Нацистський "новий порядок" у Європі



Скачати 22,09 Kb.
Дата конвертації30.03.2017
Розмір22,09 Kb.

Нацистський "новий порядок" у Європі

  • "Новий порядок" режим нещадного терору, насильства, економічного пограбування та використання природних ресурсів для своїх потреб на території захоплених країн. Травень 1940 р. Розроблено генеральний план "Ост" - - план поневолення народів Східної Європи. Передбачалося:
  • • знищити мільйони людей;
  • • заселити німцями територію Литви, Латвії, Естонії, України, Білорусі, європейської частини Російської Федерації;
  • • приєднати ці території до "Великої Німеччини". Західні країни нацисти хотіли перетворити на слухняні країни-сателіти, які повинні стати сировиною та виробни­чою базою Німеччини для здійснення планів світового панування.

Методи запровадження "нового порядку"

  • 1. Проведення адміністративних реформ:
  • • Польщу було перетворено в німецьке генерал-губернаторство.
  • • Чехо-Словаччину розчленовано:
  • — Судетські землі приєднано до Німеччини;
  • — Чехію та Моравію перетворено на протекторат;
  • — Словакію проголошено "незалежною державою".
  • • Югославію розділено на окремі території:
  • — Хорватія стала незалежною державою;
  • — частину Воєводини приєднали до Угорщини;
  • - Македонію та прикордонні райони Сербії приєднали до Італії;
  • — решту югославської території розділили на німецьку та італійську зони окупації.
  • • Грецію поділили на 3 зони окупації — німецьку, італійську та болгарську.
  • • У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах поставили маріонеткові уряди. Люксембург було долучено до складу Німеччини.
  • • Францію розділили на частини:
  • - Ельзас і частину Лотарингії було включено до складу Німеччини;
  • - 2/3 її території окупували німецькі війська;
  • — у південній частині Франції було створено уряд, який співпрацював з загарбниками.
  • • Україну німецькі власті розділили на чотири частини:
  • - Чернівецьку та Ізмаїльську області було передано Румунії;
  • — Одещину, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдови об'єднали у губернаторство "Трансністрія" і також проголосили частиною Румунського королівства;
  • - Західноукраїнські землі — Львівську, Дрогобицьку, Станіславську й Тернопільську області — на правах окремого дистрикту (округу) під назвою "Галичина" було долучено до складу генерал-губернаторства, яке охоплювало польські землі з центром у Кракові;
  • - Чернігівщину, Сумщину, Харківщину й Донбас, як прифронтові області, підпорядкували військовому командуванню;
  • — інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату "Україна" з центром у Рівному.
  • 2. На окупованих територіях було заборонено будь-яку політичну діяльність і політичні партії.
  • 3. Проводився масовий терор проти мирного населення, знищували всіх невдоволених "новим порядком".
  • Уся загарбана територія була вкрита розгалуженою мережею концтаборів.
  • У Німеччині та окупованих країнах Західної Європи їх було 50 — Бухенвальд, Освенцим, Дахау, Майданек та ін. Через німецькі концтабори пройшло 18 млн чоловік, з яких 11 млн загинуло. 180 концентраційних таборів, створених в Україні, стали страхітливими "фабриками смерті". Українські в'язні утримувалися також у 26 таборах на території Європи.
  • 4. Здійснювалися депортації працездатного населення до Німеччини. Близько 5 млн жителів окупованих областей СРСР було вивезено до Німеччини, в тому числі з України — 2,4 млн.
  • До Німеччини з окупованих країн вивозили сировину, метал, устаткування, продовольство, твори мистецтва та навіть родючі українські чорноземи.
  • 5. Окупаційні власті прагнули налагодити роботу підприємств, електростанцій, залізниць. Запроваджувалася обов'язкова трудова повинність з 14 до 65 років. Робочий день тривав 12-14 годин, заробітна платня була мізерною.
  • 6. На окупованих землях розгорнула роботу нацистська пропаганда: друкувалися газети, працювали радіостанції, що пропагували "новий порядок".
  • 7. Насильство на окупованих землях здійснювалося Німеччиною за допомогою спецслужб — гестапо, військ СС, Служби безпеки (СД).
  • 8. Нацисти намагалися залучити місцеве населення до співпраці: створювали допоміжні адміністрації, міські управи з представників місцевого населення. Колабораціоністами (так називали тих, хто співробітничав з фашистами) була незначна частина населення.
  • 9. Винищували психічно хворих людей та проводили медичні експерименти в концтаборах на людях — не арійцях.
  • 10. У всіх окупованих країнах відбувалося пограбування культурних цінностей (у СРСР, Франції, Голландії та ін.).

Голокост

  • Голокост — расовий геноцид, планомірне й систематичне знищення єврейського народу напередодні та в роки Другої світової війни.
  • На Нюрнберзькому процесі названо приблизну цифру загиблих євреїв — 5,85-6 млн осіб, у тому числі 3 млн євреїв Польщі, 2 млн євреїв СРСР (у тому числі 1,4 млн в Україні), близько 1 млн — інших країн Європи. Відразу ж після загарбання Польщі всіх євреїв переселили в гетто спеціальні поселення, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя — для подальшого їх повного винищення. Всю власність євреїв конфісковували, а їх самих знищували у таборах смерті, обладнаних газовими камерами (Майданек, Освенцим та ін.). Тільки в Бабиному Яру в Києві було розстріляно 150 тис. євреїв. В Україні відомо 248 місць їх масового знищення: Янівський табір у Львові, Жандармська балка у Дніпропетровську, Дробицький яр у Харкові та ін. Єврейське населення чинило опір. Відбувалися численні збройні повстання у гетто у Вільнюсі, Мінську, Каунасі, Луцьку, Бродах, Львові. Найбільше повстання у Варшавському гетто (квітень — червень 1943 p.), внаслідок якого загинуло 76 тис. осіб.

Рух Опору, його політична орієнтація та форми боротьби

  • Рух Опору -- національно-визвольна боротьба проти фашизму і запровадженого ним порядку, за відновлення не­залежності держав. "Новий порядок", який нав'язали народам Німеччина та Японія, спричинив національно-визвольний рух, що об'єднав людей різних політичних і релігійних поглядів, різних рас і національностей. Мета руху Опору:
  • • звільнення окупованих країн від фашистів;
  • • відновлення національної незалежності;
  • • ліквідація реакційних порядків;
  • • демократичні перетворення в країні.
  • Основні риси руху Опору
  • 1. Широка участь у ньому різних верств населення — робітників, селян, інтелігенції, студентів та молоді, дрібної й середньої буржуазії, заможних (буржуазних) кіл, духовенства.
  • 2. Він об'єднував людей різних національностей, різного світогляду, різних релігій, соціального походження та політичної орієнтації.
  • Характер руху Опору: патріотичний, демократичний, прогресивний, інтернаціональний.
  • Політична орієнтація руху Опору
  • Ведучи боротьбу проти нацизму, І русі Опору були такі дві основні політичні орієнтації:
  • 1. Рух національний, демократичний — орієнтація на відродження національних держав, здійснення глибоких демократичних перетворень.
  • 2. Рух комуністичний — орієнтація на здійснення соціалістичних революцій і встановлення диктатури пролетаріату за більшовицьким зразком.
  • У Західній Європі ці два напрямки співпрацювали, спільно вели боротьбу проти фашизму.
  • У Центральній і Південно-Східній Європі ворогували й боролися між собою:
  • в Україні — радянські партизанські загони та бійці Червоної Армії, з одного боку, і вояки Української повстанської армії (УПА), з другого;
  • у Польщі — Армія Крайова за підтримки польського емігрантського уряду та Армія Людова за підтримки СРСР;
  • в Югославії — партизани і загони "четників";
  • у Греції — визвольна армія й національно-визвольний фронт.

Форми боротьби

  • Активні форми боротьби:
  • • розвідка (збирання та передача союзникам важливої військово-політичної інформації);
  • • розповсюдження листівок;
  • • терористичні акти проти поневолювачів та колабораціоністів;
  • • диверсії;
  • • створення бойових груп і підпільних організацій, їхні активні дії;
  • • створення партизанських загонів, їхня боротьба проти фашизму;
  • • повстання:
  • 1943 р, — повстання у Варшавському гетто; — серпень 1944 р. — Варшавське повстання;
  • 1944 р. — збройне повстання в Парижі; —1944 р. — Словацьке повстання;
  • весна 1945 р. — Празьке повстання.
  • Пасивні форми боротьби:
  • • слухали антифашистські передачі;
  • • читали антифашистську літературу;
  • • випускали неякісну і браковану продукцію;
  • • вели агітацію;
  • • намагалися ухилитися від роботи та відправлення до Німеччини;
  • • допомагали втікачам концтаборів;
  • • переховували євреїв.
  • Очолювали рух Опору партії різної орієнтації: соціалістичні, комуністичні, радикальні, націоналістичні.

Польща

  • На території Польщі були створені:
  • Армія Крайова воєнізована структура, яка підпорядкову­валася емігрантському польському уряду в Лондоні.
  • Армія Людова - - створена польськими комуністами за сприяння СРСР. Рух Опору активізувався після Курської битви.
  • Квітень — червень 1943 р. Повстання у Варшавському гетто, яке було придушено. Загинуло й відправлено до таборів 76 тис. осіб.
  • 1944 р. Армія Крайова зорганізувала повстання у Варшаві, яке було жорстоко придушено німцями.
  • Югославія
  • З 1941 р. в Югославії ведуться активні бойові дії проти фашистів.
  • 1942 р. Було утворено Народно-визвольну армію Югославії на чолі з Й. Броз Тито, яка вела активні бойові дії проти фашизму.
  • 1943 р. Створено уряд нової Югославії — Антифашистське віче народного визволення Югославії на чолі з Й. Броз Тито. Протягом чотирьох років боротьби з окупантами югославські воїни й партизани знищили майже півмільйона фашистських солдатів та офіцерів.
  • Франція
  • Спочатку в Лондоні, а потім і на окупованій території Франції активно діяла створена Шарлем де Голлем організація "Вільна Франція.
  • Червень 1943 р. В Алжирі утворено Французький комітет національного визволення на чолі з де Голлем, що був вищим керівним органом руху Опору. На місцях створювалися комітети визволення.
  • Серпень 1944 р. У Парижі вибухнуло повстання, що прискорило звільнення французької столиці.
  • Італія
  • На території Італії діяли партизанські бригади ім. Дж. Гарібальді. В їхніх рядах боролося 5 тис. радянських громадян, які втекли із таборів військовополонених. З фашистами боролися комітети національного визволення, що складалися із шести партій.
  • Партизанські загони діяли в Албанії, Болгарії, Голландії, Данії, Норвегії, Чехо-Словаччині, Угорщині, Німеччині. З осені 1941 р. у Греції розпочала активно діяти Визвольна армія, створена Національно-визвольним фронтом. В Україні діяли радянське комуністичне підпілля та партизанський рух, а також самостійницький підпільний і партизанський рух.
  • СРСР був зацікавлений, щоб придушити національно-визвольний рух в Україні й Польщі, підступно й вміло використавши для цього українсько-польський конфлікт. Рух Опору розгортався й у країнах, окупованих Японією. У Бірмі, Малайзії, Філіппінах діяли партизанські армії.

Висновки

  • 1. Рух Опору змінив характер Другої світової війни, яка ста­ла національно-визвольною війною проти фашистських окупантів.
  • 2. Він відволікав значні сили Німеччини та її союзників (до 10%).
  • 3. Сприяв зміцненню антифашистської коаліції.
  • 4. Допомагав зростанню свідомості народів, їхньому розумінню необхідності боротьби з фашизмом.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка