Фінішна пряма або тріумфальне завершення навчального року



Дата конвертації14.02.2017
Розмір30,8 Kb.

Фінішна пряма

або

тріумфальне завершення навчального року

Газета “Елінт”

травень 2016

Колонка редакторів

Ось і добігає завершенню навчальний рік… Ми з вами впевнено крокуємо до фінішної прямої, і озирнувшись назад, можемо побачити всі злети і падіння на шляху до омріяного фіналу.

Я дуже вдячна кожному небайдужому учаснику прес-центру, який наполегливо і старанно намагався відобразити усі яскраві барви шкільного життя на сторінках газети.

Олена Олексіївна

Донедавна більшість людей не знали, що таке «війна» та не уявляли її жахіть. Дехто знав про війну з книг з історії та розповідей близьких людей. Донедавна…

На превеликий жаль, історія зробила новий виток, і для українців настали темні часи. Кожен день історія пишеться на наших очах, і зараз вся увага прикута до подій на Сході України.

Але, давайте не забувати про Велику Вітчизняну війну, найбільшу і найкривавішу війну для всього світу. 9 травня – не лише День перемоги над фашизмом, а й День пам’яті поколінь. Напевне, немає жодної української родини, яку б не зачепили страшні події війни. Про героїв своїх родин розповіли учні нашого колегіуму; ви можете прочитати про їхні подвиги на сторінках травневого випуску газети.

Давайте завжди будемо пам’ятати про ціну, яку заплатили наші батьки, діди та прадіди за Перемогу; давайте будемо гідними їх подвигів; зробимо усе належне, щоб розквітала сучасна Україна, щоб, як 71 рік тому, наше небо стало мирним!

Юлія Сергіївна

Христос Воскрес! Славімо його!


Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.


Прес - центр 5-А клас

У родині Пейчевих Великодні приготування – це справжнє дійство. “Ми всією сім'єю готуємося до ранкового розговіння: спочатку, ще з вечора, фарбуємо писанки, випікаємо паски та печиво, зранку відвідуємо церковну службу та збираємо всю рідню за святковим столом”, - говорить мама Данила, Тетяна Борисівна.

«Пасхи в тому році пекли вперше, але вимішували тісто разом з Антоном. Він гарний помічник (і родзинок поїсти, цукатів та інших солодощів). До церкви йдемо обов'язково родиною. Це уже традиція. На цей Великдень плануємо відправитись до Львова. Збагачувати свої враження» - ділиться враженнями мама Антона Войтка, Оксана Олексіївна.

Прес - центр 5-А клас

«У нашої родини теж є свої традиції. За день до того, як настане Великдень, ми малюємо писанки, готуємось до нього. На наступний день ми рано прокидаємось, вітаєм один одного і їдемо на бабусину дачу. Іноді, моя родина відвідує бабусь та родичів, вітаючи всіх з Воскресінням Христовим», - повідомляє родина Штабовенків.



Прес - центр 5-А клас

Сьогодні я хочу розповісти про весняні обряди, які посідають особливе місце в житті українського народу. Весна — це оновлення не тільки природи, а й людської душі, коли відзначають одне з найвизначніших християнських свят — Великдень (Воскресіння Ісуса Христа). На Великдень дівчата водили хороводи, співали веснянки та гаївки і разом із парубками грали в різні ігри. Діти також раділи весні й разом із матусями та бабусями готувалися до свят, розмальовуючи писанки.

Писанки — розписані за допомогою розтопленого воску пташині яйця — один із давніх видів українського декоративно-ужиткового мистецтва. Яйце з жовтком, що схоже на сонце, з давніх-давен уважали символом життя. розписування яєць — це народний звичай, пов’язаний із дохристиянським обрядом зустрічі весни. Цей звичай мав символічний зміст: у писанках поетизовано красу життя, утілено сподівання на краще майбутнє. Покриваючи фарбами та знаками-символами шкаралупу яйця, люди нібито захищали від злих сил життя, що зберігалося всередині.

Великдень

Прес-центр 5-В

У Коломиї працює єдиний у світі Музей писанки, що нараховує понад 6 тисяч писанок з різних областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусії та Польщі. Музей у Коломиї — це архітектурне втілення образу писанки.

В нашій родині всі збираються святкувати Великдень у моєї бабусі Наташі,яка теж фарбує крашанки та пече дуже смачні паски.



На фото я маленький і моя двоюрідна сестричка та бабусині паски

Прес-центр 5-В

Опитування вчителів Запорізького колегіуму “Елінт”

«Чим запам’ятався 2015 -2016 навчальний рік?”

Учасники прес-центру 8-А класу поставили своїм вчителям питання : “Чим запам’ятався цей рік? Які веселі історії запам’яталися? ” Ось які відповіді вони отримали!

Бозаджиєва Юлія Олександрівна:

«Цей рік мені запам’ятався дуже веселою ситуацією. Одного разу приходить до мене вчителька української мови з зошитом учня мого класу. Їм треба було написати твір про пам’ятники. І ось він написав, що відомі поети, політики, художники не заслуговують, щоб їм ставили пам’ятники, бо пам’ятники треба ставити таким благородним людям, як він і його сусід по парті.»



прес-центр 8-А класу

Чебикіна Світлана Павлівна:

«У цьому році запам’ятався запис в щоденнику поведінки мого 5-В класу: «На уроці ваші діти видрали перила з цементом»».



Зуй Наталія Яківна:

« Рік запам’ятався конкурсами «Знай і люби свій край», «Перлина Запоріжжя», «Місто Зет». Запам’яталося те, з якою любов’ю діти малювали листівки воїнам АТО»



прес-центр 8-А класу

Діденко Наталія Вікторівна:

«Рік запам’ятався успіхами, перемогами дітей. У цьому році я буду проводити мовний табір з англійської мови і для цього табора ми виграли іноземця для кращого засвоєння мови.»



Головачов Артем Сергійович:

«В цьому році в мене з’явилися нові класи, мені з ними цікаво працювати, з кожним класом цікаво по-своєму».



прес-центр 8-А класу

Гера Ольга Миколаївна:

«У цьому році в мене випускний клас, для мене буде важко з ними прощатися. З одинадцятикласниками цікаво і весело працювати, мені кожен день запам’ятовується».



прес-центр 8-А класу

8-В не відставав від своїх однолітків і також активно задавав запитання вчителям!



Воєвода Максим Сергійович:

“Дуже цікавий, патріотичний рік. Саме у цьому році ми завоювали перше місце по футболу, призові місця по тенісу і ,взагалі, він був багатий на успіхи. У наступному році ми будемо тільки покращувати наші досягнення, займати тільки перші місця”.



Білоусенко Людмила Гаврилiвна: Запам'яталось рiзне. В основному гарне. Взагалі всі діти в нашій школі мають гарний розум, щоб зрозуміти таку складну науку, як фізика. Бiльшiсть дiтей хочуть і можуть вчитися. Ïх менi приємно вчити.

Прес-центр 8-В



Моiсеєва Iрина Валерiïвна Знайомство i робота з новим профільним 8-В классом, в якому було багато перемог - " Обдарована молодь". Перемога у конкурсi " Ми — це мiсто", перемоги у спортивних змаганнях. Перше по школi мiсце за центрами самоврядування. Важкий але продуктивний був рiк тому, що ми отримали призовi мiсця з економiки i математики.

Редька Наталiя Василiвна: Чудове враження. У цьому році я вела уроки у цікавих дітей. Було багато перемог в олімпіадах з німецької мови. Цього ж року наша школа мене дуже вразила : чудові традицiï колегiуму, нова радiоточка. Я бажаю успiшно завершити начальной рiк i, щоб радiоточка працювала систематично.

Прес-центр 8-В

Прес-центр 10-Б

Опитування щодо роботи шкільної газети

Чебикіна Світлана Павлівна, вчитель української мови та літератури:

Мені подобається шкільна газета, інформація постійно оновлюється. Газета є цікавою та корисною для учнів нашого колегіуму”.

Редька Наталія Василівна, вчитель німецької мови:

“Читаю шкільну газету з великим задоволенням, вона об’єктивно відтворює події в шкільному житті, є цікаві рубрики і фото”.


Прес-центр 10-Б

Опитування щодо роботи шкільної газети учнів 10-Б класу

Гусєва Дар’я:

“Шкільна газета – цікава та пізнавальна. Завдяки їй ми дізнаємося про життя колегіуму”.

Кобець Валерія:

“Мені подобається, що шкільна газета “Елінт” різнокольорова. Вона, як веселка, відіграє барвами і цікава учням як початкової ланки, так і старших класів та батькам”.


Прес-центр 10-Б

Історіями подвигів членів родини поділилися учні 6 класів


Мої герої

Авдєєнко Іван Кузьміч, батько моєї бабусі Олени, народився 17 березня 1924 року у с. Мала Лепетиха Херсонської області.

Коли він навчався в 9 класі, почалася війна. У 1944 році добровільно пішов у військкомат і був призваний до лав робітничо-селянської Червоної Армії. Спочатку був відправлений до навчально-стрілецької роти 759-го стрілецького полку 163-ою дивізії 2-го Українського фронту. Брав участь у бойових діях на кордоні з Австрією та в Угорщині. Був нагороджений багатьма орденами і медалями. 11 квітня 1945 року курсант Авдєєнко І.К. відзначився в боях і був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. У поданні до нагороди повідомлялося, що беручи участь в боях при взятті укріпленого пункта противника в районі Гьюссінг, на кордоні з Австрією, вогнем з ручного кулемета знищив 1 снайпера і 13 солдатів противника. При взятті населеного пункту Томас він пробрався в тил противника і відкрив вогонь, тим самим паралізував противника і змусив його тікати. У цьому бою він знищив 7 гітлерівців і захопив ручний кулемет. Брав участь в штурмі Будапешта, одній з найкривавіших міських битв за всю історію Європи.

Після закінчення другої світової війни жив і працював у рідному селі Мала Лепетиха.

Зараз у національному музеї Будапешту зберігаються фото і документальні підтвердження його подвигу.

Я і моя родина дуже пишаємося відвагою мого прадіда.

Іващенко Нікіта, 6-А

Прес-центр 6-А

Ще один травень опускає свої роси на зірки та обеліски братських могил, на духм’яні квіти бузку і тюльпанів. Ми вже святкуємо 71 річницю Великої Перемоги. Та все менше залишається їх, наших визволителів.

Закликаю всіх поважати ветеранів і хотіла б низько вклонитися ним. Хочу розповісти про Василя Даниловича Лозицького, учасника тих страшних подій.

Народився Василь Данилович у 1924 році в с.Басань в незаможній родині, де, окрім нього, росло ще четверо дітей. Жили дружно і весело.

Після закінчення Семенівської школи-семирічки, хлопець почав трудитись у місцевому колгоспі. Як і всі будував плани на майбутнє, але почалася Війна. Спочатку сподівалися на те що вона скоро скінчиться, що в лічені дні наші війська розіб’ють фашистів та поженуть їх на Захід. Наші війська відступали і в жовтні німці були в Басані.

У травні 1942 року Василя та багатьох інших вивезла на примусові роботи до Німеччини. Сіра картка повідомлення про повинність стала символом біди. А на плакатах розписували про таке чудове життя, що ніби чекало їх на чужині.

В Австрії Василю Даниловичу довелося працювати на меблевій фабриці де вони з 7 ранку до 7 вечора (12 годин). Те місце де вони працювали було огороджене колючим дротом у чотири ряди. На роботу водили під конвоєм. Їв він дуже мало: суп бруквяний та 300 г хліба на день. У бараках було холодно. Багато хто не витримував таких умов й гинув від непосильної роботи, хвороб і голоду.

Молодий організм Василя витримав усе. Після звільнення з рабства у квітні 1945 року його призвали до армії. Хоч до перемоги залишалось трохи, проте баранець ще встиг повоювати. Військова частина знаходилася з 18 км від Праги. Тут прийняв військову присягу, і почалися нелегкі дороги війни. Довелося рядовому Лозицькому бути і стрільцем, і розвідником, і кулеметником.

Після закінчення війни молодий солдат воював ще на японській війні. 1800 км пройшла його частина з боями по пустелі Гобі і вийшла до Порт – Артура. Тут на березі Тихого океану завершилася військова служба для нашого героя. У 1947 році він повернувся у рідну Басань, де на нього чекала велика рідня. Познайомився з красунею Настею, одружився. Невдовзі поступив на ветеринарні курси і 34 роки працював ветеринаром у колгоспі імені Ульянова.

Напередодні великого свята Перемоги бажаю захисникам Вітчизни і всім нам мирного неба, всім ветеранам – міцного здоров’я і довголіття.



МОЇ ГЕРОЇ

Прес-центр 6-Г


Свою вдячність героям Другої світової війни висловлюють учні 6-Б класу


Продивлюсь фотознімки  Чорно-білі в альбомі Там на знімках квітуча  Зеленіє весна. Він всміхається щиро, А вона біля дому.  Де ж поділися рідні? Вас забрала ВІЙНА! Це пекучеє слово Ранить серце до болі Принесло стільки горя, Стільки сліз і жалю! Багатьом не судилось повернутись додому, Побувати востаннє  В своїм ріднім краю Ви за наше майбутнє Під снаряди ходили І від кулі сліпої  Полягли у траву Я вклонюся незенько ВСІМ БІЙЦЯМ УКРАЇНИ  І скажу: «ЩИРО ВДЯЧНА ЩО СЬОГОДНІ ЖИВУ!»

Прес-центр 6-Б

“Лунає радіо” Своїми враженнями про шкільне радіо поділилися учні 7 класів

  • Чи подобається тобі шкільне радіо?
  • Нормальне.
  • Чим тобі воно подобається ?
  • Піснями.
  • Які пісні ви бажали б чути на шкільному радіо?
  • Пісні з деяких серіалів (наприклад, «Кухня»).
  • Що б ви хотіли змінити в шкільному радіо?
  • Щоб грало більше пісень.


  • Владислав Гнєдой, 7 – А


  • Чи подобається тобі шкільне радіо?
  • Нормальне, тільки я хочу бути «ді-джеем».
  • Чим тобі воно подобається ?
  • Мені воно не дуже подобається тому, що немає нормальної музики.
  • Які пісні ви бажали б чути на шкільному радіо?
  • «Даб – степ».
  • Що б ви хотіли змінити в шкільному радіо?
  • Музику.


  • Анна Каптьолова, 7 – Б
  • Чи подобається тобі шкільне радіо?
  • Не дуже, погано чутно, інформація не дуже цікава.
  • Чим тобі воно подобається ?
  • Дуже весело слухати на перервах.
  • Які пісні ви бажали б чути на шкільному радіо?
  • Рок та американський поп.
  • Що б ви хотіли змінити у шкільному радіо?
  • Давати цікаву інформацію сучасним дітям.


  • Анастасія Гричко, 7 – Б
  • Чи подобається тобі шкільне радіо?
  • Хороша ідея прикрасити шкільне життя.
  • Що ви робите на радіо?
  • Вітаємо з днем народження в п'ятницю.
  • Чи хороший звук на радіо?
  • Не дуже.
  • Що ви хотіли змінити у шкільному радіо?
  • Щоб вмикали хорошу музику і рок.


  • Зубарєва Арина, 7 - В

Прес-центр 7-В

Не так довго залишилось до кінця начального року і для багатьох учнів з'явилось питання подальшого навчання та здобування професій. Тож ми вирішили спитати двох випускників, що до іх майбутнього.


Плани на майбутнє у випускників колегіуму «Елінт»

Не так довго залишилось до кінця начального року і для багатьох учнів з'явилось питання подальшого навчання та здобування професій. Тож ми вирішили спитати двох випускників, що до іх майбутнього.


Прес-центр 9-А

-Ви одинадцятикласники і вже напевно замислювалися над своїм майбутнім. Чи визначилися ви з професією або ще у роздумах?



Віталій Григорьєв: -Я хочу буди дипломатом, але це все залежить від того, як я напишу ЗНО. Також мене приваблює правознавство та економіка. Що до вузу, то моя мрія поступити до Києва у Київський національний університет, але це знову ж залежить від ЗНО.

Юлія Старцева: - Я хочу стати акторкою або працювати на телебаченні. Ще, як варіант, це поступити в ЗНУ на іноземну філологію або ж на факультет журналістики.

Прес-центр 9-А


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал