Ольга Олійник поезії Богдана Ігоря Антонича



Скачати 13,38 Kb.
Дата конвертації16.01.2017
Розмір13,38 Kb.

  • публікації у періодиці
  • публікації у періодиці
  • поезії і переклади Богдана Ігоря Антонича
  • у записах Миколи Ільницького
  • Богдан Ігор Антонич,
  • “Пісня про незнищенність матерії” (Київ, 1967)
  • Богдан Ігор Антонич,
  • “Перстені молодості” (Пряшів, 1966)
  • Богдан Ігор Антонич,
  • рукопис статті і схема танцю
  • Роман Інґарден
  • (фото: Львів, 1942)

«Мистецькою ідеєю імпресіонізму є відношення барви до світла, цебто барва, піддана дією ріжних відмін світла або тіні в ріжній напрузі, пуантилізму – є барва крізь прозоре повітря. Мистецькою ідеєю футуризму є рух, кубізму – первісні спрощені, отже, геометричні обриси реальних предметів (праформа дійсності), конструктивізму чи супрематизму – гармонія (“ліризм”) чистих геометричних зразків.» «Рух як “мистецька ідея” футуризму – це не тільки формальна, технічна справа. Це відноситься одночасно, а може, навіть у більшій мірі до змісту, це навіть тема, своєрідний сюжет.» (зі статті “Між змістом і формою” )

Велика подорож

  • Вибираюся в далеку подорож і рож не дасть мені ніхто
  • й не бажаю ні від кого я нічого й вже ніщо мене
  • не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто,
  • що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне.
  •  
  • Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук.
  • Навкруги байдужі очі й обоятні постаті незнані
  • й кожна з них свій клунок має й кожна з них несе життя свойого в’юк.
  • Зі собою тугу заберу свою та радість в чемодані.
  •  
  • Та не знаю, де поїду разом з сірою юрбою тих людей,
  • де нас потяг завезе гойдаючи, немов малих дітей в колисці.
  • Срібні рейки-шпаги, вбиті в обрій; поїзд-кінь в ярмі залізних шлей.
  • Синя далеч хилиться над нами й сонце нам подасть на неба мисці.
  •  
  • А кондуктор, наче ніч, суворий прийде із повагою в купе
  • й каже нам оправдати до існування право та наш лет.
  • На банальних лицях пасажирів чудування накруги тупе,
  • я подам тоді йому своє без ляку серце, як білет.
  •  
  •  
  • Кожний день до ланцюга мандрівки раз-у-раз нам додає по ланці,
  • та дарма, дарма стараюся пізнати, де кінець йому,
  • і коли, коли наш поїзд стане, до останньої доїде станції
  • та спокійно скриню неба з перемучених плечей здійму.

формула перша: від веретена пісні до теслі слова

Дівчина, наче веретено, в танку спідницями шумить. (“Елегія про співучі двері”)   Пісня натхненна кружля веретеном, на веретені срібляться слова. (“До моєї пісні”)   Червоним сонця веретеном закрутить молоде хлоп’я. (“Веретено”)   Плету пісні на веретені про молодість, що проминає. (“Елегія про ключі від кохання”)

Навчися в теслів ремесла, Навчись тесати слово. Весна лірична відплила, теслярське літо знову. (“Наука”)     Співай, сокире, теслі безум, розтісуй пісню знову! Углиб, до дна співуче лезо встромляю в корінь слова. (“До дна”)

  • Микола Ільницький,
  • “Богдан Ігор Антонич” (Київ, 1991)

ЧАРГОРОД, або як народжуються міти (уривок) …Питаєш, як оці зродились вірші – міти, як муза мітотворна діє своїм впливом: руїни царств червоних куряться до світла, неземний царгород – Чар-город над заливом.   Тече дванадцять рік крізь солов’їне місто, в тонку пастушу флейту дме вітрів дозорець, музики білий мур і стріл крилаті вісті, достойний лев, слаба людина й вірні зорі.

  • Омар Хайям Волт Вітмен
  • Богдан Ігор Антонич Павло Тичина

формула друга: четвертий перстень

  • Микалоюс Константинас Чурльоніс
  • Микалоюс Константинас Чурльоніс,
  • з циклу “Сотворіння світу”

Щаблями пройденими повертаю дні природи в мряковиння й первнів перші шуми: мов Божий стовп, стоїть мільйонолітня ніч, в прадавньому хаосі землі й води всуміш. (“Балада про пророка Йону”) Земля, немов народжена ні з чого вперше, виточується з-поза гір хаосу мрячних. Хрищу новим найменням кожен квіт найменший і кожен убиваю назвою небачно. (“Шість строф містики”)

…Аж горла миті сріблом пухнуть від напруги, солодке і п’янке знесилля морщить жили і скручуються звуки в світла смуги… …Для розуму зачинені, невидні двері відчинить звук, мов ключ, мов ключ чуття несхибний. Не птах, не квіт, це грає зміст, це грають первні речей і дій, музика суті, дно незглибне. (“Концерт”)

  • першодрук статті Богдана Ігоря Антонича
  • “Як розуміти поезію”

формула третя: пейзаж з вікна

«– Чи не кожна хоч би найпростіша річ не таїть у собі стільки й таких можливостей, про яких не снилося поетам? – говорить Ігор (чи друге “я” Марка). – Треба вміти дивитися на світ. Це перша заповідь майбутніх поетів. Але навіть і вони не зможуть добути з будь-якого явища всіх явних і темних сторінок. Кожне покоління й кожна людина приносить на світ власні готові окуляри й бачить щось інше, без огляду на те, чи сама річ має ті прикмети, чи ні. Чи ми загалом бачимо дійсні явища, чи тільки творива власних окулярів.» (з роману “На другому березі”)

  • дружній шарж
  • Володимира Ласовського

Пейзаж з вікна Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль. В товстому дзбані варить рожі, аж піна бризкає звідтіль.   Дуднить по шибах дощ цинобри і скло відблискує, мов сталь. Парує курявою обрій, хвилює в димі ранніх сальв.   Підвівши очі з-понад книжки, побачиш світ барвистим сном і думка, вирвавшися нишком, мов нетля, б’ється у вікно.

  • поетичні збірки
  • Богдана Ігоря Антонича

«Мистецька творчість повинна мати два покриття: в […] “внутрішній правді” творця і в правді дійсності.» (зі статті “Сто червінців божевілля”) Є два світи: один круг нас, а другий – це ми: між ними вічна боротьба лягає на життя клеймом напруги. (“Романтизм”)

Дякуємо за увагу! презентацію підготувала Олена Галета, Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка цифрову версію документів надав Данило Ільницький



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка