Історія політичних та правових вчень семестр: 7 (бакалаври) Обсяг дисципліни



Скачати 58,97 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір58,97 Kb.
ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ

Семестр: 7 (бакалаври)

Обсяг дисципліни: загальна кількість годин – 90 (кредитів ЄКТС- 3);

аудиторні години – 48 (лекції - 32, практичні - 16, семінарські - , лабораторні - ) Самостійна робота — 42

Лектор: к.ю.н. Коваль Андрій Федорович (ел. адреса: afkoval@gmail.com) ,

Результати навчання:

знати

- історію виникнення і розвитку сучасних політичних та правових вчень;

- різні підходи і концепції державно-правових інститутів, держави і права в цілому.

- приклади тверджень про право, як мірило справедливості, про необхідність підпорядкування законам, про державу, як оптимальну форму погодження спільних інтересів усіх членів суспільства незалежно від суспільно-економічних формацій, від рівня розвитку виробничих сил та виробничих відносин.


вміти:

- аналізувати історію становлення і розвитку ідеї права, закону, держави, головних державно-правових інститутів у процесі формування людської цивілізації;

- сформувати власний світогляд як майбутнього юриста.

- відрізняти історію політичних та правових вчень від теорії держави і права та історії держави і права України чи зарубіжних країн та інших суміжних наук.

- усвідомлювати засадничі цінності права і держави на різних історичних етапах розвитку людського суспільства;

- ознайомити з історичними коріннями таких визначальних у сучасному державно-правовому житті інститутів та ідей, як верховенство права, права і свободи людини, суверенітет тощо, але й виконувати, до певної міри, ідеологічну функцію. Тобто цей курс має дещо відмінне від інших курсів завдання. Якщо інші курси повинні дати суму певних знань, і власне ці знання є кінцевою метою цих курсів, то вивчення певних тем з історії політичних і правових вчень не є самоціллю. Цей матеріал повинен послужити формуванню власного юридичного світогляду кожного майбутнього юриста. Світогляду, базовим в якому буде розуміння засадничої цінності права і закону.


Анотація навчальної дисципліни:

Мета: При вивченні поглядів того чи іншого мислителя необхідно звернути увагу на історичні умови, за яких появляється те чи інше вчення, на постать самого вченого, на співвідношення між новим та попередніми вченнями.
Завданням історії політичних та правових вчень є не тільки вивчення історії становлення і розвитку ідеї права, закону, держави, головних державно-правових інститутів у процесі формування людської цивілізації, але й формування світогляду юриста. Це не галузева наука, як кримінальне чи цивільне право, не теоретична, як теорія держави і права, не історична, як історія держави і права України чи зарубіжних країн. Це світоглядна наука. Курс повинен показати формування розуміння засадничої цінності права і держави на різних історичних етапах розвитку людського суспільства, ознайомити з історичними коріннями таких визначальних у сучасному державно-правовому житті інститутів та ідей, як верховенство права, права і свободи людини, суверенітет тощо. Вивчення певних тем з історії політичних і правових вчень не є самоціллю. Цей матеріал повинен послужити формуванню власного юридичного світогляду кожного майбутнього юриста. Поява вчень про державу і право нерозривно пов'язана з зародженням та розвитком самих держави і права.
Предмет історії політичних та правових вчень.

Правові вчення та ідеї спрямовані на з`ясування ґенези, суті, тенденцій та перспектив розвитку права і закону, ролі правових норм у суспільстві та їхнього значення.



Предметом історії політичних і правових вчень є історія виникнення і розвитку поглядів, вчень і теорій щодо походження, ролі і значення та ідеальної форми держави і політичної системи суспільства, а також вчень і теорій про право, його суть і призначення, окремі державно-правові інститути та теорій і концепцій про ідеальні або бажані форми державно-правового буття.

Рекомендована література:
I. Першоджерела

  1. Августин Святий. Сповідь. – К., 1996.

  2. Академічна юридична думка / Укладачі: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук; За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 1998.

  3. Аквінський Тома. Коментарі до Арістотелевої «Політики». – К.: Основи, 2000.

  4. Антологія української юридичної думки: В 6 т. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2002. – Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права.

  5. Арістотель. Нікомахова етика. – К., 2002.

  6. Арістотель. Політика. – К., 2000, 2002.

  7. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

  8. Гоббс Т. Левіафан або Суть, будова і повноваження держави церковної і цивільної. – К., 2000.

  9. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.

  10. Дністрянський С. Загальна наука права і політики, Львів, 1923

  11. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К., 1991.

  12. Лок Дж. Два трактати про врядування. – К., 2001.

  13. Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. – К., 1998.

  14. Міхновський М. Самостійна Україна; Справа української інтелігенції. – К., 2007.

  15. Монтеск’є Ш.Л. Про дух законів // В кн.: Невичерпність демократії. – К., 1994.

  16. Платон. Держава. – К., 2000.

  17. Руссо Ж.-Ж. Про суспільну угоду, або Принципи політичного права. – К., 2001.

  18. Спіноза Б. Теологічно-політичний трактат. – К., 2003.

  19. Франко І. Поза межами можливого // Вивід прав України. – Львів, 1991.

  20. Ціцерон М.-Т. Про державу; Про закони; Про природу богів. – К., 1998.

  21. Юркевич П. Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник. Вид. друге. – К., 2000.
ІІ. Навчальна та наукова література

  1. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень: Навч. Посібник. – Львів, 2001.

  2. Драгоманівський збірник. „Вільна спілка” і сучасний український конституціоналізм / За ред. Тараса Андрусяка. – Львів, 1996.

  3. Зейдлер Г.-Л. Політична думка Стародавнього Світу. Правові доктрини імперіалізму. – Львів, 1959.

  4. Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень. – Львів, 2005.

  5. Охримович Ю. Розвиток української національно-політичної думки (від початку ХІХ століття до Михайла Драгоманова). – Нью-Йорк, 1965.

  6. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

  7. Себайн Дж. Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. – К., 1997.


Форми та методи навчання:

При вивченні історії політичних та правових вчень використовується увесь спектр загальнонаукових та спеціально наукових методів. Про більшість з них добре відомо з попередніх курсів. Але особливо важливе значення для даної науки і предмету мають два методи: історичний та проблемно-концептуальний. Суть першого полягає у вивченні, осмисленні тієї чи іншої теорії, концепції в історичному контексті, який обумовив їхню появу. Тільки застосовуючи цей метод, можна правильно зрозуміти суть тих чи інших ідей, які можуть бути, з позицій сьогодення, або неприйнятними, або гостроактуальними. В той же час, засадниче розуміння справедливості, права, законності має дуже багато спільного на різних історичних етапах. Тому дуже важливим є проблемно-концептуальний метод, який дозволяє прослідкувати зародження і розвиток тієї чи іншої ідеї від найдавніших часів до сьогодення.


Форма звітності: екзамен

Мова навчання: українська
Розглянуто на засіданні кафедри «___»__________20___р. Протокол № _____________

Завідувач кафедри __________________________


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка