Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького бусол олена юріївна



Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0,78 Mb.
  1   2   3   4   5







НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО


БУСОЛ ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 343 (477)



ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЙНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ

СТРАТЕГІЇ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня


доктора юридичних наук

Київ – 2015


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.
Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор,

академік НАПрН України,

заслужений діяч науки і техніки України

КОСТЕНКО Олександр Миколайович,

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України,

завідувач відділом проблем кримінального права,

кримінології та судоустрою.


Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

КУЛИК Олександр Георгійович,

Державний науково-дослідний інститут

МВС України,

т.в.о. начальника науково-дослідної лабораторії

кримінологічних досліджень;
доктор юридичних наук, професор

САВЧЕНКО Андрій Володимирович,

Національна академія внутрішніх справ,

начальник кафедри кримінального права;
доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України



СКУЛИШ Євген Діонізійович,

Науково-дослідний інститут інформатики і права

НАПрН України,

головний науковий співробітник.


Захист відбудеться “28” вересня 2015 року об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “27” серпня 2015 року.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,



доктор юридичних наук О. О. КвашаЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Індекси сприйняття корупції, розраховані фахівцями Transparency International, показують, що впродовж останнього десятиріччя рівень корупції в Україні залишається високим. Найбільш корумпованими українці називають саме ті інституції, які покликані боротися з корупцією – суди (66%), правоохоронні органи (64%), державну службу (56%), а також сферу охорони здоров’я (54%), Парламент (53%), політичні партії (45%), ЗМІ (22%), громадські організації (20%). У сучасних умовах перед українською державою поставлено важливе завдання мінімізації рівня корупційної злочинності, що є умовою вступу України до ЄС. За висновками спільної зустрічі експертної місії Ради Європи з українськими фахівцями з питань антикорупційної політики, план антикорупційних реформ України повинен враховувати специфіку стану корупції в державі, насамперед її високий рівень, проникнення в усі сфери суспільного життя та єдність політичної влади і бізнесу. Законодавча база протидії корупційній злочинності почала формуватися тільки на початку 90-х років минулого століття, що й обумовило її дослідження в сучасний період. Вирішенню різних аспектів проблем корупційної злочинності та вдосконаленню вітчизняного антикорупційного законодавства, зокрема кримінального, присвячено праці вчених у галузі кримінології та кримінального права: П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, В. О. Глушкова, В. В. Голіни, І. М. Даньшина, О. М. Джужі, О. О. Дудорова, С. В. Дрьомова, А. П. Закалюка, В. С. Зеленецького, О. Г. Кальмана, О. О. Кваші, О. М. Костенка, О. Г. Кулика, О. М. Литвинова, П. С. Матишевського, А. В. Савченка, О. Я. Свєтлова, Є. Д. Скулиша, В. В. Сташиса, І. К. Туркевича, Г. О. Усатого, М. І. Хавронюка, В. І. Шакуна, С. А. Шалгунової та інших, а також учених інших спеціальностей: Л. І. Аркуші, П. Д. Біленчука, А. В. Гайдука, В. Д. Гвоздецького, В. М. Гаращука, О. Ф. Долженкова, Н. С. Карпова, Ю. Г. Кальниша, Г. А. Матусовського, Є. В. Невмержицького, С. С. Рогульського, Б. В. Романюка, О. В. Терещука, В. М. Трепака та інших. Серед зарубіжних учених, які досліджували окремі аспекти корупції, слід виділити В. В. Астаніна, Б. В. Волженкіна, С. А. Головка, А. І. Долгову, П. А. Кабанова, В. С. Комісарова, В. М. Кудрявцева, О. І. Кірпічникова, Н. О. Лопашенко, В. В. Лунєєва, С. В. Максимова, О. І. Мизерія, А. В. Наумова, Г. А. Сатарова, О. Гределанда, Д. Джонса, Д. Кауфмана, В. Лаптеакру, Н. Леффа, М. Превезера, С. Пундея, С. Пуффера, С. Роуз-Аккерман, Д. Хелмана, Л. Шеллі, С. Естрина та інших. Проблема протидії корупції на докторському дисертаційному рівні досліджувалася вітчизняним вченим М. І. Мельником («Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції», 2002 р.). Питання протидії корупції в докторських дослідженнях інших науковців розглядалися переважно через призму адміністративного права і процесу, фінансового, кримінально-виконавчого, інформаційного права, політичних інститутів і процесів тощо.

Протидія корупційній злочинності потребує вивчення умов, в яких формується і реалізовується антикорупційна стратегія в Україні в сучасний період, оцінки політики держави в цьому напрямі, а також виокремлення кримінологічно-значущих проблем застосування конкретних механізмів такої протидії. До того ж деякі вчені не вкладають у поняття «протидія корупції» заходи, які проводять і фізичні особи з власної ініціативи. Основні антикорупційні доктрини, прийняті в Україні в сучасний період, не дають однозначної відповіді на питання, яким чином мінімізувати корупційну злочинність у державі. Тож ключовим у виробленні стратегічних підходів до протидії корупції є встановлення кола суб’єктів, які повинні відігравати провідну роль у цьому процесі – спеціалізовані органи по боротьбі з корупцією, правоохоронні органи, інші інститути громадянського суспільства або окремі громадяни.

Представлена робота є спробою запропонувати науково обґрунтовані шляхи розв’язання порушеної кримінологічної проблеми з урахуванням положень культурологічно-репресивної концепції протидії злочинності, яку розвиває професор О. М. Костенко.

При дослідженні корупційної злочинності кримінологи не завжди приділяють увагу вивченню суспільства, процесів, явищ, які відбуваються в ньому, а концентрують свої зусилля переважно на кримінально-правових аспектах проблеми. Комплексно кримінологічна проблема протидії корупційній злочинності в Україні за порівняно тривалий період (1991–2015 рр.) не розглядалася. Враховуючи викладене, тема протидії корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії є актуальною для юридичної науки та практики.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у межах планових тем відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України – «Протидія корупційній злочинності в Україні в умовах реформування кримінальної юстиції» на 2012–2014 рр. (номер державної реєстрації 0112U007120), «Проблеми забезпечення правопорядку засобами кримінальної юстиції (в контексті європейських стандартів)» на 2014–2016 рр. (номер державної реєстрації 0114U003872).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних кримінологічних і низки кримінально-правових засад протидії корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії, формулювання пропозицій, спрямованих на забезпечення підвищення ефективності діяльності у сфері протидії корупційній злочинності в Україні.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

– реконструювати підходи до вивчення феномена «корупція» та методи дослідження корупційної злочинності, які застосовувалися вченими в минулий та сучасний періоди, уточнити понятійно-категорійний апарат;

– розглянути відомі в кримінології моделі еволюції та форми проявів корупції та виокремити модель, яка характерна для України в сучасний період;


– на основі аналізу розвитку вітчизняного антикорупційного законодавства в сучасний період оцінити ефективність антикорупційної політики України;

– окреслити проблеми класифікації корупційних загроз національній безпеці України;

– узагальнити чинники, які сприяють поширенню організованої корупційної злочинності, що становить загрозу національній безпеці України в сучасний період;

– розглянути зміст організованих форм корупційної злочинності, встановити співвідношення понять «корупційна злочинність» та «організована корупційна злочинність»;

– окреслити теоретичні та практичні проблеми щодо механізмів зменшення негативного впливу корупційної злочинності на суспільство;

– визначити основні чинники протидії корупції в зарубіжних державах і дослідити ступінь їх впливу на її загальний рівень;

– встановити ступінь поширеності, причини корупційної злочинності та запропонувати шляхи протидії цьому явищу в окремих сферах життєдіяльності суспільства в сучасний період;

– на основі зарубіжного досвіду визначити основні напрямки підвищення ефективності Національної антикорупційної стратегії.



Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі протидії корупційній злочинності в Україні.

Предметом дослідження є кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасна теорія наукового пізнання соціальних явищ, що охоплює комплекс загальнонаукових та спеціальнонаукових методів. Загальнофілософська методологія як концептуальний підхід наукового дослідження допомогла визначити загальну стратегію дослідження та інтерпретацію його результатів. Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило розглянути корупційну злочинність як сукупність злочинних діянь, визначити її соціальну обумовленість, закономірності та тенденції розвитку, вплив на суспільство (розділи 2–6). Історичний та історико-правовий методи застосовано для розкриття генези основних понять і тенденцій розвитку антикорупційного законодавства за часів незалежності України (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2), змісту олігархізації політичної влади в Україні у сучасний період (підрозділ 4.4), характеристики сучасного стану корупційної злочинності в окремих сферах суспільного життя (розділ 5). Метод системного аналізу дав змогу розглянути певні співвідношення між складовими елементами корупційної злочинності, а також її зв’язки з іншими соціальними явищами і процесами, які впливають на неї (розділ 4, підрозділ 6.2). Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури правових норм антикорупційного спрямування, їх класифікації, відповідності правилам законотворчої техніки (розділ 2,  підрозділи 5.1, 6.6). Порівняльно-правовий метод використано під час порівняння норм кримінального законодавства України з відповідними нормами кримінальних законів інших держав (підрозділи 3.1, 6.3). Синергетичний метод дозволив вивчити суспільство, його інститути у протидії корупційній злочинності як системи, що характеризуються відкритістю, взаємопроникненням, нерегулярністю зв’язків, функціональною нестабільністю, розвиток яких відбувається нелінійно під впливом широкого спектра чинників, часто випадкових, особливо в їх кризових, нестабільних станах (розділ 5). Феноменологічний метод використаний при з’ясуванні природи та механізму індивідуальної злочинної поведінки корупціонера, впливу визначених автором чинників протидії корупційній злочинності на її загальний рівень і рівень ефективності протидії корупції в окремих державах (підрозділ 6.3). Метод експертних оцінок дозволив сформулювати висновки щодо заходів протидії корупційній злочинності (розділ 5, підрозділи 6.4, 6.5). Математичний метод урахований при розгляді проблеми застосування комп’ютерного моделювання до аналізу організованої корупційної злочинної діяльності (підрозділ 6.1). Застосовано методи аналогії, статистичного аналізу, соціологічні (анкетування; спостереження; вивчення документів). Анкетування використовувалося для дослідження причин поширення корупційної злочинності в органах внутрішніх справ і медичних закладах системи охорони здоров’я України (підрозділи 5.2, 5.4). Метод спостереження використовувався через безпосереднє сприйняття дисертантом під час її роботи в органах внутрішніх справ України соціальних процесів, пов’язаних з корупцією, які відбуваються в суспільстві, вивчення особи злочинця та реєстрації конкретних подій і ситуацій (підрозділи 5.1, 5.2, 5.3, 6.5). Вивчення документів, зокрема, ЗМІ, як джерела кримінологічно-значущої інформації дало можливість визначити основні напрями та окреслити проблеми протидії корупційній злочинності в сучасний період (розділ 5, підрозділ 6.6).

Емпіричну основу становлять результати анкетування дисертантом респондентів: 335 атестованих працівників служб БОЗ, БЕЗ, БНОН, КР, ОТВ УМВС України в м. Севастополь та районних відділів (усього 148 осіб), ГУБОЗ МВС України, ГУ МВС України в Київській області, ДДСБЕЗ МВС України та Міжвідомчого НДЦ при РНБО України (усього 136 осіб). Крім того, було анкетовано 51 особу – групу з представників усіх обласних управлінь МВС України. На основі розробленої дисертантом анкети проведено анкетування 680 громадян різних регіонів, професій і соціальних груп щодо з’ясування причин корупції в галузі охорони здоров’я в Україні. Вивчено матеріали судової практики та статистичні дані правоохоронних органів. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, нормативно-правових актів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, підзаконних нормативно-правових актів щодо протидії корупції, міжнародно-правових документів у сфері протидії корупції. Джерельну базу дослідження становлять також політична, правова публіцистика, довідкові видання і статистичні матеріали. У процесі підготовки дисертації поряд із роботами з кримінології використовувалась філософська, соціологічна, кримінально-правова, кримінально-процесуальна та інша література за темою дослідження.
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка