Лекція на тему: 1 Глобальні проблеми екології



Скачати 31,13 Kb.
Дата конвертації03.03.2017
Розмір31,13 Kb.
ТипЛекція
  • Автор:
  • д.м.н., професор
  • Кондратюк В.А.
  • Лекція на тему:
  • 1
  • Глобальні проблеми екології.
  • Характеристика середовища проживання людини.
  • ВСТУП
  • ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЇ
  • Екологія наука про закономірності взаємозв’язків і взаємодії організмів і їхніх систем з середовищем проживання й функціонуванням природних і антропогенних екологічних систем та біосфери в цілому. Термін «екологія» і визначення до нього були введені в наукову літературу німецьким вченим Е. Геккелем в 1866 р.
  • Екологія - спочатку була вченням про взаємовідносини організму й середовища, тепер вона трансформувалась у науку про структуру природи. Екологія є основою поведінки індустріального суспільства в природі.
  • ЕКОЛОГІЯ
  • У традиційному розумінні – це розкриття сутності взаємозв’язків рослин, тварин, мікроорганізмів та їх угруповань між собою й усією сукупністю факторів навколишнього середовища.
  • Метою сучасної екології є теоретичне обґрунтування основних шляхів і раціональних методів управління природними і штучними екосистемами для досягнення максимальної їх продуктивності, прогнозування й усунення негативних антропогенних змін, охорони та оптимізації навколишнього середовища, раціонального використання і збагачення природних ресурсів біосфери.
  • Найголовніші завдання екології такі:
  • 1)вивчення механізмів формування і збереження середовища;
  • 2)організація моніторингу (безперервного стеження) за динамікою структури й роботи складових блоків біосфери як основи оцінки наслідків антропогенних впливів на неї, а також визначення темпів і напрямів її еволюції ;
  • 3)здійснення аналізу сучасних форм взаємовідносин між суспільством і природою;
  • 4)визначення критичних рівнів параметрів навколишнього середовища і критичних параметрів збурюючих впливів на біосферу на сучасному етапі її еволюційного стану ;
  • 5)моделювання та прогнозування природних екологічних процесів в окремих екосистемах і в біосфері в цілому, таких же процесів, які проходять в згаданих системах під впливом стихійного або планомірного антропогенного впливу ;
  • 6)визначення критичних значень параметрів навколишнього середовища і людської цивілізації майбутнього, тобто на інтелектуальному етапі розвитку біосфери ;
  • 7)обґрунтування методів управління екологічними і соціальними процесами на планеті й способів оптимізації як структурно-функціональної організації біосфери, так і взаємовідносин між суспільством і природою.
  • Для вирішення цих проблем необхідні:
  • 1. Наукові кадри.
  • 2. Добра екологічна обізнаність.
  • 3. Потужне технічне оснащення.
  • 4. Високе відчуття обов’язку і відповідальності.
  • СТРУКТУРА ЕКОЛОГIЇ
  • «Загальна» екологія являє собою систему наукових дисциплін і поділяється на аутекологію і синекологію.
  • Аутекологія досліджує відносини і взаємодію із середовищем проживання особи якого-небудь роду, її популяції й навіть виду.
  • Синекологія вивчає стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угрупування організмів, а також між ними і угрупуваннями.
  • Базується екологія на даних природних, суспільних і технічних наук. Теоретичною основою її служить вчення про взаємозв’язок і взаємообумовленість в природі.
  • Екологія як інтегративна наука об’єднує цілий ряд наукових напрямів, які зображені на схемі
  • Глобальні проблеми екології – це проблеми, які торкаються життєвих інтересів усього людства й вимагають для свого вирішення колективних зусиль різних держав, всього світового співтовариства.
  • ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
  • ЕКОЛОГІЇ
  • Вони характеризуються різними рівнями: глобальним (напр., зміни в озоновому шарі);
  • міжрегіональним та регіональним (напр., забруднення Світового океану, атмосфери);
  • національним (у межах однієї країни) .
  • Ум. од.
  • Cучасний світ
  • У світі сьогодні 1,5–2 млрд голодних. Щорічно помирає 60 млн чоловік, із них 20 млн від голоду. Наявні запаси орисних копалин будуть використані приблизно за 50 років, джерела нафти – за 30 років. Відбудеться забруднення повітря, води й ґрунту, як результат “брудної” фази промислової революції.
  • Сучасна екологія охоплює широке коло теоретичних і практичних проблем:
  • 1) вивчає різні рівні біологічної організації – від окремих організмів через популяції й угруповання до екосистем, принципи й закономірності їх структури, функціонування, розвитку, регуляції й адаптації;
  • 2) досліджує сутність процесів обміну і перетворення речовин та енергії в природі;
  • веде пошуки природних законів організації життя на нашій планеті;
  • досліджує сучасний стан і прогнозування змін у біосфері та її окремих компонентах, які виникають внаслідок зростаючої діяльності людини або під впливом стихійних сил;
  • вивчає шляхи оптимізації відносин людини, суспільства і природи.
  • Термін «екологія людини» уперше почав використовуватись в 1921 р. американськими вченими Борджесом і Парком. Екологією людини спочатку вважали розділ медицини, який вивчає вплив середовища на людину не тільки в рамках медичних досліджень, він частково вивчався в соціології, техніці, архітектурі, економіці праві та ін.. Особливо це стосується загальної гігієни та профільних гігієнічних дисциплін.

екологія людини (антропоекологія),

  • вивчає місце людини в екосистемі, взаємовплив людини й екосистем, які виникають внаслідок цього впливу, а також в об’єднанні зусиль багатьох дисциплін та наукових напрямів.

Предмет екології людини

  • Предметом екології людини є вивчення біотичної взаємодії людини на організмовому та популяційному рівні з навколишнім середовищем із метою забезпечення високого рівня здоров’я населення.
  • Об’єктом вивчення екології людини вважають систему «людина – навколишнє середовище», в якій людина виступає як на організмовому, так і на популяційному рівнях, а поняття «навколишнє середовище» охвачує природне, техногенне і соціокультурне середовище.

Головним завданням екології людини є

  • прогнозування можливих змін у рівня здоров’я людини (популяції) під впливом навколишнього середовища і в розробці науково-обгрунтованих нормативів корекції у відповідних компонентах систем життєзабезпечення із врахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічного напруження.

Навколишнє природне середовище – сукупність природних та змінених природних умов проживання людини і виробничої діяльності суспільства.

Фактор навколишнього середовища

  • –будь-який фізичний, хімічний, біологічний чи психоемоційний компонент навколишнього середовища, природного чи антропогенного походження, здатний впливати на здоров’я людини як безпосередній чинник.
  • будь-який фізичний, хімічний, біологічний чи психоемоційний компонент середовища проживання людини, в тому числі природного, виробничого, побутового та іншого, здатний за певних умов прямо чи опосередковано шкідливо впливати на здоров'я людини;
  • фактор риску, тобто будь-який зовнішній чи внутрішній вплив на організм людини, що з достатньо високою вірогідністю може підвищити ймовірність захворювання або подальшого його розвитку, не будучи безпосереднім чинником.

Фактори середовища

  • Фактори суспільного середовища – це соціальні (включаючи політичні), економічні та культурні фактори: демографія, економіка, освіта, суспільний устрій, культура, професійні та побутові стреси, тип медичної допомоги, відпочинку, спосіб життя тощо.
  • Фактори фізичного та суспільного середовища крім прямого впливу на здоров’я людини можуть спричиняти істотні екологічні, економічні та естетичні наслідки.

ВИДИ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА ОРГАНIЗМ

  • Деякі фактори впливають постійно, інші – періодично, але практично ніколи ні один із них не діє ізольовано.
  • Розрізняють різні види їхнього впливу.
  • Комбінована дія – це сумарний вплив декількох факторів однієї природи, наприклад, декількох хімічних сполук або декількох фізичних факторів.
  • Поєднана дія – це сумарний вплив одночасно двох або більше факторів різної природи, наприклад, хімічних та фізичних факторів.
  • Комплексна дія – це така дія, при якій одна і та ж речовина надходить в організм людини з різних середовищ біосфери; або це одночасна дія хімічної речовини, яка надходить в організм кількома шляхами (перорально, респіраторно, через шкіру).

Спільна дія факторів на організм (комбінована, поєднана)

  • Проста сумація їх впливу (адитивна дія);
  • підсилення впливу, який перевищує суму впливу діючих факторів (синергічна дія);
  • ослаблення впливу одного фактора іншим (антагоністична дія).
  • Деякі хімічні речовини можуть посилювати перебіг захворювання або змінювати імунобіологічну резистентність організму (паратоксична дія)
  • Спричиняют розвиток патологічних процесів після того, як уже закінчилося отруєння (метатоксична дія).

Природні, або есенціальні фактори

  • складають природний фон біосфери, який забезпечує відносну постійність її складу і кругообігу речовин у природі і є основою функціонування живої матерії.
  • більшсть антропогенних, або неесенціальних факторів факторів, (в залежності від величини їх впливу на організм людини) є небажані або небезпечні. Відмінність реакції організму на вплив їх можна прослідкувати з допомогою аналізу залежності «доза-ефект» на прикладі металів, відображає характер впливу антропогенних факторів і природних факторів.

зона оптимуму

  • Основною відмінністю між реакціями організму на вплив природних факторів є наявність зони оптимуму (0,1–1,0) у межах якої зміни в організмі не виходять за межі фізіологічних коливань функцій і характеризуються як нормальні.
  • Зменшення дози впливу (0,1–0,01) або її збільшення (1,0–10,0) викликає несприятливі зміни, які при достатній тривалості впливу, можуть перейти в патологічні.

Реакції-відповіді організму на вплив факторів навколишнього середовища залежать

  • від патогенності,
  • зміни інтенсивності або потужності,
  • швидкості наростання цієї потужності,
  • тривалості впливу, резистентності організму, яка, у свою чергу, залежить від спадковості, віку, статі, фізіологічного стану та ін.
  • Виникнення всіх можливих реакцій організму в залежності від дози і диференціюють їх таким чином:
  • 1) смертність;
  • 2) захворюваність;
  • 3) фізіологічні й біохімічні ознаки хвороби;
  • 4) зміни в організмі невідомої етіології;
  • 5) нагромадження забруднюючої речовини в органах і тканинах.

в адаптаційному синдромі виділяються три фази:

  • Перша – фаза тривоги («аварійна фаза»
  • за З. І. Барбашовою) – містить у собі заклик до мобілізації захисних сил організму у відповідь на зовнішній вплив.
  • Друга фаза – фаза резистентності (або «стабільності функцій» за Н. А. Агаджаняном) – характеризується досягненням певної динамічної стійкості у співвідношенні організм-навколишнє середовище і стабілізації основних функціональних систем. У цій фазі відмічається підвищення стійкості не тільки до діючого фактора, але і до інших несприятливих впливів (так звана перехресна резистентність). Саме ця обставина дає можливість використовувати різноманітні методи і прийоми для підвищення резервних можливостей організму.
  • Третя фаза – фаза виснаження; наявність її необов’язкова і виникає вона тоді, коли організм не в стані повністю компенсувати порушення, які виникли при тривалому впливі екстремального фактора.

Як реакції пристосування в людини відбуваються ритмічні зміни біологічних процесів, так звані біоритми:: циркадні (добові), циркасептанні (місячні) і цирканні (річні, сезонні).

Офіційне визначення здоров’я Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ)

  • яке міститься у преамбулі її Статуту: «Здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів».

В екології людини використовуються такі визначення здоров’я

  • здоров’я індивіда – це динамічний стан (процес) збереження й розвитку його психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості активного життя i максимальному збереженнi функцiональних резервiв;
  • здоров’я популяції – процес соціально–історичного розвитку біологічної і психосоціальної життєздатності населення, яке проживає на певній території, в ряді поколінь, підвищення його працездатності й продуктивності колективної праці, росту екологічного домінування, удосконалення виду Homo sapiens.

Показники груп «популяційного здоров’я» здоров’я населення за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я

  • медичні (захворюваність, смертність загальна й дитяча, фізичний розвиток, інвалідність);
  • соціального благополуччя (демографічна ситуація, санітарно-гігієнічні показники навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги, соціально-гігієнічні показники);
  • психічного благополуччя (захворюваність психічними хворобами, частота невротичних станів і психопатій, психологічний клімат).

Критерії, що формують здоров”я

  • а) процент валового національного продукту, які виділяються на потреби охорони здоров’я;
  • б) доступність первинної медико-санітарної допомоги;
  • в) охоплення населення безпечним водопостачанням;
  • г) процент осіб, імунізованих проти шести особливо поширених серед населення країн, що розвиваються, інфекційних захворювань (дифтерії, коклюшу, стовбняка, кору, поліомієліту й туберкульозу);
  • д) ступінь обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та при пологах;
  • е) процент дітей, які народились з низькою масою тіла (менше 2500 г);
  • ж) середня тривалість прийдешнього життя;
  • з) рівень грамотності серед населення.

Фактори довкілля, що впливають на здоров”я

  • Штучне міське глибоко деградоване середовище,
  • фактори якого можуть спричиняти комплексний вплив на здоров’я населення: забрудненість атмосфери, гідросфери, літосфери;
  • комплексний вплив деградованого міського середовища - вуличний транспортний шум, міський травматизм, забруднення повітря транспортом,
  • інші стрес-фактори (прискорений ритм життя, скупченість населення, незадовільні житлові умови, соціальні умови тощо).

Здійснення своєї мети гігієна досягає через природні і соціальні чинники. Для цього гігієнічна наука ставить перед собою і вирішує ряд завдань:

  • Здійснення своєї мети гігієна досягає через природні і соціальні чинники. Для цього гігієнічна наука ставить перед собою і вирішує ряд завдань:
  • 1. Вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини (на її здоров’я).
  • 2. Вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку як для здоров’я населення, так і для об’єктів навколишнього середовища.
  • 3. Наукове обгрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища, на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини.
  • 4. Впровадження гігієнічних нормативів і рекомендацій у практику, перевірці їх ефективності і подальшому вдосконаленні.
  • 5. Науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.
  • Дякую
  • за увагу!

Каталог: data -> kafedra -> theacher -> zahhih -> kondratuk -> українська -> лекції -> основи%20екології
лекції -> Перспективи розвитку профілактичного напряму медицини
лекції -> Гігієна води та водопостачання. Санітарні вимоги до води, що використовується в парфумерно- косметичній галузі та фармації лектор – проф. В. А. Кондратюк
zahhih -> Основи особистої гігієни персоналу парфумерно-косметичних закладів. Промислова санітарія. Доц. Крицька Г. А. План
лекції -> Гігієнічні вимоги і методи оцінки освітлення та вентиляції виробничих приміщень. Види освітленості
основи%20екології -> Тема: Біосфера. Походження та еволюція. Екологічні системи: структура. Класифікація, функціонування. Структура соціоекосистеми


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал