Конспект книги Гальчинский А. С. Теорія грошей/ -к.: Основи, 1996. 413c виконаний студентом нау колосовим Ю. Київ, 1998



Сторінка1/7
Дата конвертації26.01.2017
Розмір1,19 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Конспект книги


Гальчинский А.С. Теорія грошей/ -К.: Основи, 1996. -413c.
виконаний студентом НАУ

Колосовим Ю.


Київ, 1998
Розділ II

РИНОК ГРОШЕЙ

Тема З

ПОПИТ НА ГРОШІ ТА СПЕЦИФІКА

МОНЕТАРНОГО РИНКУ

Загальні засади функціонування монетарного ринку. Специфіка, структура, форми й механізм реалізації попиту на гроші. Мотиви зберігання їх різними еко­номічними суб'єктами. Аналіз швидкості обігу грошей та її впливу на основні параметри грошового попиту.

ІЦо являє ринок грошей, які його специфічні особливості та економічні функції? Чим ринок грошей відрізняється від звичайного ринку товарів? Ці питання є досить складними за змістом. Вони неоднозначне трак­туються в економічній літературі. З окремих із них упро­довж багатьох років між різними школами й напрямками світової економічної думки ведеться гостра дискусія. Ми поставимо собі за мету попередньо з'ясувати ли­ше найзагальніші теоретичні положення, щоб, спираю­чись на них, у подальшому аналізі розібратися в суті поставлених проблем.

Відомо, що ринок за своїм призначенням — це еконо­мічний механізм, спертий на функціонування структурно розчленованої сукупності відповідних інститутів; на базі ринку реалізуються попит і пропозиція на товари й по­слуги. Попри свою специфічність, гроші (про це йшлося в попередньому розділі) також є товаром, що у своєму застосуванні регулюється не лише конкретно визначени­ми, а й загальними принципами ринкової економіки. Щодо цього можна дати таке визначення: монетарний ринок (ринок грошей) є мережею спеціальних (банківсько-фі­нансових) інститутів, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар, їхнє взаємне врівноваження.

Розглядаючи специфіку монетарного ринку, потрібно зосередити увагу передусім на теоретичному визначенні змісту декількох конкретних питань.

Перше з них: що є на ринку, про який іде мова, предметом купівлі та продажу? Чи можна розглядати як



92
об'єкт монетарного ринку банкноти і трансакційні гроші, що поєднуються агрегатом Мі і служать у ринковій еко­номіці засобом обігу? Можливо, у випадку, коли ставиться питання про функціонування ринку грошей, слід брати до уваги їх обіг у функції засобу нагромадження і, від­повідно, виходити з того, що предметом відповідних опе­рацій можна розглядати лише агрегати Мз, Мз та L.

Щоб розібратися в цих вельми складних питаннях, треба замислитись і над іншою проблемою: чи ототож­нювати ринок грошей і ринок капіталу? Спершу може здатися очевидним: робити цього не слід. Однак існують протилежні погляди. У цьому відношенні можна послатися на думку авторитетного в західній економічній науці вче­ного Й.Шумпетера, який писав: “Ринок капіталу є тим, що будь-яка ділова людина називає грошовим ринком... Ця назва не є достатньо коректною тому, що на цьому ринку продаються та купуються не просто “гроші”. Та, не­зважаючи на це, можна зазначити, що врешті-решт ринок капіталу є саме тим, що на практиці зветься ринком грошей. Іншого ринку капіталів просто не існує”1. Якою мірою позиція цього вченого дає відповідь на поставлені вище питання? Напевне, абсолютизувати зазначене не можна. В даному разі потрібні більш умотивовані спо­стереження та аналітичні оцінки. Саме до цього має пра­гнути кожен, хто ставить перед собою мету опанувати теорію грошей.

Існує й така проблема: чи правомірно розглядати як об'єкт обігу грошового ринку валюту? Відповідь на це питання уявляється також очевидною: валютний ринок є логічним продовженням ринку грошей, його складовою, відповідним сегментом. Але і в цій проблемі існують досить складні моменти, що їх треба враховувати. Їхній зміст розглядається в заключному розділі посібника.

При розгляді специфіки ринку грошей слід згадати і проблему визначення вартості грошей та їхньої ціни. Коли аналізувалася специфіка товарних грошей, то було зрозумілим, що їхня вартість визначається затратами праці, чи, іншими словами, робочим часом, суспільне не­обхідним для виробництва монетарного товару. Йшлося і про те, що гроші як структурна ланка загального процесу ціноутворення не мають власної ціни. На їх основі ви­значається ціна інших товарів. У цьому полягає специфіка

_

' Шумпетер Й. Теория зкономического развитин.— М.: Прог­ресе, 1982— С.271.



93
реалізації грошей у функціях міри вартості та масштабу цін, що продовжують діяти і нині. Як же в такому разі маємо ставитись до поняття “ціна” грошей, адже йдеться про обов'язкову для будь-якого ринку атрибутику? Вла­сне, ринок покликаний через встановлення рівноваги між попитом і пропозицією формувати ринкову ціну грошей.

Розглядаючи це принципово важливе і винятково склад­не в теоретичному відношенні питання, слід узяти до уваги щонайменше два теоретичні положення. Перше з них уже розглядалося в попередній темі. Мова йде про не­обхідність враховувати структурну розчленованість гро­шових форм, їхню функціональну спеціалізацію. Гроші, що реалізують себе у функціях міри вартості та масштабу цін, і гроші, які виступають об'єктом купівлі та продажу на монетарному ринку, не можуть ототожнюватися. Це мо­же бути в матеріальному втіленні навіть та сама грошова одиниця, скажімо, німецька марка, але в першому і дру­гому випадках її функціональне застосування є різним. Тому неоднозначним за змістом є і весь комплекс харак­теристик, що розкриває спосіб реалізації вказаної гро­шової одиниці у різних якостях її використання.

Зваживши на структурну множинність функціональних форм грошей і те, що кожна з них має специфічні ме­ханізми реалізації, одержимо ключ до з'ясування не лише проблеми їхніх ціни і вартості, а й інших питань, постав­лених вище. Розглядаючи ці питання, не можна впадати і в іншу крайність — абсолютизувати протилежність окре­мих функціональних форм грошей. Як зазначалося в попередній темі, нині у платіжному обігу країн з розви­нутою ринковою економікою дедалі більше поширюються безготівкові розрахунки та інші новітні інструменти мо­нетарного ринку, де гроші водночас приносять доход і мо­жуть служити засобом розрахунків за товари. Все це розмиває чіткість поняття “гроші”, нівелює межі між грішми і не грішми, між власне грошовим обігом та обігом грошового капіталу. Напевне, саме цю обставину мав на увазі Й.Шумпетер, коли писав, що між поняттями “ринок грошей” і “ринок капіталу” не існує різниці Нині вагомість цих процесів порівняно з часом, коли писалися ці рядки, значно зросла.

Нарешті, маємо враховувати і те, що теоретична про­блема визначення вартості та ціни грошей монетарного ринку не може бути вирішена на методологічних при­нципах теорії трудової вартості Остання на даному рівні



94
наукового пізнання себе не реалізує. Вона утворює пе­редумови аналізу більш глибоких (абстрактних) за змі­стом визначень грошових відносин — їхніх генетичних основ та глибинної суті. Ці проблеми розглядалися у по­передній темі. Що ж до теоретичного аргументування функціональних аспектів ринку грошей,— найбільш по­верхової за змістом сфери грошових відносин, то це можна здійснити на методологічних засадах теорії граничної ко­рисності, яка е логічним продовженням теорії трудової вартості.

У чому полягає основна ідея маржиналістської теорії граничної корисності і чому, спираючись саме на її ме­тодологічні підвалини, можна знайти достатньо обгрун­товані відповіді на поставлені вище питання?

Як відзначалось у попередньому аналізі, основним у те­орії граничної корисності е наступна аксіома: вартість, що регулює ринкові механізми ціноутворення, не визна­чається сукупністю витрат праці та основних чинників виробництва. Вартість, або цінність, певного блага (това­ру) визначається ступенем його суб'єктивної корисності. Як споживач ви купуєте певний товар, позаяк сподіває­тесь отримати від цього задоволення своєї потреби. Себто товарові притаманна “корисність”. Одначе ступінь корис­ності не е константою. Вона обернено пропорційна кіль­кості запропонованих товарів. Цінність кожної одиниці певного блага визначається вагомістю тієї потреби, яка задовольняється за допомогою цієї одиниці. В умовах спеки^останній кухоль води, як кажуть, взагалі не має ціни. Його цінність є незрівнянно вищою порівняно з тим, коли ви можете отримувати воду у значно більшій кіль­кості з крану, що знаходиться поруч. Звідси й голов­ний висновок — вартість (цінність) товару визначається корисністю його кінцевої, або граничної, одиниці. В мі­ру зростання кількості товарів, що пропонуються рин­ком, його гранична корисність має тенденцію до змен­шення — так формулюється один із чільних еконо­мічних законів теорії граничної корисності — закон зменшувальної граничної вартості. (Law of Diminishing marginal Utility).

Дія цього закону, що має, як це легко зрозуміти, без­посереднє відношення до з'ясування суті порушених вище проблем, наочно ілюструється таблицею 1.3 і побудованими на її даних графіками (рис. 1.3, 2.3).



95
Таблиця 1.3*

Таблиця вказує на прямо пропорційну залежність за­гальної користі (total utility) від кількості товарів, що споживаються, та на обернено пропорційну відповідність кількості товарів граничній корисності (Marginal utility) кожного з них.



Рису нок 1.3

Загальна корисність


Рисунок 2.3

Гранична корисність









Визначені принципи дії закону граничної корисності (вартості) утворюють методологічний підмурівок аналізу не лише процесу ціноутворення, а й інших параметрів функціонування монетарного ринку. Мається на увазі насамперед з'ясування механізму реалізації попиту і про­позиції грошей, способу встановлення їхньої рівноваги. Власне, саме цій теоретичній проблемі, що розкриває суть монетарного ринку, і приділяється в подальшому

_

1Див.: Samuelson P.A., Nordhaus W. D. Econom Thirteengh Ed. 1990— P. 448.



96
аналізі головна увага. До цього зазначимо, що фундамен­тальні засади загальнотеоретичного аналізу проблеми вза­ємодії на товарному ринку попиту, пропозиції та їхньої вартості всебічно опрацьовані в класичній за змістом праці А-Маршалла “Принципи політичної економії” (Прогресе, М., 1984). V книга цієї праці, що охоплює 15 тем, при­свячена розглядові зазначеної проблеми. Вже сам цей факт засвідчує її різнобічність і комплексність.

1. ОСОБЛИВОСТІ ПОПИТУ НА ГРОШІ

Загальні теоретичні положення

Попервах здається, що вислів “попит на гро­ші” є чимось надуманим і позбавленим реального еконо­мічного сенсу: від грошей ніхто не відмовляється, тому попит .на них визначається їх пропозицією, навіть біль­ше — попит завжди дорівнює пропозиції. Йдеться про формулу:



(1.3)

де: Md — попит на гроші (demand for Money);

Ms — пропозиція грошей (Money supply).

Звісно, така позиція має право на існування, але вона за загальним визначенням е досить поверховою. Відобра­жаючи суто споглядальний рівень пізнання, вона не може служити підвалиною наукового аналізу суті проблеми.

Але, на жаль, такий підхід зустрічається досить часто. Він присутній і в практичній діяльності банківських емі­сійних центрів. Непоодинокі випадки, коли, скажімо, на­ціональним банкам визначають плани емісійної діяльності без попередніх розрахунків попиту на гроші. Проблема надлишку грошової емісії досить часто звучить і з пар­ламентської чи урядової трибуни України. Але, даючи оцінки стосовно надмірності грошей в обігу, потрібно знати економічно аргументовані обсяги їх потреби, реальний попит на них. Звідси є очевидною макроекономічна зна­чущість розглядуваної проблеми. Визначення попиту на гроші є фундаментом усього комплексу емісійної діяль­ності відповідних банківських установ, їхньої політики з регулювання цього процесу.

Зазначимо й те, що, на погляд багатьох представників монетарної теорії, хронічна незабезпеченість загального



97
(сукупного) попиту на гроші може стати причиною зни­ження темпів економічного зростання, безробіття. Вважа­ється, що вказана причина була одним із чинників по­глиблення кризової ситуації в період великої депресії — економічної кризи 1929—33 pp.

Водночас проблема попиту на гроші не зводиться лише до аналізу її суті та механізмів реалізації на макроеко-номічному рівні. На практиці попит на гроші формується не лише під впливом загальноекономічної ситуації, а й з урахуванням відповідних потреб фізичних і юридичних осіб, що функціонують на ринку, домашніх господарств, окремих громадян. Мотиви й характер поводження їх на монетарному ринку досить неоднозначні. Вони мають не лише об'єктивний характер, а й значною мірою спира­ються на суб'єктивні оцінки економічної ситуації, особисті прагнення. Це зумовлює, з одного боку, нестабільність грошового попиту, а з іншого — породжує серйозні склад­ності з його прогнозуванням, визначенням чолових пара­метрів.

Суть попиту на гроші

Який зміст поняття “попит на гроші”, в чому полягає його економічна суть? Економічна теорія розгля­дає попит на гроші як попит на певний запас грошей. Слід відрізняти зміст понять “попит на гроші” та “попит на грошовий доход”. У першому випадку йдеться про запас грошей, що існує на певний фіксований у часі момент. Розміри цього запасу можуть вряди-годи зміню­ватися. На відміну від цього поняття “грошовий доход” характеризує не запас, а потік грошей. Його обсяг ви­значається не на визначений момент, а за певний відтинок часу. Коли говориться, що ваша місячна заробітна платня становить 80 тис. українських карбованців, то йдеться про потік грошей, ваш доход.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка