Історія медицини регiону і навчального закладу



Скачати 24,42 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір24,42 Kb.

Історія медицини регiону і навчального закладу

  • Князь Костянтин Острозький в 1570р. заснував поряд з церквою Різдва Христового «руський шпиталь». Потім шпиталь було перенесено ближче до Кременецької брами. В дарчій грамоті було сказано: «При церкві має бути шпиталь для убогих, до шпиталя придаємо лан від с.Білої». Там же сказано, що однією з границь згаданого лану був лан, приданий польському шпиталю. Отже, вже на самому початку існування міста в ньому працюють два шпиталі. Їхній персонал, очевидно, складали монахи, зокрема в українському — отці Василіяни.
  • Згадка про лікарів датується 1830р. Прізвища лікаря Массинга та аптекаря Фукса стоять під зверненням до цісаря з проханням відкрити в місті гімназію.
  • Значно більше маємо даних про медицину міста в кінці XIX століття. Зокрема, є свідчення про здоров'я мешканців за 1860-1890 рр. В 1890 р. в Тернопільському повіті проживало 120006 жителів, з них 1575 військових, чоловіків — 59482 (49,56%), жінок — 60524 (50,44%). На території повіту було 16890 домів. Отже, на один дім пересічно припадало 7.01 мешканця, а на 1 км2— 101. Працездатна людність (від 15 до 60) складала 69681 особу, 60 років і старші — 4706.
  • У Тернополі проживало 27405 мешканців, в т.ч. чоловіків — 13960 і жінок — 13445. Від 1881 до 1890 р. включно в повіті народилося живими 54338 дітей, пересічно за рік — 5554, що становить 48,31 новонароджених на 1000 мешканців. Померло більше 40 тисяч або 34,8 померлих на 1000 мешканців. Природний приріст відповідно становив 13.5. Тож не випадково, за період з 1869 до 1890р. людність повіту зросла на 26325 осіб або на 21,9%.
  • Смертність немовлят становила 259.9 на 1000 живо-народжених (1890р.), до 6 років з новонароджених доживало лише 56,3% або кожна друга дитина. Основною причиною смерті дітей були гострі інфекційні захворювання. Це стосується і дорослих. Від інфекційних захворювань щорічно вмирало більше 1000 осіб, це біля 25% від усіх померлих. Відомо також, що в 1890 р. на території повіту проживало: сліпих (на обидва ока) — 122, глухонімих — 95, психічно хворих — 52 та осіб з розумовою відсталістю — 23.
  • Працювало 15 лікарів та 169 акушерок, один лікар припадав на 8000 жителів, що було одним з кращих показників у порівнянні з іншими повітами. В Тернополі функціонував «повшехний» шпиталь на 70-85 ліжок та ізраєльський шпиталь на 40 ліжок.
  • Працювало також 3 фармацевти, дві аптеки.
  • Відтворюючи історичні події тих літ на Тернопільщині, не можна не згадати про т.з. Галицьку соціалістичну радянську республіку, що мала адміністративним та політичним центом М.Тернопіль. Республіка існувала два місяці. В окремих повітах були створені органи охорони здоров'я. Зокрема, в Тернополі при повітовій державній владі існувала т.з. санітарна комісія на правах відділу. З її ініціативи в першій декаді серпня в місті було відкрито чотири лікарні на 166 ліжок, 4 загальних та 4 зуболікарські амбулаторії. Місто було поділено на 9 дільниць і за кожною було закріплено лікаря.
  • За часів польської окупації м.Тернопіль стає воєводським центром. Тут розмістились такі адміністративні органи, як воєводське управління на чолі з воєводою. В склад управління входив уряд здоров'я з директором і досить чисельним апаратом.

На другу половину XIX ст. припадає розквіт наукової діяльності Івана Горбачевського. Перша його публікація вийшла у 1875 р. Він одним із перших виділив амінокислоти, встановив, що вони є тими цеглинками, з яких побудований білок, еластин. Першим у світі синтезував (1882) сечову кислоту з сечовини і амінокислоти гліцина. У 1886 р. опубликовав працю про синтез креатину, відкрив фермент ксантиноксидазу (1889-1891). Праці Горбачевського започаткували вивчення метаболізму азотних сполук та патології пуринового обміну, а саме подагри. Частина праць вченого рисвячені загальній хімії, гігієні, єпідеміології.

  • Згідно з архівними даними, у воєводстві в ті роки проживало 1268638 жителів.
  • Прир. рух людності був таким:1932 /33 1937/38
  • Народжуваність (на 1000 осіб) 26,1 20,6
  • Смертність (на 1000 осіб) 15,2 13.6
  • Природній приріст 10,9 7.0
  • Смертність немовлят
  • (на 1000 живонароджених) 156,0 141,0

В 1932р. було зареєстровано таку кількість інфекційних (заказьних) хвороб та смертних випадків від них:

    • Хвороба Число Число Летальність,%
    • зах-вань померлих
    • Черевний тиф 171 17 9,9
    • Плямистий тиф 91 13 14,3
    • Різачка 17 3 17,6
    • Туберкульоз 791 325 41,1
    • Трахома 766 — —
    • Шкарлятина 897 111 12,4
    • Менінгіт 394 28 7,1
    • Кір 1171 14 1,2
  • «Заказьне» хвороби займали перше місце серед причин смертності. Як видно з наведених даних, особливо високою була летальність від туберкульозу, що мав досить вагоме поширення серед дітей шкільного віку. Так, згідно з даними профілактичних оглядів, у школярів молодших та старших класів було виявлено: вошивість —16-18%, ураженість трахомою — 1%, захворюваність на туберкульоз — 5% .
  • Забезпеченість медичною допомогою мешканців Східної Галичини була значно гіршою у порівнянні з Польщею.
    • В одному з архівних документів вказано, що у воєводстві в 1938 р. забезпеченість ліжками складала 5,8 на 10000 жителів, на «півдні» Польщі цей показник досягав 16,8 (Протокол з'їзду повітових лікарів в Бережанах, 1938р.).
  • Амбулаторно-поліклінічна допомога мешканцям воєводства надавалась осередками здоров'я, до складу яких входили "ПШИХОДНІ" (спеціальні прийоми), касами хворих (страхова медицина) та приватно практикуючими лікарями (в їхніх офісах). Чисельність осередків здоров'я з року в рік зростала. Так, в 1930р. у воєводстві нараховувалось 24 осередки здоров'я, 5 самостійних «пшиходні», 25 протитуберкульозних, 31 протитрахомний і 5 венерологічних спеціалізованих прийомів, в 1938 р. — 51 осередок здоров'я та 10 самостійних «пшиходні». Функціонувало 13 станцій «опіки над матір'ю та дитиною» і 16 молочних кухонь.
  • Стаціонарна допомога мешканцям воєводства надавалась 9 «повшехними» (простолюдними) шпиталями, де було розгорнуто 740 ліжок, 4 «жидівськими» шпиталями на 90 ліжок, 2 фундаційними шпиталями (утримувались за рахунок пожертвувань) на 69 ліжок та одним приватним шпиталем на 16 ліжок.
  • На кінець 1928р. в шпиталях було розгорнуто 915 ліжок (1 ліжко на 1500 мешканців), лікувалось 15080 хворих. Пересічне щоденне число хворих складало 725 осіб.
  • В 1938р. кількість ліжок в шпиталях збільшилась до 969, з них 129 інфекційних.
  • В Тернополі був один «повшехний» шпиталь (теперішня лікарня №1), який виконував роль повітового, де було розгорнуто 120 ліжок (1928р.). їхня профілізація: внутрішні хвороби (терапія) — 29, хірургія — 37, пологові — 8, інфекційні — 16 та інші профілі — 30 ліжок. В 1928р. на лікуванні знаходилось 3928 хворих. До кінця 1938р. потужність шпиталю зросла до 144 ліжок за рахунок новозбудованого інфекційного корпусу, який шині виконує ці ж функції.
  • Окрім «повшехного» в Тернополі був ще «жидівський» шпиталь на 40 ліжок (будинок колишнього онкодиспансеру).
  • Як свідчать архівні документи, а також розповіді старожилів тодішні лікарі незалежно від політичного кредо, національності та віросповідання, твердо дотримувались клятви Гіпократа, з гідністю виконуючи свій обов'язок. Медицина була єдиною ділянкою, на яку не розповсюджувався заклик — «свій до свого по своє...»
  • В 1934р.начальником (директором) уряду здоров'я був Чеслав Киявський, лікарським інспектором Генріх Файт, фармацевтичним інспектором Вітольд Саскі, інспектором по «пєлєгняретву» панна Пікулувна. В кінці 30-х років доктора Киявського змінює Ян Данієльський. Багато років працював директором шпиталю в Тернополі Ігнат Герпіер, він же хірург. Повітовим лікарем в Тернополі був Станіслав Зелінський. В місті працювали лікарі-українці: доктор Острозький, доктор Нестерчук, доктор Чумак (постійно патронував спортивний клуб «Поділля»), доктор Свистун (перший власник рентгенапарату), а також Моріс Шмід, доктор Шупарський, доктор Розенфельд (педіатр), Мостовий (хірург), Михайло Лібергаль та інші.
  • Фармацевтом був магістр Бєлінський, його аптеки знаходились в центрі міста.
  • Кардіохірург 36-річний Ігор Мокрик очолює відділення дитячої кардіохірургії в інституті ім. Гусака. Він народився і вчився в Тернополі, захистив дисертацію в Італії — має європейський диплом магістра. Шість років пропрацював в столичному інституті Амосова. У Донецьк переїхав 2007 року. Планує створити дитячий кардіоцентр.
  • У серці Ганни Шубіної був зміщений тристулковий клапан. Не було легеневої артерії. Права частина серця не працювала. Дитині встановили протез, який спрямовує кров у легені
  • Артем Шубін (ліворуч), Яна Шубіна з дочкою на руках та кардіохірург Ігор Мокрик(фото надане Інститутом невідкладної і відновної хірургії імені Гусака)

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті

  • В університеті постійна увага надається створенню нових медичних технологій, розробці оригінальних способів діагностики, лікування і профілактики, створенню нових медичних препаратів. У 2010 році сумарний науковий продукт захищено 50 охоронними документами.

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті

  • Завершено перший етап інноваційної реалізації створених в університеті виробів медичного призначення, зокрема у вигляді біоімплантатів ксеногенної шкіри (лікувальні заклади України щороку використовують біля 2 млн кв. см ксеношкіри для лікування опечених хворих). На черзі впровадження у широку медичну практику поліфункціональної харчової добавки на основі кріоліофілізованої субстанції шкіри свині.

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті

  • Розроблено перспективну медичну технологію в клінічній і експериментальній офтальмології у вигляді способу хірургічної ксенокератопластики. Останній є прямим результатом біотехнології виготовлення нового виробу медичного призначення, а саме кератоксеноімплантату із рогівки свині.
  • Інноваційно спроможна лікувальна технологія створена спільно з Одеським Інститутом
  • очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України. Технічне рішення захищено як об’єкт права інтелектуальної (промислової) власності. Інновація здійснюється у лікувальних
  • закладах і установах України.
  • Наприкінці січня 2010 р. делегація хірургів-науковців ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського перебувала в Празі, Республіка Чехія, для проходження стажування по робото-хірургії на люб’язне запрошення п. Мартіна Калоша з компанії Hospimed, яка є європейським дистриб’ютором роботичних систем Da Vinci.
  • Мета відрядження полягала в ознайомленні та тренінгу на роботичних системах Da Vinci, що використовуються для проведення оперативних втручань в урології та абдомінальній хірургії.
  • Роботична система da Vinci була розроблена за сприяння Міністерства Оборони США у 1999 р. для дистанційного хірургічного лікування. При її використанні хірург сидить за консоллю, спостерігає за тривимірним операційним полем і виконує операцію шляхом контролю маніпуляторів робота, що тримають стереоскопічний відеотелескоп і хірургічні інструменти, симулюючи рухи пальців хірурга. Тривимірне зображення і рухи, ідентичні з рухами рук людини, полегшують виконання малоінвазивних втручань.
  •  

Робот Da Vinci для виконання хірургічних втручань

  • Система складається з трьох основних частин: 1) операційна консоль з чотирма робочими маніпуляторами, 2)операційний візок і 3)консоль управління для роботи оператора, звідки він керує рухом робота.

Принциповою відмінністю при роботі з роботом є те, що оператор працює в нестерильній зоні біля консолі управління. При цьому асистент залишається протягом операції біля пацієнта і разом з операційною сестрою працює в стерильній частині системи. Одним з основних методів безпеки є оптичний захист - інструментальні маніпулятори активізуються лише в тому випадку, якщо голова оператора правильно позиціонується роботом біля консолі управління

  • Робот повторює точні рухи хірурга при накладанні лапароскопічного шва.

Дякую за увагу!



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка