Методи наукових досліджень



Скачати 43,66 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір43,66 Kb.
  • НЦ "Мала академія наук України"
  • Методи
  • наукових досліджень
  • Посібник
  • для учнів-членів
  • Малої академії наук України
  • Метод - певний систематизований комплекс прийомів та засобів, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.
  • Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного пізнання дійсності.
  • З допомогою різних методів отримують нову інформацію про навколишній світ, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони та закономірності розвитку, формування й функціонування об’єктів дослідження. Від
  • якості методу, правильності його застосування залежить
  • істинність отриманих знань.
  • Обравши метод дослідження, науковець має досконало
  • ним оволодіти.
  • Теоретичні методи розкривають сутність явищ,
  • що вивчаються, виявляють закономірні зв’язки та співвідношення. Використовуються зазвичай при визначенні проблеми та формулюванні гіпотези дослідження.
  • Емпіричні методи служать засобом збирання конкретних фактів, спрямовані на їх виявлення та опис явищ.
  • Методи обробки даних призначені для обробки
  • отриманих даних, встановлення залежності
  • кількісних та якісних показників аналізу,
  • інтерпретації їхнього змісту.
  • Види методів дослідження
  • Вибір методів дослідження
  • здійснюється відповідно до їх мети та завдань.
  • Емпіричні
  • Теоретичні
  • 1
  • 3
  • 2
  • Метод або сукупність методів мають бути підібрані так, щоб дослідник мав можливість повністю перевірити гіпотезу дослідження.
  • У наукових дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий метод, а їх сукупність.
  • абстрагування
  • узагальнення
  • формалізація
  • ідеалізація
  • екстраполяція
  • аналогія
  • дедукція
  • аналіз
  • індукція
  • синтез
  • аксіоматичний метод
  • гіпотетичний метод
  • систематизація
  • історичний метод
  • порівняння
  • класифікація
  • моделювання
  • Теоретичні методи
  • 1
  • Аналіз – метод пізнання, в основу якого покладена процедура умовного чи реального розчленування об'єкта пізнання на складові. Метою є перехід від вивчення цілого до вивчення складових для отримання інформації про структуру об'єкта, властивості його складових, взаємозв'язки між ними.
  • Синтез – метод пізнання, в основу якого покладена процедура поєднання складових об'єкта пізнання в єдине ціле, систему. Метою є не просто складання цілісної картини зі складових, а узагальнення аналітично виділених і
  • вивчених особливостей об’єкта.
  • Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони є єдністю
  • протилежностей.
  • 1.1-
  • 1.2
  • Індукція – метод дослідження, за допомогою якого на підставі часткових фактів робиться загальний висновок щодо об'єкта пізнання (від конкретного до загального).
  • Використовується після збору окремих суджень з проблеми дослідження, на основі яких робиться загальний висновок.
  • Індуктивні умовиводи дають лише вірогідні знання.
  • Дедукція – метод дослідження, при якому часткові висновки виводяться із загальних. Важливою передумовою дедукції є зведення конкретних задач до загальних і перехід від розв'язання задачі в загальному вигляді до окремих її варіантів.
  • Дедуктивні умовиводи приводять до нового, достовірного
  • знання, тому що їх вихідні посилання дійсні.
  • Дедукція завжди виступає в єдності з індукцією, це
  • взаємозворотні методи пізнання.
  • 1.3-
  • 1.4
  • Абстрагування – це умовне ігнорування несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення кількох, найсуттєвіших рис об'єкта пізнання.
  • Процес абстрагування є двоступеневим:
  • 1) відокремлюється суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного;
  • 2) установлюється незалежність або слабка залежність об'єкта пізнання від певних факторів для того, щоб
  • ігнорувати їх.
  • Наприклад, при дослідженні роботи
  • будь-якого механізму аналізують розрахункову
  • схему, яка відтворює основні, суттєві його
  • властивості.
  • 1.5
  • Аксіоматичний метод полягає у прийнятті деяких
  • тверджень (аксіом, постулатів) без доведення з подальшим виведенням решти знань за визначеними логічними правилами.
  • Дає можливість створювати закінчені, логічно завершені наукові теорії. Використовується у математиці та ряді розділів фізики.
  • Гіпотетичний метод базується на розробленні гіпотези, наукового припущення, що містить елемент новизни та оригінальності.
  • Гіпотеза має повніше та краще пояснити явища й процеси,
  • підтверджуватися експериментально.
  • Цей метод дослідження є основним та
  • найпоширенішим у прикладних науках.
  • 1.6 -
  • 1.7
  • 1.8
  • Моделювання – створення штучної системи, яка відображає з певною точністю властивості об’єкта, що досліджується. Побудова моделі, як правило, спрощує оригінал, узагальнює його. Це сприяє упорядкуванню та систематизації інформації про нього. Подібність моделі до оригіналу суттєва, а розбіжність – несуттєва.
  • Види моделей: матеріальні (втілюються у дереві, металі, склі тощо) та ідеальні (фіксуються в таких наочних елементах, як креслення, рисунок, схема, комп'ютерна програма та ін.)
  • Структура метода моделювання:
  • - визначення завдання;
  • - створення або вибір моделі;
  • - дослідження моделі;
  • - перенесення знань з моделі на оригінал.
  • Метод моделювання тісно пов'язаний з
  • такими методами, як ідеалізація та формалізація.
  • Ідеалізація – це мисленнєве конструювання об'єктів,
  • яких не існує в дійсності.
  • Ідеалізований об'єкт виступає як реальне відображення предметів і процесів.
  • Метою ідеалізації є:
  • - позбавлення реальних об'єктів несуттєвих властивостей;
  • уявне надання цим спрощеним об'єктам гіпотетичних властивостей, яких не можна досягти на практиці.
  • Формалізація – метод, сутність якого полягає у представленні досліджуваних процесів (явищ) у вигляді
  • формальної системи та спеціальної символіки.
  • Формалізація – основа для алгоритмізації й програмування.
  • Використання символів дає можливість наочно
  • встановити закономірності між фактами, що вивчаються.
  • 1.9-
  • 1.10
  • Узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів і здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.
  • Здійснюється шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметам.
  • Найпростіше узагальнення – об'єднання об'єктів на основі окремої ознаки. Складніше – комплексне узагальнення (група об'єктів з різними основами об'єднуються в єдине ціле).
  • Екстраполяція – розповсюдження на весь
  • об'єкт висновків, отриманих із
  • спостережень над однією його частиною.
  • 1.11-
  • 1.12
  • Порівняння – це процес встановлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного кільком об'єктам.
  • Метод порівняння буде результативним за таких вимог:
  • - порівнюватимуться лише такі явища, між якими можлива деяка об'єктивна спільність;
  • порівняння має здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими рисами.
  • Використовують при вивченні сукупності однорідних об'єктів (предметів, явищ), що утворюють певний клас і
  • мають істотні для зіставлення властивості.
  • Класифікація – розподіл множини об'єктів на
  • групи за ознаками схожості або несхожості.
  • 1.13-
  • 1.14
  • Аналогія – це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками.
  • Аналогія сама по собі ще не може гарантувати достовірні висновки. Аналогія не дає достовірного знання: якщо роздуми за аналогії є істинними, то це ще не означає, що його результати будуть істинними. Для підвищення вірогідності висновків за аналогією необхідно:
  • - досліджувати внутрішні, а не зовнішні якості, що співпадають;
  • для дослідження обирати об'єкти подібні у
  • важливих і суттєвих ознаках, а не у
  • випадкових і другорядних;
  • - враховувати не тільки подібності, а й
  • відмінності – щоб останнє не
  • перенести на інший об'єкт.
  • 1.15
  • Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.
  • Один з основних методів наукового пізнання в суспільних
  • науках. У прикладних науках він використовується, наприклад, при вивченні розвитку та формування тих чи інших галузей науки і техніки.
  • Систематизація – процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них.
  • Здійснюється шляхом встановлення єдності та відмінності
  • елементів, що підлягають систематизації, визначення місця
  • кожного елементу відносно один одного. Результат –
  • відповідна наукова система об'єктів і знань про них.
  • 1.16-
  • 1.17
  • Емпіричні методи слугують засобом збору конкретних
  • фактів, спрямовані на їх виявлення та опис явищ.
  • 2.2.
  • діагностування
  • бесіда
  • експеримент
  • спостереження
  • вимірювання
  • підрахунок
  • метод
  • експертних
  • оцінок
  • тестування
  • опис
  • інтерв'ю
  • анкетування
  • Емпіричні методи
  • 2
  • опитування
  • Експеримент – набір дій і спостережень, які
  • виконуються для перевірки (істинності чи хибності) гіпотези
  • або дослідження причинних зв'язків між феноменами.
  • Експеримент проводять:
  • - за необхідності відшукати в об'єкта нові, невідомі властивості;
  • - при перевірці правильності теоретичних побудов;
  • - при демонстрації явища.
  • Етапи експерименту:
  • Констатуючий – встановлення існуючих на момент експерименту характеристик і властивостей предмета пізнання.
  • В експерименті беруть участь дві групи учасників:
  • а) основна група (бере участь у всіх процедурах
  • експерименту та проходить цикл формуючих впливів);
  • б) контрольна група (еталон, у порівнянні з яким буде
  • оцінюватися формуючий ефект експерименту).
  • 2.1
  • Формуючий – реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвиваючих і формуючих впливів на предмет дослідження.
  • Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру. У цьому етапі експерименту бере участь основна група учасників.
  • Контрольний – проводиться “контрольне” дослідження, в якому беруть участь основна та контрольна групи учасників.
  • Показники контрольної групи порівнюються з показниками основної групи для встановлення формуючого ефекту, досягнутого в роботі з основною групою.
  • Далі результати дослідження піддаються відповідному
  • аналізу та використовуються для встановлення або
  • обґрунтування певних закономірностей розвитку предмета
  • дослідження.
  • 2.1
  • 2.2
  • Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване
  • вивчення об'єкта пізнання.
  • Види спостережень: безпосереднє (без застосування техзасобів); опосередковане (із використанням техпристроїв).
  • Спостерігач: слідкує за розвитком ситуації, фіксує дрібниці, систематизує та групує факти. Необхідна умова об'єктивності – багаторазове спостереження.
  • Спостереження має відповідати таким вимогам:
  • - проводиться для виконання певного, чітко поставленого завдання;
  • - виконується за планом;
  • спостерігаються лише ті сторони об'єкта пізнання, які
  • викликають інтерес при дослідженні;
  • - спостерігач шукає потрібні об'єкти, риси, явища;
  • - спостереження ведеться безперервно або за
  • певною системою.
  • Результати фіксуються в описах.
  • Опис – це фіксування ознак об'єкта пізнання, які встановлюються шляхом спостереження або вимірювання.
  • Види опису:
  • - безпосередній – коли дослідник безпосередньо сприймає та фіксує ознаки об'єкта;
  • опосередкований – коли дослідник відзначає ознаки об'єкта, які сприймають та фіксують інші особи (наприклад, характеристики НЛО).
  • Підрахунок – це визначення якісних співвідношень об'єктів
  • пізнання або параметрів, що характеризують їх якості.
  • Вимірювання – це визначення кількісних значень,
  • властивостей об'єкта пізнання з використанням спеціальних
  • методик, одиниць виміру та технічних пристроїв.
  • 2.3-
  • 2.5
  • Бесіда забезпечує пізнання об'єкта, явища через
  • безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах.
  • Для результативності бесіди дослідник має створити сприятливу атмосферу відкритого спілкування, володіти навичками тактичного спілкування.
  • Одним з різновидів методу бесіди є інтерв'ю – бесіда за
  • заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб,
  • відповіді яких є матеріалом для наукових узагальнень.
  • Результати інтерв'ю залежать від продуманості питань.
  • Діагностування – загальна назва різних методів
  • контролю, перевірки функціонування,
  • прогнозування стану об'єктів, систем, організмів.
  • 2.6-
  • 2.7
  • Опитування дає змогу отримати як фактичну
  • інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі.
  • Різновидами опитування є метод експертних оцінок, анкетування, тестування.
  • Метод експертних оцінок використовується для отримання змінних даних. Опитування проводиться спеціальною групою експертів (5-7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання. Експерти підбираються за ознакою
  • їх формального (в основному – професійного) статусу.
  • 2.8
  • Анкетування – отримання інформації від великої кількості людей шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет.
  • Вимоги до анкет: - відповідність темі та завданням дослідження; - врахування особи передбачуваного респондента; - лаконічність, доступність і зрозумілість питань; - охайність; - придатність для комп'ютерного опрацювання (бажано).
  • Запитання в анкеті слід розбивати на смислові групи, забезпечуючи послідовність і логічність їх розміщення.
  • Анкетування – найбільш поширений та ефективний метод
  • збирання первинної інформації.
  • 2.8
  • 2.8
  • Тестування – фіксоване в часі дослідження, призначене
  • для встановлення кількісних (і якісних) характеристик об'єкта пізнання. Проводиться за допомогою системи формалізованих завдань (тестів). Під тестуванням розуміють також випробовування приладів (пристроїв, установок) для одержання їх характеристик.
  • Тестове дослідження відрізняється відносно простою
  • процедурою, короткочасністю, проводиться без складних
  • технічних засобів чи оснащення (часто це просто бланк із текстами завдань).
  • Тестування проводиться на початку та після закінчення
  • дослідження. Тести складаються так, щоб однозначно
  • виявити ті чи інші властивості опитаних.
  • Методи обробки даних призначені для обробки
  • отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретації їхнього змісту.
  • 3.
  • дисперсійний аналіз
  • реєстрування
  • ранжування
  • метод
  • імплікаційних
  • шкал
  • факторний аналіз
  • інші
  • кореляційний аналіз
  • Методи обробки даних
  • 3
  • методи
  • статистичного аналізу
  • кластерний аналіз
  • регресійний аналіз
  • дискримінантний аналіз
  • Реєстрування передбачає виявлення певної якості в
  • явищах даного класу і обрахування за наявності або відсутності її.
  • Ранжування – розміщення величин у певному порядку
  • за ступенем важливості, значущості.
  • Використовується у випадках, коли є потреба проаналізувати велику кількість фактів (ознак). Дозволяє відсіяти другорядні факти (ознаки).
  • 3.1-
  • 3.2
  • Методи обробки даних часто включають застосування
  • методів статистичного аналізу з метою виявлення зв’язків
  • між змінними, відмінностей між групами, а також закономірностей функціонування предмета дослідження.
  • Методи статистичного аналізу: кореляційний аналіз, метод імплікаційних шкал, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз, дискримінантний аналіз, регресійний аналіз.
  • Кореляційний аналіз – це процедура вивчення співвідношення між незалежними змінними величинами. Зв'язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт
  • кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції
  • між двома змінними, тим точніше можна
  • прогнозувати значення однієї з них за
  • значенням інших.
  • 3.3
  • Дисперсійний аналіз – статистичний метод аналізу результатів, які залежать від якісних ознак.
  • Приклади завдань, що вирішуються за його допомогою:
  • - Чи впливає тара на рівень збуту продукції?
  • - Чи впливає колір об'яви на чисельність осіб, які про неї
  • згадають?
  • Факторний аналіз дає можливість встановити
  • багатомірні зв'язки змінних величин за кількома ознаками.
  • Приклади завдань, що вирішуються за його допомогою:
  • Яким телевізійним передачам віддають перевагу підлітки,
  • схильні до девіантної поведінки?
  • - Визначення характеристик споживачів,
  • чутливих до цін на конкретний товар.
  • 3.3
  • Кластерний аналіз – це класифікація об’єктів спостере-ження в однорідні групи. Набір усіх досліджуваних об’єктів розподіляється по підкласах, які називаються кластерами.
  • Приклади завдань, що вирішуються за його допомогою:
  • - Розподіл на групи молоді у залежності від її політичних уподобань.
  • - Розподіл приладів на групи в залежності від їх даних з
  • метою прогнозування торгівельного попиту на них.
  • Метод імплікаційних шкал – це наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістю або
  • інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або
  • рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї чи
  • іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна
  • перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця
  • процедура називається шкалюванням.
  • 3.3
  • 3.3
  • Регресійний аналіз — визначення залежності однієї
  • величини від іншої. На відміну від кореляційного аналізу істотність цього зв’язку не враховується.
  • Приклади завдань, які вирішуються за його допомогою:
  • - Як зміниться рівень здоров’я населення, якщо ціни на ліки
  • підняти на 10%?
  • Як впливає статус учня-лідера на рівень його навчання?
  • Дискримінантний аналіз – статистичний метод аналізу даних, призначений для розподілу досліджуваних об'єктів за завчасно визначеними групами.
  • Приклади завдань, які вирішуються за його допомогою:
  • - Чим відрізняється той, що палить, від того, що не палить?
  • - Класифікація обдарованих учнів за
  • ознаками “вік”, “стать”, “соціальний
  • стан батьків”.
  • Крім розглянутих методів, дослідники застосовують
  • й багато інших – спеціальнонаукових:
  • елімінування, метод балансового зв'язку, метод варіантних наближень – здебільшого в економіці;
  • методи лабораторних досліджень (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, ультразвукове дослідження, ендоскопія, аніографія тощо) – у медицині;
  • спеціально-юридичний метод, догматичний, порівняльно-правовий – у юриспруденції;
  • метод польових досліджень, картографічний – у географії;
  • соціометрія, біографічний метод, гіпноз – у психології…
  • Також дослідники застосовують методи, які
  • використовуються в кількох (в основному, близьких)
  • науках: фотографування, групування, індексування, метод графічних зображень тощо.
  • Сукупність методів дослідження – це цілий світ, захоплюючий світ пізнання навколишнього світу.
  • Цікавим є не лише досягнення поставленої мети, а і шлях до неї. Шлях пошуку та зневіри, перемог і поразок, радості самостійного пізнання та скепсису оточуючих. І тільки пройшовши свій шлях у науці, отримуєш справжню насолоду від того, що подарував людям часточку знань про Життя, насолоду Архімеда та Піфагора, Галілея та Ньютона, Дарвіна та Рентгена, Остроградського та Хвойки, Сікорського та Амосова…
  • Усі вони починали з малого, усі вони мали різний рівень таланту, але усі вони дуже хотіли знайти. І завдяки цьому людство
  • з вдячністю користується методом Гаусса та методом Тесли,
  • методом Ферма та методом Кемпбелла, методом харківчанина
  • Віктора Мізрахі та методом полтавчанина Олександра
  • Барановича.
  • Може наступний метод назвуть твоїм ім'ям?
  • Бажаємо
  • досліджувати найцікавіше, знаходити істину
  • та
  • завжди досягати мети!
  • Успіхів у конкурсі-захисті
  • науково-дослідницьких робіт!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка