Курсова робота Монологічне мовлення



Сторінка1/2
Дата конвертації30.11.2016
Розмір0,68 Mb.
  1   2



Курсова робота
Монологічне

мовлення
Підготувала вчитель

англійської мови

Половлівської ЗОШ 1-2 ст.

Бортник Марія Миколаївна


Розділ І. СУТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлюван­ня однієї особи.

Монологічне мовлення (ММ) характеризується певними комунікативними­,
психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.


  1. ФУНКІЇ МОНОЛОГУ

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1) інформативну — повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;



  1. впливову — спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

  2. експресивну (емоційно-виразну) — використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

  3. розважальну — виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів (наприклад, художнє читання, розповідь у неофіційній бесіді);

  4. ритуально-культову — висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (наприклад, виступ на ювілеї).

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього).


  1. РИСИ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ


З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

1. Однонаправленість. Монологічне мовлення не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.

2. Зв'язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень і розглядається у двох аспектах — психологічному та мовному.



У першому випадку йдеться про зв'язність думки, що виражається в

композиційно-смисловій єдності тексту як продукту говоріння, у другому —

про зв'язність мовлення, яка передбачає володіння мовними засобами між

фразового зв'язку.

  1. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою. Монологічне висловлювання має певну комунікативно-смислову організацію. Перш за все, в ньому чітко виступає наявність певної теми, яка, у свою чергу, розпадається на ряд підтем або мікротем.

4. Контекстуальність, яку, однак, не слід протиставляти ситуативності - властивій рисі діалогічного мовлення. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання - розгорнута репліка (мікромонолог) у діалозі). В деяких випадках монологічне мовлення може бути наочно-ситуативним (наприклад, у кінофільмі, телепередачі).

5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання, як

правило, не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу не

перериваючись, завдяки чому досягається завершеність думки.

  1. Послідовність і логічність. Ці якості монологічного мовлення реалізуються в розвитку ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо.

Розділ ІІ. ТИПИ МОНОЛОГІЧНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

1. МОНОЛОГ-РОЗПОВІДЬ, ЯК ОДИН З ТИПІВ МОНОЛОГІЧНОГО

МОВЛЕННЯ

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум (міркування). В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Людина або описує факти об'єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно-наслідкові.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній (часовій) послідовності.

Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об'єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді — про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, суб'єктивно-особистісного характеру. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Функціонально-смислові типи монологічних висловлювань рідко зустрі­чаються в чистому вигляді. В описі, наприклад, може бути роздум, у розповіді — опис тощо. Найтісніше переплетені між собою повідомлення, розповідь та
оповідь. Так, монологічне висловлювання учнів за темою "Свята", як правило, складатиметься з трьох взаємопов'язаних частин: повідомлення про одне із свят, розповіді про його історію та оповіді про святкування у школі.

2. НАВИЧКИ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МОНОЛОГУ-

РОЗПОВІДІ
Для того щоб учні уміли зв'язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

— комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;

— передавати зміст зразка зв'язного монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченням, г) з розширенням;

  • зв'язно висловлюватись при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;

  • зв'язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації, наприклад, матеріалів різних текстів: а) з опорою на даний і учителем зразок, б) без опори на зразок;

— висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;

— робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріалі всередині одного чи декількох джерел інформації;




3. ВМІННЯ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ МОНОЛОГУ-

РОЗПОВІДІ
Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти зв'язне монологічне висловлювання, зокрема монологу-розповіді є такі спеціальні вміння (наводяться в порядку наростання труднощів):

а) уміння з'єднувати декілька мовленнєвих зразків, нанизуючи їх, на основі певної логічної схеми, наприклад: Хто це? Який він? Що робить? тощо;

б) уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропоноване комунікативної ситуації;

в) уміння відносно правильно, згідно з принципом комунікативні достатності, оформити своє висловлювання мовними засобами виучуваної іноземної мови;

г) уміння оптимально використовувати мовний матеріал (лексичний, граматичний) певної теми, збагачуючи мовлення з урахуванням рівня навченості, року навчання тощо;

д) уміння оптимально використовувати раніше вивчений матеріал даної

теми, свідомо здійснюючи перенесення набутих знань, навичок і вмінь

на нову ситуацію;

е) уміння залучати для викладу певної теми матеріал суміжних тем,

розширюючи і поглиблюючи її, комбінуючи і варіюючи матеріал за

формою та за змістом.


  1. МОВЛЕННЄВІ ЗАВДАННЯ ПРИ НАВЧАННІ МОНОЛОГУ-РОЗПОВІДІ


Базовий рівень навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями такими різновидами монологу-розповіді:

1) коротке повідомлення

2) оповідь

  1. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:розповісти про себе (свого друга, школу, місто/село тощо), — висловити при цьому свою думку, свою оцінку.

Розділ IІІ. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ МОНОЛОГУ-РОЗПОВІДІ


1. ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв'язність, що, як було вже згадано, передбачає оволодіння мовними засобами міжфразового зв'язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу (так звані адвербіалії), артиклі тощо. Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later, then, after that;

адвербалії причини та наслідку: why, that’s why, so, at first, firstly, in the second place, so that, thought.

Як сполучні засоби в монолозі вживаються також усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, I’d like to tell you this, let’s leave it at that, that reminds me, by the way, speaking of;

а також показують ставлення того, хто говорить, до висловлювання: to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, I am not sure, people say, therefore, that’s why, because of that, in short.




  1. СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Головним засобом вираження часової послідовності подій у моголозі-розповіді є такі видо-часові форми дієслова як Past Indefinite, Past Perfect; сполучники, сполучникові прислівники та адвербіалії when, since, one day, then, the other day, in the afternoon, yesterday, first, after that.

Для монологу-розповіді характерні прості і складнопідрядні речення з підрядними часу.

У розповіді про минулі події (дії, випадки) в основному вживаються Past Indefinite, Past Perfect.

У розповіді про те, що відбувається звичайно в тих чи інших ситуаціях вживається Present Indefinite.



У розповіді про майбутні події — Future Indefinite.

У монолозі-повідомленні переважають прості розповідні речення з дієсловами в Present Indefinite, Present Perfect оскільки для повідомлення характерна часова невизначеність.

Розділ ІV. Етапи навчання монологічного мовлення

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування вмінь монологічного мовлення. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов'язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення (ЗМ), що використовуються учнем.

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об'єднувати ЗМ рівня фрази в одну понадфразову єдність. Наприклад, за темою "Погода" учні можуть з'єднувати такі ЗМ:

Its cold today.

It isn’t snowing now.

The sky is blue.

The sun is sunning.

Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним.

На другому етапі формування вмінь ММ учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, глобальних, комбінованих. У ролі зображальної опори можуть виступати окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картини, композиції на магнітній дошці, кодограми. Вони допомагають створити навчально-мовленнєву: ситуацію, а також варіювати її і, відповідно, мовлення учнів.

Важливим видом вербальної зорової опори є підстановча таблиця, яка здатна і забезпечити логічний зв'язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання. І Наприклад: Опишіть одного із членів своєї сім'ї, користуючись таблицями.

My mother’s

My father’s

My brother’s

My sister’s


name is … .

He

She




is

isn’t

tall.

very tall.

small.

He

She


has

an oval

a round


face.

His

Her


hair is

fair

dark


and

short.

long.

His

Her


eyes


are

blue.

grey.

green.

brown.


У навчанні монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора як структурно-логічна схема, яка забезпечує логічну послідовність висловлювання і створює можливості для варіювання змісту в залежності від реальних обставин. Наприклад:

Учитель: Розкажіть про себе, користуючись цією схемою.

My name is


My surname is …

I am … years old.



I am a pupil of the … form.

Поряд з такими таблицями і схемами застосовуються також ілюстративні

невербальні опори, які лише підказують тематику, певний зміст і послідовність висловлювань. Різновидом повної вербальної опори може слугувати висловлювання-зразок у звуковому (фонограма, мовлення учителя) чи зоровому (друкований текст) варіанті.

З метою навчання усного мовлення доцільніше використовувати звуковий зразок (фонограму), в якому після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за аналогією. Проте слід пам'ятати, що поступово опори обов'язково усуваються.

Учитель: Ти береш участь у конкурсі гідів для навколосвітньої подорожі. Підготуйся до виступу перед членами міжнародного журі. В паузах за диктором, який описує Україну, опиши одну із країн світу (Англію, США, Німеччину, Францію, Іспанію).

Sp: Ukraine is situated in Europe.//

P: … is situated in …

Sp: It is washed by the Black Sea and the Sea of Azov. //

P: It is washed by …

Sp: It has an area of more than 603 thousand square kms. //

P: It has an area of …

Sp: Ukraine borders on Poland, Slovakia, Hungary, Romania, Moldova,

Belaruss and Russia. //

P: … borders on …

Sp: Its capital is Kyiv. //

P: Its capital is …
Головне завдання третього етапу формування вмінь ММ — навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення згідно тематики, яка передбачена програмою для даного класу. Третій етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення. Включення подібних словосполучень до монологічного висловлювання дає можливість учням передати своє особисте ставлення до обговорюваних подій та фактів.

Завдання на цьому етапі формулюються таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить:

Якщо ви згодні з таким твердженням, наведіть свої докази, які підтверджують його справедливість.



Київ — дуже красиве місто.

Літо — найкраща пора року.

Теніс — найбільш захоплюючий вид спорту.

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами іноземної мови, доводити правильність своїх тверджень.

Розділ V. Система вправ для навчання монологічного мовлення

Згідно з трьома етапами формування умінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ для навчання цього виду МД:



І група — вправи на об'єднання ЗМ рівня фрази у понадфразову єдність

(ПФЄ);

II група — вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового рівня;

III група — вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня (відповідно до вимог чинної програми для даного класу).

  1   2


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка