Концепція удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейськи Х



Скачати 467,94 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації20.01.2017
Розмір467,94 Kb.
1   2   3   4   5

Розділ V
Статус професійних суддів



Судова реформа потребує реального підвищення статусу та престижу професії судді. Невід’ємною ознакою статусу судді є незалежність від будь-яких втручань у його посадову діяльність, зокрема, і з боку представників власне судової влади.
1. Для досягнення незалежності судді необхідно створити механізми, які запобігатимуть можливостям зовнішнього впливу на суддю. Потрібно, зокрема, позбавити голів судів повноважень, які вони можуть використовувати для втручання у здійснення судочинства. Належить удосконалити процедуру відкриття провадження у кримінальній справі щодо судді у такий спосіб, щоб унеможливити тиск на суддю шляхом кримінального переслідування. Слід усунути адміністративну ієрархію між судами різних рівнів, адже у судовій системі існують механізми процесуального контролю.
2. Розміри суддівської винагороди, страхування, пенсійного забезпечення та довічного утримання мають відповідати тій високій ролі, яка належить суддям у демократичному суспільстві. На законодавчому рівні слід визначити гарантований високий розмір суддівської винагороди та таку систему її виплати, щоб виконавча влада не могла впливати на суддів шляхом регулювання їхнього заробітку. Слід чітко визначити складові суддівської винагороди, до яких віднести: оклад, вислугу, кваліфікаційний клас, доплату за особливі умови праці у випадках, визначених законом (наприклад, для суддів-слідчих, для суддів адміністративних судів під час виборчого процесу), та за перебування на адміністративній посаді в суді. Рівень суддівської винагороди має залежати насамперед від досвіду роботи на посаді судді, професійного рівня і значно менше – від рівня суду в системі судоустрою. Збільшення розміру суддівської винагороди доцільно здійснити одночасно з відмовою від тих пільг, які не зумовлені статусом судді та суперечать принципу рівності всіх громадян. Престиж професії судді має триматися на високому розмірі суддівської винагороди та особливій ролі судді у суспільстві, а не на системі пільг і привілеїв.
3. Система забезпечення суддів житлом потребує істотного удосконалення. Встановлений законом обов`язок держави щодо забезпечення суддів житлом за державний кошт має трансформуватися у гарантію придбання суддею житла через систему державного кредитування на рівних умовах – безвідносно місця розташування суду, в якому працює суддя. Таким чином, необхідно перейти до встановлених законом монетарних (грошових) форм забезпечення пільг для суддів.
4. Особливий статус судді у суспільстві зобов’язує уникати ситуацій, коли суддям до виходу у відставку вручають державні нагороди за їхню посадову діяльність.


Розділ VI
Добір і кваліфікація суддів



Порядок добору і службового просування суддів є однією з гарантій незалежності судді. Про наявність такої гарантії можна вести мову тоді, коли призначення чи обрання судді на посаду унеможливлює виникнення неформальних зобов‘язань майбутнього судді перед особами, які можуть впливати на цей процес. Конституційний порядок зайняття посади судді не створює загрози незалежності судді, оскільки після призначення чи обрання він перестає бути залежним від органу, що його призначив чи обрав.
1. Слід запровадити прозору процедуру добору кадрів на посаду професійного судді та їх кар‘єрного просування. Необхідно, щоб шлях проходження від кандидата на посаду судді до судді не залежав від суб`єктивного впливу посадових осіб, залучених до процесу добору суддів. Потрібно чітко визначити законом усі процедурні кроки щодо обіймання суддівської посади. Призначення на посаду судді, а також обрання суддів на іншу, зокрема вищу, посаду має здійснюватися на конкурсних засадах. Відомості про наявність вакантних посад, час і місце проведення конкурсу мають бути відкритими.
2. З метою забезпечення судових органів висококваліфікованими кадрами та належного опанування специфікою професії необхідно запровадити спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді в Академії суддів України після конкурсного відбору. Така підготовка повинна передбачати теоретичне навчання, поєднуване зі стажуванням у судових органах. Щороку Державній судовій адміністрації України належить здійснювати державне замовлення на спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді виходячи з прогнозованих потреб у кадрах. Для обіймання посади судді у судах певного рівня та спеціалізації необхідно підвищити вимоги до кандидатів, зокрема, щодо віку, досвіду роботи за певним фахом у галузі права та спеціальної підготовки.
3. Конкурс на посаду судді повинен передбачати обов’язкову перевірку рівня знань кандидатом положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики її застосування Європейським Судом з прав людини, судового процесу та основних галузей матеріального права України. Для забезпечення єдиних підходів до оцінювання фахового рівня кандидата на посаду судді кандидат має скласти кваліфікаційний іспит, який приймає екзаменаційна комісія, утворена Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Кваліфікаційний іспит доцільно приймати на регіональному рівні згідно з планом, затвердженим Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Кваліфікаційний іспит необхідно проводити у формі тестування, що суттєво підвищить об‘єктивність оцінювання знань кандидатів. Рішення про рекомендацію претендента на посаду судді має приймати Вища кваліфікаційна комісія суддів з урахуванням результатів співбесіди, кваліфікаційного іспиту, психологічного тестування, медичного обстеження, біографії та інших відомостей про кандидата.

Для заміщення вакантної посади судді доцільно залучити тих кандидатів, які склали кваліфікаційний іспит з кращим результатом тестування. За наявності кількох вакантних посад переважне право вибору майбутнього місця роботи необхідно надати кандидатам з кращими результатами кваліфікаційного іспиту. Це дозволить зробити добір кандидатів справедливим і прозорим. Такий конкурс повинні проходити також професійні судді, які бажають перейти на вакантну посаду до іншого суду, зокрема до суду вищого рівня. Результати іспиту анулюються, якщо конкурсант кілька разів відмовився від зайняття вакантної посади судді.

Вища рада юстиції, одержавши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів, повинна мати повноваження на проведення співбесіди з претендентом, аби перевірити його професійні й моральні якості. Вона повинна також звертати увагу на ті вади, які можуть стати перешкодою для належного здійснення повноважень судді.
4. Для суддів, призначених на посаду вперше, необхідно передбачити регулярне навчання в Академії суддів України з обов‘язковим складенням кваліфікаційного іспиту перед обранням на безстрокове перебування на посаді екзаменаційній комісії, утвореній Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Якщо такий іспит не складено, суддю може бути звільнено у зв‘язку з закінченням строку, на який його було призначено. Відповідне навчання з метою підвищення кваліфікації має бути запроваджене в Академії суддів також і для суддів, обраних безстроково.
5. Необхідно переглянути важливість та місце кваліфікаційних класів у системі кар’єри суддів. Кваліфікаційний клас повинен стати тим критерієм, завдяки якому суддя зможе просуватися по службі навіть перебуваючи на посаді в суді найнижчого рівня. Кваліфікаційний клас повинен передусім відображати професійно-освітній рівень судді, який охоплює як теоретичні знання, так і тривалість та якість їх практичного застосування. Для зайняття посади у суді вищого рівня необхідно, щоб суддя здобув відповідний кваліфікаційний клас. Кваліфікаційний клас, від якого залежить розмір надбавки до суддівської винагороди, повинен стати стимулом для судді постійно підвищувати рівень кваліфікації.

Присвоєння кваліфікаційного класу має відбуватися за результатами об‘єктивного тестування. Для присвоєння кожного кваліфікаційного класу необхідно розробити систему завдань відповідного рівня складності. Якщо суддя не виконав завдання, черговий кваліфікаційний клас йому не присвоюють. До наступної кваліфікаційної атестації суддю може бути допущено після закінчення строку, встановленого законом.


6. Визначення рівня професійної підготовки претендентів для рекомендування на посаду судді та вирішення питання кар’єри суддів має здійснюватися незалежними органами, до складу яких входять висококваліфіковані фахівці. Не менше як половину складу цих органів мають складати представники суддівського корпусу.

Необхідно утворити єдину систему органів, що нестиме відповідальність за добір суддів та перевірку їхньої кваліфікації на чолі з Вищою радою юстиції. Сучасний склад кваліфікаційних комісій суддів загалом відповідає європейським вимогам до таких органів, оскільки більшість їхніх членів обирається з представників суддівського корпусу. З метою приведення складу Вищої ради юстиції у відповідність до європейських стандартів, спрямованих на забезпечення незалежності такого органу, необхідно передбачити призначення (обрання) більшості її членів з найавторитетніших суддів, зокрема тих, що вийшли у відставку.



Вища кваліфікаційна комісія суддів повинна давати рекомендації на зайняття посади судді, у тому числі у суді вищого рівня, а також присвоювати вищі кваліфікаційні класи. Кваліфікаційні комісії суддів нижчого рівня мають відповідати лише за проведення кваліфікаційної атестації суддів та за присвоєння їм початкових кваліфікаційних класів. З метою надання кваліфікаційним комісіям характеру постійно діючих органів та забезпечення ефективності їх діяльності члени цих комісій на час здійснення своїх повноважень мають відряджатися з основного місця роботи.
7. Сучасна система кваліфікаційних комісій суддів потребує перегляду. Так, кваліфікаційні комісії суддів для загальних судів діють на рівні апеляційних округів, встановлених для спеціалізованих судів. Зміна меж і кількості апеляційних округів для спеціалізованих судів автоматично тягне за собою зміну кількості кваліфікаційних комісій для суддів загальних судів, хоч обґрунтованої потреби у цьому немає. Крім того, апеляційні округи різних спеціалізованих судів можуть не збігатися територіально. Представництво суддів від різних областей у кваліфікаційних комісіях нерівномірне. Для суддів військових, господарських та адміністративних судів існують окремішні кваліфікаційні комісії.

Тому кваліфікаційні комісії доцільно утворити без урахування спеціалізації та без прив’язування їх до апеляційних округів спеціалізованих судів, але із обов’язковим залученням до складу кваліфікаційної комісії суддів, які представляють кожну спеціалізовану юрисдикцію. Для атестування суддів судів нижчого рівня та присвоєння початкових кваліфікаційних класів достатньо буде п’яти–семи територіальних кваліфікаційних комісій.




1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка