Медико-біологічні основи паразитизму. Найпростіші паразити людини Лектор: к м. н., доцент Бігуняк Тетяна Володимирівна



Скачати 50,71 Kb.
Дата конвертації04.12.2016
Розмір50,71 Kb.
  • Тема: Медико-біологічні основи паразитизму. Найпростіші – паразити людини
  • Лектор: к.м.н., доцент Бігуняк Тетяна Володимирівна
  • Мета лекції:
  • вивчити біологічні основи паразитизму, загальну характеристику найпростіших, морфологічні особливості, життєві цикли, патогенну дію, методи діагностики та профілактики протозойних захворювань людини
  • Актуальність теми:
  • Біля 300 мільйонів людей у світі хворіє малярією та біля 2 мільйонів помирає від малярії щорічно. В Україні встановлюють понад 100 випадків завозної малярії на рік.
  • Від вісцерального лейшманіозу помирає 20-30% хворих дітей. Африканським трипаносомозом хворіє 16-18 млн. людей у світі.
  • Уроджений токсоплазмоз реєструється у 40% грудних дітей, матері яких заразилися ним під час вагітності ( 1 - 13 випадків на 1000 новонароджених).
  • 5 - 35 % всіх діарей у світі викликаються кишковими найпростішими. Щорічно в Україні виявляють до 45 тис. хворих на лямбліоз.
  • Trichomonas vaginalіs є причиною запальних захворювань сечостатевих шляхів жінок та чоловіків.
  • Основні питання лекції:
  • Паразитологія як наука
  • 2. Загальна характеристика та класифікація найпростіших
  • 3. Паразити людини класу Lobozea
  • 4. Паразити людини класу Sporozoa
  • 5. Паразити людини класу Zoomastigophorea
  • 6. Паразити людини класу Rimostomatea

Паразитизм форма антагоністичного співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення і як місце проживання та завдає йому шкоди, але не настільки значної, щоб викликати його загибель.

  • Паразитизм форма антагоністичного співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення і як місце проживання та завдає йому шкоди, але не настільки значної, щоб викликати його загибель.
  • Явище паразитизму поширене в природі. Паразитичними формами є всі віруси, багато бактерій, грибів, деякі рослини.

Паразитологія (гр. parasitos – дармоїд, паразит, logos – вчення, наука) – наука про паразитів і захворювання, які вони викликають

  • Паразитологія (гр. parasitos – дармоїд, паразит, logos – вчення, наука) – наука про паразитів і захворювання, які вони викликають
  • Вивчає явище паразитизму, біологію та екологію паразитів, заходи боротьби з ними, взаємовідношення в системі паразит–хазяїн, досліджує поширення, діагностику, лікування і профілактику паразитарних (інвазійних) захворювань.
  • Медична паразитологія розробляє методи діагностики, лікування і профілактики паразитарних захворювань людини.
  • Розділи:
  • 1)  медична протозоологія вивчає паразитів людини з підцарства Найпростіші і захворювання, які вони спричиняють (протозойні захворювання);
  • 2) медична гельмінтологія вивчає паразитичні черви (гельмінти) людини і захворювання, які вони спричиняють (гельмінтози);
  • 3) медична арахноентоентомологія вивчає представників типу Членистоногі, які мають медичне значення, як збудники, переносники, природні резервуари захворювань людини, отруйні тварини.
  • Класифікація паразитів
  • Облігатні паразити повязані з хазяїном на всьому протязі життя. Паразитичний спосіб для них зумовлений еволюційно і є видовою ознакою (Аскарида людська).
  • Факультативні паразити ведуть вільний спосіб життя, але, випадково потрапивши в організм хазяїна, на деякий час зберігають життєздатність, порушуючи його нормальну життєдіяльність (личинки кімнатної мухи в кишечнику людини).
  • Тимчасові паразити тільки частину свого життя знаходяться в безпосередньому контакті з хазяїном, як правило, на час живлення (комарі, блохи).
  • Постійні паразити, як правило, не покидають хазяїна весь життєвий цикл (головна воша).
  • Класифікація паразитів
  • Ектопаразити (зовнішні) живуть на покривах тіла хазяїна (шкіра, волосся).
  • Ендопаразити (внутрішні) паразитують у внутрішніх органах, тканинах, клітинах, порожнинах тіла хазяїна.
  • Моноксенні паразити – певний вид паразита пристосований до життя в організмі лише певного виду хазяїна (аскарида людська – паразит лише людини).
  • Гетероксенні паразити –мають два і більше видів хазяїв (токсоплазма, трихінела).
  • Класифікація хазяїв
  • Остаточний (кінцевий, дефінітивний) хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в статевозрілій формі та розмножується статевим шляхом.
  • Проміжний хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в личинковій стадії або розмножується безстатевим шляхом.
  • Резервуарний хазяїн – організм, в якому паразит зберігає життєздатність, нагромаджується, але не розвивається.

Механізм передачі збудника – це спосіб, за допомогою якого збудник переміщується від зараженого до сприйнятливого організму. Основні механізми передачі: 1) фекально-оральний (якщо фактор зараження їжа – аліментарний); 2) трансмісійний (гемотрансфузії, укуси членистоногих); 3) контактний (побутовий контакт, статевий); 4) трансплацентарний (через плаценту)

  • Класифікація найпростіших – паразитів людини
  • Імперія (надцарство) Евкаріоти
  • Царство Тварини Animalia
  • Підцарство Найпростіші Protozoa
  • Тип 1. Саркомастигофора Sarcomastigophora
  • Клас Lobozea Види: Entamoeba histolytica, E. coli, E. gingivalis.
  • Клас Тваринні джгутикові Zoomastigophorea
  • Види: Trypanosoma brucei gambriense, T. b. rhodesiense, T. cruzi, Leishmania donovani, L. tropica, Lamblia intestinalis, Trichomonas vaginalis, T. hominis, T. tenax
  • Тип 2. Apicomplexa
  • Клас Sporozoa
  • Види: Plasmodium vivax, P. malariae, P. falciparum, P. ovale, Toxoplasma gondii
  • Тип 3. Війконосні Ciliophora.
  • Клас Rimostomatea. Вид Balantidium coli
  • Характеристика найпростіших
  • Відомо понад 15000 видів найпростіших, більшість з яких – вільноживучі форми.
  • 2) Найпростіші – це одноклітинні тварини.
  • 3) Розміри найпростіших від 1 мкм до 150 мкм.
  • 4) Протоплазма містить цитоплазму та ядро.
  • 5) Цитоплазма диференційована на ектоплазму (зовнішній шар) та ендоплазму (внутрішній шар).
  • 6) Функції ектоплазми: захист, рух (органели рухупсевдоподії, війки та джгутики), поглинання їжі, видільна та дихальна.
  • 7) Ендоплазма містить органели загального призначення, скоротливі та травні вакуолі.
  • 8) Типи розмноження: безстатеве та статеве.
  • 9) Живлення гетеротрофне, шляхом фаго- та піноцитозу.
  • 10) Стадії життєвого циклу: трофозоїт (вегетативна форма), мерозоїт, гаметоцити, гамети, цисти.
  • Клас Lobozea:
  • 1) Рух відбувається за допомогою псевдоподій.
  • 2) Розмноження нестатеве шляхом поділу навпіл.
  • 3) Утворення цисти є однією із стадій життєвого циклу.
  • 4) Патогенним видом для людини є Entamoeba histolytica, коменсалами є види E. gingivalis, E. coli.
  • Паразит: Entamoeba histolytica
  • Захворювання: амебіаз або амебна дизентерія
  • Географічне поширення: повсюдне, частіше в країнах із жарким кліматом

Морфологія: велика вегетативна форма forma magna (30-40 мкм); мала вегетативна форма forma minuta (20-25 мкм); циста (8-15 мкм)

  • трофозоїт
  • (вегетативна форма)
  • циста

   Життєвий цикл Entamoeba histolytica

  • Шлях зараження: фекально-оральний
  • Інвазійна стадія: циста
  • Джерело інвазії: людина, яка виділяє цисти
  • Локалізація: товстий кишечник
  •           Амебіаз
  • Патогенез:
  • Кишковий амебіаз: утворення виразок у стінці кишечника, діарея, фекалії містять кров і слиз (випорожнення подібні до “малинового желе”); можлива безсимптомна інвазія;
  • позакишковий амебіаз: абсцеси печінки, легень, мозку, шкіри.
  • Лабораторна діагностика: Виявлення у свіжих фекаліях під мікроскопом forma magna та цист.

Амебіаз. Множинні кровоточиві виразки у стінці товстого кишечника

Трофозоїти Entamoeba histolytica в біопсійному матеріалі з товстого кишечника

Абсцеси печінки при амебіазі

  •                    Профілактика  амебіазу
  • особиста: миття рук перед їжею, після туалету, термічна обробка їжі та питної води, захист продуктів від механічних переносників цист (мух, тарганів);
  • громадська: лікування хворих і цистоносіїв; спостереження за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів
  • Клас Sporozoa:
  • 1) відсутні органели руху;
  • 2) життєві цикли включають статеву та безстатеву фази;
  • 3) зміна хазяїв
  • ПАРАЗИТИ
  • ЗАХВОРЮВАННЯ
  • Plasmodium vivax
  • триденна малярія
  • Plasmodium malariae
  • чотириденна малярія
  • Plasmodium falciparum
  • тропічна малярія
  • Plasmodium ovale
  • овале-малярія типу триденної
  • Географічне поширення: Африка, Азія, Центральна та Південна Америка, Океанія (Нова Гвінея, Філіппіни, Таїланд та ін.).
  • В умовах ризику проживає 40% населення світу.
  • ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ МАЛЯРІЙНОГО ПЛАЗМОДІЯ
  • Проміжний хазяїн: людина
  • Кінцевий хазяїн: самка комара роду Anopheles
  • Шляхи зараження: 1. Трансмісійний:
  • а) через укус комара (спорозоїтна малярія);
  • б) через гемотрансфузії (шизонтна малярія);
  • 2. Трансплацентарний (через ушкоджену плаценту)
  • Джерело інвазії: людина (хвора або паразитоносій)
  • Інвазійна стадія для людини: спорозоїт
  • Інвазійна стадія для комара: гаметоцити
  • Локалізація в організмі людини: печінка, кров
      • Стадії розвитку малярійного плазмодія в крові людини:
      • 1) стадія кільця (юний трофозоїт);
      • 2) стадія зрілого трофозоїта;
      • 3) шизонт;
      • 4) макрогаметоцит;
      • 5) мікрогаметоцит
  • Хворий на малярію. Клінічні прояви: анемія, гепатоспленомегалія (збільшена печінка та селезінка), гарячка, пропасниця.
  • Лабораторна діагностика малярії: мiкроскопія мазка та товстої краплі крові, де знаходять трофозоїти, шизонти та гаметоцити

Профілактика малярії:

  • захист від укусів комарів (використання репелентів, сіток)
  • знищення комарів
  • лікування хворих на малярію
  • хіміопрофілактика починається за тиждень до прибуття в ендемічну зону та закінчується через 4 тижні після загрози зараження (хінгамін або делагіл, хлорохін 0,5 г/тиждень, мефлохін 0,25 г/тиждень)
  • Паразит: Toxoplasma gondii
  • Захворювання: токсоплазмоз
  • Географічне поширення: пoвсюдне
  • Морфологія:
  • 4 форми:
  • 1) псевдоцисти;
  • 2) ендозоїти;
  • 3) цисти;
  • 4) ooцисти
  • Циста, ооциста та ендозоїти Toxoplasma gondii
  • Життєвий цикл Toxoplasma gondii
  • Проміжні хазяї: птахи (кури, голуби, канарки), ссавці (вівці, свині, кози, велика рогата худоба, мишоподібні гризуни, сумчасті), людина
  • Остаточні хазяї: домашні кішки (Felis catis) Локалізація: мозок, очі, скелетні м’язи та міокард, печінка, легені
  • Шляхи зараження людини:
  • 1) через термічно необроблене м’ясо, молоко, яйця (потрапляють цисти та псевдоцисти);
  • 2) через забруднені фекаліями кішки руки та їжу (ooцисти);
  • 3) трансплацентарно (уроджений токсоплазмоз)
  • Toxoplasma gondii в печінці людини
  • Легені
  • Серце
  • Клiнічні прояви токсоплазмозу:
  • збільшення лімфатичних вузлів, субфебрильна температура, висипка, менінгоенцефаліт, хоріоретиніт, пневмонія, гепатит, міокардит;
  • 2) безсимптомний перебіг; 3) уроджений токсоплазмоз
  • Лабораторна діагностика:
  • 1) серологічне дослідження крові (виявлення специфічних антитіл IgG та IgM методом імуноферментного аналізу);
  • 2) виявлення ДНК токсоплазми методом ланцюгової полімеразної реакції;
  • 3) біологічні тести для виявлення токсоплазм шляхом зараження лабораторних тварин (мишей, щурів, морських свинок).
  • Ризик зараження плода токсоплазмозом на різних термінах вагітності
  • 52%
  • III
  • 17%
  • II
  • 4%
  • I
  • Ризик зараження
  • Триместр вагітності
  • Ймовірність інфікування плода зростає із терміном вагітності.
  • Клiнічні прояви уродженого токсоплазмозу:
  • гідроцефалія, мікроцефалія, хоріоретиніт, гепатоспленомегалія, висипка

Профілактика токсоплазмозу: 1) мити руки після роботи з грунтом, перед їжею та після контакту з кішками; 2) використовувати в їжу термічно оброблені продукти тваринництва; 3) не пробувати на смак сирий фарш; 4) запобігати вагітним контакти з кішками; 5) лабораторне обстеження жінок, у яких були мимовільні викидні, мертвонароджені, вади розвитку у дітей.

  • Клас Zoomastigophorea:
  • 1) Органели руху – джгутики та ундулююча мембрана.
  • 2) Розмноження: безстатеве шляхом поділу навпіл.
  • 3) Стадії розвитку: вегетативна форма, циста.
  • 4) Життєвий цикл, як правило, включає зміну хазяїв. Проміжні хазяї зазвичай є переносниками, що передають паразита від одного резервуарного хазяїна до іншого.
  • 5) Даний клас включає дві групи паразитів:
  • Види, що паразитують у тканинах та крові людини. Їхня передача потребує переносника.
  • a)Trypanosoma; б) Leishmania
  • Види, що паразитують у травній системі та статевих органах людини. Їхня передача не потребує переносника. a)Lamblia intestinalis; б)Trichomonas vaginalis; в)Trichomonas hominis
  • Паразити: Trypanosoma brucei gambiense, Trypanosoma brucei rhodesiense
  • Захворювання: Африканський трипаносомоз або сонна хвороба
  • Географічне поширення: Західна та Центральна Африка
  • Шлях зараження: трансмісивний - через укус мухи цеце (рід Glossina)
  • Резервуарні хазяї для T.b.gambiense: людина, свині, велика рогата худоба, собаки.
  • Резервуарні хазяї для T.b.rhodesiense: антилопа, лев, гієна.
  • Локалізація: кров, лімфатичні вузли, спинномозкова рідина, головний мозок, м’язи
  • Морфологія: вегетативна форма 15-40 мкм завдовжки, рухома, має вигнуту звужену на кінцях форму з одним джгутиком, ундулюючою мембраною.
  • Trypanosoma brucei gambiense в крові людини (збільшення x 5500)
  • Муха цеце (Glossina palpalis) – специфічний переносник Trypanosoma brucei gambiense
  • Патогенез африканського трипаносомозу:
  • 1) З місця укусу трипаносоми потрапляють в лімфатичні вузли та судини, де розмножуються.
  • Це супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів.
  • 2) Через 20-25 днів трипаносоми виходять у кровоносні судини (підвищується температура), поширюють по тканинах і органах, викликаючи запальні зміни. Відзначається головний біль, сонливість, порушення ритму сну.
  • 3) Родезійська форма трипаносомозу розвивається від кількох тижнів до кількох місяців з моменту укусу мухи цеце, гамбійська форма трипаносомозу може тривати багато років.
  • Лабораторна діагностика
  • африканського трипаносомозу:
  • 1) мікроскопічне дослідження крові та пунктатів з лімфатичних вузлів (на ранніх стадіях захворювання);
  • 2) мікроскопічне дослідження спинномозкової рідини (на пізніх стадіях захворювання).
  • Профілактика:
  • 1) захист від укусів мухи цеце;
  • 2) хіміопрофілактика (пентамідин 4мг/кг внутрішньом’язево 1 раз на 6 міс).
  • Паразит: Trypanosoma cruzi
  • Захворювання: Американський трипаносомоз або хвороба Чагаса
  • Географічне поширення: Південна та Центральна Америка
  • Морфологія: 1) трипаносомні форми (з джгутиком) 15-20 мкм знаходять у крові та лейшманіальні форми (без джгутика) 2,5-6,5 мкм знаходять у тканинах.
  • Шляхи зараження: 1) через укус тріатомового клопа (рід Triatomidae) ; 2) трансплацентарно; 3) при переливанні крові.
  • Резервуарні хазяї: люди, броненосці, опосуми, лисиці, мавпи, собаки, кішки, свині.
  • Локалізація: кров (на початку захворювання), клітини лімфатичних вузлів, селезінки, печінки, мозку, м’язів.
  • “Поцілунковий” клоп роду Triatomidae -
  • специфічний переносник Trypanosoma cruzi
  • Trypanosoma cruzi відкрита в Бразилії
  • Д. Де Чагасом у 1909 році
  • Клінічні прояви хвороби Чагаса: підвищення температури, набряк обличчя, висипка, збільшення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія, енцефаліт, міокардит.
  • Лабораторна діагностика:
  • 1) мікроскопічне дослідження крові, пунктату з лімфатичних вузлів та спинномозкової рідини;
  • 2) біологічні проби: зараження морських свинок та білих мишей кров’ю хворого (через 7 днів проводять дослідження крові тварин);
  • 3) ксенодіагностика: клопа, вирощеного в лабораторії, годують на хворому і через 10 днів досліджують його кишківник на наявність трипаносом;
  • 4) серологічні реакції.
  • Профілактика:
  • 1) захист від укусів клопів;
  • 2) знищення переносників;
  • 3) лікування хворих, перевірка донорської крові при гемотрансфузіях.
  • Паразит: Leishmania tropica
  • Захворювання: Шкірний лейшманіоз
  • Географічне поширення: Aзія, Aфрика
  • Moрфологія: 1) Лейшманіальна (безджгутикова) внутрішньоклітинна форма 2-4 мкм, утворюється в організмі хребетних хазяїв; 2) лептомонадна (джгутикова) 10-15 мкм утворюється в організмі москіта.
  • Шлях зараження: трансмісійний - через укус москіта (рід Phlebotomus).
  • Резервуарні хазяї: людина, собаки, гризуни: щурі, миші, піщанки, ховрахи.
  • Локалізація: клітини шкіри (крім долонь, підошв та волосистої частини голови).
  • Москіт роду Phlebotomus - специфічний переносник Leishmania tropica
  • Клінічні прояви шкірного лейшманіозу: інкубаційний період від 3-8 місяців до 5-х років.
  • У місці укусу москіта формується папула (горбик), з якого через 3-6 міс. утворюється не болюча виразка, яка загоюється з утворенням рубця
  • Лабораторна діагностика: мікроскопія зішкрібків горбика або країв виразки
  • Профілактика: захист від укусів москітів, знищення гризунів в осередках шкірного лейшманіозу, вакцинація (щеплення живою культурою Leishmania tropica major)
  • Паразит: Lamblia intestinalis (відкритий у 1859 професором Харківського університету Д.Ф. Лямблем)
  • Захворювання: лямбліоз
  • Географічне поширення: повсюдне
  • Хазяїн: людина
  • Шлях зараження: фекально-оральний (aліментарний)
  • Інвазійна стадія: циста
  • Джерело інвазії: людина, яка виділяє цисти
  • Локалізація: тонкий кишечник, жовчеві шляхи
  • Moрфологія Lamblia intestinalis:
  • 1) трофозоїт (вегетативна форма) має білатеральну симетрію, грушоподібну форму, 2 ядра, симетричні органели (4 пари джгутиків, 2 аксостилі, присмоктувальний диск), 9-18 мкм.
  • 2) Циста овальна має 4 ядра, залишки джгутиків, 10-14 мкм.
  • Життєвий цикл
  • Lamblia intestinalis
  • Lamblia intestinalis у вмісті 12-палої кишки.
  • Електронна мікрофотографія (збільшення x 5500)
  • Клінічні прояви лямбліозу:
  • дуоденіт, ентерит, дискінезія жовчевих шляхів, холецистит, можливий безсимптомний перебіг
  • Лабораторна діагностика:
  • мікроскопічне дослідження дуодентального вмісту (виявляють вегетативні форми) та фекалій (виявляють цисти, вегетативні форми при діареї).
  • Профілактика:
  • особиста: миття рук перед їжею та після туалету, термічна обробка їжі та питної води, захист продуктів від механічних переносників цист (мух, тарганів);
  • громадська: лікування хворих і цистоносіїв; спостереження за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів.
  • Паразит: Trichomonas vaginalis
  • Захворювання: урогенітальний трихомоноз
  • Географічне поширення: повсюдне
  • Хазяїн: людина
  • Шлях зараження: контактний: статевий, побутовий
  • Інвазійна стадія: трофозоїт
  • Джерело інвазії: людина (хвора та трихомонадоносій)
  • Локалізація: 1) у жінок: піхва, сечоводи, сечовий міхур; 2) у чоловіків: уретра, простата
  • Клінічні прояви: інкубаційний період 5-15 днів; у чоловіків частіше безсимптомний перебіг, можливий уретрит; у жінок – запалення піхви
  • Moрфологія Trichomonas vaginalis: трофозоїт (вегетативна форма) має грушоподібну форму, 1 ядро, 5 джгутиків, 1 аксостиль, 15-30 мкм
  • Лабораторна
  • діагностика:
  • мікроскопічне дослідження
  • виділень з піхви і уретри
  • (виявляють вегетативні форми).
  • Профілактика:
  • особиста: використання презервативів;
  • громадська: лікування хворих, стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію
  • Тип Ciliophora:
  • 1) Органели руху – війки, що вкривають тіло.
  • 2) Є два ядра: поліплоїдний макронуклеус (вегетативне) та диплоїдний мікронуклеус (генеративне).
  • 3) Розмноження безстатеве (поділом навпіл) та статеве (кон’югацією)
  • Паразит: Balantidium coli
  • Захворювання: балантидіаз
  • Географічне поширення: повсюдне, частіше в країнах із жарким кліматом
  • Морфологія: 1) трофозоїт 2) циста (50-60 мкм) кулястої форми, має два ядра.
  • Морфологія: трофозоїт (100-200 мкм) овальний, має 2 ядра, війки, цитостом, анальну пору (цитопрокт), травні та скоротливі вакуолі
  • Хазяї Balantidium coli: людина, свині, щурі
  • Шлях зараження: фекально-оральний (aліментарний)
  • Інвазійна стадія: циста
  • Джерело інвазії: свині, щурі, людина, яка виділяє цисти
  • Локалізація: товстий кишечник
  • Патогенез: утворення виразок в стінці кишечника, діарея, фекалії містять кров і слиз.
  • Лабораторна діагностика: Виявлення у свіжих фекаліях під мікроскопом вегетативних форм та цист.
  • Профілактика: а) особиста: миття рук перед їжею та після туалету, після догляду за свиньми; б) громадська: утримання свиноферм у чистоті, лікування хворих і цистоносіїв; спостереженя за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів.

Дайте відповіді до тестів:

  • 1. Яка властивість притаманна найпростішим?
  • А. Здатність до метаморфозу; В. Утворення яєць
  • С. Утворення цист; D. Дифузна нервова система
  • E. Наявність личинкової стадії розвитку.
  • 2. Яке протозойне захворювання належить до трансмісивних захворювань?
  • А. Малярія; В. Токсоплазмоз
  • С. Амебіаз; D. Лямбліоз; Е. Балантидіаз
  • 3. Проміжним хазяїном Plasmodium vivax є:
  • Комар роду Anopheles; B. Людина
  • Москіт; D. Муха цеце; Е. Кліщ тайговий.
  • 4. У лікарню прийнятий хворий з попереднім діагнозом “трипаносомоз”. Який матеріал потрібно взяти для лабораторного дослідження?
  • А. Кров; В. Сечу; С. Харкотиння; D. Фекалії;
  • Е. Дуоденальний вміст
  • Джерела інформації
  • 1) Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Мажори – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 454-484.
  • 2) В.П.Пішак, Т.М.Бойчук, Ю.І.Бажора. Клінічна паразитологія. – Чернівці: Медакадемія, 2003. – С.31-131.
  • 3)М.Г.Авдеева, А.А.Кончакова. Клиническое значение иммуноцитохимических показателей больных токсоплазмозом /Эпидемиология и инфекционные болезни. - №2- 2008 . С.52-54.
  • 4)Пипа Л.В. Комплексний підхід до лабораторної діагностики токсоплазмозу // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - №5 – 2004.
  • 5) Крамарєв С.О., Пипа Л.В. Лабораторна діагностика токсоплазмозу у вагітних та дітей // Лабораторна діагностика - №1. – 2003. – С.21-26.
  • 6) Гусейнов Э., Корчинский Н. Некоторые клинические особенности течения малярии vivax // Сучасні інфекції. - №2 - 2002.
  • 7) Липковська І.В. Клініко-патогенетичні аспекти токсоплазмозу // Інфекційні хвороби. – 2000. - №4. – С. 61-65.
  • 8) Токмалаев А.К. Актуальные проблемы диагностики и лечения завозной малярии // Медицинская паразитология. – №1 - 1999.

“Є люди, в яких живе Бог; є люди, в яких живе чорт; а є люди, в яких живуть лише паразити...”




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал