Конспект лекції з курсу "Політична економія" тема інфляція, її суть І причини сутність інфляції. Фактори, що впливають на її розвиток. Інфляція



Скачати 13,86 Kb.
Дата конвертації10.01.2017
Розмір13,86 Kb.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ з курсу "Політична економія"

 

ТЕМА 7.

ІНФЛЯЦІЯ, ЇЇ СУТЬ І ПРИЧИНИ


Сутність інфляції. Фактори, що впливають на її розвиток.

Інфляція є безцінення грошей, що виявляє себе через зростання цін.

Відповідно до темпів інфляційного процесу розрізняють три різновиди інфляції. Це "повзуча" інфляція, коли її темп не перевищує 10% річного зростання цін; "галопуюча" - темп зростання цін сягає 10-100% на рік; "гіперінфляція" - річні темпи приросту цін перевищують 100%. У межах гіперінфляції виділяють більш вузьку поняття - суперінфляція, за якої темпи зростання цін становлять 50% і більше на місяць.

За статистикою Міжнародного Валютного Фонду в 1992 р. Україна входила в першу п'ятірку країн світу з найвищими темпами інфляції.

Як правило, гіперінфляцію лікують, проводять грошові реформи. Теорія грошей виділяє досить протяжний ряд факторних форм інфляційного процесу. Це: інфляція, викликана надлишком в обігу грошової маси, кредитна інфляція, інфляція попиту, інфляція, викликана зростанням виробничих витрат, імпортована інфляція, структурна інфляція, інфляція зумовлена податками, інфляція, пов'язана з збільшенням оплати праці.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних факторів, насамперед з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попитом існуючої пропозиції товарів і послуг. Вважають, що в цьому випадку безпосереднім фактором інформаційного процесу є зростання грошової маси. Однак і при такому припущенні темпи збільшення в обігу грошової маси і темпи зростання цін розвиваються асинофонно. Лаг, що утворюється між динамікою грошової маси і динамікою цін, дістав у теорії грошей назву інфляційного розриву.

Інфляція не завжди призводить до значення реальних доходів населення. Вона зменшує купівельну Інфляційний процес може розвиватися під впливом ряду немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і збільшення собівартості одиниць продукції. Йдеться про інфляцію витрат, що формується на принципово інший факторній основі, ніж інфляція попиту.

Одним з різновидів інфляції витрат є інфляція, зумовлена збільшенням заробітної плати. Якщо підвищення заробітної плати випереджає зростання продуктивності праці й не супроводжується збільшенням випуску продукції, то у цьому випадку зростають витрати виробництва на одиницю продукції та підвищуються ціни.

Спроможність грошової одиниці, кількість товарів і послуг, які можна купити на ту чи іншу купюру, але її вплив на зниження життєвого рівня населення виявляються лише в тому випадку, коли динаміка номінальних доходів відстає від динаміки інфляційного процесу.

З огляду на це теорія розмежовує поняття номінального доходу (номінальну суму отриманої заробітної плати, виплат за процесами, прибутку, рентних платежів тощо) і реального доходу (кількість товарів і послуг, які можна придбати на суму номінального доходу). Динаміку реального доходу визначають як різницю між номінальним доходом та інфляцією.

В умовах інфляції відбувається перерозподіл доходів між кредиторами і дебіторами. Особа, що отримала на певний період позику, розпланується за нех грішми, які в ході інфляційного процесу частково втратили свою платоспроможністю. Цей механізм діє на рівні не тільки економічних відносин між окремими суб'єктами ринку, а й держави, зокрема при компенсації державного боргу. Інфляція зменшує його величину.

Слід розрізняти дезінфляцію і дефляцію.



Дезінфляція - процес зменшення темпів зростання цін.



Дефляція - це зниження загального рівня цін.

Проведення дефляційної політики з одночасною лібералізацією цін має назву "шокової терапії". Штучне відновлення інфляції називається рефляцією.

На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо, вона стала невід'ємною рисою ринкової економіки.

Завдання полягає в тому, щоб недопустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів.



Інфляція і безробіття. Крива Філліпса.

Прийнято вважати, що найбільший вагомий внесок в теоретичне осмислення цього питання зробив англійський економіст А.Філліпс. У 1958 р. він опублікував статтю, в якій на основі емпіричних даних за досить тривалий період (з 1861-1957 рр.) виявив кореляційний зв'язок між динамікою номінальної заробітної плати і рівнем безробіття. Крива, що характеризує цей взаємозв'язок, в економічній теорії дістала назву "кривої Філліпса".

Вона вказує на обернено пропорційну залежність динаміки величини, що розглядаються: чим вищий рівень безробіття, тим малий приріст номінальної платні.

Крива Філліпса АВ вказує на існування стабільної обернено пропорційної залежності між динамікою безробіття U та середньорічними темпами приросту цін : високі темпи інфляції супроводжуються низьким рівнем безробіття і навпаки.

Крива Філліпса дає концептуальні орієнтири щодо вибору принципів економічної політики держави. Сутність цього вибору, виходячи з викладеного, стає досить зрозумілою: хочете досягти стабілізації цін, миріться з високим рівнем безробіття і падінням виробництва; якщо віддається перевага рівню зайнятості, бо слід усвідомлювати необхідність посилення інфляційного навантаження на економіку. Або безробіття, або інфляція - такий діапазон вибору економічної політики, що ґрунтується на об'єктивних реаліях функціонування ринкової економіки.

Як і будь-яка закономірність, крива Філліпса відбиває лише найбільш глибинну основу, вихідний принцип взаємозв'язку інфляційного процесу і динаміки зайнятості. Тому цілком природним є і досить суттєві відхилення від зазначеної закономірності. що під впливом різних факторів мали місце у повоєнній історії різних країн. Йдеться про розвиток процесу стагфляції - одночасного зростання безробіття та інфляції, зліт якої відзначався у більшості країн Заходу в 1973-1975 і 1978-1980 рр. Слід мати на увазі й те, що порушення альтернативності виявляється не тільки у виникненні ефекту стагфляції, а й у розвитку дезінфляційного процесу - одночасному скороченні темпів безробіття та інфляції.

Однак і стагфляція, і дезінфляційний процес можуть розглядатися не як загальна закономірність, а як відхилення від загального принципу розвитку, обґрунтованого кривою Філліпса. З погляду довготривалої тенденції альтернативність динаміки макроекономічних параметрів, що нею визначається, зберігається.

Характерним у цьому відношенні є те, що наприкінці 80-х - на початку 90-х років у економіці західних країн спостерігалося відновлення базової закономірності - стримування інфляційного процесу супроводжувалося загостренням проблеми зайнятості.



Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка