Павло Арсенович Грабовський Непереможний



Скачати 34,45 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір34,45 Kb.

Павло Арсенович Грабовський

Непереможний

ФОТОПОРТРЕТ

НАШ ЗЕМЛЯК

  • У с. Пушкарне Охтирського повіту Харківської губернії (нині Краснопільський район Сумської області) народився Павло Арсенович Грабовський (1864— 1902 рр.), український поет- лірик, публіцист, перекладач. Для П. Грабовського як для людини і письменника провідним гаслом була українська ідея. Чимало своїх творів він підписував псевдонімом "Українець".

НАВЧАННЯ

  • . Коли хлопчику сповнилося вісім років, його віддали до церковно - парафіяльної школи. А незабаром сім'ю спіткало велике горе. У холодній церкві застудився і невдовзі помер батько-паламар. Мати залишилася з п'ятьма дітьми. Жінка билась, як риба об лід, але і не помишляла залишити дітей безграмотними. І ось у десять років малий Павлусь — в Охтирському духовному училищі, де за роки навчання не бачив жодної української книжки. Згодом він продовжує навчання у Харківській семінарії. Юнак зближується з народниками протиурядової організації "Чорний переділ", розповсюджує заборонену літературу. Звичайно, це не залишилось непоміченим владою. У 1882 р. Павла виключають із семінарії, заарештовують та висилають у рідне Пушкарне. . Тут він написав свою першу поему "Вчителька".

МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА

Охтирка за часів навчання поета

Арешти, заслання

  • Весною 1885 року Грабовський переїздить до Харкова знову і віддається революційній діяльності, а через рік його вдруге заарештовують і засилають на п'ять років до Іркутської губернії.
  • В 1889 році його арештовують за виступ проти кривавих розправ над політичними засланцями, відомих під назвою "якутської трагедії", саджають до Іркутської в'язниці, де він був три з половиною роки.
  • З в'язниці Грабовського заслано до Вілюйська (Якутська область), де недавно поневірявся великий революційний діяч М. Чернишевський.

Надія Сигида

  • У дорозі до місця заслання Грабовський знайомиться і здружується з членом народовольської організації Надією Сигидою. Бути разом їм довелось недовго: Сигиду відправили до жіночої в'язниці на Кару (де вона загинула восени 1889 р.), Грабовського — на поселення в Балаганський округ Іркутської губернії. Поет назавжди зберіг у пам'яті образ цієї прекрасної жінки, мужньої революціонерки, вірного товариша, присвятивши їй ряд віршів.
  • На місці відбування покарання у зв'язку з репресіями самодержавства проти політичних засланців Грабовський та його товариші пишуть відомий протест «Русскому правительству». Ця акція стала причиною ще одного — третього — арешту. Із серпня 1889 по березень 1892 р. поет перебуває в Іркутській губернській в'язниці і після двох судових процесів термін заслання Грабовського збільшився (з подальшим поліцейським наглядом).

Фото Надії

Бунтівна творчість

  • . За свою бунтівну поетичну творчість, статті, підпільну роботу Павло Арсенович сидів за ґратами Охтирської, Харківської та Ізюмської тюрем, був на військовій службі у слобожанському містечку Валки, відбував заслання у Сибіру. Твердий, як криця у своїх переконаннях, ніколи нікого не виказав на допитах, завжди дотримувався даного слова, не примушував на себе чекати, любив пожартувати, був надзвичайно працездатний. У далекій іркутській тюрмі написав чимало віршів та згрупував їх у збірку під назвою "Пролісок". Це була його улюблена квітка, яка уособлювала собою стійкість: не боятись негоди, не хилитися, нести в собі любов та гнів, і "мрій крилатих перегони, і рокіт сурми грозовий". Перебуваючи далеко від цивілізації, у важкому кліматі, постійно фізично виснажений, маючи слабке здоров'я, поет здійснював гідну подиву перекладацьку діяльність. Він — творець цілої антології світової поезії українською мовою.

.

Плідна праця

  • . Час перебування в Іркутській в'язниці був переломним для літературної творчості Грабовського. Діставши від знайомих деякі відомості про літературне життя в Галичині, він зав'язує листування з І. Франком, надсилає вірші у галицькі часописи (перші його твори з'явились друком у «Зорі» за 1890 р.).
  • Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу (переклад першої глави «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, фрагментів «Фауста» Гете, віршів народовольця П. Якубовича та ін.). На цей період припадає написання поеми «Бурятка» (1891). Разом із товаришами Грабовський був засуджений на поселення у найглухіших місцях Східного Сибіру. Із кінця 1893 до кінця 1896 р. поетові довелося проживати у Вілюйську та населених пунктах Вілюйського округу. На засланні Грабовський, використовуючи спогади тутешніх очевидців, написав нарис-життєпис про Миколу Чернишевського («Житє і слово», 1895). Із Вілюйська Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладні віршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати і видати у Львові збірки П. Грабовського «Пролісок» (1894), «Твори Івана Сурика» (1894, переклади), «З чужого поля» (1895, переклади світової поезії), «З півночі» (1896, оригінальні поезії та переклади).

Нариси, статті, поетичні переклади

  • Оригінальні поетичні твори Грабовського є його найвагомішим внеском в українську літературу. Проте ними не обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі 90-х рр. У галицьких виданнях друкувалися його нариси, статті, замітки, поетичні переклади. Статті Грабовського торкаються різноманітних проблем тогочасного громадського і культурного життя в Україні, Сибіру та Галичині («Лист до молоді української», «Коротенькі вістки з Сибірі», «Дещо в справі жіночих типів», «Дещо до свідомості громадської», «Дещо про освіту на Україні», «Економічна безвикрутність благословенної Полтавщини» тощо).
  • Трагічне життя подруги поета, спільниці у боротьбі відображено ним у статті «Надія Костева Сигида. Сумна споминка». Чимало виступів Грабовського присвячено актуальним проблемам літератури. Це біографічні нариси про видатних діячів російського літературного й суспільного руху («Микола Гаврилович Чернишевський», «Михайло Ларіонович Михайлов»), спогади про українських письменників («Порфир Кореницький», «Споминки про д-ра В. Александрова»), статті, що містять розгляд творчості Тараса Шевченка й Олександра Пушкіна та міркування про їх значення («Т. Шевченко в Нижнім Новгороді», «Московські переклади творів Шевченкових», «Тарас Григорьевич Шевченко», «Памяти Т. Г. Шевченко», «К пушкинскому вечеру в народной аудитории»; останні три були надруковані в тобольській газеті «Сибирский листок»).

Перекладач

  • Упродовж усього творчого життя Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах «З чужого поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», у підготовленій, але не виданій збірці «Хвиля» (1899) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Грабовського зазвучали російські билини, твори Державіна, Жуковського, Пушкіна, Кіндрата Рилєєва, Полежаева, Михайла ЛермонтоваФедора ТютчеваМиколи ОгарьоваОлексія ТолстогоКурочкінаМиколи НекрасоваМиколи Добролюбова, Михайлова, Минаева, Плещеева, Майкова тощо.
  • Павлу Грабовському належать переклади двох поем Джорджа Байрона («Шільйонський в'язень», «Замок Альва»), двох поем Роберта Бернса («Хома Баглай» (в оригіналі «Том О'Шантер») та «Старчача гульня»), віршів Персі Шеллі, Сауті, Вільяма Вордсворта, Теннісона, Генрі ЛонгфеллоЕлізабет БраунінгЙоганна Ґете, Уланда, Генріха ГейнеЛенау, Фрейліграта, Георга Гервега, Леопарді, П'єр-Жана БеранжеВіктора Гюго, Дюпона, Анрі-Огюста Барб'єМоріса Метерлінка тощо.
  • Значне місце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських (чеської, словацької, болгарської, польської, сербської, хорватської, словенської, лужицької), скандинавських (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета Шандора Петефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним із перших в Україні звернувся Грабовський до грузинської (Ілля Чавчавадзе, Бараташвілі, Церетелі), вірменської (Ісаакян,Ованес Туманян), естонської (Лідія КойдулаФрідріх Крейцвальд) поезії.

Пісні України

  • Цікавим явищем є створення збірника «Песни Украины» (за життя поета не був надрукований) — спроба популяризації російською мовою найкращих поетичних творів українських поетів XIX ст.
  • Переклади Грабовського (сам автор часто називав їх «переспівами») мають різний рівень відповідності оригіналам. Неусталеність перекладацьких принципів і брак першоджерел, спричинені злигоднями заслання, позначилися на створеній Грабовським «антології світової поезії», але не применшують її значення, особливо для свого часу. Своєрідністю перекладацької діяльності Грабовського є й те, що поет здебільшого щедро наснажував перекладний твір пафосом й ідеями власної творчості.

Тобольськ

  • У 1899 р. Грабовський здійснює переїзд із Якутська в Тобольськ, дорогою роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. У Тобольськ поет прибув у вересні 1899 р. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися в Україну, як він про це мріяв. Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо).
  • Роки заслання вкрай підірвали його здоров'я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає літературної роботи, готується видавати зібрання творів, пише нові вірші. На цей період припадає інтенсивне, цінне з історико-літературного погляду листування Грабовського з Борисом Грінченком.

Сім’я

  • . На засланні Павло Арсенович одружився з Анастасією Лук'яновою, яка теж перебувала під наглядом поліції. Коли народився син, подружжя дало йому ім'я Борис на честь побратима Павла Арсеновича — Бориса Грінченка. Але не довгим було подружнє щастя — через 2 роки поета не стало (1902 р.). його смерті Б. Грінченко підтримував матеріально молоду вдову з сином. Борис Павлович Грабовський примножив славу свого видатного батька, правда в іншій галузі. Він був талановитим науковцем, винахідником. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер,  сконструював прилад для орієн- тації незрячих, апарат для глухонімих. А головне — Борису Грабовському належить одне з найбільших відкриттів ХХ ст. — винайдення ще у 1928 р. електронного телебачення. Цей винахід юридично визнано на рівні ООН у 1965 р. Його пам'ятають і шанують. Село Пушкарне перейменовано на Грабовське. На фасаді будинку у Харкові, де була духовна семінарія, в якій навчався поет, встановлено меморіальну дошку. А у Валках, де служив П. Грабовський, вдячними слобожанами споруджено величний пам'ятник

Могила поета у Тобольську

Оригінальна поезія

  •          Ще в Іркутській тюрмі П.Грабовський зрозумів, що єдиним його засобом боротьби, який надає смисл життю, є слово. Все інше – воля, Україна, здоров’я – у нього вже було відібрано. Залишалася робота. Як порятунок від самотності й туги, як спосіб буття, як надія, що твій голос почують там, на рідній землі.          Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії. І про що б не писав поет, він завжди звертався до рідного краю, рідної пісні.           Творчість Грабовського була неперевершеним зразком. Революційні мотиви в ліриці поета знаходимо в поезіях “Справжні герої”, “Уперед”, “Надія”, “До Н.К.С.”. Про громадські обов’язки митця Грабовський пише у своїх віршах “Я не співець чудової природи”, “До парнасців”, “Поетам – українцям”.          Інтернаціональні мотиви займають значне місце в літературному доробку П.Грабовського. Про спільність інтересів трудящих говориться у віршах “До Б.С-го”, “Текінка”, “Бурятка”, “Червоний жупан”.          Поезії Грабовського “До українців”, “Далеко”, “До України”, “Україна приснилась мені” мають патріотичний, національно-визвольний характер. В поезіях Грабовського знаходимо чимало майстерно змальованих картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика “Сон”, “Квітень”, “Вечір”, цикл “Веснянки”. Дитяча тематика приваблювала Грабовського протягом усього життя. Поет-революціонер готував маленьких читачів до діяльного життя. Окрему групу становлять вірші-звертання “До школи”, “Дітям”. Широке пізнавальне, виховне і естетичне значення для дітей мають вірші поета “Сонечко та дощик”, “Щоглик”, “Соловейко”, “Дніпр”, “Метеличок”.          Значне місце в творчості П.Грабовського відведено змалюванню важкого підневільного життя трудівника. Найбільше вражають твори, в яких поет малює конкретні вихоплені з життя образи, картини. Такими є поезії “До матері”, “Швачка”, “Трудівниця”, “Робітникові”.

Життя - подвиг

  • Постать П.Грабовського важко уявити без його літературно-критичних праць. Адже поет вперше в українській літературі порушив саме у своїх критичних працях цілу низку важливих суспільно-політичних питань.          Будучи вже тяжко хворий, за п’ять днів до смерті поет пише Б.Грінченкові хвилюючого листа, в якому виливає свій біль, що вже не доведеться йому більше побачити улюбленої батьківщини. 12 грудня 1902 року П.Грабовського не стало. Друзі виконали його заповіт – поховали поруч з могилами декабристів.          Благородство і сила духу цієї людини варті захоплення і глибокої поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота, - ці риси визначали характер і поведінку Павла Грабовського.

Могила П.Грабовського у Тобольську



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка