Кодекс україни ( Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, n 13-14



Скачати 15,74 Mb.
Сторінка14/50
Дата конвертації29.01.2017
Розмір15,74 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50

Стаття 95. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі
95.1. Орган державної податкової служби здійснює за платника

податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового

боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які

перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом

продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій

заставі.
95.2. Стягнення коштів та продаж майна платника податків

провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня

надіслання такому платнику податкової вимоги.


95.3. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,

обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням

суду, яке направляється до виконання органам державної податкової

служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.


Орган державної податкової служби звертається до суду щодо

надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за

рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій

заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для

прийняття органом державної податкової служби рішення про

погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної

податкової служби підписується його керівником та скріплюється

гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік

відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється

центральним органом державної податкової служби.


95.4. Орган державної податкової служби на підставі рішення

суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового

боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку

( 1244-2010-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
95.5. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти

вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до

банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного

бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення

податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення

зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в

банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених

коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним

органом державної податкової служби.
95.6. У разі якщо сума коштів, отримана у результаті продажу

майна платника податків, перевищує суму його грошового

зобов'язання та податкового боргу, різниця перераховується на

рахунки такого платника податків або його правонаступників.


95.7. Продаж майна платника податків здійснюється на

публічних торгах та/або через торгівельні організації.


Продаж майна платника податків на публічних торгах

здійснюється у такому порядку:


95.7.1. майно, яке може бути згруповано та стандартизовано,

підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які

проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені

органом державної податкової служби на конкурсних засадах;


95.7.2. цінні папери - на фондових біржах у порядку,

встановленому Законом України "Про цінні папери та фондовий

ринок" ( 3480-15 );
95.7.3. інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а

також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за

кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за

поданням відповідного органу державної податкової служби на

зазначених біржах.
95.8. Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги

якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягають

продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі,

визначені органом державної податкової служби на конкурсних

засадах.
Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження

законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах

змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які

відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у

власності чи на підставі іншого речового права.
95.9. У разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс

підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній

власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації

для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу

приватизації або іншого державного органу, уповноваженого

здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого

підприємства організовується державним органом приватизації за

поданням відповідного органу державної податкової служби із

дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші

способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.


Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж

цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня

надходження подання органу державної податкової служби.
95.10. З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій

заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для

визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у

порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових

прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).
95.11. Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано

або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість

та/або перебуває у лістингу товарних бірж.
95.12. Платник податків має право самостійно здійснити оцінку

шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків

самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня

прийняття рішення про реалізацію майна, орган державної податкової

служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.
95.13. Під час продажу майна на товарних біржах орган

державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером

(брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за

дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої

цінової пропозиції.
95.14. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі,

набуває права власності на таке майно відповідно до умов,

визначених у договорі (контракті), що укладається за результатами

проведених торгів.


95.15. Порядок ( 1244-2010-п ) збільшення або зменшення

початкової ціни продажу майна платника податків визначається

Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених пунктом

95.9 цієї статті, які регулюються законодавством про приватизацію.


95.16. Інформація про склад майна платників податків,

призначеного для продажу, оприлюднюється відповідною біржею.

Компенсація витрат, пов'язаних з такими публікаціями, здійснюється

за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна платника

податків, у порядку ( 1244-2010-п ), що визначається Кабінетом

Міністрів України.


95.17. Інформація про час та умови проведення прилюдних

торгів майном платників податків оприлюднюється відповідною

біржею.
95.18. Інформація, зазначена у пункті 95.17 цієї статті, та

порядок ( 1244-2010-п ) її оприлюднення визначаються Кабінетом

Міністрів України.
95.19. Платник податків або будь-яка інша особа, яка здійснює

управління майном платника податків або контроль за їх

використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою

безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних

торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а

також безперешкодне набуття прав власності на таке майно особою,

яка придбала їх на публічних торгах.
95.20. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення

договору купівлі-продажу його майна повністю погашає суму

податкового боргу, орган державної податкової служби скасовує

рішення про проведення його продажу та вживає заходів щодо

зупинення торгів.
95.21. Операції з продажу визначеного у цій статті майна на

біржовому ринку не підлягають нотаріальному посвідченню.


95.22. Орган державної податкової служби звертається до суду

щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий

борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав

та право вимоги якої переведено на органи державної податкової

служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника

податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення

дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми

податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи

державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу

платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута

понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника

податку.
Стаття 96. Погашення податкового боргу державних підприємств,



які не підлягають приватизації,

та комунальних підприємств
96.1. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного

в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває

суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та

проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого

боржника власного майна, що відповідно до законодавства України

може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган

державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу

місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери

управління якого належить майно такого платника податків, з

поданням щодо прийняття рішення про:


96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату

податкового боргу такого платника податків. Рішення про

фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії

відповідної ради;


96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника

податків, який передбачає погашення його податкового боргу;


96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення

ліквідаційної комісії;


96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо

порушення справи про банкрутство платника податків.


96.2. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного

в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає

приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває

суму податкового боргу такого платника податків і витрат,

пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у

разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України

може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган

державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу

виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник

податків, з поданням щодо прийняття рішення про:


96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок

коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади,

до сфери управління якого належить такий платник податків;
96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок

коштів державного бюджету;


96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення

ліквідаційної комісії;


96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів

державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до

закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку,

встановленому законодавством України.


96.3. Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень

надсилається органу державної податкової служби протягом

30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим

пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні

його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний

звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення

податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого

перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.


96.4. Виникнення у державного або комунального підприємства

податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору

(контракту) з керівником такого підприємства.
96.5. Трудові договори (контракти), що укладаються з

керівником державного або комунального підприємства, повинні

містити положення про зазначену відповідальність, що є їх істотною

умовою.
Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення

податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили

(форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання

державними органами зобов'язань щодо оплати товарів (робіт,

послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних

коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій,

передбачених законодавством або з повернення платнику податків

надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування

згідно з цим Кодексом та податковим законодавством України.


96.6. Будь-які договори про передачу акцій (інших

корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній

власності, в управління третім особам повинні містити зобов'язання

таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу

після такої передачі, а також умову щодо припинення дії договору в

разі виникнення податкового боргу, право відповідно держави або

територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання

таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу. Ця

умова є істотною для будь-яких договорів про приватизацію

державного або комунального майна, укладених під інвестиційні

зобов'язання.
Стаття 97. Погашення грошових зобов'язань або податкового

боргу в разі ліквідації платника податків,

не пов'язаної з банкрутством
97.1. У цій статті під ліквідацією платника податків

розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або

зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця,

внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх

статусу як платника податків відповідно до законодавства.
97.2. У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає

рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з

банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується

у черговості, визначеній відповідно до законів України.


97.3. У разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або

скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця

частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається

непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина

погашається за рахунок майна засновників або учасників такого

підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову

відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із

законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі

ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу

юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того,

чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове

зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення,

іншого відокремленого підрозділу.
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що

залишаються непогашеними після ліквідації платника податків,

вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку

( 1231-2010-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. Те саме

стосується фізичної особи - платника податків, яка померла або

визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи

визнана недієздатною, крім випадків, коли з'являються інші особи,

що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких

прав.
97.4. Особою, відповідальною за погашення грошових

зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:


97.4.1. стосовно платника податків, який ліквідується, -

ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію

згідно із законодавством України;
97.4.2. щодо філій, відділень, інших відокремлених

підрозділів платника податків, що ліквідуються, - такий платник

податків;
97.4.3. стосовно фізичної особи - підприємця - така фізична

особа;
97.4.4. стосовно фізичної особи, яка померла або визнана

судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана

недієздатною, - особи, які вступають у права спадщини або

уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи;
97.4.5. щодо кооперативів, кредитних спілок, товариств

співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени

(пайовики) солідарно;
97.4.6. щодо інвестиційних фондів - інвестиційна компанія,

яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.


97.5. У разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми

надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих

податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в

рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед

таким бюджетом.
97.6 У разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань

або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету

перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед

таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення

грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами,

а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у

розпорядження такого платника податків. Порядок ( z0117-11 )

проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється

Міністерством фінансів України.
Стаття 98. Порядок погашення грошових зобов'язань

або податкового боргу у разі реорганізації

платника податків
98.1. Під реорганізацією платника податків у цій статті

розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку

з таких дій або їх поєднання:
98.1.1. зміна найменування платника податків, а для

господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу

товариства, що тягне за собою зміну їх коду згідно з Єдиним

державним реєстром підприємств та організацій України та/або

податкового номера;
98.1.2. злиття платників податків, а саме передача майна

платника податків до статутних фондів інших платників податків,

унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який

зливається з іншими;


98.1.3. поділ платника податків на декілька осіб, а саме

поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних

осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається

ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;


98.1.4. виділення з платника податків інших платників

податків, а саме передача частини майна платника податків, що

реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в

обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається

ліквідація платника податків, що реорганізується;
98.1.5. реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарювання

без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта

господарювання або з таким скасуванням.
98.2. У разі якщо власник платника податків або уповноважений

ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника

податків, його грошові зобов'язання чи податковий борг підлягає

врегулюванню в такому порядку:


98.2.1. якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни

найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації

платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і

обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового

боргу, які виникли до його реорганізації;
98.2.2. якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання

двох або більше платників податків в одного платника податків з

ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник

податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових

зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що

об'єдналися;


98.2.3. якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу

платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого

платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які

виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і

обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового

боргу, які виникли до такої реорганізації.


Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між

новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової

вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з

розподільним балансом.


У разі якщо одна чи більше новоутворених осіб не є платниками

податків, щодо яких виникли грошові зобов'язання або борг платника

податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов'язання

чи податковий борг повністю розподіляються між особами, що є

платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними

майна, без урахування майна, наданого особам, що не є платниками

таких податків.
98.3. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його

складу іншого платника податків або внесення частини майна

платника податків до статутного фонду іншого платника податків без

ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за

собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між

таким платником податків та особами, утвореними у процесі його

реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за

порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за

висновками органу державної податкової служби така реорганізація

може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи

податкового боргу платником податків, який реорганізується.

Рішення про застосування солідарної або розподільної

відповідальності за порушення податкового законодавства може бути

прийняте органом державної податкової служби у разі, коли майно

платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій

заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Для

цілей цієї статті до зазначених видів реорганізації прирівнюється

оренда цілісного майнового комплексу відповідно до законодавства

України про оренду державного та комунального майна.
98.4. Платник податків, майно якого передане в податкову

заставу, або той, що скористався правом реструктуризації

податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган

державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення

будь-яких видів реорганізації та подати органу державної

податкової служби план такої реорганізації. У разі коли орган

державної податкової служби встановлює, що план реорганізації

призводить або може у майбутньому призвести до неналежного

погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, він має право

прийняти рішення про:


98.4.1. розподіл суми грошових зобов'язань або податкового

боргу між платниками податків, що виникають у результаті

реорганізації, з урахуванням очікуваної прибутковості

(ліквідності) кожного такого платника податків без застосування

принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктами 98.2 і

98.3 цієї статті;


98.4.2. погашення грошових зобов'язань або податкового боргу,

забезпечених податковою заставою, до проведення такої

реорганізації;
98.4.3. встановлення солідарної відповідальності за сплату

грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо

всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою

застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких

осіб;
98.4.4. поширення права податкової застави на майно платника

податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників

податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або

податковий борг, забезпечений податковою заставою.


98.5. Прийняті відповідно до пункту 98.4 цієї статті рішення

органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в порядку

та у строки, визначені цим Кодексом для оскарження грошового

зобов'язання, нарахованого контролюючим органом.


98.6. Проведення реорганізації з порушенням правил,

визначених пунктом 98.4 цієї статті, тягне за собою

відповідальність, встановлену законом.
98.7. Реорганізація платника податків не змінює строків

погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками

податків, утвореними у результаті такої реорганізації.
98.8. У разі якщо платник податків, що реорганізується, має

суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають

заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або

податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума

розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами

пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового

боргу такого платника податків.
98.9. У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань

або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує

суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків,

сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників

такого платника податків пропорційно його частці в майні, що

розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним

актом.
Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних

осіб у разі їх смерті або визнання безвісно

відсутніми чи недієздатними,

а також неповнолітніх осіб
99.1. Грошові зобов'язання фізичної особи у разі її смерті

або оголошення судом померлою виконуються її спадкоємцями, які

прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що

успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її

відкриття.
Претензії спадкоємцям пред'являються органами державної

податкової служби в порядку, встановленому цивільним

законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами

спадкодавця.


Після закінчення строку прийняття спадщини грошові

зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими

зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання

та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.


У разі переходу спадщини до держави грошові зобов'язання

померлої фізичної особи припиняються.


99.2. Грошові зобов'язання неповнолітніх осіб виконуються їх

батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття

неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі

невиконання грошових зобов'язань неповнолітніх несуть солідарну

майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або

податкового боргу.


99.3. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом

недієздатною, виконуються її опікуном за рахунок майна такої

фізичної особи у порядку, встановленому цим Кодексом.
Опікун недієздатної особи виконує грошові зобов'язання, що

виникли на день визнання її недієздатною за рахунок майна, на яке

може бути звернуто стягнення згідно із законом, такої фізичної

особи.
99.4. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом

безвісно відсутньою, виконуються особою, на яку в установленому

порядку покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутньої

особи.
Особа, яка здійснює опіку над майном безвісно відсутньої

особи, виконує грошові зобов'язання, що виникли на день визнання

її безвісно відсутньою, за рахунок майна такої фізичної особи, на

яке може бути звернуто стягнення згідно із законом.


99.5. Батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники)

неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено

здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні

представники платників податків - фізичних осіб), повинні від

імені відповідних фізичних осіб:
99.5.1. подати за наявності підстав органу державної

податкової служби заяву для реєстрації таких фізичних осіб у

Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у

випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну

для ведення зазначеного Державного реєстру;
99.5.2. своєчасно подавати належним чином заповнені

декларації про доходи та майно;


99.5.3. у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік

доходів і витрат;


99.5.4. виконувати інші обов'язки, визначені цим Кодексом.
99.6. Законні представники платників податків - фізичних осіб

несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими

законами для платників податків, за невиконання обов'язків,

зазначених у пункті 99.5 цієї статті.


99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи

недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої

фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних

(фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у

порядку, встановленому центральним органом державної податкової

служби.
99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної

особи безвісно відсутньою або прийняття рішення про поновлення

цивільної дієздатності фізичної особи, яка визнавалася

недієздатною, грошове зобов'язання такої фізичної особи

відновлюється в частині сум податків, списаних відповідно до

пункту 99.7 цієї статті. Штрафні (фінансові) санкції у такому разі

не сплачуються за період з дня набрання законної сили рішенням

суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи

недієздатною до дня набрання законної сили рішеннями про

скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою

чи рішення про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.


Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань

або податкового боргу платника податків
100.1. Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або

податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків

його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти,

розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4

статті 129 цього Кодексу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня,

то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми

пені.
100.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого

органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових

зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який

звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення,

відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив

суму такого грошового зобов'язання.


100.3. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або

податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності

боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань

банкрутства.


100.4. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або

податкового боргу платника податків є надання ним достатніх

доказів існування обставин, перелік ( 1235-2010-п ) яких

визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про

наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу

такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке

свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та

податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до

відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення,

протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом

чи збутом такого платника податків.
100.5. Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або

податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік

( 1235-2010-п ) яких визначається Кабінетом Міністрів України, що

свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели

до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого

платника податків, а також економічного обґрунтування, яке

свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або

податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до

відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення,

протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом

чи збутом такого платника податків.
100.6. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового

боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій)

погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим

місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.


100.7. Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового

боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця,

визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним

органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8

цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення

грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше

закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого

грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у

повному обсязі.
100.8. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових

зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року

приймається у такому порядку:
стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником

контролюючого органу (його заступником);


стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу

державної податкової служби (його заступником) та затверджується

фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету

якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.


100.9. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових

зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних

податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного

року, приймається керівником (заступником керівника) центрального

контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів

України.
100.10. Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових

зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку

оприлюднюються центральним контролюючим органом.


100.11. Розстрочення або відстрочення надаються окремо за

кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених

(відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом

прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до

договорів розстрочення (відстрочення).
100.12. Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути

достроково розірвані:


100.12.1. з ініціативи платника податків - при достроковому

погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового

боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового

боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення,

відстрочення;
100.12.2. з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:
з'ясовано, що інформація, подана платником податків при

укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною,

перекрученою або неповною;
платник податків визнається таким, що має податковий борг із

грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених

договорів;
платник податків порушує умови погашення розстроченого

грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого

грошового зобов'язання чи податкового боргу.
100.13. Порядок розстрочення та відстрочення грошових

зобов'язань або податкового боргу платника податків ( z1431-10 )

встановлюється центральним органом державної податкової служби або

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи в межах їх повноважень.
100.14. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не

звільняють майно платника податків з податкової застави.


Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу
101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому

числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий

борг.
101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:
101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в

установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були

задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою

або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може

бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути

звернуто стягнення згідно із законом;


понад 720 днів перебуває у розшуку;
101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого

минув строк давності, встановлений цим Кодексом;


101.2.4. податковий борг платника податків, що виник

внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);


101.2.5. податковий борг платника податків, державна

реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено

запис про виключення з Державного реєстру.
101.3. У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку

визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з'являється

або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів,

розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню

та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної

давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.


101.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи,

якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного

податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
101.5. Органи державної податкової служби щокварталу

здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок

( z1429-10 ) такого списання встановлюється центральним органом

державної податкової служби.


Стаття 102. Строки давності та їх застосування
102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом

102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових

зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом,

не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем

граничного строку подання податкової декларації та/або граничного

строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим

органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, -

за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку

контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник

податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а

спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не

підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.


У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до

податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму

податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом

1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.


102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або

провадження у справі про стягнення такого податку може бути

розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині

першій цієї статті, якщо:


102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого

виникло податкове зобов'язання, не було подано;


102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу -

платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного

грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення

про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної

сили.
102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який

період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду

заборонено проводити перевірку платника податків або платник

податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є

безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.
102.4. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане

контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у

пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з

відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання,

може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня

виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням

суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого

платежу або визначення боргу безнадійним.


102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових

зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим

Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за

днем здійснення такої переплати або отримання права на таке

відшкодування.
102.6. Граничні строки для подання податкової декларації,

заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення

надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню

керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим

запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом

зазначених строків:


102.6.1. перебував за межами України;
102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном

України у складі команди (екіпажу) таких суден;


102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв'язку з

ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок

інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або

перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.


Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються

протягом строків продовження граничних строків подання податкової

декларації згідно з цим пунктом.
102.7. Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на:
102.7.1. платників податків - фізичних осіб;
102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом

зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших

посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України

нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також

вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову

звітність.


102.8. Порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 цієї статті

встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до

їх повноважень.
ГЛАВА 10. ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

ТА ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ

ЗА ЗАПИТАМИ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ

ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ
Стаття 103. Порядок застосування міжнародного договору

України про уникнення подвійного оподаткування

стосовно повного або часткового звільнення

від оподаткування доходів нерезидентів

із джерелом їх походження з України
103.1. Застосування правил міжнародного договору України

здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із

джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або

шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку

нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору

України.
103.2. Особа (податковий агент) має право самостійно

застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку

податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на

час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є

бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є

резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині

звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки

податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі

(податковому агенту) документа, який підтверджує статус

податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
103.3. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником)

доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з

правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів,

роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні,

вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником)

доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така

особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним

утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо

такого доходу.
103.4. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування

доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом

з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6

цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи,

довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує,

що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний

договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо

це передбачено міжнародним договором України.


103.5. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом

відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за

формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни,

і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно

до законодавства України.
103.6. У разі потреби така довідка може бути затребувана у

нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом

державної податкової служби під час розгляду питання про

повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу

дату, що передує даті виплати доходів.
У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може

звернутися до органу державної податкової служби за своїм

місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним

органом державної податкової служби запиту до компетентного органу

країни, з якою укладено міжнародний договір України, про

підтвердження зазначеної у довідці інформації.


103.7. При здійсненні банками та фінансовими установами

України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою

процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є

резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не

вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного

каталогу "International Bank Identifier Code" (видання S.W.I.F.T.,

Belgium International Organization for Standardization,

Switzerland).


103.8. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному

(податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з

інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може

застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо

звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому)

році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового)

року.
103.9. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана

у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат

нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати

органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням

(місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та

перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та

за формою, встановленими центральним органом державної податкової

служби.
103.10. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до

пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх

походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до

законодавства України з питань оподаткування.
103.11. У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було

утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати

відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд

питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання

до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем

проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала

з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із

джерелом їх походження з України.


Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою

(уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження

відповідно до законодавства України.
103.12. Орган державної податкової служби перевіряє

відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах,

фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а

також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку

особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку

орган державної податкової служби приймає рішення про повернення

відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка

під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та

нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум

надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу

Державного казначейства України.
У разі відмови в поверненні суми податку орган державної

податкової служби зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій

особі) обґрунтовану відповідь.
103.13. Орган Державного казначейства України на підставі

висновку органу державної податкової служби перераховує кошти у

розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру

утримала податок з доходів нерезидента.


103.14. Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові,

повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та

сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору

України, після отримання копії рішення органу державної податкової

служби про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань

або після зарахування коштів від відповідного органу Державного

казначейства України.
Кошти, які за рішенням органу державної податкової служби

повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів

нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших

податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка

подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення

надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про

повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу

Державного казначейства України не надсилається.


Стаття 104. Порядок надання допомоги у стягненні податкового

боргу в міжнародних правовідносинах
104.1. Надання допомоги у стягненні податкового боргу в

міжнародних правовідносинах, за міжнародними договорами України,

здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням

визначених цією статтею особливостей.


104.2. Контролюючий орган після отримання документа іноземної

держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в

міжнародних правовідносинах, у тридцятиденний строк визначає

відповідність такого документа міжнародним договорам України. У

разі невідповідності такого документа повертає його компетентному

органу іноземної держави. Якщо зазначений документ визнано таким,

що відповідає міжнародним договорам України, контролюючий орган

надсилає платнику податків податкове повідомлення в міжнародних

правовідносинах у порядку, передбаченому статтею 42 цього Кодексу.
104.3. Податковий борг в міжнародних правовідносинах

перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної

валюти, визначеним Національним банком України на день надсилання

такому платнику податків податкового повідомлення.


Стаття 105. Узгодження суми податкового боргу в міжнародних

правовідносинах
105.1. У разі якщо платник податків вважає, що податковий

борг в міжнародних правовідносинах, визначений контролюючим

органом на підставі документа іноземної держави, за яким

здійснюється стягнення суми податкового боргу, не відповідає

дійсності, такий платник податків має право протягом десяти

календарних днів, що настають за днем отримання податкового

повідомлення в міжнародних правовідносинах про визначення

податкового боргу в міжнародних правовідносинах, подати через

контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу

про перегляд такого рішення.


105.2. У період оскарження суми грошового зобов'язання в

міжнародних правовідносинах таке зобов'язання не може бути

податковим боргом до отримання від компетентного органу іноземної

держави остаточного документа про нарахування податкового боргу в

міжнародних правовідносинах. Такий документ надсилається

контролюючим органом платнику податків разом з податковим

повідомленням в міжнародних правовідносинах у порядку, визначеному

статтею 58 цього Кодексу. Таке податкове повідомлення в

міжнародних правовідносинах не підлягає адміністративному

оскарженню.


105.3. На розгляд заяв платників податків про перегляд

рішення компетентного органу іноземної держави не поширюються

норми статті 56 цього Кодексу.
Стаття 106. Відкликання податкових повідомлень в міжнародних

правовідносинах або податкових вимог
106.1. Податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах

або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо компетентний

орган іноземної держави скасовує або змінює документ іноземної

держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в

міжнародних правовідносинах. Такі податкові повідомлення в

міжнародних правовідносинах або податкові вимоги вважаються

відкликаними з дня отримання контролюючим органом документа

компетентного органу іноземної держави рішення про скасування або

зміну раніше нарахованої суми податкового боргу в міжнародних

правовідносинах, який виник в іноземній державі.


Стаття 107. Заходи щодо стягнення суми податкового боргу

в міжнародних правовідносинах
107.1. Орган державної податкової служби самостійно

перераховує у гривні суму податкового боргу в міжнародних

правовідносинах та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового

боргу платника податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає

за останнім днем граничного строку сплати податку і збору в

іноземній державі, зазначеного у документі компетентного органу

іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового

боргу в міжнародних правовідносинах. Граничний строк стягнення

податкового боргу в міжнародних правовідносинах визначається

відповідно до пункту 102.4 статті 102 цього Кодексу, якщо інше не

передбачено міжнародним договором України.
Стаття 108. Нарахування пені та штрафних санкцій на суму

податкового боргу в міжнародних правовідносинах
108.1. Пеня не нараховується на суму податкового боргу в

міжнародних правовідносинах при виконанні документа іноземної

держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в

міжнародних правовідносинах.


108.2. Штрафні санкції на суму податкового боргу в

міжнародних правовідносинах не накладаються при виконанні

документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми

податкового боргу в міжнародних правовідносинах.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка