Категорія відмінка іменника. Первинні та вторинні значення відмінків



Скачати 20,75 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір20,75 Kb.

Категорія відмінка іменника.

Первинні та вторинні значення відмінків


Категорія відмінка – це граматична словозмінна категорія іменника, що служить засобом вираження синтаксичних зв'язків іменника з іншими повнозначними компонентами речення. Ця категорія реалізована у структурі речення, тому її часто кваліфікують, як морфолого-синтаксичну.

Сукупність усіх відмінкових форм одного слова називають парадигмою. Відмінкова парадигма іменника – семиграмемна (грамема – один з елементів однорідної системи, протиставлюваний мінімум ще одному елементу цієї системи), тобто складається з семи форм. Називний відмінок ще називають прямим, оскільки він виступає засобом вираження початкової форми іменника, що безпосередньо втілює номінативну функцію субстантива. Усі інші відмінки називають непрямими.

Формально відмінкове закінчення може бути матеріально вираженим (рук-а, руц-і, рук-ою) або нульовим (ліс, земель). Закінчення (або флексія) може бути омонімічним (тобто вживаним у різних формах: наприклад флексія –і у слові руці вказує на давальний та місцевий відмінки) або варіативним (різні закінчення оформлюють той самий відмінок: наприклад, давальний відмінок однини може мати закінчення –у або –ові: директору – директорові).

Називний відмінок

Первинною функцією називного відмінка є суб'єктна (власне суб'єкт дії або стану, носій предикативної ознаки), втілювана у підметі двоскладного речення: Сади рясні похилились (Т.Шевченко); Вітер збиває білий цвіт з дерев (Леся Українка); Гори дихають холодом (Г.Тютюнник); Вранці приходить гурт садівників (С.Жадан).

Вторинні функції називного відмінка:

  • називна (головний член односкладного називного речення): Я сам. Вікно. Сніги (П.Тичина); Темна ніч. Шляхи. Діброва (А.Малишко); Тендітні злами забуття, невидимі для ока межі (С.Жадан);
  • предикативна (складений іменний присудок): Дід Захарко колись був коваль (О.Довженко); Світлі вчинки – то наші мечі (П.Грабовський); Країна ця – великий гріх людей і Бога (С.Жадан);
  • атрибутивна (функція прикладки): Всі кріплення важких снігів, всі накопичення ремесел, всі тіні дотиками весел лишають поміж берегів сліди – ці вервиці тугі між зим і весен (С.Жадан); За що ж розгнівалася мати-природа? (М.Вороний); Гуртом схвильовані і раді зійшли по сходах інституту в своїм зеленім Київ-граді (М.Вороний).

Родовий відмінок

Первинна функція родового відмінка – об'єктна. На формально-граматичному рівні речення це прямий додаток. Зокрема, це такі випадки:


  • родовий квантитативний (тобто позначає частину від цілого): Ну, стійте наші! Зварю пану Даресу каші (І.Котляревський); Прийдем додому, здоїмо коровку, дам вам молочка (М.Кропивницький);
  • родовий з часткою не: Ой, не шуми, вітре, вітре з України, і не край ти серця, дум моїх не рви (В.Сосюра); Я не люблю ненависті в собі (Д.Павличко);
  • родовий, тотожний знахідному: купити хліб – купити хліба, писати листа – писати лист тощо.

Вторинні функції родового відмінка пов'язані з синтаксичною роллю:
  • непрямого додатка: (Ми дочекалися весни, ми вже підходимо до брами (В.Сосюра); Хай зречеться він усіх життєвих дрібниць (О.Довженко); Розчинив я для пісні і серце, й вікно, як зіниці до ночі міської (В.Сосюра);
  • атрибутивного поширювача, або неузгодженого означення: І краплі дощу – темні, мов нафта (С.Жадан); У цих садах, в сонатах солов'їв він чує тихі кроки браконьєра (Л.Костенко); Хіба б тебе вихопив з моря утіх Вінсент, справедливий і грізний (Ю.Іздрик); Кохана – ніби кущ бузку (В.Стус); Зими убогий маскарад притлумив сон життя (В.Стус);
  • обставини часу: По відході Соломії Остап відчув себе одрізаним од світу, од людей (М.Коцюбинський); Двадцятого квітня йшов дощ (С.Жадан); Цієї ночі, може, сніг впаде (О.Забужко);
  • обставини місця: Сидимо біля погаслого вогнища (В.Стус); Тоді зійшлись до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню (М.Коцюбинський);
  • обставини причини: Я згоряю від ніжності (О.Забужко).

Давальний відмінок

Первинні функції:


  • адресат дії (непрямий додаток), тобто виражає особу або предмет, для яких або на користь яких відбувається дія: Підземні надра й горді гори скорились людям (М.Рильський); Тато розломив той окраєць надвоє, половину дав Григорієві в школу (Г.Тютюнник);
  • об'єкт дії або стану (непрямий додаток при дієсловах допомагати, дякувати, заважати, надокучати, вірити, служити, прислужувати тощо): допомагати матері, надокучати сестрі, вірити товаришеві.

  • Вторинні функції:
  • суб'єкт стану (непрямий додаток в односкладному безособовому реченні): Згадалось Тоні, як позаторік на свято урожаю поїхали колективно з Центральної до моря купатись (О.Гончар); Не спалося дівчині (М.Грушевський);
  • об'єкт зі значенням посесивності (присвійності) при віддієслівних словах (девербативах): Літературі я відданий цілою душею (М.КоуюбинськУ центрі старої Горлівки відомий пам'ятник донецькому богатиреві Микиті Ізотову ий); (Г. Тютюнник).

Знахідний відмінок

Форма знахідного відмінка (безприйменникова) має передусім об'єктне значення (на синтаксичному рівні це роль прямого додатка). У таких випадках іменникова словоформа поєднується з перехідними дієсловами. Об'єктне – єдине пряме значення знахідного відмінка: Вечірній обрій опустив завісу (Л.Костенко); Я вірші став писать під вечір золотий (В.Сосюра); Тобі ми з товариством сповідаємо і молодість свою і сивину (М.Вінграновський); Я зайняв своє місце (М.Коцюбинський).

Безприйменникова форма знахідного, як і прийменникова, має такі вторинні значення:

  • суб'єкта стану (прямий додаток в односкладному безособовому реченні з дієсловами лихоманити, морозити, тіпати, нудити, трясти, трусити тощо): Софійку аж тіпало від образи та злості (А.Дімаров);
  • локатив (обставина місця): Треба вбрати, кохана, ці шкури… і рушати на південь (Ю.Іздрик); А як стрибати – то в вікна, виходити – в двері, злітати – на трон (Ю.Іздрик); За плечима у нього – зачинена брама до Раю (О.Забужко);
  • темпоратив (обставина часу): Три ночі не спав, нічого майже не їв (Л.Костенко); Озирніться на хвильку – таж ми в цьому залі одні (О.Забужко);
  • обставина міри та ступеня: Щодо землі, то стара Потапчукова мала її всього півморга за три кілометри від села (Ю.Смолич); Будда відпустив оселедця по плечі (С.Жадан); Тут море сягає найнижчих вікон (Ю.Іздрик);
  • частина складеного іменного присудка (з прийменником за): Вони людей там мали за рабів (Л.Костенко);
  • каузатив (обставина причини): Я горбився з морозу (С.Жадан);
  • обставина мети: Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас (Ю.Іздрик).

Орудний відмінок

Інструментальна функція (знаряддя дії або засіб пересування) – єдина первинна функція форми орудного відмінка іменника: писати олівцем, прибув автомобілем, подорожувати потягом, пливти човном: І грався в дитячій порожніми гільзами його маленький нащадок (С.Жадан); Батьки сердиті нас карають вічно, щоб грались ми з рушницями й ножами (В.Стус).

Форма орудного відмінка поліфункціональна, тобто виступає у різних значеннях. Зокрема:

  • суб'єкт дії у двоскладних пасивних конструкціях та односкладних безособових реченнях: Експертами була проведена робота щодо визначення наслідків, які будуть мати місце після впровадження економічних реформ (Зі статті); Село кілька разів згорало дощенту, але знову й знову відроджувалося людьми (П.Гуріненко);
  • локатив (обставина місця): А над твоїм одвірком світиться на місяці маленька підкова (С.Жадан); Вони сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки (В.Стус);
  • темпоратив (обставина часу): Що це чути ночами над нами в куряві Чумацького шляху? (Д.Павличко);
  • обставина способу дії, порівняння (такі конструкції можна трансформувати у порівняльні звороти: летіти стрілою – летіти, як стріла, брови шнурочком – брови, як шнурочок): Пізно увечері впав сніг бинтами бруду на груди (С.Жадан); Ти завжди ставилась до цього з підозрою, Маріє (С.Жадан); А от люд прибува!.. З хрипом, вереском, сопухом пивним на Голготу стікається (О.Забужко);
  • обставина міри та ступеня: Під час походу цілими ешелонами спускали на чорний ринок армійське спорядження (О.Гончар);
  • частина складеного іменного присудка: Хто мене поставив сторожею серед руїн і смутку? (Леся Українка)

Місцевий відмінок

Словоформа місцевого відмінка – єдина, що функціонально спрямована передусім у сферу обставини, тому первинними є локативна (обставина місця) та темпоральна (обставина часу): На вогні печеться м’ясо. В казані окріп переливається (В.Стус); У сивому, у сніжному узвишші пильнуй своєї долі жереби (В.Стус); Ти мені один о цій порі й довіку (Л.Костенко).

Форма місцевого відмінка у вторинних функціях має такі значення:

  • об'єкта: Сіль запеклася на твоїх пальцях (С.Жадан); І на темному тілі кристали сліпучої солі проступають, як рештки сухих перепалених сліз (О.Забужко)
  • атрибутивного приіменникового поширювача (означення): І чекала я в страсі (О.Забужко); Жінки сиділи у довгих сорочках, запнуті (Б.Антоненко-Давидович);
  • частина складеного іменного присудка: Зате моя індивідуальна відповідальність – у запитальності (Ю.Іздрик); Це місто в тобі (Ю.Іздрик)

Кличний відмінок

Форма кличного відмінка виконує первинну апелятивну функцію (звертання до адресата мовлення): Марфо, дитинко, що з тобою? (Л.Костенко); Нам випало, сину, досіяти і долюбити Отецькеє поле (В.Стус); Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко); Дозвольте відкланятись, мій добрий принце (О.Забужко).



У художньому мовленні словоформа кличного відмінка виконує апелятивно-експресивну функцію (звертання до неістот або риторичні звертання): Боже мій, я ж тебе кличу! (Л.Костенко); Думи мої, думи, лихо мені з вами! (Т.Шевченко); Ти всепадна вже, дорого проваль! (В.Стус); Верни до мене, пам'яте моя! (В.Стус); Пробач мені, хмарино щоденних журб моїх, моїх сухих, моїх ридань колючих (В.Стус); Чорна графіко тіней, обійми на мент розімкни! (О.Забужко).


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка