Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького бусол олена юріївна



Сторінка4/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0,78 Mb.
1   2   3   4   5

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та надано нове вирішення наукової проблеми, яке виявилось у комплексному дослідженні протидії корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії, основаним на культурологічно-репресивної концепції. У результаті проведеного дослідження сформульовано висновки і теоретичні положення, спрямовані на протидію корупційній злочинності в Україні.

1. Вирішенню наукової кримінологічної проблеми, сутність якої полягає в аналізі та формуванні нових підходів до протидії корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії сприяє комплексне використання сучасних методів дослідження корупції та корупційної злочинності. Культурологічно-репресивний підхід до протидії корупційній злочинності в сьогоднішніх умовах побудови демократичного правового суспільства можна вважати таким, який з усіх підходів, що використовуються вченими, найбільше розкриває причини і дає можливість визначити шляхи протидії цьому явищу. Аналітичну розвідку можна вважати інструментом такого спеціального методу, як вивчення документів при дослідженні проблеми протидії корупційній злочинності. Аналітична розвідка в кримінологічному дослідженні полягає в пошуку кримінологічно-значущої інформації за допомогою засобів сучасних інформаційних технологій, зокрема, з використанням методів аналізу інформації, що здійснюються апаратно-програмними комплексами, системами, з метою отримання з відомих фактів та інформації нових знань. Застосування методів математичного моделювання до аналізу організованої злочинної діяльності в Україні сприятиме глибшому розумінню найважливіших соціальних процесів, що відбуваються в українському суспільстві, зокрема слугуватиме методом вирішення проблем протидії корупційній злочинності.

2. Суб’єктами протидії корупційній злочинності є не лише особи, наділені адміністративно-розпорядчими функціями, але й всі члени суспільства.

3. Потреба в уніфікації термінів, які використовуються вченими під час досліджень проблеми корупційної злочинності, семантичне тлумачення слів «запобігання» та «протидія», а також факт об’єктивного існування корупції в Україні, дають підстави при позначенні усіх суспільних відносин, метою яких є мінімізація рівня корупційної злочинності, в кримінології, а також у назвах законів антикорупційної спрямованості, застосовувати термін «протидія корупції».

4. На підставі культурологічно-репресивної концепції визначено поняття «протидія корупції», до якої належать заходи, які проводять усі члени суспільства в особі його інститутів, фізичних і юридичних осіб, з метою мінімізації корупції, усунення або нейтралізації її причин та умов відповідно до їх обов’язків з виконання державних функцій, а також із власної ініціативи.

5. Враховуючи думки вчених і конвенційне закріплення терміна «корупційна злочинність», визначення цього терміна надано як статистично обумовлена сукупність злочинних діянь осіб та груп, які відповідно до кримінального закону є корупційними злочинами. При цьому застосовано також підхід до визначення поняття «корупційна злочинність», виходячи із закріплення поняття злочину в КК України як «діяння».

6. Враховуючи поняття протидії корупції та корупційній злочинності, сформульовані автором у дисертації, з використанням методу аналогії термін «протидія корупційній злочинності» визначено як діяльність, яку здійснює суспільство в особі його інститутів, окремих фізичних та юридичних осіб з власної ініціативи або відповідно до своїх обов’язків з виконання державних функцій, з метою мінімізації ризиків вчинення корупційних злочинів і впливу відповідних криміногенних чинників на розвиток правової демократичної держави.

7. При дослідженні рівня корупційної злочинності слід враховувати, що поняття «вимірювання» та «оцінювання» не є тотожними. Ключовими критеріями для оцінювання визначено: реальний стан корупції (поширеність); сприйняття корупції населенням; ефективність заходів протидії корупції. Для реалізації антикорупційної стратегії в Україні доцільно розробити національну систему вимірювання та оцінювання рівня корупції із запровадженням системи моніторингу корупції, яка б ґрунтувалась на загальних для усіх органів державної влади показниках і методиках дослідження.

8. Загальна тенденція еволюції корупційних відносин в Україні в сучасний період – це поступове перетворення їх форм до олігархічної моделі. Олігархізація політичної влади в Україні є однією зі специфічних форм організованої корупційної злочинності. Специфіка полягає в тому, що для олігархізації характерно наявність еліти, яка бере на себе функцію управління масами в державі завдяки пасивності, недосконалості правової свідомості та культури громадян. Існуюча проблема порушення законів етики і моралі з обох сторін – народу та олігархічного керівництва України, унеможливлює розвиток демократії та сприяє поширенню корупційної злочинності.

9. Антикорупційна політика України в сучасний період характеризується формальним підходом, декларативністю, непослідовністю, зволіканням з прийняттям законів, заполітизованістю, частою зміною назв основного антикорупційного закону при збереженні основного змісту його принципових положень. Для вироблення ефективної державної політики протидії корупційній злочинності має бути побудовано концепцію комплексного впливу на прояви корупції, яка, серед іншого, включає: підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян, соціальні заходи, наукове супроводження вироблення і реалізації державних заходів протидії; забезпечення ефективності кримінальної юстиції.

10. Перелік сфер суспільного життя, щодо яких здійснюється антикорупційна експертиза чинних нормативно-правових актів Президента України, ВР України та КМУ, обмежений. Є потреба в розробці методик визначення ризиків виникнення корупції в конкретних сферах суспільного життя, з урахуванням специфіки кожної та відповідних норм законодавства, що регулюють суспільні відносини в цих галузях. Доцільним є розширення переліку корупціогенних факторів, визначених у Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, включивши фактори, які встановлюють для правозастосувача необґрунтовано широкі межі угляду (розсуду) або можливість необґрунтованого виключення із загальних правил, та фактори, які містять невизначені, важко виконувані та (або) обтяжуючі вимоги до громадських організацій. Недоцільно включати до Методології умовно корупціогенні фактори через неоднозначність їх характеру та змісту.

11. Види корупції можна класифікувати за сферами діяльності таким чином: 1) корупція у сфері національних інтересів; 2) на державній службі; 3) олігархічна; 4) політична; 5) у сфері бізнесу. Усі інші підвиди цих видів корупції можна поділяти та варіювати: за типами взаємодіючих суб’єктів; за видом суспільних відносин; за способом взаємодії суб’єктів; за видом очікуваної чи отриманої вигоди; за спрямованістю; за метою; залежно від мотивації вчинення; залежно від способу задоволення корисливих інтересів; залежно від характеру застосовуваного виду відповідальності; за ступенем централізації; за місцем вчинення та характером корупційних дій; за професійною ознакою тощо. Деякі поєднання неможливі через несумісність сценаріїв, які входять до них, а деякі сценарії взаємодії збігаються або тісно корелюються між собою.

12. Основні чинники, які сприяють поширенню організованої корупційної злочинності, що становить загрозу національній безпеці України в сучасний період, відбувалися в період політики перебудови України упродовж 1985 –1991 рр., що вплинуло на зміни у свідомості її громадян і призвело до її деформації. Існує постійна тенденція стирання меж між злочинцями та іншими прошарками населення. У період існування незалежної України відбулася фактична легалізація владою держави корупційної злочинної діяльності.

13. В основі діяльності злочинної організації наявна економічна складова. Організована економічна злочинність згідно з багатьма дослідженнями кримінологів включає в себе такий елемент, як корупційна злочинність. Натомість корупційна організована злочинність тісно пов’язана з економічною злочинністю. Враховуючи також поняття «корупційна злочинність», сформульоване дисертантом, запропоновано введення в науковий обіг поняття «організована корупційна злочинність» як різновид економічної злочинності – статистично обумовлена сукупність злочинних діянь осіб і груп, які відповідно до кримінального закону є корупційними злочинами та кваліфікуються за ознаками організованої злочинної групи та злочинної організації.

14. Кримінологічно-значущі проблеми застосування таких механізмів протидії корупційній злочинності в Україні – це: репресивні – кримінальні заходи впливу (карально-некаральні); культурні – забезпечення свободи слова та ЗМІ; просвітництво; підвищення соціальної культури громадян; опосередковані – забезпечення системної державної політики; створення незалежної судової системи; удосконалення антикорупційного законодавства; забезпечення адекватної реаліям українського суспільства кримінальної політики; побудова ефективної системи кримінальної юстиції; забезпечення прозорості інформації та процедур; інформаційне забезпечення громадян; соціальне забезпечення державних службовців; наукове супроводження заходів протидії корупційній злочинності, застосування міжнародного досвіду, напрацювань інших наук, зокрема кібернетики, в протидії корупційній злочинності в Україні тощо.

15. Наявність антикорупційних органів не є стримуючим фактором від учинення корупційних діянь чиновниками. Не можна також говорити про переваги одного типу спеціалізованого інституту в боротьбі з корупцією серед інших. Існує пряма залежність між економічним рівнем розвитку країни та ступенем корупції в ній – чим вищий такий рівень, тим нижчий рівень корупції. Частково дієвими заходами протидії корупційній злочинності є профілактика, а також наявність кримінальної відповідальності за такі злочини.

16. Норми чинного КПК України містять корупціогенні ризики, які полягають, завдяки неоднозначності тлумачення положень КПК України, в можливості умисного невнесення прокурором, слідчим відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

17. Упродовж останніх десяти років рівень корумпованості судової гілки влади та суспільної підтримки діяльності українських судів загалом демонстрував тенденцію постійного зростання і на 2015 р. досяг критичної позначки, що негативно впливає на ефективність функціонування судової системи, підриває довіру громадян до судових органів і, загалом, знижує ефективність боротьби з корупційною злочинністю. Люстрація суддівського корпусу є потрібною умовою і відправною точкою протидії корупції в судових органах України.

18. Поширеність корупції в органах внутрішніх справ України майже однакова в усіх регіонах України і є доволі значною. Лідируючу позицію щодо поширеності корупції серед усіх служб ОВС посідає Державна автомобільна інспекція. Причинами корупції в правоохоронних органах є політичний вплив; суперечливе і неоднозначне законодавство, незадовільне грошове забезпечення; відсутність належного контролю та нагляду; низька загальна культура працівників.

19. Причини та умови, що породжують корупційну злочинність у сфері охорони здоров’я, класифіковано на: політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціальні, морально-психологічні, правові. Розв’язанню проблем корупції в системі охорони здоров’я України може сприяти використання позитивного досвіду країн Європейського Союзу, зокрема, вивчення механізму проведення реформ у медичній галузі Польщі.

20. Потенціал громадянського. суспільства недостатньо використовується державою в протидії корупційній злочинності за ініціативи самої держави. Політична воля уряду є ключовим фактором, від якого залежить залучення громадськості в розробку антикорупційної політики.

21. Доведено необхідність встановлення кримінальної відповідальності за поширення завідомо недостовірної інформації представником засобу масової інформації, яка спрямована на дискредитацію фізичної або юридичної особи, з метою отримання неправомірної вигоди. Як професійний корупційний злочин у сфері масово-інформаційної діяльності слід розглядати отримання журналістом певної вигоди за поширення неправдивої, умисно викривленої інформації, виготовлення прихованої реклами, антиреклами тощо. Суспільна небезпечність цих протиправних діянь як умова криміналізації полягає в тому, що відбувається порушення права особи на отримання достовірної інформації; посягання на честь і гідність фізичної чи юридичної особи, щодо якої було поширено неправдиву інформацію; суспільна необхідність – обумовлена вказаною суспільною небезпечністю і соціальною значущістю інформації, яка поширюється за допомогою ЗМІ та безпосередньо впливає на життя і психіку членів суспільства.

22. Створення в центральних органах виконавчої влади підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції не є ефективним заходом держави в забезпеченні протидії корупційній злочинності в цих органах. Підпорядкування антикорупційних підрозділів безпосередньому керівництву створює корупційні ризики.

23. Україна недостатньо використовує зарубіжний досвід у підтримці дієвості Національної антикорупційної стратегії, який полягає у створенні координуючих і моніторингових органів, а також у забезпеченні участі громадянського суспільства. Стратегія повинна мати пов’язаність пріоритетів, цілей і завдань, чіткий зв’язок між завданнями і державним бюджетом, систему індикаторів для моніторингу позитивних змін мінімізації корупційної злочинності, гнучкий і чіткий графік реалізації стратегії.

24. Формування в суспільстві антикорупційної культури повинно бути законодавчо закріплено в Україні як державний пріоритет і ґрунтуватися на основі позитивного зарубіжного досвіду з використанням напрацювань вчених з цього напрямку та урахуванням особливостей існування і розвитку українського суспільства. Репресивні заходи протидії корупційній злочинності є необхідними, але другорядними.

25. Запропоновано такі зміни до Кримінального кодексу України:

1. Доповнити розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» нормою такого змісту:

«367¹. Умисне невнесення прокурором, слідчим відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань

1. Умисне невнесення прокурором, слідчим відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – крається...

2. Ті самі дії, вчинені з метою отримання неправомірної вигоди, – карається...».

2. Доповнити розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» нормою такого змісту: «Стаття 366². Умисне створення нормативно-правового акта, який містить корупціогенні фактори та надання неправдивого висновку антикорупційної експертизи


1. Умисне створення службовою особою нормативно-правового акта, який містить корупціогенні фактори, – карається…

2. Надання уповноваженою особою з проведення антикорупційної експертизи (експертом) завідомо неправдивого висновку до проекту нормативно-правового акта щодо наявності або відсутності в ньому корупціогенних факторів, – карається …».

3. Доповнити розділ V «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» нормою такого змісту: «Стаття 171¹. Поширення завідомо недостовірної інформації на замовлення представником засобу масової інформації або замовлення йому виготовлення інформаційного продукту неправдивого змісту

1. Виконання представником засобу масової інформації замовлення фізичної або юридичної особи на виготовлення інформаційного продукту неправдивого змісту, поширення недостовірної, викривленої інформації з метою умисної дискредитації іншої фізичної або юридичної особи в інтересах замовника або його посередника, з отриманням за це неправомірної вигоди, якщо це спричинило істотну шкоду об’єкту замовлення, – карається …

2. Замовлення представнику засобу масової інформації інформаційного продукту неправдивого змісту, поширення недостовірної, викривленої інформації з метою умисної дискредитації фізичної або юридичної особи в інтересах замовника або його посередника, з наданням або обіцянкою надати йому за це неправомірну вигоду, – карається …».

4. Виключити зі ст. 45 примітку, яка містить перелік корупційних злочинів, передбачених КК України.

5. Включити до ст. 44 частину третю такого змісту: «Звільнення від кримінальної відповідальності не застосовується у випадку вчинення суб’єктом кримінального правопорушення (злочину), яке містить ознаки корупції і корупційного правопорушення, згідно з абзацом шостим ч. 1 ст. 1, з абзацом п’ятим ч. 1 ст. 1, абзацом шостим ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».

6. Виключити зі статей 45–48 словосполучення «крім корупційних злочинів».

Запропоновано зміни та доповнення до вітчизняного антикорупційного законодавства та законів України, які опосередковано впливають на ефективність протидії корупції:

1. У статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначити поняття «протидія корупції» – «система правових, організаційних, соціальних, ідеологічних, психологічних заходів, які проводяться як на державному, так і на локальному рівнях, комплексно або окремо, з метою мінімізації небезпечного впливу корупційних проявів на розвиток демократичного суспільства»; «суб’єкти протидії корупції» – «суспільство в особі його інститутів, усі фізичні та юридичні особи, які вживають заходи з метою мінімізації корупції, усунення або нейтралізації її причин та умов, згідно із Законом України «Про запобігання корупції», відповідно до їх обов’язків з виконання державних функцій, а також із власної ініціативи».

2. У Законі України «Про основи національної безпеки України» пропонується при побудові класифікації загроз національній безпеці України вважати корупцію загрозою не лише у сфері державної безпеки, а й в інших сферах – зовнішньополітичній, воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України, внутрішньополітичній, економічній, соціальній і гуманітарній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній сфері та інших. Передбачити, що корупційна злочинність є порушенням прав і свобод людини не тільки у сфері державної безпеки, внутрішньополітичній та інформаційній сферах, але й в інших сферах.

3. Для цілей «люстраційного» закону України щодо суддів сформульовано поняття «порушення присяги» як учинення суб’єктом «люстрації» корупційних правопорушень, відповідальність за які передбачена КК України та КУпАП, порушення ним норм процесуального та матеріального права, морально-етичних засад, конвенційних документів Ради Європи щодо захисту прав людини і основоположних свобод тощо.

Кінцевим результатом реалізації запропонованої концепції протидії злочинності, на якій автор побудувала дисертаційне дослідження, передбачається сприяння формуванню позитивної динаміки зростання рівня антикорупційної культури членів суспільства, мінімізація проявів корупційних діянь, зниження рівня корупційної злочинності в Україні.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Індивідуальна монографія:

Бусол О. Ю. Протидія корупційній злочинності в Україні у сучасний період : монографія / О. Ю. Бусол. – К. : Ін Юре, 2014. – 564 с.



Рецензії:

1. Костицький В. В. Проблеми антикорупційної стратегії України / В. В. Костицький // Соціологія права : науково-практичний журнал. – 2015. – № 1–2 (12–13). – С. 188 –190.

2. Колб О. Г. Формування державної системи протидії корупційній злочинності в сучасних умовах / О. Г. Колб // Держава і право : зб. наук. праць. – Серія «Юридичні науки». – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – Вип. 68. – С. 376–381.
Монографії у співавторстві, навчальні посібники, навчально-методичні матеріали:

1. Бусол О. Ю. Законодавство України та зарубіжних країн щодо протидії корупції. Міжнародний досвід боротьби з корупцією : [монографія] / Б. В. Романюк, О. Ю. Бусол. – Кіровоград : ТОВ «Поліграф-Cервіс», 2010. – 628 с.

2. Бусол О. Ю. Проведення аналізу оперативно-розшукової інформації : [монографія] / Д. Й. Никифорчук, О. Ю. Бусол. – Кіровоград : ТОВ «Поліграф-Сервіс», 2010. – 165 с.

3. Бусол О. Ю. Корупційні діяння на державній службі – загроза національній безпеці української держави : навч.-метод. мат.-ли / О. Ю. Бусол, М. С. Орлів, М. М. Газізов; Б. В. Романюк. – К. : НАДУ, 2011. – 240 с.

4. Бусол О.Ю. Аналітична робота в оперативно-розшуковій діяльності : навч. посібник / Д. Й. Никифорчук , О. Ю. Бусол, Г. М. Бірюков – К. : Нац. ун-т ДПС України, 2012. – 152 с.
Статті в наукових фахових виданнях України:

1. Бусол О. Ю. Прозорість інформації як чинник запобігання корупції у державному секторі України / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2007. – № 17 . – С. 145–155.

2. Бусол О. Ю. Стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил в Україні / О. Ю. Бусол, В. Ю. Ложкін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2008. – № 18. – С. 40–50.

3. Бусол О. Ю. Удосконалення механізму декларування доходів та видатків осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та членів їх сімей як один із чинників зниження рівня корупції в Україні / М. А. Погорецький, О. Ю. Бусол // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 2. – С. 85–92.

4. Бусол О. Ю. Особливості державної політики правового регулювання та ефективність протидії злочинам у сфері виробництва та збуту підакцизних товарів / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2009. – № 21. – С. 182–192.

5. Бусол О. Ю. Проблеми протидії корупції в органах прокуратури України / О. Ю. Бусол, М. П. Цімох // Центрально-український правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС : зб. наук. праць. – 2010. – Спец. випуск. – С. 105–111.

6. Бусол О. Ю. Боротьба з шахрайством і корупцією в системі охорони здоров’я Польщі / О. Ю. Бусол, А. О. Мельник // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2010. – № 23. – С. 115–122.

7. Бусол О. Ю. Вплив деяких чинників боротьби з корупцією на її загальний рівень у країнах світу / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2010. – № 22. – С. 182–192.

8. Бусол О. Ю. Проблема корупції в судовій системі України / О. Ю. Бусол // Центрально-український правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС : зб. наук. праць. – 2010. – № 2. – С. 73–81.

9. Бусол О. Ю. Державна автомобільна інспекція – найкорумпованіша структура органів внутрішніх справ України? / О. Ю. Бусол // Наука і правоохорона. – 2010. – № 4. – С. 27–32.

10. Бусол О. Ю. Організована злочинність як загроза національній безпеці України / О. Ю. Бусол // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 1 (74). – С. 247–254.

11. Бусол О. Ю. Вияви корупції в органах внутрішніх справ України : за матеріалами соціологічних досліджень / О. Ю. Бусол // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 2 (75). – С. 197–205.

12. Бусол О. Ю. Щодо корупційних проявів та стану боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ України / О. Ю. Бусол // Оперативна обстановка, її аналіз та оцінка у сфері діяльності підрозділів карного розшуку ОВС України // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ Е. О. Дідоренка. – 2011. – Спец. вип. № 2. – Ч. 2. – С. 241–251.

13. Бусол О. Ю. Олігархізація політичної влади в Україні як одна із специфічних форм організованої злочинності / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): наук.-практ. журнал. – 2011. – № 2–3 (25–26). – С. 46–54.

14. Бусол О. Ю. Застосування математичного (комп’ютерного) моделювання до аналізу організованої злочинної діяльності / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2011. – № 24. – С. 28–36.

15. Бусол О. Ю. Детермінація організованої злочинності: кримінологічний аспект [Електронний ресурс] / О. Ю. Бусол // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – № 1 (3). – С. 125–132. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/aymvs_2012_1(3)__17.pdf

16. Бусол О. Ю. Роль органів внутрішніх справ та інших державних інституцій у боротьбі з організованою злочинністю: історичний аспект / О. Ю. Бусол // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал. – 2012. – № 27. – С. 27–32.

17. Бусол О. Ю. Вимір та оцінювання рівня корупції / Д. Й. Никифорчук, О. Ю. Бусол // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 173–179.

18. Бусол О. Ю. Національні антикорупційні стратегії та участь громадськості в протидії корупції в країнах Центральної та Східної Європи / О. Ю. Бусол // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Серія «Юриспруденція». – 2014. – № 6/3. – Т. 1. – С. 60–63.

19. Бусол О. Ю. Чинники поширення корупції як засобу організованої злочинності в Україні (1992–2014 роки) / О. Ю. Бусол // Право і суспільство. – Дніпропетровський гуманітарний університет. – 2014. – № 1. – С. 150–156.

20. Бусол О. Ю. Протидія корупційній злочинності в умовах глобалізації / О. Ю. Бусол // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. – Вип. 65. – С. 240–248.

21. Бусол О. Ю. Корупційна злочинність та організована корупційна злочинність : поняття та проблеми співвідношення / О. Ю. Бусол // Юридичний вісник. – № 5. – 2014. – С. 121 –126.



Статті в наукових фахових виданнях інших країн:

1. Бусол О. Ю. Коррупционные риски при формировании Единого реестра досудебных расследований прокурорами и следователями / О. Ю. Бусол // Закон и жизнь : Международный научно-практический правовой журнал. – Кишинев, Молдова. – 2013. – № 12. – С. 30–35.

2. Бусол О. Ю. Правоприменительные коллизии антикоррупционного законодательства Украины / О. Ю. Бусол // Закон и жизнь : Международный научно-практический правовой журнал. – Кишинев, Молдова. – 2013. – № 9/2 (261). – С. 37–40.

3. Бусол О. Ю. Люстрация судейского корпуса как способ противодействия коррупции / О. Ю. Бусол // Закон и жизнь : Международный научно-практический правовой журнал. – Кишинев, Молдова. – 2014. – № 4/2 (268). – С. 39–43.

4. Бусол О. Ю. Стан та причини корупційних правопорушень в галузі охорони здоров’я України: за даними соціологічного дослідження / О. Ю. Бусол // Jurnalul juridic national: teorie şi practică. Кишинев, Молдова. – 2014. – № 3 (07). – С. 71–75.

5. Бусол О. Ю. Культурологическая концепция в противодействии коррупционной преступности: проблемы методологии / О.Ю. Бусол // Закон и жизнь : Международный научно-практический правовой журнал. – Кишинев, Молдова. – 2015. – № 6/2. – С. 19–22.

6. Бусол О. Ю. Антикорупційна культура суспільства та індивідууму в мінімізації проявів корупційної злочинності / О.Ю. Бусол // Jurnalul juridic national: teorie şi practică. Кишинев, Молдова. – 2015. – № 3. – Том 1. – С. 91–95.
Праці апробаційного характеру:

1. Бусол О. Ю. Координация деятельности правоохранительных и других государственных органов в сфере предупреждения и борьбы с коррупцией в Украине / О. Ю. Бусол // Актуальные проблемы противодействия коррупции : мат-лы междунар. науч.-практ. конф., 14 октября 2010 г. // ООНИ и РИД БелЮИ МВД России. – Белгород : БелЮИ МВД России, 2010. – С. 103–106.

2. Бусол О. Ю. Моделювання та прогнозування соціальних систем / О. Ю. Бусол // Моделі колективної безпеки: інформаційний вимір : матеріали міжнар. круглого столу (м. Київ, 27 квітня 2011 р.) / збірник мат.-лів [Упорядн. – Ланде Д. В.]. – К. : НДЦПІ НАПрН України. – 2011. – С. 59–61.

3. Бусол О. Ю. Наукові підходи до визначення поняття «протидія корупції» та їх класифікація / О. Ю. Бусол // Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 18–19 жовтня 2013 р.). – Донецьк : Східноукраїнська наук. юрид. організація, 2014. – С. 70–75.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка