Організація роботи з дітьми з особливими освітніми потребами



Скачати 19,11 Kb.
Дата конвертації11.01.2017
Розмір19,11 Kb.

Організація роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

Сосновська М.В.,

методист ЦМСПС

Адаптація освітнього простору

  • диференціація навчального процесу;
  • розроблення для кожної дитини індивідуального план (програми) розвитку;
  • добірка відповідного навчально-дидактичного забезпечення;
  • застосовування ефективних традиційних та адекватних новітніх технологій навчання.
  • З метою врахування потреб кожної дитини з особливими освітніми потребами так, як і здорової

Супровід психолога

Фахівці надають інформацію про індивідуальні особливості,можливості,схильності, потреби, інтереси, про рівень сформованості пізнавальних процесів та дій, а саме :

  • Співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми;
  • Рівень розвитку когнітивної сфери;
  • Особливості розвитку емоційно-вольової сфери;
  • Індивідуально - характерологічні особливості;
  • Розумова працездатність та темп розумової діяльності.

Програма складається групою фахівців:

  • заступник директора з навчально-виховної роботи;
  • вчителі, асистенти вчителя;
  • психологи;
  • дефектологи, тифлопедагоги, сурдопедагоги та інші;
  • з обов’язковим залученням батьків, або осіб, що їх замінюють.
  • Мета: визначення конкретних ефективних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з ОПП

Програма розвитку містить:

  • Загальна інформація про учня:
  • - оцінка ПМПК

    - оцінка психолога

    - результати спостережень вчителів про

    особливості комунікативної діяльності з

    однолітками і т.п;

  • Визначення системи додаткових послуг інших
  • спеціалістів

  • Засоби та шляхи щодо необхідної адаптації
  • начального середовища.

Види адаптації середовища:

  • Збільшення інтенсивності освітлення в кімнатах, де є діти з порушенням зору
  • Зменшення рівня шуму в класі, де навчається дитина з порушенням слуху, забезпечення її слуховим апаратом
  • Створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкових класів
  • Забезпечення архітектурної доступності для дітей з порушення опорно-рухового апарату і т.п.

Адаптація змісту, форм та методів навчання:

Адаптація методичних матеріалів:

  • Адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів
  • Використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів
  • Адаптація стимульних матеріалів і т.п.

Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей:

  • з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);
  • з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);
  • з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);
  • з мовленнєвими порушеннями;
  • з порушеннями опорно-рухового апарату;
  • зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);
  • з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.

Діти з синдромом Дауна

  • Інтелект таких дітей звичайно знижений до рівня помірної розумової відсталості.
  • Потребують постійної допомоги та підтримки дорослих, близьких
  • Більшість фахівців переконані, що таких дітей можна навчити всього, головне – займатися ними, вірити в них, щиро радіти їхнім успіхам
  • Їм характерні такі риси, як покірність, ласкавість, схильність до наслідування, можуть бути упертими, в них розвинене почуття ритму та любов до танців
  • Головне правило реабілітації – не лікування, або корекція в спеціальних установах, а залучення у «звичайне» життя - спілкування з однолітками, навчання і заняття в гуртках та секціях

Діти з порушеннями розумового розвитку:

  • Розумова відсталість зумовлена органічним ураженням головного мозку:
  • - порушене не лише логічне, а й наочне мислення

    - порушені всі пізнавальні процеси (сприймання, пам'ять,

    уява, мислення мовлення, увага)

    - спостерігаються порушення емоційно-вольової сфери

    діяльності особистості.

  • Їм характерні труднощі у регуляції поведінки, доланні перешкод, завершенні розпочатих справ, властиві такі риси, як пасивність, замкнутість, підлесливість, негативізм та озлобленість, які виникають через неприйняття їх однолітками. Переважними мотивами в них є ситуативні бажання, тому домінують імпульсивні дїї
  • Головним завданням в роботі з такими дітьми є формування навичок співпраці на основі емоційного контакту з дорослим, з однолітками, дитину необхідно навчити певному алгоритму діяльності, виконувати взяті на себе зобов’язання ( крім ідіотії та імбецильності).

Затримка психічного розвитку

  • Стан, при якому спостерігається суттєво уповільнений темп розумового розвитку, який розглядається, як тимчасовий!
  • Знижена розумова працездатність властива , в більшій, чи меншій мірі, всім дітям з затримкою психічного розвитку, є результатом нервової ослабленості, причиною є надмірна виснажуваність нервових процесів, її інертність та неврівноваженість.
  • Їм характерні порушення, які виявляються у зниженні психічної витривалості, працездатності та пізнавальної активності, в емоційно-вольових розладах, нестійкості уваги, у недоліках пам’яті, сенсомоторної координації
  • Розвивати та виховувати їх можна лише через пошук позитивного, що стане опорою для підтримання їхньої віри в себе та розвитку почуття довіри та захищеності. Будь-який активний вид позашкільної діяльності буде корисний для дитини з ЗПР.

Аутизм

  • Аутизм – вроджене психічне захворювання, що характеризується нездатністю хворого до взаємодії із зовнішнім світом та, як наслідок, порушенням соціалізації, відхід від реальності у світ власних переживань
  • Основні характеристики аутизму – неконтактність, байдужість, напружено – боязлива прихильність до певних щоденних устроїв та процедур, неемоційнійсть
  • Фахівці рекомендують залучати до занять фізичним справами, танцями
  • Малювання фарбами, а ще корисніше пальчиками, творчі заняття з піском, глиною, пшоном, водою
  • Складними для аутичних дітей є колективні форми роботи, через необхідність взаємодії з однолітками, тому залучати їх можна, але після індивідуальної підготовчої роботи та за умови бажання самої дитини.

Порушення зору

  • Формування основних особистісних структур : образу себе, спрямованість особистості, становлення стосунків з людьми, неможливе без найголовнішої умови розвитку дитини – набуття соціального досвіду
  • Особливості психомоторики: недостатня рухова активність, уповільненість
  • Інтелектуальна діяльность: переважає недостатність тих функцій, розвиток яких залежить від відчуття, сприймання, пов’язаних з зоровим аналізатором
  • Емоційно-вольова сфера: інфантилізм, залежність від матері, страх, схильність до самотності, напруження, занепокоєння
  • В позашкільній діяльності можна пропонувати ліплення з глини, пластиліну, участь у шкільних заходах – вивчення віршів, пісень.
  • Пасивність дітей з порушенням зору є одним з важливих симптомів недостатньої адаптації до навколишнього світу, через нереалізовані в повній мірі компенсаторні процеси у навчанні та вихованні.

Порушення слуху

  • Стан слуху кардинально впливає на мовленнєвий та психічний розвиток дитини. Порушення слухового аналізатору , найперше негативно впливає на мовлення, що призводить до загального недорозвинення пізнавальної діяльності, що водночас, є першопричиною виникнення інших відхилень у розвитку особистості
  • У формуванні особистості дитини виключно важливу роль відіграє спілкування, а саме інформаційна, емоційна, предметна взаємодія, в процесі якої реалізуються, формуються міжособистісні стосунки
  • 7-10 років, виявляється найбільший інтерес і схильності до різних ігор та спортивних занять – гімнастика, біг, стрибки. Навчальна діяльність їх захоплює зовнішнім боком – перебування у класній кімнаті, виконання завдань, при цьому діти ставляться до всіх предметів однаково
  • 11-13 років учні продовжують надавати перевагу спортивним заняттям, та виникають інтереси до кіно, театру, танців. Багато з дітей виявляють інтерес до занять з трудової діяльності
  • З 14 років з'являється інтерес до літератури,географії, біології
  • Дорослі мають глибоко розуміти особливості дитини з порушенням слуху та знаходити правильні шляхи компенсації її дефекту, таким чином забезпечити індивідуальний підхід

Поради вчителю, що працює з дитиною з ООП:

  • Знання особливостей порушення фізичного та психічного розвитку дитини
  • Дотримання тактики спокійного емоційного реагування
  • Уникнення оціночного виділення найкращих учнів
  • Гнучка тактика спілкування
  • Доброзичлива атмосфера в класі
  • Налагодження особистісного спілкування з дитиною
  • Щирість в стосунках
  • Метод спостереження, щоб краще зрозуміти дитину

Дякую за увагу!



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка