Національно- патріотичне виховання на уроках української мови та літератури Актуальність теми



Скачати 19,57 Kb.
Дата конвертації20.01.2017
Розмір19,57 Kb.

Національно- патріотичне виховання на уроках української мови та літератури

Актуальність теми

Актуальність теми

національно - патріотичного виховання учня

Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Тому зараз, як ніколи, важливе та актуальне питання формування громадянина-патріота

України, захисника Вітчизни



Національно-патріотичне виховання, яке є визначальним у формуванні духовних цінностей молоді, сьогодні актуальне як ніколи, ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні. Адже саме духовність і високий рівень свідомості є основою майбутнього політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. І покликання освітніх закладів полягає у тому, щоб крім міцних знань забезпечити у молодих людей формування духовно багатого та національно свідомого світогляду. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації, до кожної людини.


«Якщо ми йдемо до знань та при

цьому поступаємось в моралі, то ми йдемо не вперед, а назад» 

Арістотель

Національне виховання це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.


Виховання у молодих поколінь

почуття любові до Батьківщини, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Патріотизм — одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особи.



Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь.

Патріоти́зм (грец, πατριώτης — співвітчизник, patrís — батьківщина, Вітчизна) — це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає земля батька, предка. Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади, народу в цілому. Патріотичне виховання повинно сприяти єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій з патріотичного виховання молоді: Концепція національної системи виховання (1996); Концепція національно-патріотичного виховання (2009); Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012); Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.; Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді (2015) – була затверджена наказом МОН № 641 від 16 червня 2015.

у змісті національно - патріотичного виховання доцільно зосередитися на оволодінні зростаючою особистістю такими патріотичними цінностями, як любов до рідної землі, держави, родини, народу; формувати національну ідентичність й водночас толерантне ставлення підростаючої особистості до інших народів, культур і традицій; виховувати почуття духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього.


Акценти

Мета національно-патріотичного виховання

полягає у створенні засад для системної і цілеспрямованої діяльності щодо виховання молодої людини — патріота  України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати  свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій української національної культури


Основними формами патріотичного виховання є:
  • уроки ( уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-знайомство, уроки-подорож, уроки-міркування)
  • інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «філософський стіл», «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, «жива газета», створення книг та альманахів, виховні години тощо);
  • діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування тощо);

Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

  • Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.
  • Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.
  • Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

Методичні рекомендації з організації патріотичного виховання учнів: На уроках української мови та літератури національно-патріотичне виховання відбувається відповідно до вікових особливостей учнів.


У 5-9 класах доцільно надавати пріоритет вихованню в учнів любові до України, її природи, рідного дому, школи, рідної мови, шляхом підбору різноманітних вправ , диктантів , текстів , в яких мова йде про їх рідний край. Це вправи, що містять історичні дані, відомості про тваринний та рослинний світ регіону, в якому проживають школярі.

Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под.


Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу:

- береженого Бог береже, а козакашабля;



- де два козаки, там три гетьмани

Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців

Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів моральноетичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією.

Вивчаючи літописні оповідання , обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому

- Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, потрібно робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (―Садок вишневий коло хати‖, ―За сонцем хмаронька пливе...‖); - Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (―Як дитиною, бувало...‖, ―Давня казка‖ та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість; - Гумористичні твори сприяють формуванню сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні; - Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як ―Україна‖, ―мати‖, ―хата‖, ―лелека‖, ―вишиваний рушник‖ і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом.


Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.


Коли не можу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити Григорій Сковорода


Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка