Кримінальне право. Поняття злочину



Скачати 20,42 Kb.
Дата конвертації29.01.2017
Розмір20,42 Kb.

Кримінальне право. Поняття злочину.

  • формувати в учнів уявлення про основні поняття даної теми:
  • «злочин», «склад злочину», «суб’єкт злочину», «вина», «стадії вчинення
  • злочину», «співучасть у  злочину», «форми співучасті у  злочині»;
  • формувати вміння та навички застосування набутих знань для попередження скоєння злочинів;
  • виховувати принциповість та нетерпимість до антигуманних проявів у суспільстві, поважне ставлення до законів.

План уроку:

  • 1. Поняття та ознаки злочину.
  • 2. Склад злочину.
  • 3. Стадії скоєння злочину.
  • 4. Види злочинів.
  • 5. Співучасть у злочині.

Поняття злочину.

  • Злочин – передбачене Кримінальним кодексом суспільно небеспечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину.
  • Небезпечність характерізується:
  • Цінність обєкта, на який посягає злочин.
  • Характером діяння, місцем,
  • способом, часом, обстановкою
  • вчинення злочина
  • Тяжкістю наслідків.
  • Формою віни.
  • Мотивом і метою.
  • Основні ознаки
  • злочину
  • Суспільна
  • небезпечність
  • Протиправність
  • Каранність,
  • кримінальне
  • покарання
  • Винність
  • Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що ним спричинено або створено загрозу заподіяння істотної шкоди об’єктам кримінально‑правової охорони. Ступінь суспільної небезпеки злочину залежить від розміру завданої шкоди, об’єкта посягання, способу посягання, умов, місця, часу та обставин його скоєння,
  • а також від суб’єктивних ознак скоєного — форми вини, мотиву й мети.
  • Винність передбачає відповідне психічне ставлення особи до свого діяння та його наслідків, яке може проявлятися у формі умислу або необережності. При цьому умисел поділяється на прямий і непрямий, а необережність — на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
  • Кримінальна протиправність злочину полягає в тому, що діяння вважають злочином тільки тоді, коли воно передбачено як таке в чинному кримінальному законі.
  • Злочином визначається

Склад Злочину.

  • Склад злочину – це сукупність встановлених кримінальним законом об’єктівних і суб’єктівних ознак, які характерізують суспільно небезпечне діяння.
  • Склад злочину
  • Елементи
  • складу злочина
  • Об’єкт злочину
  • Об’єктивна
  • сторона злочину
  • Суб’єкт злочину
  • Суб’єктивна
  • Сторона злочину
  • На які суспільні
  • відносини посянгає
  • данний злочин?
  • У чьому суть
  • злочинного діяння?
  • Чи може суб’єкт
  • відповідати за скоєне?
  • Чому суб’єкт здійчнив
  • злочин і яка його вина?
  • Вина
  • Умисел
  • Необережність
  • Прямий
  • Непрямий
  • Злочинна
  • самовпевненість
  • Злочинна
  • недбалість
  • Для характеристики об’єктивної сторони злочину важливе значення мають факультативні ознаки:
  • час, місце, обстановка,
  • спосіб, засоби тощо.
  • Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним Кодексом України, та її наслідків.
  • Особа підлягає кримінальній відповідальності лише за злочинні діяння та їх суспільно небезпечні наслідки, щодо яких була встановлена вина такої особи.
  • Поняття:
  • Це лише психічне ставлення особи до злочинного діяння, яке
  • вона вчиняє, та наслідків такого діяння.
  • Є основною та обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони кожного складу злочину.
  • Передумови вини:
  • осудність особи, яка вчинила злочинне діяння;
  • досягнення особою встановленого щодо кримінальної відповідальності за такий злочин віку.
  • Форми вини
  • Умисел — суб’єкт усвідомлює протиправність свого вчинку або
  • свідомо допускає настання негативних наслідків.
  • Ознаки умислу
  • Інтелектуальна ознака умислу містить:
  • усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї
  • дії чи бездіяльності;
  • передбачення її суспільно небезпечних наслідків.
  • Вольова ознака умислу містить:
  • наявність у суб’єкта злочину бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого особою діяння чи свідоме їх припущення.
  • Види умисла
  • Прямий умисел:
  • 1) особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння;
  • 2) особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння;
  • 3) особа бажає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
  • Непрямий умисел:
  • 1) особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння;
  • 2) особа передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння;
  • 3) особа хоча й не бажає, але свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
  • Необережність — злочин визнають здійсненим через самовпевненість, особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно сподівалася на їх відвернення.
  • Види
  • 1. Злочинна самовпевненість:
  • особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності;
  • особа сподівається на реальні сили (наприклад, знання, досвід, вміння, фізичні сили, сили природи) або конкретні обставини (надійність технічних засобів), які дозволять уникнути настання суспільно небезпечних наслідків;
  • особа сподівалася легковажно (невиправдано) на відвернення суспільно небезпечних наслідків, але такі наслідки настали.
  • У цьому випадку винний усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння
  • Злочинна недбалість — особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча мусила і могла їх передбачити:
  • особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності;
  • особа повинна була передбачати настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності;
  • особа могла передбачати настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності.
  • У цьому випадку винний не усвідомлює суспільної небезпечності свого діяння.
  • Злочинну недбалість необхідно відрізняти від випадку (казус).
  • 3. Казус — це випадкова дія, яка (на відміну від умисної або через необережність) має зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлена елементів вини, отже, і не тягне за собою юридичної відповідальності. Тобто особа не передбачала і не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

Види злочинів.

  • Злочини
  • За формою
  • За ступенем
  • завершеності
  • За мотивом
  • здійснення
  • Умисні
  • Необережні
  • Закінчені
  • Незакінчені
  • Користь
  • Помста
  • Хуліганство
  • За родовим
  • об’єктом
  • Проти особи
  • У сфері економіки
  • Основ
  • нац. безпеки
  • Прото
  • військової служби
  • Ступінь суспільної небезпеки
  • Характер злочинного діяння
  • Максимальне покарання
  • Приклади
  • ?????
  • Умисні або необережні діяння
  • Позбавлення волі на строк не більше 2 років
  • ??????
  • ???????
  • ????????
  • Підміна дитини
  • Фіктивне підприємництво
  • Тяжкі злочини
  • ????????
  • Позбавлення волі на строк не більше 10 років
  • ??????????
  • ?????????
  • Умисні діяння
  • ????????
  • ????????

Стадії скоєння злочину.

  • Стадії вчинення злочину – це передбачені законом суспільно небезпечні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру.
  • Стадії вчинення злочину:
  • готування до злочину.
  • замах на злочин.
  • закінченний злочин.
  • Добровільна відмова при незакінченному злочині – остаточне припинення особою з власної волі готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона
  • усвідомлює можливість доведення злочину до кінця

Співучасть у злочині.

  • Ознаки спів участі
  • у злочині
  • Об’єктивні
  • Суб’єктивні
  • Фляхом як дії,
  • так і бездіяльності
  • Поінформованість
  • кожного
  • Єдиний злочинний
  • результат
  • Причиновий
  • зв’язок
  • Умисний
  • характер
  • Співучасть у злочині – умисна спільна участь кількох суб’єктів у вчиненні умисного злочину
  • Форми співучасті:
  • група осіб.
  • група осіб і попердня змова.
  • організована група
  • злочинна організація
  • Працівник поліції Олег Бобиленко, відчуваючи неприязнь до Михайла Ощасливленого, пов‘язанк з особистими спогадами, вирішив його вбити. Одного дня він підстеріг свою жертву неподалік від входу до будинку, де той жив. Побачивши Михайла, Олег витягнув табельний пістолет і прицілився, але в останній момент він вирішив не стріляти, і, поклавши пістолет у кобуру, пішов додому. Чи підлягає Олег Бобиленко притягненню до кримінальної відповідальності?
  • 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника п. 16-17.
  • 2. Підготувати кілька запитань для самоконтролю та взаємо‑контролю.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка