Київ Видавництво Національного авіаційного університету



Сторінка4/13
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Системний підхід до вивчення іноземної мови спеціальності. Міжнародне право
Основною метою курсу «Іноземна мова спеціальності. Міжнародне право» є поглиблення мовної компетенції студентів, поповнення їхнього словникового запасу й поліпшення знань юридичної термінології, тренування й розвиток вмінь та навичок спілкування англійською мовою на професійні теми, а також вдосконалення навичок та вмінь усного та письмового перекладу правової літератури. Для досягнення кращих результатів і поліпшення якості навчання та знань студентів необхідний системний підхід до вивчення іноземної мови спеціальності, що передбачає систематичну та регулярну роботу з подальшим контролем навичок, знань та вмінь студентів.

Систематичний підхід включає в себе певні види роботи, та поділяється на декілька основних етапів:

1. Ознайомлення й опрацювання базової правової та загальновживаної лексики, що використовується в професійних тематичних текстах.

2. Читання й переклад текстів зі спеціальності, виконання тренувальних вправ, тренування та закріплення лексичних навичок студентів, вдосконалення знань професійної лексики. Даний етап є базовим, оскільки саме на цьому етапі закладаються та тренуються основні навички та вміння студентів. Нижче надається пробне заняття, на якому ви можете попрацювати над тренуванням та вдосконаленням базових навичок студентів.

3.Тренування й розвиток навичок усного й письмового перекладу (складання й переклад речень із вивченою лексикою, переклад додаткових текстів зі спеціальності, нормативних правових документів, наукових й газетних статей, відеоматеріалів, наприклад, новин, документальних фільмів, лекцій з міжнародного права тощо).

4. Закріплення вивченого матеріалу, вдосконалення навичок усного мовлення (підготовка доповідей й презентацій на професійні теми в Powerpoint, їхнє обговорення, проведення дискусій та дебатів). На даному етапі студенти здобувають декілька корисних практичних навичок, а саме: підготовка презентацій, виступ перед масовою аудиторією, підготовка до участі та участь у різноманітних наукових конференціях.

5. Перегляд та аналіз художніх фільмів за професійним спрямуванням з метою збільшення словникового запасу студентів, а також тренування та вдосконалення навичок аудіювання й усного обговорення переглянутих відеоматеріалів.

Систематичне використання таких видів роботи допомагає студентам покращати й вдосконалити навички та вміння роботи із правовою літературою, закріпити знання професійної лексики, тренувати й вдосконалювати їхні навички усного й письмового перекладу, розвивати та покращувати навички усного мовлення, аудіювання, тренувати практичні навички та вміння виступу перед аудиторією, підготовки та проведення презентацій у PowerPoint тощо.



Пробне заняття:

Unit 1. Read and translate the following text International law: an overview. Part 1

International law consists of rules and principles which govern the relations and dealings of nations with each other. International Law, which is in most other countries referred to as Public International Law, concerns itself only with questions of rights between several nations or nations and the citizens or subjects of other nations. In contrast, Private International Law deals with controversies between private persons, natural or juridical, arising out of situations having significant relationship to more than one nation. In recent years the line between public and private international law has become increasingly uncertain. Issues of private international law may also implicate issues of public international law, and many matters of private international law have substantial significance for the international community of nations.

International Law includes the basic, classic concepts of law in national legal systems -- status, property, obligation, and tort (or delict). It also includes substantive law, procedure, process and remedies. International Law is rooted in acceptance by the nation states which constitute the system. Customary law and conventional law are primary sources of international law. Customary international law results when states follow certain practices generally and consistently out of a sense of legal obligation. Recently the customary law was codified in the Vienna Convention on the Law of Treaties.

Conventional international law derives from international agreements and may take any form that the contracting parties agree upon. Agreements may be made in respect to any matter except to the extent that the agreement conflicts with the rules of international law incorporating basic standards of international conduct or the obligations of a member state under the Charter of the United Nations.

International agreements create law for the parties to the agreement. They may also lead to the creation of customary international law when they are intended for adherence generally and are in fact widely accepted. Customary law and law made by international agreement have equal authority as international law. Parties may assign higher priority to one of the sources by agreement. However, some rules of international law are recognized by international community as peremptory, permitting no derogation. Such rules can be changed or modified only by a subsequent peremptory norm of international law.

General principles common to systems of national law is a secondary source of international law. There are situations where neither conventional nor customary international law can be applicable. In this case a general principle may be invoked as a rule of international law because it is a general principle common to the major legal systems of the world and not inappropriate for international claims.
Memorize the following words and word combinations:

Dealings – ділові стосунки, поведінка, вчинки; public international law – міжнародне публічне право; to refer to – мати на увазі, стосуватися, відносити; to concern (with) – займатися, стосуватися, мати відношення; subject – суб’єкт, людина, підданий; private international law – міжнародне приватне (громадянське) право; to deal with – займатися (чимсь), мати справу (з чимсь), розглядати питання; controversy – правова суперечка, судова суперечка, цивільний судовий процес; increasingly – все більше й більше; uncertain – неясний, нечіткий; issues – питання, справи, проблеми; matters – питання, справи; to implicate – містити в собі; international community of nations – міжнародне співтовариство націй (держав); concept – поняття, ідея, концепція; tort – цивільне правопорушення, цивільно-правовий делікт, делікт; delict – правопорушення, порушення закону, делікт; substantive law – речове право, матеріально-правовий закон; status - громадянський стан, статус; obligation – зобов’язання, обов’язок; procedure – судочинство; process – судовий процес, процедура, порядок, судочинство; remedy – засіб судового захисту, засіб захисту права; to root – впроваджувати, підтримувати; to constitute – утворювати, засновувати; acceptance – прийняття, схвалення, визнання; customary law – звичаєве право; to result – виникати внаслідок (чогось), відбуватися в результаті (чогось); to follow – керуватися, підтримувати, дотримуватися; practices –практика, прийоми, дії; generally – здебільшого, у більшості випадків, як правило; consistently – відповідно, послідовно; sense – почуття, відчуття, напрям, сенс, значення, смисл; to codify – кодифікувати, систематизувати, приводити в систему; the Vienna Convention on the Law of Treaties – Віденська конвенція про право міжнародних договорів; conventional international law – міжнародне договірне право; to derive from – походити, брати початок; party - сторона; agreement – договір, угода, згода, домовленість; in respect to – щодо (чогось); to the extent – до такої міри. настільки; rule of international law – норма міжнародного права; to incorporate - об’єднувати; standard – норма, стандарт; conduct – поведінка, ведення (справи), керування (чимсь), здійснення; the Charter of the United Nations – Статут ООН; adherence – суворе додержання; equal – однаковий, рівнозначний, що не поступається в чомусь; authority – значення, вага, вплив; to assign – надавати, визначати, установлювати; peremptory – імперативний, остаточний, абсолютний; derogation – відхилення, скасування, обмеження; subsequent – наступний, пізніший, який випливає ( з чогось); to invoke – звертатися (до якогось джерела); applicable – який може застосовуватися, який застосовується; inappropriate – невідповідний, непідхожий, недоречний; claim - вимога, претензія, позов, заява.


Exercises.
1. Match the words, word combinations and expressions in the left column with their Ukrainian equivalents in the right column:


1. peremptory norms of international law

2. basic concepts of law

3. the Charter of the United Nations

4. the Vienna Convention on the Law of Treaties


5. international claim

6. legal system

7. natural person

8. issues of public international law

9. subjects of other nations

10. international community of nations

11. primary sources of international law

12. matters of private international law

13. juridical person

14. contracting parties/parties to the agreement

15. legal obligation

16. national law

17. law of treaties

18. member state

19. procedure, process and remedies

20. nation states



A. фізична особа

B. питання міжнародного приватного права

C. держава-член

D.судочинство,судовий процес та засоби судового захисту

E. внутрішньодержавне (національне) право

F. держави-нації

G. міжнародне договірне право

H. імперативні норми міжнародного права

I.сторони-учасники договору, договірні сторони

J. правове зобов’язання

K. міжнародна вимога (претензія, позов)

L. питання міжнародного публічного права

M. основні правові поняття

N. першоджерела міжнародного права

O. правова система

P. піддані інших держав

Q. юридична особа

R. міжнародне співтовариство націй (держав)

S. Статут ООН

T. Віденська конвенція про право міжнародних договорів




2. Find the following words, word combinations and expressions in the text. Translate them into Ukrainian:

To deal with controversies between private persons; general principle common to the major legal systems of the world; status, property, obligation, and tort; customary international law; sense of legal obligation; to implicate issues of public international law; conventional international law; the Vienna Convention on the Law of Treaties; line between public and private international law; to have substantial significance for the international community of nations; to lead to the creation of customary international law; international agreement; derogation; subsequent peremptory norm of international law; substantive law; to follow certain practices; parties to the agreement; to have equal authority; peremptory rules; to constitute the system; to assign higher priority to smth.; national legal system; obligations of a member state under the Charter of the United Nations; to the extent; acceptance; in respect to; to derive from; to deal with; norms/rules of international law; basic standards of international conduct; issues/matters/ questions of international law.


3. Find the following words, word combinations and expressions in the text. Translate them into English:

Звичаєве право; міжнародне публічне право; міжнародне договірне право (2); речове право; міжнародне приватне право; внутрішньодержавне (національне) право; правова суперечка між приватними особами; правова система; основні правові поняття; правове зобов’язання; цивільне правопорушення чи делікт; судочинство; судовий процес; приватна особа; фізична особа; юридична особа; держави-нації; держава-член; піддані інших держав; відносини та ділові стосунки між державами; імперативна норма міжнародного права; міжнародна заява (позов, претензія); міжнародне співтовариство (співдружність) націй; договірні сторони (2); межа між міжнародним приватним правом й міжнародним публічним правом; Статут Організації Об’єднаних Націй; Віденська конвенція про право міжнародних договорів; суворе дотримання; громадянський стан; власність, майно; міжнародна угода; засоби судового захисту; мати велике значення для когось, бути надзвичайно важливим для когось; основні норми (стандарти) міжнародних відносин; питання (3) міжнародного права; норми (2) міжнародного права; загальні принципи; надавати перевагу чомусь; виникати внаслідок (чогось); призвести (до чогось); займатися (чимось)(2).


4. Translate the following sentences from Ukrainian into English:

1. Міжнародне приватне право розглядає правові суперечки між фізичними та юридичними особами.

2. Міжнародне договірне право бере початок з міжнародних угод й може приймати будь-які форми, що узгоджуються договірними сторонами.

3. Основні, класичні поняття міжнародного права – це громадянський стан, власність, зобов’язання, громадянське правопорушення ( чи делікт), а також судочинство, судовий процес й засоби судового захисту.

4. Першоджерела міжнародного права – звичаєве й договірне право, а вторинним джерелом є загальні принципи, що є спільними для систем внутрішньодержавного права.

5. Останнім часом межа між міжнародним публічним й приватним правом стає все більш нечіткою.

6. Деякі норми міжнародного права офіційно визнаються міжнародним співтовариством націй як імперативні, без дозволу на будь-яке відхилення від них.

7. Міжнародне публічне право займається урегулюванням правових питань між декількома державами або між державами та громадянами чи підданими інших країн.

8. Міжнародне право складається з норм та законів, що регулюють відносини та ділові стосунки між державами.

9. Міжнародні угоди створюють закон для сторін-учасниць договору, а також можуть призвести до створення звичаєвого права.

10. Існують такі ситуації коли ані міжнародне договірне право, ані міжнародне звичаєве право не може бути використано.

Надежда Демченко

Жанна Симачевская

г. Полтава
Цели и задачи начального этапа обучения продуктивной письменной речи в ВУЗЕ
Решение одного из наиболее актуальных вопросов методики преподавания иностранных языков – вопроса «Чему учить?» –связано прежде всего с определением целей обучения, которые, в свою очередь, играют ведущую роль при уточнении задач обучения и управляют содержанием, методами и средствами обучения. Различаются цели общие и частные, конечные и промежуточные. На каждом этапе обучения можно выделить частные промежуточные цели, а также задачи, их конкретизирующие. Коммуникативная компетенция должна быть отражена как система на всех этапах обучения письменной речи. При этом всякий раз в центре внимания обучаемых и обучающих будет определённый аспект языка и употребления языка.

Необходимо идентифицировать умения и навыки обучаемых для достаточного уровня коммуникативной компетенции в продуктивной письменной речи в неязыковом вузе. Для этого необходимо определить содержание всех составляющих системы «письменная речевая компетенция» и выделить те составляющие, которые имеют первостепенное значение на начальном этапе обучения продуктивной письменной речи. Под начальным этапом обучения мы будем иметь в виду начальный этап обучения студентов в вузе (то есть первый курс), который будет связан с понятием достижения определенного уровня сформированности умений и навыков в продуктивной письменной речи. На этом этапе следует обратить внимание на общие закономерности создания письменного текста, в основе своей являющиеся универсальными для родного и иностранного языков, а также на стадии, предшествующей написанию текста. Следовательно, начальный этап обучения письму носит вводно-коррективно-подготовительный характер. Специфика начального этапа заключается в том, что здесь формируются базовые умения и навыки, предопределяющие успешность дальнейшего обучения. В области письма очень часто под такими навыками подразумеваются автоматизмы письма, то есть навыки, связанные с орфографией и пунктуацией. Очевиден тот факт, что не стоит ограничиваться на начальном этапе обучения в вузе только техническими навыками, так как уровень владения письменной речью в средней школе уже включает «коммуникативные умения письма». Следовательно, базовыми на начальном этапе обучения являются также коммуникативные (речевые) умения письма. Специфика начального этапа заключается не только в его взаимосвязи с другими этапами, но и в его относительной завершённости. Следовательно, следует определить базовый, минимальный уровень владения продуктивной письменной речью в неязыковом вузе.

Речевое умение в продуктивной письменной речи можно определить как умение продуцировать предусмотренные целями обучения различные типы письменных текстов. Умение продуцировать письменное высказывание – это сложное речевое умение, состоящее из более частных умений. Разновидности умения продуцирования письменного текста на начальном этапе мы связываем с обучением общим закономерностям создания письменного речевого произведения. Под общими закономерностями понимаются такие механизмы построения текстов, которые не зависят от конкретного функционально-значимого жанра письменного текста, и, следовательно, закладывают базу для дальнейшего обучения написанию текстов любых жанров. Предполагается, что владение такими механизмами способно эффективно влиять на последующее обучение. Компетенция в продуктивной письменной речи – это, прежде всего, умение строить письменный дискурс. Именно дискурсивная компетенция и составляющие её дискурсивные умения являются базовыми в продуктивной письменной речи, так как отражают общие закономерности построения письменных текстов. Умение выделять главное, логичным образом организовывать текстовой материал и связывать между собой смысловые отрезки текста являются общими для написания любого текста. Более того, дискурсивные умения связаны с обеспечением базовых качественных характеристик дискурса/текста, целостности, связности, осмысленности, что также подчёркивает базовый характер дискурсивных умений. В методике выделяются и другие коммуникативно-значимые качества речи: ясность, точность, краткость, логичность, нормативность, функционально-стилевая адекватность, образность, содержательность и другие. Совершенствование последних предусмотрено программой обучения в вузе. Тем не менее очевидно, что эти качества не имеют глобального текстообразующего для текста значения. Достижение этих качеств в дискурсе/тексте возможно при существовании текста как такового - связного отрезка речи, характеризующегося цельностью и завершённостью замысла.

Одним из важнейших требований к письменному тексту является удобочитаемость. Удобочитаемый текст - текст, который верно понимается адресатом при первом прочтении. В связи с этим к параметрам удобочитаемости относят прежде всего такие стилистически важные качества речи, как ясность, точность и краткость. Многие методисты выделяют удобочитаемость в качестве стержня для построения методики обучения письменной речи на иностранном языке. Необходимо подчеркнуть, что умение обеспечения удобочитаемости является достаточно сложным. Точность и ясность речи обусловлена целенаправленным выбором слов и выражений, грамматических конструкций, точным следованием нормам связи слов во фразе. Таким образом, работа по формированию этого свойства текста должна вестись на всём протяжении обучения письму, что и определяет «стержневое» значение удобочитаемости для методики обучения письму. На начальном этапе нужно развивать такие разновидности умения обеспечения удобочитаемости, которые являются базовыми для создания качественного письменного текста. Точность и ясность словесного выражения отражают ясность мысли, степень осмысленности продуцируемого речевого произведения. Лишние слова (многословие, неумение писать кратко) свидетельствуют не только о стилистической небрежности, они указывают также на нечёткость, неопределённость представлений автора о предмете речи, нередко идут в ущерб информативности, затемняя главную мысль высказывания. Ясность, точность, краткость выражения "упираются" в целостность смыслового содержания. Кроме того, нечёткость замысла автора выражается в неадекватной внешней структурированности текста, в отсутствии смысловой преемственности между составляющими текста, в неадекватном использовании средств связности. Удобочитаемость можно трактовать как на уровне предложения, так и на уровне текста. Удобочитаемость на уровне текста связана с первоначальным восприятием текста как целого. Поскольку базовыми текстообразующими свойствами являются целостность, осмысленность, связность, то их можно считать исходными в создании удобочитаемого текста. Именно эти качества текста могут служить критериями для определения сформированности письменных речевых умений в начале обучения продуктивной письменной речи. Учитывая тенденции коммуникативного обучения письму, ориентирующегося как на конечный продукт - текст, так и на процесс создания дискурса/текста, необходимо использовать в методических целях тесную связь между этапами дискурсивной стратегии и характеристиками дискурса. В сопоставлении и анализе указанных свойств текста и этапов дискурсивной стратегии заключается осмысленная предварительная работа обучаемого над созданием письменного дискурса. В связи с этим целесообразно точнее определить объем знаний, умений и навыков, необходимых для начала работы над продуктивной письменной речью. Приступающие к обучению продуктивной письменной речи студенты должны обладать следующими умениями и навыками к началу обучения продуктивной письменной речи в вузе:



  1. обладать навыками каллиграфии, а также навыками орфографии в пределах изученного лексического материала;

  2. знать основы грамматики и сочетания слов изучаемого языка;

  3. обладать запасом слов, необходимым для понимания и продуцирования текстов средней трудности;

  4. владеть умениями и навыками чтения и понимания иностранных текстов средней трудности;

  5. уметь продуцировать элементарные связные высказывания в устной речи с использованием основных коммуникативных типов речи (повествование, описание);

  6. уметь передавать основное содержание прочитанного /прослушанного текста в устной и письменной речи (в письменной речи это означает умение писать изложение);

  7. уметь продуцировать элементарные письменные сообщения в форме частного письма на материале тем, усвоенных в письменной речи.

В условиях коммуникативного обучения, формирование письменных речевых умений должно вестись на основе текстов определённого типа, жанра и объёма. Принимая во внимание специфику начального этапа обучения, необходимо подойти к отбору учебного материала с точки зрения критерия базовости. Что касается минимальной единицы текста – объёма текста для написания, то многие специалисты в области письма считают, что первым этапом всегда будет обучение созданию базовой единицы письменной речи – абзаца. В зарубежной методической литературе в абсолютном большинстве пособий по обучению письменной речи в качестве единицы обучения выбирается именно абзац.

Задачи обучения, конкретизирующие поставленную цель, заключаются в следующем:

- сформировать у обучаемых необходимый уровень лингвистической компетенции, обеспечивающий овладение дискурсивными стратегиями построения и интерпретации текстов типа «описание» и «повествование»;

- сформировать дискурсивные умения анализа текстов определенных функционально-семантических типов;

- обучить дискурсивным умениям создания текстов указанных функционально-семантических типов;

- сформировать умения саморедактирования.




Світлана Добровольська

Мар’яна Опир

м. Дубляни
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка