколишній світ, активність, творчість і цілеспрямованість у процесі відображення дійсності.

самосвідомість

  • здатність людини осмислити саму себе, свою сутність і своє місце у складній системі суспільно-природних відносин, визначити свою роль у житті.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ

  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
  • САМОСВІДОМІСТЬ, ВИДІЛЕННЯ СЕБЕ ЯК ОСОБИСТІСТЬ
  • ІДЕАЛЬНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ІДЕЙ
  • ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ.
  • ПЕРЕДБАЧЕННЯ.ПЕРЕТВОРЕННЯ

В ході еволюції живих організмів з появою вищих тварин виникає вища нервова діяльність, яка пов’язана з наявністю мозку, психіки. Окрім відчуттів виникають вищі форми відображення – сприйняття та уявлення. З подальшим розвитком виникає свідомість як вища форма відображення.

  • В ході еволюції живих організмів з появою вищих тварин виникає вища нервова діяльність, яка пов’язана з наявністю мозку, психіки. Окрім відчуттів виникають вищі форми відображення – сприйняття та уявлення. З подальшим розвитком виникає свідомість як вища форма відображення.

Між психікою тварини і свідомістю людини існує якісна відмінність:

  • 1) У людини сформувалася нова система безумовних та умовних рефлексів, яка забезпечила функцію мови. Це так звана 2-га сигнальна система на відміну від 1-ї, властивої тваринам.

2) У людини є здатність передбачувати результати своєї діяльності, характер і напрямки розвитку природи і суспільства.

  • 2) У людини є здатність передбачувати результати своєї діяльності, характер і напрямки розвитку природи і суспільства.
  • 3) У людини свідомість має доцільний характер (людина формує заздалегідь ідеальний результат своєї діяльності). У тварини є лише реакція.

4) Свідомість людини відображає ціннісне відношення до дійсності (оцінка явищ в залежності від потреб, інтересів, певних мотивів). Тварина відноситься до дійсності лише в рамках фізіологічних потреб.

  • 4) Свідомість людини відображає ціннісне відношення до дійсності (оцінка явищ в залежності від потреб, інтересів, певних мотивів). Тварина відноситься до дійсності лише в рамках фізіологічних потреб.
  • 5) свідомість людини характеризується самосвідомістю, тобто осмисленням свого “Я”. Тварині не властиво виділяти себе з природи, вона пристосовується до неї; людина ж, навпаки, змінює природу у відповідності до своїх потреб та інтересів.

Свідомість – основна властивість мозку

  • Мозок людини, за словами Сєченова, сама найдивовижніша машина у світі, це найтонший нервовий апарат, найвища форма організації матерії. Він є також центром управління життєдіяльності організму.

Соціоантропогенез

  • Соціальна сутність свідомості.
  • Сучасна антропологічна наука свідчить про те, що розвиток людини здійснювався у рамках людської спільноти, а попередником людини були примати.

Розвиток трудової діяльності сприяв поєднанню індивідів у єдине ціле, оскільки без взаємопідтримки праця була б неможлива. А з появою більш складних форм праці виникла необхідність у більш досконалих засобах спілкування, засобах передачі досвіду, обміну досвідом. Цим засобом стала мова.

  • Розвиток трудової діяльності сприяв поєднанню індивідів у єдине ціле, оскільки без взаємопідтримки праця була б неможлива. А з появою більш складних форм праці виникла необхідність у більш досконалих засобах спілкування, засобах передачі досвіду, обміну досвідом. Цим засобом стала мова.

Література:

  • Бардонов С.М. Про множинність форм простору і часу. – Філософська і соціологічна думка. 1990, № 4.
  • Ковальзон М.Я., Єнштейн Р.И. О специфике пространства и времени как категорий социально-философской теории. – Философские науки, 1988, № 8.
  • Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. Навч. Посібник. – К., 1995. – Розділ 3.
  • Філософія. Навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів. Київ, 1998. Розділ 5.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка