Основне завдання школи



Скачати 39,76 Kb.
Дата конвертації20.01.2017
Розмір39,76 Kb.
  • МЕТОДИКА
  • РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Основне завдання школи

  • Формувати гармонійно розвинуту особистість.
  • Важливим компонентом цього складного і багатогранного процесу є мовленнєвий розвиток дитини.
  • Це спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність людини.
  • Мовлення виконує функції спілкування , повідомлення, емоційного самовираження , впливу на інших людей, а для учнів - це ще засіб успішного навчання у школі.
  • Мовлення
  • Означає вчити школярів правильно і доцільно , відповідно до норм літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів у процесі побудови зв’язних висловлювань.
  • Розвивати мовлення
  • Види мовлення
  • МОВЛЕННЯ
  • внутрішнє
  • зовнішнє

ВНУТРІШНЄ

  • Це мовлення в думках, яке відбувається без участі органів мовлення ; воно уривчасте, позбавлене чітких граматичних форм.
  • Це складний процес , на який важко впливати. Водночас воно відіграє важливу роль у мовній практиці.

ЗОВНІШНЄ

  • Воно розраховане на сприймання слухачами.
  • Зовнішнє мовлення поділяється на чотири види:
  • Слухання
  • Говоріння
  • Читання
  • Письмо

Зовнішнє мовлення

  • Слухання (аудіювання) - це сприймання усного мовлення та його розуміння.
  • Говоріння – це вираження думки за допомогою слів в усній формі , тобто усне мовлення.
  • говоріння
  • діалог
  • монолог

Зовнішнє мовлення

  • Читання – це зорове сприйняття і розуміння написаного чи надрукованого .
  • Письмо – це вираження думки на письмі за допомогою графічних знаків.

Зовнішнє мовлення

  • МОВЛЕННЯ
  • УСНЕ
  • ПИСЕМНЕ

МОВЛЕННЯ І МИСЛЕННЯ

  • Однією з функцій мовлення є оформлення і вираження думки.
  • Зовнішнє мовлення – це процес матеріалізації думки. Тому мислення є психологічною основою мовлення.
  • Мовлення є важливим засобом вивчення процесу мислення .

Зв’язне висловлювання

  • Це сукупність взаємопов’язаних самостійних речень , об’єднаних спільним предметом мовлення і головною думкою за допомогою мовних засобів.
  • Розвиток мовлення передбачає формування в молодших школярів умінь сприймати і будувати зв’язні висловлювання різних типів і стилів.

Зв’язне висловлювання

  • Процес породження зв’язного висловлювання проходить чотири фази:
  • Орієнтування в завданнях і умовах спілкування ;
  • Планування викладу думки;
  • Добір відповідних мовних засобів для її вираження;
  • Забезпечення зворотного зв’язку.

Текст як лінгвістичне поняття

  • Характерними ознаками тексту є :
  • цілісність змісту;
  • зв’язність викладу;
  • структурна організація;
  • завершеність.
  • Текстом може бути одне речення, якщо воно становить елемент мовної комунікації.

ЧАСТИНИ ТЕКСТУ

  • текст
  • зачин
  • Основна
  • частина
  • кінцівка

ТИПИ ТЕКСТІВ

  • За типом
  • мовлення
  • розповіді
  • описи
  • роздуми

ТИПИ ТЕКСТІВ

  • Текст-розповідь подає інформацію про явища, події, вчинки людей.
  • Опис – це своєрідний текст , у якому послідовно подаються ознаки, характерні особливості зображуваного предмета, явища, людини.
  • Текст – роздум (або міркування) подає інформацію обов’язково з розкриттям причинно-наслідкових зв’язків.

ТИПИ ТЕКСТІВ

  • За стилістичними ознаками тексти поділяються на:
  • розмовні;
  • ділові;
  • наукові;
  • публіцистичні;
  • художні.

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

  • Це дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови , а також свідоме , цілеспрямоване , майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.
  • Крім того , культура спілкування – це ще й загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові формули вітання, прощання, запрошення тощо.

ВИМОГИ

  • Критерії культури мовлення і спілкування не обмежуються правилами граматики , мовних норм; вони відображають потреби спілкування в сучасному суспільстві.
  • Тому критеріями культури мовлення і спілкування є: змістовність, логічність, виразність, чистота, правильність, комунікативне спрямування.

Формування культури мовлення

  • У початковій школі формування культури спілкування здійснюється у процесі вивчення всіх розділів мовного курсу шляхом збагачення , уточнення й активізації словникового запасу школярів, формування вміння правильно наголошувати слова під час вимови, поєднувати їх одне з одним, дотримуватися нормативних граматичних форм, доречно вживати виражальні засоби мови, формули мовленнєвого етикету.

Структура і зміст програми

  • Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти,українська мова в початкових класах вивчається за змістовними лініями:
  • мовною,
  • мовленнєвою,
  • соціокультурною.

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Основні завдання і напрямки роботи з розвитку мовлення молодших школярів викладено в програмному розділі.
  • Який є структурною частиною програми для кожного з початкових класів.

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Розділ складається з чотирьох підрозділів:
  • “Слухання – розуміння усного мовлення”
  • “Говоріння”
  • “Читання”
  • “Письмо”

МЕТОДИ розвитку мовлення

  • Першим в історії початкової шкільної мовної освіти методом , спрямованим на оволодіння мовленням , був метод заучування готових зразків.
  • Другим був метод використання древньої реторики.

МЕТОДИ розвитку мовлення

  • У результаті багатовікового досвіду чітко окреслилися три групи методів:
  • імітативні (методи наслідування)
  • комунікативні (засоби спілкування, комунікації, самовираження)
  • метод конструювання тексту (передбачає застосування теоретичних знань )

РОЗВИТОК ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ

  • Техніка мовлення – включає правильність дихання і чіткість дикції.
  • Слід розрізняти: фізіологічне дихання і мовленнєве.
  • У житті дихання є невимушеним . Під час говоріння і читання вголос фізіологічного дихання не вистачає. У цьому разі відбувається мовленнєве дихання – керований процес.

Завдання розвитку дихання

  • 1) тренувати тривалий видих, а не вміння вдихати значну кількість повітря;
  • 2) тренувати вміння раціонально використовувати і своєчасно відновлювати запас повітря під час мовлення.

РОЗВИТОК ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ

  • Не менш важливим завданням у роботі над технікою мовлення є вдосконалення дикції учнів.
  • Ефективним засобом удосконалення дикції школярів є вивчення скоромовок .

РОБОТА НАД СКОРОМОВКОЮ

  • 1) повільне , ритмічне промовляння скоромовки вчителем;
  • 2) усвідомлення змістової сторони з використанням за необхідності наочного матеріалу;
  • 3)повторне промовляння скоромовки вчителем з посиленою артикуляцією;
  • 4) виявлення учнями повторюваного звука і хорове ритмічне промовляння скоромовки;
  • 5) індивідуальне промовляння учнями відповідно до поставленого завдання;
  • 6) аналіз виконання вправи з погляду правильності дикції та інтонації.

РОЗВИТОК ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ

  • Другим напрямком роботи з розвитку мовлення на вимовному рівні - є організація практичного засвоєння молодшими школярами орфоепічних норм української літературної мови.

ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ

  • Складається з таких компонентів:
  • 1)активна вимова і слухання мовних одиниць (робота органів мовлення, напруження слухових органів);
  • 2) розуміння мовних одиниць , постійне зіставлення власної вимови зі зразками орфоепічно правильного мовлення;
  • 3) запам’ятовування орфоепічних норм (робота пам’яті).

МЕТОДИ розвитку орфоепічних умінь

  • Під час добору методичних прийомів для формування орфоепічних навичок молодших школярів необхідно враховувати, що процес засвоєння орфоепічних норм вимагає від учнів розумового і фізичного навантаження – систематичного тренування органів мовлення. Тому паралельно з прийомом наслідування необхідно застосовувати прийоми свідомого артикулювання та порівняння мовних одиниць.

ІНТОНАЦІЯ МОВЛЕННЯ

  • Третім напрямком у розвитку мовлення учнів на вимовному рівні є робота над інтонацією.
  • Інтонація – це звукові засоби мови, за допомогою яких передається смисловий та емоційний характер висловлювання , комунікативне спрямування , стилістичне забарвлення тексту , індивідуальність виражальних прийомів мовця.

ІНТОНАЦІЯ МОВЛЕННЯ

  • У роботі над інтонацією в початкових класах доцільно умовно розмежовувати: емоційну і смислову інтонації.
  • Предметом практичного засвоєння мають стати інтонації найпростіших емоційних станів: радість, сум, гнів, страх, здивування тощо.

ІНТОНАЦІЯ МОВЛЕННЯ

  • У практиці навчання мови ефективним є шлях “ від діалогу до монологу”, тобто розпочинати роботу над формуванням інтонаційних умінь слід з діалогічного мовлення , переходячи поступово до вдосконалення монологічних зв’язних висловлювань.

ЗМІСТ лексичної роботи

  • Основною одиницею мовлення є СЛОВО.
  • Мета лексичної роботи в початковій школі полягає в реалізації двох завдань:
  • а) накопичення в пам’яті учнів значної кількості слів з усвідомленням усіх відтінків їх значення;
  • б) формування вмінь активно користуватися власним словниковим запасом.

ЗМІСТ лексичної роботи

  • Лексична робота проводиться за чотирма напрямками:
  • 1) збагачення словника
  • 2) уточнення словника
  • 3) активізація словника
  • 4) вилучення не літературних слів

Лексична робота

  • Джерела поповнення словника:
  • Мовленнєве оточення в сім’ї , серед друзів тощо.
  • Книги, засоби масової інформації.
  • Навчальна діяльність у школі.
  • Словники, довідники.

Прийоми роботи над значенням нового слова

  • НОВЕ СЛОВО
  • Показ предмета
  • чи дії
  • Добір
  • синонімів

ВИДИ ВПРАВ ІЗ ЛЕКСИКИ

  • На рівні лексичної роботи з розвитку мовлення в початкових класах доцільно використовувати різні види вправ:
  • Лексико – семантичні.
  • Словниково – логічні.
  • Лексико – граматичні.

ВИДИ ВПРАВ ІЗ ЛЕКСИКИ

  • На рівні лексичної роботи з розвитку мовлення в початкових класах доцільно використовувати різні види вправ:
  • Лексико – семантичні
  • Словниково - логічні
  • Лексико - граматичні
  • Вправи із синонімами, антонімами, фразеологізмами
  • Порівняння, групування,
  • узагальнюван-ня, зіставлян-ня тощо.
  • Вправи пов’язані з вивченням граматики.

Лексико – семантичні вправи

  • Збагачення синонімічного словника
  • 1) вибір з тексту синонімів і угрупування їх у синонімічний ряд;
  • 2) розташування синонімів за зростанням чи зменшенням міри якості;
  • 3) добір синонімів до даного слова
  • 4) заміна слова в речення синонімом;
  • 5)вибір одного з поданих синонімів.

Лексико – семантичні вправи

  • Збагачення дитячого мовлення антонімічними парами
  • 1) групування антонімів у пари
  • 2) добір антонімів до поданих слів
  • 3) заміна антонімів у речення
  • 4) доповнення розпочатого речення словом з протилежним значенням
  • 5) добір антонімів до багатозначних слів

ФОРМИ активізація словника учня

  • 1. Складання скількох словосполучень з поданим словом.
  • 2. Побудова речень з одним чи кількома даними словами.
  • 3. Переказування тексту.
  • 4. Складання усної розповіді і письмового твору з використанням опорних слів.

Лексико – семантичні вправи

  • Вправляння у доречному використанні фразеологізмів у тексті
  • З цією метою слід пропонувати такі завдання:
  • 1) виберіть із довідки і вставте в речення потрібний вислів;
  • 2) виберіть вислів, яким можна замінити виділене слово;
  • 3) складіть невеличку розповідь , у якій можна використати поданий сталий вислів.

Словниково – логічні вправи

  • Встановлення зв’язків між родовими і видовими поняттями:
  • 1) групування слів - назв предметів за певною ознакою;
  • 2) розподіл слів – назв предметів на дві чи три групи;
  • 3) називання предметів за вказаною ознакою;
  • 4) зарахування назви предмета до того чи іншого роду;

Встановлення зв’язків між родовими і видовими поняттями:

  • 5) вилучення зайвого слова з певної родової групи;
  • 6) визначення назви предмета ;
  • 7) називання предметів конкретного роду;
  • 8) продовження ряду видових понять;
  • 9) узагальнення на основі протиставлення чи виключення.

Лексико - граматичні вправи

  • Збагачення та активізація словникового запасу:
  • 1) добір спільнокореневих слів;
  • 2) утворення слів з одного кореня;
  • 3) групування слів, які називають предмети , знаки, дії;
  • 4) добір слів , які належать до різних частин мови.

ТИПИ лексичних помилок

  • 1) Повторення тих самих слів.
  • 2) Уживання слова в неточному значенні.
  • Запобігання їм:
  • визначити найуживаніші слова переказу;
  • запропонувати дібрати синоніми.
  • Запобігання їм:
  • Постійно працювати над свідомим засвоєнням нових слів;
  • здійснювати тлумачення їх лексичного значення, порівнювати і знаходити різницю між схожими словами.

ТИПИ лексичних помилок

  • 3)Порушення загальноприйнятої сполучувальності слів.
  • 4)Уживання слів без урахування їх емоційно-експресивного й оцінного забарвлення.
  • Запобігання їм:
  • Під час читання текстів звертати увагу на сталі словосполучення , вибирати з групи слів те, яке може сполучатися з конкретним словом.
  • Запобігання їм:
  • Постійно привертати увагу до відтінків лексичного значення слів під час читання текстів та вживання слів – синонімів у словосполученнях і реченнях.

ТИПИ лексичних помилок

  • 5) уживання діалектних слів і словосполучень.
  • Наприклад: ниньки (замість сьогодні), хлобиць в калабаню ( замість упав у калюжу).
  • Запобігання їм:
  • уникнути діалектизмів можна тільки шляхом формування поняття про літературну мову.

Робота над словосполученням

  • Словосполучення – це лексико-граматична єдність , яка , на відміну від речення , не позначає закінченої думки, а створює розширене значення певного поняття.

ВИДИ вправ зі словосполученнями

  • 1) Виділення словосполучень у реченні шляхом ставлення питань від головних слів до залежних.
  • 2) Пояснення значень окремих словосполучень.
  • 3) Побудова словосполучень з новими словами.
  • 4) Пояснення значень стійких словосполучень.
  • 5) побудова словосполучень з різних частин мови.
  • 6) Знаходження та виправлення помилок у побудові словосполучень.

РОБОТА НАД РЕЧЕННЯМ

  • Речення – це мінімальна одиниця мовлення , яка являє собою граматично організоване поєднання слів, словосполучень і має певну смислову й інтонаційну завершеність.

ГРУПИ ВПРАВ роботи над реченням

  • Вправи за зразком.
  • 1)Читання зразків речень (відпрацювання інтонації, виразності, з’ясування значення, запам’ятовування).
  • 2) Побудова речень за запитанням учителя.
  • 3) Складання речень, аналогічних до даних, але на іншу тему.

ГРУПИ ВПРАВ роботи над реченням

  • Конструктивні вправи.
  • 1) Побудова речень з окремих слів.
  • 2) Поділ тексту, на речення.
  • 3) Поширення простого речення.
  • 4) Поєднання двох чи трьох простих речень в одне складне чи просте з однорідними членами.
  • 5) Побудова кількох варіантів складних реченьз різних елементів.
  • 6) Побудова речень різного типу.
  • 7) Складання речень за схемою.
  • 8) Редагування речень.

ГРУПИ ВПРАВ роботи над реченням

  • Творчі вправи
  • 1) Побудова речення за опорними словами.
  • 2) Побудова речення з даним зворотом.
  • 3) Складання речення за предметними малюнками.
  • 4) Створення речення за сюжетним малюнком.
  • 5) Побудова речення на задану тему.
  • 6) Довільне складання речення.

Завдання і зміст роботи

  • Розвиток мовлення учнів передбачає роботу у двох напрямках:
  • Діалог
  • Монолог
  • Удосконалення і розвиток діалогічного мовлення
  • Формування вмінь будувати монологічні зв’язні висловлювання.

ДІАЛОГ

  • Етапи роботи:
  • - уведення школярів у тему, з якої відбувається діалогування;
  • - з’ясування мовленнєвої ситуації;
  • - визначення психофізіалогічного стану дійових осіб;
  • - визначення способів спілкування героїв;
  • - розподіл ролей.

Монологічні висловлювання

  • Зміст роботи полягає у формуванні вмінь чотирьох груп:
  • - інформаційно - змістових (оволодіння змістом повідомлення);
  • - структурно – композиційних (аналізувати, групувати зібраний матеріал, визначати послідовність, продумувати смислові зв’язки, виділяти найбільш значущі слова);
  • - граматико – стилістичних (добір лексики, граматичних форм, інтонаційних засобів);
  • - рудагування.

ВИДИ ПЕРЕКАЗІВ

  • Стислий
  • Вибірковий
  • Творчий
  • Передбачає цілісне відтворення тексту.
  • Вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відповідає конкретному запитанню, певній мікротемі.
  • Слід вважати такі перекази, у яких не тільки відтворюєть-ся текст, а й уносяться певні зміни , доповнення.

ТВОРИ

  • Під час роботи над побудовою усних і письмових творів у школярів формуються такі вміння:
  • 1)розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг;
  • 2) оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення;
  • 3)накопичувати матеріал;
  • 4) розташовувати матеріал у належній послідовності, складати план;
  • 5)добирати потрібні слова й інші засоби мови;
  • 6)каліграфічно й орфографічно правильно записувати текст;
  • 7) знаходити недоліки і помилки у власному творі.

АНАЛІЗ ТВОРУ

  • 1.Відповідність змісту темі.
  • 2. Правильність складання плану, логічність побудови тексту, послідовність, аргументація, зрозумілість вираження головної думки і зроблених висновків.
  • 3. Тип тексту, жанр, стиль.
  • 4. Обсяг твору.
  • 5. Лексика.
  • 6. Синтаксис.
  • 7. Орфографічна і пунктуаційна грамотність.
  • 8. Каліграфія, культура оформлення письмової роботи.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка