Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»



Сторінка1/3
Дата конвертації17.03.2017
Розмір0,5 Mb.
  1   2   3
Гуманітарний Форум

«Відродження, оновлення і розвиток людини»

25 квітня 2006 року

Київ, Україна

Стенограма пленарного засідання
Модератор:

– Дозвольте оголосити Гуманітарний Форум, присвячений двадцятиріччю Чорнобильської трагедії «Відродження, оновлення і розвиток людини» відкритим.

Розпочинаємо, по-перше, деякі організаційні моменти, зараз в залі відбувається синхронний переклад. Переклад здійснюється на українську, англійську та російську мови, тому ви можете, вибравши канал, зробити зручно собі і отримати необхідну інформацію. Друге питання організаційне. Прохання - якщо будуть якісь запитання чи пропозиції, передавати ведучим. Регламент для виступаючих 10 хвилин, і ми повинні закінчити перше пленарне засідання до першої години дня, після чого планується перерва та секційні засідання. У цьому залі ми зберемося о 19 годині на заключне пленарне засідання.

Головною метою Форуму «Відродження, оновлення і розвиток людини» є налагодження діалогу навколо гуманітарних проблем, пов’язаних із катастрофами. Ми зібралися тут за день до двадцятиріччя Чорнобильської катастрофи, але, пам’ятаючи про цю трагедію Чорнобильської катастрофи, ми б хотіли щоб сьогодні ми говорили не тільки про Чорнобиль, а взагалі про катастрофи. Тому що ми хочемо, щоб все людство пам’ятало Чорнобиль, пам’ятало трагедію Нового Орлеану, пам’ятало трагедії землетрусів, цунамі. І ми хочемо, щоб сьогоднішня розмова була в першу чергу через призму людини. Зараз, в цей самий час, через дорогу відбувається конференція, відкриття якої відбулось вчора. Там будуть розмовляти про технічні аспекти, про наукові аспекти. Наше завдання в першу чергу це розмова про людину, її розвиток, оновлення і створення умов для мирного розвитку всього суспільства. Саме такий підхід було закладено у роботу Організаційного Комітету, який розпочав роботу свою майже рік тому. Цю роботу очолила Голова Наглядової Ради Фонду «Україна-3000» Катерина Ющенко, яка в свою чергу стала і Головою Організаційного Комітету сьогоднішнього форуму. Саме Катерині Ющенко, Голові Наглядової Ради Фонду «Україна 3000», дружині Президента України, я надаю слово. Дякую.


Катерина Ющенко:

– Доброго ранку! Я із задоволенням вітаю вас на відкритті нашого Форуму «Відродження, оновлення і розвиток людини». Я хотіла би подякувати представникам багатьох країн, які відгукнулися на нашу ініціативу розглянути складні проблеми розвитку і розпочати діалог, присвячений серйозним гуманітарним питанням, які поставила на порядок денний ця трагедія, подякувати усім партнерам, що допомогли нам у організації цього Форуму, а так само наших спонсорів. Так само дозвольте мені подякувати своїм друзям докторам Зенону Матківському і Олесю Кузьмі, які багато років присвятили допомозі дітям Чорнобиля, допомозі дітям у всіх шпиталях, притулках по всій Україні, допомозі тим, хто її найбільше потребує. Я дуже рада тому, що вони вирішили бути нашими партнерами і в новому проекті, розрахованому на допомогу дитячим лікарням, з метою вдосконалити умови догляду там, підвищити забезпечення устаткуванням. Крім іншого ми прагнемо допомогти у створенні найкращої лікарні у Києві, аби не треба було посилати дітей закордон, аби там вони могли отримати найкращу допомогу. Мабуть багато людей пам’ятають той момент, коли вони дізналися про Чорнобиль. Я дуже добре пам’ятаю. Я тоді навчалася у Чикагському університеті, і ввечері по телевізору передавали випуск новин. Там було зображено мапу Радянського Союзу, і там, де була Україна стояв символ радіації. Ніхто тоді не знав, що то було, бомба чи якась ядерна станція. Я телефонувала своїй родині, і важко було додзвонитися. Мабуть, усі пам’ятають ті хвилини, трагічні хвилини. Дорогі друзі! Ми розпочинаємо наш Міжнародний Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини». Перед усім дозвольте мені подякувати представникам багатьох країн світу, які відгукнулися на нашу ініціативу розглянути складні проблеми розвитку, висловити міркування, виробити спільний план дій на майбутнє. Ми зібралися у переддень двадцятої річниці Чорнобиля, Чорнобильської катастрофи. Цей день став точкою відліку, яка наблизила світову спільноту до усвідомлення того, що катастрофи – це проблема не окремих народів та держав. Глобальні лиха, до яких належить і Чорнобиль - це трагедія усього людства. Ми усвідомлюємо, що Чорнобильська катастрофа має безліч вимірів. У фокусі уваги нашого Гуманітарного Форуму - оновлення і розвиток людини. Досвід пережитої біди змушує нас зосередити увагу на глибинному питанні, питанні розвитку людини у суспільстві, посиленні відповідальності перед майбутнім. Ми маємо намір не тільки вшанувати пам’ять про події Чорнобиля, але започаткувати постійний діалог з питань спільного майбутнього в умовах зростання ризиків техногенного характеру. Для цього ми запропонували поділитися своїм баченням запрошених з усього світу відомих осіб, які сьогодні формують майбутнє своїх країн: філософів, психологів, соціологів, екологів, лікарів, економістів, фізиків і митців, використовуючи для діалогу спільний знаменник – питання безпеки і розвитку людини. Започатковуючи діалог з питань розвитку після катастроф, ми наважилися винести на розгляд питання, на які нелегко знайти відповідь. Які уроки катастроф ми вивчили і які лишилися непоміченими? Яку інформацію для нас несуть природні та рукотворні лиха? Що ми маємо зрозуміти? Куди і як рухатися далі? Головний урок ми вже усвідомили. Перший засвоєний урок – говорити правду. Ми кладемо його в основу початку діалогу наріжним каменем, щоб знайти істину. Другий урок – позбавитись егоїстичного сприйняття світу при задоволенні поточних потреб. Приймаючи стратегічні рішення, керуватися інтересами людей, особливо прийдешніх поколінь. Третій – визнати неможливість розв’язання глобальних проблем зусиллями одного народу чи країни. Це в свою чергу дає нам розуміння необхідності об’єднуватися не тільки під час стихійних лих, катастроф чи терористичних актів, а і для пошуку шляхів майбутнього розвитку людини в гармонії з природою та вічними законами буття. Ми починаємо усвідомлювати, що світ і події в ньому є цілісними і взаємопов’язаними. Катастрофи свідчать про порушення рівноваги розвитку, яку треба нам навчитися підтримувати усім разом і завжди. Ми стоїмо перед необхідністю рішучих стратегічних кроків. Для їх обґрунтування необхідний діалог вчених, практиків і політиків. Саме такий діалог про відродження, оновлення і розвиток людини ми починаємо зараз. Ми очікуємо ідей, думок, пропозицій, наукових відкриттів, які допоможуть нам сьогодні відчути, що ми починаємо працювати разом, ми не самотні у цьому світі, нам простягнуть руку допомоги у випадку нещастя, ми готові відгукнутися на горе ближнього, у нас є сили і мужність протистояти біді. Дорогі друзі! Символом нашого Форуму є лелека, яка ніжно обіймає земну кулю. Лелеки кожної весни прилітають в Україну, щоб виростити своїх дітей. Селяться вони біля домівок добрих людей, де відчувають ласку, любов та безпеку. Велике щастя і гордість для українців мати біля оселі лелече гніздо. Цього року лелеки знову прилетіли в Україну і прилетять наступного року, і ми маємо надію, що прилітатимуть завжди і до вас. Я дякую вам.
Модератор:

– Двадцять років тому Польща стала першою європейською країною, яка потрапила під дії радіації після Чорнобильської катастрофи. Польща стала першою країною, яка зрозуміла, що для глобальних катастроф не існує кордонів. Саме ця країна була одною з перших країн, яка простягнула руку допомоги Україні в той складний час. Я запрошую до слова дружину Президента Польщі Качинську Марію.


Марія Качинська:

Переклад було здійснено на англійську та російську мови
Модератор:

– Перш ніж я надам слово наступному доповідачеві, я хотів би пригадати інші організації, які надали допомогу в організації цього Форуму. Це «Жіноча Громада», ПРООН, ЮНЕСКО, «Друзі дітей» та «Лікарі Чорнобиля». Ну, а тепер, я надаю слово понові Коїширо Мацуура, Генеральному Директорові ЮНЕСКО. Він обіймає цю посаду з 1989 року, був послом Японії в Андоррі і Франції, він вивчав право в Токійському університеті, а економіку в Пенсільванії. Пан Маццура розмовляє французькою, іспанською, англійською і японською.


Коїширо Мацуура:

– Шановна пані дружина Президента України, пані та панове! Мені дуже приємно бути присутнім на відкритті цього Форуму, присвяченому двадцятій річниці Чорнобильської трагедії. Вчора мені довелось взяти участь разом з Президентом Ющенко у відкритті Міжнародної Конференції, яка охоплює усі аспекти Чорнобильської катастрофи, яка дала нагоду запросити видатних науковців, вчених для того щоб поділитися думками щодо накопиченого досвіду і я хочу подякувати щиро пані Ющенко за її особисті зусилля, за діяльність Фундації «Україна-3000» і за всю благодійну діяльність, а також за організацію цього Форуму. Я аплодую її ініціативам. Людство має величезні технологічні досягнення за останні століття. Разом з тим, ця медаль має зворотну сторону, і людям доводиться зіштовхуватися все частіше з техногенними катастрофами. Технологічні катастрофи – це те, що призводить до погіршення рівня життя, і разом з тим технологія допомагає боротися за його покращення. Якщо йдеться про генерацію електроенергії за рахунок ядерної енергетики, то треба пам’ятати про те, що такі катастрофи, як Чорнобильська мають дуже серйозні наслідки для життя людей і також погіршують екологічну ситуацію. Один з ключових уроків Чорнобильської катастрофи полягає в тому, що ми не можемо і не повинні чекати наступної аналогічної катастрофи. Ми повинні заздалегідь здійснювати заходи для того, щоб запобігати таким катастрофам. Тому ми повинні орієнтуватися на реалії сьогоднішнього життя. Ми повинні орієнтуватися на довгострокові програми, ми повинні покладатися на це більше, ніж на гуманітарну допомогу після того, як така катастрофа сталася. Отже, готовність та запобігання – це, власне, найгуманітарніші дії за своїми наслідками. Звичайно, якщо така катастрофа відбувається, необхідно негайно допомагати людям, необхідно мати плани ліквідації наслідків таких катастроф, і треба сказати, що Чорнобильська катастрофа показала, як важливо мати не тільки участь одного уряду, а й участь міжнародної спільноти, як ми маємо зараз за досвідом наслідків Чорнобильської аварії. Звичайно, це не можна відділяти від питань постійного сталого розвитку, і такий розвиток може бути забезпечений тільки через освіту та науку. У цьому зв’язку, ЮНЕСКО відіграє дуже важливу роль і має дуже важливий мандат у сприянні освіті та сталому розвитку в рамках програми 2005-2014 років. Через цю програму ми дозволяємо… ми можемо координувати цілу низку заходів на місцевому національному та міжнародному рівні для того, щоб сприяти сталому розвитку. Наука, на яку націлена діяльність ЮНЕСКО, є головним інструментом для того, щоб забезпечити ретельний аналіз цих фактів щодо концепції того, як можна запобігати таким катастрофам, яким чином запобігати тяжким наслідкам у тому разі, якщо така катастрофа сталася, яким чином можна забезпечити захист довкілля. Багато катастроф відбулися протягом останніх десятиліть, і міжнародна спільнота зіштовхувалася з дуже складними викликами та завданнями. Головне у такій реакції – це співпрацювати, діяти активно і рішуче. Ми повинні розуміти важливість спільних дій, ми повинні розуміти, що затримки в таких реакціях гальмують загальний розвиток. Ми також повинні розуміти ключову роль, яку відіграють наука та технологія в боротьбі проти бідності, у забезпеченні безпеки людства. Я щиро сподіваюся на те, що цей Міжнародний Форум сприятиме поглибленню нашого розуміння, необхідності краще оцінювати та відстежувати ризики для того, щоб запобігати техногенним катастрофам. Нам необхідно визначити, яким чином ми можемо поєднати наукові та технологічні знання у цю мережу запобігання катастрофам. Я хочу підтвердити налаштованість ЮНЕСКО на дії, спрямовані запобіганню катастрофам, на сталий розвиток, і також я сподіваюся, що з підтримкою міжнародної спільноти ми зможемо переконати тих, хто приймає рішення про те, що розвиток гуманітарних заходів повинен йти пліч-о-пліч із сталим розвитком, із розвитком подальшим науки та з ретельним плануванням. Дякую вам за вашу увагу.
Модератор:

– Щиро дякую Вам, пане Мацуура. Наш наступний доповідач Хуан Мануель Суарез де Торо Риверо, Президент Міжнародної Федерації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Це дуже відома гуманітарна організація, яка, мабуть що має найтривалішу історію у порівнянні з усіма. Пан де Торо Ривера працює у Червоному Хресті з 1997 року, з 1994 року він працював у Червоному Хресті Іспанії, він є професором Університету Лас-Палмас на Канарських островах, також директором транспортної компанії. Він має низку нагород від Червоного Хреста, а також від іспанського уряду. Прошу вас, пане Торо.


Хуан Мануель Суарез де Торо Риверо:

– Ваша Високоповажносте, пані Ющенко, шановні пані та панове! Від імені Міжнародної Федерації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця я хотів би подякувати вам за запрошення взяти участь у цій важливій Конференції. Двадцята річниця Чорнобильської катастрофи та її жахливих наслідків – найважливіша нагода згадати усіх тих, хто й досі відчувають її у своєму житті. Втім слід докласти ще набагато більше зусиль щоб спільноти, які проживають у регіонах, що постраждали від Чорнобиля змогли повернутися до повноцінного життя. Сьогодні наше головне завдання продовжувати впродовж багатьох років надавати підтримку постраждалим, які її потребують. Саме тому ми щиро сподіваємося і очікуємо, що цей діалог зблизить нас у наших намаганнях визначити, розробити, реалізувати тривалі раціональні заходи для людей, що живуть у зонах, забруднених Чорнобильською аварією. Усі, хто тут присутній знають про вплив радіації під час Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я і життя людей в найбільш забруднених зонах. Нам усім також відомо про значне зростання рівня захворювань на рак серед населення, яке проживає у цих регіонах. Цей факт, пов’язаний із здоров’ям, набуває ще більшого значення з огляду на те, що від цієї хвороби перш за все страждають діти та підлітки, особливо ті, які народилися в час, коли відбувалася аварія, бо на той час ще не досягли вісімнадцяти років свого життя. Не слід забувати, що інші негативні наслідки впливу на здоров’я і досі залишаються значною мірою невідомі. Наукові дослідження і діалог мають тому тривати з використанням думок та досвіду людей, які проживають у близьких до Чорнобиля регіонів. Під час аварії в Чорнобилі роль українського Червоного Хреста була особливо помітною. Товариство відразу надало матеріальну та соціальну підтримку постраждалим жертвам через мережу відділень волонтерів, допомогли в евакуації людей з зараженої території, забезпеченні екологічно чистих харчових продуктів і психологічній підтримці та в інших заходах. З початку Чорнобильської програми у 1990 році у трьох країнах було надано допомоги більш ніж трьом мільйонам людей медикаментами, мультівітамінами, інформацією щодо охорони здоров’я, психологічною підтримкою, а також проведено скрінінг більш ніж 810 тисяч людей. З 1997 року Програмою було зареєстровано 1120 випадків захворювання на рак щитовидної залози в загальної кількості більше 6 тисяч. З тих людей померло лише двоє. Вчасна діагностика раку щитовидної залози забезпечує високі показники лікування. Перевага, яку ми пропонуємо, полягає в тому, що Червоний Хрест працює у віддалених зонах, допомагаючи постраждалому населенню сільських місцевостей, де люди не мають доступу до таких життєво необхідних послуг. Захворювання на рак щитовидної залози щойно підтверджується пересувними лабораторіями Червоного Хреста, хворих направляють на лікування до медичних закладів у найближчих містах. Така діагностика, таким чином, рятує сотні життів щороку. Ця допомога надається і досі через двадцять років після аварії. Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста визнає, що потреба у цій підтримці є актуальною і сьогодні. Ми, представники Міжнародної Федерації, і далі шукаємо підтримки для продовження ведення цієї роботи. Як і при всіх катастрофах жодна організація чи установа не може діяти самотужки. В цьому зв’язку слід координувати зусилля для боротьби із зростаючою проблемою раку щитовидною залози, оскільки постійне зростання рівня захворювання на цей вид раку досягне вершини протягом п’яти наступних років, після чого вірогідно буде й надалі залишатися однією з найважливіших проблем. Сьогодні, коли ще не відшукано усі раціональні способи розв’язання проблем у більшості віддалених регіонів, конче треба скористатися зовнішніми ресурсами, які безпосередньо і далі підтримували б гуманітарні програми. Наша робота у відповідь безпосередніх гуманітарних потреб може бути доцільною впродовж тривалого періоду в тому разі, якщо одночасно приділяється увага тривалому задоволенню потреб у плані здоров’я, і саме це є завданням урядів, зокрема Білорусі, України та Російської Федерації, саме країн, що безпосередньо постраждали від трагедії. Їхню роботу має підтримувати глобальна спільнота, міжнародні й місцеві організації мають докладати спільних зусиль з тим, щоб знайти раціональні способи розв’язання відповідних проблем. Уроки, отримані від роботи гуманітарних організацій, мають стати предметом вивчення і усвідомлення урядами. Єдиний ефективний спосіб інтеграції отриманих уроків – планування заради розвитку інфраструктури, охорони здоров’я, здатної задовольнити потреби постраждалого населення впродовж довготривалого періоду, особливо у слабше розвинутих регіонах. З огляду на вищезазначене ми сподіваємося, що тривалі зусилля товариств Червоного Хреста будуть визнані, і в близькому майбутньому їхня робота триватиме і далі на благо охорони здоров’я в віддалених спільнотах. Наш досвід співпраці з агенціями Організації Об’єднаних Націй є досить значним. Тривала координаційна робота ПРООН є надзвичайно важливою. Саме тому робота агенції в плані допомоги людям, що живуть з проблемою Чорнобиля, має тривати аби повністю інтегруватися в рамки координації ПРООН завдяки ініціативі таких організацій як Міжнародна Чорнобильська дослідницька та інформаційна мережа, інформаційний веб-сайт Чорнобиля, також Програма співробітництва і реабілітації, тощо. Це також найкращий спосіб зміцнення зусиль, просування інтересів у міжнародні спільноти і місцеві органи самоврядування з метою підкреслити справжні відповідні потреби спільнот у цих забутих регіонах. Стратегія пропагування потреб має ґрунтуватися на спільні зусилля, уможливлюючи висловлення думок постраждалим спільнотам, привернення уваги до їхніх потреб з боку політиків і розробників програм допомоги. Міжнародна Федерація надає особливого значення вшануванню цієї річниці. Саме тому, окрім цього заходу, робота Федерації представлена в Києві, а також на заході, організованому ООН в Нью-Йорку, Мінську. І на завершення, я ще раз хочу підкреслити необхідність у тривалій міжнародній підтримці для людей, котрі живуть з наслідками Чорнобильської аварії і житимуть ще впродовж багатьох років, а також у підтримці, якої потребуватимуть уряди країн та спільноти в пошуках сталих рішень, які б їм допомагали. Ми і наші учасники, національні товариства, беремо на себе зобов’язання і надалі надавати таку підтримку і виконувати наше завдання. Ми схвалюємо всі ті обнадійливі слова, які ми почули від інших. Наше завдання отримати суттєвий результат для вразливої частини населення. Дякую вам за увагу.
Модератор:

– Готуючись до Форуму, переглядаючи матеріали, я потрапив на цікавий матеріал, який називається «Життєві тези Паоло Коельо». Дві з них було сформульовано наступним чином. Перша: «Кожна людина повинна знати дві мови. Мову суспільства та мову передбачення. Одна потрібна для спілкування з іншими людьми, інша, щоб розуміти послання згори». Друга: «Все, що здійснюється зараз, створює майбутнє та є платою за помилки минулого». Ці дві тези, на мій погляд, дуже збігаються з тематикою нашого Форуму. Якщо я не правий, то виправити мене може тільки автор цих строк, а саме, відомий письменник Паоло Коельо. Я запрошую на сцену Паоло Коельо. Його виступ – «Загальне бачення, еволюція, катастрофи, людина, майбутнє».


Паоло Коельо:

– Шановна пані дружина Президента Катерина Ющенко, пані та панове! Як ви сказали на цій презентації, я також пам’ятаю той день, коли ми в Бразилії почули про цю катастрофу. Власне, ми були досить далеко від місця катастрофи, але далі усвідомлюєш, що речі, які стосуються однієї людини чи групи людей, можуть позначитися на усьому людстві. Під час мого першого візиту в Україну, коли я був тут вперше, я розпитував про Чорнобиль. І я вирішив піти до Чорнобильського музею. Я був просто до сліз зворушений тими наслідками, які мала ця катастрофа. Я спілкувався з дуже молодими своїми читачами. Я вирішив написати для них статтю про свої враження. Отже, справа в тому, що я веду колонку в декількох тижневиках різних країн, і я поділився у цих колонках своїми враженнями від Чорнобиля. Ця стаття була надрукована, і, як це мене не дивувало, більшість людей вже просто забули про цю катастрофу Чорнобильську. Може, деякі з них дуже молоді і вони не можуть це пам’ятати, тобто їм було три чи чотири роки, коли ця катастрофа сталася. Інша причина, що люди якісь інші не знаходилися близько від місця цієї катастрофи. Я був просто шокований цим, тому що я був переконаний у тому, що всім все добре відомо, і так воно і виглядає, тобто ви дзвоните у дзвін, але не усвідомлюється масштаб цієї катастрофи. Саме тому цей Форум, зараз організований, відіграє винятково важливу роль для того, щоб люди не забували про ті речі, які можуть торкнутися кожної людини у світі. Ми знаємо, що Чорнобильська зона відроджується. Ми бачимо, що відбувається у світі фауни і флори. Є досить багато суперечок, щодо наслідків цієї радіації. І, отже, ми маємо тут поставити наголос на важливості того, що треба намагатися перетворити чи трансформувати трагедію у щось таке позитивне. Я дуже вдячний вам за організацію цієї події, за те, що ви підіймаєте обізнаність людей про це, навіть тих, яких це не торкнулось це лихо, може тих, хто навіть ще не народився, коли ця катастрофа сталася. І цей Форум, присвячений річниці цієї трагедії, справді допоможе нам знов таки повернутися до важливості питань того, як ми маємо спілкуватися з технологією. Я думаю, що ми можемо винести серйозні уроки з трагедії, звичайно, перший та найважливіший з них те, що це не повинно трапитися знову. Далі нам треба вчитися, як утримати під контролем ці катастрофи, які створює сама людина. Саме цим ми і будемо займатися, отже, для мене дуже велика честь, що мене запросили сюди. Я не науковець, я не лікар, я не експертний фахівець з радіації, але я людина. І я знаю, що те, що торкається однієї людини, в решті решт потім торкнеться і всього людства, і Чорнобиль це добрий приклад цього. І головне не забувати, не давати людям забувати про те, що сталося тут двадцять років тому. Дякую вам за вашу увагу.


Модератор:

– Наш наступний доповідач, пан Фабріціо Саккомані, Віце-президент Європейського Банку Реконструкції і Розвитку. Пан Саккомані працює на цій посаді з 2003 року. До цього він був директором відділу міжнародних відносин Банку Італії. Він є членом низки міжнародних комітетів Європейського Союзу, у Європейському Центральному банку і також у групі Великої сімки. Він є магістром з питань економіки, він займався також питаннями економіки у Прінстонському університеті.


Фабріціо Саккомані:

– Шановна пані дружина Президента, пані та панове, шановні учасники! Для мене велика честь мати змогу взяти участь у цьому Форумі, присвяченому річниці Чорнобильської катастрофи, і також заявити від імені міжнародної спільноти, що ми повинні зробити все належне для того, щоб таке не повторилося. Я дуже радий тому, що мене запросили на Гуманітарний Форум. Я хочу сказати, що не часто можна зустріти представників банків, які беруть участь у таких заходах. Втім ЄБРР – це дуже особливий банк. Він досить унікальна установа, ми маємо мандат сприяти переходу до ринкової економіки і ми не маємо права прямо фінансувати соціальні проекти. Але, разом з тим, наше завдання – це захист довкілля, це сприяння ядерній безпеці, відповідно ми створюємо нові підприємства, нові робочі місця, створюємо нагоди для створення нових робочих місць. Отже, я можу сказати, що ЄБРР і справді має свою роль у саме гуманітарному розвитку. І, якщо ви дозволите, я скажу кілька слів про те, що вдалося нам зробити у зв’язку з Чорнобильською катастрофою. З 1995 року рахунок ядерної безпеки, який ми контролюємо, накопичує фонд, для того, щоб забезпечити безпеку у Чорнобилі. Я хочу сказати, що ми дуже високо цінували дуже мужнє рішення України закрити четвертий блок. Ми знаємо, що і з економічної, і з соціальної точок зору це було дуже важке рішення, але з точки зору безпеки альтернативи не було. Отже, ми пишаємось тим, що ми саме надавали підтримку уряду України у здійсненні цього проекту. Також у зв’язку з закриттям Чорнобилю Банк ухвалив позику на модернізацію блоків у Хмельницькому та Рівному. Програма поліпшення безпеки є дуже важливою для нашого Банку, вона вписується у загальну програму підвищення безпеки решти українських атомних електростанцій. Банк також керує Фондом «Укриття», де шукаються технічні рішення. Європейська Комісія і уряди Європи внесли більше 400 мільйонів євро на Фонд цього рахунку для перетворення України на безпечну країну. Треба сказати, що деякі люди проявляють нетерпіння. Вже двадцять років минуло, але нічого не відбувається, здається. Проте треба розуміти яке складне це завдання – перетворення такого об’єкту на повністю небезпечний з точки зору технічного вирішення проблеми. Ми розуміємо, який це величезний виклик робота з такою проблемою. Та структура, яка була побудована дуже нашвидкуруч в 1996 році, звичайно, не проектувалася належним чином. Сама ситуація була дуже небезпечною, і зараз залишається такою. Є досить великий рівень радіації в середині цього укриття, і нам необхідно гарантувати забезпечення стандартів безпеки для тих працівників, які працюють на цьому об’єкті. Безпека – це найголовніше, тут не можна йти на компроміс. Я хочу із задоволенням вам повідомити про те, що всі підготовчі роботи до проекту нової інфраструктури вже завершено. Звичайно, я хочу сказати, що, наприклад, ми профінансували спеціальні приміщення, де робітники змінюють одяг. Це, здається, незначна річ, коли вони заходять на об’єкт і виходять, але треба розуміти, що якщо ви зайдете на цей об’єкт, ви зрозумієте, наскільки важливо вирішувати такі на перший погляд дрібні питання. Я хочу сказати, що усі, хто працює на об’єкті дуже ретельно обслідуються. Це також наша програма, і ця програма націлена на захист здоров’я цих працівників. Але знов таки за наслідками такого обслідування робітники не допускаються до роботи, якщо є вже проблеми із здоров’ям. Звичайно, одне з головних завдань нашої програма це зменшення ризику руйнування існуючої структури. Відбуваються поточні ремонтні роботи, відбуваються заходи стабілізації як зовнішніх, так і внутрішніх структур «Укриття». Деякі з найскладніших завдань цього проекту, такі як стабілізація, зокрема недоступних ділянок всередині саркофагу, вже виконано. Але результати цих робіт не можна побачити зовні. Я певний в тому, що до кінця цього року цей дуже складний проект буде завершено, і він значним чином зменшить небезпеку для тих, хто працює у зоні. У рамках плану імплементації проекту «Укриття», побудованого конфайменту над саркофагом, було докладено чимало зусиль для того, щоб спроектувати таку структуру, яка буде стримувати радіоактивний пил, яка буде запобігати попаданню води до саркофагу. Це дуже важливий проект, це справжній виклик, але це також і нова можливість. Після завершення цього проекту українська економіка сприятиме переходу української економіки до нових умов роботи. Будуть створені умови для успішного вирішення більш масштабних промислових проектів. Я хочу запевнити вас в тому, що в цих зусиллях ми будемо завжди підтримувати Україну, ми будемо дбати про дотримання стандартів ядерної безпеки, будемо підтримувати Україну та її народ. Щиро вам дякую.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка