Па Пам`ятки архітектури та образотворчого мистецтва Софійський собор у Києві



Дата конвертації03.12.2016
Розмір62,7 Kb.

Па

Пам`ятки архітектури та образотворчого мистецтва



Софійський собор у Києві

Собор святої Софії — пам'ятка архітектури і монументального живопису XI-XVIII ст., одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі.

Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. 1934 р. територія Софійського монастиря оголошена Державним історико-архітектурним заповід -ником. У 1990 р. ансамбль Софійського монастиря занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя в Софійському соборі

Серед внутрішнього декору Софійського собору особливу цінність становлять мозаї­ки XI ст., які прикрашають головні части­ни храму. Палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів.



Спасо-Преображенський собор у Чернігові

Спасо-Преображенський собор було закладено 1036 р. князем Мстиславом Володимировичем, а закінчено за часів князя Святослава Ярославича. Об'ємно-просторова композиція собору надавала йому форми піраміди. Пізніше споруду храму було реконструйовано: зроблено тамбури з бароковими декоративними фронтонами, добудовано північну й південну башти зі шпилями. Від первісного декоративного оздоблення собору збереглися різьблені шиферні парапети на хорах, фрагменти фресок XI ст.



Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056 - 1057

Остромирове Євангеліє — найдавніший східнослов'янський рукопис, написаний 1056-1057 рр. Із мініатюр Євангелія краще за інші збереглося зображення євангеліста Луки, який, за церковним переказом, був першим іконописцем.



Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого собору.

1108 - 1113

Мозаїчна композиція «Євхаристія», яка оповідає про встановлення Ісусом Христом на Таємній Вечері таїнства святого причас­тя, — справжній шедевр. Зі слов'янських написів на мозаїках видно, що виконували їх не грецькі, а київські майстри. Вірогідно, що тут попрацював знаменитий Алімпій, чернець та іконописець.



Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосією Печерськими. Початок ХІІ ст.

Свенська ікона Божої Матері була напи­сана преподобним Алімпієм Печерським. Це найдавніша оригінальна українська ікона з монастиря поблизу Брянська. На іконі зо­бражена Божа Матір, що сидить на престо­лі, на колінах у неї Ісус. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерський.



Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція).

Перша пол. ХІІ ст.

Справжня назва цієї ікони не Володи-мирська, а Вишгородська. За переказами, на Русь ікону було привезено з Візантії в се­редині XII ст. як подарунок Юрієві Долгорукому від константинопольського Патріарха. Вона прикрашала храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді неподалік Києва, звідки Анд­рій Боголюбський вивіз її до Володимира-на-Клязьмі, де вона й була перейменована на Володимирську.



Родина князя Святослава Ярославовича

«Ізборник Святослава» — одна з най­давніших пам'яток писемності Київської Русі. Це чудово оформлений рукопис, який відзначається високою якістю пергаменту, ретельним кирилівським письмом та мисте­цтвом оздоблення. На другому аркуші цієї книги вміщено мініатюру, на якій зобра­жено Святослава Ярославича з родиною. Це один з перших давньоруських групових пор­третів реальних людей.



Успенська соборна церква Києво-Печерського монастиря.1073-1087

Собор Успіння — одна з найдавніших споруд Києво-Печерського монастиря — був зведений XI ст. Протягом наступних століть головну церкву монастиря неоднора­зово переробляли. У своєму остаточному вигляді Успенський собор став одним з останніх найбільш успішних досяг­нень українського бароко.

Під час фашистської окупації Успенський собор було підірвано.

П'ятницька церква

в Чернігові. Кін. ХІІ ст.

П'ятницька церква в Чернігові — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Церква була названа на честь святої Параскеви-П'ятниці, покровительки торгівлі, сільсько­го господарства, родини. Головна особливість архітектури храму: оригінальне рішення переходу від прямокутної основи до барабана за допомогою триступінчастих арок — закомар.



Холмська ікона Богородиці

2000 р. на Волині було віднайдено ше­девр константинопольського малярства XI—XII ст. — Холмську ікону Богородиці. Вона написана олійними фарбами на кипарисо­вих дошках у візантійському стилі. На іконі збережено 70 % авторського живопису.

Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському — єдина пам'ятка на Волині доби Київської Русі, що збереглася до нашого часу. Був збудований князем Мстиславом Ізяславичем 1160-1161 рр. за типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, що свідчить, що його зводи­ли київські будівничі. На 1829 р. він являв собою суцільну руїну — обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого у грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства.

Успенський собор у Володимирі-Волинському

Дорогобузька ікона Богородиці

Ця ікона є найвидатнішою і найхарак­тернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. її було винайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства з усі­ма властивими йому прикметами. Найбіль­шою разючою відмінністю в усіх типах і ви­дах таких ікон є композиційне розміщення постаті Божої Матері. Вона зображена пря­мо, гордовито, велично. Погляд великих очей спрямований на глядача, обличчя спо­кійне, врівноважене. Постать Дитини має фронтальне зображення голови з легким по­воротом очей до Матері. Збережена візантій­ська манера письма.



Церква святого Пантелеймона в Галичі

Єдиний храм Княжої доби, що зберігся до наших днів, розташований за три кілометри від сучасного Галича. Спорудження храму було закінчено 1194 р. Він був розташований у центрі добре укріпленого городища.

Найбільшого руйнування завдала пам'ятці Перша світова війна.

Після реставрації, яка завершилася 1926 р., церкві повернули іі майже попередній ви­гляд, що зберігся до нашого часу.



Вежа в с. Стовп поблизу Холма. Середина ХІІІ ст.

Руїни середньовічної вежі розташова­ні у селі Столп'е на відстані 8 кілометрів від Холма (Польща). Найстаріша мурована будівля на теренах сьогоднішньої Східної Польщі, що не має відомих аналогів. Віро­гідно, її заклав князь Данило Галицький біля дороги до його стольного Холма на штучно насипаному пагорбі.

 

Вірменський собор у Львові

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам'ятка архі­тектури національного значення, єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні.



Верхній замок у Луцьку.

Друга половина ХІV cт.

Замок Любарта або Луцький замок — верхній замок сучасного Луцька є одним з найбільших і найдавніших в Україні зам­ків. Висота стін становить близько 12 мет­рів над валом, їхня товщина сягає 3 метрів. Загалом для зведення замку було викорис­тано до 5 млн цеглин



Кам'янець-Подільська фортеця

Будівництво Кам'янець-Подільської фортеці розпочалося ще в XI ст. і тривало протягом декількох століть. Сучасного ви­гляду споруда набула в середині XVI ст. зусиллями будівельників під керівництвом Іова Претвича.



Хотинська фортеця

Упродовж 1250-1264 років Данило Галицький збудував Хотинську фортецю на місці Хотинського форту. Навколо неї було зведено семиметрову кам'яну стіну та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У XIV ст. було зведено прикрашений гео­метричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів і три башти. Саме у такому вигляді Хотинська фортеця збереглася до нашого часу.



Покровська церква-фортеця

в с. Сутківцях

У селі Сутківці у Хмельницькій області збереглася унікальна церква-фортеця. За архітектурою і плануванням вона не має анало­гів в усій Європі (в неї можна було витримати оборону). Церква має два поверхи. Перший поверх — власне церква з товстими стінами (З м, як у замках). На другому поверсі — оборонні, захисні вежі, що мали бійниці для об­стрілу простору навколо церкви й машикулі (отвори під дахом церкви). Особливістю цієї церкви є стовп посеред церковної зали, за яким із дверей не видно навіть іконостасу.



Ікона Богородиці з пророками

з церкви у Підгородцях

Мініатюри Пересопницького Євангелія.

Пересопницьке Євангеліє — визначна пам'ятка староукраїнської мови та мис­тецтва XVI ст.



Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі

Дерев'яна церква Святого Духа (1502) була збудована в

с. Потелич. Тризрубна, двоголова з піддашшям на випусках вінців і кронштейнах, церква складається з майже квадратного центрального зрубу, до якого приєднуються із заходу квадратний бабинець, а зі сходу гранений п'ятистінний зруб з невеликими нішами з півночі і півдня. Церква належить до визначних споруд галицької школи народної архітектури.

Успенська церква

та вежа Корнякта у Львові

Успенська (Волоська) церква у Львові була збудована у 1591-1629 рр. за планом Павла Римлянина за участі Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного на замовлення Львівського братства.

Вежа була збудована як дзвіниця Успен­ської церкви і виконувала роль оборонної споруди. Побудована за проектом архітек­тора Петра Барбона за участі Павла Римлянина у 1572-1578 роках коштом купця Костянтина Корнякта.

Меджибізький замок

Пам'ятка фортифікаційної архі -

тектури XVI ст., що знаходиться у селищі Меджибіж Хмельницької області, виконана у стилі рене -санс.

Подрібнену на муку цеглу домішували до вапняного розчину, який використовува­ли для мурування стін. Через це замок на­був злегка рожевого кольору.



Будинок Корнякта у Львові

Палац — пам'ятка ренесансної архітек­тури — споруджений 1580 р. на замовлен­ня купця Костянтина Корнякта. Його було зведено на площі Ринок у Львові. Фасад має шість вікон — такий привілей спеціальним декретом дозволив король Стефан Баторій. Авторами палацу були італійські архітекто­ри Петро Барбон та Павло Римлянин.



Острозький замок

Замок розташований на вершині 20-метрового пагорба , у селищі Острог Рівненської об­ласті. Протягом ХІУ-ХУІ ст. був родовим гніздом князів Острозьких — найбагатших магнатів тогочасної Речі Посполитої. Сьо­годні ансамбль замку складається з Вежі Мурованої, Круглої башти, Богоявленського собору, надбрамної дзвіниці і фрагментів стін.



Євангеліст Лука.

Гравюра зі львівського «Апостола»

Із поширенням друкарства мініатюри заступає граверство. Однією з найдавніших вважається гравюра «Апостол Лука», авто­ром якої, як припускають деякі дослідники, є Л.Пилипович. Гравюра була вміщена в книзі «Апостол» 1574р. — першому надрукованому в українських землях творі. Видав «Апостола» визначний російський та український першодрукар Іван Федоров (Федорович) у власній, організованій близько 1572 р. друкарні у Львові.



Ікона «Успіння Богородиці»

ХІУ-ХУ ст. були часом розквіту української ікони, періодом найвищих досягнень в іконописанні. Перші ікони з авторським підписом дійшли до нас із XVI ст. Це ікони перемишльського маляра Олексія Горошковича від 1547 р. «Богородиця Одигітрія з пророками» та «Успіння» з церкви Собору архангела Михаїла у Смільнику.



Ікона «Христос перед Пілатом»

М. Петрахновича

з Успенської церкви у Львові

М.Петрахнович продовжив започатковані ренесансні підходи до пізнання світу та людини. У пасіях (страстях) Петрахнович вільно використовував гравюри Біблії Піскатора. Але Петрахнович прагнув конкретніше розкривати історичні події, якими він вважав євангельські сцени, що виходило за рамки канонів іконопису.



Ікона «Святий Миколай» з київської церкви святого Миколая Набережного

Легенда розповідає про подружжя, яке повертались з паломництва у човні. Дорогою жінка упустила у воду немовля. Батьки звернулись до св. Миколая з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою на податях Софії Київської під іконою св. Миколая. Навпроти того місця Дніпра, де тонула дитина, спорудили храм Миколи Набережного. У ньому зберігається ікона святого Миколая, відома під назвою «Миколи Мокрого», що була першою чудотворною іконою на Русі.



Замок у Підгірцях (Львівщина)

Пам'ятка архітектури епохи Ренесансу (село Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл.). Замок було збудовано протягом 1635-1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного па­лацу з бастіонними укріпленнями.



Троїцький Межиріцький монастир-фортеця поблизу Острога

Свято-Троїцький чоловічий монастир був заснований монахами Києво-Печерської лаври (про нього вперше згадано в літописах XIII ст.). В архітектурі тут були поєднані давньоруські традиції з готикою і ренесансом. За легендами Межиріцьку фортецю по'єднував підземний хід із замком Острога.



Портрет князя Криштофа Збаразького

Криштоф Збаразький (1580-1627) — будівничий замку в м. Збараж, кременецький староста, коронний конюший. Його портрет — один з найдавніших портретів в історії українського живопису.



Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного

У першій половині XVII ст. були попу­лярними поетичні твори, що створювали на смерть і похорони будь-кого зі знатних людей. 1622 р. у Києво-Печерській друкарні було видано твір ректора Київської братської школи Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», у яких він уславив заслуги гетьмана у захисті батьківщини. «Вірші» містять портрет гетьмана та картину про взяття козацькими чайками Кафи. Обидві гравюри засвідчують про відхід від візантійської іконографії і поширення західноєвропейських впливів.



Портрет Богдана Хмельницького

Гравюру голландця Вільгельма Гондіуса

(бл. 1602 — р. с. невід.) другої половини XVII ст. вважають одним з головних портретів гетьмана Богдана Хмельницького, виконаним з картини невідомого художника 1651 р.

Ікона «Покрова Богородиці»

із зображенням

Богдана Хмельницького

На іконах Козацької доби Богородицю зображують в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавали реалістичні зображення представників козацької старшини, отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Походить із Покровської церкви с. Дешки Канівського повіту (тепер Богуславський район Київської обл.).



Іллінська церква в Суботові

Церква в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області збудована 1653 р. (за іншими даними 1656 р.) за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця.

Коли 1657 р. Хмельницький помер, його поховали в цій церкві. Іллінська церква є прикладом національного архітектурного стилю доби козацького Відродження.

Троїцький собор

Густинського монастиря

Початки Густинського монастиря (Чер­нігівщина) сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф. 1671-го року в оби­телі згорів головний Троїцький храм і вирі­шено було відбудувати його в цеглі у стилі бароко. Сталося це за гетьманування Івана Самойловича. Невідомий архітектор засто­сував надзвичайно ефектний і, здається, унікальний для архітектури Гетьманщини прийом: у західну частину собору було вмон­товано двох'ярусну систему «глядацьких лож» для поважних прихожан.



Покровський собор у Харкові

Собор Покрови Пресвятої Богородиці є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVII ст., який дійшов до наших ча­сів. Побудований у стилі козацького україн­ського бароко ізюмськими майстрами. Хар­ківський Покровський собор є найдавнішою кам'яною спорудою Слобожанщини. Він має унікальне композиційне рішення. На думку фахівців, собор майже повністю повторює українську дерев'яну тричастинну церкву, є синтезом ідей й конструкцій дерев'яного зодчества та кам'яної архітектури. Собор має два поверхи: знизу — зимовий, теплий, храм, зверху — літній, холодний. Верхня церква майже цілком повторює нижню. Фасади собору багато прикрашені наличниками, напівколонками, карнизами.



Троїцький собор

Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові

Був закладений 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом архітектора Іоанна Бап­тиста. Сучасного вигляду набув у 80-х роках XX ст., коли собор було відновлено в первісних фор­мах XVII ст. Побудований в стилі україн­ського бароко. Це тринавовий, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом успадкував традиції мурованого храмового будівнитва княжої Русі. У другому ярусі Троїцького со­бору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою озна­кою чернігівських барокових храмів кінця XVII — початку XVIII ст.



Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві

Видубицький Свято-Михайлівський мо­настир було споруджено у 1070-х рр. Всеволо­дом Ярославичем на околиці Києва у Видубичах. Сучасний ансамбль монастиря сформу­вався на зламі ХVІІ-ХVIII ст., коли тут було зведено Георгіївський собор, який є цент­ром композиції ансамблю і одним з кращих зразків архітектури українського бароко.

За просторовою структурою Георгіївська церква належить до класичного типу дев'ятидільних п'ятибанних храмів, її вважають найдосконалішою з усіх подібних будівель. Архітектор компенсував розташування со­бору У глибокій долині, надавши йому вер­тикально видовжених пропорцій. Фасади визначаються вишуканою бароковою деко­ративністю.

Ікона «Архангел Михаїл» Івана Рутковича

На Західній Україні до найяскравіших представників епохи українського бароко належить Іван Руткович (р. н. невід. — 1703), визначний український живописець.

Центральна пам'ятка творчості І. Руткевича — іконостас жовквівської міської церкви Різдва Христового (1697-1699). Цей іконостас — останній відомий на сьогодні видатний твір майстра.

Святий, зображений на іконі, має людяне світле обличчя з виразними очима. Його поза динамічна, а атрибути наближені до сучасної Рутковичу доби: панцир та меч в архангела подібні до гусарської зброї часів Віденської битви.



Гравюра «Іван Мазепа серед

своїх добрих справ» Івана Мігури

Іван Детесович Мігура (р. н. і см. невід.) визначний український гравер кінця XVII — початку XVIII ст. Навчався у Києво-Могилянській колегії, був архідияконом Києво-Печерської лаври, ігуменом Миколаївського Крупицько-Батуринського монастиря на Чернігівщині. Вважають, що на гравюрі Івана Мігури зображено прижиттєвий портрет Мазепи. Гетьман перебуває в оточенні муз, святих і церков, зведених або відреставрованих його коштом. Іван Мазепа доклав значних зусиль для відродження Києва як духовної столиці України, спрямував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Чернігові, Батурині, Переяславі та Глухові.



Ікона «Вознесіння Богородиці»

Йова Кондзелевича

Йов (Іван) Кондзелевич (1667 — бл. 1740) живописець та ієромонах, був провідним діячем Луцького братства. На чолі групи іконописців працював над Богородчанським іконостасом у Манявському скиту. Іконостас був наслідком колективної праці, проте Кондзелевичу належить все найцінніше в ньому, зокрема й ікона «Вознесіння». Незважаючи на те що Кондзелевич зовсім не торкався святочного ряду, іконостас зага­лом відбиває його творчу індивідуальність не лише в живописній частині, а й у різьбярській.



Портрет Григорія Гамалії

Гамалія Григорій Михайлович (?-1702 рр.) — український військовий діяч другої половини XVII ст. До останнього часу цю роботу називали «Портрет військового товаріща Войска Запорозького Василя Гамалії» і датували 1760-ми роками. Але форма і різкі переходи світла й тіні не характерні для епохи рококо. Було встановлено, що на полотні зображений не Василь Гамалія, а Григорій Гамалія. Ця нова дата цілком відповідає героїчному стилю даного портре­та. Є думка, що це робота Інокентія (Івана) Щирського.



Ікона «Зустріч Марії з Єлизаветою»

з церкви Покрову Богородиці

Покровську церкву в селі Сулимівка було збудовано стараннями Івана Сулими, гетьмана Запорозького козацтва. 1740 року полковник Семен Іванович Судима (правнук гетьмана) найняв талановитих художників, які створили іконостас церкви. Від цього іконостаса і збереглася ікона «Зустріч Марії з Єлизаветою». Ця ікона є одним із шедеврів українського живопису доби козацького бароко. її творцями вважають західних художників, які привнесли в українське іконописання елементи жанровості, динаміки, а головне — гарно виписаний задній план.



Преображенська церква

у Великих Сорочинцях

Спорудження мурованого храму розпо­чалося 1723 р. і було викликане бажанням гетьмана Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці. 1734 р. будівельні роботи завершилися. Збудована у стилі українського бароко, церква первісно мала дев'ять бань. Після пожежі 1800 р., коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті, тож нині церква має лише п'ять бань.



Собор святого Юра

у Львові

Будівництво греко-католицької кафедри розпочалося 1744 року за проектом Бернарда Меретина. Храм стоїть на терасі, до якої ведуть дво-маршеві сходи, прикрашені балюстрадою й скульптурами геніїв роботи С. Стажевського.

Із 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова увійшов до скла­ду світової спадщини ЮНЕСКО.

Скульптурна група святого Юрія-Змієборця

на фасаді собору святого Юра у Львові

Собор вивищується над землею на 56 мет­рів. Його вінчає величний купол, і оточує з трьох сторін велика тераса-галерея. Над центральним входом собору — ікона «Успіння Божої Матері». Архітектори надали собору хрестоподібної форми, розділивши аркадами колон на три частини. Собор розписаний і прикрашений іконами і зображеннями, пов'язаними з історією монастиря і подіями з життя Спасителя.



Успенська соборна церква

Почаївської лаври

Портрет Павла Руденка

роботи В. Боровиковського

Наприкінці XVIII ст. в Україні набуває поширення такий жанр мистецтва, як портрет. Митці прагнули зберегти й продовжити у часі образи недавнього героїчного минулого України, а також представників міщан та селян. Саме таким є портрет Павла Руденка, полтавського бургомістра, написаний Володимиром Боровиковським (1757-1825). Портрет Павла Руденка є останнім відлунням монументального козацько-старшинського портрета і за своїм формально-образним ладом завершує його розвиток. Із кінця XVIII ст. козацька старшина буде наслідувати центральну аристократію, тому портретний живопис козацького типу (з притаманними цим зображенням елемен­тами побуту та моди козацької старшини) відійде в минуле.



Покровська церква

в Києві

За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766-1772 рр. у стилі українського бароко видатним архітектором Іваном Григоровичем-Барським (1713-1785).



Палац Кирила Розумовського

в Батурині

Після скасування гетьманства (1764) Кирилу Розумовському спало на думку по­будувати у Батурині палац. Його будівни­цтво за проектом шотл. арх. Чарльза Камерона тривало протягом 1799-1803 рр. Палац має три поверхи. Один фасад прикрашено лоджією, другий — бал­коном. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силует. У серпні 2009 року було закінчено масштабну відбу­дову цієї пам'ятки архітектури.



Троїцька соборна церква

в Самарській слободі (Новомосковську)

Самарський Пустинно-Миколаїв- ський військовий монастир — православний монастир Запо- розької Січі. З будівель мо­настиря залишився в сучасному Новомосковську Троїцький собор (майстер Я.Погребняк). Дерев'яний собор збудований без жодного цвяха. 1888 року споруду було перекладено за проектом архітектора Харманського. Це єдиний збережений в Укра­їні дев'ятидільний храм. Він належить до 100 найкращих дерев'яних споруд світу.



Ікона «Моління»

з Вознесенської церкви в Березні

Вершиною українського бароко вважають ікони з іконостасу Вознесенської церкви селища Березна на Чернігівщині. Серед них й ікона «Моління».



«Дівчина з Поділля» В. Тропініна

На початку XIX ст. однією з найголовніших тем у мистецтві було зображення народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, який багато писав українських селян. Про це він згадував на схилі літ: «Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури...» Саме до таких картин належить «Дівчина з Поділля». Твір вражає не лише своєю майстерністю, але, насамперед, тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, у якому панівною була естетика класицизму. Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір, при цьому фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага митця далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту.



Будівля Київського університету

Будинок Головного («Червоного») корпусу університету збудований у традиціях російського класицизму за проектом архітектора Вікентія Беретті. Будівля вийшла надзвичайно величною та суворою.

Будівля являє собою величезний замкнений квадрат із внутрішнім двором. Особливо виразна архітектура східного фасаду, що досягнуто контрастним протиставленням протяжної площини стін могутній вертикалі колон портика, який вирішено в іонічному ордері на всю висоту будинку.

У творі поєднані безпосередні прояви людських переживань, властивих романтизму, з глибоким відтворенням внутрішнього світу. «Автопортрет» було створено Шевченком в академічній майстерні художника

Ф. Пономарьова, з яким він товаришував в академії.

«Автопортрет» Т, Шевченка (1840 р.)

«Катерина»

Картина виконана Шевченком за темою однойменної його поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. «...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сер­дешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».



Офорт «Дари в Чигирині»

Цей офорт Т. Шевченко написав до альбому «Мальовнича Україна». Поет двічі — у 1843 і 1845 роках — відвідав Чигирин. Він зробив тут кілька малюнків на місцеві теми. Широковідомий офорт «Дари в Чигирині», присвячено козацькій раді 1649 р.



Офорт «Судня рада»

Офорт з альбому «Мальовнича Україна». Виконаний 1844 року. Автор відтворив волосний суд («судню раду»), зробивши такий підпис: «Отаман сбира на село грома­ду, колы що трапытця незвичайне, на раду и суд. Громада, порадывши и посудивши до­бре, расходится,».

На початку XX ст. в архітектурі поширюється стиль, який отримав назву український модерн. Цей стиль в українській архітектурі найбільш вдало втілено в будинку Полтавського губернського земства. Його автором був Василь Кричевський (1873-1944). Із головного фасаду будинок мав два з половиною поверхи, а з двору — три з половиною. Високий цоколь з рожевого граніту, складений з великих грубо оброблених каменів, прорізують вікна з фігурними перетинками, над ними прокладено міцний карниз. Над головним порталом влаштовані потрійні вікна з крученими біло-синіми колонами, над якими зображено герб Полтави в оточенні прапорів.

Будинок Полтавського земства.

Нині краєзнавчий музей. 1903-1908

2222


Будинок із химерами — цегляна споруда стилю раннього модерну. Свою назву отримав через скульптурне оздоблення, що вражає уяву чудернацькими істотами тваринного наземного та підводного світу. Архітектор — Владислав Городецький, скульптурні прикраси за власними ес­кізами виконав міланський скульптор Еліо Саля. Будинок спроектовано у формі куба: з боку вулиці Банкової він має три, а з боку площі Івана Франка — шість поверхів. Резиденція Президента України.

Будинок з химерами в Києві. 1902 - 1903

Будівля театру

в Одесі

Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф.Фельнером і

Г. Гельмером у стилі віденського бароко. За своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі. За поздовжньою віссю будівлі — двох'ярусний з високим аттиком портал головного входу, за поперечною — триаркадні галереї бокових входів.

Масивний семибанний храм зведений у візантійсько-давньоруському стилі. Це шестистовпний триапсидний храм, увін­чаний сімома банями. Початковий про­ект собору створили архітектори І. Штром і П. Спарро; пізніше його переробив архітек­тор О. Беретті. Найбільшою художньою цін­ністю споруди є настінні розписи, виконані 1895-1896 рр. колективом українських, ро­сійських та польських художників. Основні з них (15 великих композицій та ЗО окремих постатей) належать видатному художнику В. Васнецову. У розписі собору також брав участь М. Врубель.



Володимирський собор у Києві. 1862-1896

Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях. 1864-1873

Резиденція митрополитів Буковини (за­раз: будівля університету) — це архітектур­на перлина Чернівців і вершина творчос­ті відомого чеського архітектора і вченого Йозефа Главки. Резиденція являє собою врівноважену групу з трьох головних буді­вель навколо красивої внутрішньої площі. У центрі розташована резиденція митропо­лита з капличкою. По боках — семінарія та будинок для приїжджих. Ансамбль органіч­но доповнено церквою, а його куполи й баш­ти посилюють ефект духовної вищості.



Будівля банку «Дністер» у Львові. 1906

Картини «Сінокіс», «Ворожіння» М. Пимоненка

Академік живопису Микола Пимоненко (1862-1912) походив з родини іконописця. Навчався іконопису в Києво-Печерському монастирі, закінчив школу художника М. Мурашка, Петербурзьку академію мистецтв. Є автором близько 715 картин і малюнків. Майстер реалістичного живопису, він один з перших у вітчизняному малярстві поєднав побутовий жанр і поетичний український пейзаж.



Картини «Весняний день в Україні», «Козаки в степу» С. Васильківського

Втілення національної ідеї в мистецтві виразно засвідчує творчість Сергія Василь­ківського (1854-1909). Свій талант він при­свячує Україні: пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, рідної Слобожанщини, архітектур­ні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна.

Картину «Сторожа Запорозьких Вольностей» (або «Козаки в степу») вважають най­більш значним твором митця на історичну тему. Два вершники, зупинивши коней, прислухаються до тиші знелюднілого, випа­леного сонцем степу. Спрямований вглиб, до горизонту, рух хмар, плавні, спокійні ритми просторових планів відтворюють епічність пейзажу.

Родом з мальовничого Чугуєва (Харківська обл.) був всесвітньо відомий портретист Ілля Рєпін. У родинній садибі Тарновських — Качанівці — Рєпін створив перші етюди до знаменитої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».



Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І. Рєпіна 1878-1891

Іван Труш (1869-1941) — найяскравіший пейзажист та портретист західноукраїнської школи образотворчого мистецтва.

Український пейзаж другої половини XIX — початку XX ст. досить різноманітний і багатий за своїм образним рядом і за суто живописними прийомами. Саме через пей­заж автор реалізовує енергійні прагнення до нових засобів зображення. Труш — один з найбільш визначних українських мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Мистецька спадщина І. Труша нараховує понад 6 тис. робіт. До шедеврів пейзажу належить робота «Дніпро під Києвом» (1910).

Картина «Дніпро біля Києва» І. Труша 1910

Пам'ятник Б.Хмельницькому в Києві

Пам'ятник Богдану Хмельницькому — своєрідна емблема Києва. М.Мікешин, скульптор, якому доручили розробляти проект, доповідаючи царю, аргументував, що після придушення польського повстання «возникло общее желание достойно оказать почести за патриотическую вислугу гетману Хмельницкому, которьій приобщил Украйну к России».



1888 р. пам'ятник встановили на Софійському майдані. Пристосована до колового огляду скульптура вирізняється красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка