Г. І. Герасимов, Л. В. Ілюхіна Розвиток інноваційної особистості вчителя як головний напрямок підвищення його педагогічної майстерності Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється



Скачати 42,44 Kb.
Дата конвертації12.12.2016
Розмір42,44 Kb.

«... інновація - це цілеспрямована реалізація того потенціалу, який укладено у творчості особистості.

Специфіка інновації як діяльності породжує певний



тип особистості»

Г. І. Герасимов, Л. В. Ілюхіна

Розвиток інноваційної особистості вчителя

як головний напрямок підвищення

його педагогічної майстерності

Ми живемо у

динамічному світі,

що дуже швидко змінюється.

Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття:

техніки, що нас оточує, політики,

яку проводять світові держави,

цінностей, на які орієнтуються люди.

Наше життя стало безперервним процесом

адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу

особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.

 

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але

і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.

 

Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від

нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання –

розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у

нових соціальних умовах незалежної України.

.

Причини

реформування

освітньої

галузі

Між системою освіти і новими умовами життя виник розрив

Традиційна школа, орієнтована на знання, уміння і

навички, не встигає за темпами їх нарощування

Сучасна школа недостатньо розвиває здібності, необхідні

її випускникам для самовизначення у майбутньому

Традиційна система освіти породила невміння і

небажання дітей вчитися, самостійно здобувати знання

Сучасна школа не розвиває життєві компетентності, не

формує соціальну мобільність, здатність до змін

Інноваційність як ознака сучасності

Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу виділити, як основні риси адаптованої, інноваційної особистості, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це, в першу чергу: відкритість новому досвіду. Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, людина також повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це стосується усіх сфер життя: професійного, політичного, особистого, адже у сучасному світі люди часто змінюють професію, сферу діяльності, місце проживання тощо. Важливим чинником адаптації та успішності при цьому виступає уміння особистості відігравати різні соціальні ролі.

Ці ролі можуть бути формальними і неформальними, пов’язаними з виробничими, сімейними, суспільними, політичними, дружніми стосунками, проте, успішність у кожній з них є запорукою загальної успішності та задоволеності людини власним життям. Таким чином, система виховання сьогодні повинна у повній мірі задовольнити потребу учня у розвитку соціальної активності, у засвоєнні нових соціальних ролей. Тоді особистість буде відкритою до нового досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у динамічному сучасному суспільстві.

Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси особистості є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі – обрати вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань.

Важливою рисою інноваційної особистості є внутрішня свобода. Для її становлен-ня потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в навчальній, так і в поза-класній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідаль-ності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності є головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості.

Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до перевантаження, виснаження людини. Саме тому особливого значення набуває така риса як емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Для цього необхідно розуміння особливостей цієї сфери, вміння здійснювати емоційний обмін під час спілкування, відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії є на сьогодні одним з найбільш важливих завдань будь-якого вчителя, і, в першу чергу класного керівника, як головного вихователя и наставника учня.

Для інноваційної, креативної особистості дуже важливою є адекватна самооцінка. Правильна самооцінка є визначальним фактором становлення позитивної Я-концепції особистості. Вона є основою розгортання певного сценарію життя людини. Сценарій, що формується і закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та самореалізації особистості через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети. Самооцінка формується та змінюється протягом всього шкільного віку. Саме тому дуже важливо у системі виховної роботи створити умови для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки.

Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення. Спонтанність розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, в виховних проектах, тренінгах, соціальних ініціативах.

Інноваційний потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентнісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності закладів освіти. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що ґрунтується не лише на знаннях, але і на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Безперечно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходять уміння організувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу, за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.

.

.

Інноваційна діяльність



Інновація - вперше створені, вдосконалені або засто-

совані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи,

їх компоненти, що суттєво поліпшують результати

освітньої діяльності.

Інноваційні уміння - володіння способами і прийомами

інноваційної діяльності, що дають змогу виокремити пробле-

му, проникнути в її суть і на цій основі конструювати і про-

дуктивно розв'язувати інноваційні професійно-педагогічні

завдання.

Інноваційна компетентність педагога - система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Інноваційна культура педагога - система освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану.

І. к. п. виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впорядковуючу, описово-пояснювальну, прогностико-управлінську, евристико-пізнавальну і комунікативно-трансляційну функції.

Інноваційна педагогічна діяльність - заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового

знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Інноваційна поведінка педагога - сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти.

Інноваційні ідеї - засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до розв'язання педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів.

Педагогічна майстерність - високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію.

Проблема розвитку інноваційного потенціалу вчителя в останнє десятиліття широко розглядається в роботах М.В. Кларін, В.Я. Ляудіс,

Л.С. Подимова, С.Д. Полякова, Н.Р. Юсуфбекова де розкривається сутність нововведень в галузі освіти. Науковому обгрунтуванню системи управління інноваційними процесами, визначення критеріїв оцінки діяльності вчителів - новаторів присвячені дослідження В.П. Кваші, Н.В. Коноплін, В.М. Лазарєва, М.М. Поташника, А. Тубельского, Т.І. Шамовой, О.Г. Хмарка. Механізми педагогічної творчості, що є основою інноваційної діяльності вчителя, проаналізовано в працях В.І. Загвязинского, С.Б. Елканова, В.А. Кан-Каліка,

Н.В. Кухарева, В.Я. Ляудіс, А.К. Маркової, Л.М. Митіної, Л.М. Фрідмана.

Під інноваційним потенціалом педагога ми розуміємо сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, що виражає готовність удосконалювати педагогічну діяльність та наявність внутрішніх, що забезпечують цю готовність, засобів і методів. В інноваційний потенціал педагога також включається бажання і можливість розвивати свої інтереси та уявлення, шукати власні нетрадиційні рішення виникаючих проблем, сприймати і творчо втілювати вже існуючі нестандартні підходи в освіті.

Для успішної роботи в області інноваційної педагогіки вчитель повинен володіти наступними характеристиками:
  • творчою здатністю генерувати і продукувати нові уявлення та ідеї, проектувати і моделювати їх у практичних формах, у конкретній діяльності;
  • культурно-естетичної розвиненістю і освіченістю, що припускає інтелектуальну і емоційну розвиненість і високий рівень культурної письменності педагога;
  • відкритістю особистості до нового, що базується на толерантності особистості і гнучкості мислення.

  •  Також необхідно відзначити, що реалізація на практиці інноваційного потенціалу окремого педагога виявляється особливо результативною за наявності педагогічного колективу однодумців, здатних до реалізації в сфері освіти інноваційних ідей, проектів і технологій. Тому необхідною умовою здійснення інноваційної діяльності є цілеспрямована робота всього педагогічного колективу, яка забезпечує готовність педагога до здійснення інноваційної діяльності.
  • Розвиток інноваційного потенціалу педагога, орієнтованого на інноваційну діяльність, і його супровід повинні здійснюватися на основі компетентнісного підходу; 
  • Процес розвитку інноваційного потенціалу педагога, що займається інноваційною діяльністю, повинен бути безперервний, так як становлення інноваційної практики - це постійно змінюється процес; 
  • Процес розвитку інноваційного потенціалу педагога, орієнтованого на інноваційну діяльність, відбувається за рахунок його участі в інноваційній діяльності та спеціально організованих рефлексивно-аналітичних, проектувальних і освітніх заходах (події); 
  • Освіту педагога, що займається інноваційною діяльністю, має бути організоване як безперервний процес досягнення поставлених освітніх завдань і оформлення нових;
  • Так як будь-яка діяльність людини включає вирішення завдань, саме тому доцільно організовувати супровід розвитку інноваційного потенціалу фахівця на основі рішення їм завдань, властивих даному виду діяльності; 
  • Для здійснення розвитку інноваційного потенціалу педагога необхідно формувати уявлення про образ віддаленого майбутнього, про інноваційну діяльність найближчого періоду, а також організовувати спільне проектування майбутньої діяльності і освоєння кожним педагогом знань, умінь, способів, необхідних йому для її реалізації. 

Сутність процесу розвитку інноваційного потенціалу педагога полягає в дозволі індивідуальних освітніх дефіцитів, які виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності. Даний процес припускає збагачення знань і вмінь педагога, формування професійної компетентності, необхідної для успішного виконання інноваційної діяльності за допомогою залучення їх в інноваціоннийпоіск, дослідно-експериментальну роботу, в безперервне творче переосмислення дійсності, що призводить до вдосконалення майстерності та професіоналізму. 

Сутність інноваційних процесів в освіті - це рішення двох проблем - вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду та його поширення, впровадження досягнення психолого-педагогічної науки в практику.

Учитель інноваційного типу виступає в якості автора і розробника нових навчальних програм. У тому числі він дослідник, користувач і в той же час пропагандист новітніх технологій і концепцій у педагогічному процесі. Педагог проводить відбір і оцінку можливості застосування нових ідей та методик, пропонованих колегами та педагогічною наукою. В даний час виникла необхідність в інноваційній педагогічної діяльності і визначається вона умовами розвитку суспільства, культури і поруч життєвих обставин.

Поняття "вчитель інноваційного типу" передбачає відкритість педагога експериментів, інновацій і змін в педагогічному процесі. Педагог повинен сприймати різні точки зору, не змінюючи власне бачення проблеми. Такий вчитель орієнтований на сьогодення і майбутнє, але не на минуле. Він долає створені життям перешкоди, планує майбутнє, всі свої дії і досягнення. Йому властиве почуття справедливості і він бачить високу цінність навчання і освіти.

Учитель інноваційного типу - це творча особистість, яка сама компонент інноваційного процесу в педагогіці.

  Сучасне суспільство, його розвиток, вимагає

від вчителя інноваційної поведінки. Це

означає активне і систематичне творчість при здійсненні педагогічної діяльності. Постійне вивчення і вбирання досвіду колег, але при цьому не втрачати власний рівень

креативності і таким чином входити в педагогічне співтовариство.

.

.

Класифікація



педагогічних

нововведень

(за І.М. Дичківською)

У змісті освіти (оновлення змісту

Навчальних програм, підручників, посібників)

У технології навчання та виховання (оновлення

методик навчання та виховання)

В організації педагогічного процесу

(оновлення форм і засобів здійснення

навчально-виховного процесу

В управлінні освітою (оновлення

структури навчального закладу)

В освітній екології (будівництво,

інтер’єр приміщень)

Інноваційна діяльність

Готовність вчителя до інноваційної діяльності

Змістовий компонент

Процесуальний компонент

Результативно-оцінний

Модель технології підготовки вчителя до інноваційної діяльності

складається з трьох компонентів (О.Г. Козлова):

Змістовий компонент моделі:
  • особистісно-гуманістична орієнтація вчителя;
  • здатність до системного бачення педагогічної реальності та

  • системної дії в професійно-педагогічних ситуаціях;
  • креативність у професійній сфері;
  • наявність комунікативної і рефлексивної культури;
  • володіння сучасними педагогічними технологіями.

  • Процесуальний компонент моделі − етапи підготовки вчителя

    до інноваційної діяльності:


  • організаційно-діагностичний;
  • навчально-регулятивний;
  • корекційно-діяльнісний;
  • аналітико-рефлексивний.

  • Результативно-оцінний компонент моделі − основні показники

    сформованості до інноваційної діяльності:


  • мотиваційна активність;
  • технолого-педагогічна підготовленість;
  • ставлення до педагогічної діяльності.

  • В даній моделі кожний показник розкривається через систему

    параметрів − ознак, які описують його ступінь реалізації .



Виробляти особисту стратегію саморозвитку

Виробляти особисту стратегію саморозвитку

Приймати оптимальні педагогічні рішення в умовах невизначеності

Приймати оптимальні педагогічні рішення в умовах невизначеності

Володіти варіативним педагогічним мислення, знаходити декілька способів вирішення однієї задачі.

Володіти варіативним педагогічним мислення, знаходити декілька способів вирішення однієї задачі.

Глибоко перебудовувати педагогічні цілі у зв’язку зі змінами педагогічної ситуації

Глибоко перебудовувати педагогічні цілі у зв’язку зі змінами педагогічної ситуації

Передбачати близькі та віддалені результати вирішення педагогічних задач

Передбачати близькі та віддалені результати вирішення педагогічних задач

Перелік основних прогностичних умінь,

необхідних учителю для здійснення інноваційної діяльності

(О.Г. Козлова)


Показники оцінки готовності вчителя до інноваційної діяльності (О.Г. Козлова)


Показники оцінки

Параметри оцінки

Ознаки виявлення параметрів

Мотиваційна

готовність

Готовність до змін
  • Творчо-перетворююче ставлення до дійсності, відхід від нормативів.
  • Усвідомлення необхідності в інноваційній діяльності.
  • Позитивне сприйняття власного минулого досвіду в контексті інноваційної діяльності.
  • Узгодженість власних цілей з проблемами інноваційної діяльності.
  • Готовність до участі в проектуванні нових освітніх систем.

Сприйнятливість до нововведень
  • Відкритість внутрішнього світу вчителя культурі, суспільству.
  • Здатність до подолання стереотипів у педагогічній діяльності.
  • Готовність до подолання творчих невдач.
  • Рівень включеності в інноваційні рішення. Самостійність у прийнятті рішень.
  • Подолання психологічних бар’єрів.

Технолого-педагогічна підготовленість

Теоретико-методологічна обізнаність
  • Наявність глибоких теоретичних знань і вмінь з предмета.
  • Уміння співвідносити з базовими знаннями свою практику, вдосконалювати на основі базових знань власну практичну діяльність.
  • Наукова обґрунтованість, включення нових ідей у практику.
  • Концептуальність, можливість розповсюдження і використання розроблених ідей.
  • Органічне поєднання інноваційної діяльності та особистої культури.

Технологія прийняття рішення
  • Уміння використовувати способи вирішення аналітико-рефлексивних, конструктивно-прогностичних, організаційно-діяльнісних, оцінювально-інформаційних, корекційно-регулюючих педагогічних завдань.
  • Уміння здійснювати вибір інноваційної проблеми і теми.
  • Володіння евристичними методами розв’язання проблеми.
  • Володіння методикою складання авторських програм, навчальних планів, моделювання та конструювання елементів уроку.
  • Володіння способами модернізації, систематизації засобів навчання.

Технологія пошукової діяльності
  • Уміння оперувати категоріями: мета, завдання, проблема, задум, гіпотеза, інструментарій дослідження.
  • Уміння складати розгорнуту програму експерименту.
  • Застосування засобів діагностики, корекції просування учнів у навчанні та розвитку.
  • Володіння методикою педагогічного експерименту.

Всі педагоги погодяться з тим, що інновації починаються з креативних думок. Але я впевнена в тому, що далеко не кожний усвідомлює роль та вимоги до вчителя сьогодення, не кожна творча ідея вчителя доходить до сердець його вихованців.

На мою думку, уроки будуть дійсно інноваційними при умові , якщо там пануватиме атмосфера доброзичливості, і кожна дитина відчуватиме по відношенню до себе любов та повагу. Відчуваючи щирі почуття та емоції, які вчитель віддає дітям, його вихованці підхоплюють їх, ніби промінчики сонця, збагачуючи свій внутрішній світ та починаючи думати по-новому. А якщо діти будуть бачити перед собою ще й майстра – вчителя, відданого своїй справі, у них не просто з’явиться бажання бути схожими на такого вчителя, вони починають й діяти по-новому, відкриваються ті «дверцята креативності», божої іскри, що веде до народження обдарованої молоді, талантів у різноманітних напрямках сучасного життя.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка