Кнопки керування



Скачати 37,18 Kb.
Дата конвертації06.01.2017
Розмір37,18 Kb.
  • ДПТНЗ “Кам’янець-Подільське ВПУ”

Кнопки керування

  • Наступний слайд
  • Попередній слайд
  • Перший слайд
  • Останній слайд
  • Завершення показу

Письменники української діаспори

  • Блажен, хто гордо кинув рідний край
  • І з посохом в руці пішов шукати
  • На чужині незнаній дальній рай,
  • Куди веде його весна крилата.
  • Та тричі той блажен, який за чай
  • І хліб теж не схотів себе продати,
  • Але, минаючи тропу розлук,
  • Зостався, щоб зазнати хресних мук…

Основні поняття

  • Еміграція – добровільний виїзд представників конкретної нації на постійне місце проживання за кордон.
  • Діаспора – розсіювання певної частини народу, витісненої з екуменічної території силою, тобто вигнаної окупантами, завойовниками, які не гребують методами збройного конфлікту чи геноциду.

Етапи еміграції. Перша хвиля

  • Перша хвиля масової української еміграції припадала на кінець XIX – початок XX століття. Виїжджало переважно галицьке та буковинське селянство, яке за кордоном чекали виключно як дешеву робочу силу й експлуатували на повну потужність, ущемляючи всі права й створюючи емігрантам з України вкрай несприятливі умови на чужій землі й під чужим небом.
  • Серед емігрантів першої хвилі у Канаді був відомий письменник Мирослав Ірчак.

Етапи еміграції. Друга хвиля

  • Друга хвиля української еміграції припала на роки громадської війни. З України виїжджали насамперед ті письменники, які брали активну участь у побудові держави й могли чекати фізичного знищення зі сторони більшовицького уряду.
  • Серед них Улас Самчук, Іван Багряний, Олег Ольжич, Олена Теліга та інші.

Етапи еміграції. Третя хвиля

  • Третя хвиля української еміграції накрила Європу під кінець Другої світової війни. Перед наступом радянських військ тікали ті, хто вже скуштував радянського концтабору чи психіатрички. Серед емігрантів було багато письменників, художників, композиторів, науковців.

Улас Олексійович Самчук

  • "Я ставив і-зараз ставлю собі досить,
  • як на письменника, виразне завдання:
  • хочу бути літописцем українського простору
  • в добі, яку сам бачу, чую, переживаю".
  • 20 лютого 1905р. -
  • 9 липня 1987р.

Улас Олексійович Самчук

  • Хата сім’ї Самчуків в Дермані
  • Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селі Дермань (теперішня Рівненська область) на Волині. Сім'я батьків була багатодітною.

Улас Олексійович Самчук Навчання

  • 1917 року Улас закінчив народну школу в Тилявці і перейшов до двокласної "вищої" школи при семінарії в Дермані. Потім навчався в гімназії в Крем’янці, яку, на жаль, не закінчив.
  • Учні дерманівської школи, 1920р. (1 ряд, 3 справа – Улас Самчук)
  • В Празі здійснилася заповітна мрія: Самчук закінчив Український вільний університет і здобув вищу освіту.
  • Улас Самчук, 1922р. Крем’янець.

Улас Олексійович Самчук Сім’я

  • Таня Прахова -Чорна, дружина У.Самчука. Київ, 1936р.
  • Дружина У.Самчука

Улас Олексійович Самчук Творчість

  • Перша публікація з’явилася, коли він був ще дев'ятнадцятилітнім:
  • у 1926 році варшавський журнал "Наша бесіда" надрукував оповідання "На старих стежках". Пізніше молодий прозаїк посилав свої твори до Львова, де виходили журнали "Дзвін" та "Літературно-науковий вісник", до Берліна, де мав досить пристойний авторитет український альманах "Розбудова нації", до Чернівців, де видавали "Самостійну думку".
  • У 1933 році Улас Самчук написав роман-спалах "Марія". Сильнішого твору про голодомор в Україні в 1932-1933 роках нема й досі.

Улас Олексійович Самчук Творчість

  • У 1943 році Улас Самчук закінчив роман "Юність Василя Шеремети", який на львівському конкурсі в 1944 році одержав нагороду.

Улас Олексійович Самчук Творчість

  • Найбільш відомий з його творів — трилогія «Волинь» (І—III, 1932—1937), в якому автор малює образ молодого українця кінця 1920-их — початку1930-их рр. в пошуку національної самоідентифікації. Ідеї роману продовжені в повісті «Кулак» (1932).
  • В післявоєнні роки письменник пише сюжетне продовження роману «Волинь». В незакінченій трилогії «Ост»Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957)) зображені українці в період окупації і в післявоєнний радянський період. Роман «Чого не гоїть вогонь» (1959) присвячений боротьбі УПА, роман «На твердій землі» (1967) — життю українських емігрантів в Канаді.
  • Робоче місце письменника

Улас Олексійович Самчук Життя в еміграції

  • У.Самчук, Торонто, 1950р.
  • У.Самчук з дружиною, Торонто, 1980р.
  • В 1944-48рр. письменник жив у Німеччині,
  • а в 1948р. переїхав у Канаду

Улас Олексійович Самчук Пам’ять

  • В 2005 році була випущена монета номіналом дві гривні, присвячена 100-річчю з дня народження Уласа Самчука.
  • До 102-ї річниці з дня народження Уласа Самчука в Рівненскому домі вчених відкрили літературний музей письменника.

Іван Багряний

  • 19 вересня 1906р. -
  • 25 серпня 1963 року
  • «Ми є. Були. І будем ми!
  • Й Вітчизна наша з нами.»
  • Іван Багряний

Іван Багряний

  • Іван Багряний (справжнє прізвище - Іван Павлович Лозов'яга) народився 19 вересня 1906 року в містечкові Охтирка тодішньої Полтавської губернії (теперішня Сумщина) в сім'ї муляра Павла Лозов'яги.

Іван Багряний Навчання

  • Навчався майбутній письменник в російській церковно-приходській школі. Уже після революції Іван закінчив вищу початкову школу, якийсь час вчився в охтирській ремісничій, але залишив її і став учнем Краснопільської художньо-керамічної школи. 1926 року юнак вступає до Київського художнього інституту на малярський факультет.

Іван Багряний Творчість

  • 1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то замполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт.
  • 1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші.
  • Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».

Іван Багряний Творчість

  • У 1927 році Іван Багряний дебютував як прозаїк. У журналі "Всесвіт" він публікує оповідання "В сутінках" та "З оповідань старого рибалки", які відзначалися гостротою сюжету, вмінням автора творити яскраві образи-персонажі.

Іван Багряний Тигролови

  • 1943 року переїздить до Львова, бере активну участь у національно-визвольному русі УПА. На Галичині (в м.Моршин) Іван Багряний за два тижні написав роман “Тигролови”. Українське підпілля допомагає йому надрукувати роман, який спочатку мав назву “Звіролови”. Цей роман отримав першу нагороду на літературному конкурсі, організованому “Українським видавництвом”. Цей роман було видано багатьма мовами. В Австрії та Німеччині його було визнано найкращим твором для молоді.

Іван Багряний Тигролови

  • Багряний І. Тигролови/ І.Багряний . – Нью-Йорк: Шкільна Рада, 1947. – 48 с.
  • Багряний І. Тигролови /І.Багряний . – Детройт: Прометей, 1955. – 278 с.
  • Багряний І. Тигролови/ І.Багряний. – Детройт: Видання фундації ім. Івана Багряного, 1991. – 279 с.
  • Цей роман виходить на Заході трьома виданнями українською мовою в 1947, 1955, 1991 рр.

Іван Багряний Творчість

  • У воєнні і повоєнні роки написані поема “Гуляй-поле”, роман “Люба” (1944), поетична збірка “Золотий бумеранг”, сатирична комедія “Генерал” (1948) повість-вертеп “Розгром” (1948), роман “Сад Гетсиманський” та повість “Огненне коло” (1953), поема “Антон Біда – герой труда” (1956), романи «Маруся Богуславка”, “Людина біжить над прірвою” (1965), твори для дітей та ін.

Іван Багряний Життя в еміграї

  • Свою творчу діяльність Іван Багряний починав в Україні, але більшість його творів була видана за кордоном. В 1944 році Багряний емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно Багряний жив у Німеччині, де вів активну громадську і творчу діяльність.
  • З сім’єю

Іван Багряний Життя в еміграї

  • Іван Багряний видавав газету “Українські вісті”. Ця газета української діаспори проіснувала до 2000 року і була “трибуною … нової еміграції, бідної матеріально, але сильної духом”. Він також випускав видання УРДП: “Наша боротьба”, “Наші позиції”.

Іван Багряний Грані творчості

  • Іван Багряний пробував себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.
  • Іван Багряний власноруч ілюстрував свою книгу “Антон Біда – Герой Труда: повість про ДІ-Пі”.

Іван Багряний Нагороди

  • 1963 року філія Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду .
  • 1192 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

Іван Багряний Пам'ять

  • Ескіз монети, присвяченої 100-річчю від дня народження Івана Багряного.

Василь Барка

  • 16 липня 1908р. -
  • 11 квітня 2002 року
  • Від романтичного пориву до чернецтва в миру

Василь Барка

  • Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця на Полтавщині у родині реєстрового козака, що в російсько-німецькій війні 1916 року зазнав тяжкої контузії й травми хребта.

Василь Барка Освіта

  • Навчався в духовному училищі в Лубнах, у школі, на педагогічних курсах, українському відділенні фіологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту. Закінчив цей навчальний заклад і вступив до аспірантури. Однак змушений був залишити українське відділення через нападки особливо ревних "інтернаціоналістів" і перевестися на відділ західноєвропейських літератур. Аспірантську підготовку закінчував на філологічному факультеті Московського педагогічного інституту. Кандидатьску дисертацію про стиль "Божественної комедії" Данте захистив у березні 1940 року.

Василь Барка Еміграція

  • У роки Другої світової війни потрапив у полон. Після закінчення війни опинився у Німеччині, де і жив до 1950 року. Потім він переїхав до США.

Василь Барка Творчість

  • Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з'явилася збірка поезій "Шляхи", 1932 року - збірка "Цехи". Схвальних відгуків критики на поетичні твори В. Барки не було. Його називали "класовим ворогом у поезії".

Василь Барка Жовтий князь

  • Його роман "Жовтий князь", написаний у 1958-1961 роках, відомий в багатьох країнах світу. Письменник сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, тому всенародна трагедія 1932-1933 років правдиво відтворена на сторінках роману. До українського читача твір уперше прийшов 1991 року

Василь Барка

  • Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій, що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку "Верховина" (власність Братського союзу робітників-українців). Власна його оселя - аскетична в буквальному сенсі - осиротіло ховається за стіною з валунів, викладеною самим господарем. Помер Василь Барка, прикутий до ліжка тяжким паралічем, на 95-му році життя 11 квітня 2002 року у шпиталі "Гарріс" /Нью-Йорк/. Похований у Бавнд-Бруку.
  • Євген Филимонович Маланюк
  • 19 вересня 1906р. -
  • 25 серпня 1963 року

Євген Филимонович Маланюк

  • Народився 1897 р. у Ново-Архангельському на Херсонщині, у родині українського активіста-просвітянина.

Євген Филимонович Маланюк Навчання

  • У Єлисаветграді закінчив реальну школу (навчався разом із Юрієм Яновським), був студентом Петербурзького політехнічного інституту.

Євген Филимонович Маланюк Навчання

  • Першою поетичною ластівкою Є.Маланюка в 1925 році стала збірка "Стилет і стилос", яка складалася всього з 32 поезій. Ця книжка була неоднозначно оцінена критикою. Друга книга поета -"Гербарій" - вийшла в Гамбурзі в 1926 році, третя - "Земля і залізо" - в 1930 році була видана в Парижі. За стилем письма, художнім втіленням думки вже в своїх перших збірках поет не поступався європейським метрам.

Євген Филимонович Маланюк Навчання

  • Дві наступні книги - "Земна мадонна" (1934) і "Перстень Полікрата" (1939) — побачили світ у Львові. За збірку "Земна мадонна" авторові було присуджено премію Товариства письменників і журналістів. Критика її спочатку сприйняла негативно, але згодом визнала художню вартість віршів.

Євген Филимонович Маланюк Літературна премія ім. Євгена Маланюка

  • Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях:
  • художня література (поезія, проза, драматургія);
  • літературознавство та публіцистика;
  • переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову).
  • Вручення відбувається щорічно до 2 лютого. Автору твору-переможця надається звання «Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка», вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради і обласної державної адміністрації — скульптура «Степовий орел» та грошова частина премії.

Олег Ольжич

  • 8 липня 1907р. -
  • 10 серпня 1944 року

Олег Ольжич

  • Син відомого українського поета Олександра Олеся Олег, якому згодом судилося стати Ольжичем - саме такий псевдонім прибрав він собі, - народився 8 липня 1907 року в Житомирі.

Олег Ольжич Освіта

  • В 1924-29рр. навчався в Карловому університеті у Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930р. захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931рр. — асистент кафедри археології УВУ.
  • В 1917-23 навчався в середній школі (Пуща Водиця) поблизу Києва. У 1923р. емігрував разом з батьками до Чехословаччини.

Олег Ольжич Творчість

  • Першим друкованим твором Олега стало оповідання для дітей "Рудько" (1928), підписане псевдонімом О.Лелека.
  • Вперше його літературний псевдонім - Олег Ольжич - з'явився під добіркою віршів у 1930 році.
  • 1935 року у Львові за сприяння Б. Кравціва вийшла поетична збірка "Рінь".

Олег Ольжич Творчість

  • Друга (і остання прижиттєва) збірка поезій Олега Ольжича "Вежі" вийшла в Празі 1940 року.
  • Після смерті поета його друг Олег Лащенко видав у Нью-Йорку Ольжичеві вірші, об'єднані назвою "Поезії. Книжка перша". Видавництво "Культура" випустило у світ збірку "Підзамчя" (1946).

Олег Ольжич

  • 25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

Олена Іванівна Теліга

  • „Хай мій клич зірветься у високість
  • І мов прапор в сонці затріпоче”.
  • Олена Теліга
  • 21 липня 1906р. -
  • 22 лютого 1942 року

Олена Іванівна Теліга

  • Народилась у Петербурзі в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родинi: мати — дочка православного священика; батько Iван Опанасович Шовгенів — знаний фахівець, гідротехнік-практик.

Олена Іванівна Теліга

  • 3 1918 року родина мешкає у Києвi. У Києвi Олена вчиться в Жіночій гімназії Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою. Вивчає і такі дисципліни, як: Закон Божий, російська граматика, історія, арифметика, географія, чистопис, малювання та креслення; проте на основі віднайдених оцінок юної Олени тих років, можна сказати, що вчилася посередньо. Зі згортанням приватної освіти та вказівкою, що, всi діти повиннi навчатися в єдиних трудових звичайних школах, Олена потрапляє до саме такої.

Олена Іванівна Теліга Навчання

  • Весною 1925 року мати Олени з дочкою та сином Сергієм вирушили з міста до Подебрада у Чехію, де на той час ректором Української господарської академії був її чоловік. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празi.
  • Олена Теліга, Подебради, 1927р.

Олена Іванівна Теліга Сім’я

  • В Подебрадах Олена Теліга знайомиться зi своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним, — з ним згодом і піде на розстріл.
  • Михайло і Олена Теліги, Варшава, 1930р.
  • Михайло і Олена Теліги, Подебради, 1928р.
  • Михайло і Олена Теліги, Краків, 1939р.

Олена Іванівна Теліга Творчість

  • Поезії Олени Теліги увійшли до збірок “Душа на сторожі” (видано посмертно, 1946 р.) та “Прапори Духа”. Найповніше зібрання творів Теліги видано 1977 року у Парижі (“Збірник”, “Полум’яні межі”). У березні 1992 р. у Рівному, вперше в Україні, видано збірку творів О.Теліги “Найгостріше слово – Україна”.

Олена Іванівна Теліга

  • Дерев'яний хрест на місці розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру
  • 9 лютого 1942 року Олена Теліга була заарештована. У київському гестапо вона перебувала у камерi № 34. На сірім гестапівськім мурi залишила вона свій останній автограф: вгорi намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».
  • За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно у Бабиному Яру разом з чоловіком та соратниками.

Дякую за увагу!



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка