ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÀ ÀÊÀÄÅÌ²ß ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß Конспект книги



Сторінка1/5
Дата конвертації30.01.2017
Розмір1,62 Mb.
  1   2   3   4   5

ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÀ ÀÊÀÄÅÌ²ß ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß

Конспект книги


Гальчинский А.С. Ещенко П.С. Палкин Ю.И. Основи економічної теорії/ -М.: Высшая школа, 1995. -471c.

виконаний студентом НАУ

Лужиним В.
Київ, 1998
Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

І ФОРМУВАННЯ РИНКУ

Тема 3. ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ — РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Економічні потреби як матеріальна основа інтересів

Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу — лю­дина — одночасно є суб'єктом виробничих відносин, суперечностей, інтересів. Лише реалізуючи свої інтереси, вона справляє активний вплив на економіку, розвиває науку, техніку, бере участь у всіх сферах життя. Ось чому побудувати ефективну систему господарювання, досягти соціально-економічного прогресу суспільство може тільки орієнтуючись на реалізацію все зростаючих економічних по­треб та інтересів людини.


Економічні потреби і їх структура

Економічні потреби відображають відношення соціальних суб'єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого спо­живання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання.

Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний харак­тер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і за­собів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різ­номанітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його іс­нування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

Зміст потреб у кожній країні залежить від сукупності суспіль­них умов розвитку цього конкретно історичного суспільства: рівня розвитку продуктивних сил, пануючих відносин власності, націо­нальних, історичних особливостей розвитку виробництва, взаємо­зв'язків з іншими країнами тощо.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним ку­том зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на економічні



30

Рис. 2. Структура особистих економічних потреб

та неекономічні, виробничі та невиробничі, їх можна розподілити з урахуванням суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому або окремого класу.

Економічні потреби (рис. 2) — це лише певна частина потреб, якій належить провідна роль.


Закон зростання потреб

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних, вартостей у результаті зростання про­дуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіс­нення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспіль­ного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктив­них сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють еконо­мічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширен­ня складу продуктів праці, а отже, до появи нових потреб. Це свідчить, що в суспільстві діє об'єктивний закон зростання потреб. Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха-

31

рактер і повністю задовольнити попит на них неможливо. Не зва­жаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства забезпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, то між попи­том на них і пропозицією виникає суперечність. Вона може бути використана для розвитку виробництва через економічне стиму­лювання, тому що потреби не лише є результатом виробництва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсумку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможливе і саме виробництво. Особливо динамічно зростають по­треби, змінюється їхня структура в умовах науково-технічного про­гресу. Під її впливом економіка набула такого розвитку, що може задовольняти не тільки такі важливі життєві потреби, за які боро­лося людство багато століть—їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, які дістали назву другої групи, породженої розвитком особистості, й у буденному житті виступа­ють як “потреби вільного часу”.

Як породження науково-технічного прогресу, “потреби вільного часу” стають революціонізуючим фактором розвитку людини і ви­робництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелек­туальну силу, перетворюють виробництво, змінюють його структу­ру так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли Їх виробників. У цьому полягає особливість вияву закону зростання потреб в умовах розвитку економіки, що грунту­ється на досягненнях науково-технічного прогресу. Сучасне суспіль­ство має .забезпечити умови для безперервного розвитку потреб. У цьому рушійні-сили його розвитку.

На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про суперечності між потребами населення, які сформувалися з ураху­ванням таких високорозвинених напрямів, як обчислювальна та ла­зерна техніка, сучасні засоби зв'язку, передові досягнення світово­го виробництва, науково-технічного прогресу та можливостями їх задоволення, обмеженими як загальним рівнем розвитку економі­ки, так і структурою її, орієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Розв'язати цю суперечність можна завдяки піднесенню економіки на якісно новий рівень, зміні її структури з метою формування потреб, спрямованих на розвиток людини.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці роз­винених країн в нинішніх умовах є те, що, з одного боку, відбу­вається перехід від масового виробництва і споживання до індиві­дуалізованого виробництва та споживання. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатись, враховуючи особливості своєї зовніш­ності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно розвиваються (творчі види праці, фізична культура і спорт, забезпечення чистоти навколишнього середовища, збере-

32

ження миру), можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною діяльністю колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночасний процес індивідуаліза­ції та колективізації потреб.


Формування потреб

Суспільству дуже важливо знати тенденції та перспективи розвитку потреб — ін­дивідуальних, сімейних, колективних, су­спільних, а також структурні зміни. Це не тільки впливатиме на напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише пасивним вироб­ником.

Формування потреб, у тому числі економічних, має контролю­ватися суспільством, щоб не допустити розвитку потреб, що дефор­мують психологію людини, шкодять її здоров'ю, загрожують життю на землі. Слід свідомо і цілеспрямовано через органи держав­ного регулювання, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати ви­робничу і соціальну інфраструктуру, які б спонукали кожного працівника відтворювати потреби, спрямовані на всебічний розви­ток людини.

Життя довело, що якщо виробництво перебуває на низькому рівні, деформована його структура, відсутні нормальне торговель­не, побутове, культурне обслуговування, немає сучасних засобів зв'язку, комунікацій, люди прагнуть придбати дефіцитні та пре­стижні товари. Регулювати потреби в таких умовах неможливо, більше того, це призводить до розширення тіньової економіки та спекуляції, а отже, до диференціації доходів, утвердження спожи­вацької психології. Це свідчить про те, що залежно від того, як розвивається і спрямовується виробництво, в суспільстві форму­ються і регулюються потреби.

Наукове обгрунтування економічних потреб має велике прак­тичне значення, оскільки дає можливість виробити соціальні нор­мативи, тобто науково обгрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки і освіти різ­них соціальних груп населення. Особливо важливе значення для регулювання розвитку соціальної сфери має обгрунтування, опти­мального споживчого бюджету — кількісне вираження життєвих засобів, розраховане за нормами і нормативами раціонального спо­живання. Його застосовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Зіставлення фактичного рівня споживання з нормами оптималь­ного споживчого бюджету дає змогу пізнати ступінь задоволення потреб, виявити найбільш “вузькі” місця у споживанні та вжити необхідних заходів щодо розвитку виробництва і сфери послуг.

33

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватися. Разом з науково обгрунтованими нормативами можуть розроблятися і нор­мативи, розраховані на мінімальний споживчий бюджет, за яким визначають мінімальні рівні заробітної плати, допомоги на дітей, стипендії тощо.



Розробка і застосування науково обгрунтованих соціальних нор­мативів є об'єктивною основою для прискореного розвитку соціаль­ної сфери. Ефективне їх використання є важливим фактором якіс­них перетворень економіки, змін рівня життя населення.
2. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія
субєкти економічних відносин, їхні економічні інтереси

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їх об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів економіч­них відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну з сторін, яких завжди є дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач.), слід розглядати як ок­ремий суб'єкт, якому притаманний свій інтерес, і він, вступаючи у економічні відносини з іншим суб'єктом, намагається його реалі­зувати такою самою мірою, як і той, з яким вступають у відносини.

Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соці­альні спільності (підприємство, товариство, асоціація, кооператив), а також держава в цілому, адже цілком очевидно, що в економічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а і юридичні особи (фірма з фірмою або фірма з індивідуумом). У економічні відносини з при­воду різного роду форм виробничого, наукового, технічного спів­робітництва, торгівлі вступають також країни, що становлять со­бою такий суб'єкт господарювання, як держава.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власни­ками. Передусім мова йде про індивідуальну власність людини на суспільне виробничу силу її особистої праці (тобто здібності, знан­ня, досвід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Разом з тим певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробни­цтва, використовують згідно зі своїми намірами, розпоряджаються створеними у процесі трудової діяльності благами — споживають, продають, направляють на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі індивідууми, сім'ї, підприємства, суспільні організації.

Становище суб'єктів економічних відносин динамічне, змінне.



34

Це зумовлено тим, що суб'єкти економічних відносин, які відбива­ють рівень розвитку продуктивних сил, розвиваються разом з ос­танніми, активно впливають на них через свої інтереси.

Досвід переконливо доводить, що уявлення про економічні від­носини, їх суб'єкти, які начебто спрощуються в процесі економіч­ного розвитку, є невірними. Процеси, що відбуваються у реально­му житті, свідчать, про зворотне, тобто про ускладнення економіч­ної структури суспільства. Витіснення багатоманітних форм госпо­дарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) підпри­ємствами, діяльність яких заснована на державній формі власнос­ті, паралізувало економічне життя багатьох суб'єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою, Це стримувало розвиток економіки.

“Включати” всіх суб'єктів виробничих відносин, їхні інтереси в. економічне життя, надати суспільному виробництву динамізму, ви­вести економіку країни на якісно новий рівень — найважливіше завдання, його можна розв'язати не шляхом підпорядкування од­них інтересів іншим, а через поєднання різнобічних інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Згідно з конкретним історичним характером економічних потреб економічні інтереси як форма їх реалізації мають також історичний . характер. Історична форма і соціальна зумовленість-економічних, інтересів у кожному суспільстві визначаються відносинами вироб­ництва, розподілу, обміну і споживання, які, у свою чергу, зале­жать від рівня розвитку продуктивних сил. Разом з тим у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста­новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інтереси.

Економічний інтерес — це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб'єкта, тобто ство­рення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресив­них соціально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти намагаються досягти своєї вигоди поза діючими економічними відносинами (порушують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією).


види економічних інтересів, взаємодія їх

Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, клас, суспільство, а кінцевим об'єктом — резуль­тат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, який іде на задоволення цієї потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.

Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного ін­тересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і еконо-
35
мічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.

Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими крите­ріями. За ознакою важливості розрізняють інтереси головні та дру­горядні, за часовою ознакою — поточні та перспективні, за об'єк­том інтересів — майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режи­му праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; за сту­пенем усвідомлення — дійсні та помилкові.

Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємопов'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів су­спільства завжди суперечлива. Інтереси конкретних індивідів (під­приємця і найманого робітника, продавця і покупця), підприємств (того, що виробляє продукцію, і того, що купує її), підприємства держави (підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються.

Суперечності інтересів мають як суб'єктивну, так і об'єктивну основу. Перша пов'язана з проявами суб'єктивізму і волюнтариз­му. Друга заснована на відмінностях в економічному становищі різних суб'єктів.

У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію .кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Осо­бистий інтерес найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізовано інтерес підприємства, на якому він працює. Отже, мають бути реалізовані інтереси підприємця, споживачів продукції, суспільства в цілому. Незважаючи на те що, кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, відокремленим, грунтує­ться на певній потребі, він органічно пов'язаний з колективним і суспільним інтересом. Це створює підґрунтя для єдності визначаль­них (головних) інтересів і знаходить відбиття у меті виробництва.

Терміни і поняття

Економічні потреби

Суб'єкти економічних відносин

Соціальний суб'єкт

Стимул


Закон зростання потреб

Економічне стимулювання

Потреби вільного часу

Рушійні сили розвитку

Суперечності між потребами

Масове виробництво

Індивідуалізоване Виробництво

Формування потреб

Виробнича і соціальна інфраструктура

Тіньова економіка

Соціальні нормативи

Споживчий бюджет

Економічні інтереси

Економічна структура суспільства

Суб'єкти інтересів

Об'єкт інтересів

Єдність інтересів

Контрольні запитання і завдання

1. Поясніть характер походження потреб. Які фактори впливають на їхній зміст?

2. Сформулюйте сутність закону зростання потреб. Які особливості вияву цього закону в економіці розвинених країн?

3. Для чого потрібні знання про тенденції та перспективи розвитку потреб (індивідуальних, сімейних, колективних, суспільних) та їхні структурні зміни?

4. Хто є суб'єктом економічних відносин, яка головна ознака їх?

5. Яка різниця між економічною потребою та інтересом? Перелічіть суб'єкти і об'єкти економічних інтересів.

6. Дайте характеристику системи економічних інтересів.

7. На чому грунтуються суперечності економічних інтересів.

8. Як досягають єдності економічних інтересів у суспільстві?

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка