Організація самоосвіти педагогічних працівників у міжатестаційний період



Скачати 37,43 Kb.
Дата конвертації30.11.2016
Розмір37,43 Kb.

Організація самоосвіти педагогічних працівників у міжатестаційний період


Крот Олена Миколаївна,

завідувач відділу розвитку позашкільної освіти



Київського Палацу дітей та юнацтва

Виходячи з умов запровадження в навчальних програмах та стандартах компетентнісної освіти, вітчизняні заклади післядипломної педагогічної освіти поступово переходять від «підвищення кваліфікації» до «розвитку професійної компетентності» педагога.

Виходячи з умов запровадження в навчальних програмах та стандартах компетентнісної освіти, вітчизняні заклади післядипломної педагогічної освіти поступово переходять від «підвищення кваліфікації» до «розвитку професійної компетентності» педагога.

  • Якщо підвищувати кваліфікацію можна було виходячи з засад педагогіки, розвиток професійної компетентності педагога передбачає організацію та самоорганізацію навчальної роботи слухачів на андрагогічних та акмеологічних засадах.

  • Термін «андрагогіка» за аналогією з терміном «педагогіка» вперше використав німецький історик освіти Олександр Капп
  • у 1833 р. для визначення науки, що досліджує проблеми освіти дорослих.

  • Поняття «акмеологія» вперше було введено до наукового обігу Миколою Олександровичем Рибниковим у 1928 р. для позначення науки про розвиток дорослих (зрілих) людей.
  • “акме”-вершина
  • Акмеологія – нова галузь наукових знань у системі наук про людину – досліджує фундаментальні закономірності творчості і самосвідомості в людині

Компетентний педагог (від. лат. competens – «відповідний, спроможний» ) – це педагог, який завдяки мобілізованим знанням, умінням і професійним здібностям спроможний успішно вирішувати на практиці психолого-педагогічні задачі; педагог знаючий, тямущий, здатний до професійного та особистісного зростання.

Модель професійної компетентності педагога

  • Загально-
  • культурна
  • Здоров’я-збережувальна
  • Кооперативна
  • Управлін-
  • ська
  • Інформаційно-технологі
  • чна
  • Аутопси
  • хологічна
  • Прогнозу
  • вально-рефлексивна
  • Психолого-педагогічна
  • Соціальна
  • Комуніка
  • тивно-си
  • туативна
  • Методична
  • Когнітив
  • но-техно
  • логічна
  • Модель
  • ПК
  • учителя

ВИДИ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ:


ФОРМАЛЬНА ОСВІТА

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА

ІНФОРМАЛЬНА ОСВІТА

Регламентує-

ться з боку

держави

Пов’язана

зі сферою

захоплень,

творчістю

Освіта

в процесі

спілкування,

читання,

осмислення

досвіду тощо

У педагогічній моделі першою й головною функцією методиста була функція «джерела» знань.

У педагогічній моделі першою й головною функцією методиста була функція «джерела» знань.

У рамках андрагогічної парадигми освіти, методист є експертом в галузі технології навчання дорослих, організатором спільної з педагогом діяльності, консультантом, натхненником, співавтором індивідуальної програми навчання, творцем необхідних комфортних умов процесу навчання, і, нарешті, джерелом знань, умінь, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій

Стадії життєвого і професійного шляху особистості (за Д.Сьюпером):

  • Перша стадія – пробудження (від народження до 14 років), у процесі якої поступово розвивається ідентифікація особистості із професійними ролями, формуються професійні уподобання та здібності
  • Друга стадія – дослідження (15 років – 24 роки) індивід намагається випробувати свої сили у різних ролях і перевірити реальні власні професійні можливості, що включає попередній вибір, спроби реалізації Я-концепції, пошук поля діяльності в професійному житті
  • Третя стадія – консолідації (25 років – 44 роки) характеризується прагненням людини забезпечити у знайденому професійному полі стійку особистісну позицію
  • Четверта стадія – збереження (45 років – 64 роки) професійний розвиток йде в одному визначеному напрямку в межах визначеного поля
  • П’ята стадія – спаду (із 65 років) відбувається поступовий перехід від професійного життя, освоєння нових соціальних ролей

СХОДИНКИ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ(ДІАГНОСТИКА)


не знаю,

не використовую

знаю, використовую, ділюся досвідом

знаю, використовую

прагну опанувати

знаю, не використовую



міжкурсовий

період

курси

підвищення кваліфікації

ПРОФЕСІЙНІ

КОМПЕТЕНЦІЇ

ОСВІТНЯ ПРАКТИКА

Неперервність в освіті -

це зв‘язок, узгодженість та перспективність усіх компонентів освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів) на кожному щаблі освіти для забезпечення наступності в розвитку особистості.

Функції методичних служб в умовах системи неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників:

  • - виявлення рівня компетентності педагогів та допомога у визначенні напрямів професійного вдосконалення;
  • - організація різноманітних форм методичної роботи відповідно до освітніх потреб та рівня професійної компетентності педагогічних працівників;
  • - оновлення змістових модулів підвищення професійної майстерності педагогічних працівників у відповідності до вимог модернізації системи освіти в Україні;
  • - особистісно орієнтована методична підтримка самоосвітньої діяльності педагогічних працівників;
  • - організаційна підтримка дистанційного навчання педагогічних працівників;
  • - організаційний та науково-методичний супровід науково-дослідної та дослідно-експериментальної роботи;
  • - здійснення аналізу результативності курсової підготовки педагогів та їх участі у різних формах підвищення кваліфікації;
  • - стимулювання діяльності педагогічних працівників щодо підвищення рівня професійної компетентності.
  •  

СУСПІЛЬСТВО (вимоги до педагога як професіонала та особистості)

ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ (творча атмосфера в колективі)



АДМІНІСТРАЦІЯ (заохочення, стимулювання самовдоскона-лення, керівництво)

ОСОБИСТІСТЬ ПЕДАГОГА

МОТИВ

МЕТА САМОВДО



СКОНАЛЕННЯ

ВИЗНАЧЕН-НЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ САМОВДОС-КОНАЛЕННЯ

САМО-ОСВІТА

МЕТОДИЧНА РОБОТА

САМОВИХОВАННЯ

РЕЗУЛЬТАТИ САМООСВІТИ, ТВОРЧИЙ ЗВІТ, АТЕСТАЦІЯ



ПОТРЕБА

Система неперервного самовдосконалення

педагога

в процесі післядипломної освіти

Індивідуальний освітній маршрут -

це цілеспрямовано спроектована диференційована освітня програма, що забезпечує тому, хто вчиться, позиції суб’єкта вибору, розробки та реалізації освітньої програми при здійсненні педагогічної підтримки його самовизначення та самореалізації

Компоненти структури індивідуального освітнього маршруту:

  • цільовий (постановка цілей отримання освіти, мотивів і потреб того, хто вчиться);
  • змістовний (відбір змісту навчання);
  • технологічний (визначення технологій, методів, методик, систем навчання);
  • діагностичний (визначення системи діагностичного супроводу);
  • організаційно-педагогічний (умови і шляхи досягнення цілей).

Професійна самоосвіта педагога -

свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця:

  • адаптування своїх індивідуально неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності,
  • постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості.

Становлення творчого педагога-професіонала повинно відбуватися не стихійно, а за індивідуальним цілеспрямованим планом самоосвіти. При складанні планів доцільно враховувати такі принципи самоосвіти:

  • - принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності);
  • - принцип діяльності (практична спрямованість роботи);
  • - принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності);
  • - принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей);
  • - принцип самоорганізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Форми організації безперервного розвитку фахової освіти та кваліфікації педагогів

  • Навчально-методичне консультування
  • Участь у педагогічних виставках, творчих звітах, конкурсах, науково – практичних конференціях, педагогічних читаннях тощо
  • Розробка, апробація навчально-методичних матеріалів
  • Виконання ролі наставників
  • Участь у роботі методичних об’єднань
  • Створення портфоліо професійного розвитку
  • Самоосвіта
  • Робота над науково – методичною темою

Мета самоосвіти педагога

  • розширення загальнопедагогічних і психологічних знань з метою поширення й удосконалення методів навчання й виховання;
  • поглиблення предметних знань;
  • оволодіння досягненнями педагогічноїнауки, передової педагогічної практики;
  • підвищення загальнокультурного рівня педагога.

Основні вимоги до самоосвіти педагога:

  • Зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога
  • Систематичність і послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти
  • Комплексний підхід до відбору змісту й організації обраної теми з самоосвіти

Основні вимоги до самоосвіти педагога (продовження):

  • Індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи
  • Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі закладу, міста, тощо
  • Створення у закладі певних умов, що спонукають звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду
  • Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі

САМОСТІЙНА РОБОТА НАД ЛІТЕРАТУРОЮ;

  • САМОСТІЙНА РОБОТА НАД ЛІТЕРАТУРОЮ;
  • СПІЛКУВАННЯ;
  • САМОТРЕНУВАННЯ;
  • САМОСТІЙНА РОБОТА З АУДІОВІЗУАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ;
  • САМОСТІЙНЕ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ;
  • ВІДВІДУВАННЯ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ, ЛЕКТОРІЇВ, ЕКСКУРСІЇ ТОЩО;
  • ДОСЛІДИ, ЕКСПЕРИМЕНТИ

МЕТОДИ САМООСВІТИ

Самоосвітня діяльність включає:

  • науково-дослідницьку роботу за проблемою;
  • вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
  • участь у колективних і групових формах методичної роботи;
  • вивчення досвіду своїх колег;
  • теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів.

МОДЕЛЬ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА НА ПІДСТАВІ РЕФЛЕКСІЇ ОСОБИСТІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Підготовчий блок:

Нормативно -

установчий

етап

Діагностико -

аналітичний

етап

Мотиваційно - цільовий

етап

Практичний блок:

Планово-прогностичний етап

Діяльнісно-акумуляційний етап

Адаптивно-перетворюваний етап

Узагальнюючий блок:

Контрольно-рефлексивний етап

Результативно-узагальнюючий етап

Корекційно-прогнозуючий етап

ЕТАПИ

ЗМІСТ РОБОТИ

ТЕРМІН

I. Діагностич-ний

1.  Аналіз труднощів.

2. Постановка проблеми.

3. Вивчення літератури з проблеми, ППД.


I рік роботи над темою.

II. Прогностич-ний

1. Визначення мети й завдань роботи.

2.Розробка системи заходів, спрямованих на розвязання проблеми.

3. Прогнозування результатів.


I рік роботи над темою.

III. Практичний
  • Впровадження перспективного педагогічного досвіду, системи заходів.
  • Формування методичного комплексу.
  • Відстеження процесу, поточних, проміжних результатів.
  • Коригування роботи.

II рік роботи над темою. (III), (IV).

IV. Узагальню-ючий

1. Підведення підсумків.

2. Оформлення результатів роботи.

3. Подання матеріалів.


III рік роботи над темою. (IV), (V).

V.Впроваджу-вальний

1. Використання досвіду самим педагогом у процесі подальшої роботи.

2. Розповсюдження.



У подальшій педагогічній діяльності.

Напрямки самоосвіти

Зміст діяльності

Література

Форма виконання

Термін виконання

Вивчення законодавчої та нормативно-правової бази

Науково-теоретична та методична підготовка

Методичні питання предмету

Психолого-педагогічні основи навчання та виховання

Вивчення передового педагогічного досвіду

Основи педагогічного управління

Підвищення етико-естетичного рівня, культури

Основні функції методиста

Основні функції методиста

щодо підвищення ефективності самоосвітньої

діяльності педагогів:

1.Аналітико-прогностична —

здійснення діагностики і спонукання до самодіагностики професійної діяльності.

2. Планування -

допомогти у формуванні проблеми і завдань, очікуваних результатів.

3. Організаційно-координаційна -

підбір літератури, консультації щодо розробки програми, організація показу успіхів.

4. Контрольно-оцінювальна -

спланувати систему внутрішнього контролю.

5. Регулятивно-корекційна -

рефлексивна оцінка процесу і результатів, вихід на нову проблему.


ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЕТАП

ОРГАНІЗАЦІЯ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ

ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ

КЕРІВНИЦТВА

ПОСТАНОВКА ЦІЛЕЙ І ПРОГНОЗУВАННЯ

РЕЗУЛЬТАТІВ

РЕГУЛЮВАННЯ Й КОРЕГУВАННЯ САМООСВІТИ

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТОДИСТА (КЕРІВНИКА) З ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

ЕТАПИ УПРАВЛІННЯ



САМООСВІТОЮ ПЕДАГОГІВ

Мотивація професійного самовдосконалення фахівців

  • це сукупність усіх спонукань та умов, що детермінують, спрямовують і регулюють процес професійного самовдосконалення працівника.

Дорослі вчаться ефективно…

  • Коли мають мотивацію до навчання:
  • Найважливішим джерелом мотивації є потреби та інтереси учасників, тому слід довідатись про їхні дійсні потреби, постійно на них посилатися, створювати можливості для їхнього забезпечення.

2. У приязному комфортному середовищі (творіть відповідний клімат через):

  • Таку організацію середовища, яка б заохочувала до взаємодії.
  • Пояснення перебігу заняття і характеру очікування, що забезпечить тим, хто вчиться, почуття безпеки.
  • Надання позитивного зворотнього зв’язку, оцінювання зусилль, підкреслення досягнень.

3. Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання

Застосовуйте різноманітні методи і техніки так, щоб донести це до всіх учасників, задовольняючи їхні індивідуальні потреби:

  • Говори до учасників з аудиторним сприйняттям.
  • Пиши на плакатах для людей із зоровим сприйняттям.
  • Застосовуй симулятивні ігри, вправи для практиків.

4. Коли використовуються їхні знання і вміння

  • Розвивайте те, що педагоги вже вміють і знають. Пам’ятайте, що найкраще засвоюються ті знання, які пов’язані із вже існуючим досвідом.
  • Створіть можливість обміну досвідом педагогів. Їхні існуючі знання і вміння – один із найсильніших засобів, які можна використати.

5. Коли мають почуття контролю над процесом навчання

  • Створіть такий клімат, щоб педагоги самі окреслили свої потреби та очікування, сформулювали свої власні цілі, які вони хочуть реалізувати.
  • Після кожного заняття запитуйте про оцінювання застосованих методів і змісту. Намагайтеся реалізувати очікування учасників.

Основні етапи мотивації професійного самовдосконалення фахівців:

  • мотивація самопізнання;
  • мотивація планування самовдосконалення;
  • мотивація реалізації програми самовдосконалення й самоконтролю.

Методико-педагогічні заходи щодо стимулювання самоосвіти педагогів:

Методико-педагогічні заходи щодо стимулювання самоосвіти педагогів:

/ група. Мета - стимулювання наукового напряму самоосвіти:

  • теоретичні семінари;
  • педагогічні читання;
  • психолого-педагогічні семінари;
  • презентації педагогічних новинок;
  • проблемні семінари.

II група Мета - стимулювання практичного напряму самоосвіти:

  • інструктивно-методичні наради;
  • консультації;
  • уроки-тренінги;
  • навчальні семінари;
  • вирішення проблемних педагогічних і дидактичних завдань;
  • співбесіди з педагогами.

/// група. Мета - стимулювання творчої діяльності:

  • ділова гра;
  • узагальнення педагогічного досвіду;
  • творча майстерня;
  • конкурси професійної майстерності;
  • круглий стіл;
  • випуск методичного бюлетеня,
  • рольові ігри.

IVгрупа. Мета - оприлюднення індивідуальних наробок :

Критерії оцінювання результатів самоосвіти:

1. Педагогічний -

освітні програми і технології, рівень навченості дітей.

2. Психологічний -

рівень психофізіологічного комфорту, розвинутість професійних та особистісних якостей.

3. Соціально-психологічний -

характер взаємин між учасниками навчально-виховного процесу, розширення комунікативного простору.

4. Соціальний-

рейтинг педагога.

5. Науково-методичний -

підвищення кваліфікації, авторські програми, впровадження педагогічних технологій, активність у науково-методичній роботі.

Ніколи не залишайте Вашої самоосвітньої роботи і не забувайте, що, скільки би Ви не вчились, скільки би не знали, знанням та освіті немає ні кордонів, ні меж.

Ніколи не залишайте Вашої самоосвітньої роботи і не забувайте, що, скільки би Ви не вчились, скільки би не знали, знанням та освіті немає ні кордонів, ні меж.

М.О.Рубакін



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка