К. О. Братко Слово до Вчителя



Скачати 18,79 Kb.
Дата конвертації28.02.2017
Розмір18,79 Kb.

Василь Олександрович Сухомлинський – Людина, Педагог, Гуманіст

Учителю! Складна твоя дорога! Учителю! Ти зупинись на мить. Поглянь на школу, на усе довкола. Душа твоя не може не любить! Учителів колишніх не буває, Учителем стають на все життя. Учителю, літа твої минають, Але в душі немає каяття. Ти йдеш сюди і рідних проминаєш, Для тебе, мабуть, учні - то рідня. У класах ти екзамен свій складаєш, Отой екзамен, що зовуть “життя”... О, скільки дітвори пустив ти в серце! І кожен з них лишив у ньому слід. Можливо, хтось образив?.. - Ти не сердься! Бо це ж дитина, це майбутній рід. Ти точно пам’ятаєш чиїсь сльози, чиїсь образи, чийсь дитячий сміх, Ці погляди учнівські, дощ, морози... Забути це - не вистачить ста літ. Учителю! Ти тільки не здавайся, Тримайся міцно і тримай удар. Ти стільки вже зробив - тим і пишайся. Лишайся вчителем - хто б що там не казав. Іди й неси дитині своє серце, Зумій не погасить дитячу душу! Я повторю: учителю, не сердься! Кажи собі “Я хочу”, а не “Мушу”. К.О. Братко  


Слово до Вчителя

Сухомлинський про мову

  • Слово рідної мови  Рідна мова — то безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови — могутній засіб передачі від покоління до покоління історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово — то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край. 

Сухомлинський про мову

  • Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури. ... Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова - це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Хто не знає по-справжньому, а отже й не любить рідної мови, той неук і в інших мовах. В. Сухомлинський, "Українська мова й література в школі", N12, 1968 р., ст. 1-3

Навчальний заклад сьогодні має створити оптимальні умови для збереження та зміцнення здоров’я учасників навчально-виховного процесу. Стрижнем усієї педагогічної роботи у цьому напрямку вважаю особисте ставлення вчителя до збереження та зміцнення здоров’я у школярів і формування у них позитивної мотивації щодо здорового способу життя. Від вчителя залежить, чи впаде зерно турботи про своє здоров'я у душу дитини. І як зробити так, щоб це зерно проросло та в майбутньому дало щедрий врожай. Виховувати за Сухомлинським – це навчити берегти своє здоров’я, любити природу і цінувати індивідуальність кожної людини. І

  • Гуманістичні принципи педагогіки В.О.Сухомлинського:
  • 1. Пізнання багатогранності дитини.
  • 2. Віри в її неповторність і талановитість.
  • 3. Визнання природного оптимізму дитини.
  • 4. Обережного звернення до її душі й розуму.
  • 5. Захисту багатства людської природи в дитячій душі.
  • 6. Виховання в учнів самоповаги.
  • 7. Утвердження краси в природі і в людині.
  • Вимоги до діяльності вчителя
  • (за В.О.Сухомлинським):
  • 1.     Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.
  • 2.     Любов до дітей і кожної окремої дитини.
  • 3.     Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.
  • 4.     Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.
  • 5.     Глибоке знання дитини.
  • 6.     Розуміння дитини – педагогічна емпатія.
  • 7.     Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.
  • 8.     Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.
  • 9.     Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.
  • 10. Бути другом, мудрим радником дитини.

Вагомий внесок у розвиток методики української мови зробив Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1970). Педагог справді народний, глибоко національний, Сухомлинський за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань був передусім учителем української мови й літератури. Головне завдання словесника, за його переконанням, — це виховати в дитини любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного світу дитини. Адже рідна мова — одна-єдина на все життя, тому треба знати, берегти, збагачувати її. У своєму записнику В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови — це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До смерті. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо.

  • Вагомий внесок у розвиток методики української мови зробив Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1970). Педагог справді народний, глибоко національний, Сухомлинський за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань був передусім учителем української мови й літератури. Головне завдання словесника, за його переконанням, — це виховати в дитини любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного світу дитини. Адже рідна мова — одна-єдина на все життя, тому треба знати, берегти, збагачувати її. У своєму записнику В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови — це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До смерті. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо.

Якщо ти не знаєш, чим зайняти дитину, то поведи її “в природу”. Дитина сама знайде собі заняття.

Дитяче мислення схильне до творчості. Треба вести учнів на берег річки, ставу, разом з ними спостерігати, як сідає сонце за горизонт, відсвічуються різними барвами вода, поле, луки; допомогти дитині знайти потріб­не слово для висловлення думки, побудови фрази. У власних роботах школярі висловлюють свої думки, ставлення до життя, до людей, до навколишнього. Добра обізнаність Сухомлинського з особливостями мовлення учнів дала йому змогу визначити оптимальний варіант творчих робіт з мови. Ось деякі теми творів, що їх писали учні.

1-й клас. Шкільний сад. Квіти біля школи. Вечірня зоря. Перша весняна квітка. Сутінки. Рибки .в акваріумі. 2-й клас. Літо і осінь. Журавлі в синьому небі. їжачок готується до зими. І під снігом у лісі життя. Як зерно стає хлібом. Ласкавий вітерець, 3-й клас. Схід сонечка. Осінь у саду. Як працюють бджоли. Осінні квіти. Перший сніг. Веселка. Моє цуценя. Весняний дощ. 4-й клас. Ставок і річка (порівняння). Коли починається осінь. Сонячна галявина в лісі. Що посієш, те й пожнеш. Якби я став невидимкою... Якою людиною я хочу стати. Куди відлітають лелеки. 5-й клас. Вранішня і вечірня зоря. За вікном осінній дощ. Багряний захід сонця. На сіножаті. Перший осінній заморозок. Птахи відлітають у вирій. Вечір у лісі. Лелеки. Для чо­го людина живе на світі. Друзів пізнають у біді. Світ через краплю води.


6-й клас. Під лежачий камінь вода не тече (твір за прислів'ям). Яка людина є для мене прикладом. Яких кольо­рів і відтінків набуває листя, що опадає. Як змінюється степ пізньої осені. У лісі взимку. Весняні струмки. Твір за картиною А.Куїнджі «Українська ніч». Чи можна виявити стійкість, муж­ність у мирний час. Що для людини найдорожче в житті. 7-й клас. День «бабиного літа». Зимовий день у лісі. Степ восени. Вечірня зоря зимового дня. Твір за картиною-портретом О.Венеціанова «Дівчина з волошками». Мої думки про людей, що загинули за свободу і незалежність своєї бать­ківщини. Шила в мішку не сховаєш. Куй залізо, поки гаряче (твори за прислів'ями). Для чого нам потрібні знання. Нехай ніколи не буде війни. 8-й клас. Веселка. Цвітуть яблуні. Місячна ніч на Дніп­рі. Жайворонок у блакитному небі. Як росте трава. На кого я хочу бути схожим. Мій улюблений герой у художній літерату­рі і в житті. 9-й клас. Осінь у саду. Сонячний димовий день. Пам'ятний день мого дитинства. У чому щастя. Твір за карти­ною А.Куїнджі «Березовий гай». На кого я рівняюсь у житті (мій ідеал). 10-й клас. Бережи честь змолоду. Що я люблю і що я ненавиджу. Весняні краплі. Солов'ї у гаю. Перший день жнив. Степ літнього дня. Літній ранок. Твір за картиною В.Сє-рова «Дівчина з персиками». Птахи відлітають у вирій.

У зв'язку з цим заслуговує на увагу позиція вченого щодо особистості вчителя рідної мови. «Викладати цей предмет повинні найздібніші й найталановитіші. Бо це не просто передача знань, практичних умінь, навичок. Це передусім виховання. Викладання мови — це майстерність творення людської душі, бо воно є найтоншим, найніжнішим діткненням до серця людини. Викладання мови — людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу».


Творче осмислення спадщини видатного українського педагога й методиста збагачує досвід роботи над словом на уроках української мови. Заглиблюючись у його поради, побажання, переконуєшся, що кращої методики навчання рідної мови, як у Василя Олександровича Сухомлинського, по суті, нині немає. Варто лише вчителям опанувати її й уміло використовувати на практиці. 

Творче осмислення спадщини видатного українського педагога й методиста збагачує досвід роботи над словом на уроках української мови. Заглиблюючись у його поради, побажання, переконуєшся, що кращої методики навчання рідної мови, як у Василя Олександровича Сухомлинського, по суті, нині немає. Варто лише вчителям опанувати її й уміло використовувати на практиці. 

«Успішний учитель- це той, учні якого досягли в житті значно більшого успіху, ніж він сам.» Арістотель

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка