Лекція Культура українського бароко (xvii-xviiiст.) План



Скачати 44,96 Kb.
Дата конвертації02.12.2016
Розмір44,96 Kb.
ТипЛекція

Історія української культури

  • Лекція 5. Культура українського бароко (XVII-XVIIIст.)

План

  • 1. Особливості розвитку української культури другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст.
  • 2.Реформування церкви та освіти у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.
  • 3. Роль Петра Могили у формуванні українського національного культурного середовища та відновленні культурних пам’яток Києва.
  • 4. Наука у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст. Розвиток філософських ідей Г.Сковороди, Ф.Прокоповича.
  • 5. Українська література та книгодрукування у другій половині ХУІІ –ХУІІІ ст.
  • 6. Барокова архітектура та образотворче мистецтво у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.
  • 7.Розвиток українського музичного та театрального мистецтва у другій половині ХУІІ – ХУІІІ ст.

Словник

  • Бароко, козацьке бароко, партесний спів, козацькі літописи, шкільна драма, вертеп, інтермедія, акровірші, раки, луни, фігурні вірші, думи, історичні пісні, іконостас, жовківський художній осередок, портретний живопис.

Основна література

  • Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – 408 с.
  • Історія української культури: Навч. посіб. / О. Ю. Павлова, Т. Ф. Мельничук, І. В. Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 408 с.
  • Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 69 – 127. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

Додаткова література

  • Білодід І.К. Києво-Могилянська академія і розвиток східнослов’янських літературних мов у XVII-XVIII ст. – Київ, 1973
  • Висоцький О. Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – 130 c. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf
  • Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва; під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010. – С. 28 – 56.
  • Українські гуманісти епохи Відродження. – К., 1995.— Ч. 1-2
  • Формування козацького стану в Україні (друга половина XV—середина XVII).— К., 1997

Суспільно-політична ситуація в Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.

  • Розвиток української культури у ХVІІ – ХVІІІ ст. був зумовлений складними суспільно-політичними умовами, що були спричинені національно-визвольною боротьбою та її наслідками.
  • Наприкінці ХVІ – на поч. ХVІІ ст. Україною прокотилась низка селянсько-козацьких повстань під проводом К.Косинського (1591 – 1593), С.Наливайка (1594–1596), Т.Федоровича (1630), І.Сулими (1635).
  • Кульмінаційною точкою боротьби українського народу за власне самовизначення стала національно-визвольна війна 1648 – 1657 рр. під проводом Б. Хмельницького, спрямована на створення незалежної української держави. Вона мала суперечливі наслідки:
  • відновлення на Лівобережній Україні під російським протекторатом української держави – Гетьманщини;
  • втрата єдності українських земель, оскільки Правобережна Україна до кінця ХVІІІ ст. залишалася під владою Речі Посполитої;
  • розпочався період, що увійшов в історію під назвою Руїна (60–70-ті рр. ХVІІ ст.), що негативно позначився на культурному житті української нації;
  • зазначені історичні події стали живильним середовище для появи і подальшого поступу барокової культури.

Ідейні та естетичні засади бароко. Своєрідність формування українського бароко.

  • Бароко (з італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі ХVІІ–ХVІІІ ст., що прийшов після кризи гуманістичного світобачення Відродження.
  • Ознаки бароко:
  • Ускладнена і вибаглива форма.
  • Пишне оздоблення.
  • Поєднанання теоцентризму (погляд на Бога як на вершину досконалості, серцевину буття) й антропоцентризму (людина – найдосконаліше Боже творіння).
  • Збереження античного ідеалу краси, поєднання його з християнським.
  • Релігійне забарвлення усіх сфер культури, як у добу Середньовіччя.
  • Посилення ролі держави і церкви.
  • Відтворення постійного руху: у пластичному мистецтві – це любов до складної кривої лінії; у літературі – це змалювання мандрівки, трагічного напруження, сміливих авантюр («Мандри Гулівера» Д.Свіфта, «Робінзон Крузо» Д.Дефо).
  • Головне завдання – зворушити людину, справити на неї сильне враження, через емоції вплинути на розум, свідомість. Звідси такі стильові якості бароко, як: контраст, алегоризм, гіперболізм, парадокс, гротеск, складна метафоризація.

Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті (1475—1564), скульптора, художника, архітектора, поета й інженера.

  • Засновником бароко в Італіі вважають Мікеланджело Буонаротті (1475—1564), скульптора, художника, архітектора, поета й інженера.
  • Чинники розквіту бароко в Україні
  • 1. Бароко виявилося найбільш суголосним емоційній, романтичній, схильній до зрівноваження різних начал української душі.
  • 2. Поява в Україні у вирі національно-визвольної боротьби досить сильної гетьманської держави, що всіляко сприяла розвиткові культури (особливо за часів І. Мазепи).
  • Українське бароко нерідко називають козацьким. Це образне визначення, але частина істини в ньому є, бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку, воно було основним замовником видатних творів архітектури і живопису. Козацтво не лише споживало цінності, а й було їх творцем (думи, пісні, танці, козацькі літописи, собори).
  • Естетичні особливості українського бароко:
  • контрастність
  • багатобарвність
  • мальовничість,
  • посилена декоративність,
  • динамізм
  • небачена раніше вигадливість форми.

Реформування церкви та освіти у др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст.

  • ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні позначені підйомом національного інтелекту, що був спричинений насамперед досягненнями в розвитку національної системи освіти.
  • Ланки національної системи освіти в ХVІІ – ХVІІІ ст.
  • Початкова
  • Середня
  • Вища
  • Братські, церковні, монастирські, січові школи (за свідченням чужоземних мандрівників, зокрема сирійця Павла Алепського, в Україні всі діти, навіть сироти, були писемними)
  • Народні училища, семінарії, колегіуми
  • Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія

  • Заснована 1632 р. як колегія митрополитом Петром Могилою шляхом об’єднання лаврської та братської шкіл.
  • Згідно з Гадяцьким трактатом (1658) колегії було надано статус вищої школи, тобто Академії. Києво-Могилянська академія стала першим у Східній Європі православним вищим навчальним закладом.
  • Царський указ 1701 р. підтвердив привілеї, статус і назву Київської академії. За гетьманування І.Мазепи для академії спорудили низку споруд. Кількість студентів досягла 2 тис. Тут навчалися переважно діти української шляхти, козацької старшини, духовенства, заможних міщан і козаків. Навчалися і студенти з різних православних країн – Росії, Білорусії, Сербії, Чорногорії, Болгарії, Греції, Молдови.
  • Повний курс тривав 12 років і поділявся на класи. У трьох молодших вивчали різні мови (латинську, старослов’янську, книжну українську, польську), основи арифметики, геометрії, нотного співу, катехізису. У двох середніх класах навчали складати вірші, ораторському мистецтву. Вища ланка складалась з двох класів: вивчення філософії (3 роки) та богослов’я (4 роки).
  • Навколо академії згуртувалися відомі науковці того часу
  • Інокентій Гізель
  • Іоникій Галятовський
  • Лазар Баранович
  • Антоній Радивиловський
  • Симеон Полоцький та ін.

Петро Могила

  • Петро Могила (1596—1647) — молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч, з 1627 р. архімандрит Києво-Печерського монастиря, з 1633 р. митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха. Значну частину свого життя присвятив розвиткові православного шкільництва та освіти в Україні.
  • У 1631 р. він відкрив Лаврську школу за зразком єзуїтської колегії. Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яка за рівнем викладання та глибиною наукових знань була близькою до західноєвропейських університетів. П.Могила заповів Колеґії великі кошти й найбільшу свою цінність – бібліотеку. Він залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського характеру. 

Інокентій Гізель — укр. освітній, церковний і суспільний діяч, учений-богослов, філософ, історик. Сучасники називали його українським Аристотелем. З 1646 р. ректор Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим висував тезу про незнищенність речовини, випередивши цим у нові часи Ломоносова. І.Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів.

  • Інокентій Гізель — укр. освітній, церковний і суспільний діяч, учений-богослов, філософ, історик. Сучасники називали його українським Аристотелем. З 1646 р. ректор Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим висував тезу про незнищенність речовини, випередивши цим у нові часи Ломоносова. І.Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів.
  • Іоаникій Галятовський – представник української плеяди науковців другої половини XVIIст., богослов, ректор Києво-Могилянської колегії, видатний промовець, автор збірок проповідей і оповідань «Ключ разуменія» (1659), «Наука, або способ зложення казання» (1659), «Небо новое» (1665), «Скарбниця потребная» (1676), які неодноразово перевидавалися.

Київська академія знаходилася на Подолі, на території Братського монастиря

Споруди Києво-Могилянської академії: Староакадемічний корпус, споруджений 1703 р. за сприяння І.Мазепи; Благовіщенська церква, збудована 1740 р. як церква для студентів; Бурса (1778-1816 р.р.) – старовинний гуртожиток для студентів

Києво-Могилянська академія сьогодні

  • Циркульний (Ковніровський) корпус Києво-Могилянської академії споруджено упродовж 1899 – 1904 років. У 1953 році споруда стала триповерховою і набула сучасного вигляду.
  • Новий академічний корпус (1822-25 рр.).

Феофан Прокопович

  • Ідеї Просвітництва розвиває такий філософ, як Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії. У своїх головних роботах «Правда волі монаршої», «Слово в неделю цветную о власти и чести царской» Прокопович виклав свою концепцію «просвіченого абсолютизму». Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх є по суті батьком для своїх підданих.

Григорій Сковорода

  • Григорій Сковорода (1722—1794) – видатний філософ, мислитель-гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х рр. вів життя мандрвного філософа. Започаткував новий науковий напрям – філософію серця, яка ґрунтовно розроблена у ХІХ ст. у працях П.Юркевича. Серце в розумінні Г.Сковороди означало душу людини, вищий розум, Бога.
  • Найвідомішою збіркою поезій Г.Сковороди є «Сад божественних пісень», у якій виявляються конкретні ознаки барокового стилю:
  • циклізація віршів – об’єднання їх у певні групи, сполучення якоюсь внутрішньою єдністю;
  • дух християнської релігійності;
  • багатство жанрово-тематичної палітри «Саду…»: зразки філософської, пейзажної, інтимної, релігійної лірики, сатири.

Українська література

  • Українська література ХVІІ – ХVІІІ ст. представлена творами різних видів і жанрів:
  • 1. Полемічна проза (трактати, діалоги, диспути, памфлети). Серед її творців були церковні діячі, письменники, вчені, зокрема Л.Баранович, І.Гізель, І.Галятовський та ін.
  • 2. Ораторсько-проповідницька проза (проповіді, за допомогою яких роз’яснювалася християнська догматика і мораль). Л.Баранович, Ф.Прокопович, С.Яворський та ін. виступали з проповідями, у яких високо оцінювали доброчинні діяння людей і викривали людські пороки.
  • 3. Історико-мемуарна проза (козацькі літописи – «Літопис Самовидця», «Літопис Григорія Граб’янки», «Літопис Самійла Величка», а також «Історія Русів»).
  • 4. Поезія (поширені були такі форми віршів: акровірші, «раки», «луни», граматичні вірші, фігурні вірші – у формі піраміди, сокири, чаші, серця, геометричного візерунку тощо. Найвідоміші поети – І.Величковський, Л.Баранович, Г.Сковорода.
  • 5. Драма (шкільні драми, діалоги, декламації). Їх авторами були викладачі Києво-Могилянської академії, духовенство: Г.Кониський «Воскресіння мертвих», Ф.Прокопович «Володимир» та ін. До шкільних драм додавалися інтермедії та інтерлюдії, найвідоміші з яких інтермедії Я.Гаватовича, Г.Кониського. Саме інтермедії започаткували український театр.

Розвиткові українського театру сприяв пересувний ляльковий театр-вертеп, що поєднував у собі релігійну драму, світську гру та елементи усної народної творчості. Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію.

  • Розвиткові українського театру сприяв пересувний ляльковий театр-вертеп, що поєднував у собі релігійну драму, світську гру та елементи усної народної творчості. Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію.
  • З 30-х рр. ХVІІІ ст. на Україні з’являються колективи професійного характеру. Зокрема, у м. Глухові діяв придворний театр гетьмана Кирила Розумовського. Першим постійним театром був Харківський, заснований 1798 р.
  • Вірш-рак
  • Мене ради на радость богом міру данна
  • Анна во дар бо имя ми обрадованна,
  • Анна дар и мні сін мира данна,
  • Анна ми мати и та ми манна,
  • Анна пита мя я мати панна.
  • Іван Величковський (1650—1701) – український священик, письменник, перекладач, поет, найвідоміший майстер усіх можливих різновидів курйозних віршів, автор двох збірок «Млеко» (1691) та «Зеґар з полузеґарком», де є зразки усіх різновидів курйозної поезії.
  • Граматичний вірш
  • - Что плачеш, Адаме: земного ли края?
  • - Рая.
  • - Чему в онь не внійдеши, боиш ли ся браны?
  • - Раны.
  • Не можеши ли внійти внутр єго побєдно?
  • Бєдно.
  • Іли возбранен тебє вход єст херувіми?
  • Іми.
  • Откуду дєєт ти ся сицевая досада?
  • - С сада.
  • - Кто ти в садє снєдь смертну подаде от древа?
  • - Єва.
  • -То стєши слезами не без вины поле?
  • - Оле.

Фігурний вірш Степана Беринди “Великодній дар отцю Єлісею Плетенецькому”

Симеон Полоцький

  • Симеон Полоцький – богослов, письменник, поет, драматург, білорус за походженням. Навчався в Києво-Могилянській академії, 1656 р. переїхав до Москви
  • Фігурний вірш С.Полоцького «От избитка сердца уста глаголять»

Лазар Баранович

  • Лазар Баранович (1616 — †1693) — український церковний, політичний та літературний діяч другої половини ХVII ст., ректор Києво-Могилянської академії, книговидавець, автор понад 1500 поет. творівОдним із його учнів був майбутній гетьман І.Мазепа.
  • Автор кількох богословських трактатів, книг поезій, проповідей:
  • «Меч духовний» (1666, 1668);
  • «Труби словес проповідних» (1674, 1679);
  • «Лютня Аполлонова» (1671) – збірка поезій польською мовою.

Барокова архітектура та образотворче мистецтво у др. пол.XVII-XVIII ст.

  • Найбільш яскраво і самобутньо українське бароко проявилося в архітектурі.
  • Українське (козацьке) бароко відзначалося «вертикалізмом», динамізмом, підкресленою ошатністю, криволінійним декором, яскравими розписами, а також високою професійною майстерністю. Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.
  • Найвідоміші в Україні архітектори стилю бароко:
  • Йоган Готфрід Шедель (брама Заборовського в огорожі Софійського собору (1746), Велика дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731 – 1744)
  • Бартоломео Растреллі (Андріївська церква у Києві (1746 – 1753), Маріїнський палац (1752 – 1755)
  • Степан Ковнір (дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, церкви Антонія і Феодосія у Василькові),
  • Іван Григорович-Барський (церква Миколи Набережного на Подолі у Києві, ротонда з павільйоном-фонтаном «Феліціан» ).

Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.

  • Назва «козацьке бароко» покликана підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту.
  • Однією із перших споруд у стилі козацького бароко була Миколаївська церква у Ніжині (1668–1669), центрі одного з козацьких полків.
  • Це споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 м, зі щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів.
  • Храм побудований приблизно в 1650-1660 рр. козаками Ніжинського полку за гроші братів Золотаренків.
  • Як свідчить «Літопис Самовидця» від 18 червня 1663 року, саме Миколаївський собор став центром драматичних подій, пов'язаних із «Чорною радою».

Риси українського бароко своєрідно проявилися також у цивільному будівництві (житловий будинок чернігівського козацького полковника Якова Лизогуба (90-ті рр. ХVІІ ст.).

  • Риси українського бароко своєрідно проявилися також у цивільному будівництві (житловий будинок чернігівського козацького полковника Якова Лизогуба (90-ті рр. ХVІІ ст.).

Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був Іван Мазепа (1639–1709) – український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України  (1687–1704). Зробив великий внесок в економічно-культурний розвиток Лівобережжя.

  • Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був Іван Мазепа (1639–1709) – український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України  (1687–1704). Зробив великий внесок в економічно-культурний розвиток Лівобережжя.
  • В архітектурі навіть сформувалося мазепинське бароко – новий тип церкви, архітектура якої виражає ідею української державності. Притаманні йому риси: монументальність, велич і сила; це вже не народно-козачий, а гетьманський храм, пронизаний пафосом утвердження сильної влади. Заходами Мазепи було закінчено будівництво Спаської церкви Мгарського монастиря біля Лубен, у Києві збудовано Богоявленську церкву, церкву Всіх Святих Києво-Печерської Лаври, Миколаївський та Вознесенський собори у Переяславі.

Мазепинське бароко

  • У бароковому стилі оформлено Софіївський собор, Успенську церкву Києво-Печерської Лаври, Михайлівську церкву Видубицького монастиря.
  • Спаська церква Мгарського монастиря у Лубнах
  • Богоявленська церква в Острозі
  • Церква Всіх Святих Києво-Печерської Лаври
  • Вознесенський собор у Переяславі
  • Другий етап розвитку архітектури у стилі українського бароко характеризується посиленням експресії, мальовничості, декоративності. У цей час активно застосовувались розписи, ліпка і колір.
  • Одним із найхарактерніших творів цього періоду є брама Заборовського в огорожі Софійського собору (1746), збудована архітектором Йоганом Готфрідом Шеделем. Це західний парадний в'їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору в Києві.
  • За його проектами споруджено Велику дзвіницю Києво-Печерської Лаври (1731 – 1744), яку народ назвав «Шеделеве диво», висота її – 96,5 м. Це була найвища споруду в межах Російської імперії.

З другої половини ХVІІІ ст. починається третій, завершальний етап розвитку стилю українського бароко. Мистецька довершеність, елегантність, легкість притаманні таким видатним спорудам у стилі бароко цього періоду як Андріївська церква у Києві (1746 – 1753), Маріїнський палац (1752 – 1755), Собор Святого Юра у Львові (1744 – 1770). Серед українських архітекторів Гетьманщини у стилі бароко працювали Степан Ковнір (дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, церкви Антонія і Феодосія у Василькові) та Іван Григорович-Барський (церква Миколи Набережного на Подолі у Києві, ротонда з павільйоном-фонтаном «Феліціан» ).

Андріївська церква у Києві (1746 – 1753)

Собор Святого Юра у Львові (1744 – 1770)

Маріїнський палац (1752 – 1755)

Маріїнський палац

Найвідомішою пам’яткою монументального живопису того часу є настінні розписи Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври. Церква була побудована в 1106—1108 рр., а реконструйована в стилі бароко. В 1730—1740-х роках художники з Художньої Іконописної школи Монастиря розписали церкву іконами.

  • Найвизначніші здобутки барокового живопису пов’язані з жовківським художнім осередком (від назви м. Жовква на Львівщині). Тут згуртувалася плеяда видатних майстрів з європейською славою, зокрема Юрій Шимонович, Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петранович.
  • Юрій Шимонович працював придворним малярем короля Яна III Собєського, виконував його замовлення на роботи в замках Жовкви і Вілянова. На слайді подано його роботи “Мадонна з немовлям”, “Алегорія Весни”
  • Бароко яскраво відбилося у різьбленні дерев'яних іконостасів середини XVIII ст., які являли собою величні декоративні композиції, що ніби золототканими завісами закривали вівтар (іконостас Покровської церкви в селі Великі Сорочинці Полтавської обл., 1732, та ін.)
  • У цей час набуває розвитку український портретний живопис, особливо популярний у середовищі шляхти і козацької старшини. Поширений був міщанський і старшинський портрети. Останній відрізнявся пишністю одягу, орнаментальністю, вживанням епітафій, афоризмів.
  • З кінця ХVІІ ст. систематично поповнюється портретна галерея церковних ієрархів: портрети П. Могили, М. Смотрицького, І. Гізеля та ін.
  • У Літописі Самійла Величка подано 10 портретів гетьманів Війська Запорізького: Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Брюховецькоо, П.Тетері, П.Дорошенка, Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи, М.Ханенка.
  • Б. Хмельницький
  • І. Скоропадський
  • Д. Многогрішний
  • І. Мазепа
  • І. Брюховецький
  • І. Виговський

Дякую за увагу


Каталог: bitstream -> NAU -> 19381
NAU -> В., Ільїна Т. В. Педагогічна психологія
NAU -> Бурлакова І. В. Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інтелектуалізм у контексті “неокласичного” дискурсу творчості Віктора Петрова-Домонтовича
NAU -> Лекція Українська культура на шляху національного відродження
NAU -> Лекція Українська культура у міжвоєнний період, роки Другої світової та Великої вітчизняної воєн (1920-1945)
NAU -> Реферат: дидактичні аспекти організації ефективної самостійної навчальної роботи студентів анотація
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Принципи розроблення теорії та методики психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів о. М. Котикова
NAU -> Особливості підготовки філолога у педагогічних внз україни на основі навчального плану Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського з точки зору компетентнісного підходу. Заслужена А. А


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал