Педагогічної діяльності



Скачати 429,86 Kb.
Дата конвертації07.12.2016
Розмір429,86 Kb.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПРОХОРОВА Олена Олександрівна

УДК 371.15



ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, м. Харків.


Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Лунячек Вадим Едуардович,

Харківський регіональний інститут державного

управління Національної академії державного

управління при Президентові України,

доцент кафедри соціальної і гуманітарної політики,

декан вечірнього факультету з екстернатною формою

навчання, м. Харків.




Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент,

Гузій Наталія Василівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри педагогічної творчості, м. Київ;


кандидат педагогічних наук

Сергеєва Лариса Миколаївна,

Центральний інститут післядипломної

педагогічної освіти АПН України,

завідувач кафедри професійної освіти, м. Київ.

Захист відбудеться "15" травня 2008 року о 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, актова зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти за адресою: 04060, м. Київ, вул. Артема, 52 -А.


Автореферат розісланий "14" квітня 2008 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Зайченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Своєрідність початку XXI століття у вітчизняній системі освіти характеризується проявами демократичного стилю у взаємовідносинах педагогів з учнями, створенні нових концепцій освіти, підпорядкованих ідеям гуманiзму. Входження України у світове співтовариство зумовлює необхідність підвищення суспільних вимог до рівня професіоналізму і конкурентоспроможності майбутніх фахівців, які спонукають до розв’язання актуальних проблем сучасної системи професійної освіти, основними завданнями якої є формування конкурентноздатної особистості, здатної жити у швидкозмінюваному світі, спроможного адаптуватися до інноваційних змін.

Сучасному суспільству потрібний викладач з іншою типологічною структурою особистості, який був би спроможний до саморозвитку і самовизначення в різноманітних складних ситуаціях, міг би чітко визначати свою соціальну роль у професійній діяльності, бути відкритим до прийняття професійного досвіду інших, спроможним до рефлексії та психологічно готовим до виконання професійної діяльності і використання освітніх нововведень. Основною запорукою успішності інноваційних змін у професійній освіті є наявність індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога у роботі з тими, хто навчається. Індивідуалізація процесу навчання сприятиме формуванню у майбутніх фахівців, у т.ч. майбутніх інженерів-педагогів, індивідуального стилю діяльності. Для цього необхідно створити відповідні педагогічні умови, які б дозволили у процесі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах розкрити їх індивідуальний потенціал, професійні й особистісні потреби, інтереси, здібності.

Цьому сприяють закони України «Про професійно-технічну освіту» (1998), «Про вищу освіту» (2002), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Основні напрями реформування професійно-технічної освіти України (1996), Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти України (2004). Тому актуальним є інтерес до реалізації процесів самовиховання і самонавчання в системі підготовки педагогічних кадрів.

Розвиток суспільства вимагає коригування завдань, які стоять перед сучасною системою вищої освіти і зумовлює необхідність створення технологій, яким притаманні, на відміну від традиційних, реальні можливості для здійснення ідей гуманiзму через професійну самоосвіту майбутніх фахівців, які грунтуються на засадах особистісно-орієнтованого навчання.

Психологічні основи особистiсно-орiєнтованого навчання розкриті в роботах Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна; одержали свій подальший розвиток у роботах П.Я. Гальперина, В.В. Давидова, И.А. Зимньої, И.С. Якиманської.

Основні аспекти підготовки і діяльності інженера-педагога знайшли відображення у дослідженнях С.Ф. Артюха, А.Т. Ашерова, С.Я. Батишева, А.П. Бєляєвої, О.Т. Маленка, Н.Г. Ничкало, А.І. Пастухова, Е. Нероби. Конкретні аспекти досліджували: В.Б. Бакатанова (відбір на навчання у інженерно-педагогічному вищому навчальному закладі); В.С. Безрукова, О.Е. Коваленко (педагогічне та дидактичне проектування в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів); С.П. Бочарова, Е.Ф. Зеєр (психологічна підготовка студентів інженерно-педагогічного вищого навчального закладу); І.Б. Васильєв, Н.В. Кузьміна (структура професійно-педагогічної компетентності інженера-педагога); С.О. Гура (адаптація до навчання в інженерно-педагогічному вищому навчальному закладі); Т.А. Дев’ятьярова (індивідуалізація навчання майбутніх інженерів-педагогів); О.М. Кириченко (формування творчих умінь майбутніх інженерів-педагогів); Л.Г. Копалова (роль і місце здібностей в інженерно-педагогічній діяльності); О.А. Макаренко (підготовка майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти); О.І. Щербак (концептуальні засади та стратегія розвитку інженерно-педагогічної освіти) тощо.

Вивчення психолого-педагогічних джерел, нормативно-правових документів системи професійної освіти, аналіз сучасного стану проблеми формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів надало можливість виявити суперечності, які негативно позначаються на кінцевому результаті їх підготовки, зокрема: між вузькою спеціалізацією знань і достатньо широким профілем загальнометодологічної підготовки; між сталими вимогами діючих освітніх концепцій до підготовки майбутніх інженерів-педагогів і реальними потребами суспільства; між відновленням швидкими темпами знань, технологічною інтенсифікацією освіти й обмеженням можливостей засвоєння все більш зростаючого обсягу знань; між індивідуалізацією освіти, необхідністю збільшення термінів підготовки й обмеженням витрат на освіту щодо підготовки майбутніх інженерів-педагогів з урахуванням потреб ринкової економіки.

Подолання зазначених суперечностей потребує застосування нових технологій з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду щодо розв’язання проблеми формування й розвитку індивідуального стилю педагогічної діяльності у студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів. Водночас, питання формування індивідуального стилю педагогічної діяльності як визначального компонента професіоналізму інженера-педагога у студентів ще залишаються поза увагою дослідників; у практиці їх підготовки відсутня спеціальна методика її формування.

Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - «Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів».



Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в Українській інженерно-педагогічній академії у межах держбюджетної теми № 5-7 «Теоретичні та методичні основи педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти» (протокол №16 від 16.06.2004 р.).

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 2 від 26.03.2002 р.), узгоджено рішенням Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 31.01.2006 р.).



Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці моделі формування iндивiдуального стилю педагогічної діяльності майбутніх iнженерiв-педагогiв у процесі їх психолого - педагогічної підготовки.

Об’єкт дослідження – психолого-педагогічна підготовка студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження – зміст та технологія формування iндивiдуального стилю педагогічної діяльності майбутніх iнженерiв-педагогiв у психолого-педагогічній підготовці.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що поліпшиться якість психолого-педагогічної підготовки студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів за їх комунікативними, організаційно-діяльнісними та особистісними характеристиками за умов розробки, наукового обгрунтування, експериментальної апробації і впровадження у процес їх психолого - педагогічної підготовки моделі формування індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Досягнення поставленої мети і гіпотези передбачає вирішення таких завдань:

1.  Проаналізувати філософську, педагогічну, психологічну та методичну літературу з питань особистісно-орієнтованого навчання та формування на цій основі індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх фахівців.

2. Визначити зміст і структуру індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх фахівців.

3.  Теоретично обгрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів у процесі їх психолого - педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах.

4. Розробити методику формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів та методичні рекомендації щодо її використання у вищих навчальних закладах.



Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися такі загальнонаукові методи:

- теоретичні: аналіз та узагальнення філософської, педагогічної, психологічної та методологічної літератури, синтез наукової літератури вітчизняних і зарубіжних авторів щодо формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів з метою вивчення проблеми дослідження; вивчення й узагальнення психологічного і педагогічного досвіду з метою вибору психолого-педагогічного інструментарія для формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів;

- емпіричні: методи збору інформації (анкетування, спостереження, метод експертної оцінки та самооцінки, тестування, інтерв’ю, бесіда, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, порівняльний) з метою перевірки ефективності формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до розвитку індивідуального стилю педагогічної діяльності; метод експертного оцінювання для визначення рівнів сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів;

- методи математичної статистики (перевірка статистичних гіпотез, критерій Мана – Уітні) для аналізу результатів експериментальної роботи.



Методологічна основа дослідження: філософські ідеї про багатогранні інтелектуальні і духовні можливості людини і її творчого потенціалу; вчення про сутність людини як суб’єкта – носія і творця історії, що описує її діяльність; системний та синергетичний підходи до оцінки особистості та рівня її освіти, самоорганізації, саморегуляції і саморозвитку; культурологічний підхід, що визнає соціальну детермінованість і творчу сутність особистості як суб’єкта історичного процесу і розвитку матеріальної і духовної культури.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- положення філософії освіти (В.П. Андрущенко, Г.Д. Балл, Б.С. Гершунський, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, О.М. Леонтьєв, В.Г. Леонтьєв, В.С. Лутай, А.А. Бодальов, С.Л. Рубінштейн, В.Д. Шадриков та ін.), професійної педагогіки (І.Б. Васильєв, С.У. Гончаренко, Л.І. Новикова, Н.Г. Ничкало, Н.А. Сластьонін, С.О. Сисоєва та ін.) та системного підходу до аналізу педагогічних явищ (С.Я. Батишев, В.П. Беспалько, Н.А. Сластьонін та ін.);

- теоретичні положення щодо підготовки інженерів-педагогів (С.Ф. Артюх, О.Е. Коваленко, О.І. Щербак та ін.) та формування в них професійно-педагогічної компетентності (В.С. Безрукова, І.Б. Васильєв, Е.Ф. Зеєр, Н.В. Кузьміна та ін.);

- положення теорії формування і розвитку професійних нахилів, здібностей і якостей особистості (В.Б. Бакатанова, Ф.Н. Гоноболін, О.М. Кириченко, Є.О. Климов, В.А. Крутецький, В.Д. Шадриков та ін.);



Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилося у чотири етапи протягом 2001-2007 рр.

На першому етапі (2001-2002 рр.) здійснювалося теоретичне осмислення й вивчення ступеня розробленості проблеми в психолого-педагогічній теорії і практичній діяльності установ інженерно-педагогічної освіти. Були визначені об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження, основні завдання, програма і методика наукового пошуку.

На другому етапі (2002-2003 рр.) тривало вивчення філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури, проводився констатувальний експеримент, розроблялися і теоретично обґрунтовувалися концепція і методика експериментальної роботи.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) проводився формувальний експеримент, розроблялася модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів, виконувалася експериментальна частина дослідження, систематизувалися й аналізувалися експериментальні дані.

На четвертому етапі (2005-2007 рр.) узагальнювалися результати наукового пошуку, розроблялися методичні рекомендації щодо формування індивідуального стилю діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей, здійснювалося написання й оформлення тексту дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася в Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків), Індустріально-педагогічному технікумі (м. Донецьк), закладах професійно-технічної освіти м. Харкова.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: вперше теоретично обгрунтовано і розроблено модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів, зміст і структуру індивідуального стилю педагогічної діяльності; уточнено поняття "індивідуальний стиль діяльності інженера-педагога" та зміст освітньо-професійної програми підготовки майбутніх інженерів-педагогів щодо формування в них індивідуального стилю педагогічної діяльності; визначено критерії і показники сформованості індивідуального стилю діяльності інженера-педагога; дістало подальшого розвитку положення про організацію навчального процесу в інженерно-педагогічних вищих навчальних закладах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впроваджені методики формування індивідуального стилю педагогічної діяльності у студентів інженерно-педагогічного вищого навчального закладу, методичних рекомендацій щодо використання розробленої методики, технології визначення рівнів сформованості індивідуального стилю діяльності інженера-педагога.

Запропоновані в дисертації положення та висновки можуть використовуватися, як при підготовці, так і підвищенні кваліфікації фахівців.



Особистий внесок автора, в опублікованих у співавторстві з В.Б.Бакатановою, І.П.Чепурко, К.В.Воліченко, В.Е.Лунячеком наукових статей, полягає у розробці структури, завдань та умов формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми модульного навчання" (м. Харків, 2005 р.); "Євроінтеграція й освітня система України: проблеми й перспективи" (м. Харків, 2005 р.); "Стан і перспективи розвитку безперервної професійної освіти в Казахстані" (м. Алмати, Республіка Казахстан, 2005 р.); "Перспективи професійної підготовки фахівців ХХ століття" (м. Жетисай, Республіка Казахстан, 2005 р.); "Сучасні наукові досягнення – 2006" (м. Днепропетровськ, 2006 р.); "Безперервна освіта: проблеми й перспективи" (м. Алмати, Республіка Казахстан, 2006 р.); XXXVIII науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, вчених, аспірантів і співробітників академії УІПА (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено у 10 наукових працях, із них 8 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (3 з них - у співавторстві), 1- в інших виданнях, 1 – у методичних рекомендаціях для науково-педагогічних працівників і студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 306 сторінок, обсяг основної частини – 221 сторінкfи. Робота містить 15 таблиць (на 24 сторінках), 2 структурно-логічні схеми (на 2 сторінках), 9 малюнків (на 9 сторінках). Список використаних джерел налічує 376 найменувань, з них 19 – іноземними мовами. Додатки – на 67 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, розкривається зв’язок дослідження з науковими проектами, програмами, темами, формулюються мета і завдання, визначаються об’єкт, предмет і методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

У першому розділі "Основи професіоналізму і професійної майстерності в психолого-педагогічній підготовці майбутніх інженерів-педагогів" розкрито особливості проблеми підготовки майбутніх інженерів-педагогів; проаналізовано сучасні наукові підходи до професійної освіти взагалі та інженерно-педагогічної, зокрема; визначено пріоритетність застосування особистісно-орієнтованого підходу при формуванні індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх фахівців, основні вимоги та завдання; уточнено основні поняття дослідження.

У ході теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури щодо професійної освіти відмічено перехід від кваліфікаційного підходу в підготовці фахівців до компетентнісного. Це пов'язано з тим, що кваліфікаційний підхід припускає, що професійна освітня програма погоджується, як правило, з об’єктами праці, співвідноситься з їхніми характеристиками й не свідчить про те, які здатності, готовності, знання та відносини оптимально пов'язані з ефективною життєдіяльністю людини в багатьох контекстах. На противагу йому компетентнісний підхід дозволяє поставити на перше місце міждисциплінарно-інтегровані вимоги до результату освітнього процесу та орієнтувати діяльність особистості на нескінченну розмаїтість професійних і життєвих ситуацій.

Все більша частина фахівців схиляється до думки, що особистісний підхід – це не просто врахування індивідуальних особливостей особистості у професійній діяльності, а, насамперед, вивчення шляхів становлення її цілісності.

У досліджені проаналізовано поняття "професіоналізм" і "майстерність": професіоналізм розглядається як стійка властивість особистості та її діяльності, що формується у процесі загальної і професійної освіти; майстерність може бути здобута в ході професійній діяльності.

Нами виокремлено основні вимоги щодо підготовки майбутніх фахівців у сучасних умовах:

- включення у навчальний процес не лише пізнавальної, але й почуттєвої сфери особистості;

- зміщення акценту у навчальному процесі з пізнавальних на практичні та етичні якості особистості;



- застосування компетентнісного підходу при проведенні практичних занять, орієнтованих на вирішення різноманітних життєвих і професійних ситуацій;

- розвиток якостей особистості, які сприяють її адаптації до умов професійної діяльності, що постійно змінюється;

- формування професійних навичок та елементів професіоналізму здійснювати при вивченні спеціальних дисциплін та проведенні педагогічної практики.

Важливим при підготовці майбутніх фахівців є формування у них індивідуального стилю, під яким в теорії розуміють своєрідний спосіб виконання особистістю певної діяльності. У сучасній теорії існує два підходи до проблеми індивідуального стилю, у т.ч. педагогічного, - стиль діяльності (О.Бодалєв, К. Волков, Є. Клімов, Т. Мальковська), орієнтований на результативність учнів (педагог прагне до формування у них міцних глибоких знань, умінь і навичок) та iндивiдуально-особистiсні характеристики (Е. Чернічкіна) - стиль, орієнтований на розвиток учнів (розкриття і вдосконалення їх потенціалу, формування у них позитивних особистісних якостей).

Нами уточнено поняття "індивідуальний стиль педагогічної діяльності" (ІСПД), під яким ми розуміємо стійку, особистісно забарвлену систему відносно однорідних способів виконання педагогом операцій, прийомів і дій з метою навчання і виховання учнів на підставі існуючих у них знань, умінь і навичок.

Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів відбувається в процесі їх підготовки у вищому навчальному закладі, який грунтується на особистісно-орієнтованому підході і характеризується розвитком потреб у студентів професійного самовдосконалення і саморозвитку.

До основних завдань формування індивідуального стилю педагогічної діяльності студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів з позиції особистісно-орієнтованого підходу до навчання нами віднесено:

- створення умов для їх професійної самоосвіти, врахування індивідуальних особливостей, стимулювання до саморозвитку і самовиховання;

- розширення загальноосвітніх і виховних завдань, спрямованих на вивчення своєї особистості;

- забезпечення гармонійного співвіднесення індивідуального та суспільно-історичного досвіду.

У ході констатувального експерименту з’ясовано, що при підготовці майбутніх інженерів-педагогів у сучасних вищих навчальних закладах не достатньо враховуються основні вимоги і завдання формування індивідуального стилю їх педагогічної діяльності; не достатньо чітко розуміється роль особистісно-орієнтованого підходу при формуванні індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів.

Це сприяло розробці відповідної моделі у психолого-педагогічній підготовці інженерів-педагогів.

У другому розділі "Модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності у студентів інженерно-педагогічного вищого навчального закладу" представлено результати моделювання особистісних якостей майбутніх інженерів-педагогів, які мають враховуватись при розробці програм з формування індивідуального стилю їх педагогічної діяльності, розкрито педагогічні умови і методику формування індивідуального стилю майбутніх інженерів-педагогів.

Модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності (ІСПД) має прогностичний характер і виконує функцію зворотного зв’язку між педагогічною діяльністю і системою підготовки майбутніх інженерів-педагогів. Вона сприяє раціональній і ефективній організації психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів і складається із структури індивідуального стилю педагогічної діяльності (суб’єктивні й об’єктивні компоненти), етапів та методики його формування.

Структура індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутнього інженера-педагога враховує як суб’єктивні компоненти його особистості, які формуються в інженерно-педагогічному ВНЗ, так і об’єктивні, зумовлені його природними здібностями, попереднім навчанням і вихованням.

До суб’єктивних компонентів індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів відносяться професійні знання, вміння і навички, на підставі яких формуються дії, прийоми та операції майбутньої професійної діяльності. Результатом їх сформованості є фактичне засвоєння студентами змісту освіти в інженерно-педагогічному ВНЗ, який складається з двох частин: інженерно-технічної та психолого-педагогічної.

Об’єктивні компоненти індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів характеризуються їх індивідуальними психологічними особливостями та типологічними властивостями, такими як готовність до саморозвитку, доброзичливість, об’єктивність, оптимістичність, емпатія, організованість, толерантність і формуються під впливом відповідних педагогічних умов. Зокрема:


  • усвідомлення необхідності формування ІСПД для забезпечення їх професійної компетентності;

  • визначення навчальних дисциплін, на яких формується ІСПД;

  • діагностування й усвідомлення своїх типологічних та особистісних особистостей;

  • застосування особистісно-орієнтованого підходу при викладанні психолого-педагогічних дисциплін;

  • оволодіння методикою формування ІСПД;

  • розробленість критеріїв і показників сформованості ІСПД;

  • здійснення суб'єкт-суб'єктного спілкування у контексті особистісно-орієнтованого підходу;

  • управління формуванням ІСПД на основі гуманістичної парадигми освіти.

На основі визначених критеріїв і показників сформованості ІСПД у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей (мовні здатності /правильність, чіткість, темп мови/; характер взаємодії з учнями під час проходження педагогічної практики /доброзичливість, зацікавленість, терпимість, емоційність, стиль спілкування/, сприйняття учнів /емпатія, розуміння учня/, діяльність студентів на педагогічній практиці /спрямованість, продуктивність, задоволеність, наполегливість, упевненість, ініціативність/; виразність функцій керівника в діяльності педагога /планування, організація, регулювання, контроль, наявність чітких критеріїв оцінки, об’єктивність оцінки/) нами визначено їх рівні:

- низький (від 0 до 1,0);

- нижче середнього (1,1 -2,0);

- середній (2,1 – 3,0);

- вище середнього(3,1 - 4,0);

- високий (4,1 – 5,0).

Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності у майбутніх інженерів-педагогів відбувається поетапно (перший етап – діагностичний; другий – виявлення передумов; третій – усвідомлення передумов; четвертий – освоєння рольової поведінки) за допомогою відповідної методики, найбільш суттєвою ознакою якої є поетапне планування та послідовна реалізація дій педагогів і студентів.

Дана методика орієнтована на вирішення таких завдань:

- визначення переліку компонентів індивідуального стилю педагогічної діяльності;

- вибір засобів діагностики ІСПД для кожного періоду та етапу та методів формування ІСПД;

- прогнозування результатів впровадження методики формування ІСПД;

- розробка методичних рекомендацій з використання розробленої методики іншими викладачами.



Методика формування ІСПД у майбутніх інженерів-педагогів представлена у систематизованому вигляді - за етапами (формування уявлення про ІСПД та його реалізація), компонентами кожного етапу, взаємозалежними діями педагогів і студентів, визначеними засобами їх діяльності.

Розроблена методика грунтується на психологічних закономірностях розвитку особистості та її діяльності; використовує психологічний інструментарій: тести, тренінги, коучинг (переключення студентів з навчання на самонавчання та саморозвиток) та сучасні методи навчання (практикуми; творчі завдання для вирішення педагогічних ситуацій; спеціальні вправи для формування навичок поведінки у критичних ситуаціях, умінь збагачувати діяльність новими способами виконання завдань; розвитку професійної гнучкості й мобільності).

У третьому розділі «Дослідно-експериментальна робота з перевірки моделі формування індивідуального стилю педагогічної діяльності у майбутніх інженерів-педагогів» викладено план і логіку дослідно-експериментальної роботи, її результати з виявлення початкового рівня сформованості ІСПД у майбутніх інженерів-педагогів та у процесі його формування на основі розробленої методики та створених педагогічних умов.

Надійність результатів експерименту забезпечувалася правильністю відбору експериментальних і контрольних груп відповідно до задуму і мети дослідження.

В якості основних дослідницьких процедур при вивченні ІСПД студентів та визначені ступеня його сформованості виступали:

- аналіз успішності навчання студентів навчальних груп, залучених до експерименту;

- оцінка початкового рівня уявлень студентів про ІСПД з метою встановлення рівноцінності контрольних і експериментальних груп та констатації вихідного рівня уявлень для наступного його порівняння з одержаним результатом після експерименту;

- вимір наявного рівня сформованості ІСПД у студентів та його розподіл з метою порівняння аналогічних даних, одержаних після формувального етапу експерименту та констатації наявності його зростання (або падіння); запровадження авторської методики формування ІСПД майбутніх інженерів-педагогів та її апробація.

Для перевірки відсутності статистично значимих розходжень між вихідними рівнями академічної успішності студентів контрольних та експериментальних груп ми використали критерій Манна-Уітні (U), який використовує всю інформацію, властиву порядковим шкалам, і тому є одним з найбільш потужних статистичних критеріїв.

Вибір навчальних груп у якості експериментальної і контрольної з урахуванням рівнів академічної успішності й сформованості ІСПД у цих студентів є правомірним. Результати перевірки за критерієм Манна-Уітні дозволили констатувати, що вихідні рівні їх академічної успішності та сформованості ІСПД в усіх експериментальних і контрольних групах істотно не розрізняються.

При використанні розробленої моделі формування індивідуального стилю педагогічної діяльності в експериментальних групах відмічено значне зростання рівня сформованості ІСПД від 2,1 (середній рівень) до 3,1 (вище середнього рівня), та в балах (від 15,3 до 32,1) - (табл. 1).

Таблиця 1
Рівні сформованості ІСПД у студентів експериментальних груп


№ з/п

Назва студентської групи

Початковий рівень

Кінцевий

рівень


Приріст

||



сума балів

рівень

сума балів

рівень

у балах

рівня

1

ДХТ-Т0-1

-37,3

2,2

-1,6

3,0

35,7

0,8

2

ДХТ-М0-1

-37,4

2

-8,7

2,8

28,7

0,8

3

ДХТ-Т1-3

-36,9

2,1

-5,9

3

31

0,9

4

ДХТ-А1-1

-37,0

2,1

-4,0

3,1

33,0

1,0

Середнє значення

-37,2

2,1

-5,1

3,0

32,1

0,9

У контрольних групах рівень сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності студентів не змінився ( залишився середнім (2,1 - 2,4), проте відмічено часткове зростання показників індивідуального стилю педагогічної діяльності виражене в балах (від /– 36,6/ до /– 21,3/) - ( табл. 2).


Таблиця 2

Рівні сформованості ІСПД у студентів контрольних груп




№ з/п

Назва студентської групи

Початковий рівень

Кінцевий

рівень


Приріст

||



сума балів

рівень

сума балів

рівень

у балах

рівня

1

ДХТ-Т0-2

-35,7

2,2

-21,3

2,5

14,4

0,3

2

ДХТ-А0-1

-38,2

2,1

-23,7

2,4

14,5

0,3

3

ДХТ-Т1-1

-37,2

2,0

-19,6

2,4

17,6

0,4

4

ДХТ-М1-1

-35,5

2,1

-20,7

2,4

14,8

0,3

Середнє значення:

-36,6

2,1

-21,3

2,4

15,3

0,3

Як видно з таблиць 1 і 2, приріст рівня ІСПД в експериментальних групах склав 0,9 проти приросту в контрольних - 0,3 (табл. 3).



Таблиця 3

Кількість студентів контрольних та експериментальних груп

за рівнями ІСПД до і після формувального етапу експерименту

Рівень

сформованості ІСПД



Кількість студентів

у контрольних групах

в експериментальних групах

до

експерименту

після

експерименту

приріст

до

експерименту

після

експерименту

приріст

осіб

%

осіб

%

%

осіб

%

осіб

%

%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Високий

0

0

0

0

0

0

0

4

4

4

Вище середнього

5

5

13

13

8

5

5

21

21

16

Середній

20

20,5

31

32

11,5

23

23

46

46

23

Нижче середнього

52

53

39

40

-13

52

52

30

30

-22

Низький

21

21,5

15

15

-6,5

21

21

0

0

-21


Отримані результати дають підставу вважати, що рівень сформованості ІСПД у студентів експериментальних груп істотно підвищився у порівнянні з рівнем сформованості ІСПД у студентів контрольних груп, і що це розходження визначається впливом не випадкових факторів, а застосуванням експериментальної моделі формування ІСПД майбутніх інженерів-педагогів.
На основі аналізу результатів дослідження нами зроблено такі висновки:

1. У ході теоретичного аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з питань філософії освіти, професійної освіти та теорії розвитку особистості в процесі діяльності визначено структуру індивідуального стилю педагогічної діяльності, етапи, педагогічні умови, основні вимоги та завдання його формування, розкрито сутність поняття «індивідуальний стиль педагогічної діяльності», яке полягає у визначенні особистісної системи відносно однорідних способів виконання педагогом операцій, прийомів і дій з метою навчання і виховання учнів на підставі існуючих у них знань, умінь і навичок.

Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів відбувається у вищому навчальноиу закладі на засадах особистісно-орієнтованого підходу, який характеризується реалізацією принципів гуманізації освіти, врахуванням їх індивідуальних особливостей, стимулюванням до саморозвитку і самовиховання, створенням умов для гармонізації відносин між студентами і викладачами та вибору ними педагогічних технологій відповідно до особистісних можливостей.

2. За структурою індивідуальний стиль педагогічного працівника характеризується його індивідуальними психологічними особливостями та типологічними властивостями; за змістом – сукупністю педагогічних прийомів, операцій і дій, які грунтуються на системі його професійнних знань, умінь і навичок та принципах гуманізму, толерантності, людиноцентризму.

До основних індивідуальних психологічних особливостей та типологічних властивостей майбутніх інженерів-педагогів віднесено їх готовність до саморозвитку, доброзичливість, об’єктивність, оптимістичність, емпатію, організованість, толерантність; до основних психолого-педагогічних умінь – уміння визначати рівень підготовки аудиторії учнів до сприйняття відповідного стилю спілкування, триматися спокійно і впевнено перед аудиторією, ставити реальні завдання відповідно до його навчального заняття, здійснювати позитивний вплив на учнів, творчо реагувати в різних педагогічних ситуаціях, адекватно визначати педагогічні цілі відповідно до змісту навчання, оцінювати власні психологічні особливості та педагогічні можливості, аналізувати власну діяльність з метою вибору адекватного стилю поведінки (спілкування, управління, викладання).

На основі визначених критеріїв і показників сформованості індивідуального стилю у студентів інженерно-педагогічних спеціальностей (мовні здатності; характер взаємодії, сприйняття учнів, діяльність під час навчання, виразність функцій керівника) нами визначено, що рівень їх сформованості є недостатній і характеризується як «нижче середнього».

3.  Теоретично обгрунтувана, розроблена та експериментально перевірена модель формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів у процесі їх психолого - педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах сприяла розвитку їх психологічних особливостей та типологічних властивостей, професійнних знань, умінь і навичок.

У даній моделі розкриваються структура і зміст індивідуального стилю майбутніх інженерів-педагогів, педагогічні умови й основні етапи, що забезпечують його формування під час навчального процесу у вищих навчальних закладах. Вона грунтується на принципах системності, науковості, особистісному підході до організації навчального процесу, психологічних закономірностях розвитку особистості та її діяльності; у ній використовується достатній психологічний інструментарій, який сприяє переключенню студентів з навчання на самонавчання і саморозвиток, сучасні інтерактивні форми і методи навчання для формування навичок їх поведінки у критичних ситуаціях та вмінь збагачувати діяльність новими способами виконання, для розвитку професійної гнучкості і мобільності.

Розроблена нами модель має прогностичний характер, виконує функцію зворотного зв’язку між педагогічною діяльністю викладачів вищих навчальних закладів і системою підготовки майбутніх інженерів-педагогів, сприяє розробці державних стандартів оцінювання рівня теоретичної і практичної підготовки фахівців на основі визначених рівнів сформованості їх індивідуальних стилів професійної діяльності.

4. Розроблено методику формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів у процесі їх психолого-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах, в якій головним є створення умов для переорієнтації студентів з результатів навчання, на результати самонавчання і самовдосконалення та методичні рекомендації щодо її використання в інженерно-педагогічних вищих навчальних закладах. Серед сукупності психолого-педагогічних дисциплін значне місце при формуванні індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів відведено вивченню навчальної дисципліни «Професійна педагогіка», в курсі якої студентами здобуваються необхідні професійні знання, вміння і навички.

Застосування даної методики сприяло підвищенню рівня основних показників індивідуального стилю педагогічної діяльності; найбільшого зростання здобули творчі вміння майбутніх фахівців: середній рівень ІСПД, визначений у п’ятирівневій шкалі, зріс на 0,9 - у експериментальних групах і на 0,3 - у контрольних.



Здійснений аналіз проблеми формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів дозволяє зробити висновок, що проведене дослідження є закінченою науковою працею і відкриває можливості для поширення у практиці освіти (в усіх ланках професійної підготовки інженерно-педагогічних кадрів, а також у системі підвищення кваліфікації інженерів-педагогів) особистісно орієнтованого підвищення педагогічного професіоналізму на підставі розробленої методики цілеспрямованого формування ІСПД.

Водночас дане дослідження не може повністю вичерпати проблему формування індивідуального стилю педагогічної діяльності у майбутніх інженерів-педагогів. Перспективним уявляється: використання у складі методики формування ІСПД засобів комп’ютерної діагностики сформованості його компонентів, а також індивідуальних психологічних особливостей та типологічних властивостей особистості студентів інженерно-педагогічного закладу освіти; вдосконалення системи індивідуальних завдань для розвитку певних компонентів ІСПД; розширення розмаїття методів і методичних прийомів формування ІСПД; збільшення часового періоду, протягом якого можна сформувати високий рівень ІСПД; адаптація розробленої методики до використання педагогами.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

  1. Бакатанова В.Б., Прохорова О.О., Чепурко І.П. Формирование индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов //Сучасні проблеми методичного аспекту освіти та мистецтвознавства: Зб. наук. пр. / Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 15 – 21.

  2. Прохорова Е.А. Теоретические предпосылки формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих преподавателей профессиональных учебных заведений // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. – Харків, УІПА, 2004. – Вип. 8. – С. 212 – 219.

  3. Воліченко К.В., Прохорова О.О. Аналіз умов та факторів, які впливають на формування індивідуального стилю педагогічної діяльності // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. – Харків, УІПА, 2005. – Вип. 9. – С. 227 – 234.

  4. Прохорова О.О. Формування індивідуального стилю діяльності майбутніх інженерів- педагогів // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. пр. – К.: ІВЦ "Політехніка", 2005. – № 2. – Ч. 2. – С.148 – 152.

  5. Прохорова Е.А. Психолого-педагогические основы личностно-ориентированного подхода в обучении будущих инженеров-педагогов // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. – Харків: УІПА, 2006. – Вип. 13. – С. 270 – 279.

  6. Прохорова О.О. Модель та методика формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону: Зб. ст. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – Вип. 3. – С. 251 – 261.

  7. Прохорова О.О. Методика формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. / Заг. ред. проф. В.І. Сипченка. – Слов’янськ: Вид. центр СДПУ, 2007. – Вип. XXXV. – С. 63 – 72.

  8. Лунячек В.Е., Прохорова О.О. Графічна модель індивідуального стилю педагогічної діяльності як завдання підготовки студентів iнженерно-педагогiчних спеціальностей // Наша школа: Науково-методичний журнал – Вип. № 6. - Одеса: Видавництво «Екологія», 2007. – 80 с. – С. 12-15.

Статті у наукових виданнях

  1. Прохорова Е.А. Моделирование процесса формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: Зб. ст. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – Вип. 13. – Ч.2. – С. 163 – 171.

Методичні рекомендації

  1. Прохорова О.О. Методика формування основ індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів: Методичні рекомендації для науково-педагогічних працівників і для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей – Харків: Центр оперативної поліграфії ТОВ «Рейтинг», 2006. –76 с.



АНОТАЦІЇ
Прохорова О.О. Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти. – Київ, 2008.

Дисертація містить дослідження теоретико-методологічних і психолого-педагогічних основ формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів. Визначено критерії та показники сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Теоретично обґрунтовано засади формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів, сукупність педагогічних умов формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Розроблено структуру індивідуального стилю педагогічної діяльності та модель його формування у майбутніх інженерів-педагогів. Запропоновано й експериментально апробовано методику формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів.

Ключові слова: індивідуальний стиль педагогічної діяльності, педагогічні умови, методика формування індивідуального стилю, майбутні інженери- педагоги.

Прохорова Е.А. Формирование индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования. – Киев, 2008.

В диссертации представлены результаты исследования теоретико-методологических и психолого-педагогических основ формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов.

На основе системного подхода выделены педагогические условия формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов: осознание необходимости формирования ИСПД для обеспечения их профессиональной компетентности; определение учебных дисциплин, на которых формируется ИСПД; диагностирование и осознание своих типологических и личностных особенностей; применение личностно-ориентированного подхода при преподавании психолого-педагогических дисциплин; овладение методикой формирования ИСПД; разработка критериев и показателей сформированности ИСПД; осуществление субъект-субъектного общения в контексте личностно-ориентированного подхода; управление формированием ИСПД на основе гуманистической парадигмы образрования.

Определена суть понятия "индивидуальный стиль педагогической деятельности», под которым понимается – стойкая, личностно окрашеная система относительно однородных способов выполнения педагогом операций, приемов и действий с целью обучения и воспитания учащихся на основе существующих у них знаний, умений и навыков.



Теоретически обоснована, разработана и експериментально апробирована методика формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов, которая включает в себя совокупность современных форм и методов обучения студентов (практикумы; творческие завдания для решения педагогіческих ситуаций; специальные упражнения для формирования навыков поведения в критических ситуациях, умения обогатить деятельность новыми способами выполнения заданий; развития профессиональной гибкости и мобильности). Данная методика базируется на психологических закономерностях развития личности и ее деятельности, используя психолого-педагогический инструментарий: тесты, тренинги, коучинг (переключение студентов с обучения на самообучение и саморазвитие).

Одной из наиболее существенных ее характеристик является поэтапное планирование и последовательная реализация действий педагога и студента. Работа по созданию авторской моделі формирования индивидуального стиля педагогической деятельности требует решения ряда задач, в частности: определения перечня компонентов индивидуального стиля педагогической деятельности; выбора средств диагностики индивидуального стиля педагогической деятельности для каждого периода и этапа; выбора методов формирования индивидуального стиля педагогической деятельности; прогнозирования результатов внедрения методики формирования индивидуального стиля педагогической деятельности; разработки методических рекомендаций с использованием разработанной методики другими преподавателями.

В методике задействованы компенсаторные механизмы профессионального развития человека, что позволяет обеспечить его профессиональный рост. У студента во время получения инженерно-педагогического образования формируется способность к саморазвитию и самосовершенствованию, как основных личностных качест, способствующих развитию индивидуального стиля педагогической деятельности, который в своем составе имеет объективные и субъективные компоненты.

В ходе исследования определены роль и место учебной дисциплины «Профессиональная педагогика», в курсе которой формируется индивидуальный стиль педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов. Применение данной методики формирования индивидуального стиля их педагогической деятельности способствовало повышению уровня его основных показателей - средний уровень повысился на 0,9 в экспериментальных группах и на 0,3 - в контрольных.

К субъективным компонентам индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов нами отнесены профессиональные знания, умения и навыки, на основании которых формируются у них педагогические действия, приемы и операции. Объективные компоненты индивидуального стиля педагогической деятельности характеризуются их индивидуальными психологическими особенностями и типологическими свойствами, такими как: готовность к саморазвитию, доброжелательность, объективность, оптимистичность, эмпатия, организованность, толерантность, которые формируються под воздействием соответствующих педагогических условий.

Разработанная нами модель формирования индивидуального стиля педагогической деятельности будущих инженеров-педагогов в высших учебных заведениях имеет прогностический характер, исполняет функцию обратной связи между педагогической деятельностью преподавателей и системой подготовки студентов, содействует разработке государственных стандартов оценивания уровней теоретической и практической подготовки специалистов на основе определенных уровней сформированности их индивидуальных стилей профессиональной деятельности.

Ключевые слова: индивидуальный стиль педагогической деятельности, педагогические условия формирования, методика формирования индивидуального стиля, будущие инженеры-педагоги.




Prochorova H.A. Formation Individual Style of the Pedagogical Activities of the future engineer-teacher`s. – The manuscript.

Thesis on competing a scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences by the speciality 13.00.04 – theory and methodology of professional education. – The Central Institute after diploma of Pedagogy Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Pedagogical Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2008.

The research of the theoretical and methodological, psychological and pedagogical bases of the formation Individual Style of the Pedagogical Activities of the future engineer-teacher`s. The criteria and indices of the formation Individual Style of the Pedagogical Activities are defined.



Pedagogical conditions of the formation individual style of the pedagogical activities are theoretically grounded. The methods of the formation individual style of the pedagogical activities, worked out and experimentally approved.

Key words: Individual Style of the Pedagogical Activities, pedagogical conditions of formation, the methods of the formation individual style, future engineer-teacher`s.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка