Морфологія давньоруської мови іменник



Скачати 39,47 Kb.
Дата конвертації17.03.2017
Розмір39,47 Kb.

МОРФОЛОГІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ

Іменник

План

  • Тенденції розвитку морфологічної системи російської мови
  • Історія іменників
  • Давні типи відмін іменників
  • Розвиток системи відмінювання в російській мові
  • а) Уніфікація відмінювання

    б) Зникнення форм кличного відмінка

    в) Зникнення двоїни

    г) Категорія істоти / неістоти

    д) Закінчення -а в Н.в. множ. іменників чоловічого роду

Тенденції розвитку морфологічної системи російської мови

  • Спрощення граматичної системи:
  • занепад двоїни
  • занепад роду у множині прикметників та займенників
  • зникнення кличного відмінка
  • уніфікація типів дієвідмінювання, зміна активних дієприкметників на пасивні
  • занепад аориста, імперфекта, плюсквамперфекта
  • Збагачення
  • виникнення категорії істоти / неістоти
  • утворення форм часткового Р.в.
  • розрізнення у М.в. форм типу в лесу від форм типу о лесе
  • виникнення категорії доконаного / недоконаного виду

Аналітизм

  • Аналітизм
  • перенесення центру тяжіння з закінчень на прийменники (при відмінюванні)
  • лѣсѣ – сучасне в лесу

  • з закінчень (та інших морфем) на особові займенники (у дієвідмінюванні)
  • ходилъ єсмь або хожаахъ і сучасне я ходил.

Історія іменників

  • до епохи початку писемності існували різні типи відмінювання - один відмінок в іменниках різного типу відмінювання мав різні закінчення
  • у псл. мові кожен тип відмінювання визначався за останнім звуком основи
  • перерозподіл морфем - останній звук основи відійшов до закінчення
  • Уніфікація - значне обмеження кількості відмін:
  • у найдавніших стсл. чи струс. пам’ятках у Н.в. одн. давньої відміни на -о- виступає закінчення з давньої відміни на -ŭ- (столъ як домъ)

  • Друс. мова - конкуренція закінчень у новоутворених відмінах
  • - іменників чоловічого та середнього роду,

  • жіночого роду на -а,
  • жіночого роду на м’який приголосний

Іменники з основою на *о

  • твердий і м’який різновиди відмінювання:
  • *-о- // *-jo- та слова типу отьцъ

  • слова чоловічого та середнього роду
  • Н.в. після твердого приголосного -ъ, -о

    столъ, село

    Н.в. після м’якого приголосного -ь, -е

    конь, поле

    слова чоловічого роду типу краи, разбои


Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

вълкъ конь лѣто море

вълци кони лѣта мора

вълка кона лѣтѣ мори

Р.в.

вълка кона лѣта мора

вълкъ конь лѣтъ морь

вълкоу коню лѣтоу морю

Д.в.

вълкоу коню лѣтоу морю

вълкомъ конемъ лѣтомъ моремъ

вълкома конема лѣтома морема

З.в.

вълкъ конь лѣто море

вълкы конѣ лѣта мора

вълка кона лѣтѣ мори

О.в.

вълкъмь коньмь лѣтъмь морьмь

вълкы кони лѣты мори

вълкома конема лѣтома морема

М.в.

вълцѣ кони лѣтѣ мори

вълцѣхъ конихъ лѣтѣхъ морихъ

вълкоу коню лѣтоу морю

Кл.в.

вълче коню лѣто море

Іменники з основою на *а

  • твердий та м’який різновиди відмінювання
  • *-a- ||*-ja- і слова типу девица
  • а) іменники жіночого роду, які мали в Н.в. закінчення -а, -‘a (вода, земля),

    б) іменники чоловічого роду на -а, -‘a (слуга, воевода, юноша),

    в) іменники чоловічого роду на -ии (судии, кормчии),

    г) іменник жіночого роду на -ыни (кънягыни, рабыни)


Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

сестра роука вола доуша дѣвица

сестры роукы волѣ доушѣ дѣвицѣ

сестрѣ роуцѣ воли доуши дѣвици

Р.в.

сестры роукы волѣ доушѣ дѣвицѣ

сестръ роукъ воль доушь дѣвиць

сестроу роукоу волю доушоу дѣвицю

Д.в.

сестрѣ роуцѣ воли доуши дѣвици

сестрамъ роукамъ воламъ доушамъ дѣвицамъ

сестрама роукама волама доушама дѣвицама

З.в.

сестроу роукоу волю доушю дѣвицю

сестры роукы волѣ доушѣ дѣвицѣ

сестрѣ роуцѣ воли доуши дѣвици

О.в.

сестрою роукою волею доушею дѣвицею

сестрами роуками волами доушами дѣвицами

сестрама роукама волама доушама дѣвицама

М.в.

сестрѣ роуцѣ воли доуши дѣвици

сестрахъ роукахъ волахъ доушахъ дѣвицахъ

сестроу роукоу волю доушоу дѣвицю

Кл.в.

сестро роуко воле доуше дѣвице

Іменники з основою на *ĭ

  • слова чоловічого та жіночого роду, які мали в Н.в. закінчення
  • в іменниках чоловічого роду перед закінченням міг бути лише пом’якшений приголосний, а не історично м’який (відмінність слів чоловічого роду з основами на *о та *ĭ)
  • Слова на *ĭ основи:

    путь – основа закінчується на пом’якшений приголосний (якщо б тут був *j, то *tj дало б [ч’]);

    голуб – основа закінчується на пом’якшений приголосний (якби тут був *j, то *bj дало б [бл’])


Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

огнь ночь

огние (-ье) ночи

огни ночи

Р.в.

огни ночи

огнии (-ьи) ночии (-ьи)

огнию (-ью)

ночию (-ью)

Д.в.

огни ночи

огньмъ ночьмъ

огньма ночьма

З.в.

огнь ночь

огни ночи

огни ночи

О.в.

огньмь ночию (-ью)

огньми ночьми

огньма ночьма

М.в.

огни ночи

огньхъ ночьхъ

огнию (-ью)

ночию (-ью)

Кл.в.

огни ночи

Іменники з основою на *ŭ

  • декілька іменників чоловічого роду з закінченням у Н.в. після твердого приголосного:
  • сынъ, домъ, вьрхъ, волъ, полъ ‘половина’, ледъ, медъ,

    також слова рядъ, даръ, чинъ, пиръ

    декілька слів жіночого роду з закінченням у Н.в.:

    свекры, цьрквы, любы і т.д.


Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

медъ

вьрхъ

медове

вьрхове

меды

вьрхы

Р.в.

медоу

вьрхоу

медовъ

вьрховъ

медовоу вьрховоу

Д.в.

медови

вьрхови

медъмъ

вьрхъм

медъма

вьрхъма

З.в.

медъ

вьрхъ

меды

вьрхы

меды

вьрхы

О.в.

медъмь вьрхъмь

медъми

вьрхъми

медъма

вьрхъма

М.в.

медоу

вьрхоу

медъхъ

вьръхъ

медовоу вьрховоу

Кл.в.

медоу

вьрхоу

Чоловічий рід

Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

боукы

свекры


боукъви

свекръви


боукъви свекръви

Р.в.

боукве

свекръве


боукъвъ

свекръвъ


боукъвоу свекръвоу (-ию)

Д.в.

боукви

свекръви


боукъвамъ свекръвамъ

боукъвама свекръвама

З.в.

боукъвь свекръвь

боукъви

свекръви


боукъви свекръви

О.в.

боукъвию(-ью) свекръвию(-ью)

боуквами свекръвами

боукъвама свекръвама

М.в.

боукъве свекръве

боукъвахъ свекръвахъ

боукъвоу свекръвоу (-ию)

Кл.в.

боукы

свекры


Жіночий рід

Іменники з основою на приголосний

а) з основою на -еn-

(чол. рід) – дьнь, корьнь, камы, ремы (камень, ремень);

(с.р.) – веремя, веремене, имя, имене, плем’я, племене, сѣмя, сѣмене;

б) з основою на -еs- (с.р.) – чудо, небо, коло (чудеса, небеса, колесо);

в) з основою на *ęt (с.р.) > -’at’- – теля, теляте, дѣтя, дѣтяте, осьль;

г) з основою на -еr- (ж.р.) – мати, дъчи (матери, дочери);

д) з основою на -ū- (в Н.в. одн. > ы, у непрямих відмінках > -ъv):

свєкры, свєкръвє, кръвъ, кръвє, любы, любъвє, цьркы, цьркъвє, букы, букъвє, жьрны, жьрнъвє


Однина

Множина

Двоїна

Н.в.

камы сѣмь коло осьль дъчи свєкры

камене сѣмена колеса осьльта дъчери свєкръви

камени сѣмени колеси осьльти дъчери свєкръви

Р.в.

камене сѣмене колесе осьльте дъчере свєкръвє

каменъ сѣменъ колесъ осьльтъ дъчеръ свєкръвъ

каменоу сѣменоу колесоу осьльтоу дъчероу(ию) свєкръву

Д.в.

камени сѣмени колеси осьльти дъчери свєкръви

каменьмъ сѣменьмъ колесьмъ осьльтьмъ дъчерьмъ свєкръвьмъ

каменьма сѣменьма колесьма осьльтьма дъчерьма свєкръвама

З.в.

камень сѣмь коло осьль дъчерь свєкръвь

камени сѣмена колеса осьльта дъчери свєкръви

камени сѣмени колеси осьльти дъчери свєкръви

О.в.

каменьмь сѣменьмь колесьмь осьльтьмь дъчерьмь свєкръвью

каменьми сѣменьми колесьми осьльтьми дъчерьми свєкръвьми

каменьма сѣменьма колесьма осьльтьма дъчерьма свєкръвама

М.в.

камене сѣмене колесе осьльте дъчере свєкръвє

каменьхъ сѣменьхъ колесьхъ осьльтьхъ дъчерьхъ свєкръвахъ

каменоу сѣменоу колесоу осьльтоу дъчероу(ию) свєкръву

замість шести типів відмінювання встановилось три типи відмінювання (основою такого об’єднання стали продуктивні відміни)

  • замість шести типів відмінювання встановилось три типи відмінювання (основою такого об’єднання стали продуктивні відміни)
  • поділ слів за типами відмінювання на основі семантичної ознаки → родової диференціації слів
  • слова первинно різних родів входили до багатьох типів відмінювання

жіночий рід

чоловічий рід

середній рід

*а – продуктивна

*ĭ – продуктивна

*ū – непродуктивна

*er – непродуктивна



*о – продуктивна

*а – непродуктивна

*ŭ – непродуктивна

*ĭ – непродуктивна

*en – непродуктивна


*о – продуктивна

*en, *es, *ęt – непродуктивна


  • У сучасній російській літературній мові існує три продуктивні відміни

І відміна

ІІ відміна

ІІІ відміна

слова з колишньою основою на

*а (вода, девица)

*ū (буква)



*о (волк, отец, окно, море)

*ŭ (сын)

*ĭ (гость)

*en (камень)

*es (чудо)

*ęt (теленок)



*ĭ (ночь),

*ū (церковь),



*еr (дочь)

Cлово день початково знаходилось у відміні на приголосний *en.

  • Cлово день початково знаходилось у відміні на приголосний *en.
  • Це єдиний іменник чоловічого роду, в словоформах якого не лише в літературній мові, але й у діалектному мовленні довго утримувались старі закінчення (пор. Р. – М. відмінки дьне).

    Це слово дуже рано набуває форму на -ень і співпадає за фонетичними ознаками та морфологічною структурою зі словами чоловічого роду з колишньою основою на , а потім разом з цими словами перейшло в основу на .


Перехід з непродуктивного до продуктивного типу відмінювання

Історична // нова словоформа

  • В історичних формах зберігається закінчення, яке у друс. мові було від самого початку або пережило фонетичні зміни (звук [ě] співпав з [е]).
  • Новими називаються форми, які пережили граматичні зміни.

Розвиток системи відмінювання в російській мові Уніфікація відмінювання

  • закінчення Д.в. -ові з відміни на -ŭ- основи продуктивне лише в 11 – 14 ст.: Игореви, богови, мужеви
  • закінчення Р.в. одн. -u з відміни на -ŭ-. виступає від 11 ст. і все частіше від 14 ст.:
  • отъ льпу, отъ хмѣлю, съ пълку

    закінчення успішно заступає закінчення , яке сьогодні сигналізує частковий Р.в.:

    кусок сахару, але белизна сахара

закінчення (з відміни на -ŭ-) у М.в. одн, заступало давнє закінчення (потім , нп. о мыту XVст.).

  • закінчення (з відміни на -ŭ-) у М.в. одн, заступало давнє закінчення (потім , нп. о мыту XVст.).
  • Сьогодні закінчення може виступати лише у деяких словах під наголосом; виражає локальні відношення

    на посту, не берегу

  • поширення у літературній мові закінчення відміни твердої основи:
  • Р.в. одн. земли як жены, в Д.в. одн. земле як жене (з давн. землиженѣ), у М.в. одн. о поле як о лете (з давн. о полѣо лѣтѣ),

    У північноросійських пам’ятках з XIII-XV ст.:

    у Фомѣ, от Микитѣ, бес кунѣ, полъ гривьнѣ

    У сучасних говірках стан також є іншим, ніж в літературній мові.

У множині Д.в., О.в. та М.в. остаточно перемогли закінчення -ам, -ами, -ах з давньої відміни на *-а- основи

  • У множині Д.в., О.в. та М.в. остаточно перемогли закінчення -ам, -ами, -ах з давньої відміни на *-а- основи
  • Початок експансії – др. пол. XIIIст.
  • к латинамъ, боярамъ

    від др. пол. XVIIIст. вони стають загальновживаними,

    на зламі XVIIIі XIX ст. ще трапляються архаїчні форми О.в.

    гостьми (Крилов), желудьми (Жуковський), с товарищи (Пушкин), ушьми (Лермонтов), с сенными покосы.

    Сьогодні релікти давнього закінчення О.в. відміни на -ǐ- основи у формах:

    детьми, дверьми, лошадьми, (лечь) костьми

кінець XVIII– початку XIXст.

  • кінець XVIII– початку XIXст.
  • поширення закінчення іменника -і / -и іменників чоловічого та жіночого роду

    столы, гости, руки

    у відміні іменників середнього роду,

    гнёзды, сёлы, письмы, знании, желании,

    Пізніше однак поступаються перед давнім закінченням ,

    у Некрасова зустрічаємо вороты, ребры, глазищи

    початки уживання закінчення -і / -и у відміні іменників середнього роду сягають XVIст.

злам XVIII і XIX ст.

  • злам XVIII і XIX ст.
  • поширення у відміні деяких іменників середнього роду закінчення Р.в. множини іменників чоловічого роду -ов / -ев,

    знаниев, желаниев

    це закінчення швидко поступається перед давніми формами;

    -ов / -ев можна зустріти сьогодні у деяких говірках в іменниках середнього та жіночого роду:

    окноф, мостоф, делоф, бабушкоф, дедушкоф

Вплив відмінкових форм у межах однієї парадигми

  • впровадження закінчень З.в. до Н.в. від ХІІІ ст.,
  • у відміні на -о-:

    се приехошо послы 1270 (замість посли), гвозды ХІІІст. (замість гвозди), възвѣяша вѣтры XIVст. (замість вѣтри),

    у відміні на -jo-:

    коне, корабле з закінченням < (замість коні, кораблі).

  • впровадження закінчення Н.в. до форми З.в.,
  • на холопи і на конюси свое XIII– XIV ст. (замість на кнюхы).

  • Сьогодні нове закінчення (походить зі З.в.) маємо у словах
  • сады, пруды, годы, волосы

  • давнє закінчення збереглось лише в соседи та черти

Зникнення форм кличного відмінка

  • Форми кличного відмінка остаточно занепали до XIVст.
  • поступове витіснення їх формами Н.в. спостерігаємо вже від XI ст.
  • Давні форми Кл.в. можемо зустріти ще в XVIII ст. та на початку XIX ст. у архаїзованих текстах
  • у Пушкіна: отпусти ты, старче, меня в море

    у сталих зворотах: Боже мой! Отче наш

Зникнення двоїни

  • Форми двоїни від XIII ст. поступово заступалися формами множини
  • до кінця XIV ст. двоїна виступає у пам’ятках досить послідовно
  • Закінчення , (Н.в. двоїни іменників давньої відміни на -о-), вплинуло на поширення закінчення у Н.в. множини деяких іменників чоловічого роду

Категорія іменників істоти / неістоти

  • уживання форм Р.в. в функції З.в. у словах, які означали людей та звірів
  • трапляється вже у пам’ятках ХІст.
  • узьрѣ Исуса

  • У XIII– XIV ст. нові форми широко виступають в однині іменників чоловічого роду, які означають особу
  • имьть татя – спіймати злодія 1229,

    ажь убьеть муж мужа то мьстити брату брата – якщо вб’є людина (вільна) людину (вільну), то брат має помститися за брата 1282.

Іменники назви тварин набувають нових форм раніше

  • Іменники назви тварин набувають нових форм раніше
  • иже камен вєрг на пъса «той, що на пса кинув камінь» 1284

    на той час трапляються рідко, їх кількість збільшується у XVIст.:

    в записі від 1521 р. поруч виступають стара та нова форми: ми тебе пес борзой, да собаку… да кречета послали.

  • У множині
  • від XIVст. – в іменниках чоловічого роду, які означали людей

    созъва болярь и кигань «викликав боярів і каганів»),

    від XVст. – у відповідних іменниках жіночого роду,

    пожаловалъ есми старицъ (монашці) Александру да Оксінью и их сестръ 1513; и женъ их и дѣтей (XVIIст.),

    від XVIIIст. – у іменниках, які означають звірів,

    птицъ прикормить 1649, але там же читаємо: загонять лошади.

  • Сьогодні в літературній мові старі форми збереглися лише в затертих зворотах,
  • посвятить в монахи, попасть в рекруты, идти в гости, призвести в полковники

Закінчення -а вН.в. множ. іменників чоловічого роду

  • леса, луга, города
  • початки сягають XIVст.,
  • від XVI– XVIIст. форми на -а стають все частішими, експансія триває до сьогодні:
  • у новіших запозиченнях директора, инструктора

  • Очевидно певний вплив мали форми Н.в. двоїни (переважно іменників) які означали щось, що характеризувалося подвійністю:
  • рукава, берега, глаза, бока

    Проти цієї гіпотези висувається поважне заперечення: форма двоїни мала наголошену основу.

    На утворення закінчення могли мати вплив форми Н.в. множ. іменників середнього роду на ‑а, хоча самі іменники середнього роду вже від XVIст. набували закінчень іменників чоловічого роду на -і / -ы.



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка