Холера Презентація на тему: Холера



Скачати 19,17 Kb.
Дата конвертації29.01.2017
Розмір19,17 Kb.

Холера

Презентація на тему: Холера

Робота

Учениці 10 класу

Троянської ЗОШ І-ІІІ ст.

Бучко Наталії

Вчитель: Безталанна А.А.

Холе́ра , (грец. χολέρα, англ. Cholera) — це гостра інфекційна антропонозна хвороба, яку спричинюють холерні вібріони, має фекально-оральний механізм зараження, нерідко характеризується розвитком тяжкої діареї, яка супроводжується значними порушеннями водно-іонного обміну,зневодненням організму, розладами гемодинаміки.

  • Холе́ра , (грец. χολέρα, англ. Cholera) — це гостра інфекційна антропонозна хвороба, яку спричинюють холерні вібріони, має фекально-оральний механізм зараження, нерідко характеризується розвитком тяжкої діареї, яка супроводжується значними порушеннями водно-іонного обміну,зневодненням організму, розладами гемодинаміки.

Холерний вібріон

Згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 р., через легкість зараження людей цією хворобою з високою швидкістю поширення, тяжкий перебіг, високу летальність холера належить до тих інфекційних захворювань, які суттєво впливають на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах

 Крім того, холера увійшла до переліку подій, які можуть спричинити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я й регулюються цими правилами з боку ВООЗ(Всесвітня організа́ція охоро́ни здоро́в'я).

Саме страх до поширення холери став основним поштовхом до спроби ще у XІX ст. міжнародних конвенцій із захисту від тяжких інфекцій що в подальшому сприяло створенню Міжнародних медико-санітарних правил. В Україні хворобу відносять до так званих «особливо небезпечних хвороб».

За несприятливих умов холера швидко набирає характеру епідемії або навіть пандемії.

Допандемічний період

  • Водні сапрофіти-вібріони під впливом відбору розвинули в собі патогенні властивості і перетворилися на відомі людині холерні мікроби. Проникнувши з річкової води до кишечника, вони змогли пристосуватися до паразитування в ньому. При цьому кращі шанси на значне поширення мали ті з них, які набували властивості викликати діарею.

Пандемічний період

  •  З XIX століття поширення холери раптово і трагічно для людства набуває характеру пандемій, облік яких ведуть з 1817 року. Як би не тлумачили це вибуховим зростанням міжнародної торгівлі, чисельністю колоніальних воєн, значною міграцією людей, все одно це задовільно не може пояснити такого вибуху активності холери.

Сучасна актуальність у світі

  • Від початку XXI століття аж дотепер 53 країни світу регулярно щорічно повідомляли у ВООЗ про випадки холери на своїх територіях. Щорічно відбувається 3-5 мільйонів випадків захворювання на холеру і 100–120 тисяч випадків смерті від неї

Етіологія

  • Морфологічні й культуральні особливості збудника.
  • Холерний вібріон  — грамнегативний мікроб, що спор і капсул не утворює, має форму зігнутої палички, що нагадує кому, завдяки наявності джгутика дуже рухливий. Добре культивується на простих і лужних середовищах — 1% пептонна вода,  лужний агар. Ростуть на поживних середовищах при температурі +30-40°С, оптимальною є температура +37°С.

Класичний холерний вібріон при забарвленні по Граму має типовий вигляд коми, (фарбування за Грамом негативне)

Антигенні особливості

  • Холерний вібріон має типоспецифічний О-антиген та груповий джгутиковий Н-антиген. Холеру у людей найчастіше спричиняють представники 01 серогрупи (за О-антигеном): V. cholerae біовар cholera (або класичний) та V. cholerae біовар El Tor. Останній відрізняється від класичного вібріону лише тим, що має гемолітичні властивості. Розрізняють в серогрупі О1 також три серовари — Огава, Інаба і Гікошима. Останній серовар є перехідним між двома першими, багато хто в даний час заперечують його існування.

Фактори патогенності

Збудники холери здатні продукувати:

  • екзотоксин (холероген) — токсин так званого ІІ типу, що секретується живим мікробом й спричиняє в організмі секреторну діарею;
  • ендотоксин — виділяється під час загибелі збудника й спричиняє загальнотоксичну й нейрогенну дію;
  • токсин ІІІ типу — порушує зворотне всмоктування рідини й іонів у нижніх відділах кишечника.

Додатковими факторами патогенності холерного вібріона є:

Холеру спричиняють ті збудники, що мають ген tox+, який і синтезує екзотоксин — холероген. Експресія факторів патогенності контролюється транскрипційними факторами (ToxR, TCPP і ToxT). Різні штами холерного вібріона виробляють різні набори та кількості цих допоміжних факторів, які в свою чергу впливають на клінічні симптоми холери і на здатність реагувати на лікування

  • Холеру спричиняють ті збудники, що мають ген tox+, який і синтезує екзотоксин — холероген. Експресія факторів патогенності контролюється транскрипційними факторами (ToxR, TCPP і ToxT). Різні штами холерного вібріона виробляють різні набори та кількості цих допоміжних факторів, які в свою чергу впливають на клінічні симптоми холери і на здатність реагувати на лікування

Епідеміологія

  • Холера — типовий антропоноз. Джерело інфекції — хвора людина, реконвалесцент або вібріоносій, який виділяє холерні вібріони з фекаліями у зовнішнє середовище. Найбільш інтенсивним джерелом збудника являються хворі з виразною клінічною картиною холери

Поширення холери у світі на 2006 р. ♦ Осередки сталого виникнення епідемій ♦ Спорадичні випадки завезення холери

Механізм і фактори передачі

  • Шляхи передавання — водний, харчовий, контактно-побутовий.

Водний

Харчовий

Контактно-побутовий

Фаза проникнення

  • Через рот вібріони потрапляють у шлунок, де частина їх гине у кислому середовищі, а частина, пройшовши цей бар'єр, потрапляє у тонку кишку, де є сприятливе для вібріона лужне середовище.

Фаза колонізації кишечного епітелію

  • Завдяки адгезивним властивостям, вібріон прикріплюється до мікроворсинок клітин слизової оболонки тонкої кишки і розмножується на їх поверхні без продуктивного ушкодження ентероцитів і розвитку запалення. Вібріони утворюють своєрідні колонії у вигляді бляшок, але в то й же час у тонкій кишці зберігається значна кількість ентероцитів, що не контактували з холерними вібріонами і їх токсинами та продовжують виконувати свої фізіологічні функції.

Пацієнт з тяжкою формою холери

Ранній період

  • Інкубаційний період при холері триває від кількох годин до 5 днів, у середньому 2-3 дні. Клінічна картина залежить від ступеня зневоднення організму і показників водно-іонного обміну. Температура тіла, зазвичай, нормальна або субфебрильна. При типовому перебігу хвороба починається гостро з проносу

Період розгортання хвороби

Згодом виникає багаторазове блювання. Воно має свої особливості:

  • з'являється після проносу;
  • відсутня нудота;
  • рясні блювотні маси;
  • відбувається фонтаном;
  • відсутній біль у животі.

Характеристика типового перебігу хвороби

  • Перебіг хвороби може бути від легкого до блискавичного, коли смерть хворого наступає вже через декілька годин від початку.

Клінічні форми холери

  • Індивідуальна реакція на ентеротоксин та токсин III типу, наявність бактеріальних вогнищ в організмі може спричинити розвиток рідкісних форм холери — блискавичної, сухої та септичної, які відносяться згідно МКХ10 до неуточненої холери.

Блискавична холера

  • Характеризується бурхливим розвитком зневоднення на тлі гострого токсикозу. Швидко розвивається дегідратаційний шок, ураження нервової системи, судоми. З перших годин хвороби прогресує серцево-судинна недостатність: є тотальний ціаноз, ниткоподібний пульс, глухість серцевих тонів, падіння АТ. Хворі гинуть протягом однієї доби.

Суха холера

  • З самого початку захворювання розвивається парез кишечника. У хворих відсутні пронос і блювання. Серед повного здоров'я з'являється різка загальна слабкість, швидко розвивається ціаноз, судоми, задишка, колапс. Прогресує серцево-судинна недостатність, є розлади дихання, що за кілька годин призводить до смерті. Такий варіант хвороби іноді розвивається у виснажених осіб.

Септична холера

  • Розвивається внаслідок приєднання вторинної інфекції — холерний тифоїд по-старому. На тлі типового перебігу холери підвищується температура тіла до 39-40 °C, виникають марення, галюцинації. Свідомість потьмарена. На шкірі з'являється розеольозні висипання. Збільшуються печінка і селезінка.

Лікування

Рекомендований ВООЗ базовий розчин для оральної регідратації при холері:

  • Натрій 75 г/моль
  • Калій 20 г/моль
  • Хлор 80 г/моль
  • Бікарбонат 30 г/моль
  • Глюкоза 111 г/моль

Профілактика запобігання холери:

  • Рекомендації ВООЗ для населення стосовно запобігання холери (1992 р.) — три основні правила:

1.Піддайте їжу термічній обробці

2.Прокип'ятіть воду

3.Мийте руки

Дякую за увагу



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка