Київ Видавництво Національного авіаційного університету

Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Public speaking tasks
One of the best skills in our students’ development arsenal is public speaking. Our students must make effective use of such communicative advocacy tools such as public testimony, speeches, interviews, and debates. Learning to create and present public presentations effectively is critical to negotiate effectively. Communication with professionals in business, law, the media, academia, and politics is expected of the future student. Public speaking skills are needed not only to make professional presentations at conferences and to the press, but also to build professional networks, another key to success in the business. When we give presentations about our businesses or interests, we establish ourselves as authorities or experts.

Public speaking is a type of speaking to a group of people in a specific deliberate manner to inform or persuade. It includes any task where participants address an audience orally relying on the usage of authentic language. Public speaking tasks are an easy way to enhance language learning. This type of activity possesses clear advantages using simultaneously four language skills (listening, speaking, reading and writing). Students develop critical thinking and improved learning. Spoken language is vital in delivering a clear and coherent speech. Evaluation can promote careful listening which becomes especially meaningful. Students develop reading and writing skills during task preparation. They must scan and skim a wide variety of sources, read key materials in depth. Participated students develop increased motivation and engagement with the materials.

Students are using language for specific purposes and are working towards personal goals. They are asked to develop a position, explore beliefs and theories, analyze arguments, distinguish relevant and irrelevant information, compare, contrast, make interferences, recognize contradictions, explore implications and consequences, gain confidence in speaking and express themselves in clear and articulate ways. A speaker should easy address an audience and not only depend on a script. It helps gain conceptual knowledge rather than simply memorize facts. There are a lot of factors: eye contact, volume, speed of speech and the list of parameters that need attention.

Students of public speaking continually ask, "How can I overcome self-consciousness and the fear that paralyzes me before an audience?"

A student ought to remember the following facts:

  1. Be absorbed by the subject ( if you feel deeply about your subject you will be able to think of little else)

  2. Have something to say ( in order to be confident you should be prepared in advance)

  3. Regulate the voice ( some facts should be stressed and emphasized)

  4. Efficiency through the change of pace ( slow or fast tempo)

  5. Methods of delivery ( reading from manuscript ( public reading is not a public speaking); committing the written speech from memory ( point in its favor); speaking from notes ( plan for your discourse)

For students, we suggest some exercises helping strengthen weakness and a level of confidence.

  1. Recording yourself ( the best way to judge yourself )

  2. Tongue twisters ( clarity of speech and diction, awareness of saying, tempo of speech)

  3. Instant speaking game ( improvement of speaking skills, brainpower, answer to the most unexpected questions)

  4. Voice projection ( belly breathing, voice coming from the lung)

Development of students speaking can be illustrated with the ground of presentation tasks:

  1. Identify suitable topics to find issues particularly interesting and relevant.

  2. Investigate the topic area, brainstorming, integration of research and reading skills.

  3. Organization. Outlining the key points and synthesizing.

  4. Argumentative essays.

  5. Giving presentation based on a written essay.

  6. Reviewing and reflecting.

In public speaking we outline three phases and assessment:

  1. Research phase ( utilization of reading strategies, collaboration and preparation written speeches)

  2. Demonstration phase ( share knowledge and hard work, class discussion)

  3. Review phase ( self assessment, reflection )

  4. Assessment ( assess preparation and practice)

The skills used in public speaking tasks effectively transfer to future learning and employment contexts, empower participants to use the language and communicate.
Graphic examples:


  1. Introduction of oneself – there is no easier topic that yourself to talk about with confidence.

  2. Alphabet recital – recite the alphabet with different emotions, gestures and inflection.

  3. Completing sentences - teachers can write sentences for students to complete and add more ideas. Examples: I wish I were a ___________, I have a very beautiful _____ and others.


  1. Summarizing – a speaker can practice by explaining a story and summarizing it into 10 sentences or less.

  2. Interviews – can help a student by explaining the answers of the interviewee to the rest of the class.

  3. News reporting – students can bring news clippings or articles from a magazine and share them with the class.


  1. Connecting ideas – a speaker will connect two different and unrelated topics through a speech using creativity and imagination.

  2. Keywords – assigning topics to the speaker using only keywords to help them develop a topic.

To sum up, public speaking tasks help students improve language learning. Participated students develop motivation to study language with the given material. Using language in meaningful ways for specific purposes, students take charge of their learning themselves and start communicating to others in real world.

Тетяна Гармаш

м. Київ
Особливості перекладу німецьких складних іменників українською мовою
У німецькій мові словоскладання є провідним способом словотворення. Складні іменники займають значну частину словникового складу німецької мови. Переважну більшість німецьких складних іменників складають означальні складні іменники, в яких перший компонент відноситься до другого як визначаючий до визначеного. В якості першого компонента може виступати основа будь-якої частини мови.

Специфіка німецьких складних іменників полягає в тому, що вони не тільки використовуються для номінації предметів і явищ (Schreibtisch письмовий стіл, Teekanne чайник для заварювання чаю, Kьhlschrank холодильник, Todesangst смертельний страх і т. д.), а й здатні виражати найрізноманітніші логіко-семантичні відношення, тобто можуть висловлювати відносини, що передаються вільним словосполученням.

Таким чином, складний іменник в німецькій мові виконує як лексичні, так і синтаксичні функції.

Синтаксичний характер складних іменників проявляється, зокрема, в легкості і простоті утворення їх у процесі мовлення для вираження найрізноманітніших смислових відносин. При цьому характер цих відносин формально не виражається і, тому в одних випадках є зрозумілим з семантики безпосередніх складників складних іменників, інакше кажучи, їх внутрішнього контексту, напр.: Sommernacht літня ніч, Balkontьr балконні двері, Fluchtversuch спроба втечі, Begleitmusik музичний супровід, Aufmarschplдne плани стратегічного розташування військ тощо, а в інших випадках для правильної семантизації складного іменника необхідним стає зовнішній контекст. Порівняймо:

"Ich soll bei Kimpels leere Kartoffelsдcke ausborgen gehen." (Strittmatter) – «Мені велять сходити до Кімпелів і взяти у них мішки під картоплю.»

"Man hat's vergessen. Den Kartoffelsack hat man ihm abgenommen." (Strittmatter) – «Ні, забули. Відняли мішок з картоплею і відпустили

Складний іменник Kartoffelsack має різне значення в двох контекстах і, відповідно, по-різному перекладається. У першому реченні конкретизатором значення виступає слово leere (пустий), у другому випадку розуміння даного значення слова пов'язане зі знанням ситуації.

Можливість утворювати складні іменники в процесі мовлення обмежується в німецькій мові практично лише можливим різноманіттям зв'язків між предметами і явищами і необхідністю виразити ці зв'язки. Теоретично ж вона безмежна, оскільки здатність німецького іменника поєднуватися з іншими основами у формі складного слова є безмежною, що складає специфічну рису будови німецької мови.

Значно менша інтенсивність словоскладання в українській мові є причиною того, що лише незначна частина німецьких складних іменників має відповідником в українській мові також складний іменник.

Тут можна намітити кілька структурно-семантичних груп.

Чітко виділяється група складних іменників другим компонентом, яких є іменник з так званою нульовою морфемою або з суфіксом -ung. При цьому відносини між німецькими іменниками суб'єктні або об'єктні: Hдndedruck рукостискання; Schneefall снігопад; Weltanschauung світогляд; Geistesumnachtung запаморочення і т. д. Серед українських відповідників часто зустрічаються два типи складних іменників: складні іменники середнього роду на -ння і чоловічого роду з віддієслівним другим компонентом з нульовою морфемою, тобто найбільш поширені в українській мові моделі.

Іншу групу складають німецькі складні іменники, другим компонентом яких є абстрактні іменники переважно жіночого роду: Lebensfreude,-lust життєрадісність; Zahlungsfдhigkeit плато-спроможність; Gastfreundschaft гостинність; Frostresistenz морозостійкість і т.п. В українській мові відповідником є модель іменників жіночого роду на -ість, яка утворює іменники з абстрактним значенням, що означають, переважно, стан, якість.

Іноді складні іменники в українській мові відповідають німецьким складним іменникам, що позначають осіб за професією: Bergmann рудокоп, Schweinehirt свинопас, Pferdedieb конокрад та ін. Однак ця група невелика, бо, маючи диференційовану систему суфіксів, в українській мові назви осіб за професією позначаються переважно похідними іменниками.

Важливе місце серед словникових відповідностей німецьким складним іменникам займають кореневі та похідні слова. Це цілком закономірно, оскільки словотворча система іменника в українській мові має в своєму розпорядженні надзвичайно багато диференційованих за значенням суфіксів, за допомогою яких від іменних і дієслівних основ утворюються іменники з найрізноманітнішими значеннями.

У формально-граматичному відношенні українські суфіксальні іменники найбільш близькі німецьким складним іменникам з так званими напівсуфіксами, які являють собою якісно особливу групу складних іменників, що наближаються по граматичному і, певною мірою, семантичному осмисленню другого компонента до іменника похідного.

Розглянемо, наприклад, відповідності німецьким складним іменикам з другим компонентом -mann: Seemann моряк, Bootsmann човняр, Kaufmann купець, Landsmann земляк.

Як видно з прикладів, значення одного напівсуфікса -mann передається українською мовою суфіксами:-яр,-ець,-як.

Відмінною особливістю української мови в порівнянні з німецькою є широкий розвиток відносних прикметників.

Граматичне значення українського відносного прикметника збігається з узагальненим граматичним значенням субстантивного першого компонента німецького складного іменника. Відносний прикметник, як і перший компонент складного іменника, вказує на ставлення не до конкретного предмета чи поняття, а до предмета чи поняття взагалі – як до сукупності певних ознак і властивостей. Тому словосполучення "відносний прикметник + іменник" може мати і номінативну функцією. Отже, словосполучення "відносний прикметник + іменник" є закономірною відповідністю німецькому складному іменнику лексичного типу. Порівняймо: Taschendieb – кишеньковий злодій, Kindergarten – дитячий садок, Landkarte – географічна карта Mundharmonika – губна гармошка і т.п.

Словосполучення "відносний прикметник + іменник" переважно є способом перекладу складних іменників синтаксичного типу, які виражають відношення предмета до матеріалу, місця, часу як одного з його ознак. Наприклад, Glastьr – скляні двері, Samtmьtze – оксамитова шапочка, Mittagshimmel - полуденне сонце, Bergsee – гірське озеро, Waldtiere – лісові звірі. Відношення до матеріалу, часу, місця цілком визначене і не може мати, як правило, різноманітних атрибутивних відтінків, що виключає необхідність різних видів граматичного атрибута.

Серед безприйменникових словосполучень української мови конструкції з родовим відмінком виділяються різноманітністю значень. Важливою функцією родового відмінка є вираження приналежності. Конструкція з безприйменниковим родовим відмінком є основним способом перекладу німецьких складних іменників, компоненти яких пов'язані відношенням належності або володіння, наприклад: Bдckersfrau – дружина пекаря, Bankdirektor – директор банку, Truppenchef – керівник трупи.

Конструкцією з безприйменниковим родовим відмінком перекладаються також складні іменники із значенням частини цілого: Kitteltasche – кишеня халата, Sofalehne – спинка дивана; ознаки та її носія: Frьhlingsaroma – аромат весни, Lufttrockenheit – сухість повітря; іменники, які виражають відношення сукупності: Schafherde – стадо овець; відношення міри та кількості: Sektflasche – пляшка шампанського, Schokoladentдfelchen – плитка шоколаду, відношення конкретизації, уточнення: Fluchtplan – план втечі, Enttдuschungsgefuhl – почуття розчарування, суб'єктно-об'єктне відношення: Gongschlag – удар гонгу, Flockentanz – танець сніжинок, Testamenterцffnung – відкриття заповіту, Kirchenbesuch – відвідування церкви і т.п.

Ця конструкція передає відношення предметів, не вносячи якісної характеристики, тому в більшості випадків вона не є синонімічною до словосполучень з прикметником і є єдиним засобом передачі значення німецьких складних іменників, які виражають зазначені вище відношення.

Тетяна Глуцька

м. Київ
Сучасний етап запозичання англіцизмів і проблеми нормативності та культури мовлення
Останнім часом відбувається постійне розширення політичних, економічних та культурних зв’язків України з іноземними, зокрема, англомовними країнами, що сприяє посиленому надходженню в українську мову чужомовної лексики.

У зв’язку з безпрецедентним зростанням кількості англомовних запозичень у сучасну українську мову, природньо, постає питання про можливість керованості цим процесом. Виражаючи стурбованість станом культури мовлення, мовознавці висловлюються за організоване цілеспрямоване регулювання новітніх номінативних процесів. У цьому аспекті привертає увагу досвід європейських країн щодо збереження мовної оригінальності, зокрема Франції і Польщі, де цілеспрямовано ведеться боротьба з експансією англомовного впливу й засиллям англіцизмів у засобах масової інформації та термінологіях. Паралельно з цим очевидні намагання розвивати власну наукову термінологію.

Розглядаючи проблему чужомовних запозичень в аспекті культури мовлення, українські дослідники відзначають численні приклади бездумного та масованого впровадження англійських найменувань навіть у тих випадках, коли замість них було б зовсім неважко знайти прості й точні українські відповідники ( замість управління менеджмент, замість опитування піплометрія, замість зв’язки з громадськістю паблік рилейшнз…).

Відомо, що застосування значної кількості іншомовних слів призводить до втрати мовної унікальності, позбавляє носіїв мови ознак національного мислення. Запозичення необхідні лише тоді, коли мова не має власного лексичного засобу. Досить часто замість того, щоб знайти відповідне слово в українській мові або надати відомій лексемі нового значення та семантично розширити її, вдаються до запозичення іншомовних слів.

Однією з найактивніших сфер залучення до української мови нової іншомовної лексики є реклама й засоби масової інформації. Як відомо, реклама має мету привернути увагу україномовних покупців, нерідко маскуючи звичайні речі, що іноді можуть мати й українську назву. Наприклад, лізинг – оренда, екшн – дія, фризер – морозильник, консумація – споживання, пресинг – тиск тощо.

Зрозуміло, що вживання чужомовних, часто незрозумілих, але модних і привабливих у рекламному оформленні назв є можливе з погляду рекламування пропонованих товарів, у чому зацікавлені рекламодавці.

Утім, з мовознавчого погляду, запозичення чужомовних номінацій такого типу вважаємо недоцільним, оскільки їх застосування є досить недоречним, адже в українській мові для позначення подібних реалій є свої власні відповідники, зрозумілі українським мовцям.

Слід зауважити також, що подальшу долю новітніх запозичень передбачити неможливо. Безперечно, частина англійських запозичень посяде належне місце в українській літературній мові. Завдання мовознавців виважено підходити до оцінки таких надходжень, звертаючи увагу на мовну традицію та стилістичні особливості української мови.

Словники не встигають за навалою англомовних запозичень, і численні пропаговані засобами масової інформації англіцизми, часто незрозумілі пересічним мовцям, залишаються поза лексикографічною фіксацією.

Слід підкреслити, що керування процесом надходження в мову чужих запозичень має стати частиною мовної політики уряду. В ньому слід утримуватися від крайнощів. Не можна вважати розумним за сучасних умов глобалізації та інтеграції України в різноманітні світові процеси оголошувати тотальну війну всім іншомовним запозиченням. Важливими аспектами боротьби з недоцільними забезпеченнями називають швидкість, конструктивність та гласність.

Аналізуючи сучасний період розвитку української мови з погляду нормативності процесів запозичення, ми не можемо не відзначити як одну з тенденцій навалу численних варваризмів англо-американського походження особливо в мові реклами. Специфіка таких сучасних варваризмів, які щоденно повторюються в рекламі на телебаченні та рекламних дошках, що оточують громадян у повсякденному житті, полягає в тому, що вони є англо-американськими назвами товарів, які пропонуються українському споживачеві.

За способом передачі на письмі новітні англо-американські-варваризми поділяють на три групи:

  1. із збереженням англійської графіки (Microsoft, Vanish, President, Gala, ICTV, Times New Roman, Only you, Pampers);

  2. оформлення засобами української графіки шляхом транслітерації чи транскрипції (Нескафе, Віскас, Жіллет, супермомент, хепі-міл);

  3. змішані словосполучення з англійських та українських лексем з відповідною графікою: Orbit білосніжний; President молочної країни; Gala лимон; Містер Proper; Ace біокисень тощо.

За способом усної передачі англо-американські варваризми являють собою два типи:

  1. наближені до англійської вимови на фоні письмової передачі англійською графікою: Head and Shoulders [хед енд шоулдерс], UMC [ю-ем-сі], Always [олвейз], Dove [дав], Gala Total Protection [гала тотал протекшн];

  2. змішані, що поєднують наближену до англійської вимови частину з компонентом- відповідником, що має українське звучання: Kyiv Star Club – Київ [стар] клуб, Beeper Call Center – [біпер кол] центр, 3-D diamond – три [ді даймонд].

Спостерігається довільне узгодження сучасних варваризмів англіцизмів із українськими лексемами в роді, числі.

Прикладами можуть слугувати такі вирази із реклами, яку пропагують на телеканалах СТБ, ICTV та ін.: рід – Новий Old Spice Active Zone; Orbit білосніжний; Gillet Series – найкраще для чоловіків; число – Тобі подобаються чорні tanga; Pampers знає, що ваш малюк бажає; завжди будуть поряд – Slim and daily.

Приплив англо-американських варваризмів, які незрозумілі переважній більшості українських мовців, надзвичайно засмічує рідну мову і становить геть негативне явище сучасного періоду. В англійській мові більшість названих найменувань спираються на семантику, часто експліцитно виражену і зрозумілу носіям англійської мови. Потрапивши в український вжиток, запозичені назви зовсім не мають внутрішньої форми для українського мовця. Наприклад, Vanishзникати; Total Protectionзагальний захист; Doveголубка; Alwaysзавжди, тощо.

Такі чужомовні вкраплення роблять мову макаронічною, механічною сумішшю англійських слів чи висловів з українськими фразами, і становлять надзвичайно шкідливу тенденцію, яка жодним чином не сприяє піднесенню культури мовлення.

Залишається невирішеною проблема правопису нових англійських запозичень, оскільки сьогодні немає єдиного правописного принципу їхньої передачі на письмі, що зумовлюється проблемністю деяких аспектів українсько-латинської транслітерації.

Незважаючи на численні роботи з питання українського правопису, досі ще не можна говорити про уніфікацію правопису англіцизмів, що викликає різнобій у написанні. Неусталеність правописних норм, зокрема для англіцизмів, призводить до збереження в практиці засобів масової інформації, а іноді й у лексикографічних працях варіантності написання однакових за значенням слів.

До таких випадків відносимо:

а) недотримання правил написання і / и в загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед наступним приголосним, наприклад, чізбургер, стік, чіп, паблік рілейшнз, чіпси;

б) порушення правил подвоєння приголосних у загальних назвах, наприклад, самміт, плей-офф, пресинг, офф-шор;

в) непослідовність у застосуванні правил написання складних слів разом чи через дефіс, наприклад, пепсі-кола/пепсі кола, онлайн/он-лайн, токшоу/ток-шоу, масмедіа/мас-медіа;

г) збереження паралельних записів українською та англійською мовами, наприклад, веб-адреса/web-адреса, ноутбук/notebook, онлайн/on-line;

ґ) застосування так званої “практичної” транскрипції та транслітерації, наприклад, кавер/ковер, тренінг/тренінг, ріелтор/рієлтор,блайзер/блейзер.
Запозичати треба лише тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття. Часто-густо в усному й писемному спілкуванні мовці вдаються до надуживання чужомовною лексикою через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Чужі слова не загрожуватимуть мові лише тоді, коли, як писав Володимир Самійленко, дотримуватимемося такого принципу – «не цуратися чужих слів, але й не бгати їх у нашу мову без міри».

Отже, можна констатувати стрімке збільшення кількості іншомовних слів англійського походження, які досить швидко потрапляють в українську мову і становлять потенційну загрозу мовній унікальності, призводять до негативних зрушень у лексико-семантичній системі української мови. Цілком очевидно, що за таких обставин процес надходження в мову англо-американських запозичень має бути під контролем фахівців та урядовців, що відповідають за мовну політику в державі. Така проблема є непростою в умовах сучасної глобалізації та інтеграції України в різноманітні світові процеси. Вважаємо, що фахова комісія має постійно працювати на державному рівні, давати рекомендації щодо доцільності популяризації та пропагування новітніх англомовних запозичень та оцінювати невиправдане їх використання; пропонувати запозичувати лише необхідні, для яких відсутні українські відповідники; в інших випадках рекомендувати власні лексичні засоби (надання власній чи засвоєній лексемі нового значення або її семантичного розширення).

Валентина Гундарєва

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка