К. н., доц. Бурбига Валентина Анатоліївна педагогічний менеджмент: теоретичні аспекти



Скачати 26,73 Kb.
Дата конвертації30.11.2016
Розмір26,73 Kb.

 

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

К.н., доц. Бурбига Валентина Анатоліївна

ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

 

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:

  • менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;
  • менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;
  • менеджмент - це влада та мистецтво керування;
  • менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

 

Менеджмент у системі освіти в роботах сучасних авторів виступає як:

  • теорія і практика управління стратегічною галуззю національного господарства в ринкових умовах, об’єкт якої – процес управління освітніми системами;
  • вид управлінської діяльності, який складається із сукупності засобів, методів та форм впливу на індивідуумів та колективи з метою ефективного функціонування цієї галузі;
  • процес використання і координації ресурсів (людських, матеріальних, фінансових, інформаційних), що реалізується на основі комплексу принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітньою організацією та спрямований на підвищення ефективності її функціонування й розвитку.
  •  

Менеджмент у сфері освіти – це специфічна галузь управлінських наук, основою якої є наукові знання педагогіки, психології, соціології управління, менеджменту й маркетингу.

Професійні знання з менеджменту обумовлюють усвідомлення керівниками, пов'язаними з освітою, трьох різних інструментів управління:

- організація ієрархії управління, де основний засіб - вплив на людину зверху за допомогою мотивації, планування, організації, контролю, стимулювання та ін.;

- культури управління, тобто вироблених та визнаних суспільством, організацією, групою людей цінностей, соціальних норм і установок, особливостей поведінки;

- ринку, ринкових відносин, тобто відносин, заснованих на рівновазі інтересів продавця й покупця.

 

У процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління освітніми організаціями – закони менеджменту.

Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.

Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань освітньої організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.

Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.

Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.

Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через упровадження передових методів і прийомів праці.

Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем освітньої організації (навчальної, виховної, наукової, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).

Управлінські рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла в зв’язку з функціонуванням освітньої організації.

Основними ознаками управлінського рішення є:

  • Цілі. Суб'єкт управління (індивідуум або група) приймає рішення виходячи не зі своїх власних потреб, а у цілях рішення проблем конкретного навчального закладу.
  • Наслідки. Особистий вибір індивідуума позначається на його власному житті і може вплинути на невелику кількість близьких йому людей. Менеджер освіти обирає напрям дій не тільки для себе, але і для навчального закладу в цілому (чи його структурного підрозділу) та його працівників, і його рішення можуть істотно вплинути на життя багатьох людей.

  • Розподіл праці. Якщо у повсякденному житті людина, приймаючи рішення, як правило, сама його і виконує, то в навчальному закладі існує певний розподіл праці: одні працівники (керівники, заступники керівників) зайняті рішенням проблем, що виникають і прийняттям рішень, а інші (виконавці) – реалізацією вже прийнятих рішень.
  • Професіоналізм. У житті кожна людина самостійно приймає рішення через свій інтелект і досвід. В управлінні навчальним закладом прийняття рішень – набагато складніший, відповідальніший і формалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Далеко не кожен співробітник навчального закладу, а тільки той, який володіє відповідними професійними знаннями і навиками наділяється повноваженнями самостійно приймати певні рішення.

Вимогами до управлінських рішень є:

- Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управління, які знаходять своє відображення в технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

- Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов’язану із стратегічним планом розвитку об’єкта управління.

- Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінських рішень задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації рішення, що розробляється. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.

- Правомірність. Будь-яке управлінське рішення має випливати з правових норм та виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи.

- Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу в кожному конкретному випадку вибору такого варіанта рішення, який відповідав би критерію ефективності діяльності – максимум результату за мінімальних витрат.

- Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у діяльності освітніх організацій.

- Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності освітніх організацій.

- Гнучкість. Будь-яке всебічно обґрунтоване рішення в управлінській динамічній системі може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.

- Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

- Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у діяльності освітніх організацій.

- Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності освітніх організацій.

- Гнучкість. Будь-яке всебічно обґрунтоване рішення в управлінській динамічній системі може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.

- Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

Одним із важливих напрямків діяльності менеджера освітньої організації є стратегічне планування.

Стратегія – це довгостроковий, якісно вибраний напрям розвитку освітньої організації, який інтегрує місію, цілі організації, норми та дії в єдине ціле; визначає ресурсне забезпечення організації з урахуванням її внутрішніх переваг і недоліків, очікуваних змін і пов’язаних із ними дій конкурентів.

Стратегія – загальний комплексний план досягнення цілей освітньої організації. Вона характеризується довгостроковістю і впровадженням інновацій у діяльність організації.

Процес розробки стратегії освітньої організації включає:

  • Формулювання місії освітньої організації (мети).
  • Визначення стратегічних цілей діяльності освітньої організації.
  • Аналіз зовнішнього середовища.
  • Аналіз сильних і слабких сторін навчального закладу.
  • Конкретизація стратегічних цілей освітньої організації та розробка заходів щодо їх досягнення.

Інноваційний менеджмент являє собою стійку сукупність дій з визначення цілей розвитку закладу, обґрунтування та прийняття рішень щодо впровадження новацій, організації інноваційної діяльності, мотивації та стимулювання суб’єктів інноваційного процесу.

Інноваційний менеджмент – це підсистема загального управління, метою якої є управління інноваційними процесами в організації.

Сучасні вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як процес створення, поширення й використання нововведень для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому

Освітні інновації Н. В. Горбуновою розглядаються з чотирьох позицій:

а) організація діяльності закладу освіти в цілому:

• режим роботи;

• тип установи;

• технології навчально-виховного процесу;

б) організація роботи викладачів:

• навантаження;

• творча діяльність;

• підвищення кваліфікації;

в) організація роботи учнів:

• рівень навчання;

• врахування індивідуальних особливостей та потреб;

г) управлінська діяльність:

• оргструктури;

• функції;

• технології .

Л. І. Даниленко пропонує дещо іншу класифікацію освітніх інновацій:

1. Психолого-педагогічні:

• нововведення у навчальному процесі;

• нововведення у виховному процесі;

  • Науково-виробничі:
  • • комп'ютеризація;

    • телекомунікація;

    • матеріально-технічне оснащення.

  • Соціально-економічні:
  • • сучасні технології розвитку особистості;

    • нововведення у правове забезпечення системи освіти;

    • нововведення в економіку освіти

Педагогічні інновації:

  • У змісті навчання й виховання: сучасні концепції виховання; авторські навчальні програми, нова система оцінювання навчальних досягнень студентів.
  • У формах і методах навчання й виховання: «інтерактивні», дистанційні форми й методи навчання, виховання.
  • У технологіях навчання й виховання: телекомунікаційні, проектні, тренінгові технології.
  • Організаційні інновації:

  • У змісті, формах, методах управління: стратегічне управління, колегіальна форма управління, методи творчої праці.
  • У структурі та технологіях управління: коледж, академія, університет; менеджмент проектування.

Професіоналізм менеджера проявляється в умінні віддавати розпорядження.

Існує три заповіді, яким має бути розпорядження:

об'єктивним і необхідним;

виконуваним;

не нижче можливості працівника.

Репутація - думка, що склалася в суспільстві, про достоїнства і недоліки будь-якого керівника. Формування та підтримка власної репутації є актуальною проблемою сучасного керівника.

Авторитет (від лат. autoritas- вплив, влада) - вплив, влада керівника.

Авторитет –

це заслужена довіра, якою користується керівник у підлеглих, вищестоящого керівництва та колег по роботі.

Це визнання особистості, оцінка колективом відповідності якостей менеджера об'єктивним вимогам

Імідж проявляється в умінні впливати на інших людей.

Головними складовими іміджу є впевненість в собі і позитивна енергетика.

Самоменеджмент, або організація особистої роботи керівника, являє собою цілеспрямоване і послідовне використання комплексу методів роботи в повсякденній практиці.

Цілі самоменеджменту - оптимальне використання керівником часу і своїх можливостей, свідоме керування життєвими обставинами і подолання зовнішніх перешкод.

п'ять функцій самоменеджменту:

  • постановка цілей;
  • планування;
  • визначення пріоритетів щодо виконання справ, які належить виконати;
  • складання розпорядку дня й організація трудового процесу;
  • самоконтроль і коригування цілей.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка