дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури,
реалізацію прав українського народу на власну державність.
ЗАРОДЖЕННЯ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ
У 1960—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких називали дисидентами , які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що було зроблено Хрущовим.
ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ ПЛИНУВ У СРСР ТРЬОМА ПОТОКАМИ:
московський правозахисний, або демократичний, рух, що складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров;
релігійний активізм;
на Україні, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.
ФОРМУВАННЯ ДИСИДЕНСТВА
Вплив на формування інакодумства справляли зовнішні фактори:
Антикомуністичні виступи у країнах «соціалістичного табору», зокрема 1956 р. в Угорщині, потім Польщі, НДР, Чехословаччині;
розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Україні з 1963 року «Загальною декларацією прав людини» (СРСР не голосував за неї).
ШЕСТИДЕСЯТНИКИ — НОВА ГЕНЕРАЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ
ввійшли в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицькогототалітаризмута хрущовської «відлиги» ;
творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).;
у політиці 1960 — 1970-х років ХХ століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти).
сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими.
2. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця ХІХ — початку ХХ ст.
3. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність:
організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури,
відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.
ПЕРШІ РЕЧНИКИ ШЕСТИДЕСЯТНИКІВ
Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко.
ЛІНА КОСТЕНКО – ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК РУХУ ШЕСТИДЕСЯТНИКІВ
Характеризуючи найяскравіших представників літератури того часу Є.Сверстюк писав, що незважаючи на спільні риси, кожен з них відрізнявся своєю творчою індивідуальністю: "Ліна Костенко зрідка виступала зі своїми віршами, але то були вірші такої сили звучання, наче вся радянська поезія для неї неістотна."
Я, що прийшла у світ не для корид, Що не люблю юрби та телекамер, О, як мені уникся і набрид Щоденний спорт - боротися з биками. Я обираю пурпуровий плащ, Бики вже люттю наливають очі. Я йду на них, душе моя не плач, Ці види спорту вже тепер жіночі!
поступила в Київський педагогічний інститут ім. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Мос-ковський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила 1956 р.;
1957 рік вийшла перша книжка поезій "Проміння землі“;
1958 р. - була опублікована друга збірка "Вітрила" , згодом — збірка "Мандрівки серця" ;
1961 р. 1962 р. збірка "Зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила.
Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 1950—1960-х років. Період «шестидесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити нове, атипове, авангардне, але безжалісне та максимально критичне по відношенню до влади і тодішнього режиму.
З 1962 р. поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 р. Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики.
Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані й "Берестечко", і "Маруся Чурай", і вірші, що склали книжки "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність".
ПОЕТЕСА – ШЕСТИДЕСЯТНИЦЯ
Уже в ранніх віршах Ліни Костенко владарювали глибокі філософські підтексти, що й досі змушують замислитись над не сказаним безпосередньо, але легко вгадуваним.
Дебютувавши трохи раніше за «шістдесятників», вона стала їхньою «предтечею», однією з тих, хто повертав поетичному слову естетичну повноцінність, хто рішуче ламав звичні художні критерії
ГРОМАДСЬКА ТА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЕТЕСИ
У 1963 р. разом із А. Добровольським Ліна Костенко створила сценарій фільму "Перевірте свої годинники".
У 1965 р., коли почались арешти української інтелігенції, Ліна Костенко підписувала листи протесту, а коли у Львові судили В'ячеслава Чорновола та його друзів, вона була на процесі.
1969 р. Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку "Поезії", до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у "самвидаві" через заборону комуністичною цензурою.
Ще одна збірка "Княжа гора" була розсипана у 1972 р., що не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими.
ВИЗНАННЯ ПОЕТЕСИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
За роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" поетеса отримала Державну премію України імені Т.Г. Шевченка.
За книжку "Інкрустації", видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.
1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира.
2000 р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги.
Під час Помаранчевої Революції поетеса була довіреною особою лідера опозиції Віктора Ющенка.
ВИЗНАННЯ ПОЕТЕСИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
Почесний доктор Чернівецького національного університету ;
Почесна відзнака Президента України (1992);
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року;
Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»