Конспект лекції з курсу "Політична економія"



Скачати 14,53 Kb.
Дата конвертації20.01.2017
Розмір14,53 Kb.

ТЕМА 5.

ОСНОВНІ РИСИ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ з курсу "Політична економія"

Товарне виробництво, умова та причини його виникнення

Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство.

Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва було натуральне господарство, за якого продукти праці як результат виробництва використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці - роду, племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво й заснована на ньому товарна форма господарювання. Товарне виробництво - це такий тип організації економіки. при якому продукти праці виробляються для продажу на ринок.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці. Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників.

З економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну.

Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходить дві стадії: нижчу - бартерне господарство; вищу - грошове господарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар - гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній - на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні. суспільні витрати нижчі, ніж такі, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників; еквівалентність відносин; ринковий зв'язок між виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через ринок; здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу; виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкуренція.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. Товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (розвинуте, розширене). Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.

Розрізняють ще два типи товарного виробництва: перший - із стабільною, другий - з безперервно обновлюваною номенклатурою товарів. Історія першого охоплює період від глибокої давнини до другої половини ХХ ст. Історія другого типу розпочалася у другій половині ХХ ст., коли спостерігається безперервне поновлення номенклатури товарів.

Товар і його властивості

Товар - це продукт праці, який має дві властивості:

  • задовольняє певну потребу людини;

  • 2) здатний обмінюватися на інші блага в певних пропорціях.

    Отже, йому властиві споживна вартість і вартість



Споживна вартість товару - це його здатність задовольняти потреби людини. Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення споживних вартостей. Якщо благо створюється виробником для особистого споживання, то воно має споживну вартість для самого виробника. Якщо ж внаслідок суспільного поділу праці продукт (послуга) призначається для когось іншого, то він є суспільною споживною вартістю. В умовах товарного виробництва споживна вартість - це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупців.

Вартість, на відміну від споживної вартості, не лежить на поверхні явищ. Формою її прояву є мінова вартість, тобто кількісне співвідношення (пропорція) в якому одні споживні вартості обмінюються на інші. Це співвідношення постійно змінюється залежно від місця і часу, що створює враження випадковості, відсутності внутрішньої стійкої основи мінової вартості. Насправді ж, як би не відрізнялися мінові вартості одного й того самого товару, вони завжди мають щось загальне. В найрізнорідніших товарах спільною є одна властивість: вони - продукти праці. Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості - мають спільну міру. Розрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю й відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару.

Величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами праці й вимірюється суспільно необхідним робочим часом. Величина останнього, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників. які доставляють на ринок переважну більшість товарів одного виду, і встановлюється стихійно в процесі конкурентної боротьби. У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це впливає з подвійної природи праці, яка створює товар. З одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспільних умов. З другого боку, праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили взагалі безвідносно до її конкретних форм. Перший вид - це конкретна праця, другий - абстрактна праця.

Виготовлення тих чи інших товарів - особиста справа нашого товаровиробника. Його конкретна праця виступає безпосередньо як приватна праця. Водночас суспільний поділ праці пов'язує між собою окремих товаровиробників - власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає й як суспільна праця.



Теорії вартості

Розробку теорії трудової вартості було розпочато представниками класичної політичної економії У. Петті, А.Смітом, Д.Рікардо. Свій дальший розвиток вона отримала в працях К.Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці, втіленої в товарі, розкрив суперечність між приватною і суспільною, конкретною і абстрактною працею, споживною вартістю і вартістю товару, дослідив історичний процес розвитку обміну і форм вартості, розкрив природу і суть грошей як загального еквівалента.

Прихильники теорії витрат виробництва (Р.Торренс, Н.Сенсор, Дж.Мілль, Дж.Мак-Куплюх) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею.

Родоначальники теорії трьох факторів виробництва французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж.Б.Сей, Ф.Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу і землі. Всі вони беруть рівноправну участь у створенні вартості. Кожний з цих факторів "створює" відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.



 

Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка